Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний препарат.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – група різних за хімічною структурою препаратів, які мають протизапальну, анальгетичну, жарознижувальну та антиагрегатну дії.

Значною мірою їхня ефективність пов’язана зі здатністю пригнічувати синтез простагландинів* через вплив на фермент циклооксигеназу.

Покази: артрити, остеоартрити (дісальцид); місцево як антисептичний та кератолітичний засіб (дерматологічний).

Альтернативні назви / синоніми:

Дісальцид, дисалцид, дисальцид, дісалцид, натрію саліцилат, магнію саліцилат.

Діюча речовина: саліцилова кислота.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в І та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Пригнічення синтезу простагландинів при вагітності призводить до внутрішньоутробного звуження [закриття] артеріальної протоки. При лікуванні в ІІІ триместрі, ближче до пологів, може виникати персистуюча легенева гіпертензія у новонароджених. Препарати цієї групи пригнічують настання пологів  пролонгують вагітність, як в людини, так і у тварин.

Жінкам, які намагаються завагітніти, не слід приймати  будь-які інгібітори простагландинів, оскільки в різних видів тварин продемонстровано блокування імплантації бластоцисти цими препаратами.

Крім того, НПЗП асоціюються з самовільним перериванням вагітності та вродженими вадами: серця, орофаціальними розщілинами, гастрошизисом. Правда, ризик виникнення таких вад видається невисоким.

При застосуванні високих доз саліцилової кислоти порушується ембріональний розвиток.

Похідні саліцилової кислоти більш вивчені, ніж вихідна сполука. Найчастіше призначаються ацетилсаліцилова кислота (аспірин) та натрію саліцилат.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При введенні високих доз вагітним щурам та кролям спостерігали зростання частоти вроджених вад, перш за  все скелету та центральної нервової системи. Обидві солі саліцилатів були тератогенними при експериментах на тваринах при застосуванні високих доз. Крім того, інфузії саліцилату натрію вагітним кролям перед пологами порушували ріст плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Комбіноване популяційне когортне наглядове дослідження 2001 року оцінювало ризик несприятливих результатів вагітностей при прийомі НПЗП. Не виявлено асоціації з вродженими вадами, передчасними пологами, низькою вагою новонароджених. Проте виявлено зв’язок з самовільними викиднями. Подібне дослідження 2001 року не виявило асоціації з вродженими вадами в цілому, але виявило з вродженими вадами серця та орофаціальними розщілинами. Крім того, дослідження 2003 року повідомляє про істотну асоціацію між прийомом НПЗП на ранніх термінах вагітності та самовільними викиднями (див. статтю Ібупрофен).

Дослідження випадок-контроль виявило істотну асоціацію між гастрошизисом та самоповідомленням жінок про прийом саліцилатів в І триместрі (співвідношення шансів 3,33, 95% Д 1,05-9,8).  В групі гастрошизису виявлено 5 дітей, які зазнали пренатального впливу препаратів та 45 без такого впливу.

Повідомляється про мертвонародженого хлопчика з агнатією (відсутність щелепи), синотією (вроджене зрощення слухових кісточок), антимонголоїдним розрізом очей, серединною розщілиною піднебіння, вираженою гіпоплазією язика, мама якого повідомила про лікування 1% саліциловою маззю місцево протягом перших 8 тижнів вагітності.  Цей випадок не дозволяє зробити висновок про причинно-наслідковий зв’язок.

Рев’ю 2013 року від лікарів із Сінгапуру вважає місцеве застосування саліцилатів при вагітності для лікування вугрів (acne vulgaris) безпечним.

Застосування препарату під час вигодовування:

Саліцилова кислота та інші саліцилати проникають до грудного молока. Визначено співвідношення молоко:плазма менше від 1,0, що припускає потрапляння до немовляти невеликої дози – 4-8% – одноразової материнської дози.

Одне клінічне повідомлення інформує про розвиток метаболічного ацидозу у дитини, мама якої лікувалась саліцилатами при грудному вигодовуванні. Дані від експериментальних тварин та про застосування у людини припускають, що зменшений кліренс саліцилатів у немовлят може призвести до акумуляції препаратів та токсичних наслідків навіть при невеликих повторних дозах.

Враховуючи такі факти робоча група ВООЗ з грудного вигодовування вважає саліцилати небезпечними при лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Саліцилати та інші НПЗП можуть відігравати певну роль, принаймні, у виникненні одного типу непліддя. Пригнічення простагландинів ймовірно збільшує частоту синдрому лютеїнізації неовулюючого фолікула, при якому підвищується рівень прогестерону в сироватці і спостерігаються ановуляторні цикли. Експерименти над щурами та мавпами продемонстрували пригнічення овуляції, асоційоване з інгібіторами простагландинів індометацином (щури) та мелоксикамом (мавпи).

У жінок при ультразвуковому дослідженні розвитку фолікулів виявлено 5-разове зростання частоти вищезазначеного синдрому після прийому  певних НПЗП. Тривале лікування НПЗП, що можливе при хронічному болю та ревматоїдних станах, швидше за все асоціюється з таким протизаплідним ефектом.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 12.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.07.2016 р.

Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний препарат.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – група різних за хімічною структурою препаратів, які мають протизапальну, анальгетичну, жарознижувальну та антиагрегатну дії.

Значною мірою їхня ефективність пов’язана зі здатністю пригнічувати синтез простагландинів* через вплив на фермент циклооксигеназу.

Покази: ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, гострі подагричні, травматичні та інфекційні артрити, остеоартрози, бурсити, радікуліти, невралгії.

Альтернативні назви / синоніми: кліноріл.

Діюча речовина: суліндак.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в І та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Пригнічення синтезу простагландинів при вагітності призводить до внутрішньоутробного звуження [закриття] артеріальної протоки. При лікуванні в ІІІ триместрі, ближче до пологів, може виникати персистуюча легенева гіпертензія у новонароджених. Препарати цієї групи пригнічують настання пологів пролонгують вагітність, як в людини, так і у тварин.

Жінкам, які намагаються завагітніти, не слід приймати  будь-які інгібітори простагландинів, оскільки в різних видів тварин продемонстровано блокування імплантації бластоцисти цими препаратами.

Крім того, НПЗП асоціюються з самовільним перериванням вагітності та вродженими вадами: серця, орофаціальними розщілинами, гастрошизисом. Правда, ризик виникнення таких вад здається невисоким.

