Назва англійською мовою: methylnaltrexone.

Група/призначення: антагоніст µ-опіоїдних рецепторів.

Альтернативні назви / синоніми: релістор.

Діюча речовина: метилналтрексона бромід.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання метилналтрексону в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, проте відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє належним чином оцінити ризик для ембріону/плода.

При випадковому внутрішньовенному введенні потенційним ускладненням є ортостатична гіпотензія, що може знизити перфузію плаценти. Необхідно приділяти особливу увагу дозі та шляху введення – підшкірно.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У цих тварин внутрішньовенні дози, які у 14 та 17 разів відповідно перевищували максимальну рекомендовану для людини підшкірну дозу, яка становить 0,3 мг/кг, виходячи з площі поверхні тіла, не спричиняли шкоди плоду і не порушували фертильності. Не відзначали впливу на материнський організм, пологи, виживання потомства, ріст новонароджених. Карциногенних досліджень не проводилось, препарат не продемонстрував мутагенності в численних дослідженнях. Підшкірні дози, 81-кратні максимальній рекомендованій для людини дозі не призводили до несприятливого впливу на фертильність та репродуктивну поведінку у самців і самок щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Метилналтрексона бромід є селективним антагоністом опіоїдних µ-рецепторів, який вводиться підшкірно. Це четвертинний амін з обмеженою здатністю проникнення через гемато-енцефалічний бар’єр, через що діє периферично без впливу на індуковані опііатами аналгетичні ефекти в центральній нервовій системі.

Призначається для лікування закрепів, індукованих опоіїдами у пацієнтів, які отримують паліативну допомогу, коли відповідь на інші проносні препарати недостатня.

Препарат частково метаболізується перед елімінацією. Рівень зв’язування з білками становить ≤15%, період напіввиведення – 8 годин.

Інші препарати цього класу: альвімопан та налоксегол.

Невідомо, чи метилналтрексон проникає через плаценту в людини. Молекулярна вага, мінімальний рівень зв’язування з білками і довгий період напівиведення припускають такий трансфер. Однак, четвертинні аміни важко долають біологічні мембрани, що обмежуватиме вплив на ембріон/плід.

У здорових волонтерів, яким вводили внутрішньовенно болюс* 0,64 мг/кг, відзначали ортостатичну гіпотензію, яка може знижувати плацентарну перфузію, якщо відбувається в період вагітності.  Проте ця доза вдвічі перевищує максимальну підшкірну рекомендовану для людини. А доза 0,5 мг підшкірно добре толерувалась здоровими волонтерами.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання метилналтрексону в період лактації у людини.  Молекулярна вага, мінімальний рівень зв’язування з білками (≤15%) і довгий період напіввиведення (близько 8 годин) припускають проникнення препарату до грудного молока. Наслідки впливу на немовля невідомі, але, ймовірно, клінічно не значимі.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK564288/.

Адаптовано 21.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.06.2021 р.

Назва англійською мовою: alvimopan.

Група/призначення:

Гастроентерологічні засоби; периферійний антагоніст опіоїдних рецепторів.

Альтернативні назви / синоніми: ентерег.

Діюча речовина: альвімопан.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання альвімопану в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, проте відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє належним чином оцінити ризик для ембріону/плода.

Препарат доступний тільки для короткотривалого застосування (15 доз або протягом 7 днів) у пацієнтів в стаціонарних умовах в рамках спеціальної програми. Виходячи з показів, застосування в період вагітності є малоймовірним.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. При призначенні вагітним щурам пероральних та внутрішньовенних доз, які в 3,4 та 6,8 разів відповідно перевищували рекомендовану пероральну для людини дозу, виходячи з площі поверхні тіла, не виявляли несприятливого впливу на плід. Аналогічні результати отримали і в кролів, використовуючи внутрішньовенну дозу 5-10- кратну рекомендованій для людини.

Дворічне дослідження карциногенності виявило істотне підвищення частоти фібром, фібросарком, сакром шкіри/підшкірних тканин та остеом/остеосарком кісток у самок мишей. У щурів пухлин не спостерігали. Альвімопан та його активні метаболіти не продемонстрували генотоксичності в численних дослідженнях. Також не знайдено ознак несприятливого впливу на фертильність у самців та самок щурів на фоні внутрішньовенних доз препарату, які у 3,6 і 6,8 разів перевищували рекомендовану для людини дозу.

