Група/призначення:

Напівсинтетичний антибіотик групи пеніцилінів. Це піперазинове похідне ампіциліну, напівсинтетичний уреїдопеніцилін широкого спектру дії. Застосовується також в комбінації з тазобактамом.

Альтернативні назви / синоніми: піпрацил.

Діюча речовина: піперацилін.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча досвід застосування при вагітності у людини обмежений, всі пеніциліни вважаються препаратами низького ризику при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у мишей та щурів з 4-кратними дозами для людини не продемонстрували порушення фертильності чи шкоди для плода.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Відсутні повідомлення про зв’язок піперациліну з вродженими вадами розвитку у людини. Препарат призначається в терміні 24-35 тижнів жінкам з передчасним розривом мембран для затримки пологів. При цьому не спостерігали несприятливих наслідків для плоду чи матері.

Піперацилін швидко проникає через плаценту до плода. Трьом жінкам у терміні 22 та 33 тижнів вагітності призначили одноразову внутрішньовенну дозу 4 грам безпосередньо перед замінним переливанням крові з приводу резус-конфлікту. Середня концентрація піперациліну в сироватці плода, матері та амніотичній рідині становили: 20, 121 та 0,9 мкг/мл, відповідно. Співвідношення плід : мати склало 0,17. Фармакокінетика піперациліну при вагітності вивчалась. Жінкам призначали 4 грами внутрішньовенно перед кесаревим розтином. Середня концентрація в пуповинній вені становила 9,7 мкг/мл, співвідношення плід: мати – 0,27. Як і з іншими пеніцилінами при вагітності спостерігається підвищення кліренсу.

Дослідження in vitro з плацентою людини повідомило, що 7% дози піперациліну, призначеного матері потрапляє до кровообігу плода на термін пологів. Інше дослідження виявило, що близько до пологів об’єм розподілу та кліренс піперациліну були істотно вищими від відповідно показників поза періодом вагітності. Ці знахідки припускають, що на пізніх термінах вагітності виникає потреба у призначенні вищих доз препарату. У невеликій групі жінок, яким вводили внутрішньовенно піперацилін протягом 72 годин після передчасного розриву мембран, продемонстровано, що латентний період між розривом та пологами був істотно тривалішим при порівнянні з жінками контрольної групи, де використовували плацебо.

Застосування препарату під час вигодовування:

Піперацилін в невеликій кількості проникає до грудного молока. Хоча концентрація низька, існують три потенційні проблеми для немовляти на грудному вигодовуванні: модифікація флори кишківника, прямий вплив на немовля, ускладнення інтерпретації результатів культури у випадку необхідності обстеження з приводу гіпертермії.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 12.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.05.2019 р.

Група/призначення:

Парасимпатолітики/антихолінергетики. Це третинний амін з антимускариновими/антихолінергічними ефектами, що діє подібно до атропіну. Препарат недоступний в США.

Альтернативні назви / синоніми: пиперидолату гідрохлорид.

Діюча речовина: пиперидолату гідрохлорид.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; відсутні релевантні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступна інформація про велике проспективне дослідження з охопленням 2323 жінок з впливом антихолінергічних препаратів в І триместрі вагітності, 16 з яких приймали пиперидолат. Була виявлена можлива асоціація всієї цієї групи препаратів з малими аномаліями. Дослідження у щурів з пиперидолатом в комбінації з іншими препаратами не продемонструвало підвищення частоти великих вроджених вад розвитку.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Щурам призначали суміш вітаміну С з гесперидином (інформація в кінці статті) та пиперидолатом на 5-14 дні вагітності, в основному через зонд. Ця суміш була маркетинговою схемою лікування передчасних пологів і загрози аборту. Тварини отримували приблизно 83 мг/кг/день пиперидолату, що в 5 разів перевищує рекомендовану для людини дозу. Не спостерігали зміни ваги дитинчат чи підвищення ризику великих вад. Частота малих аномалій/варіацій була підвищеною. Недоліки статистичного аналізу цього дослідження не дозволяють коректно інтерпретувати знахідки.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений. Невідомо, чи пиперидолат проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага такий трансфер припускає.

