Група/призначення:

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), монокомпонентні. Периндоприл – це проліки*, які гідролізуються in vivo до активного агенту – периндоприлату.

Покази: ессенціальна гіпертензія.

Альтернативні назви / синоніми: престаріум.

Діюча речовина: периндоприл.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Інгібітори АПФ можуть призводити до ураження та загибелі плодів при використанні в ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Одне з досліджень припустило також вплив на плід в І триместрі, але це не було підтверджено іншими. Жінок, які завагітніли на фоні такого лікування рекомендується перевести на інші альтернативні антигіпертензивні препарати.

Починаючи з 1992 року FDA вимагає враховувати фетотоксичний вплив інгібіторів АПФ в ІІ та ІІІ триместрах.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мишей, щурів, кролів, макак cynomolgus. При дозах в 6, 670, 50 та 17 разів кратних максимальній рекомендованій для людини (дорослий вагою 50 кг), відповідно, в цих видів тварин не спостерігали тератогенності. Доза, яка у 6 разів перевищувала максимальну рекомендовану для людини, не призводила до несприятливого впливу на репродуктивну поведінку та фертильність у самок та самців щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи периндоприл або його метаболіт – периндоприлат – проникають через плаценту у людини. Молекулярна вага периндоприлу та периндоприлату припускає трансфер до ембріону/плоду.

Ретроспективне дослідження  2006 року від страхової компанії в програмі Tennessee Medicaid ідентифікувало 209 немовлят, народжених в період 1985-2000 років з впливом інгібіторів АПФ в І триместрі. З дослідження виключили новонароджених від матерів з цукровим діабетом (діагностованим як до, так і в період вагітності), від жінок, які приймали антагоністи рецепторів ангіотензину, інгібітори АПФ не в І триместрі та відомі тератогени. Крім основної групи сформували 2 групи для порівняння: з прийомом інших антигіпертензивних препаратів (N=202) та без лікування антигіпертензивними препаратами (N=29096). Діагностовано наступну кількість великих вроджених вад розвитку в кожній з 3 груп: 18 (8,6%), 4 (2%) та 834 (2,9%), відповідно. При порівнянні з групою без вживання антигіпертензивних препаратів вплив інгібіторів АПФ асоціювався з істотним підвищенням ризику великих вад (відносний ризик 2,71, 95% ДІ 1,72-4,27). При деталізації типів дефектів найвища частота виявлена для кардіоваскулярних вад: 9, 2 та 294, відповідно (відносний ризик 3,72, 95% ДІ 1,89-7,30) та вад центральної нервової системи: 3, 0  та 80, відповідно (відносний ризик 4,39, 95% ДІ 1,37-14,02). В основній групі виявлено наступні великі вади: дефекти міжпередсердної перегородки (N=6; включено 3 випадки зі стенозом легеневої артерії та/або 3 з персистуючою артеріальною протокою, дисплазією нирок (N=2), тільки персистуючу артеріальну протоку (N=2), по одному випадку дефекту міжшлуночкової перетинки, розщілини хребта, мікроцефалії з аномалією очей, колобоми, гіпоспадії, атрезії хоан та кишківника, хвороби Гіршпрунга, діафрагмальної кили. Дослідження не враховувало індексу маси тіла жінок.

Периндоприл та інші інгібітори АПФ є тератогенами для людини у випадку використання в ІІ та ІІІ триместрах, призводячи до зниження тиску крові та порушення  функції нирок у плодів, навіть до маловіддя, затримки розвитку, гіпокальварії (гіпоплазія кісток черепа), ниркової недостатності. В деяких випадках функція нирок порушувалась в дитинстві, навіть після її відновлення в неонатальному віці. Ураження сечової системи може спричинити важку, інколи фатальну анурію, як в плода, так і в новонародженого. Асоційоване з анурією маловіддя може викликати гіпоплазію легенів, контрактури кінцівок, персистуючу артеріальну протоку, краніофаціальні деформації, неонатальну загибель. Також можливі внутрішньоутробна затримка розвитку, недоношеність, важка гіпотензія. Два рев’ю з вивчення функції нирок плодів та новонароджених виявили, що як перфузія нирок так і гломерулярний кровотік є низькими при вагітності і що високі рівні ангіотензину ІІ можуть бути фізіологічно необхідними для підтримки клубочкової фільтрації при низькому перфузійному тиску. Периндоприл перешкоджає конверсії ангіотензину І в ангіотензин ІІ і тому призводить до внутрішньоутробної ниркової недостатності. Оскільки препарат виводиться первинно нирками, ураження сечової системи новонароджених ослаблює виведення препарату, що призводить до тривалої гіпотензії.

Необхідно ретельно моніторувати функцію нирок та кров’яний тиск новонароджених. У випадку виникнення маловіддя припинення прийому периндоприлу може вирішити проблему, але може не покращити результату для немовляти через незворотні зміни функції нирок. В тих випадках, коли захворювання матері вимагає лікування периндоприлом, слід призначати найнижчу дозу на фоні моніторингу амніотичної рідини та стану плоду. Доступні рекомендації для лікарів, які консультують вагітних з пренатальним впливом периндоприлу.