Інформація щодо впливу на плід:

Альвімопан є селективним антагоністом µ-опіоїдних рецепторів периферичної дії. Не впливає на центральні знеболюючі ефекти µ-опіоїдних агоністів. Альвімопан призначається для прискорення відновлення верхніх та нижніх відділів шлунково-кишкового тракту після часткової резекції товстої чи тонкої кишки первинним анастомозом.

Препарат метаболізується до активного метаболіту. Рівень зв’язування з білками плазми (альбуміном) альвімопану та метаболіту становить 80% та 94% відповідно. Середній період напіввиведення – 10-17 та 10-18 годин відповідно для цих двох сполук.

Інші препарати цього класу – налоксегол і метилналтрексон, які призначаються при індукованих опіоїдами закрепах.

Невідомо, чи альвімопан і його метаболіт проникають через плаценту у людини. Молекулярна вага основної сполуки, помірний рівень зв’язування з білками і довгий період напівиведення основної сполуки і метаболіту припускає такий трансфер.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання альвімопану в період лактації у людини.  Молекулярна вага основної сполуки, помірний рівень зв’язування з білками і довгий період напівиведення основної сполуки і метаболіту припускають проникнення до грудного молока як основного препарату, так і метаболіту.

Наслідки впливу на немовля невідомі. Найчастішим побічним ефектом у дорослих була диспепсія. Якщо жінка отримує цей препарат в період грудного вигодовування, немовля слід моніторувати на предмет такого ефекту.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 21.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.06.2021 р.

Назва англійською мовою: naloxegol.

Група/призначення:

Гастроентерологічні засоби; інгібітор індукованих опіоїдами закрепів, антагоніст μ-опіоїдних рецепторів.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: налоксегол.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини;ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання налоксеголу в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, проте відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє належним чином оцінити ризик для ембріону/плода. Внаслідок незрілого гемато-енцефалічного бар’єру існує ймовірність виникнення у плода опіоїдного синдрому відміни у випадку лікування налоксеголом.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Вплив на щурів в період органогенезу дозами, які у 1452 рази перевищували максимальну рекомендовану для людини та на кролів дозами, які у 409 разів перевищували рекомендовану для людини, виходячи з AUC* не призводив до формування вроджених вад. Також не діагностовано вроджених вад у вагітних щурів, які отримували 195-кратну максимальній рекомендованій дозі для людини, виходячи з площі поверхні тіла від періоду органогенезу і ще протягом лактації.

Налоксегон не продемонстрував карциногенності у самців і самок мишей і самок щурів. У самців щурів відзначали зростання частоти аденом клітин Лейдига в яєчках, проте це є малоймовірним у людини. Численні дослідження мутагенності були негативними. У самців та самок щурів не відмічали порушень фертильності.

Інформація щодо впливу на плід:

Налоксегол є пергільованим похідним налоксону – опіоїдного антагоніста. Налоксегол призначається для лікування закрепів, індукованих опіоїдами у дорослих пацієнтів з хронічним не раковим болем. Рівень зв’язування препарату з білками плазми становить 4%, період напіввиведення – 6-11 годин. Препарат не має активних метаболітів.

Інші препарати цієї підгрупи: альвімопан та метилналтрексон.

Невідомо, чи налоксегол проникає через плаценту в людини. Молекулярна вага, низький рівень зв’язування з білками і довгий період напівиведення припускають такий трансфер. Якщо препарат проникне до плода існує ймовірність опіоїдного синдрому відміни у плода внаслідок незрілого гемато-енцефалічного бар’єру.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання налоксеголу в період лактації у людини.  Молекулярна вага, низький рівень зв’язування з білками і довгий період напівиведення припускають проникнення препарату до грудного молока.

Найчастішими побічними наслідками у дорослих були абдомінальний біль, діарея, нудота, блювота, головний біль, метеоризм. Якщо жінка отримує цей препарат в період грудного вигодовування, немовля слід моніторувати на предмет таких ефектів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK543160/.

Адаптовано 21.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.06.2021 р.

Назва англійською мовою: saxagliptin.

Група/призначення:

Антидіабетичні препарати. Інгібітори дипептидил пептидази-4 (DPP-4).

