Теропи
КАЛІЮ ЙОДИД
Група/призначення:
Йодовмісний препарат, відхаркуючий засіб (див. статтю Йод). Йод є дуже важливим мікроелементом, який потрібен організму людини для нормального функціонування. Це активний компонент гормонів, що виробляються щитоподібною залозою: тиреокальцитоніну, тироксину і трийодтироніну.
Покази: відхаркуючий, протигрибковий місцевий протиінфекційний засіб.
У випадку потенційної радіаційної загрози слід керуватись “Регламентом щодо проведення йодної профілактики у разі виникнення радіаційної аварії“), який затверджує особливості проведення йодної профілактики (ЙП) населення при виникненні надзвичайних ситуацій на атомних електростанціях та інших ядерних установках із викидом радіоактивних речовин (в тому числі і внаслідок військових дій), а також містить короткі відомості про біологічні ефекти дії радіоактивних ізотопів йоду (РІЙ), особливості захисту щитоподібної залози від поглинання цих ізотопів та дозування препаратів калій йодиду при проведенні йодної профілактики. В результаті аварії на ядерній установці РІЙ потрапляють в організм людини і поглинаються щитоподібною залозою. Якщо препарат калію йодиду вводиться в організм до початку або під час надходження радіоактивного йоду відбувається блокування надходження РІЙ, що зменшує або відвертає радіаційне опромінення щитоподібної залози та знижує ризик негативних наслідків для здоров’я людини. Препарати калію йодиду не захищають організм від біологічної дії інших радіонуклідів, що можуть міститись у складі радіаційного викиду. Рівні накопичення РІЙ в щитоподібній залозі залежать від віку людини та функціонального стану щитоподібної залози. При нормальній функції щитоподібної залози дорослої людини в ній накопичується близько 30% від загальної кількості РІЙ, що надійшли до організму людини. У дітей у зв’язку з вищою функціональною активністю та меншими розмірами щитоподібної залози, накопичення РІЙ відбувається в більших кількостях та швидше, що сприяє формуванню вищої поглиненої дози опромінення. Так, у дітей віком до одного року, максимальні поглинені дози на одиницю активності 131I формуються приблизно в 10 разів вище, ніж у дорослої людини. Зі збільшенням віку дитини рівні накопичення радіоактивного йоду в щитоподібній залозі знижуються і до 14 років відповідають рівням накопичення його в дорослої людини. У вагітних жінок, у зв’язку з підвищеною функцією щитоподібної залози, рівні накопичення й формування поглинених доз у ній приблизно в 1,5 рази більше, ніж в інших дорослих осіб. У жінок в період лактації до грудного молока протягом доби потрапляє до 30% РІЙ від загальної кількості, що надійшла в організм. При порушеній функції щитоподібної залози рівні накопичення РІЙ значно змінюються: при гіперфункції накопичення збільшується до 50%, при гіпофункції знижується до 15-25%. В умовах йодного дефіциту рівні накопичення РІЙ в щитоподібній залозі зростають. Йодна профілактика (ЙП, йодне блокування щитоподібної залози) – невідкладний захисний захід запобігання або зменшення поглинання РІЙ щитоподібною залозою, за допомогою препаратів стабільного йоду, що спрямований, насамперед, на захист щитоподібної залози від накопичення РІЙ (131-135I), що надходять на початковому етапі радіаційної аварії інгаляційним шляхом. ЙП належить до термінових (невідкладних) заходів, спрямованих на запобігання негативного впливу ранньої фази радіаційної аварії. Ризик радіаційного ураження щитоподібної залози може бути знижений або навіть відвернутий при своєчасному призначенні ЙП як такої або в комплексі з іншими заходами радіаційного захисту. ЙП полягає у введенні в організм людини препаратів стабільного йоду в разі радіаційної аварії та за умови впливу на людину радіоактивних ізотопів йоду (РІЙ). ЙП застосовується до моменту впливу РІЙ або протягом перших 6 годин після поглинання РІЙ щитоподібною залозою. Ефективність ЙП значно знижується, якщо прийом калію йодиду затримано навіть на декілька годин після початку надходження РІЙ в організм. Оптимальний ефект ЙП досягається при завчасному (превентивному) прийомі препарату за 6 і менше годин до надходження РІЙ. Однократне дозування для дорослої людини калію йодиду становить 125 мг (100 мг йоду).
Дозування одноразового прийому калію йодиду* дорослим і дітям для захисту щитоподібної залози від накопичення РІЙ (за Регламентом) |
|
Група населення, вік | Дозування* в міліграмах КІ |
Немовлята (від народження до 1 місяця) | 16 |
Діти від 1 місяця до 3 років | 32 |
Діти 3-12 років | 62,5 |
Діти старше 12 років та дорослі до 40 років | 125 |
Вагітні | 125 |
*примітка: калію йодид приймати після їжі
Альтернативні назви / синоніми:
Йод-норміл. Розчин Люголя – комбінований препарат, який мстить йоду – 1,0 г, калію йодиду – 2,0 г, гліцерину – 94,0 г – місцевий антисептик. Калій Йодид-125-Дарниця (для йодної профілактики)
Діюча речовина: калію йодид.
Рекомендації при вагітності:
Припускається ризик в ІІ та ІІІ триместрах.
Рекомендації при лактації:
Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Велика кількість рецептурних та без рецептурних препаратів містять йод або йодид, тому вагітні повинні проконсультуватися з лікарем перед вживанням цих препаратів. Американська академія педіатрії вважає йодиди в якості відхаркуючи засобів протипоказаними при вагітності.
Рекомендована добова доза для дорослих становить 130 мг (100 мг йодиду), для школярів – 65 мг, новонароджених – 16 мг.
Інформація щодо досліджень на тваринах:
Використання препарату для захисту щитоподібної залози плода при поглинанні радіоактивного йоду та для пригнічення проникнення останнього до грудного молока вивчалось в експериментальних тварин. Призначення великих добових доз вагітним щурам призводило до зменшення кількості та виживання потомства, зростання частоти вроджених вад розвитку, включно з вадами серця та омфалоцеле, а також поведінкових відхилень у дитинчат.
Інформація щодо впливу на плід:
Наводимо дані різних досліджень.
Первинна стурбованість при використанні препарату стосується впливу на щитоподібну залозу плода.
Йодид швидко приникає через плаценту до плода. При вживанні тривалий період або перед пологами може виникати гіпотиреоз або зоб у плода чи новонародженого. Короткотривале використання, як, наприклад, 10-денний курс перед оперативним втручанням на щитоподібній залозі не несе такого ризику і видається безпечним.
Рев’ю 1983 року проаналізувало 49 випадків вродженого йодного зобу, починаючи з 1940 року. В 14 випадках зоб був великим, спричинив компресію трахеї і смерть. Кардіомегалію спостерігали у 3 немовлят, які вижили, та в одного померлого. В більшості з цих випадків вплив йоду був результатом лікування бронхіальної астми у матері.
4 дослідження продемонстрували потенційну небезпеку при використанні повідон-йоду (місцевий антисептик) в період вагітності. В кожному випадку спостерігали істотну абсорбцію йоду після місцевого, вагінального або промежинного використання перед пологами. В деяких немовлят спостерігали транзиторний гіпотиреоз.
Оскільки дефіцит йоду в період вагітності може чинити несприятливий вплив на розвиток головного мозку плода, слід рекомендувати жінкам приймати добавки з калію йодидом в цей період.
Вплив надмірної кількості йоду при вагітності також може призводити до гіпотиреозу у плода.
Повідомляється про жінку, яка приймала калію йодиду 200 мг/день для лікування вузлової еритеми в терміні 16-21-го тижня вагітності. При ультразвуковому дослідженні у 22-28 тижнів діагностовано зоб у плода. Дитина народилась на 39 тижні з незначно збільшеною щитоподібною залозою, високим рівнем загального йоду в плазмі та низьким в сечі, але інших відхилень не спостерігали.
Застосування препарату під час вигодовування:
Йодид концентрується в грудному молоці.
В одному випадку мама використовувала вагінальний гель повідон-йод протягом 6 днів без спринцювання і відчула запах йоду від своєї 7-місячної дитини, яка знаходилась на грудному вигодовуванні. У немовляти була підвищена концентрація йоду в крові та сечі, але не спостерігали ознак тиреоїдної дисфункції.
В другому випадку гіпотиреоз розвинувся на 2 тижні життя у недоношеного новонародженого з нормальними результатами неонатального скринінгу. Мама обробляла і прикривала рубець після кесаревого розтину просякнутою йодом марлею, що призвело до підвищення концентрації йоду в грудному молоці.
