Група/призначення:

Протигрибковий засіб для системного застосування; похідне триазолу. Покази: грибкові інфекції різної локалізації.

Альтернативні назви/синоніми: віфенд.

Діюча речовина: воріконазол.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про застосування при вагітності у людини (крім одного повідомлення, яке наводиться нижче), дані від експериментальних тварин припускають токсичність та тератогенність. У щурів спостерігали пригнічення синтезу естрогенів. Такий ефект також відзначали в цього ж виду тварин при лікуванні іншим препаратом цієї групи – флуконазолом. При тих дослідженнях дійшли висновку, що антиестрогенна активність флуконазолу була відповідальною за виникнення розщілини піднебіння та аномалій кісток. Невідомо, чи такі властивості притаманні воріконазолу. Незважаючи на це та враховуючи тільки дані від експериментальних тварин, одне дослідження рекомендує уникати призначення воріконазолу при вагітності. При відсутності іншої інформації та виходячи з того, що високі дози флуконазолу (>400 мг/день) підвищують частоту вроджених вад розвитку, це є достатньою підставою для уникнення лікування воріконазолом в І триместрі. Якщо випадковий прийом препарату відбувся при вагітності, жінку слід попередити про потенційний ризик, хоча від достеменно невідомий.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У щурів доза, яка становить 0,3 від рекомендованої підтримуючої для людини та вищі, були тератогенними (розщілина піднебіння, гідронефроз, гідроуретер). Токсичність цих доз проявлялась затримкою осифікації сакральних та каудальних хребців, черепа, лобкової та гіодної кісток, наявністю додаткових ребер, аномалій грудини, розширенням лоханок нирок. Лікування на пізніших термінах вагітності призводило до подовження гестаційного віку та дистоції (утруднені пологи) з наступним зростанням частоти смертності новонароджених. На фоні всіх доз препарату зменшувався рівень естрадіолу в плазмі самок.

У вагітних кролів токсичні ефекти відмічали при 6-кратній рекомендованій для людині дозі у вигляді підвищення частоти загибелі ембріонів, зменшення ваги плодів, зростання частоти скелетних варіацій, наявності шийних ребер, екстрастернальних точок осифікації.

Дворічне дослідження повідомляє про гепатоцелюлярні аденоми у самок щурів при пероральних дозах, у 1,6 разів вищих від клінічних, та гепатоцелюлярні карциноми у самців при дозах, які становили 0,2 та 1,6 від рекомендованої для людини. У мишей гепатоцелюлярні аденоми відзначали у самців та самок, а гепатоцелюлярні карциноми у самців при пероральних дозах, які в 1,4 рази перевищували рекомендовану для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини при вагітності. Невідомо, чи воріконазол проникає до плаценти, його молекулярна вага це припускає.

Тільки одне з використаних джерел наводить наступну інформацію: у французькому повідомленні 2013 року описано вагітність, при якій жінка приймала різні препарати, включно з воріконазолом в ІІ та ІІІ триместрах з наступними народженням нормальної дитини.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про застосування воріконазолу при грудному вигодовуванні. Молекулярна вага препарату припускає його проникнення до грудного молока.

Існує потенційний ризик для немовляти, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, від прийому воріконазолу мамою, особливо через його гепатотоксичність при ще незрілій функції печінки. Тому у випадку прийому воріконазолу слід припинити грудне вигодовування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 27.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 28.02.2017 р.

Група/призначення:

Простагландини та їх синтетичні похідні, аналог простагландину F2 альфа, ветеринарний препарат.

Альтернативні назви / синоніми: синхроцепт В.

Діюча речовина: фенпростален.

Рекомендації при вагітності:

Протипоказаний, це ветеринарний препарат.