Альтернативні назви / синоніми: онгліза.

Комбіновані препарати: комбогліза (саксагліптин та метформін), кутерн (саксагліптин та дапагліфлозин).

Діюча речовина: саксагліптин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання саксагліптину в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Препаратом вибору для лікування вагітних з цукровим діабетом є інсулін, тому що інші гіпоглікемічні препарати не так чітко контролюють рівень цукру. Крім того, інсулін не проникає крізь плаценту до плода, усуваючи таким чином несприятливий вплив самого препарату на плід.

Якщо гіперглікемія виникає на ранніх термінах вагітності, вона тісно асоціюється з рядом несприятливих наслідків для матері та плода, включно зі структурними аномаліями. Для попередження таких наслідків американська колегія акушерів-гінекологів рекомендує при діабеті 1 та 2 типів в період вагітності призначати інсулін, а також при гестаційному діабеті, якщо дієта не допомагає.  Якщо жінка вагітніє, приймаючи саксагліптин, її слід перевести на інсулін.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У цих видів тварин не спостерігали тератогенних наслідків при жодній з тестованих в період органогенезу доз. Препарат проникає через плаценту у щурів (відсутня інформація щодо кролів). У щурів на фоні дози, яка в 1503 та 66 разів перевищувала вплив від саксагліптину та його метаболіту при застосуванні максимальної рекомендованої дози 5 мг, спостерігали неповну оссифікацію тазу (оцінюється як затримка розвитку).

На фоні дози, яка у 7986 та 328 разів перевищувала показник впливу препарату та його метаболіту у людини при лікуванні максимальною рекомендованою дозою, відзначали материнську токсичність, зменшення ваги тіла плодів. У випадку призначення комбінації з метформіном (вплив метформіну 4-кратний впливу у людини від 2000 мг/день) не виявляли тератогенних чи ембріолетальних ефектів, в цьому випадку вплив саксагліптину в 21 разів перевищував показник від впливу максимальної рекомендованої для людини дози. Така комбінація у випадку 109-кратного перевищення максимальної рекомендованої для людини дози саксагліптину асоціювалась з краніорахішизисом (дефект нервової трубки, який характеризується неповним закриттям черепа та хребта) у двох плодів однієї самки.  На фоні токсичних для матері доз, які у ≥1629 та 53 рази, відповідно, перевищували максимальну рекомендовану для людини, при введенні щурам з 6 дня вагітності до 20 дня лактації спостерігали зменшення ваги тіла у потомства чоловічої та жіночої статі. На фоні всіх тестованих доз у щурів не спостерігали функціональних та поведінкових змін. У кролів діагностували мінімальні скелетні варіації на фоні токсичних для матері доз, які у 1432 та 992 разів, відповідно, перевищували максимальну рекомендовану дозу.  Саксагліптин не індукував виникнення пухлин у мишей чи щурів. Основна сполука не продемонструвала мутагенності або кластогенності в чисельних дослідженнях, а в окремому дослідженні – так само і для активного метаболіту. Препарат не впливав на фертильність у щурів. Високі дози, які призводили до материнської токсичності асоціювались з підвищеним ризиком резорбції плодів та наслідками для естрального циклу, фертильності, овуляції, імплантації.

Інформація щодо впливу на плід:

Саксагліптин є інгібітором діпептіділпептідази-4 (DPP4), який призначається для глікемічного контролю пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу.  Інші препарати цього класу: лінагліптин, ситагліптин.

Преперат призначається перорально як доповнення до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю у дорослих з цукровим діабетом 2 типу.  Ліпофільний препарат метаболізується до активного метаболіту, який має половинну потужність від основної сполуки. Рівень зв’язування з білками плазми основного препарату та метаболіту незначний, кінцевий період напіввиведення обох сполук складає 2,5 та 3,1 години, відповідно.

Невідомо, чи саксагліптин або його активні метаболіти проникають через плаценту у людини. Молекулярна вага основної сполуки, ліпофільні властивості, відсутність зв’язування з білками, термінальний період напіввиведення припускають проникнення до  ембріону/плоду.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання саксагліптину в період лактації у людини.