Тератологічні інформаційні служби повідомляють про 6 вагітностей з впливом периндоприлу без виявлених вроджених вад розвитку.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання периндоприлу в період лактації. Молекулярна вага периндоприлу та його метаболіту периндоприлату припускає проникнення обох сполук до грудного молока. Вплив на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, невідомий. Однак, відомо, що інші інгібітори АПФ проникають до молока в невеликій кількості без несприятливих наслідків у новонароджених. Американська академія педіатрії класифікує ці препарати як сумісні з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 02.07.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 03.07.2017 р.

Група/призначення:

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або інгібітори ангіотензинконвертуючого ферменту інгібують фермент пептидил дипептидазу, що перетворює ангіотензин I в ангіотензин II та інактивує брадикінін — сильний вазодилятатор, який стимулює викид NO і простацикліну (простагландину I2). Гіпотензивна активність інгібіторів АПФ є наслідком інгібування дії ренін-ангіотензинової системи і посилення ефектів калікреїн-кінінової системи. Ангіотензин II, що утворюється з ангіотензину I під час реакції за участю ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ, кінінази II), є потужним вазоконстриктором, первинним вазоактивним гормоном ренін-ангіотензинової системи та важливим компонентом патофізіологічних механізмів гіпертензії. Він також стимулює секрецію альдостерону корою надниркових залоз.

Покази: артеріальна гіпертензія, в тому числі злоякісна, з підвищеним рівнем реніну, реноваскулярна та резистентна форми, гіпертензія новонароджених, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарду з порушенням функції лівого шлуночка (фракція викиду <40%), діабетична нефропатія.

Перелік препаратів:

Беназеприл, каптоприл, еналаприл, фозиноприл, лізиноприл, моексиприл, квінаприл, периндоприл, раміприл, трандолаприл.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Див. статті про окремі препарати.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Інгібітори АПФ можуть призводити до ураження та загибелі плодів при використанні в ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Одне з досліджень припустило також вплив на плід в І триместрі, але це не було підтверджено іншими. Жінок, які завагітніли на фоні такого лікування рекомендується перевести на інші альтернативні антигіпертензивні препарати.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Див. статті про окремі препарати.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

АПФ інгібітори в ІІ та ІІІ триместрах можуть знижувати тиск крові та порушувати функцію нирок у плодів, призводячи до маловіддя, затримки розвитку, гіпокальварії (гіпоплазія кісток черепа), ниркової недостатності. В деяких випадках функція нирок порушувалась в дитинстві, навіть після її відновлення в неонатальному віці. Починаючи з 1992 року FDA вимагає враховувати фетотоксичний вплив інгібіторів АПФ в ІІ та ІІІ триместрах.

Не завжди правильно аналізувати групу препаратів разом, оскільки не буде очевидною різниця між ними. Однак, вплив в І триместрі розглядався саме в груповому розрізі. Наявних даних недостатньо для висновку про ризик вроджених вад розвитку при застосуванні інгібіторів АПФ в І триместрі. Нижче наводяться результати епідеміологічних досліджень, окремих повідомлень. Так, разом ідентифіковано 138 вагітностей з підтвердженим або передбачуваним впливом інгібіторів АПФ з народженням 140 дітей. Несприятливі результати включали: потиличне енцефалоцеле, постнатальну кардіоміопатію (без вади серця), 2 випадки спонтанних абортів, двійню із затримкою розвитку, померле у віці 1 тижня немовля, народжене від матері з цукровим діабетом. Ці випадки не свідчать про асоціацію з інгібіторами АПФ.

Ретроспективне дослідження  2006 року від страхової компанії в програмі Tennessee Medicaid ідентифікувало 209 немовлят, народжених в період 1985-2000 років з впливом інгібіторів АПФ в І триместрі. З дослідження виключили новонароджених від матерів з цукровим діабетом (діагностованим як до, так і в період вагітності), від жінок, які приймали антагоністи рецепторів ангіотензину, інгібітори АПФ не в І триместрі та відомі тератогени. Крім основної групи сформували 2 групи для порівняння:  з прийомом інших антигіпертензивних препаратів (N=202) та без лікування антигіпертензивними препаратами (N=29096). Діагностовано наступну кількість великих вроджених вад розвитку в кожній з 3 груп: 18 (8,6%), 4 (2%) та 834 (2,9%), відповідно. При порівнянні з групою без вживання антигіпертензивних препаратів вплив інгібіторів АПФ асоціювався з істотним підвищенням ризику великих вад (відносний ризик 2,71, 95% ДІ 1,72-4,27). При деталізації типів дефектів найвища частота виявлена для кардіоваскулярних вад: 9, 2 та 294, відповідно (відносний ризик 3,72, 95% ДІ 1,89-7,30) та вад центральної нервової системи: 3, 0 та 80, відповідно (відносний ризик 4,39, 95% ДІ 1,37-14,02). В основній групі виявлено наступні великі вади: дефекти міжпередсердної перегородки (N=6; включено 3 випадки зі стенозом легеневої артерії та/або 3 з персистуючою артеріальною протокою, дисплазією нирок (N=2), тільки персистуюча артеріальна протока (N=2), по одному випадку дефекту міжшлуночкової перетинки, розщілини хребта, мікроцефалії з аномалією очей, колобомою, гіпоспадією, атрезією хоан та кишківника, хворобою Гіршпрунга, діафрагмальної кили. Дослідження не враховувало індексу маси тіла жінок.