Рекомендації при лактації:

Це ветеринарний препарат.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Фенпростален призводить до абортів у великої рогатої худоби та собак.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Використовується в тваринництві для синхронізації тічки у корів. Вплив на оваріальний цикл цих тварин включає лютеоліз зі зниженням рівня прогестерону. Ці властивості призвели до використання препарату для індукції абортів у великої рогатої худоби та собак. Використання фенпросталену в програмах розведення великої рогатої худоби не було пов’язано зі змінами в ефективності селекції. Препарат також використовується у вагітних свиноматок для стимулювання пологів, що не було пов’язано з несприятливими наслідками для поросят.

Скорочення часу овуляції відзначали при лікуванні коней.

Інформація щодо впливу на плід:

Не використовується у людини.

Застосування препарату під час вигодовування:

Фенпростален виявляється в молоці корів з піком концентрації, яка в 3 рази перевищує цей показник в плазмі. Незважаючи на це спостереження, молоко є другорядним шляхом виведення цього препарату – менше, ніж 0,5% від дози.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 27.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 28.02.2017 р.

Група/призначення:

Протигрибковий засіб для місцевого застосування; похідне імідазолу. Покази: грибкові інфекції різної локалізації.

Альтернативні назви/синоніми: оксистат.

Діюча речовина: оксиконазол.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про застосування оксиконазолу при вагітності у людини. Препарат застосовується місцево і системна абсорбція є мінімальною. Дані від експериментальних тварин свідчать про низький ризик. Більш того, відсутні докази несприятливого впливу на ембріон/плід інших препаратів, похідних імідазолу, тому малоймовірними були б такі наслідки від призначення оксиконазолу.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату репродуктивні дослідження у кролів, щурів, мишей з дозами до 200 мг/кг/день не асоціювались з несприятливим впливом на плід. Пероральні дози не порушували фертильності у самок щурів (3 мг/кг/дегнь) та самців (15 мг/кг/день). Однак, високі дози негативно впливали на фертильність, включно зі зменшенням продукції сперми, подовженням естрального циклу, зменшенням частоти спарювання. Малоймовірно, що при місцевому застосуванні подібні наслідки спостерігатимуться в людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини при вагітності.

Системне всмоктування препарату при місцевому (нашкірному) застосуванні є мінімальним – <0,3% дози відновлюється в сечі здорових дорослих.

Невідомо, чи оксиконазол проникає до плаценти, і, хоча, його молекулярна вага це припускає, малоймовірно, щоб клінічно значимі дози препарату сягали ембріона/плода.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Згідно з інструкцією до  препарату він проникає до грудного молока – молекулярна вага це припускає. Проте малоймовірно, щоб клінічно значимі дози препарату впливали на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 25.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.02.2017 р.

Група/призначення:

Протигрибковий засіб для місцевого застосування; похідне тріазолу. Покази: вагінальний кандидоз (крем та супозиторії).

Альтернативні назви/синоніми: теразол.

Діюча речовина: терконазол.

Рекомендації при вагітності:

Інформація про використання у людини припускає низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча відсутні публікації про використання терконазолу при вагітності у людини, база даних FDA містить інформацію про багато випадків впливу препарату. Цей досвід застосування разом з даними, отриманими від експериментальних тварин припускають низький ризик для ембріона/плода.

Хоча препарат призначався при вагітності, всі дослідження вивчали радше його ефективність, аніж можливий несприятливий вплив на плід. Тому є необхідність в проведенні додаткових досліджень.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Доклінічні дослідження, результати яких наводяться в інструкції до препарату, не продемонстрували несприятливого впливу на фертильність при введенні терконазолу самкам щурів в дозі до 40 мг/кг/день протягом 3 місяців.