Проводилось дослідження в групі 16 жінок в період лактації без відомого захворювання щитоподібної залози. Вони отримали перорально 600 мкг калію йодиду (456 мкг йоду) після нічного голодування. В грудному молоці виявлено підвищення концентрації йоду з піком через 6 годин.
Дослідження 2014 року в Таїланді повідомляє про практику призначення добавок при вагітності та лактації в дозі 200 мкг/день йоду, що призводило до підвищення концентрації йоду в грудному молоці і покращення тиреоїдного статусу окремих немовлят. В регіонах з помірним та важким йодним дефіцитом без ефективного йодування солі рекомендовано пряме введення йоду немовлятам, які не знаходяться на грудному вигодовуванні і не отримують збагачені йодом продукти.
Повідомляється про двох жінок родом з Азії, які при вагітності та лактації вживали велику кількість водоростей зі своїх країн. Обидва немовлята мали ознаки гіпотиреозу з підвищеною концентрацією тиреотропного гормону у віці 3-4 тижнів життя. Після лікування гормонами щитоподібної залози функція нормалізувалась.
Гіпотиреоз виявили у немовляти віком 15 днів, яке знаходилось на грудному вигодовуванні і чия мама регулярно використовувала йодовмісний антисептик на епізіотомічний розріз протягом 10-12 днів після пологів.
Дослідження в групі 59 новонароджених з аномальною концентрацією тиреоїдних гормонів виявило 18 випадків використання матерями повідон-йоду, 19 – застосування повідон-йоду тільки у немовляти, 8 випадків використання йоду як у матері, так і в дитини. Джерело надмірного впливу йоду не було визначене в 14 випадках. В половини матерів концентрація йоду в грудному молоці перевищувала або знаходилась на рівні 20 мкг/дл.
Група іспанських дослідників у 1994 році привернула увагу до низького вмісту йоду в деяких сумішах для немовлят. Рекомендована доза для немовлят становить 110 мкг/день у віці 0-6 місяців, 130 мкг/день у 7-12 місяців.
Не рекомендується регулярне або повторне вживання йодовмісних продуктів при вагітності та лактації.
Якщо жінці в період лактації призначають введення радіоактивного йоду (131), то необхідно припинити грудне вигодовування на 7-14 днів, допоки препарат виявляється в грудному молоці.
Дослідження в Іспанії оцнювало вплив добавок йоду при лактації. Жінки отримували 200 мкг калію йодиду в період вагітності та лактації і концентрація в молоці йодиду була підвищеною. Жінки повідомили, що притримувались нормальної різноманітної дієти в ці періоди, що оцінено за йодом в кількості 100-150 мкг/день. У матерів недоношених немовлят концентрація йоду в молоці становила 0,172 мг/л, а в доношених – 0,178 мг/л. У всіх немовлят та матерів концентрація тиреотропного гормону була в межах норми (0,5-5,0 мМо/л). Автори вважають, що доза калію йодиду була безпечною для матерів та немовлят.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):
Японські дослідники повідомляють про можливий зв’язок між харчовими йодними добавками та зниженням якості сперми протягом останнього століття. Але це тільки гіпотеза. Використання радіоактивного йоду у чоловіків для лікування тиреотоксикозу (хвороба Грейвса) може призводити до помірного порушення фертильності, але цей ризик є нижчим за такий від самого захворювання.
Рев’ю 2016 року щодо лікування тиреотоксикозу відзначає, що лікування радіоактивним йодом можна застосовувати у не вагітних жінок з обмеженою шкодою для майбутньої фертильності.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
- Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
- Регламент щодо проведення йодної профілактики у разі виникнення радіаційних аварій https://moz.gov.ua/uploads/6/30087-dn_408_09_03_2021_dod.pdf
Адаптовано 08.12.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 09.12.2016 р.
КЕЛП
Група/призначення:
Морські водорості, харчова добавка. Келп містить добову рекомендовану дозу йоду. Келп – джерело 12 натуральних вітамінів (А, В1, В2, З, D, Е та інших), а також незамінних амінокислот. У ньому також містяться декілька десятків макро- й мікроелементів, необхідних людині (залізо, натрій, фосфор, кальцій, магній, барій, калій, сірка та інші), причому в найбільш доступній для засвоєння формі.
Келп містить йод в кількості 0,03-0,5%, в залежності від виду та місця його збирання. Келп також містить значну кількість калію і натрію. Через варіабельність вмісту йоду в цих рослинах, пренатальні вітаміни, які використовують келп як джерело йоду може містити тільки 50% йоду, заявленого в інструкції.
Альтернативні назви / синоніми:
Келп, келп-йод, морські водорості, бурі морські водорості, скелясті водорості. Найбільш відома з бурих водоростей ламінарія – морська капуста.
Діюча речовина: келп.
Рекомендації при вагітності:
Відсутня інформація, ймовірно сумісний в складі вітамінів для вагітних в рекомендованих дозах по йоду.
Рекомендації при лактації:
Відсутня інформація, ймовірно сумісний в рекомендованих дозах по йоду.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Як надлишок, так і дефіцит йоду може несприятливо впливати на щитоподібну залозу плода і, можливо, на розвиток головного мозку та слух. Американська тиреоїдна асоціація (American Thyroid Association (ATA) рекомендує при вагітності та лактації призначати 250 мг йоду на день. У 2014 році американська академія педіатрії рекомендує вагітним вживати добавки з вмістом 150 мг/день йоду для досягнення рекомендованого рівня споживання 290 мкг/день.
Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня.
Інформація щодо впливу на плід:
Досвід застосування при вагітності відсутній.
Застосування препарату під час вигодовування:
Відсутня інформація про використання келпу в період лактації.
Йод активно проникає до грудного молока. Див. статтю Йод.
В деяких азіатських країнах супом з морських водоростей годують жінок в післяпологовому періоді. Високий вміст йоду та його екскреція в грудне молоко асоціювались з субклінічним та клінічним гіпотиреозом у немовлят на грудному вигодовуванні.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):
У 3 жінок з порушеним менструальним циклом та/або пов’язаним з менструацією прийомом морських водоростей спостерігали зниження рівня 17-бета-естрадіолу та зростання концентрації прогестерону в однієї з жінок. Також спостерігали залежне від дози підвищення рівня прогестерону. У всіх 3 жінок збільшилась тривалість менструального циклу. В культурі клітин морські водорості продемонстрували антагонізм до рецепторів естрогену.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Адаптовано 08.12.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 09.12.2016 р.
ЙОД
Група/призначення:
Мікроелемент; місцевий антисептик. Йод є дуже важливим мікроелементом, який потрібен організму людини для нормального функціонування. Це активний компонент гормонів, що виробляються щитоподібною залозою: тиреокальцитоніну, тироксину і трийодтироніну.
Це хімічно активний неметал, галоген, як правило, зустрічається у вигляді I2, який складається з двох однакових атомів, без іонного заряду. Єдиний негативно заряджений іон називається йодидом. Йод, отриманий з калію йодиду або келп (морські водорості) є складовою частиною полівітамінів для вагітних.
Йод використовується в якості дезінфікуючого засобу питної води. Різні солі йодиду використовуються як відхаркуючі засоби та місцеві антисептики, в тому числі при вагітності. Проте американська академія педіатрії не рекомендує використання водовмісних відхаркуючих в даний час.
Йодовмісні сполуки використовуються в якості контрастної речовини в радіології (йопамідол); див. також статтю Радіоактивний йод.
Незважаючи на певні відмінності в біодоступності йоду та йодиду, вони вважаються взаємозамінними і розглядаються в цій статті разом.
Альтернативні назви / синоніми:
Йодид, натрію йодид, розчин Люголя. Розчин Люголя – комбінований препарат, який мстить йоду – 1,0 г, калію йодиду – 2,0 г, гліцерину – 94,0 г – місцевий антисептик.
Діюча речовина: йод.
Рекомендації при вагітності:
Сумісний в рекомендованих дозах.
Рекомендації при лактації:
Сумісний в рекомендованих дозах.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Як надлишок, так і дефіцит йоду може несприятливо впливати на щитоподібну залозу плода і, можливо, на розвиток головного мозку та слух. Американська тиреоїдна асоціація (American Thyroid Association (ATA) рекомендує при вагітності та лактації призначати 250 мг йоду на день. У 2014 році американська академія педіатрії рекомендує вагітним вживати добавки з вмістом 150 мг/день йоду для досягнення рекомендованого рівня споживання 290 мкг/день.
Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня.
Інформація щодо впливу на плід:
Наводимо дані різних досліджень.