Молекулярна вага основної сполуки, ліпофільні властивості, відсутність зв’язування з білками, термінальний період напіввиведення припускають екскрецію до грудного молока.

Наслідки такого впливу на немовля невідомі. Найчастішим несприятливим наслідком у дорослих при лікуванні цим препаратом був головний біль. Гіпоглікемія у немовляти на грудному вигодовуванні є малоймовірною, але дитину слід моніторувати відносно такого ефекту.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501649/.

Адаптовано 15.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2021 р.

Назва англійською мовою: pioglitazone.

Група/призначення:

Aнтидіабетичні препарати. Гіпоглікемічні засоби за виключенням інсулінів. Тіазолідиндіони.

Альтернативні назви / синоніми: піоглар, актос.

Діюча речовина: піоглітазон.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання піоглітазону в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Препаратом вибору для лікування вагітних з цукровим діабетом є інсулін, тому що інші гіпоглікемічні препарати не так чітко контролюють рівень цукру. Крім того, інсулін не проникає крізь плаценту до плода, усуваючи таким чином несприятливий вплив самого препарату на плід.

Якщо гіперглікемія виникає на ранніх термінах вагітності, вона тісно асоціюється з рядом несприятливих наслідків для матері та плода, включно зі структурними аномаліями. Для попередження таких наслідків американська колегія акушерів-гінекологів рекомендує при діабеті 1 та 2 типів в період вагітності призначати інсулін, а також при гестаційному діабеті, якщо дієта не допомагає.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів з використанням доз, які у 17 та 40 разів відповідно перевищували максимальну рекомендовану для людини дозу, виходячи з площі поверхні тіла.  У вагітних щурів доза ≥10 разів від максимальної рекомендованої для людини продемонструвала ембріотоксичність, що проявилось підвищенням частоти постімплантаційних втрат, затримки розвитку, зменшенням ваги плодів. Доза ≥2 разів від максимальної рекомендованої для людини, призначена з пізніх термінів вагітності і до лактації призводила до затримки розвитку, що проявлялось зменшенням ваги тіла. У кролів спостерігали ембріотоксичність на фоні дози, яка в 40 разів перевищувала максимальну рекомендовану для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Піоглітазон – це пероральний гіпоглікемічний препарат тіазолідиндіонового ряду, який використовується додатково до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. Використовується самостійно або в комбінації з іншими протидіабетичними препаратами (інсулін, метформін, препарати сульфонілсечовини). Піоглітазон не є секретагогом інсуліну, але знижує резистентність інсуліну на периферії та в печінці.  Дія піоглітазону залежить від наявності інсуліну. Піоглітазон проходить екстенсивний метаболізм шляхом гідроксилації та оксидації, три метаболіти є фармакологічно активними.

Невідомо, чи піоглітазон або його активні матаболіти проникають через плаценту у людини. Молекулярна вага основної сполуки припускає такий трансфер.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання піоглітазону  в період лактації у людини. Молекулярна вага припускає проникнення до грудного молока. Три активні метаболіти також можуть проникати до грудного молока. Наслідки впливу на немовля на грудному вигодовуванні невідомий. Як відомо, слабкі основи акумулюються в молоці в концентрації вищій, ніж показник в материнській плазмі.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501067/.

Адаптовано 15.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2021 р.

Назва англійською мовою: linagliptin.

Група/призначення:

Антидіабетичні препарати. Інгібітори дипептидил пептидази-4 (DPP-4).

Альтернативні назви / синоніми: тражента.

Комбіновані препарати: джентадуето (лінагліптин та метформін), гліксамбі (лінагліптин та емпагліфлозин).

Діюча речовина: лінагліптин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання лінагліптину в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Препаратом вибору для лікування вагітних з цукровим діабетом є інсулін, тому що інші гіпоглікемічні препарати не так чітко контролюють рівень цукру. Крім того, інсулін не проникає крізь плаценту до плода, усуваючи таким чином несприятливий вплив самого препарату на плід.