Дослідження Латиноамериканського колаборативного проекту з вивчення вроджених вад розвитку (Latin American Collaborative Study of Congenital Malformations) повідомило в абстракті, що пиперидолат часто використовувався вагітними в Південній Америці і асоціювався з синдромом Поланда (часткова або повна однобічна відсутність великого грудного м’язу та вроджена вада розвитку кисті на боці ураження грудної клітини). Проте наведені деталі не були достатніми для оцінки повідомлення. Колаборативний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) ідентифікував невелике зростання малих аномалій у дітей з пренатальним впливом парасимпатолітиків. Серед 2323 дітей основної групи тільки 16 зазнали впливу пиперидолату.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Молекулярна вага препарату припускає його проникнення до грудного молока. Вплив на немовля на грудному вигодовуванні невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату з Японії, пиперидолат пригнічує індуковані скорочення гладкої мускулатури матки щурів на пізніх термінах вагітності.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 Адаптовано 12.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.05.2019 р.

Група/призначення:

Капіляростабілізуючі засоби, біофлавоноїди, ангіопротектори. Діосмін (смола buchu) – це флавонієвий глікозид, який міститься в багатьох цитрусових та квітах Sophora microphylla (софора, родина бобових). В деяких країнах під торговою назвою флебодіа використовується для лікування варикозно розширених вен та геморою. В США доступний у вигляді харчової добавки. Один комерційний препарат – васкулера – містить лужний комплекс діосміну, який називають діосміплексом.

Дафлон або очищена мікроіонізована флавоноїдна фракція (micronized purified flavonoid fraction (MPFF) містить 90% діосміну та 10% гесперидину, також називається цирантином, який є іншим флавоноїдом у шкірці цитрусових.

Альтернативні назви / синоніми:

Баросмін, флебодіа, діосміплекс, васкулера. Комбіновані препарати з вмістом гесперидину та діосміну: дафлон, нормовен, діофлан, авеню, флебавен.

Діюча речовина: діосмін.

Рекомендації при вагітності:

Досвід застосування обмежений; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

При лікуванні геморою в комбінації з гесперидином не виявлено впливу на вагітність, розвиток плода, вагу та ріст новонароджених, вигодовування.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією, цей препарат не був шкідливим для репродукції щурів при використанні 37-кратних рекомендованих для людини доз і не впливав несприятливо на результати вагітностей невідомої кількості жінок при дозі 900 мг/день в ІІІ триместрі вагітності. При репродуктивних дослідженнях у щурів не виявлено репродуктивних наслідків, підраховано, що до плода через плаценту проникає 0,003% призначеної дози, а в грудне молоко – 1%.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений. Французьке дослідження у жінок повідомило про використання венотонічних препаратів в період вагітності без підвищення частоти несприятливих результатів. Частка діосміну невідома. Використання мікроіонізованого діосміну (90% діосміну та 10% гесперидину) в середньому за 8 тижнів до пологів та 4 тижні після пологів з приводу внутрішнього геморою в 50 вагітних жінок не асоціювалось з несприятливим впливом на розвиток плода, вагу новонароджених, ріст немовляти, вигодовування.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 12.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.05.2019 р.

Група/призначення: біофлавоноїди.

Гесперидин є основним флавоноїдом цитрусових. Це натуральна речовина з вираженим антиоксидантним ефектом. Використовується для лікування ламкості капілярів, а в комбінації з іншим флавоноїдом – діосміном – для лікування геморою при вагітності.

Альтернативні назви / синоніми: флавоноїди.

Комбіновані препарати з вмістом гесперидину та діосміну: дафлон, нормовен, діофлан, авеню, флебавен.

Діюча речовина: гесперидин.