В деяких регіонах дефіцит йоду при вагітності може призводити до гіпотиреозу у плода та новонародженого. Дефіцит виникає від низького рівня йоду в раціоні або від споживання у великій кількості продуктів, які містять йодозв’язуючі сполуки (маніоку або капусту).
Вважається, що дефіцит йоду та кретинізм є однією з основних причин затримки розумового розвитку, яку можна попередити.
Британське дослідження 2013 року аналізувало результати багаторічного дослідження батьків та дітей від брістольського університету (Avon Longitudinal Study of Parents and Children (ALSPAC), також відоме під назво «Діти 90-х» (Children of the 90s) та дані австралійської когорти. Повідомляється про асоціацію між помірним дефіцитом йоду на ранніх термінах вагітності та порушеним розумовим розвитком у віці 8-9 років.
Китайське дослідження припустило, що прийом йоду аж до кінця ІІ триместру може захистити головний мозок плода від наслідків дефіциту йоду. Лікування на пізніх термінах вагітності є мінімально ефективним.
Одне дослідження не виявило зв’язку між неонатальними поведінковими профілями [тестами] NBAS* у доношених новонароджених. Продемонстровано, що концентрація вільного тироксину в плазмі матері, визначена при першому візиті, була істотним предиктором відповідності росту та ваги гестаційного віку, припускаючи, що йодидний статус та концентрація гормонів щитоподібної залози в першій половині вагітності може вплинути на розвиток дитини. Однак, деякі жінки ще годували попередню дитину під час даної вагітності, що може пояснити затримку розвитку.
*Brazelton Neonatal Behavioral Assessment Scale, NBAS – тест для оцінки неврологічного статусу новонародженого за його поведінковими реакціями на зовнішні стимули. |
Вплив надмірної кількості йоду при вагітності також може призводити до гіпотиреозу у плода. Йод від матері проникає до плода, тривале споживання мамою продуктів з високим вмістом йоду або йодовмісних препаратів сприяє розвитку гіпотиреозу та зобу у потомства. Дефіцит йоду з гіпотиреозом також можуть призвести до порушень слуху у дітей.
Так, виявлено зоб у плода, чия мама приймала в період вагітності в 62,5 разів вищу від рекомендованої дозу для лікування гіпотиреозу при вагітності. Немовля народилось із зворотним [транзиторним] гіпотиреозом та двобічною втратою слуху.
Повідомляється про смертельні випадки внаслідок йодної інтоксикації в результаті використання йодвмісних відхаркуючих засобів під час вагітності. Аналіз цих випадків припустив, що кардіомегалія також може бути пов’язаною з надмірним впливом йоду під час вагітності.
В даний час американська академія педіатрії вважає використання йодидів в якості відхаркуючих засобів протипоказаними.
Іншим джерелом впливу йоду на материнський організм є місцеві антисептики та вагінальні антибактеріальні засоби, що містять повідон (допоміжний засіб) та йод.
Як спринцювання, так і нанесення на промежину продуктів з повідон-йодом підвищує концентрацію йоду в сироватці не вагітних та вагітних жінок і порушує функцію щитоподібної залози в матері та плоду. Поглинання місцево нанесеного йоду було особливо високим у немовлят з дуже низькою вагою. Хоча вплив йоду при дії цих препаратів не асоціювався з клінічними ознаками гіпотиреозу або зобу у немовлят, існує стурбованість щодо виникнення йодної інтоксикації при подальшому використанні повідон-йоду (місцевий антисептик) або йодвмісних рентгенконтрастних препаратів. У недоношених немовлят при лікуванні місцевими йодними розчинами відзначали зміни результатів тестування функції щитоподібної залози. Деякі дані припускають, що надмірний вплив йоду може бути найбільш токсичним в регіонах з ендемічним дефіцитом йоду. Виходячи з дослідження на основі масового скринінгу новонароджених на вроджений гіпотиреоз (91509 немовлят в Гамбурзі, Німеччина) група авторів дійшла висновку, що причиною зворотного [транзиторного] гіпотиреозу в Гамбурзі частіше був надлишок йоду, аніж його дефіцит.
Застосування препарату під час вигодовування:
Йод активно проникає до грудного молока. Проводилось дослідження в групі 16 жінок в період лактації без відомого захворювання щитоподібної залози. Вони отримали перорально 600 мкг калію йодиду (456 мкг йоду) після нічного голодування. В грудному молоці виявлено підвищення концентрації йоду з піком через 6 годин.
Дослідження 2014 року в Таїланді повідомляє про практику призначення добавок при вагітності та лактації в дозі 200 мкг/день йоду, що призводило до підвищення концентрації йоду в грудному молоці і покращення тиреоїдного статусу окремих немовлят. В регіонах з помірним та важким йодним дефіцитом без ефективного йодування солі рекомендовано пряме введення йоду немовлятам, які не знаходяться на грудному вигодовуванні і не отримують збагачені йодом продукти.
Повідомляється про двох жінок родом з Азії, які при вагітності та лактації вживали велику кількість супу з морських водоростей зі своїх країн. Обидва немовлята мали ознаки гіпотиреозу з підвищеною концентрацією тиреотропного гормону у віці 3-4 тижнів життя. Після лікування гормонами щитоподібної залози функція нормалізувалась.
В одному випадку мама використовувала вагінальний гель повідон-йод протягом 6 днів без спринцювання і відчула запах йоду від своєї 7-місячної дитини, яка знаходилась на грудному вигодовуванні. У немовляти була підвищена концентрація йоду в крові та сечі, але не спостерігали ознак тиреоїдної дисфункції.
В другому випадку гіпотиреоз розвинувся на 2 тижні життя у недоношеного новонародженого з нормальними результатами неонатального скринінгу. Мама обробляла і прикривала рубець після кесаревого розтину просякнутою йодом марлею, що призвело до підвищення концентрації йоду в грудному молоці.
Гіпотиреоз виявили у немовляти віком 15 днів, яке знаходилось на грудному вигодовуванні і чия мама регулярно використовувала йодвмісний антисептик на епізіотомічний розріз протягом 10-12 днів після пологів.
Дослідження в групі 59 новонароджених з аномальною концентрацією тиреоїдних гормонів виявило 18 випадків використання матерями повідон-йоду, 19 – застосування повідон-йоду тільки у немовляти, 8 випадків використання йоду як у матері, так і в дитини. Джерело надмірного впливу йоду не було визначене в 14 випадках. В половини матерів концентрація йоду в грудному молоці перевищувала або знаходилась на рівні 20 мкг/дл.
Група іспанських дослідників у 1994 році привернула увагу до низького вмісту йоду в деяких сумішах для немовлят. Рекомендована доза для немовлят становить 110 мкг/день у віці 0-6 місяців, 130 мкг/день у 7-12 місяців.
Не рекомендується регулярне або повторне вживання йодовмісних продуктів при вагітності та лактації.
Якщо жінці в період лактації призначають введення радіоактивного йоду (131), то необхідно припинити грудне вигодовування на 7-14 днів, допоки препарат виявляється в грудному молоці.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):
Японські дослідники повідомляють про можливий зв’язок між харчовими йодними добавками та зниженням якості сперми протягом останнього століття. Але це тільки гіпотеза. Використання радіоактивного йоду у чоловіків для лікування тиреотоксикозу (хвороба Грейвса) може призводити до помірного порушення фертильності, але цей ризик є нижчим за такий від самого захворювання.
Рев’ю 2016 року щодо лікування тиреотоксикозу відзначає, що лікування радіоактивним йодом можна застосовувати у невагітних жінок з обмеженою шкодою для майбутньої фертильності.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
- Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
Адаптовано 08.12.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету
Переглянуто редакційною колегією 09.12.2016 р.
ЕНОКСАПАРИН
Група/призначення:
Антикоагулянт. Низькомолекулярний гепарин.
Покази: профілактика і терапія тромбозу глибоких вен; фібриляція передсердь, що супроводжується емболізацією; нестабільна стенокардія; гострий інфаркт міокарда; емболія легенів, тощо.
Альтернативні назви / синоніми:
Клексан, фраксипарин, акспарин, еклексія, фленокс, новопарин, ловенокс.
Діюча речовина: еноксапарин.
Рекомендації при вагітності: сумісний.
Рекомендації при лактації: сумісний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Використання еноксапарину при вагітності приносить не більше ризику для плода, а навіть менше, ніж стандартний гепарин або відсутність лікування. Молекулярна вага еноксапарину не припускає проникнення до плаценти, тому ризик для плода здається низьким.