Якщо гіперглікемія виникає на ранніх термінах вагітності, вона тісно асоціюється з рядом несприятливих наслідків для матері та плода, включно зі структурними аномаліями. Для попередження таких наслідків американська колегія акушерів-гінекологів рекомендує при діабеті 1 та 2 типів в період вагітності призначати інсулін, а також при гестаційному діабеті, якщо дієта не допомагає.  Якщо жінка вагітніє, приймаючи лінагліптин, її слід перевести на інсулін.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. При введені в період органогенезу обом видам тварин доз, які перевищували клінічну дозу, виходячи з AUC*, в 49 та 1943 разів, відповідно, не спостерігали вроджених вад. У щурів доза, 1000-кратна клінічній, призводила  до материнської токсичності, затримки осифікації скелету та незначного зростання ембріо-фетальних втрат. У випадку призначення щурам токсичної для матерів дози, починаючи з 6 дня вагітності до 21 дня лактації, спостерігали зменшення ваги тіла та затримку фізичного і поведінкового розвитку у потомства обох статей. При впливі дози, яка у 49 разів перевищувала клінічну, у щурів не відзначали функціональних, поведінкових, репродуктивних порушень.  У щурів доза, яка у 1943 рази перевищувала клінічну, призводила до підвищення частоти резорбції плодів, вісцеральних і скелетних варіацій. Препарат проникає через плаценту у вагітних щурів та кролів.

Дворічне дослідження карциногенності не виявило зростання частоти пухлин у самців і самок щурів і мишей, але вища доза у самок мишей підвищувала частоту лімфоми. Чисельні дослідження не виявили ознак мутагенності і кластогенності. Дози, які у 943 рази перевищували клінічну дозу, не чинили не сприятливого впливу на фертильність.

Інформація щодо впливу на плід:

Лінагліптин є інгібітором діпептіділпептідази-4 (DPP4), який призначається для глікемічного контролю пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу.  Інші препарати цього класу: алогліптин, саксагліптин, ситагліптин.

Лінагліптин призначається перорально як доповнення до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю у дорослих з цукровим діабетом 2 типу. Препарат мінімально метаболізується до неактивних метаболітів. Рівень зв’язування з білками плазми становить 70-80%. Хоча кінцевий період напіввиведення складає >100 годин, ефективний період напіввиведення – 12 годин (насичуване зв’язування з DPP-4).

Невідомо, чи лінагліптин проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, мінімальний метаболізм, помірний рівень зв’язування з білками плазми, довгий період напіввиведення припускають такий  трансфер.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання лінагліптину в період лактації у людини. Молекулярна вага основної сполуки, мінімальний метаболізм, помірний рівень зв’язування з білками плазми (70-80%), ефективний період напіввиведення (приблизно 12 годин) припускають екскрецію до грудного молока. Наслідки такого впливу на немовля невідомі. Найчастішим несприятливим наслідком у дорослих при лікуванні цим препаратом був назофарінгіт. Тому, якщо жінка в період грудного вигодовування отримує цей препарат, немовля слід моніторувати на предмет таких ефектів. Одноразова доза до 600 мг (120-кратна максимальній рекомендованій для людини здоровим дорослим) не призводила до залежних від дози несприятливих наслідків.  Виходячи з таких даних, у немовляти на грудному вигодовуванні не очікується гіпоглікемії.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501787/.

Адаптовано 15.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2021 р.

Назва англійською мовою: canagliflozin.

Група/призначення:

Гіпоглікемізуючі препарати, за винятком інсулінів.

Альтернативні назви / синоніми: інвокана.

Комбінований препарат: воканамет (канагліфлозин та метформін).

Діюча речовина: канагліфлозин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання канагліфлозину в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Препаратом вибору для лікування вагітних з цукровим діабетом є інсулін, тому що інші гіпоглікемічні препарати не так чітко контролюють рівень цукру. Крім того, інсулін не проникає крізь плаценту до плода, усуваючи таким чином несприятливий вплив самого препарату на плід.

Якщо гіперглікемія виникає на ранніх термінах вагітності, вона тісно асоціюється з рядом несприятливих наслідків для матері та плода, включно зі структурними аномаліями. Для попередження таких наслідків американська колегія акушерів-гінекологів рекомендує при діабеті 1 та 2 типів в період вагітності призначати інсулін, а також при гестаційному діабеті, якщо дієта не допомагає.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. В обох видів тварин затримувалась оссифікація у плодів на фоні материнської токсичності, при застосуванні доз, які призводили до впливу, в 19 разів вищого за отримуваний людиною від клінічної дози 300 мг. Ювенільним щурам вводили дози, які у ≥5 разів перевищували клінічну (цей термін відповідає ІІ-ІІІ триместрам вагітності у людини), що призводило до збільшення ваги нирок, дилятації ниркових лоханок та канальців. Однак, такого не спостерігали у випадку призначення препарату в період органогенезу у щурів та кролів або введення щурам з 6 дня вагітності до 21 дня життя.