Рекомендації при вагітності:

Досвід застосування обмежений; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

При лікуванні геморою в комбінації з діосміном не виявлено впливу на вагітність, розвиток плода, вагу та ріст новонароджених, вигодовування. Гесперидин не порушував ембріофетальний розвиток у щурів при дозі 8000 мг/кг/день.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення метилгесперидину вагітним щурам не призводило до несприятливих результатів вагітності при дозі до 8000 мг/кг/день. На фоні такої дози не відзначали материнської токсичності; очікується, що при вищих дозах ймовірність репродуктивних наслідків зростатиме. Фосфорильований гесперидин є інгібітором гіалуронідази і тестувався на предмет внутрішньовагінальної контрацепції у кролів без порушення рухливості сперми. Лікування самок щурів гесперидином захищало від індукованого циклофосфамідом оксидативного пошкодження яєчників та неплідності.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений. Французьке дослідження у жінок повідомило про використання венотонічних препаратів в період вагітності без підвищення частоти несприятливих результатів. Серед цих препаратів був і гесперидин (17,7% випадків).

Застосування препарату під час вигодовування:

В зразках грудного молока 17 жінок концентрація гесперидину коливалась в межах 74,8-1603,1 нМ.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 12.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.05.2019 р.

Група/призначення: хімічний елемент.

Селен є незамінним мікроелементом, присутнім в сироватці крові та тканинах здорової вагітної жінки. Сульфід 1% селену входить до складу деяких шампунів від лупи. Кілька сполук, що містять селен застосовуються у виробництві. Селеноментіонін є основною формою селену в раціоні людини.

Інтоксикація селеном (селеноз) від джерел навколишнього середовища періодично зустрічається на Середньому Заході США, де питна вода може містити підземну воду, яка протікає через збагачені селеном ґрунти. В цих місцях риба та дика природа накопичують селен і також можуть відігравати роль в токсичному впливі на організм.

Альтернативні назви/синоніми: немає.

Діюча речовина: селен.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний в рекомендованих дозах.

Рекомендації при лактації:

Сумісний в рекомендованих дозах.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Лікування надлишковою кількістю селену порушує розвиток ембріону в експериментальних тварин. Немає контрольованих досліджень у людини.

Рекомендовані ВООЗ дози селену залежно від популяційної групи (добова потреба): вагітні ІІ триместр – 28 мкг, ІІІ триместр – 30 мкг; матері-годувальниці: 0-6 місяців від народження – 35 мкг, 7-12 місяців від народження – 42 мкг.

Інформація щодо дослідження на тваринах:

Солі селену, як виявлено у хом’яків та щурів, проникають через плаценту. В різних видів тварин, включаючи приматів, плацента захищає плід від токсичності селену, якщо його концентрація в матері підвищена. Для прикладу, у щурів при застосуванні добавки селену в кількості 2 мг або 4 мг на літр питної води протягом вагітності, вміст селену в органах плода підвищувався, але не було істотної різниці між концентраціями селену в двох групах тварин. Хронічний вплив селену протягом спарювання, вагітності та лактації викликає пониження ваги при народженні та низьке виживання у мишей. Високі хронічні рівні доз селену асоціюються з вродженими вадами (енцефалоцеле) у деяких видів.

Інформація щодо впливу на плід:

Середня концентрація селену в пуповинній крові у 270 новонароджених дітей становила 2/3 від концентрації в крові матері.

Повідомляється про випадки викиднів серед маленької групи жінок з професійним впливом селену. Концентрації селену в сечі цих жінок не відрізнялися від контрольної групи, жінки якої теж проживали в цій самій громаді.

Одна група вчених досліджувала гіпотетичний зв’язок між дефіцитом селену та зростаючим ризиком викиднів.

Епідеміологічні дослідження, які проводяться для кореляції концентрацій селену у навколишньому середовищі, плаценті або печінці плода з різними несприятливими результатами вагітності не змогли встановити зв’язок між цим агентом та ускладненнями вагітності.

Клінічний випадок, який було повідомлено на дев’ятому щорічному зібранні організації тератологічних інформаційних служб (4 травня 1996 року): жінка, яка випадково отруїлась селенітом натрію дозою 160 мг на 6,5 тижні вагітності. Ця доза є, зазвичай, фатальною, жінка була у важкому стані. Дитина народилася в термін та була здоровою за результатами детального огляду до дати повідомлення (3 місяців життя).