Призначення препарату щурам та кролям в дозах до 10 мг/кг/день призводило до ембріотоксичності, проте при цьому не зазначали зростання частоти вроджених вад розвитку. Ембріотоксичність полягала в затримці оссифікації та (у щурів) зменшенні розміру потомства. Доза, при якій спостерігали ембріотоксичність, призводила до концентрації терконазолу в плазмі, яка у 30 разів перевищувала цей показник у жінок після внутрішньовагінального застосування. При призначенні щурам терконазолу в дозі 40 мг/кг/день в період лактації відзначали зниження виживання дитинчат.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування при вагітності обмежений.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 1167 новонароджених, які зазнали впливу терконазолу в І триместрі. Зареєстровано 34 (2,9%) великі вроджені вади розвитку при очікуваних 48. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): серцево-судинної системи – 14/12; полідактилії – 3/3; розщілини хребта – 0/0,5; орофаціальних розщілин – 0/2; редукційних вад кінцівок – 1/2; гіпоспадії – 1/3. Ці дані не підтримують асоціації між вагінальним застосуванням препарату та вродженими вадами.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 25.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.02.2017 р.

Група/призначення:

Протигрибкові засоби для місцевого застосування. Похідні імідазолу. Покази: кандидоз.

Альтернативні назви/синоніми:

Дермо-рест, тіолак (лак для нігтів), гіно-трозид, вагістат.

Діюча речовина: тіоконазол.

Рекомендації при вагітності:

Обмежена інформація про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, проте не проводилось порівняння з рекомендованими дозами для людини. Тільки дуже невелика кількість препарату абсорбується системно при вагінальному застосуванні, а порівняння з пероральними дозами у тварин має невелике значення. Обмежений досвід застосування у людини також припускає низький ризик, але неможливість визначити гестаційний вік та інші обмеження дослідження не дають можливості оцінити ризик для ембріона/плода. Використання тіоконазолу вагінально при вагітності, як здається, не представляє великого ризику, але частіше вживані протигрибкові препарати, такі як клотримазол, міконазол, ністатин слід визнати протигрибковими препаратами вибору при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату дози до 165 мг/кг/день не призводили до зростання частоти вроджених вад у потомства щурів та кролів.

Мінімальна доза, яка викликає токсичність у щурів, становила 55 мг/кг/день. Однак, природа несприятливих ефектів не уточнюється. У вагітних щурів призначення тіоконазолу перед пологами призводило до зниження  рівнів естрадіолу та прогестерону і затримки пологів. Цей ефект аналогічний тому, який отримується при екзогенному введенні лютеїнізуючого гормону. Припускається, що підвищення рівня цього гормону внаслідок дії тіоконазолу є механізмом затримки настання пологів. У людини цей механізм не вважається пов’язаним із затримкою пологів. Японські дослідники вводили тіоконазол підшкірно щурам в дозах 30 та 100 мг/кг перед спарюванням та протягом перших 7 днів вагітності. Цей вплив призводив до зменшення рівня імплантації та кількості живих плодів. При лікуванні на 17-21 дні вагітності аналогічні дози знижували виживання плодів та лактацію. При цьому не виявляли підвищення частоти вроджених вад.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування при вагітності обмежений.

Невідомо, чи тіоконазол проникає до плаценти у людини, його молекулярна вага припускає такий трансфер, але при вагінальному застосуванні всмоктування препарату незначне. Тому, клінічне значення такого впливу на ембріон/плід є малоймовірним.

Системне всмоктування тіоконазолу при вагінальному введенні 300 мг також є незначним. Шістьох жінок з вагінальним кандидозом лікували вагінально 2% тіоконазолом (крем; 100 мг тіоконазолу в 5 грамах) протягом 14 днів. Препарат не виявляли в зразках крові, зібраних до та через 2, 4 та 8 годин після першої та останньої доз.

При іншому дослідженні 10 невагітних жінок отримали 300 мг препарату. Середня концентрація препарату в плазмі становила 21,2 нг/мл через 8 годин після дози, а через 24 години він не виявлявся у 9 з 10 жінок (поріг визначення 10 мг/мл). На противагу цьому, середня концентрація у вагінальній рідині становила 21,4 нг/мл.