Суліндак – це проліки**, які активуються після біотрансформації в печінці до сульфідного метаболіту.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При дослідженнях у мишей спостерігали зростання частоти розщілини піднебіння. Доза, яку застосовували при дослідженні, була порівняльною з клінічною дозою. Згідно з інструкцією до препарату призначення суліндаку вагітним кролям призводило до незначного підвищення частоти вісцеральних та скелетних аномалій, але не при всіх дослідженнях. Призначення щурам 20 мг/кг/день на пізніх термінах вагітності зменшувало вагу та життєздатність плодів в окремих тварин. У щурів НПЗП спричиняють звуження артеріальної протоки.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Виходячи з молекулярної ваги суліндак та його метаболіт проникають через плаценту до плода. 9 жінок в середньому гестаційному віці 31,8 тижнів (24,3-36,4 тижні) отримали одноразово 200 мг препарату перорально в середньому за 5,5 годин (4,4-6,7 годин) до кордоцентезу. Материнську сироватку досліджували в середньому через 5,8 годин (3,5-7,3 години) після прийому дози. Визначено середню концентрацію суліндаку в матерів та плодів – 0,59 та 0,98 мкг/мл, відповідно та сульфідного метаболіту – 1,42 і 0,68 мкг/мл, відповідно. Співвідношення сульфід:суліндак в материнській та плодовій частинах становило 2,32 та 0,53, відповідно. Зменшення кількості метаболіту у плода в порівнянні з  показником у матері пояснюється зменшенням плацентарного трансферу метаболіту та уповільненням метаболізму суліндаку у плода.

При дослідженні 1999 року використовували модель перфузованої плаценти людини продемонстровано, що сульфідний метаболіт досягає плода у вищій концентрації, ніж суліндак та індометацин. Після 2 годин перфузії співвідношення рівнів плід:мати становило: 0,34 (суліндак), 0,54 (сульфідний метаболіт), 0,45 (індометацин). Ні суліндак, ані індометацин не метаболізувались плацентою.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 69 новонароджених, які зазнали впливу суліндаку в І триместрі вагітності. Зареєстровано 3 (4,3%) великі вроджені вади при очікуваних 3. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 1/1 вроджені вади серцево-судинної системи, 0/0 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 0/0 орофаціальні розщілини, 0/0 редукційні вади кінцівок, 0/0 гіпоспадія. Ці дані не підтримують асоціації між препаратом та вродженими вадами розвитку. Впливу суліндаку  в будь-якому терміні вагітності зазнали 102 немовлят, в них виявлено 2 вроджені вади очного яблука.

Комбіноване популяційне когортне наглядове дослідження 2001 року оцінювало ризик несприятливих результатів вагітностей при прийомі НПЗП. Не виявлено асоціації з вродженими вадами, передчасними пологами, низькою вагою новонароджених. Проте виявлено зв’язок з самовільними викиднями. Подібне дослідження 2001 року не виявило асоціації з вродженими вадами в цілому, але з вродженими вадами серця та орофаціальними розщілинами. Крім того, дослідження 2003 року повідомляє про істотну асоціацію між прийомом НПЗП на ранніх термінах вагітності та самовільними викиднями (див. статтю Ібупрофен).

Повідомлення 1992 року надає результати порівняння використання суліндаку та індометацину для лікування передчасних пологів. Гестаційний вік в обох групах був 29 та 30 тижнів, відповідно. В групі суліндаку (N=18) препарат призначали перорально в дозі 200 мг кожні 12 годин протягом 48 годин, а індометацин (N=18) – 100 мг перорально одноразово, а далі по 25 мг перорально кожні 4 години протягом 48 годин. Обидві групи отримували магнію сульфат внутрішньовенно, а деякі жінки в обох групах підшкірно тербуталін (бета-адреноміметик). Відповідь на токоліз*** була статистично подібною в обох групах, проте в групі суліндаку було значно вище погодинне виділення сечі плодом, глибша амніотична кишеня, вищий амніотичний індекс. Відкриту артеріальну протоку відзначали в 11% проти 22%, відповідно. Внутрішньошлуночкові крововиливи у новонароджених спостерігали в 11% в обох групах. Не спостерігали випадків легеневої гіпертензії.

У 1995 році опублікували результати дослідження щодо впливу на кардіальну функцію плода прийому суліндаку (200 мг перорально кожні 12 годин протягом 4 днів) та індометацину (100 мг ректально на перший день, потім 50 мг перорально кожні 8 годин протягом 3 днів), в порівнянні. Кожна група включала 10 пацієнток  із загрозою передчасних пологів у терміні 28-32 тижні. Істотне зниження середнього індексу пульсації артеріальної протоки плода наступало через 4 години після першої дози індометацину. Також відзначали інші вторинні порушення серцевих функцій плода внаслідок звуження артеріальної протоки.  В групі суліндаку істотне зниження середнього індексу пульсації артеріальної протоки без вторинних змін спостерігали тільки через 24 години.

У 1996 році опублікували результати дослідження щодо порівняння впливу на серцеву функцію плода суліндаку (200 мг перорально кожні 12 годин) та тербуталіну (5 мг перорально кожні 4 години) протягом 68 годин при середньому гестаційному вікові 32 тижні. Істотне звуження артеріальної протоки спостерігали тільки в групі суліндаку. Лікування припинили через значне звуження в двох випадках (через 12 та 24 години) з 10. Звуження артеріальної протоки наступало через 5 годин після прийому суліндаку і зникало через 48 годин після припинення лікування.

Повідомлення 1994 року інформує, що токолітичний ефект 7-денного курсу суліндаку (200 мг перорально кожні 12 годин) з наступною зупинкою пологів за допомогою магнію сульфату, введеного внутрішньовенно, не відрізнявся від впливу плацебо та спостереження. Різниця в подовженні вагітності між групою суліндаку (N=13) та плацебо  (N=15)  – 33 проти 26 днів – не була значимою. Не виявлено різниці між групами на 0-й, 7-й, 14-й дні щодо погодинної продукції сечі плодом, амніотичного індексу, швидкості кровоплину в артеріальній протоці.

Суліндак як і інші НПЗП асоціюється зі зменшенням об’єму амніотичної рідини шляхом зменшення продукції сечі плодом в залежності від дози. Призначали 200 мг суліндаку двічі на день 3 жінкам з монозиготними двійнями із заплутаними [перекрученими] пуповинами, починаючи з 24, 27 та 29 тижнів, відповідно, і далі, до кесаревого розтину у терміні 32 тижнів. В одного плода до цього діагностували ваду серця (транспозиція магістральних судин та дефект міжшлуночкової перетинки).  В одному випадку дозу знизили до 200 мг/день для підтримки адекватного амніотичного індексу. Не виявлено істотних змін з боку артерії пуповини чи артеріальної протоки при доплерографічному дослідженні. Всі новонароджені мали достатню для терміну гестації вагу, нормальну функцію нирок протягом першого тижня життя, жоден не потребував штучної вентиляції.