Повідомлення британських дослідників 2012 року припустило, що жінки з найнижчими концентраціями селену в сироватці на 12 тижні вагітності мали двічі вищий ризик передчасних пологів в порівнянні до інших жінок в дослідженні, і що низький вміст селену у вагітних жінок підвищував ризик розвитку прееклампсії та індукованої вагітністю гіпертонії. Додавання селену цим жінкам знижувало ризик.

Добавки селену вагітним жінкам з низькими рівнями селену, які мають плід із специфічним генотипом GPX4 (rs713041) можуть попередити астму в дитячому віці. Підвищений рівень селену асоціювався з підвищенням розуміння усної та письмової мови та з підвищенням психомоторного розвитку тільки у дівчат. Автори припустили, що низький пренатальний статус селену може бути несприятливим для дитячої психомоторики та розвитку мовлення. Шведські дослідники повідомили, що серед 48 дітей з концентраціями селену в пуповинній крові (10% з найвищими рівнями серед всіх визначених) була вища частота СДУГ*.

Застосування препарату під час вигодовування:

Селен в нормі проникає до грудного молока у адекватних кількостях до харчових потреб дитини. Немає чіткої кореляції між споживанням з дієтою селену серед матерів та кількістю виявленою у молоці, хоча існують деякі докази, що органічний (асоційований з дріжджами) селен є більш біодоступним, аніж прості солі селену.

Повідомляється про жінку, яка ймовірно мала пригнічення лактації, асоційоване з використанням суспензії дисульфіду селену для лікування висівковоподібного (різнобарвного) лишаю. Лактація повернулася до норми після припинення лікування. У макак, яким давали високі токсичні рівні доз селену, виділення цього елементу в молоко не було істотно підвищеним, припускаючи, що вплив надлишкової кількості селену через молоко є малоймовірним.

Причина для занепокоєння була висловлена у 2002-2004 роках щодо того, чи всі суміші для малюків містять адекватну дозу селену.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок:

Хронічний дефіцит селену може призводити до несприятливих репродуктивних ефектів у чоловіків.

У щурів дефіцит селену в дієті зменшував розмір яєчок, понижував рівень тестостерону в сироватці та подавляв дозрівання сперми. Однак, всі ефекти були зворотними, коли до дієти додавали селен.

Невелике дослідження щодо дієтичного харчування залучило 2 групи з 6 чоловіків, які знаходились на харчуванні з високим та низьким вмістом селену протягом 3 місяців, підвищене споживання селену було асоційоване з пониженням рухливості сперми. Хоча високонасичена селеном дієта не змінювала стероїди сироватки, було виявлено пониження рівня трийодтироніну (Т3) в сироватці, що, на думку авторів, може відігравати роль у повідомлених змінах рухливості сперми. Не було зібрано даних для визначення, чи виявлені зміни рухливості сперми можуть мати істотний вплив на фертильність досліджуваних чоловіків. В наступному дослідженні цих самих авторів добавки селену підвищили вміст селену в крові, але не було виявлено істотного впливу на вміст в спермі, концентрацію андрогенів в сироватці крові або кількість сперматозоїдів, їх рухливість, швидкість або морфологію. Автори припустили, що запаси селену в яєчках не залежали від загального вмісту селену в організмі.

Дослідження 2015 року у корів виявило за допомогою рентгенофлюоресцентного зображення яєчників, що селен рутинно міститься в клітинах зернистого шару великих здорових фолікулів, але не в малих здорових або атретичних фолікулах. Дослідники припустили, що селен та селенопротеїни можуть відігравати роль антиоксидантів протягом пізнього розвитку фолікулів.