При відкритому дослідженні 1987 року 45 вагітних з вагінальним кандидозом, який важко піддавався лікуванню, отримали одноразову вагінальну дозу 300 мг. На додаток вони наносили 1% крем внутрішньо анально та на перианальну та перивагінальну області раз на день протягом 7 днів. Гестаційний вік жінок не повідомляється. Всі 45 вагітних народили природним шляхом здорових дітей (деталі невідомі), при спостереженні до 6 тижнів відхилень в немовлят не виявляли.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Молекулярна вага препарату припускає проникнення його до грудного молока. Однак, системне всмоктування при вагінальному застосуванні незначне.

Більш того, 1% крем безпечно призначають немовлятам для лікування висипки від підгузника кандидозного походження. Отже, вплив на немовля при вагінальному застосуванні в період лактації видається нульовим.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 25.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.02.2017 р.

Група/призначення:

Протигрибковий засіб для місцевого застосування (крем). Похідне імідазолу.

Покази: грибкові інфекції різної локалізації.

Альтернативні назви/синоніми:

Залаїн, онабет, дермофікс.

Діюча речовина: сертаконазол.

Рекомендації при вагітності:

Відсутня інформація про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання сертаконазолу при вагітності у людини. Дані, отримані від експериментальних тварин, не свідчать про підвищення ризику вроджених вад розвитку. Системна абсорбція після багаторазового нанесення на уражену шкіру є незначною.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Менше 2% дози, нанесеної на шкіру безволосих щурів, абсорбувались до системного кровотоку. Опубліковані результати тератологічних досліджень у щурів та кролів не продемонстрували підвищення частоти вроджених вад розвитку при материнській дозі до 150 мг/кг/день, хоча при цьому відзначали ембріотоксичність (гепатомегалію, перикардіальний набряк) у кролів. У щурів при дозі до 150 мг/кг/день спостерігали зменшення виживання дитинчат. При дозі до 100 мг/кг/день не реєстрували порушень розвитку плодів в жодного виду тварин. Неопубліковані реєстраційні дослідження не продемонстрували токсичності у щурів та кролів після перорального призначення дози, яка в 40 разів (у щурів) та в 80 разів (у кролів) перевищувала рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Введення щурам на пізніх термінах вагітності дози, що в 20 разів перевищує рекомендовану для людини, призводило до зменшення виживання плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування при вагітності у людини відсутній. Невідомо, чи сертаконазол проникає до плаценти.

Вважається, що вплив на ембріон/плід відсутній.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Системна абсорбція після багаторазового нанесення на уражену шкіру є незначною, тому і ризик для немовляти на грудному вигодовуванні слід вважати незначним, а препарат – ймовірно сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 21.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.02.2017 р.

Група/призначення:

Протигрибкові засоби для місцевого застосування. Похідні імідазолу.

Покази: грибкові інфекції різної локалізації.

Альтернативні назви/синоніми:

Гіно-певарил (вагінальні супозиторії), спектазол.

Діюча речовина: еконазол.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

При місцевому застосуванні не очікується ризику для плода. Також не виявлено тератогенних наслідків у 3 видів експериментальних тварин, які отримували препарат  перорально та підшкірно з системним впливом, який значно перевищує  отримуваний у людини. Дуже низьке системне всмоктування препарату після місцевого та вагінального застосування попереджає проникнення клінічно значимої кількості препарату до кровообігу матері. Хоча досвід застосування обмежений, ризик для ембріону та плода здається низьким, якщо взагалі існує.

Однак, одне дослідження повідомило про істотне підвищення ризику самовільного переривання вагітності при лікуванні вагінозу в І триместрі препаратами, які пригнічують плацентарну ароматазу. Доки не буде отримано більше інформації, найдоцільнішою рекомендацією є уникнення застосування еконазолу в І триместрі для лікування вагініту або нанесення на великі ділянки шкіри в будь-якому терміні вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Підшкірне введення вагітним мишам в дозах до 100 мг/кг/день та кролям в дозах до 75 мг/кг/день призводило до материнської токсичності та підвищення частоти загибелі плодів без підвищення ризику вроджених вад розвитку. Подовжена вагітність також спостерігалась у мишей при високих дозах. Еконазол не підвищував частоти вроджених вад у щурів та кролів при іншому дослідженні.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Системне всмоктування препарату при місцевому (нашкірному) та вагінальному застосуванні є мінімальним  – <1% дози всмоктується і відновлюється в сечі та калі.