Повідомлення 2000 року наводить результати ретроспективного когортного дослідження, яке порівнювало наслідки впливу суліндаку та індометацину. В аналіз включили дітей, народжених в період 1994-1999 років, що зазнали пренатального впливу суліндаку (N=25) або індометацину (N=66) з вагою до 1500 грам і виключили тих, що були під впливом обох препаратів або мали вроджені вади розвитку. Не виявлено істотної різниці між групами індометацину та суліндаку щодо частоти внутрішньошлуночкових крововиливів (32 проти 36%), внутрішньошлуночкових крововиливів ІІІ-IV ступенів (14 проти 12%), некротизуючого ентероколіту (8 проти 8%), рівень креатиніну  в сироватці >1,4 мг/дл (19 проти 15%), відкритої артеріальної протоки (17 проти 28%), смертності (12 поти 12%), відповідно. Проте, виявлено підвищений ризик бронхолегеневої дисплазії від індометацину (співвідношення шансів 4,9, 95% ДІ 1,01-23,44).

Застосування препарату під час вигодовування:

Згідно з інструкцією до препарату суліндак проникає до грудного молока у щурів. Відсутня інформація про застосування суліндаку при лактації у людини.

Середній період напіввиведення активного метаболіту у дорослих становить 16,4 години. Через відносно довгий період напівиведення у випадку необхідності призначення  НПЗП в період лактації перевагу слід надавати іншим препаратам цієї групи, таким як ібупрофен, диклофенак, які вважаються сумісними з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Суліндак та інші НПЗП можуть відігравати певну роль, принаймні, у виникненні одного типу непліддя. Пригнічення простагландинів ймовірно збільшує частоту синдрому лютеїнізації неовулюючого фолікула, при якому підвищується рівень прогестерону в сироватці і спостерігаються ановуляторні цикли. Експерименти над щурами та мавпами продемонстрували пригнічення овуляції, асоційоване з інгібіторами простагландинів індометацином (щури) та мелоксикамом (мавпи).

У жінок при ультразвуковому дослідженні розвитку фолікулів виявлено 5-разове зростання частоти вищезазначеного синдрому після прийому  певних НПЗП. Тривале лікування НПЗП, що можливе при хронічному болю та ревматоїдних станах, швидше за все асоціюється з таким протизаплідним ефектом.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 12.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.07.2016 р.

Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний препарат.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – група різних за хімічною структурою препаратів, які мають протизапальну, анальгетичну, жарознижувальну та антиагрегатну дії.

Значною мірою їхня ефективність пов’язана зі здатністю пригнічувати синтез простагландинів* через вплив на фермент циклооксигеназу.

Покази: артрити, остеоартрити.

Альтернативні назви / синоніми:

Віокс, денебол, рофіка.

Діюча речовина: рофекоксиб.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в І та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Пригнічення синтезу простагландинів при вагітності призводить до внутрішньоутробного звуження [закриття] артеріальної протоки. При лікуванні в ІІІ триместрі, ближче до пологів, може виникати персистуюча легенева гіпертензія у новонароджених. Препарати цієї групи пригнічують настання пологів, пролонгують вагітність, як в людини, так і у тварин.

Жінкам, які намагаються завагітніти, не слід приймати  будь-які інгібітори простагландинів, оскільки в різних видів тварин продемонстровано блокування імплантації бластоцисти цими препаратами.

Крім того, НПЗП асоціюються з самовільним перериванням вагітності та вродженими вадами: серця, орофаціальними розщілинами, гастрошизисом. Правда, ризик виникнення таких вад видається невисоким.

Рофекоксиб з вересня 2004 року знятий з фармацевтичного ринку США через потенційний ризик серцевого нападу та інсульту.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату преклінічні дослідження не виявили зростання вроджених вад у потомства щурів та кролів, лікованих дозами до 50 мг/кг/день. У щурів ця доза призводила до концентрації в крові в 10 раз вищої, ніж отримувана у людини при лікуванні максимальною добовою дозою, у кролів – до аналогічної з людиною. Зниження виживання ембріонів та плодів спостерігали у щурів та кролів при материнських дозах 10 та 75 мг/кг/день, відповідно. Рофекоксиб також спричиняв зменшення діаметру артеріальної протоки у щурів після одноразової материнської дози в 3 мг/кг, що еквіваленто подвійній дозі для людини, виходячи з отримуваної концентрації в крові. Японські дослідники також повідомили про звуження артеріальної протоки у щурів, що характерно для всіх препаратів групи НПЗП. При введенні рофекоксибу щурам в період лактацї в дозі, яка у 6 разів перевищує максимальну рекомендовану для людини, відзначали зменшення ваги та виживання плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень. Невідомо, чи рофекоксиб проникає до плаценти, але його молекулярна вага це припускає.

Комбіноване популяційне когортне наглядове дослідження 2001 року оцінювало ризик несприятливих результатів вагітностей при прийомі НПЗП. Не виявлено асоціації з вродженими вадами, передчасними пологами, низькою вагою новонароджених, проте виявлено зв’язок з самовільними викиднями. Подібне дослідження 2001 року не виявило асоціації з вродженими вадами в цілому, але з вродженими вадами серця та орофаціальними розщілинами. Крім того, дослідження 2003 року повідомляє про істотну асоціацію між прийомом НПЗП на ранніх термінах вагітності та самовільними викиднями (див. статтю Ібупрофен).

Канадське дослідження 2006 року, використавши 3 реєстри Квебеку (N=36387) виявило підвищений ризик дефектів серцевих перетинок (3,34, 95% ДІ 1,87-5,98) у жінок, які отримали рецепт на НПЗП на ранніх термінах вагітності. Виявлено 93 немовлят з вродженими вадами (8,8%) від 1056 матерів, які отримали рецепти на НПЗП в І триместрі. В контрольній групі виявлено 2478 немовлят з вродженими вадами (7%) серед 35331 жінки, яка не отримала таких рецептів. Співвідношення шансів становило 2,21 (95% ДІ 1,72-2,85), для дефектів серцевих перетинок – 3,34 (95% ДІ 1,87-5,98), серед останніх 61% становили дефекти міжпередсердної перетинки, 31% – міжшлуночкової. Найчастіше призначались наступні 5 НПЗП: напроксен (35%), ібупрофен (26%), рофекоксиб (15%), диклофенак (9%), целекоксиб (9%). Тільки для ібупрофену було виявлено значиму асоціацію з підвищеним ризиком всіх вроджених вад [в цілому]. Дослідження не аналізувало перелік показів до призначення лікування, що, згідно з іншими повідомленнями, включає вірусні інфекції, які самі по собі впливають на виникнення вроджених вад серця.