Інформація щодо досліджень на тваринах:
Хоча клінічні дані та від експериментальних тварин свідчать, що еноксапарин не проникає до плаценти, одне дослідження в овець припускає порушення коагуляційної системи плода під дією препарату. Японське дослідження у щурів при дозах до 20 мг/кг не призводило до несприятливих наслідків. При використанні радіоактивного ізотопу еноксапарину на перфузованій плаценті людини невелика кількість препарату проникала до циркуляції плода, хоча біологічна активність не визначалася.
Інформація щодо впливу на плід:
Наводимо дані різних досліджень.
Кілька повідомлень інформують про використання еноксапарину при вагітності без ускладнень з боку матері та плода.
Жінка з важким тромбозом вен нижніх кінцівок отримувала нефракційний гепарин протягом 2 тижнів в терміні 11 тижнів, а далі – еноксапарин до народження здорової дитини на 34 тижні.
У 1992 році повідомили про 6 вагітних, які отримували еноксапарин для лікування та профілактики тромбоемболії. У 2 жінок, лікованих на 8-9 тижнях вагітності, одна вагітність закінчилась народженням здорової дитини, а інша нормально прогресувала до 18 тижня (результат надалі невідомий). Трьох інших жінок лікували в ІІ-ІІІ триместрах, народились здорові діти. У жінки з синдромом Сегрена* та глибоким венозним тромбозом і легеневою емболією в анамнезі розвинувся глибокий венозний тромбоз на 18 тижні вагітності. Вона отримувала внутрішньовенно гепарин протягом 10 днів, а надалі еноксапарин 40 мг двічі на день. На 25 тижні знову повторився глибокий тромбоз і було призначено курс гепарину внутрішньовенно, а далі підшкірно. Через 5 днів підшкірного введення діагностовано важкий дистрес плода і проведено ургентну операцію кесаревого розтину. Дитина померла через 5 хвилин після народження, батьки не дали дозволу на проведення розтину. Дослідження плаценти виявило множинні крововиливи.
*Синдроом Сегрена (Шегрена, Sjögren’s syndrome) — аутоімунне системне ураження сполучної тканини, яке проявляється залученням в патологічний процес залоз зовнішньої секреції, головним чином слинних та слізних та хронічним прогресуючим перебігом. |
У 1994 році повідомили про використання еноксапарину для профілактики тромбозів у 16 жінок при 18 вагітностях. Середній гестаційний вік початку терапії становив 10 тижнів. У 8 жінок в анамнезі була тромбоемболія, в 6 – тромбофілія, в 2 – системний червоний вовчак. Першим перерахованим 11 жінкам призначили підшкірне введення 20 мг один раз в день, наступним 7 жінкам дозу збільшили до 40 мг через низький рівень анти-Ха фактору**. З 18 вагітностей 2 закінчились самовільним перериванням в І триместрі, 2 – в ІІ – всі випадки у жінок з антикардіоліпіновим синдромом.
**Анти–Ха-фактор – це лабораторний показник, який відображає протизгортаючу активність низькомолекулярного гепарину. Дослідження анти-Xa дозволяє оцінити ступінь пригнічення Ха фактору згортання крові (фактор Стюарта-Прауера), основної мішені гепарину. Таким чином, результат опосередковано вказує на повноцінність лікування гепарином та достатність призначеної дози. |
Профілактика тромбозу при 41 вагітності (34 жінки), переважно підшкірно введеними 40 мг еноксапарину на день, описана у 1996 році. Відбулась тільки одна тромбоемболічна подія – інфаркт печінки у жінки, яка отримувала 20 мг/день підшкірно. Не спостерігали кровотеч у матерів, незважаючи на те, що терапія тривала через пологи та в післяпологовому періоді. 19 жінок перенесли 24 хірургічні процедури, отримуючи еноксапарин, включно з цервікальним серкляжем (N=2; ушивання шийки матки при істміко-цервікальній недостатності), амніоцентезом (N=5; забір навколоплідних вод), перериванням в І триместрі (N=4), кесаревим розтином (N=13). 9 жінкам проводили епідуральну анестезію в пологах. Не зареєстровано жодного випадку аномальних кровотеч та крововиливів в шлуночки у новонароджених.
У 1997 році опублікували результати проспективного дослідження в групі 61 жінки (69 вагітностей) з високим ризиком тромбоемболії. Лікування розпочинали в І триместрі переважно дозою 40 мг на день підшкірно. Про 18 пацієнток повідомлялось вище. Середній рівень гепарину, визначений за допомогою анти-Ха фактору, після дози 40 мг був втричі вищим від отриманого після дози 20 мг (0,09 проти 0,03 од/мл, відповідно), але не залежав від гестаційного віку. Протягом вагітності не спостерігали кровотеч та епізодів тромбоемболії, за винятком післяпологової легеневої емболії в однієї пацієнтки на дозі 20 мг. Надалі не виявлено епідуральних гематом у 43 пацієнток після місцевої анестезії. Всього виявлено 6 втрат плодів, 4 описані вище і 2 нові випадки у 18 та 26 тижнів, обидві у жінок з системним червоним вовчаком та репродуктивними втратами в анамнезі. За винятком 7 випадків передчасних пологів, не пов’язаних з терапією, інші результати були нормальними. Зниження щільності кісток після пологів (поперековий відділ хребта або стегно, на 1 стандартне відхилення нижче за середній показник у не вагітних, відповідного віку жінок) виявлено у 9 з 26 жінок після 28 вагітностей. В 7 з цих випадків жінки попередньо лікувались нефракційним гепарином. Автори не змогли з’ясувати, чи низька щільність кісток була присутня до початку лікування еноксапарином, чи була викликана вагітністю та грудним вигодовуванням, але попереднє дослідження з іншим низькомолекулярним гепарином – дальтепарином – не продемонструвало впливу на щільність кісток.
Одне з клінічних досліджень повідомляє про частоту вроджених вад у дітей 184 жінок, лікованих при вагітності дельтапарином на рівні 3,3%. Дослідження 2000 року залучило 31 жінку з тромбоемболією в анамнезі або позитивними результатами по тромбофілії, яким призначили еноксапарин (40 мг/день) в комбінації з низькими дозами аспірину (100 мг/день) в І або ІІ триместрах. Результати вагітностей порівнювали з показниками 15 жінок, які отримували тільки аспірин. Не виявлено істотної різниці між групами щодо частоти вроджених вад розвитку, абортів, внутрішньоутробної затримки розвитку, передчасних пологів. Порівняння двох доз еноксапарину в невеликій групі жінок з тромбозом глибоких вен дійшло висновку про ефективність дози 1,5 мг/кг/день.
Також повідомляється про успішне лікування еноксапарином з або без аспірину в низьких дозах повторних втрат плода, асоційованих з антифосфоліпідними антитілами.
Лікування 11 жінок з механічними штучними клапанами серця еноксапарином та аспірином протягом 14 вагітностей дало наступні результати: 3 самовільні переривання, 2 перервані вагітності, 9, як видається, нормальних дітей.
Аналіз даних Данського реєстру вагітностей не виявив асоціації низькомолекулярних гепаринів з підвищеним ризиком вроджених вад, низької ваги при народженні, мертвонародженнями. Однак, виявлено асоціацію з передчасними пологами, статистично незначиму (співвідношення шансів 2,11, 95% ДІ 0,96-4,65), що, на думку авторів, може відображати успадковану тромбофілію – показ до призначення низькомолекулярного гепарину. Французький аналіз 624 вагітностей з призначеним еноксапарином з різних причин не виявив істотного зростання частоти несприятливих наслідків у матерів та потомків.
Фінське дослідження 2012 року використало рецептурну базу даних для оцінки результатів понад 600 вагітностей з вживанням еноксапарину (N=102) та дальтепарину (N=561) для різних показів. Виявлено вищу частоту спонтанних абортів, передчасних пологів, мертвонароджень, затримки розвитку плода в групі низькомолекулярних гепаринів в порівнянні з контрольною групою. Автори не розглядали можливу роль основного захворювання. Не виявлено різниці щодо прееклампсії.
Інше дослідження аналізувало використання еноксапарину з або без аспірину в групі 224 жінок з прееклампсією при попередній вагітності та негативними антифосфоліпідними антитілами. Попередні результати вагітностей були наступними: прееклампсія, відшарування плаценти, вага новонароджених на рівні або менше 5-го перцентиля, репродуктивна втрата після 20 тижня. Еноксапарин асоціювався з нижчою частотою вищенаведених результатів – 8,9% (N=10/112) проти 25% (28/112), співвідношення шансів 0,32, 95% ДІ 0,16-0,66. Автори стверджують, що еноксапарин був безпечним, без очевидних побічних ефектів, тромбоцитопенії, великих кровотеч. Інформація про вроджені вади не надавалась.