Невідомо, чи еконазол проникає до плаценти, але малоймовірно, що клінічно значимі дози препарату сягають ембріону чи плода.

Повідомлення 1979 року описує використання вагінальних супозиторій (150 мг на ніч протягом 3 днів) для лікування вагінального кандидозу. Деякі пацієнти потребували повторного курсу терапії.

При дослідженні 1981 року 33 жінки на різних термінах вагітності отримували аналогічне лікування. Дев’ятьом з них було призначено повторний 3-денний курс лікування. Результати вагітностей не повідомляються.

Відкрите дослідження 1985 року повідомляє про результати триденного курсу лікування 117 вагітних від вагінального кандидозу. Середній гестаційний вік становив 30 тижнів (10-42 тижні), 44,4% у терміні 36 тижнів та пізніше. Відомі результати 106 вагітностей (107 немовлят, 1 двійня), 13 передчасних пологів. Не відзначали подовження терміну вагітності. Повідомляється про 3 випадки мертвонароджень з цих 107: 1 дитина з двійні, 1 завмерла вагітність, 1 з внутрішньоутробним інфікуванням. В 104 здорових немовлят не виявлено вроджених вад розвитку. Середні вага та ріст становили 3301 грам та 50,3 см, відповідно. В одного немовляти розвинулась молочниця порожнини рота, але мама ще була інфікована в пологах.

Дослідження 2002 року оцінювало найчастіше вживані при вагітності протигрибкові препарати, похідні азолу щодо потенційного пригнічення ними плацентарної ароматази – фермента, який має вирішальне значення в продукції естрогену та підтримці вагітності. Автори без наведення доказів припустили, що ембріотоксичність у тварин та людини можна пояснити саме цим ефектом. Однак, попереднє дослідження інформує про вагітність, яка тривала навіть при важкому фетальному та плацентарному дефіциті ароматази (<0,3% від контрольного), викликаному рідкісним генетичним дефектом. В цьому випадку і мати, і плід мали надмірне оволосіння (вірилізацію) через зниження перетворення андрогенів на естрогени. Оскільки вагітність підтримувалась і наступила вірилізація, було припущено, що основною функцією плацентарної ароматази є захист матері та плода від впливу наднирникових андрогенів.

Угорське дослідження випадок-контроль щодо запобігання вроджених вад розвитку (Hungarian Case-Control Surveillance of Congenital Abnormalities) вивчало вагінальне застосування еконазолу. Порівнювали 22843 жінок, які народили дітей з вродженими вадами розвитку, з 38151 жінкою контрольної групи. Вагінальне лікування еконазолом зареєстровано у 68 випадках в основній групі та в 122 – в контрольній. Показник поширеності становить 0,9,  95% ДІ 0,7-1,3. Також не виявлено доказів тератогенності при використанні еконазолу в ІІ та ІІІ триместрах.

Згідно з результатами когортного дослідження на основі Британської бази даних загальної практики досліджень (British General Practice Research Database) частота вроджених вад не була підвищеною серед немовлят 492 жінок, які отримали рецепти на місцеві форми азолів, включно з міконазолом, кетоконазолом та еконазолом в І триместрі вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Згідно з інструкцією до препарату введення міченого еконазолу щурам в період лактації призвело до появи його в молоці.

Оскільки системна абсорбція при місцевому нанесенні становить менше 1%, вплив на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, буде дуже низьким, якщо препарат не наноситиметься безпосередньо на грудну залозу чи соски матері перед годуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 19.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 20.02.2017 р.