База даних реєстру вагітностей з використанням віоксу (рофекоксибу) (Merck Pregnancy Registry for Vioxx) станом на 31 жовтня 2003 року містила інформацію про 16 вагітностей з впливом рофекоксибу при клінічних дослідженнях. Результати 16 вагітностей були наступними: 4 самовільні викидні, 1 медичний аборт (причина невідома), 11 народжених живими немовлят. В інших трьох випадках дослідження було сліпим, пацієнти не знали що отримують: рофекоксиб, плацебо або подібний препарат. Повідомляються наступні результати: 1 передчасні пологи (35 тижнів, дитина здорова); немовля з двобічним крипторхізмом; немовля з відкритою артеріальною протокою та дефектом міжпередсердної перетинки. Ретроспективно до реєстру надійшла інформація про 32 вагітності з такими результатами: 14 народжених живими (вплив препарату в І триместрі; 1 дитина недоношена (35 тижнів вагітності внаслідок розриву оболонок) з великою носовою перегородкою); 2 самовільні викидні (вплив в І триместрі); 10 втрачених з-під нагляду; 6 невідомих результатів. Також ретроспективно повідомлено про 4 вагітності: немовля віком 9 місяців із затримкою росту в області тазу та стегон; недоношена дитина (34 тижні вагітності), яка померла, з множинними вродженими вадами (гідроцефалія, вкорочення стегна, дефекти серця, трахеї, кишечника).  В останньому випадку рофекоксиб приймався на 9-й день після останньої менструації, тому зв’язок з вадами є неможливим. Більше того, сімейний анамнез ускладнений подібними випадками. На додаток до вищенаведених випадків реєстр прослідковує 59 міжнародних проспективних спостережень, але в 40 з них результат невідомий. Серед відомих були 2 несприятливі результати: дитина з мальротацією кишечника, яка померла від некрозу кишечника; завмерла вагітність у терміні 26 тижнів, вторинна до внутрішньоутробної затримки розвитку та маловіддя, але без вроджених вад (вплив препарату у терміні 14-18 тижнів). Два ретроспективні інтернаціональні повідомлення описують вагітності з маловіддям: 1 здорова недоношена дитина (31 тиждень); 1 померла дитина, народжена на 34-му тижні з нирковою недостатністю та ускладненнями олігогідрамніону (клишоногість, контрактури рук, гіпоплазія легенів) – вплив препарату від останнього дня менструації до пологів. Шведський медичний реєстр народжень (Swedish Medical Birth Registry) інформував реєстр Merck про 35 вагітностей з впливом рофекоксибу в  І триместрі. Виявлено тільки 1 малу вроджену ваду – невус.

Дослідження 2004 року порівнювало токолітичні** ефекти перорального рофекоксибу та внутрішньовенно введеного магнію сульфату у пацієнток з передчасними пологами у терміні 22-34 тижнів вагітності. Пацієнтки були рандомізовані на 2 групи для отримання 50 мг рофекоксибу на день (N=105) або магнію сульфату (N=109) протягом 48-ми годин. Не виявлено різниці в призупиненні пологів між двома групами за 48 годин, але в групі магнію сульфату було більше побічних ефектів; у матерів, різниці між групами щодо побічних наслідків у немовлят не спостерігали.

Застосування препарату під час вигодовування:

Після одноразової дози рофекоксибу (25 мг) у 6 жінок в період лактації вимірювали концентрацію препарату в молоці та крові  протягом 72 годин. Середнє співвідношення молоко:плазма становило 0,25 (0,16-0,32). Підраховано, що немовля на грудному вигодовуванні отримає в середньому 2,1% (1,8-3,2%) материнської дози.

Хоча американська академія педіатрії вважає НПЗП першого покоління, такі як ібупрофен, сумісними з грудним вигодовуванням, відносно довгий період напіввиведення рофекоксибу у дорослих (близько 17  годин) та обмежений досвід застосування спонукають уникати цього препарату в період лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Рофекоксиб та інші НПЗП можуть відігравати певну роль, принаймні, у виникненні одного типу непліддя. Пригнічення простагландинів ймовірно збільшує частоту синдрому лютеїнізації) неовулюючого фолікула, при якому підвищується рівень прогестерону в сироватці і спостерігаються ановуляторні цикли. Експерименти над щурами та мавпами продемонстрували пригнічення овуляції, асоційоване з інгібіторами простагландинів індометацином (щури) та мелоксикамом (мавпи).

У жінок при ультразвуковому дослідженні розвитку фолікулів виявлено 5-разове зростання частоти вищезазначеного синдрому після прийому  певних НПЗП. Тривале лікування НПЗП, що можливе при хронічному болю та ревматоїдних станах, швидше за все асоціюється з таким протизаплідним ефектом.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 10.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 11.07.2016 р.

Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний препарат.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – група різних за хімічною структурою препаратів, які мають протизапальну, анальгетичну, жарознижувальну та антиагрегатну дії.

Значною мірою їхня ефективність пов’язана зі здатністю пригнічувати синтез простагландинів* через вплив на фермент циклооксигеназу.

Покази: артрити, остеоартрити.

Альтернативні назви / синоніми: фельден, фелден.

Діюча речовина: піроксикам.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в І та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Пригнічення синтезу простагландинів при вагітності призводить до внутрішньоутробного звуження [закриття] артеріальної протоки. При лікуванні в ІІІ триместрі, ближче до пологів, може виникати персистуюча легенева гіпертензія у новонароджених. Препарати цієї групи пригнічують настання пологів, пролонгують вагітність, як в людини, так і у тварин.

Жінкам, які намагаються завагітніти, не слід приймати  будь-які інгібітори простагландинів, оскільки в різних видів тварин продемонстровано блокування імплантації бластоцисти цими препаратами.