При дослідженнях карциногенності у щурів зростав ризик феохромоцитоми на фоні дози 100 мг/кг. Дози, 12-кратні клінічній, спричиняли порушення всмоктування вуглеводів та підвищення ризику аденоми і карциноми ниркових канальців. У людини не виявлено ознак порушень всмоктування вуглеводів на фоні подвійної клінічної дози 300 мг. Після численних досліджень мутагенності тільки одне дослідження лімфом in vitro з метаболічною активацією виявило мутагенний ризик. Хоча у самців та самок щурів не порушувалась фертильність, спостерігали зменшення рухливості та підвищення кількості аномальних сперматозоїдів, не значне зменшення corpora lutea, меншу кількість сайтів імплантації, меншу кількість посліду – на фоні дози, яка була 18-кратна клінічній.

Інформація щодо впливу на плід:

Канагліфлозин – це натрієзалежний транспортер глюкози 2 (НЗТГ2), єдиний препарат такого класу. Призначається як додаток до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу.

Канагліфлозин не утворює активних метаболітів. Рівень зв’язування з білками є високим – 99%, переважно з альбуміном, період напіввиведення становить 10 та 13 годин після дози 100 мг та 300 мг відповідно.

Невідомо, чи канагліфлозин проникає через плаценту. Молекулярна вага припускає такий трансфер, але високий рівень зв’язування з білками (99%) обмежуватиме кількість, яка сягне ембріону/плода.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання канагліфозину  в період лактації у людини. Молекулярна вага припускає екскрецію препарату до грудного молока, але високий рівень зв’язування з білками (99%) обмежуватиме його кількість.

Дослідження у тварин продемонстрували, що рівень препарату в молоці в 1,4 рази перевищував показник в сироватці матері і асоціювався з дилятацією канальців нирок та лоханки. Оскільки формування та розвиток нирок відбувається протягом вагітності та до віку 2 років, існує такий потенційний ризик. Найчастішими побічними ефектами у дорослих при лікуванні канагліфлозином є інфекції сечового тракту, грибкові інфекції у жінок, посилене сечовипускання. Якщо жінка приймає цей препарат в період грудного вигодовування, немовля слід моніторувати на предмет таких ефектів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500623/.

Адаптовано 15.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2021 р.

Назва англійською мовою: empagliflozin.

Група/призначення:

Препарати, що застосовуються при цукровому діабеті. Інші препарати для зниження рівня глюкози в крові, за винятком інсулінів.

Альтернативні назви / синоніми: джардінс.

Комбінований препарат: сінджарді (емпагліфлозин та метформін).

Діюча речовина: емпагліфлозин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання емпагліфлозину в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Препаратом вибору для лікування вагітних з цукровим діабетом є інсулін, тому що інші гіпоглікемічні препарати не так чітко контролюють рівень цукру. Крім того, інсулін не проникає крізь плаценту до плода, усуваючи таким чином несприятливий вплив самого препарату на плід.

Якщо гіперглікемія виникає на ранніх термінах вагітності, вона тісно асоціюється з рядом несприятливих наслідків для матері та плода, включно зі структурними аномаліями. Для попередження таких наслідків американська колегія акушерів-гінекологів рекомендує при діабеті 1 та 2 типів в період вагітності призначати інсулін, а також при гестаційному діабеті, якщо дієта не допомагає.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Не виявлено відхилень при використанні доз, які у 48 та 128 разів перевищували максимальну клінічну дозу у щурів та кролів. У вагітних щурів 154-кратні до максимальної клінічної дози індукували материнську токсичність та асоціювались з мальформаціями кісток кінцівок. Вплив від 6 дня вагітності до 20 дня лактації призводив до зменшення ваги плодів. У кролів токсичний вплив на плід і материнський організм відзначали на фоні дози, яка у 139 разів перевищувала максимальну клінічну.