Невідомо чи цей результат можна застосовувати до оваріальних фолікулів людини або чи дефіцит селену буде впливати на кількість великих здорових фолікулів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Лиманська А. Ю. Поєднаний дефіцит йоду і селену та його вплив на перебіг вагітності / А. Ю. Лиманська, Ю. В. Давидова, О. М. Мокрик, Л. М. Булик // Перинатология и педиатрия. – 2016. – № 2. – С. 52-56. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/perynatology_2016_2_15.

Перекладач – К.В. Колядко.
Адаптовано 06.05.2019 р.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.06.2018 р.

Група/призначення:

Мононатрієва сіль глутамінової кислоти. Зареєстрований як харчова добавка E621.

Альтернативні назви/синоніми:  глутамат.

Діюча речовина: натрію глутамат.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча натрію глутамат викликає несприятливі результати вагітності при введенні високих рівнів доз вагітним гризунам, призначення з харчуванням (шлях впливу на людину) не провокує репродуктивної шкоди.

Інформація щодо дослідження на тваринах:

Натрію глутамат не був тератогенним для ембріонів курчат або кролів при тестованих рівнях дози. Однак, пошкодження головного мозку спостерігалось у потомків мишей та щурів, яких лікували високими рівнями доз протягом вагітності або незабаром після народження. Пренатальний вплив на мишей проявився у вигляді поведінкових змін, включаючи гіпофагію (відмова від прийому їжі) та гіподипсію (знижене відчуття потреби у воді).

Пренатальний вплив натрію глутамату на щурів продемонстрував проблеми із навчанням, підліткове ожиріння та послаблення активності. Зниження зростання та ваги при народженні ідентифікували в деяких дослідженнях, а в одному було повідомлено про підвищення рівня жирової тканини в організмі. Дорослі щури, що лікувалися натрію глутаматом в неонатальному віці, мали понижений імунітет.

У щурів, натрію глутамат вплинув на репродуктивну функцію, понижуючи рецептори гонодотропін-рилізинг-гормону гіпофізу статево незрілих тварин та послаблюючи функцію яєчників і матки у статево зрілих тварин. Самки та самці щурів, які лікувалися натрію глутаматом в неонатальному періоді, продемонстрували зниження секреції гонадотропінів та гонадальних стероїдів, зміни у вазі яєчників та матки, зміни сексуальної поведінки. Більшість з цих досліджень залучали парентеральне введення або дуже високі болюсні* дози через зонд, що може перевантажувати нормальну ефективність метаболізму натрію глутамату у ссавців (болюс – відносно великий об’єм рідини або дози препарату, що вводиться внутрішньовенно і швидко викликає відповідну реакцію)

Дієтичне призначення може давати дуже різні ефекти. У мишей та щурів глутамат при дієтичних рівнях до 4% протягом 2 років споживання не спричиняв несприятливих репродуктивних ефектів. У щурів введення високих пероральних доз (8000 мг/кг) вагітним самкам на останніх термінах вагітності збільшувало концентрацію глутамату в плазмі матерів, але не плодів.

Неонатальні миші, мабуть, є найбільш чутливими, а примати – найбільш стійкими до викликаної натрієм глутаматом нейротоксичності, можливо через міжвидову різницю гематоенцефалічного бар’єру.

Інформація щодо впливу на плід:

Оцінка об’єднаного експертного комітету продовольчої та сільськогосподарської організації та ВООЗ з харчових добавок (Joint FAO/WHO Expert Committee on Food Additives) щодо L-глутамінової кислоти та її амонієвої, кальцієвої, мононатрієвої та калієвої солей та консенсусу Hohenheim щодо глутамату натрію не виявили доказів репродуктивної токсичності чи загальної токсичності.

Токсичний вплив на нервову систему видається пов’язаним з піковою концентрацією в плазмі, пероральні дози у людини не можуть досягнути порогового рівня дози, яка викликає нейротоксичність у гризунів, що піддавалися впливу в пренатальному періоді.

У людини високі болюсні дози (до 150 мг/кг) трошки підвищують концентрацію глутамату, і такі дози навряд чи будуть спожиті, оскільки дози, вищі за 60 мг/кг викликають нудоту. Глутамат не легко проникає через плаценту.