Крім того, НПЗП асоціюються з самовільним перериванням вагітності та вродженими вадами: серця, орофаціальними розщілинами, гастрошизисом. Правда, ризик виникнення таких вад здається невисоким.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Не виявлено тератогенності при тестуванні у щурів та кролів. При високих дозах спостерігали материнську токсичність, затримку внутрішньоутробного розвитку, зростання частоти зовнішніх та скелетних варіацій (у щурів), ймовірно, внаслідок материнської токсичності. Іспанське дослідження 2008 року у мишей виявило зменшення кількості сперматозоїдів в матці після спарювання, що припускає вплив на утруднення запліднення. Як і інші інгібітори синтезу простагландинів піроксикам затримує настання та прогресування пологів у тварин.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 161 новонароджених, які зазнав впливу піроксикаму в І триместрі вагітності. Зареєстровано 6 (3,7%) великих вроджених вад при очікуваних 8. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 1/2 вроджені вади серцево-судинної системи, 1/0,5 полідактилія, 1/0 розщілина хребта, 1/0 орофаціальні розщілини, 0/0 редукційна вада кінцівки, 0/0 гіпоспадія. Ці дані не підтримують асоціації між препаратом та вродженими вадами розвитку.

Комбіноване популяційне когортне наглядове дослідження 2001 року оцінювало ризик несприятливих результатів вагітностей при прийомі НПЗП. Не виявлено асоціації з вродженими вадами, передчасними пологами, низькою вагою новонароджених. Проте виявлено зв’язок з самовільними викиднями. Подібне дослідження 2001 року не виявило асоціації з вродженими вадами в цілому, але з вродженими вадами серця та орофаціальними розщілинами. Крім того, дослідження 2003 року повідомляє про істотну асоціацію між прийомом НПЗП на ранніх термінах вагітності та самовільними викиднями (див. статтю Ібупрофен).

Застосування препарату під час вигодовування:

Піроксикам проникає до грудного молока в кількості 3,5-6,3% від материнської дози. Проте не було визначено кількості метаболіту, яка потрапляє до дитини. Оскільки відомо, що глюкуронідові кон’югати піроксикаму можуть гідролізуватися в кишечнику немовляти до вихідного препарату, наявні дані можуть недооцінювати дозу препарату, які отримує новонароджений. Виходячи з доступних даних про двох жінок в період лактації, робоча група ВООЗ з лактації дійшла висновку про безпечність періодичного прийому піроксикаму та уникнення грудного вигодовування при тривалому лікуванні цим препаратом.

Американська академія педіатрії вважає піроксикам сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Піроксикам та інші НПЗП можуть відігравати певну роль, принаймні, у виникненні одного типу непліддя. Пригнічення простагландинів ймовірно збільшує частоту синдрому лютеїнізації неовулюючого фолікула, при якому підвищується рівень прогестерону в сироватці і спостерігаються ановуляторні цикли. Експерименти над щурами та мавпами продемонстрували пригнічення овуляції, асоційоване з інгібіторами простагландинів індометацином (щури) та мелоксикамом (мавпи).

У жінок при ультразвуковому дослідженні розвитку фолікулів виявлено 5-разове зростання частоти вищезазначеного синдрому після прийому  певних НПЗП. Тривале лікування НПЗП, що можливе при хронічному болю та ревматоїдних станах, швидше за все асоціюється з таким протизаплідним ефектом.

Попередні дані від корейських клініцистів припускають, що пероральна доза 10 мг піроксикаму, прийнята за 1-2 години перед перенесенням ембріону в матку (екстракорпоральне запліднення) сприятливо впливає на показники імплантації та настання вагітності.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 10.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 11.07.2016 р.

Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний препарат.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – група різних за хімічною структурою препаратів, які мають протизапальну, анальгетичну, жарознижувальну та антиагрегатну дії.

Значною мірою їхня ефективність пов’язана зі здатністю пригнічувати синтез простагландинів* через вплив на фермент циклооксигеназу.

Покази: лікування гострого та хронічного артриту.

Альтернативні назви / синоніми: DayPro

Діюча речовина: оксапрозин.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в І та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Пригнічення синтезу простагландинів при вагітності призводить до внутрішньоутробного звуження [закриття] артеріальної протоки. При лікуванні в ІІІ триместрі, ближче до пологів, може виникати персистуюча легенева гіпертензія у новонароджених. Препарати цієї групи пригнічують настання пологів, пролонгують вагітність, як в людини, так і у тварин.

Жінкам, які намагаються завагітніти, не слід приймати  будь-які інгібітори простагландинів, оскільки в різних видів тварин продемонстровано блокування імплантації бластоцисти цими препаратами.

Крім того, НПЗП асоціюються з самовільним перериванням вагітності та вродженими вадами: серця, орофаціальними розщілинами, гастрошизисом. Правда, ризик виникнення таких вад здається невисоким.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення вагітним щурам продемонструвало проникнення до плода препарату та його метаболіту в невеликій кількості. При материнських дозах до 500 мг/кг/день у щурів не спостерігали несприятливих наслідків у плодів та постнатально, незважаючи на материнську токсичність при дозах від 250 мг/кг/день та вищих. У вагітних кролів дози до 30 мг/кг/день не призводили до зростання частоти вроджених вад розвитку, при цьому не виникало токсичних реакцій у матерів. При введенні щурам 400 мг/кг/день на пізніх термінах вагітності та в період лактації спостерігали зростання частоти мертвонароджень та зменшення ваги новонароджених на фоні порушення набирання ваги матерями. У плодів, які вижили, не спостерігали порушень поведінки чи репродуктивної функції. Нижча доза 200 мг/кг/день не асоціювалась з несприятливими наслідками у плодів. Введення оксапрозину в дозі 10 мг/кг перед пологами призводило до звуження артеріальної протоки у плодів щурів, що є характерним для впливу НПЗП в цілому.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений. Невідомо, чи оксапрозин проникає до плаценти, але його молекулярна вага це припускає.

Комбіноване популяційне когортне наглядове дослідження 2001 року оцінювало ризик несприятливих результатів вагітностей при прийомі НПЗП. Не виявлено асоціації з вродженими вадами, передчасними пологами, низькою вагою новонароджених. Проте виявлено зв’язок з самовільними викиднями. Подібне дослідження 2001 року не виявило асоціації з вродженими вадами в цілому, але виявило з вродженими вадами серця та орофаціальними розщілинами. Крім того, дослідження 2003 року повідомляє про істотну асоціацію між прийомом НПЗП на ранніх термінах вагітності та самовільними викиднями.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Згідно з інструкцією до препарата оксапрозин поникає до молока у щурів.