Лівійське дослідження оцінювало використання низьких доз самого аспірину або в комбінації з еноксапарином для лікування вагітних з анамнезом повторних викиднів, по 75 жінок в кожній групі. В групі прийому обох препаратів відзначили істотно нижчу частоту самовільних переривань (22/75 проти 43/75) та значно більшу кількість народжених живими (53/75 проти 32/75), ніж в групі жінок, яких лікували тільки аспірином. Не виявлено різниці в середній вазі та кількості вроджених вад.
У 1997 році повідомили про використання еноксапарину (доза невідома) протягом вагітності, пологів жінці з вродженою гіпофібриногенемією*** та дефіцитом протеїну S****. На 38 тижні шляхом кесаревого розтину народився хлопчик з вродженою гіпофібриногенемією.
***Гіпофібриногенемія – геморагічний синдром внаслідок зниження рівня плазматичного фібриногену. ****Протеїн S – кофактор протеїну С, вітамін К-залежний білок; рівень залежить від статі, гормонального фону, віку; дефіцит вільного протеїну S може бути вродженим та набутим. |
Кілька повідомлень та рев’ю інформують про безпечне застосування еноксапарину та інших низькомолекулярних гепаринів при вагітності. Однак, використання за 2 години до пологів асоціювалось з підвищенням частоти раневих гематом. Також при вагітності відзначали нижчу максимальну концентрацію еноксапарину та активність анти-фактору Ха в порівнянні з не вагітними, що потребувало корекції дози.
Американська колегія акушерів та гінекологів стверджує, що низькомолекулярні гепарини є, принаймні, настільки ефективними у вагітних з венозним тромбозом, легеневими емболіями або тромбофіліями як нефракційний гепарин. Більш того, низькомолекулярні гепарини мають переваги в легкості застосування та меншій потребі в частоті лабораторного моніторингу. Порівняння зі стандартним гепарином також демонструє зменшення частоти ускладнень у матерів, таких як кровотечі, остеопороз, тромбоцитопенія.
Застосування препарату під час вигодовування:
Французьке повідомлення інформує про 12 немовлят на грудному вигодовуванні, матері яких отримували еноксапарин в дозі 20-40 мг/день, в залежності від ваги. В жодного немовляти не виявлено кровотеч. Активність анти-фактору Ха в матерів була у відповідному діапазоні і не виявлено анти-фактор Ха активності в новонароджених. Автори дійшли висновку про сумісність еноксапарину з грудним вигодовуванням.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
- Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
Адаптовано 04.12.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 05.12.2016 р.
ДАЛЬТЕПАРИН
Група/призначення:
Антикоагулянт. Низькомолекулярний гепарин.
Покази: профілактика і терапія тромбозу глибоких вен; фібриляція передсердь, що супроводжується емболізацією; нестабільна стенокардія; гострий інфаркт міокарда; емболія легенів, тощо.
Альтернативні назви / синоніми: фрагмін, теделпарин.
Діюча речовина: дальтепарин.
Рекомендації при вагітності: сумісний.
Рекомендації при лактації: сумісний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Використання дальтепарину при вагітності приносить не більше ризику для плода, а навіть менше, ніж стандартний гепарин або відсутність лікування. Молекулярна вага дальтепарину не припускає проникнення до плаценти, тому ризик для плода здається низьким.
Американська колегія акушерів та гінекологів вважає, що при вагітності слід надавати перевагу низькомолекулярним гепаринам.
Інформація щодо досліджень на тваринах:
Згідно з інструкцією до препарату доклінічні дослідження у щурів не продемонстрували порушень фертильності у самок та самців, які отримували 1200 МО/кг/день. Тератологічні дослідження у щурів та кролів не виявили несприятливого впливу при дозах 2400 та 4800 МО/кг/день, відповідно. Рекомендована доза для людини становить 2500-5000 МО/кг/день (42-84 мг/кг/день для жінки вагою 60 кг).
Інформація щодо впливу на плід:
Наводимо дані різних досліджень.
Молекулярна вага дальтепарину не припускає проникнення до плаценти.
30 жінкам перед перериванням вагітності за медичними показами в ІІ триместрі (N=15) та в ІІІ триместрі (N=15) через вроджені вади розвитку або хромосомні аномалії у плодів призначили одноразову підшкірну дозу 25000 МО або 5000 МО, відповідно, дальтепарину безпосередньо перед процедурою. У крові плодів не виявлено гепаринової активності, що свідчить про відсутність трансплацентарної передачі препарату.
Повідомляється про призначення тривалої внутрішньовенної інфузії дальтепарину на 36 тижні для лікування глибокого венозного тромбозу, який виник в І триместрі. В І триместрі лікування включало внутрішньовенне введення гепарину, а далі підшкірне протягом 4 тижнів до проявів алергічної реакції. Шкірна проба виявила алергію миттєвого типу на гепарин, деякі інші його похідні, але не на дальтепарин. З 14 до 36 тижня вагітності жінку лікували варфарином (антикоагулянт), а далі дальтепарином до 38,5 тижня, коли народилась здорова дівчинка вагою 3010 грам. В пуповині не виявляли активності анти-Ха-фактору*.
*Анти-Ха-фактор – це лабораторний показник, який відображає протизгортаючу активність низькомолекулярного гепарину. Дослідження анти-Xa дозволяє оцінити ступінь пригнічення Ха фактору згортання крові (фактор Стюарта-Прауера), основної мішені гепарину. Таким чином, результат опосередковано вказує на повноцінність лікування гепарином та достатність призначеної дози. |
Повідомлення 1992 року описує використання дальтепарину в групі з 7 жінок у терміні 16-23 тижнів вагітності безпосередньо перед перериванням вагітності за медичними показами. Дальтепарин вводили підшкірно за 15 та 30 годин до процедури. Активність гепарину (анти-Ха-фактора) виявлялась у всіх матерів, але не визначалась в жодного з плодів. В другій частині дослідження 11 вагітних з анамнезом тромбоемболії, що проявилось повторними репродуктивними втратами, лікували підшкірно дальтепарином протягом вагітності. Всі жінки народили здорових дітей, ускладнень не спостерігали. Відомо, що низькомолекулярні гепарини можуть призводити до остеопорозу, однак, в цих 11 пацієнток при проведеній незабаром після пологів денситометрії не виявлено зниження щільності кісток. Більш того, дослідження, опубліковане у 1996 році, порівнювало 2 групи вагітних, які отримували дальтеппарин підшкірно з І триместру або 5000 МО/день (N=9), або 5000 МО/день в І триместрі, а далі двічі на день (N=8) з контрольною групою (N=8), жінки з якої не лікувались гепарином. Денситометрія поперекового відділу хребта була аналогічною у всіх жінок – тільки характерні для вагітності зміни, які не погіршувались від впливу дальтепарину.
Коротке повідомлення 1994 року інформує про використання дальтепарину для профілактики тромбозу в групі з 184 жінок. При обстеженні 9 жінок не виявлено плацентарного трансферу препарату. Частота вроджених вад розвитку склала 3,3% – на популяційному рівні. Інше повідомлення цього ж року описує 5 вагітних, які отримували дальтепарин у терміні 15-18 тижнів і народили здорових дітей.
24 вагітних лікували дальтепарином для профілактики тромбоемболії. Загальна добова доза становила від 2500 (16 мг) до 10000 (32 мг) анти-фактору Ха МО. Активність анти-фактору Ха продемонстрована в зразках крові матерів, але не виявлена у новонароджених, що свідчить про відсутність проникнення препарату через плаценту.
Повідомлення 1997 року описує випадок успішного використання дальтепарину в ІІІ триместрі у жінки з тромбозом ілеофеморальних вен та резистентністю до нефракційного гепарину. Вагітна отримувала 7000 МО (100 МО/кг) кожні 12 годин з 30 тижня і за 24 години до неускладнених вагінальних пологів на 38 тижні.
Рандомізоване дослідження 1999 року порівнювало нефракційний гепарин (N=55; в середньому 20569 МО/день) та дальтепарин (N=50; в середньому 4631 МО/день) з контрольною групою 105 вагітних з попереднім або наявним тромбозом. В жодній з груп не було повторних епізодів тромбозу та тромбоцитопенії, але в групі нефракційного гепарину відзначено більше ускладнень, пов’язаних з кровотечею. Результати вагітностей щодо крововтрати в пологах, потреби в кесаревому розтині, ваги новонароджених, оцінки за шкалою Апгар суттєво не відрізнялися.