Французька тератологічна інформаційна служба повідомляє про 159 жінок з впливом препаратів в І триместрі. Частота вроджених вад розвитку не була підвищеною в порівнянні з контрольною популяцією. Детальніша інформація не наводиться.

Дослідження від іншої тератологічної інформаційної служби не виявило підвищення частоти  вроджених вад розвитку у дітей, чиї матері звернулись через вплив інгібіторів АПФ або блокаторів ангіотензин ІІ рецепторів, при порівнянні з жінками, які також повідомили  тератологічну інформаційну службу про прийом препаратів, які не призводять до підвищення частоти вроджених вад. Це дослідження змогло виявити 2,5-кратне підвищення загальної частоти вроджених вад, але не оцінювало частоти окремих вад.

Фінське повідомлення також інформує про підвищення частоти вроджених вад розвитку з впливом в І триместрі інгібіторів АПФ, але при цьому було виявлено, що підвищення ризику можна пояснити цукровим діабетом у матерів.

Шведський медичний реєстр народжень (Swedish Medical Birth Registry) ідентифікував асоціацію між впливом на ранніх термінах вагітності антигіпертензивних препаратів та вродженими вадами серця у новонароджених (співвідношення шансів 2,37, 95% ДІ 1,68-3,35), але не виявив різниці ризику в групі 150 вагітних з впливом інгібіторів АПФ при порівнянні з впливом інших антигіпертензивних препаратів. Справді, асоціація не була статистично значимою для інгібіторів АПФ, в той час як вона була істотною для бета-блокаторів. На відміну від дослідження в Теннессі автори врахували індекс маси тіла матерів та наявність цукрового діабету. Дослідники вважають, що одним з пояснень таких наслідків є основне захворювання матерів – гіпертензія – як вплив на розвиток серцево-судинної системи. В цьому дослідженні більшістю  виявлених серцевих вад були дефекти перетинок, на діагностику яких впливає рівень ехокардіографії в популяції. Тобто, чим частіше жінкам з гіпертензією чи їхнім дітям проводиться ультразвукове дослідження, тим ймовірнішою буде асоціація з дефектами перетинок серця.

Дослідження від проекту попередження вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study, NBDPS) продемонструвало асоціацію між використанням антигіпертензивних препаратів на ранніх термінах вагітності та кардіоваскулярними вадами у потомства, включно з нетривіальними вадами, на частоту виявлення яких не впливає рівень ехокардіологічного обстеження. Це дослідження не виявило зв’язку між інгібіторами АПФ та кардіоваскулярними мальформаціями.

Тератологічні інформаційні служби Ізраїлю та Італії не виявили асоціації між застосуванням інгібіторів АПФ або блокаторів рецепторів ангіотензину в період вагітності та вродженими вадами розвитку в новонароджених. Виявлено 224 вагітності з впливом інгібіторів АПФ та 28 вагітностей з впливом блокаторів рецепторів ангіотензину. В половині випадків жінки припинили лікування на 6 тижні вагітності. Діагностовано 2 дітей з дефектами центральної нервової системи: мікроцефалією та аненцефалією. Останній випадок віднесли до цукрового діабету в матері. Також виявлено 1 дитину з вродженою вадою серця, а саме – персистуючу артеріальну протоку, що не всіма вважається вродженою вадою. Обмеженнями даного дослідження були варіабельний вік дітей, які знаходились під наглядом, та варіабельність джерел інформації. Автори дійшли висновку, що їхні результати не підтримують даних, отриманих програмою Medicaid в Теннессі.

Лікарнею північної Каліфорнії (Kaiser Northern California) проводилось дослідження на основі виписаних рецептів на інгібітори АПФ в І триместрі вагітності для діагностики причин вроджених вад у новонароджених. Не виявлено статистично значимої асоціації між інгібіторами АПФ та вродженою патологією в цьому дослідженні, яке не включало жінок з цукровим діабетом. Була виявлена асоціація між мальформаціями у дітей та дозуванням антигіпертензивних препаратів в І триместрі, яка була подібною до асоціації між не лікованою гіпертензією у вагітних та вродженими вадами. Автори змогли тільки скорегувати дані щодо ваги матерів і цілком можливо, що спільні для жінок з гіпертензією ознаки, такі як ожиріння та не діагностований діабет можуть опосередковувати асоційований з хворобою ризик вроджених вад.

Мета-аналіз деяких досліджень, описаних вище, виявив невелике підвищення ризику великих вроджених вад при застосуванні інгібіторів АПФ в І триместрі. Аналогічне підвищення відмітили при впливі будь-яких антигіпертензивних препаратів. Не виявлено підвищення ризику при порівнянні вагітностей з впливом інгібіторів АПФ та інших антигіпертензивних препаратів. Ці результати узгоджуються з дією факторів ризику, не пов’язаних з медикаментами, а з тими, що незалежно асоціюються з гіпертензією, такими як ожиріння, діабет, старший вік матері.

У 2013 році епідеміологи повідомили про статистично не значимі асоціації між використанням інгібіторів АПФ та вродженими вадами.

Незважаючи на обмежені дані один з коментаторів запропонував проводити детальне ультразвукове та ехокардіографічне дослідження приблизно на 18 тижні вагітності, якщо вагітна приймала інгібітори АПФ в І триместрі.