Невідомо, чи оксапрозин потрапляє до грудного молока людини, але його молекулярна вага це припускає.

Через довгий період напіввиведення оксапрозину (≥42 години) в дорослих та невідому кількість в грудному молоці при лактації у випадку необхідності лікування жінки НПЗП краще призначати відомі сумісні з грудним вигодовуванням  препарати цієї групи, наприклад, ібупрофен.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Призначення оксапрозину в дозах до 300 мг/кг/день не призводило до несприятливих наслідків у самок та самців щурів. Згідно з інструкцією до препарата у собак відзначали дегенерацію тестикулярної тканини при призначенні доз в межах 37,5-150 мг/кг/день протягом 6 місяців або дози 37,5 мг/кг/день протягом 42 днів. Такого наслідку не спостерігали у інших видів тварин.

Оксапрозин та інші НПЗП можуть відігравати певну роль, принаймні, у виникненні одного типу непліддя. Пригнічення простагландинів ймовірно збільшує частоту синдрому лютеїнізації неовулюючого фолікула, при якому підвищується рівень прогестерону в сироватці і спостерігаються ановуляторні цикли. Експерименти у щурів та мавп продемонстрували пригнічення овуляції, асоційоване з інгібіторами простагландинів індометацином (щури) та мелоксикамом (мавпи).

У жінок при ультразвуковому дослідженні розвитку фолікулів виявлено 5-разове зростання частоти вищезазначеного синдрому після прийому  певних НПЗП. Тривале лікування НПЗП, що можливе при хронічному болю та ревматоїдних станах, швидше за все асоціюється з таким протизаплідним ефектом.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 07.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 11.07.2016 р.

Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний препарат.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – група різних за хімічною структурою препаратів, які мають протизапальну, анальгетичну, жарознижувальну та антиагрегатну дії.

Значною їхня ефективність пов’язана зі здатністю пригнічувати синтез простагландинів* через вплив на фермент циклооксигеназу.

Покази: ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, гострі подагричні, травматичні та інфекційні артрити, остеоартрози, бурсити, радікуліти, невралгії.

Альтернативні назви / синоніми: бутадіон, бутазолідин.

Діюча речовина: фенілбутазон.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в І та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Пригнічення синтезу простагландинів при вагітності призводить до внутрішньоутробного звуження [закриття] артеріальної протоки. При лікуванні в ІІІ триместрі, ближче до пологів, може виникати персистуюча легенева гіпертензія у новонароджених. Препарати цієї групи пригнічують настання пологів, пролонгують вагітність, як в людини, так і у тварин.

Жінкам, які намагаються завагітніти, не слід приймати  будь-які інгібітори простагландинів, оскільки в різних видів тварин продемонстровано блокування імплантації бластоцисти цими препаратами.

Крім того, НПЗП асоціюються з самовільним перериванням вагітності та вродженими вадами: серця, орофаціальними розщілинами, гастрошизисом. Правда, ризик виникнення таких вад здається невисоким.

Згідно з одним джерелом фенілбутазон вилучено з фармацевтичного ринку США через несприятливі гематологічні побічні наслідки (http://www.reprotox.org).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При призначенні вагітним коням відбувався трансфер до плода. Оскільки в немовляти препарат неефективно виводиться та біотрансформується, може виникати токсичність внаслідок біоакумуляції. Фенілбутазон не призводить до підвищення частоти вроджених вад у щурів та кролів, але спричиняє зменшення ваги плодів та ембіортоксичність.

У мишей відзначали тератогенні наслідки впливу фенілбутазону. Дослідження над вагітними щурами та мишами  виявили зростання частоти скелетних аномалій (300 мг/кг/день  у щурів та 1000 мг/кг/день у мишей) та  додаткових ребер (дози 250 мг/кг/день і вищі у щурів та 750 мг/кг/день і вищі у мишей). Проте деталі та статистична значимість цих знахідок не авторами повідомлялись.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений. Фенілбутазон проникає до плаценти.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 27 новонароджених, які зазнали впливу фенілбутазону в І триместрі вагітності. Зареєстровано 2 (7,4%) великі вроджені вади при очікуваній 1. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 1/3 вроджені вади серцево-судинної системи, 0/0 полідактилія, 1/0 розщілина хребта, 0/0 орофаціальні розщілини, 0/0 редукційні вади кінцівок, 0/0 гіпоспадія.

Доступні 2 повідомлення про вроджені вади у новонароджених, матері яких приймали фенілбутазон при вагітності. Причинно-наслідкового зв’язку не було встановлено.

Застосування препарату під час вигодовування:  

Фенілбутазон виявляється в молоці коров у невеликій кількості після перорального прийому з визначеним співвідношенням молоко:плазма на рівні 0,01.

До грудного молока людини потрапляє невелика кількість препарату, при деяких дослідженнях навіть не вдавалося виявити препарат в молоці через 3 години після прийому мамою. Відомо, що препарат визначається в сироватці новонароджених без описаних несприятливих наслідків.

Американська академія педіатрії вважає фенілбутазон сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Фенілбутазон та інші НПЗП можуть відігравати певну роль, принаймні, у виникненні одного типу непліддя. Пригнічення простагландинів ймовірно збільшує частоту синдрому лютеїнізації неовулюючого фолікула, при якому підвищується рівень прогестерону в сироватці і спостерігаються ановуляторні цикли. Експерименти над щурами та мавпами продемонстрували пригнічення овуляції, асоційоване з інгібіторами простагландинів індометацином (щури) та мелоксикамом (мавпи).

У жінок при ультразвуковому дослідженні розвитку фолікулів виявлено 5-разове зростання частоти вищезазначеного синдрому після прийому  певних НПЗП. Тривале лікування НПЗП, що можливе при хронічному болю та ревматоїдних станах, швидше за все асоціюється з таким протизаплідним ефектом.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 07.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 11.07.2016 р.

Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний препарат.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – група різних за хімічною структурою препаратів, які мають протизапальну, анальгетичну, жарознижувальну та антиагрегатну дії.

Значною мірою їхня ефективність пов’язана зі здатністю пригнічувати синтез простагландинів* через вплив на фермент циклооксигеназу.

Покази: ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, гострі подагричні, травматичні та інфекційні артрити, остеоартрози, бурсити, радікуліти, невралгії.

Альтернативні назви / синоніми: тандерил.

Діюча речовина: оксифенбутазон.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в І та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Пригнічення синтезу простагландинів при вагітності призводить до внутрішньоутробного звуження [закриття] артеріальної протоки. При лікуванні в ІІІ триместрі, ближче до пологів, може виникати персистуюча легенева гіпертензія у новонароджених. Препарати цієї групи пригнічують настання пологів  пролонгують вагітність, як в людини, так і у тварин.