Фінське дослідження 2012 року використало рецептурну базу даних для оцінки результатів понад 600 вагітностей з вживанням еноксапарину (N=102) та дальтепарину (N=561) для різних показів. Виявлено вищу частоту спонтанних абортів, передчасних пологів, мертвонароджень, затримки розвитку плода в групі низькомолекулярних гепаринів в порівнянні з контрольною групою. Автори не розглядали можливу роль основного захворювання. Не виявлено різниці щодо прееклампсії.
Рандомізоване багатонаціональне відкрите дослідження повідомляє, що антенатальна профілактика дальтепарином не зменшує ризику ускладнень тробофілії у вагітних. Порівнювали групу з впливом дальтепарину (N=146) та без такого впливу (N=143). Дальтепарин асоціювався з підвищеним ризиком незначних кровотеч, але не виявлено різниці щодо прееклампсії, малості для гестаційного віку, втрати плодів, ваги новонароджених. У 6 немовлят з групи дальтепарину діагностовано наступні вроджені вади розвитку: 2 випадки анкілоглосії (вкорочення вуздечки язика), ектопічна нирка, трисомія, гемангіома, катаракта. В контрольній групі зареєстровано 2 вроджені вади: сколіоз та подвоєння лоханок.
Застосування препарату під час вигодовування:
Молекулярна вага препарату не припускає проникнення до грудного молока.
Дальтепарин вважається сумісним з грудним вигодовуванням.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
- Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
Адаптовано 04.12.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 05.12.2016 р.
НІТРИТИ
Група/призначення:
Нітрити – це солі або складні ефіри азотної кислоти, що містять радикал NO2. Нітрит калію – це харчовий консерват Е 249, нітрит натрію – Е 250. Як калію, так і натрію нітрити є вазодилятаторами та використовуються як антидоти при отруєнні ціанідами. Вживання продуктів харчування з натрію нітритом є загальнопоширеним, середня добова доза становить 1,5 мг.
Альтернативні назви / синоніми:
Нітрит калію, нітрит натрію.
Діюча речовина: нітрити.
Рекомендації при вагітності:
Уникнення надмірного впливу з харчовими продуктами, особливо, забрудненими [нітритами].
Рекомендації при лактації:
Уникнення надмірного впливу з харчовими продуктами, особливо, забрудненими [нітритами].
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Виходячи з даних від експериментальних тварин не очікується підвищення ризику вроджених вад розвитку від впливу нітритів при вагітності. Зростання частоти пухлин дитячого віку не підтверджене.
Інформація щодо досліджень на тваринах:
Сам нітрит натрію не був токсичним у щурів, навіть при високих дозах, у мишей або свиней до 35 мг/кг підшкірно. У щурів токсичність виникала після одночасного призначення метилсечовини або етилсечовини. Призначення щурам натрію нітриту з етилсечовиною зменшувало індуковану етилсечовиною тератогенність.
Метгемоглобінемія є наслідком отруєння нітритами і може бути відповідальною за порушення оксигенації ембріону/плода при вагітності. Це продемонстровано у великої рогатої худоби, щурів, мишей.
Інформація щодо впливу на плід:
Наводимо дані різних досліджень.
Повідомляється про випадки метгемоглобінемії* у немовлят в США при використанні води з вмістом нітратів, який перевищував максимально допустимий рівень забруднення нітратами – 45 ppm (частин на мільйон, parts per million) або 10 ppm нітрат-азоту, але жодного випадку при нижчому рівні.
*Метгемоглобінемія – це збільшена кількість гемоглобіну, що містить окислене залізо в еритроцитах. Метгемоглобін являє собою один з дериватів гемоглобіну, який нарівні з карбоксигемоглобіном і сульфгемоглобіном міститися в еритроцитах у невеликій концентрації. |
Нітрит натрію призводив до неопластичних змін в клітинах in vitro з впливом тільки цієї сполуки або в комбінації з іншими препаратами. Такі зміни відзначали в ембріональних клітинах, культивованих після трансплацентарного впливу натрію нітриту та амідопірину (нестероїдний протизапальний засіб).
Експерименти у тварин продемонстрували трансплацентарну канцерогенність нітриту натрію при впливі з іншими агентами. Ефекти включали нейрогенні пухлини у хом’яків (нітрит натрію та етилсечовина), у щурів (нітрит натрію та бутилсечовина) та лімфоми у мишей (додатково карбаматні інсектициди).
Ретроспективне дослідження в групі 209 дітей з пухлинами мозку повідомляє про збільшене споживання ковбасних виробів в період вагітності. В порівнянні з контрольною групою у матерів було більше контакту з нітрозамінами та нітровмісними сполуками. Ці результати є доволі провокативними, можливо, внаслідок ретроспективного дизайну дослідження.
Наступні дослідження не виявили зв’язку між материнським споживанням нітритів та частотою примітивних нейроектодермальних пухлин дітей в перші 6 років життя або частотою гострого лімфобластного лейкозу в дітей.
Одна група дослідників повідомляє про зв’язок між підвищеним ризиком дефектів нервової трубки в популяції 184 мексиканських жінок, які повідомили про вживання нітровмісних препаратів при вагітності
Група дослідників повідомила про знайдений зв’язок між підвищеним ризиком дефектів нервової трубки в групі 184 мексиканських жінок, які повідомили про прийом нітровмісних препаратів (nitrosatable drugs) протягом вагітності і в яких підраховано вищий рівень споживання з харчуванням нітратів та нітритів.
Пізніше повідомлення від американського національного дослідження щодо профілактики вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) оцінювало добову дозу нітритів серед 6544 жінок дітей з дефектами нервової трубки, орофаціальними розщілинами, дефектами кінцівок та в контрольній групі 680 немовлят і не виявило істотної асоціації. Наступне дослідження з використанням цієї ж бази даних аналізувало асоціацію між прийомом нітровмісних препаратів в І триместрі та з харчовими продуктами і підтвердило асоціацію з певними вродженими вадами (ізольовані поперечні дефекти кінцівок [редукційні вади], дефекти серцевих перетинок). Автори визнають наступні обмеження даного дослідження: дані про харчування стосуються більше періоду за рік до вагітності, аніж І триместру; випадкові асоціації від множинних порівнянь. Інший аналіз цих даних припустив асоціацію між пренатальним впливом нітровмісних препаратів на фоні високого рівня споживання нітритів з харчовими продуктами та підвищеним ризиком передчасних пологів. Високе споживання рослинних нітритів під час вагітності було пов’язано з більш низьким ризиком передчасних пологів
Застосування препарату під час вигодовування:
В експериментальних тварин призначення натрію нітриту в період лактації порушувало неонатальний розвиток, можливо, за рахунок індукції важкого дефіциту заліза у дитинчат.
Грудне молоко людини містить невелику кількість нітритів. Деякі соєві суміші містять в 4 рази більше нітритів, ніж грудне молоко. Відсутня інформація про несприятливі ефекти впливу нітритів з молока.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):
Введення питної води з натрію нітритом мишам не впливало на репродукцію та фертильність.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Адаптовано 01.12.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 01.12.2016 р.
НІТРАТИ
Група/призначення:
Нітрати – це солі або складні ефіри азотної кислоти, що містять радикал NO3. При введенні в організм ссавців нітрати можуть підвищувати концентрацію метгемоглобіну в крові. Нітрати можуть перетворюватися на нітрити з радикалом NO2. У воді нітрати добре розчиняються.
Нітрат калію – це харчовий консервант Е 252.
Альтернативні назви / синоніми: нітрат калію.
Діюча речовина: нітрати.
Рекомендації при вагітності:
Уникнення надмірного впливу з харчовими продуктами, особливо, забрудненими [нітратами].
Рекомендації при лактації:
Уникнення надмірного впливу з харчовими продуктами, особливо, забрудненими [нітратами].
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Хоча доступні повідомлення про несприятливі результати вагітностей, асоційовані з впливом нітратів з питної води, немає достатніх доказів причинно-наслідкового зв’язку.
Інформація щодо досліджень на тваринах:
Нітрати призводили до спонтанних абортів в експериментальних тварин, хоча в деяких видів репродуктивна токсичність була низькою.
Інформація щодо впливу на плід:
Наводимо дані різних досліджень.
Повідомляється про невелике зростання частоти спонтанних абортів в групі жінок, які спожили невідому кількість питної води із забруднених нітратами колодязів в штаті Індіана (США). Проте це не підтримує асоціації між нітратами та несприятливими результатами вагітностей.