Група/призначення:

Стимулятор еритропоезу, подібний до еритропоетину. Дарбопоетин альфа виготовляється з використанням генної технології в клітинах яєчників китайського хом’яка.

Покази: симптоматична анемія.

 Альтернативні назви/синоніми: аранесп.

Діюча речовина: дарбрпоетин альфа.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Декілька повідомлень описують застосування дарбопоетину альфа при вагітності у людини без несприятливих результатів. Відсутність великих проявів токсичності у тварин та досвід застосування еритропоетину у людини при вагітності не припускає істотного ризику для плода. Оскільки анемія та потреба в гемотрансфузії самі по собі є ризиком для матері та плода, користь від застосування дарбопоетину альфа, ймовірно, перевищує відомі ризики.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Результати експериментів у тварин наводяться в інструкції до препарату та більш детально на сайті FDA. Призначення препарату при вагітності щурам та кролям не призводить до підвищення ризику вроджених вад розвитку, хоча спостерігали невелике зменшення ваги плодів. Постімплантаційні втрати та зменшення ваги плодів можуть бути обумовлені порушенням кровотоку, вторинним до підвищеної в’язкості внаслідок підвищеного рівня гематокриту. У потомства щурів відзначали деяку затримку розвитку через зменшену вагу та нормальну репродуктивну функцію в дорослому віці.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Не очікується плацентарного трансферу препарату через його високу молекулярну вагу. Споріднений препарат епоетин альфа з меншою молекулярною вагою не проникає до плаценти.

Повідомлення 2005 року описує випадок призначення дарбопоетину альфа 20-річній вагітній на 28 тижні вагітності 1 раз на тиждень. За 4 роки до вагітності була проведена трансплантація нирки, а до 22-го тижня вагітності жінка знаходилась на підтримуючій терапії (рапаміцин (імуносупресор) та залізо), після чого рапаміцин  замінили циклоспорином (імуносупресор). На 37 тижні проведено кесаревий розтин через дистрес плода, в результаті якого народилась здорова дівчинка вагою 2224 грами з оцінкою за шкалою Апгар 7 та 8 балів на 1-й та 5-й хвилинах, відповідно.

Повідомлення 2006 року інформує про двох вагітних, лікованих дарбопоетином альфа: 33-річна жінка з нирковою недостатністю неясного ґенезу та 31-річна з інсулін-залежним цукровим діабетом, ускладненим гіпертензією та нефропатією. Вони отримували щотижневу дозу з 22-го та 20-го тижня вагітності, відповідно. Перша жінка на 37 тижні вагітності народила здорову дитину вагою 2010 грам  та оцінкою за шкалою Апгар 10 балів, в той час як друга – шляхом кесаревого розтину на 32 тижні дівчинку вагою 1730 грам з оцінкою за шкалою Апгар 9 та 10 балів. Стан першої дитини невідомий, а друга- не мала відхилень.

21-річна вагітна з нефротичним синдромом отримувала дарбопоетин альфа щотижня, починаючи з 26-го. В зв’язку з погіршенням проявів ниркової недостатності індукували пологи на 36 тижні; інформація про новонароджену дитину відсутня.

27-річна жінка з гемоглобінозом Н (варіант альфа-таласемії) отримала 2 дози епоетину на 15-му тижні, а далі було призначено дарбопоетин альфа в дозі 500 МО кожного третього тижні від 16-го до пологів шляхом ургентного кесаревого розтину в зв’язку з дистресом плода (обвиття пуповини навколо шиї плода) на 38 тижні. Народився здоровий хлопчик вагою 3130 грам та оцінкою за шкалою Апгар 8 та 10 балів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Виходячи з молекулярної ваги препарату не очікується його проникнення до грудного молока. Близький препарат епоетин альфа призначають недоношеним немовлятам. Грудне молоко, зазвичай, містить еритропоетин.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату не спостерігали несприятливого впливу дарбопоетину альфа на фертильність самок та самців щурів  при застосуванні доз, які у 10 разів перевищують рекомендовану для людини для внутрішньовенного введення тричі на тиждень, однак, відзначали підвищення частоти пост-імплантаційних втрат при дозах на рівні клінічних.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 16.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 17.02.2017 р.