Жінкам, які намагаються завагітніти, не слід приймати  будь-які інгібітори простагландинів, оскільки в різних видів тварин продемонстровано блокування імплантації бластоцисти цими препаратами.

Крім того, НПЗП асоціюються з самовільним перериванням вагітності та вродженими вадами: серця, орофаціальними розщілинами, гастрошизисом. Правда, ризик виникнення таких вад здається невисоким.

Оксифенбутазон є гідроксипохідним фенілбутазону та  його активним метаболітом. Тому оксифенбутазон самостійно не оцінювали щодо впливу на розвиток ембріону.

Згідно з одним джерелом оксифенбутазон та фенілбутазон вилучені з фармацевтичного ринку США через несприятливі гематологічні побічні наслідки (http://www.reprotox.org).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При призначенні вагітним коням фенілбутазону відбувався трансфер до плода як самого препарату, так і його метаболіту оксибутазону.

При дослідженні у щурів введення оксифенбутазону самкам щурів перорально в дозі 100 мг/кг/день на 1-7 дні вагітності призводило до істотного зменшення розміру плодів. При лікуванні самців щурів дозою 20 мг/кг/день протягом 28 днів перед спарюванням менша кількість лікованих самок завагітніла. Лікування самок щурів дозою 100 мг/кг/день на 10-16 гестаційні дні призводило до істотного зменшення кількості народжених дитинчат в групі, що отримувала лікування.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування відсутній, див. статтю Фенілбутазон.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Відсутня інформація, див. статтю Фенілбутазон.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Очікується, що оксифенбутазон, як і інші НПЗП може відігравати певну роль, принаймні, у виникненні одного типу непліддя. Пригнічення простагландинів ймовірно збільшує частоту синдрому лютеїнізації неовулюючого фолікула, при якому підвищується рівень прогестерону в сироватці і спостерігаються ановуляторні цикли. Експерименти над щурами та мавпами продемонстрували пригнічення овуляції, асоційоване з інгібіторами простагландинів індометацином (щури) та мелоксикамом (мавпи).

У жінок при ультразвуковому дослідженні розвитку фолікулів виявлено 5-разове зростання частоти вищезазначеного синдрому після прийому певних НПЗП. Тривале лікування НПЗП, що можливе при хронічному болю та ревматоїдних станах, швидше за все асоціюється з таким протизаплідним ефектом.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 07.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 11.07.2016 р.

Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний препарат. Офтальмологічний засіб.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – група різних за хімічною структурою препаратів, які мають протизапальну, анальгетичну, жарознижувальну та антиагрегатну дії.

Значною мірою їхня ефективність пов’язана зі здатністю пригнічувати синтез простагландинів* через вплив на фермент циклооксигеназу.

Офтальмологічний препарат, покази: післяопераційний біль (видалення катаракти).

Відсутній на фармацевтичному ринку США.

Альтернативні назви / синоніми: амфенак, непафенак.

Діюча речовина: непафенак.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в І та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Пригнічення синтезу простагландинів при вагітності призводить до внутрішньоутробного звуження [закриття] артеріальної протоки. При лікуванні в ІІІ триместрі, ближче до пологів, може виникати персистуюча легенева гіпертензія у новонароджених. Препарати цієї групи пригнічують настання пологів  пролонгують вагітність, як в людини, так і у тварин.

Жінкам, які намагаються завагітніти, не слід приймати  будь-які інгібітори простагландинів, оскільки в різних видів тварин продемонстровано блокування імплантації бластоцисти цими препаратами.

Крім того, НПЗП асоціюються з самовільним перериванням вагітності та вродженими вадами: серця, орофаціальними розщілинами, гастрошизисом. Правда, ризик виникнення таких вад здається невисоким.

Після місцевого застосування в око непафенак проникає у рогівку та за допомогою гідролази тканини ока перетворюється на амфенак, нестероїдний протизапальний препарат.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення амфенаку щурам або в перші 7 днів вагітності, або в останні 14 днів викликало фетотоксичні ефекти, але не підвищувало частоти вроджених вад розвитку. Дози, нижчі від 8 мг/кг не порушували фертильності. Підраховано максимальну безпечну дозу для вагітних – 1 мг/кг.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування. Невідомо, чи неванак проникає до плаценти.

Оскільки системна дія препарату неванак на організм невагітних жінок є незначною, ризик застосування цього препарату під час вагітності можна вважати низьким.

Застосування препарату під час вигодовування:  

Невідомо, чи непафенак проникає до грудного молока. Дослідження на тваринах показали, що він проникає у грудне молоко щурів. Однак, несприятливого впливу препарату на немовля не очікується, оскільки системна дія непафенаку на організм жінки, яка годує груддю, є дуже незначною. Таким чином, неванак можна застосовувати під час грудного вигодовування, згідно з інструкцією до нього.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Див. статтю Ібупрофен.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 07.07.2016 р.:

Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.07.2016 р.

Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний препарат.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – група різних за хімічною структурою препаратів, які мають протизапальну, анальгетичну, жарознижувальну та антиагрегатну дії.

Значною мірою їхня ефективність пов’язана зі здатністю пригнічувати синтез простагландинів* через вплив на фермент циклооксигеназу.

Покази: лікування гострого та хронічного артриту.

Альтернативні назви / синоніми: релафен.

Діюча речовина: набуметон.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в І та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Пригнічення синтезу простагландинів при вагітності призводить до внутрішньоутробного звуження [закриття] артеріальної протоки. При лікуванні в ІІІ триместрі, ближче до пологів, може виникати персистуюча легенева гіпертензія у новонароджених. Препарати цієї групи пригнічують настання пологів  пролонгують вагітність, як в людини, так і у тварин.

Жінкам, які намагаються завагітніти, не слід приймати  будь-які інгібітори простагландинів, оскільки в різних видів тварин продемонстровано блокування імплантації бластоцисти цими препаратами.

Крім того, НПЗП асоціюються з самовільним перериванням вагітності та вродженими вадами: серця, орофаціальними розщілинами, гастрошизисом. Правда, ризик виникнення таких вад здається невисоким.