Дворічне дослідження карциногенності у самців щурів виявило гемангіоми мезентеріальних лімфатичних судин. У самців мишей відзначали аденоми і карциноми ниркових канальців. Чисельні дослідження мутагенності були негативними. Впливу на фертильність у щурів не спостерігали.

Інформація щодо впливу на плід:

Емпагліфлозин є оборотним сильнодіючим селективним конкурентним інгібітором натрій-глюкозного котранспортера 2 (SGLT2). Призначається як додаток до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу.

Рівень зв’язування з білками плазми становить 86%, період напіввиведення – 12,4 години, активні метаболіти відсутні. Препарат може порушувати розвиток нирок при використанні в ІІ та ІІІ триместрах.

Інші препарати цього класу канагліфлозин та дапагліфлозин.

Невідомо, чи емпагліфлозин проникає через плаценту. Молекулярна вага та довгий період напіввиведення (12,4 години) припускають проникнення препарату через плаценту, але помірний рівень зв’язування з білками (приблизно 86%) може обмежувати вплив на ембріон/плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання емпагліфозину  в період лактації у людини. Молекулярна вага та довгий період напіввиведення (12,4 години) припускають проникнення препарату до грудного молока, але помірний рівень зв’язування з білками (приблизно 86%) може обмежувати екскрецію. Оскільки формування та розвиток нирок відбувається протягом вагітності та до віку 2 років, існує такий потенційний ризик. Найчастішими побічними ефектами у дорослих при лікуванні емпагліфлозином є інфекції сечового тракту та грибкові інфекції у жінок. Якщо жінка приймає цей препарат в період грудного вигодовування, немовля слід моніторувати на предмет цих ефектів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500972/.

Адаптовано 15.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2021 р.

Назва англійською мовою: dapagliflozin.

Група/призначення:

Засоби, що застосовуються при цукровому діабеті, інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2 типу.

Альтернативні назви / синоніми: форксіга.

Комбінований препарат: ксігдуо (дапагліфлозин та метформін).

Діюча речовина: дапагліфлозин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання дапагліфлозину в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Препаратом вибору для лікування вагітних з цукровим діабетом є інсулін, тому що інші гіпоглікемічні препарати не так чітко контролюють рівень цукру. Крім того, інсулін не проникає крізь плаценту до плода, усуваючи таким чином несприятливий вплив самого препарату на плід.

Якщо гіперглікемія виникає на ранніх термінах вагітності, вона тісно асоціюється з рядом несприятливих наслідків для матері та плода, включно зі структурними аномаліями. Для попередження таких наслідків американська колегія акушерів-гінекологів рекомендує при діабеті 1 та 2 типів в період вагітності призначати інсулін, а також при гестаційному діабеті, якщо дієта не допомагає.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Вплив в період органогенезу у вагітних кролів не призводив до порушень розвитку. Дози в період органогенезу у щурів, які призводили до впливу, який у 2344 разів перевищував рівень, отримуваний у людини при використанні клінічної дози 10 мг спричиняв мальформації кровоносних судин, ребер, хребців, рукоятки грудини, скелетних варіацій.  Вплив на щурів від 6-го дня вагітності до 21-го дня лактації спричиняв підвищення частоти та важкості дилятації лоханок нирок дози, яка перевищувала клінічну в 1415 разів та залежного від дози зменшення ваги на фоні дози, яка у  ≥19 разів перевищувала клінічну. Ювенільні щури, які за віком відповідають плодам людини в ІІ та ІІІ триместрах, отримували дози, які у 15 разів перевищували клінічну, що призводило до підвищення частоти та/або важкості дилятації лоханок і канальців.

Дворічне дослідження у самців і самок мишей і щурів не виявило карциногенності. Чисельні дослідження мутагенності були негативними, але в серії досліджень кластогенності in vitro  отримано позитивний результат. Фертильність тварин не порушувалась.

Інформація щодо впливу на плід:

Дапагліфлозин – селективний та зворотний інгібітор натрійзалежного котранспортера глюкози 2 типу. Призначається як додаток до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. Рівень зв’язування з білками плазми становить 91%, період напіввиведення – 12,9 годин. Інший препарат цього класу – канагліфлозин.