Група/призначення:

Протигрибкові засоби для місцевого застосування в гінекології. Похідні імідазолу.

Альтернативні назви/синоніми:

Фемстат (бутоконазолу нітрат), гінофорт (вагінальний крем).

Діюча речовина: бутоконазол.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин не очікується, що вагінальне застосування бутоконазолу підвищуватиме ризик вроджених вад розвитку. Обмежений досвід застосування у людини також свідчить про низький ризик.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату пероральне введення не продемонструвало несприятливого впливу на фертильність у щурів при дозі 100 мг/кг/день та кролів – 30 мг/кг/день. При лікуванні вагітних щурів шляхом вагінального введення дози 6 мг/кг/день не виявлено несприятливого впливу на розвиток плодів, хоча відзначали резорбцію та зменшення кількості потомства. Пероральні дози на рівні 100 мг/кг/день асоціювались з материнською токсичністю у щурів та з підвищенням частоти вад розвитку у плодів, а саме дефектів передньої черевної стінки та розщілини піднебіння. Введення вагітним кролям бутоконазолу в дозі 150 мг/кг продемонструвало материнську токсичність без несприятливих наслідків для плода.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Опубліковані повідомлення посилаються на два дослідження, які порівнювали використання бутоконазолу та інших імідазолів щодо ефективності у вагітних та не вагітних жінок. Не повідомляється про несприятливі наслідки у немовлят, які зазнали пренатального впливу.

Приблизно 5,5% вагінальної дози проникає до системного кровотоку з досягненням піку концентрації на 24 годині. Відсутні дані про проникнення препарату через плаценту, але його молекулярна вага це припускає.

Відсутні опубліковані повідомлення про використання бутоконазолу в І триместрі, однак, він є одним з кількох препаратів, схвалених для лікування вульвовагінальної грибкової інфекції в ІІ та ІІІ триместрах. В такому випадку рекомендовано призначати лікування на 2 тижні.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 444 новонароджені, які зазнали впливу бутоконазолу (вагінальне застосування) в І триместрі. Зареєстровано 116 (3,6%) великих вроджених вад розвитку при очікуваних 17. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): серцево-судинної системи – 4/4; полідактилії – 0/0,5; розщілини хребта – 1/0; орофаціальних розщілин – 0/1; редукційних вад кінцівок – 0 /1; гіпоспадії – 0/1. Ці дані не підтримують асоціації між вагінальним застосуванням препарату та вродженими вадами.

Клінічні випробування у вагітних в ІІ та ІІІ триместрах не продемонстрували несприятливого впливу на результати вагітностей та стан дітей.

Застосування препарату під час вигодовування:

Рев’ю 2014 року щодо застосування бутоконазолу зазначає його низьке системне всмоктування при місцевому застосуванні і, відповідно, низький ризик для немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 15.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.02.2017 р.

Група/призначення:

Протигрибкові засоби, що застосовуються в гінекології, похідні імідазолу.

Альтернативні назви/синоніми: лотримін, міцелекс.

Діюча речовина: клотримазол.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних, отриманих в експериментах на тваринах та досвіду застосування у людини, не очікується підвищення частоти вроджених вад розвитку при лікуванні клотримазолом. При вагінальному застосуванні біля 3-10% клотримазолу всмоктується до системного кровотоку.