Шведські клініцисти повідомили про новонароджену двійню, в якої розвинулась ретинопатія недоношених (retinopathy of prematurity). Мама отримувала раміприл між 11-27 днями після менструації та кандесартан (антагоніст рецепторів ангіотензину) до кінця вагітності. Автори висловили припущення, що відомі стимулюючі ефекти ангіотензину II на фактор росту ендотелію судин можуть бути заблоковані препаратами під час вагітності та відіграли певну роль у розвитку ретинопатії недоношених у близнюків. Цей факт потребує подальшого дослідження.

Повідомлення 2016 року припустило, що певні рослинні лікарські засоби, включно з Tropaeolum majus L. (настурція велика), демонструють пригнічення АПФ. У вагітних щурів екстракт T. majus призводив до зниження активності АПФ в плазмі, затримку розвитку, порушення функції нирок.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відомо, що інгібітори АПФ проникають до грудного молока в невеликій кількості без несприятливих наслідків у новонароджених. Американська академія педіатрії класифікує ці препарати як сумісні з грудним вигодовуванням.

Також див. статті про окремі препарати.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Див. статті про окремі препарати.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 02.07.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.07.2017 р.

Група/призначення:  

Антинеопластичний засіб. Вальрубіцин – це антрацикліновий антибіотик, напівсинтетичний аналог доксорубіцину.

Призначається для введення в сечовий міхур при карциномі in situ сечового міхура у пацієнтів, в яких ургентна цистектомія може призвести до погіршення стану чи смерті. Препарат протипоказаний пацієнтам з перфорованим сечовим міхурем або зі зміненою слизовою оболонкою сечового міхура. Тільки мінімальна кількість вальрубіцину (нанограми) абсорбується  до системного кровотоку, а в крові визначаються метаболіти препарату. Якщо наступає перфорація сечового міхура, абсорбується значно більша кількість препарату, що може призводити до системної гематологічної токсичності.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: вальрубіцин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний (при інтактному сечовому міхурі).

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний (при інтактному сечовому міхурі).

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають ризик, але препарат вводили внутрішньовенно. Ці дані не співставні з отриманими від пацієнтів з інтактним (неперфорованим) сечовим міхурем. Якщо жінка з інтактним сечовим міхурем отримує таке лікування, то його не слід відміняти через вагітність.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів. Добова внутрішньовенна доза, яка складала 1/6 або 1/3 від рекомендованої інтравезикулярної дози для людини, призводила до мальформацій у плодів. При вищій дозі спостерігали чисельні важкі зміни з боку черепу та скелету, а також зростання частоти резорбції плодів та зменшення кількості плодів, які вижили.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування у людини при вагітності. Невідомо, чи вальрубіцин проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага та високі ліпофільні властивості препарату припускають, що у випадку проникнення його до системного кровотоку, він досягатиме ембріону/плоду. Однак, при інтактному сечовому міхурі тільки дуже мала кількість (нанограми) препарату потрапляє до кровотоку, тому вплив на плід не є клінічно значимим.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання при лактації у людини. Молекулярна вага та високі ліпофільні властивості препарату припускають, що у випадку проникнення його до системного кровотоку, він досягатиме грудного молока. Однак, при інтактному сечовому міхурі тільки дуже мала кількість (нанограми) препарату потрапляє до кровотоку, тому вплив на плід не є клінічно значимим.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0

Адаптовано 02.07.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.07.2017 р.

Група/призначення:  

Противірусний препарат, офтальмологічний засіб.

Альтернативні назви / синоніми: аденіну арабінозид.

Діюча речовина: відарабін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відарабін порушує ембріональний розвиток в експериментальних тварин. Відсутня інформація про використання на ранніх термінах вагітності у людини. Доступний як офтальмологічний препарат, при цьому системної концентрації не наступає, бо після всмоктування зі сльозою швидко дезамінується в шлунково-кишковому тракті.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Відарабін є потенційним тератогеном для мишей, щурів та кролів при місцевому та внутрішньом’язовому призначенні. При щоденному введенні 10% розчину у вагіну вагітних щурів на пізніх термінах вагітності несприятливого впливу на потомство не спостерігали. Невелике дослідження у мавп (5 особин) не продемонструвало тератогенності препарату.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Повідомляється про призначення відарабіну жінці з дисемінованою герпетичною інфекцією на 28 тижні вагітності. Через 48 годин після початку лікування наступив спонтанний розрив мембран і передчасні пологи. Немовля померло на 13 добу життя від  ускладнень недоношеності. В іншому випадку жінку з енцефалітом, викликаним вірусом простого герпесу ІІ типу, на 32 тижні вагітності лікували відарабіном (10 мг/кг/день) та ацикловіром. Через 13 днів шляхом кесаревого розтину народилась дівчинка з підтвердженим неонатальним герпесом. Дитина відповіла на подальше лікування ацикловіром і нормально розвивалась до віку 2 місяців. Але мама померла через 2 дні після пологів.

Також доступна інформація про призначення відарабіну в дозі 10 мг/кг/день (800 мг/день) жінці на 26 тижні вагітності з приводу вітряної віспи, ускладненої пневмонітом. Пік та мінімальний рівень препарату були наступними: 12,8 та 2,7 мкг/мл, відповідно. Народилась здорова дівчинка на 38 тижні з нормальним розвитком при спостереженні до віку 12 місяців життя. В іншому подібному випадку з пневмонітом внаслідок вітряної віспи на 27 тижні вагітності жінку також лікували відарабіном. За винятком затримки мовлення у віці 3 років, що потребувало спеціального навчання, відхилень не виявлено, а у віці 5 років дитина була визнана здоровою.