Невідомо, чи дапагліфлозин проникає через плаценту. Молекулярна вага та помірно довгий період напіввиведення припускають проникнення препарату через плаценту, але високий рівень зв’язування з білками обмежуватиме вплив на ембріон/плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання дапагліфозину  в період лактації у людини. Молекулярна вага та помірно довгий період напіввиведення (12,9 годин) припускають проникнення препарату до грудного молока, але високий рівень зв’язування з білками обмежуватиме кількість препарату.

Дослідження у тварин продемонстрували, що рівень препарату в молоці 0,49 від показника в плазмі матері, асоціювався з дилятацією канальців та лоханки. Оскільки формування та розвиток нирок відбувається протягом вагітності та до віку 2 років, існує такий потенційний ризик. Найчастішими побічними ефектами у дорослих при лікуванні дапагліфлозином є інфекції сечового тракту, грибкові інфекції у жінок, назофарингіт. Якщо жінка приймає цей препарат в період грудного вигодовування, немовля слід моніторувати на предмет цих ефектів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500971/.

Адаптовано 15.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2021 р.

Назва англійською мовою: alogliptin.

Група/призначення:

Антидіабетичні препарати. Інгібітори дипептидил   пептидази-4 (DPP-4).

Альтернативні назви / синоніми:

Алогліптін, віпідія, несина. Комбіновані препарати: казано (алогліптин бензоат та метформін), осені (алогліптин бензоат та піоглітазон (піоглітазону гідрохлорид).

Діюча речовина: алогліптин бензоат.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання алогліптину в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Препаратом вибору для лікування вагітних з цукровим діабетом є інсулін, тому що інші гіпоглікемічні препарати не так чітко контролюють рівень цукру. Крім того, інсулін не проникає крізь плаценту до плода, усуваючи таким чином несприятливий вплив самого препарату на плід.

Якщо гіперглікемія виникає на ранніх термінах вагітності, вона тісно асоціюється з рядом несприятливих наслідків для матері та плода, включно зі структурними аномаліями. Для попередження таких наслідків американська колегія акушерів-гінекологів рекомендує при діабеті 1 та 2 типів в період вагітності призначати інсулін, а також при гестаційному діабеті, якщо дієта не допомагає.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у кролів та щурів. При введені в період органогенезу обом видам тварин доз, які перевищували клінічну дозу, виходячи з AUC*, в 149 та 180 разів, відповідно, не спостерігали вроджених вад.  При впливі на вагітних щурів з 6-го дня вагітності і до 20-го дня лактації доз, 95-кратних клінічній, не відмічали порушень розвитку у потомства. Дворічне дослідження карциногенності у щурів не виявило у самців підвищення частоти С-клітинних аденом щитоподібної залози та карцином. Численні дослідження мутагенності та кластогенності були негативними. У щурів не відмічено порушень фертильності.

Інформація щодо впливу на плід:

Алогліптин є інгібітором діпептіділпептідази-4 (DPP4), який призначається для глікемічного контролю пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу.  Інші препарати цього класу: лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин.

Алогліптин частково метаболізується до активного метаболіту, але 60-71% препарату виводиться з сечею у незміненому вигляді. Рівень зв’язування з білками плазми становить 20%, період напіввиведення – 21 годину.

Невідомо, чи алогліптин проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, низький рівень зв’язування з білками плазми, довгий період напіввиведення припускають такий  трансфер.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання алогліптину в період лактації у людини. Молекулярна вага, низький рівень зв’язування з білками плазми, довгий період напіввиведення припускають екскрецію до грудного молока. Найчастішими несприятливими наслідками у дорослих при лікуванні цим препаратом були назофарінгіт, головний біль, інфекції верхніх дихальних шляхів. Тому, якщо жінка в період грудного вигодовування отримує цей препарат, немовля слід моніторувати на предмет таких ефектів.

Слід зауважити, що передозування алогліптину (одноразова доза 800 мг здоровим дорослим та 400 мг один раз на день протягом 14 днів пацієнтам з діабетом 2 типу, що еквівалентно 32-кратній та 16-кратній максимальній рекомендованій дозі, відповідно) не призводило до серйозних несприятливих наслідків.  Виходячи з таких даних, у немовляти на грудному вигодовуванні не очікується гіпоглікемії.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500625/.

Адаптовано 15.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2021 р.