Три великі наглядові дослідження не виявили асоціації між клотримазолом та вродженими вадами. Однак, одне дослідження повідомило про істотне підвищення ризику самовільного переривання вагітності при лікуванні вагінозу в І триместрі. Доки не буде отримано більше інформації, найдоцільнішою рекомендацією є уникнення застосування клотримазолу в І триместрі для лікування вагініту або нанесення на великі ділянки шкіри в будь-якому терміні вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією при експериментах на щурах, мишах, кролях препарат не продемонстрував тератогенності.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Відсyтня інформація про асоціацію клотримазолу з вродженими вадами розвитку. При місцевому/вагінальному застосуванні абсорбція мінімальна.

Проводився ретроспективний аналіз в групі 6564 дітей, народжених від 104339 жінок в лікарнях штату Мічіган (США) за період 1980-1983 років. Лікування вагініту в І триместрі клотримазолом проводилось у 74 з 6564 народжень в групі з вроджених вад розвитку та в 1012 – в групі з 97775 випадків без вроджених аномалій. Відносний ризик вроджених вад в групі клотримазолу становить 1,09 (95% ДІ 0,9-1,4). Ризик самовільного переривання вагітності встановлено на підставі 112 випадків впливу клотримазолу серед 4264 абортів в порівнянні з 1086 випадками впливу клотримазолу серед 55736 пологів. Хоча не виявлено підвищення відносного ризику вроджених вад, це дослідження не виключає можливості асоціації зі специфічними вродженими вадами.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 2624 новонароджених, які зазнали впливу клотримазолу (вагінальне застосування в І триместрі). Зареєстровано 118 (4,5%) великих вроджених вад розвитку при очікуваних 112. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): серцево-судинної системи – 27/26; полідактилії – 9/7; розщілини хребта – 3/1; орофаціальних розщілин – 4/4; редукційних вад кінцівок – 1 /4; гіпоспадії – 6/6. Ці дані не підтримують асоціації препарату з вродженими вадами.

Для оцінки потенційного токсичного впливу вагінально або місцево застосованого клотримазолу використано дані Угорського дослідження випадок-контроль щодо запобігання вроджених вад розвитку (Hungarian Case-Control Surveillance of Congenital Abnormalities, 1980-1992 рр.). Хоча клотримазол не асоціювався з підвищеним ризиком будь-якої вродженої вади (у плодів та народжених живими), висловлено припущення про зниження частоти крипторхізму (співвідношення шансів 0,72, 95% ДІ 0,54-0,95).

Дослідження 2002 року оцінювало найчастіше вживані при вагітності протигрибкові препарати, похідні азолу щодо потенційного пригнічення ними плацентарної ароматази – фермента, який має вирішальне значення в продукції естрогену та підтримці вагітності. Автори без наведення доказів припустили, що ембріотоксичність у тварин та людини можна пояснити саме цим ефектом. Однак, попереднє дослідження інформує про вагітність, яка тривала навіть при важкому фетальному та плацентарному дефіциті ароматази (<0,3% від контрольного), викликаному рідкісним генетичним дефектом. В цьому випадку і мати, і плід мали надмірне оволосіння (вірилізацію) через зниження перетворення андрогенів на естрогени. Оскільки вагітність підтримувалась і наступила вірилізація, було припущено, що основною функцією плацентарної ароматази є захист матері та плода від впливу наднирникових андрогенів.

Було зроблено припущення, що призначення клотримазолу при вагітності істотно знижує пропорцію передчасних пологів через ефективне лікування кандидозу  у вагітних. Цей висновок підтримано дослідженням 2009 року, яке продемонструвало зменшення частоти передчасних пологів (7,5% проти 9,3%) у жінок, яких лікували клотримазолом та ампіциліном від бактеріального вагінозу. Лікування вагітних без підтвердженого бактеріального вагінозу також зменшувало частоту передчасних пологів. В цих вагітних не виявлено підвищеного ризику вроджених вад.

Застосування препарату під час вигодовування:

При наявності молочниці у немовляти, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, використовують короткий курс лікування клотримазолом – нанесення його на соски матері (5 аплікацій). Така терапія не призводить до  побічних наслідків ні в матері, ні в плода.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 14.02.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 15.02.2017 р.