У пацієнтів з порушенням функції нирок відарабін асоціюється з токсичним впливом на центральну нервову систему, включно з порушенням мови, тремором, атаксією.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Відарабін доступний як офтальмологічний препарат, при цьому системної концентрації не наступає, бо після всмоктування зі сльозою швидко дезамінується в шлунково-кишковому тракті.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 30.06.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 30.06.2017 р.

Група/призначення:  

Акролеїїн (С₃Н₄О або СН₂=СНСНО) – це промислова органічна сполука з їдким запахом, найпростіший ненасичений альдегід, що має дуже високу реакційну здатність завдяки наявності альдегідної групи і подвійного зв’язку. Це безбарвна летка рідина з жовтуватим відтінком, неприємним різким їдким запахом пригорілих жирів, дуже отруйна, сильно подразнює слизову оболонку очей. У повітрі присутня у вигляді парів, які в 1,9 разів важчі від неї і добре розчиняються у воді; легкозаймиста; добре розчиняється в органічних розчинниках. Акролеїн класифікують як отруйну речовину. При зберіганні він полімеризується в тверду склоподібну масу – дакрил. На повітрі акролеїн окиснюється в пропанову кислоту. В атмосферу акролеїн надходить у вигляді вихлопних газів дизельних двигунів; утворюється при термічному розкладі жирів. Граничнодопустима концентрація  акролеїну — 0,2 мг/м³. Десятихвилинне перебування в атмосфері, яка містить 0,014% акролеїну, для людини смертельне. Акролеїн застосовують переважно у виготовленні фармацевтичних препаратів та парфумерії для виготовлення ароматизаторів.

Акролеїн в невеликій кількості зустрічається у смаженій їжі, утворюючись при термічному розкладі гліцерину та у каві. Також сполука присутня в сигаретному димі (див. статтю Паління та вагітність).

Акролеїн є метаболітом циклофосфаміду (антинеопластичний препарат). Невідомо, наскільки токсичність останнього залежить від акролеїну, якщо взагалі така залежність існує.

Одне дослідження з використанням впливу акролеїну та циклофосфаміду на культуру ембріонів щурів не виявило відповідальності акролеїну за тератогенність циклофосфаміду.

Одне повідомлення припустило, що на відміну від основного препарату об’єктом ембріотоксичного впливу акролеїну є білок, а не ДНК.

Альтернативні назви / синоніми:

Акриловий альдегід, пропенал.

Діюча речовина: акролеїн.

Рекомендації при вагітності: уникати впливу.

Рекомендації при лактації: уникати впливу.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Акролеїн призводив до аномального розвитку ембріонів в деяких, але не у всіх, експериментальних тварин. Відсутня інформація про вплив акролеїну при вагітності у людини.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Акролеїн проявив ембріолетальність та тератогенність при тестуванні у курчат. При деяких дослідженнях культивування ембріонів щурів з акролеїном продемонструвало аномалії росту, але не підвищення частоти вроджених вад розвитку. При інгаляційному введенні щурам спостерігали різноманітні скелетні дефекти. Ембріолетальність та вроджені вади виникали у щурів, лікованих in vivo інтраамніотичними ін’єкціями або введенням в культуру цілих ембріонів. Спостерігали наступні дефекти: аномалії хвоста, мікроцефалію,  гіпоплазію прозенцефалону (ембріонального переднього мозку). Жодна з цих моделей не прийнятна для оцінки ризику у людини.

У кролів, яким вводили акролеїн через зонд при вагітності в дозах до 2 мг/кг/день, не відзначали токчиного впливу на розвиток. Спостерігали деякий вплив на процес набирання ваги матерями та плодами в групі, яка отримувала високі дози препарату. Доза 4-6 мг/кг/день призводила до високої частоти материнської смертності та ранніх втрат ембріонів.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):  

Дослідження, при якому акролеїн вводили через зонд двом поколінням щурів, не виявило істотної репродуктивної токсичності при дозах до 6 мг/кг/день. Зменшення ваги дитинчат в І поколінні виявляли на фоні найвищих доз, які також викликали токсичність в дорослих особин.

Дослідження з ооцитами мишей виявило, що накопичення електрофільних альдегідів було пов’язано з постовуляторним старінням ооцитів. Ці альдегіди, очевидно, викликають зниження  фертильності,  окислювальний стрес, апоптоз. Хоча цей механізм старіння відбувається in vivo, стурбованість авторів викликає виникнення цього феномену в контексті проведення процедури штучного запліднення (див. допоміжні репродуктивні технології та вагітність).

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 29.06.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 29.06.2017 р.

Група/призначення:  

Противірусний засіб. Подофілотоксин – найбільш активна у терапевтичному відношенні фракція подофіліну, яку отримують з рослинних екстрактів; запобігає розмноженню вірусів, які спричиняють появу гострокінцевих кондилом, завдяки тому, що він є інгібітором метафази в клітинах; у більш високих концентраціях препарат інгібує також транспорт нуклеозидів через клітинні мембрани; хіміотерапевтична дія його також зумовлена інгібуванням росту і здатністю проникати у тканини інфікованих вірусом клітин.