Набуметон – це проліки**, він метаболізується в печінці до активного препарата, близького до напроксену.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарата не виявлено тератогенності у щурів та кролів при призначенні пероральних доз 400 мг/кг (щури) та 300 мг/кг (кролі). Дослідження в Японії повідомляють про зменшення ваги плодів у щурів при дозах до 176 мг/кг/день та постімплантаційні втрати ембіронів у кролів при материнській дозі 300 мг/кг/день.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Невідомо, чи набуметон проникає до плаценти, але його молекулярна вага це припускає.

Комбіноване популяційне когортне наглядове дослідження 2001 року оцінювало ризик несприятливих результатів вагітностей при прийомі НПЗП. Не виявлено асоціації з вродженими вадами, передчасними пологами, низькою вагою новонароджених. Проте виявлено зв’язок з самовільними викиднями. Подібне дослідження 2001 року не виявило асоціації з вродженими вадами в цілому, але з вродженими вадами серця та орофаціальними розщілинами. Крім того, дослідження 2003 року повідомляє про істотну асоціацію між прийомом НПЗП на ранніх термінах вагітності та самовільними викиднями.

Застосування препарату під час вигодовування:  

Невідомо, чи набуметон проникає до грудного молока, але його молекулярна вага це припускає.

Через довгий період напіввиведення набуметону (≥22,5 годин) в дорослих та невідому кількість в грудному молоці при лактації у випадку необхідності лікування жінки НПЗП краще призначати відомі сумісні з грудним вигодовуванням  препарати цієї групи, наприклад, ібупрофен.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Набуметон та інші НПЗП можуть відігравати певну роль, принаймні, у виникненні одного типу непліддя. Пригнічення простагландинів ймовірно збільшує частоту синдрому лютеїнізації неовулюючого фолікула, при якому підвищується рівень прогестерону в сироватці і спостерігаються ановуляторні цикли. Експерименти над щурами та мавпами продемонстрували пригнічення овуляції, асоційоване з інгібіторами простагландинів індометацином (щури) та мелоксикамом (мавпи).

У жінок при ультразвуковому дослідженні розвитку фолікулів виявлено 5-разове зростання частоти вищезазначеного синдрому після прийому  певних НПЗП. Тривале лікування НПЗП, що можливе при хронічному болю та ревматоїдних станах, швидше за все асоціюється з таким протизаплідним ефектом.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 07.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.07.2016 р.

Група/призначення:

Нестероїдний протизапальний препарат.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – група різних за хімічною структурою препаратів, які мають протизапальну, анальгетичну, жарознижувальну та антиагрегатну дії.

Значною мірою їхня ефективність пов’язана зі здатністю пригнічувати синтез простагландинів* через вплив на фермент циклооксигеназу.

Покази: короткотривале лікування болю, дисменорея.

Альтернативні назви / синоніми: понстел.

Діюча речовина: мефенамінова кислота.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в І та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Пригнічення синтезу простагландинів при вагітності призводить до внутрішньоутробного звуження [закриття] артеріальної протоки. При лікуванні в ІІІ триместрі, ближче до пологів, може виникати персистуюча легенева гіпертензія у новонароджених. Препарати цієї групи пригнічують настання пологів  пролонгують вагітність, як в людини, так і у тварин.

Жінкам, які намагаються завагітніти, не слід приймати  будь-які інгібітори простагландинів, оскільки в різних видів тварин продемонстровано блокування імплантації бластоцисти цими препаратами.

Крім того, НПЗП асоціюються з самовільним перериванням вагітності та вродженими вадами: серця, орофаціальними розщілинами, гастрошизисом. Правда, ризик виникнення таких вад здається невисоким.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату він не виявився тератогенним у щурів, кролів, собак. При введенні вагітним мишам мефенамінової кислоти перед ембріональним злиттям  піднебіння зростала частота розщілини піднебіння.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Виходячи з молекулярної ваги препарату він проникає до плода. Через 40-180 хвилин після введення дози в 500 мг 13 жінкам у терміні 15-22 тижнів вагітності концентрація у плода становила 32-54% від материнської.

Комбіноване популяційне когортне наглядове дослідження 2001 року оцінювало ризик несприятливих результатів вагітностей при прийомі НПЗП. Не виявлено асоціації з вродженими вадами, передчасними пологами, низькою вагою новонароджених. Проте виявлено зв’язок з самовільними викиднями. Подібне дослідження 2001 року не виявило асоціації з вродженими вадами в цілому, але з вродженими вадами серця та орофаціальними розщілинами. Крім того, дослідження 2003 року повідомляє про істотну асоціацію між прийомом НПЗП на ранніх термінах вагітності та самовільними викиднями (див. статтю Ібупрофен).

При подвійному сліпому рандомізованому дослідження призначали 500 мг мефенамінової кислоти тричі на день для токолізу**. При порівнянні з контрольною групою менша кількість передчасних пологів наступила в групі мефенамінової кислоти – 15% проти 40%, а вага новонароджених була вищою. У немовлят з групи мефенамінової кислоти не спостерігали несприятливих наслідків.

Повідомляється про випадок ургентного кесаревого розтину на 34 тижні вагітності. Жінка приймала мефенамінову кислоту для попередження передчасних пологів. У новонародженого проявився виражений ціаноз, при електрокардіографії виявлено звужену артеріальну протоку (1-2 мм). Автори вважають препарат відповідальним за такий наслідок у новонародженого.

Застосування препарату під час вигодовування:  

Мефенамінова кислота проникає до грудного молока в невеликій кількості. Визначили середнє співвідношення молоко : плазма на рівні 0,18 у 10 жінок в період лактації, які приймали мефенамінову кислоту протягом 4 днів. На 4 день у немовлят виявляли низьку, але вищу за поріг виявлення, концентрацію препарату.

Американська академія педіатрії та робоча група ВООЗ вважають мефенамінову кислоту сумісною з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Меклофенамат та інші НПЗП можуть відігравати певну роль, принаймні, у виникненні одного типу непліддя. Пригнічення простагландинів ймовірно збільшує частоту синдрому лютеїнізації неовулюючого фолікула, при якому підвищується рівень прогестерону в сироватці і спостерігаються ановуляторні цикли. Експерименти над щурами та мавпами продемонстрували пригнічення овуляції, асоційоване з інгібіторами простагландинів індометацином (щури) та мелоксикамом (мавпи).

У жінок при ультразвуковому дослідженні розвитку фолікулів виявлено 5-разове зростання частоти вищезазначеного синдрому після прийому  певних НПЗП. Тривале лікування НПЗП, що можливе при хронічному болю та ревматоїдних станах, швидше за все асоціюється з таким протизаплідним ефектом.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 07.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.07.2016 р.