Повідомлялось про зростання частоти вроджених вад в одній громаді південної Австралії. Епідеміологічні дослідження продемонстрували можливий зв’язок між вродженими вадами в цій популяції та високою концентрацією нітратів (15-45 ppm; частин на мільйон, parts per million) в підземних водах.
Наступне епідеміологічне дослідження визначило трикратне зростання частоти вроджених вад, асоційоване з концентрацією нітратів у воді (5-15 ppm) та чотирикратне при концентрації, вищій за 15 ppm. Більшість з описаних вад залучали кістково-м’язову або центральну нервову системи.
Епідеміологічне повідомлення 2008 року, також з Австралії, інформує про можливу асоціацію між трьома рівнями нітратів у питній воді в 3 регіонах та частотою передчасного розриву мембран. Проте не враховувався рівень споживання нітратів з водою окремими особами.
Шведський медичний реєстр (Swedish health register) не виявив статистично значимого підвищення частоти вроджених вад серця при концентрації нітратів у питній воді до 4 мг/л (4 ppm).
Епідеміологічне дослідження в Каліфорнії виявило асоціацію між підвищеною концентрацією нітратів та аненцефалією у дітей жінок, які споживали грунтові води, але не спостерігали у жінок, які використовували водопровідну воду. Автори припустили, що ці дані могли відображати вплив інших, крім концентрації нітратів, факторів.
Група дослідників повідомила про знайдений зв’язок між підвищеним ризиком дефектів нервової трубки в групі 184 мексиканських жінок, які повідомили про прийом нітровмісних препаратів (nitrosatable drugs) протягом вагітності і в яких підраховано вищий рівень споживання з харчуванням нітратів та нітритів. Друге повідомлення описує підвищений ризик передчасних пологів у жінок, які отримували нітровмісні препарати та з харчуванням високий рівень нітритів.
Шведське дослідження 2003 року не виявило істотної асоціації між концентрацією нітратів у питній воді та вадами серцево-судинної системи.
Рев’ю 2006 року дійшло висновку, що доступні літературні дані не підтверджують доказів причинно-наслідкового зв’язку між впливом нітратів з питної води та несприятливими репродуктивними наслідками.
Американське національне дослідження щодо профілактики вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) повідомляє результати дослідження випадок-контроль в штатах Техас та Айова. Концентрація нітратів у питній воді оцінювалась на основі повідомлень окремих жінок про джерела питної води та вимірів і моделювання концентрації нітратів у воді з об’єктів громадського водопостачання та приватних колодязів.
Підраховану добову дозу нітратів у воді поділили на тертилі [три частини]. Найвища доза, при якій починали формуватись вроджені вади становила 5,0-5,42 мг/день. Виявлено статистично значиме зростання частоти розщілини хребта (але не аненцефалії), дефектів кінцівок, розщілини губи/піднебіння. Не відзначали істотної асоціації з конотрункальними* вадами серця, обструкцією відтоку з правого та лівого шлуночків, дефектами серцевих перетинок.
*Конотрункальні вади серця («сині»); конотрункус (конусоподібний тракт) – це ділянка серця, яка знизу сполучається з камерами серця, а зверху – з артеріальними судинами. Патологія конотрункуса: загальна артеріальна протока, тетрада Фалло, подвійний вихід правого шлуночка, транспозиція магістральних судин, дисплазія клапанів (стеноз, атрезія, багатостулкові клапани). |
При іншому дослідженні не виявлено асоціації з вродженими вадами при вживанні матерями нітратів з бутильованою питною водою.
Популяційне дослідження випадок-контроль щодо нітратів у питній воді та частоти вроджених вад розвитку Новій Шотландї (Канада) в період між 1988-2006 роками виявило, що при стратифікації даних відносно прийому фолієвої кислоти до зачаття виявлено підвищення ризику вроджених вад від впливу нітратів в період прийому фолієвої кислоти. Нітрати питної води, здається, мали захисний ефект протягом років до запровадження добавок фолієвої кислоти. 47% вроджених вад в досліджуваній популяції залучили центральну нервову систему. Аномалії центральної нервової системи в період після фортифікації фолієвою кислотою (1998-2006 роки) зросли до 61% в порівнянні з періодом до запровадження фортифікації (1987-1997 роки) – 33%. Цей результат суперечить очікуваному зменшенню частоти дефектів нервової трубки після фортифікації. Дослідження не намагалось пов’язати вплив нітратів з будь-якою окремою вадою.
Досліджувалось можливе порушення функції щитоподібної залози від високого рівня нітратів, отриманих з продуктами харчування. Зниження споживання йоду є важливим фактором впливу нітратів на щитоподібну залозу.
Болгарське дослідження 2007 року порівнювало частоту тиреоїдної дисфункції у вагітних та дітей з 2 сіл з високим та низьким рівнем нітратів у питній воді. Виявлено істотну асоціацію між високим рівнем нітратів у воді та дисфункцією щитоподібної залози у вагітних, але не у дітей.
Застосування препарату під час вигодовування:
Прийом добавки зі 100 мг нітратів на додаток до нормального вмісту в продуктах харчування не призводив до вимірюваного зростання кількості нітратів у грудному молоці. Інше дослідження повідомляє про концентрацію нітратів в грудному молоці на рівні 1,9-5,2 мг/л.
Повідомляється про випадки метгемоглобінемії** у немовлят в США при використанні води з вмістом нітратів, який перевищував максимально допустимий рівень забруднення нітратами – 45 ppm, але жодного випадку при нижчому рівні забруднення. Також повідомляється про 2 випадки метгемоглобінемії в Мексиці після споживання суміші, приготованої на колодязній воді, яка містила нітрати в концентрації 22,9 та 27,4 мг/л.
**Метгемоглобінемія – це збільшена кількість гемоглобіну, що містить окислене залізо в еритроцитах. Метгемоглобін являє собою один з дериватів гемоглобіну, який нарівні з карбоксигемоглобіном і сульфгемоглобіном міститися в еритроцитах у невеликій концентрації. |
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):
Генотоксичне тестування з нітратами у самців мишей не виявило мутагенних ефектів, але при цьому спостерігали зростання аномалій головки сперматозоїдів та зниження фертильності. Останнє було пов’язане із загальною токсичністю нітратів, а не впливом їх безпосередньо на статеві клітини. Дослідження у самців мишей з впливом нітрату калію в питній воді в дозах 90-900 ppm не продемонструвало істотних змін кількості, рухливості та кількості аномальних форм сперматозоїдів при дозах до 900 ppm. Цей найнижчий рівень ефективної дози відповідав 225-270 мг/кг. При годуванні самців щурів питною водою з нітратом натрію в дозах 50, 100 або 200 мг/кг/день протягом 60 послідовних днів виявлено зменшення кількості, рухливості, добової продукції сперматозоїдів та ваги яєчок в порівнянні з контрольними тваринами.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
Адаптовано 01.12.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 01.12.2016 р.
СУКРАЛЬФАТ
Група/призначення:
Гастропротектори, засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Алюміній-вмісний препарат.
Покази: виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, гіперацидні гастрити. Крім того повідомляється про місцеве застосування сукральфату при вагінальних виразках, пелюшковому дерматиті, опіках.
Альтернативні назви / синоніми:
Сукралфат, вентер, карафат.
Діюча речовина: сукральфат.
Рекомендації при вагітності: сумісний.
Рекомендації при лактації:
Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Хоча токсичність алюмінію добре відома, відсутні докази ризику для плодів жінок з нормальною функцією нирок при застосуванні звичайних доз алюмінійвмісних препаратів, таких як сукральфат. При пероральному прийомі абсорбція алюмінію слабка – 12% (при дозі 1-3 г/день алюмінію). Більше того, не припускається активного всмоктування алюмінію зі шлунково-кишкового тракту. Враховуючи ці факти і відсутність інформації про несприятливі наслідки у людини та експериментальних тварин ризик для плода здається мінімальним. Рев’ю 1985 року від американської колегії гастроентерологів аналізувало використання гастропротекторів при вагітності та лактації з висновком про сукральфат: потенційна користь перевищує будь-які потенційні ризики.
Інформація щодо досліджень на тваринах:
Згідно з інструкцією до препарату тератологічні дослідження у мишей, щурів, та кролів були негативними при дозах, які в 50 разів перевищують рекомендовану для людини. Деякі дослідження у тварин виявили, що призначений матері алюміній проникав через плаценту і акумулювався в тканинах плода, призводячи до загибелі та резорбції плодів щурів і скелетних аномалій, ослаблення навчання і запам’ятовування. Такі наслідки спостерігали після парентерального введення і не виявляли при пероральному призначенні.