Покази: місцеве лікування аногенітальних гострокінцевих кондилом, папіломавірусної інфекції.

Альтернативні назви / синоніми:

Вартек, конділін, конділокс, подофілокс.

Діюча речовина: подофілотоксин.

Рекомендації при вагітності: ймовірно протипоказаний.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Подофілотоксин не призводить до мальформацій у щурів та мишей. Контрольованих досліджень у людини не проводилось.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Деякі дослідження у щурів та мишей продемонстрували резорбцію плодів у випадку введення препарату перед 9 днем вагітності, а при пізнішому призначенні несприятливих наслідків не спостерігали. Інші дослідження відзначали ембріотоксичність та малі скелетні зміни, але не вроджені вади розвитку. В культурі цілих ембріонів мишей подофілін не продемонстрував тератогенних ефектів. Проте це не використовується для оцінки ризику у людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Занепокоєння щодо використання подофіліну при вагітності людини грунтувалось на системній токсичності, пов’язаній з місцевим застосуванням цього препарату. Це включало зміну психічного стану кількох молодих жінок, смерті матерів та плодів. Ці пацієнти отримували дуже високі дози подофіліну на фоні загальної анестезії, яка могла потенціювати системний вплив препарату.

Доступні два повідомлення про ймовірний тератогенний ефект, асоційований з пренатальним використанням подофіліну. Однак, в одному випадку препарат використовувався в терміні 23-29 тижнів вагітності, тому правдоподібність асоціації є спірною. В іншому випадку вживання матір’ю великої кількості подофіліну (в якості проносного) відбулося на 5-9 тижнях вагітності. У новонародженої дитини діагностували множинні вроджені вади розвитку із залученням кінцівок, серця, вух.

У 1994 році зазначено, що ненавмисне лікування подофіліном або подофілотоксином в період вагітності не є показом до переривання вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 29.06.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету. 

Переглянуто редакційною колегією 29.06.2017 р.

Група/призначення:  

Суміш природних сполук. Подофілін – це суміш смолистих речовин і лігнатів, з цитостатичною активністю, блокуючи мітози на стадії метафази. Крім того препарат виявляє послаблюючу та жовчогінну дію, пригнічує діяльність центральної нервової системи.

Покази: папіломатоз гортані, папіломи сечового міхура.

Альтернативні назви / синоніми:

Американська мандрагора, подофілум.

Діюча речовина: подофілум.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Парентеральне призначення подофіліну вагітним гризунам може порушувати ріст та виживання плодів. Місцеве використання при вагітності у людини не асоціюється з підвищеним ризиком вроджених вад розвитку. Однак, препарат протипоказаний при вагітності з теоретичних міркувань.

 Інформація щодо досліджень на тваринах:

При введенні вагітним мишам подофілотоксину в дозі 10 мг/кг підшкірно або 80 мг/кг перорально спостерігали підвищення частоти загибелі ембріонів та плодів, але не частоти вроджених вад розвитку. Аналогічні ефекти відзначали при внутрішньоперитонеальному введенні 5-15 мг/кг подофіліну при вагітності. При введенні інтраперитонеально щурам подофіліну в дозі 0,5-20 мг/кг/день або подофілотоксину 0,5-5 мг/кг/день також виявляли підвищення рівня загибелі плодів та затримку внутрішньоутробного розвитку. При іншому дослідженні у щурів високі дози подофіліну асоціювались тільки з підвищенням частоти скелетних дефектів. Коли екстракт кореневища Podophyllum hexandrum (подофіл шеститичинковий або гімалайський) вводили інтраперитонеально вагітним щурам на 17 день вагітності не спостерігали несприятливого впливу на вагу потомства чи рефлекси.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) не виявив підвищення частоти вроджених вад розвитку у 14 жінок, які повідомили про використання подофіліну в І триместрі. Доступні повідомлення про аномальний розвиток при вагітностях з впливом полофіліну. Один з них включав використання дуже великих кількостей препарату в якості проносного засобу, а інші – нанесення на шкіру препарату в ІІ триместрі. Жоден з випадків не може адекватно прогнозувати наслідки шкірного нанесення подофіліну протягом вагітності. Третій випадок описує мертвонароджену дитину, мама якої з 10 дня ІІІ триместру приймала подофілін. Підраховано, що 1,8 грам смолистого подофілуму в 7,5 мл прикладали до вагінальних бородавок на 34 тижні вагітності. В результаті у жінки розвинулась сенсорна та моторна нейропатія, від чого вона повільно одужала.

Деякі дослідники застерігають від уникнення «надмірного» використання подофіліну при вагітності. Інші класифікують подофілін як протипоказаний при вагітності, наголошуючи, що будь-яке лікування кондилом (аногенітальних бородавок) не є необхідним, а якщо лікування є виправданим, то перевагу слід надати альтернативним методам лікування (хірургічне, електрокоагуляція, кріохірургія,  бі- та трихлороцтова кислота) з меншим ризиком, ніж у подофіліну.

Випадкове (ненавмисне) застосування подофіліну при вагітності не є показом до переривання вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Лікування самців щурів інтраперитонеальним введенням препарату висушеного кореневища (200 мг/кг) не продемонструвало несприятливого впливу на вагу яєчок та морфологію сперми.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 29.06.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету 

Переглянуто редакційною колегією 29.06.2017 р.