Застосування препарату під час вигодовування:

Зниження набирання ваги спостерігалось у потомства мишей, яким вводили глутамат підшкірно протягом вагітності. Цей ефект проявлявся як результат змін в молочних залозах матерів. На 5 тижні життя, після періоду лактацій, вага мишенят нормалізувалася.

У людини новонароджені, як очікується, не мають вищого ризику токсичного впливу натрію глутамату, аніж дорослі, тому що навіть недоношені новонароджені метаболізують глутамат аналогічно до дорослих. Хоча невелике зростання глутамату в плазмі було помічено, невеликі зміни концентрації глутамату в молоці також спостерігали.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок:

У самців щурів, яким вводили дози натрію глутамату кількістю 250, 3000 або 6000 мг/кг протягом 30 днів через зонд, розвинулись ряд змін репродуктивного органу при двох найвищих рівнях доз, які дослідники ідентифікували як незначно токсична та високо токсична доза, відповідно. Щури, яких годували дозою 6000 мг/кг, показали пониження ваги додатків та концентрації сперми. При найвищих двох рівнях доз шкідливий вплив на яєчка включав зміну сперматогенного епітелію. Концентрація тестостерону в плазмі також істотно понижувалась при цих рівнях доз.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Перекладач – К.В. Колядко.
Адаптовано 06.05.2019 р.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.05.2019 р.

Група/призначення:

Протиглисний (антигельмінтний) засіб.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: піперазину адипінат.

Рекомендації при вагітності:

Обмежений дані про використання у людини; відсутні релевантні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Сумісний з деякою засторогою.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про асоціацію використання піперазину при вагітності з вродженими вадами розвитку, проте досвід застосування препарату дуже обмежений. Також відсутні відповідні дані від експериментальних тварин. Вторинне джерело повідомило про підвищення частоти вроджених вад в деяких експериментальних тварин.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з даними вторинного джерела, які важко оцінити, піперазин підвищує ризик вроджених вад при тестуванні у щурів та свиней. Перший абстракт повідомив про пряму аплікацію біля 50 мкг/плід, інший був доступний тільки через вторинне посилання.

База даних небезпечний речовин (Hazardous Substance Database) повідомила результати експериментальних досліджень з піперазином. Репродуктивні дослідження у кролів з використанням перорально піперазину фосфату в дозах 100-500 мг/кг/день відзначили материнську токсичність та розщілину піднебіння і пупкову килу на фоні найвищих доз. При призначенні вагітним щурам не виявлено ознак тератогенності на фоні тестованих доз (аж до 500 мг/кг/день). Дослідження в двох поколіннях щурів виявило зниження індексу вагітності та числа сайтів імплантації на фоні дози 300 мг/кг/день.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Рев’ю лікування глистних інвазій в період вагітності наводить особисті дані про двох немовлят з вродженими вадами розвитку з впливом піперазину. В однієї дитини була двобічна розщілина губи, розщілина піднебіння, анофтальмія, але вплив піперазину відбувався на 12-14 тижнях вагітності, після терміну можливого спричинення вад препаратом. В другому випадку мама приймала протигельмінтний препарат на 6-8 тижнях вагітності, в немовляти виявлено дефект правої нижньої кінцівки. Виходячи з терміну впливу та недостатності інформації причинний зв’язок з препаратом в обох випадках є сумнівним.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50,282 пар мати-дитина, в 3 випадках виявлено вплив піперазину в І триместрі. Не виявлено доказів для припущення зв’язку препарату з вродженими вадами розвитку.

Німецьке повідомлення описало деформацію кінцівок в дитини з пренатальним впливом піперазину. Це повідомлення спонукало британських відповідальних за регулювання медикаментів підкреслити засторогу в інструкції до препарату щодо використання при вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Піперазин проникає до грудного молока, але детальніша інформація відсутня. Згідно з даними одного оглядача, мамі слід приймати препарат одразу після годування дитини, а потім зцідити і не використовувати молоко протягом наступних 8 годин.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 02.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.05.2019 р.