Інформація щодо впливу на плід:
Наводимо дані різних досліджень. Повідомлення 1991 року описує результати 88 вагітностей з впливом високих доз алюмінію сульфату, який випадково потрапив до питної води. Було зареєстровано тільки підвищення частоти клишоногості – 4 випадки, 1 в контрольній групі.
У пацієнток в термінальній стадії ниркової недостатності вживання сукральфату для зв’язування фосфату спричиняє рівень алюмінію у плазмі на рівні, отриманому від алюмінію гідроокису (антацидний препарат). У осіб з нормальною функцією нирок сукральфат не підвищує концентрації алюмінію в крові, але в експериментальних тварин спостерігали накопичення алюмінію в тканинах.
Аналіз 97 зразків амніотичної рідини в основному від жінок, яким проводився амніоцентез через віковий ризик, повідомляє про середню концентрацію алюмінію 93,4 мкг/л (37-149 мкг/л). Проте невідомо, чи жінки приймали алюмінійвмісні препарати.
В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 183 новонароджених, які зазнали впливу сукральфату в І триместрі вагітності. Зареєстровано 5 (2,7%) великих вроджених вад при очікуваних 8. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 1/2 серцево-судинної системи, 1/ 0,5 полідактилії, 0/0 розщілини хребта, 1/2 орофаціальних розщілин, 0/0,5 редукційних вад кінцівок, 1/0,5 гіпоспадії. Ці дані не підтримують асоціації препарату з вродженими вадами.
Угорське дослідження випадок-контроль щодо запобігання вроджених вад розвитку (Hungarian Case-Control Surveillance of Congenital Abnormalities) повідомляє про 20 жінок з пептичною виразкою, в яких народились діти з вродженими вадами розвитку та 58 матерів з таким захворюванням, що народили здорових дітей. По 5 жінок в кожній групі (25% в основній та 8,6% в контрольній) приймали сукральфат – неістотне співвідношення шансів 3,5 (95% ДІ 0,5-13,8).
Застосування препарату під час вигодовування:
Очікується мінімальне проникнення сукральфату до грудного молока, оскільки дуже мала кількість препарату абсорбується системно.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):
Згідно з інструкцією до препарату не відзначали порушень фертильності у щурів при використанні дози, яка в 38 разів перевищувала рекомендовану для людини.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
- Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
Адаптовано 26.11.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 28.11.2016 р.
ПРОКАЇНАМІД
Група/призначення:
Антиаритмічний препарат. Покази: передсердні та шлуночкові тахіаритмії.
Альтернативні назви / синоніми: новокаїнамід, пронестил.
Діюча речовина: прокаїнамід.
Рекомендації при вагітності:
Обмежені дані про застосування у людини; відсутні співставні дані від експериментальних тварин.
Рекомендації при лактації:
Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Обмежений досвід застосування у людини припускає низький ризик для плода, але відсутня інформація про використання в І триместрі, а також не проводились дослідження в експериментальних тварин.
Інформація щодо досліджень на тваринах: не проводились.
Інформація щодо впливу на плід:
Наводимо дані різних досліджень.
Прокаїнамід не асоціюється з вродженими вадами розвитку або іншими несприятливими наслідками для плода.
Повідомляється про успішну кардіоверсію (відновлення серцевого ритму) прокаїнамідом при суправентрикулярнй тахікардії у плода на 30 тижні вагітності. До того лікування дигоксином (серцевий глюкозид) самим та в комбінації з пропранололом (бета-адреноблокатор) не здолало аритмії. Надалі дигоксин покомбінували з прокаїнамідом, що нормалізувало ритм та призвело до зникнення асциту і перикардиту у плода. Наступні 3 тижні мама приймала прокаїнамід перорально – 1 грам кожні 6 годин – та дигоксин. Рівень прокаїнаміду в сироватці матері становив 2,4-4,1 мкг/мл. На 33 тижні знову відзначили порушення ритму у плода. Додаткове введення прокаїнаміду підвищило його концентрацію в сироватці до 6,8 мкг/мл. Протягом останніх 24 годин ввели 4 болюси* прокаїнаміду (три по 700 мг, один 650 мг) на фоні підтримуючої дози 3 мг/хвилину. Через 3 години після останньої болюсної дози шляхом кесаревого розтину народилась дівчинка вагою 2650 грам. Концентрація прокаїнаміду в сироватці новонародженої та матері становила 4,3 і 15,6 мкг/мл, відповідно, а співвідношення – 0,28. Надалі немовля успішно пролікували з приводу застійної серцевої недостатності та персистуючої суправентрикулярної тахікардії. У віці 6 місяців на ЕКГ не спостерігали відхилень.
*Болюс – відносно великий об’єм рідини або дози препарату, що вводиться внутрішньовенно і швидко викликає відповідну реакцію. |
Повідомляється про призначення прокаїнаміду жінці на 24 тижні вагітності через шлуночкову тахікардію. Лікування проводили дозами до 2000 мг кожні 6 годин в комбінації з метопрололом (бета-блокатор) по 100 мг кожні 12 годин до народження на 36 тижні здорової дівчинки вагою 3155 грам. Рівень прокаїнаміду в матері та в пуповині становив 6,0 та 6,4 мкг/мл, співвідношення плід:мати – 1,1, відповідно, а активного метаболіту N-ацетилпрокаїнаміду – 9,4 та 8,7 мкг/мл (співвідношення 0,9), відповідно. Не спостерігали несприятливих наслідків у плода та згодом, у новонародженого.
Прокаїнамід може асоціюватись з виникненням люпус-подібного синдрому (тобто, подібного до системного червоного вовчака).
Застосування препарату під час вигодовування:
Прокаїнамід та його активний метаболіт N-ацетилпрокаїнамід накопичуються в грудному молоці. Повідомляється про жінку, ліковану прокаїнамідом в дозі 375 мг чотири рази на день від передчасного скорочення шлуночків в ІІІ триместрі. Дозу збільшили до 400 мг 4-разово за тиждень до пологів, які наступили на 39 тижні. Визначали концентрацію прокаїнаміду та метаболіту одночасно в сироватці та грудному молоці. Середня концентрація обох речовин в сироватці становила 1,1 та 1,6 мкг/мл, відповідно, в той час як в молоці – 5,4 та 3,5 мкг/мл, відповідно. Середнє співвідношення молоко:сироватка для препарату та метаболіту становило 4,3 (1,0-7,3) та 3,8 (1,0-6,2), відповідно. Якщо немовля споживатиме 1000 мл молока на день, то воно отримає тільки 65 мг активного препарату (разом з метаболітом). Не очікується отримання клінічно значимої концентрації в сироватці дитини від такої кількості.
Американська академія педіатрії вважає прокаїнамід сумісним з грудним вигодовуванням. Однак, тривалі наслідки впливу на немовлят невідомі, стосовно виникнення антиядерних антитіл та люпус-подібного синдрому.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
- Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
Адаптовано 26.11.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 28.11.2016 р.
ПРАМОКСИН
Група/призначення:
Місцевий анестетик, протигеморойний препарат. Покази: місцеве лікування геморою.
Альтернативні назви / синоніми:
Прамокаїн, тронолан, поктофоам HC (комбінація з гідрокортизоном).
Діюча речовина: прамоксин.
Рекомендації при вагітності: сумісний.
Рекомендації при лактації:
Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Відсутня інформація про застосування у тварин та людини при вагітності, але, оскільки геморой часто виникає у вагітних, то препарати, які містять прамоксин використовуються жінками. Системне всмоктування при місцевому застосуванні незначне, тому ризик для ембріону та плода видається низьким.
Інформація щодо досліджень на тваринах: не проводились.
Інформація щодо впливу на плід:
Досвід застосування відсутній.
Молекулярна вага препарату припускає проникнення до плаценти, але системна абсорбція після місцевого застосування незначна, якщо взагалі існує, тому кількість препарату, яка досягне плода невідома.
Рев’ю 1985 року стверджувало, що прамоксин та подібні протигеморойні препарати не всмоктуються системно. Однак, якщо деякі препарати все-таки абсорбуватимуться, концентрація в плазмі матері буде дуже низькою і, відповідно, до ембріону/плода потрапиться незначна кількість.
Канадські дослідники вивчали використання комбінації прамоксину з гідрокортизоном (проктофоам-НС) в ІІІ триместрі для лікування геморою. При порівнянні з контрольною групою прамоксин не асоціювався з жодним несприятливим впливом на плід, включно на вагу, гестаційний вік, рівень недоношеності, частоту пре- та постнатальних ускладнень.
Молекулярна вага препарату припускає проникнення до грудного молока, але, як вважається, не абсорбується. Ризик для немовляти видається мінімальним.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
- Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.