Група/призначення:  

Антинеопластичний засіб, інгібітор протеїн-тирозинкінази. Сунітиніб одночасно інгібує багато рецепторів тирозинкінази, що беруть участь у рості пухлини, патологічному ангіогенезі, а також метастазуванні раку; розроблений як активний інгібітор рецептора тромбоцитарного фактора росту, рецептора судинного ендотеліального фактора росту, рецептора фактора росту стовбурових клітин, рецептора Fms-подібної тирозинкінази-3, рецептора колоній стимулюючого фактору, а також рецептора нейротропного фактора гліальних клітин.

Покази:  стромальні пухлини травного тракту після неефективного лікування іматинібом.

Альтернативні назви / синоніми: сутент.

Діюча речовина: сунітиніб.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про застосування сунітинібу при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє оцінити ризик для плода. Однак, доступна інформація про невеликий досвід застосування препаратів цієї ж групи та механізму дії – іматинібу, дазатинібу. Препарати цієї групи пригнічують ангіогенез, критичний компонент розвитку ембріону/плода.

Жінкам репродуктивного віку, які потребують лікування цим препаратом рекомендована надійна контрацепція. Оскільки рак шлунково-кишкового тракту є важким захворюванням, лікування препаратом не припиняють через вагітність, інформуючи/попереджуючи жінку та отримуючи від неї згоду, у випадку її бажання  пролонгувати вагітність.    

В експериментальних тварин сунітиніб зменшував виживання ембріонів/плодів у щурів та кролів при дозах, які перевищували рекомендовані для людини у 5,5 разів (щури) та 2,7 разів (кролі).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У вагітних щурів дози, які призводили до системного впливу в 5,5 разів вищого від отримуваного в людини від рекомендованої добової дози 50 мг, виходячи з AUC*, викликали істотне підвищення частоти загибелі ембріонів та структурних аномалій (мальформації ребер та хребців). Дозою, яка не призводила до таких наслідків, у 2,3 рази перевищувала рекомендовані. У вагітних кролів вплив у 2,7 разів вищими дозами призводив до істотного підвищення частоти загибелі плодів та розщілини губи і піднебіння. Нижчі дози (біля 0,3 терапевтичної) викликали тільки розщілину губи. Карциногенність сунітинібу не вивчалась. При множинному тестуванні препарат не проявляв генотоксичності. Тримісячне дослідження у мавп з дозами, які призводили до системного впливу у 5,1 раз вищого від отримуваного від терапевтичних доз, відзначали зміни яєчників (зменшення розвитку фолікулів), в той час як вплив на рівні 0,4 від рекомендованого призводив до змін з боку матки (атрофія ендометрію). При подовженні періоду дослідження до 9 місяців вплив на рівні 0,8 від рекомендованого викликав вагінальну атрофію, а також зміни з боку яєчників та матки. Доза, яка не викликала несприятливих наслідків, при дослідженні тривалістю 3 місяці не була визначена, а при 9-місячному становила 0,2 від рекомендованої для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування при вагітності у людини.

Препарат метаболізується в печінці. Один з метаболітів є активним і його частка складає 23-37% загального впливу препарату. Кінцевий період напіввиведення сунітинібу та активного метаболіту становить 40-60 та 80-110 годин, відповідно, в той час як рівень зв’язування з білками плазми – 95% та 90%, відповідно. Виводиться переважно з фекаліями.

Невідомо, чи сунітиніб, чи його активний метаболіт проникають через плаценту у людини. Молекулярна вага, довгий період напіввиведення препарату та метаболіту припускають трансфер до ембріону/плода.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання у людини. Молекулярна вага, довгий період напіввиведення препарату та метаболіту припускають екскрецію до грудного молока. Ризик для немовляти, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, невідомий, але існує потенційний ризик токсичного впливу на багато систем організму.

Згідно з інструкцією до препарату він концентрується в молоці щурів. Також рекомендується відмовлятися від грудного вигодовування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату та інформації на сайті FDA сунітиніб не чинив несприятливого впливу на фертильність у щурів в дозах, які у 5 разів перевищували рекомендовану для людини у самок та у 26 разів у самців.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 25.06.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 26.06.2017 р.

Група/призначення:  

Антинеопластичний засіб, аналог пурину. За механізмом дії близький до меркаптопурину; також є метаболітом азатіоприну.

Альтернативні назви / синоніми: ланвіс.

Діюча речовина: тіогуанін.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини та від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Порушує біосинтез нуклеїнових кислот. Препарат є потенційним мутагеном, карциногеном, тератогеном.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Доза 10 мг/кг у вагітних щурів призводила до резорбції, зменшення розмірів та мальформації у потомства, в залежності від терміну впливу препарату.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Відомо про 26 випадків використання тіогуаніну при вагітності, 4 з них в І триместрі. В одному випадку після 4-тижневої хіміотерапії на 21 тижні проведено медичне переривання вагітності (плід не мав відхилень). Застосування тіогуаніну в І та ІІ триместрах асоціювалось з хромосомними аномаліями в одного немовляти (зв’язок з антинеопластичною терапією невідомий) – трисомією групи С з мозаїцизмом та вродженими вадами розвитку в іншої дитини (відсутність двох медіальних пальців на обох стопах, відсутність дистальних фаланг великих пальців кистей з гіпоплазією залишкової фаланги правого пальця). В третьому випадку плід, який не піддавався пренатальному впливу антинеопластичних препаратів до 23 тижня (набагато пізніше після формування кінцівок) народився на 42 тижні з полідактилією (додатковий палець на правій стопі); полідактилія була в анамнезі цієї сім’ї. Хоча аномалії хромосом спостерігали в одного абортованого плода, клінічне значення цієї знахідки та зв’язок з антинеопластичними препаратами невідомі. В двох інших новонароджених каріотипування не виявило аномалій.

У 2014 році інформували про 28 вагітностей з впливом тіогуаніну; всі немовлята мали нормальні показники за шкалою Апгар, але 60% мали анемію.

Припустили, що лікування чоловіків тіогуаніном разом з іншими антинеопластичними препаратами перед заплідненням, стало причиною вроджених вад у 3 новонароджених: мертвонароджена дитина з аненцефалією, тетрада Фалло з синдактилією ІІ-ІІІ стоп, множинні вроджені вади розвитку. Проте ці дані не були додатково підтверджені. Чоловіки, які отримували подібне лікування, також мали і здорових дітей.

Щодо наслідків професійного впливу антинеопластичних препаратів на результати вагітностей див. статтю циклофосфамід.

Застосування препарату під час вигодовування:

У 2014 році повідомили про австралійську жінку, яка отримувала тіогуанін 0,7 мг/кг окремими дозами для лікування коліту, в грудному молоці якої концентрація на момент пологів становила 8,03 мкг/л.

Достеменно невідомо, чи препарат проникає до грудного молока. Через потенційну важку токсичність, включно з пухлинами, препарат несумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.  

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 25.06.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 26.06.2017 р.

Група/призначення:  

Антинеопластичний засіб, антиметаболіт. Призначається для лікування в якості монотерапії як невиліковного так і альфа-інтерферон рефрактерного волосинноклітинних лейкозів в активній стадії, яка визначається клінічно вираженою анемією, нейтропенією, тромбоцитопенією або іншими симптомами захворювання.

Альтернативні назви / синоніми: дезоксикоформіцин.

Діюча речовина: пентостатин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання при вагітності у людини. Репродуктивні дані від тварин припускають ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє оцінити ризик для ембріону/плода. Однак, пентостатин пригнічує синтез ДНК та РНК і посилює пошкодження ДНК. Оскільки волосатоклітинний лейкоз зазвичай має неактивний перебіг, то відкладення лікування до післяпологового періоду може бути доречним.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів, мишей, кролів. У щурів добові внутрішньовенні дози (6-15 дні), які перевищували у 1,5-11 разів рекомендовані для людини, введені кожні 2 тижні, призводили до материнської токсичності, а найвищі дози асоціювались з різноманітними скелетними мальформаціями. Також у щурів спостерігали омфалоцеле (доза 0,75 від рекомендованої для людини), гастрошиз (доза, в 11 та 15 разів вища за терапевтичну), порушення згинання задніх кінцівок (11-кратна терапевтична доза). Розширене дослідження у мишей з використанням дози 5 мг/кг повідомляє про резорбцію ембріонів  на рівні 78% та невелике зростання частоти екзенцефалії, краніофаціальних аномалій у плодів, які вижили. Дослідження ранніх ембріонів продемонструвало масивну загибель клітин в області майбутньої нервової пластинки та первинної мезенхіми триламінарного диску. Наступні дослідження зазначили, що надлишок аденозину є відповідальним за індуковану пентоксином ембріотоксичність. Додаткові дослідження у щурів, кролів та мишей також виявили аналогічні ефекти пентостатину. Об’єктом токсичного впливу пентоксину також є алантоїс. Аденозин деаміназа відіграє важливу роль в диференціації Т та В лімфоцитів. Дефіцит цього ензиму асоціюється з важким комбінованим імунодефіцитом (severe combined immunodeficiency (SCID), який може бути фатальним в дитинстві. Після перинатального лікування мишей пентостатином відзначали недостатність ваги селезінки та тимусу. Дитинчата самок лікованих останні 5 днів вагітності, помирали до віку 2 днів життя, однак, лікування матерів в період ембріогенезу не впливало на виживання новонароджених тварин.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування. Невідомо, чи пентостатин проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, низький рівень зв’язування з білками плазми (4 %), помірний період напівиведення (5,7 годин) припускає вплив препарату на ембріон/плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання у людини в період лактації. Молекулярна вага, низький рівень зв’язування з білками плазми (4%), помірний період напіввиведення (5,7 годин) припускає проникнення препарату до грудного молока. Однак, гідрофільні властивості препарату можуть обмежувати цю екскрецію. Вплив на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні невідомий, проте препарат спричиняв важку токсичність у лікованих пацієнтів, у вигляді  розладів шлунково-кишкового тракту, висипки, лихоманки, втоми. Якщо жінка обирає грудне вигодовування, незважаючи на цей потенційний ризик, зціджування та виливання грудного молока приблизно 30 годин після дози значно знижуватиме вплив на немовля.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату 5-денне внутрішньовенне призначення пентастатину самцям собак призвело до м’якої дегенерації сім’яних канальців на фоні дози  1 та 4 мг/кг.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 25.06.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 26.06.2017 р.