Група/призначення:

Протиглисний (антигельмінтний) засіб. Це препарат широкого спектру дії.

Альтернативні назви / синоніми: пірантелу памоат.

Діюча речовина: пірантелу памоат.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, уникати призначення в І триместрі.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання пірантелу при вагітності у людини. Shepard наводить два дослідження у вагітних щурів з використанням доз до 3000 мг/кг та вагітних кролів з дозою 1000 мг/кг без виникнення вроджених вад розвитку чи постнатальних ефектів.

У 1996 році ВООЗ рекомендувала відкласти призначення пірантелу та інших антигельмінтних препаратів при можливості до кінця І триместру.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При тестуванні у щурів, кролів, собак, коней не виявлено підвищення частоти вроджених вад розвитку в потомства. Менше 15% пероральної дози абсорбується.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування. Невідомо, чи пірантелу памоат проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага це припускає.

Єгипетське дослідження, доступне тільки в абстракті, повідомило про підвищення частоти резорбції у мишей у випадку впливу пірантелу на ранніх термінах вагітності та зростання частоти мертвонароджень при призначенні перед пологами. За винятком цих ознак фетальної токсичності (доза препарату невідома) підвищення частоти вроджених вад розвитку не спостерігали. Виходячи з індукції аномалій головки сперматозоїдів у мишей пірантел класифікували як можливий мутаген.

Застосування препарату під час вигодовування:

У корів пік концентрації пірантелу в молоці становить 40% від пікового рівня в сироватці.

Молекулярна вага препарату припускає проникнення до грудного молока в людини.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 02.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.05.2019 р.

Група/призначення:

Антигіпертензивний препарат, гангліоблокатор.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: мекаміламін.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини, протипоказаний через теоретичну ймовірність інтерстинальної обструкції у плоду.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

За винятком одного випадку, включеного до повідомлення про інші антигіпертензивні препарати від Спільного перинатального проекту (Collaborative Perinatal Project) відсутня інформація про використання мекаміламіну при вагітності. Практична відсутність даних про лікування людини в період вагітності та репродуктивних від тварин не дозволяє оцінити ризик для плода. Однак, зниження тиску в матері може ставити під загрозу плацентарну перфузію, що призводить до гіпоксії плода (проявляється брадикардією) та загибелі.

В цілому вагітні жінки є дуже чутливими до гангліоблокаторів і ці препарати можуть призводити до обструкції кишківника у плода. З цієї причини мекаміламін не слід призначати при вагітності.

Дані від експериментальних тварин не продемонстрували підвищення ризику структурних аномалій.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Хоча виробник стверджує, що репродуктивні дослідження в експериментальних тварин не проводились, за даними дослідження 1998 року у вагітних щурів та кролів не спостерігали тератогенності на фоні трикратної максимальної рекомендованої дози для людини.

Неопубліковані дані виробника містять інформацію про те, що у кролів дози, які у 2-60 разів перевищували рекомендовану клінічну, не підвищували частоти вроджених вад, але затримка внутрішньоутробного розвитку була вищою від очікуваної. Потомство вагітних щурів також демонструвало затримку розвитку при лікуванні дозами, які у 40-80 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини. 20-кратна доза не впливала на розвиток плодів щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування. Мекаміламін проникає через плаценту у людини, що обумовлено його відносно низькою молекулярною вагою.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Низька молекулярна вага припускає екскрецію до грудного молока. Такий вплив на немовля на грудному вигодовуванні невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 02.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.05.2019 р.

Група/призначення:

Протиглисний (антигельмінтний) засіб. Це синтетичний протигельмінтний препарат для лікування глистних інвазій.

З невизначених причин єдиний американський виробник цього препарату припинив виробництво у жовтні 2011, в інших країнах препарат доступний.

Альтернативні назви / синоніми: вермокс.

Діюча речовина: мебендазол.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Рев’ю 1985 року щодо кишкових паразитів та вагітності дійшло висновку, що лікування вагітних слід розглядати тільки у випадку «коли паразити викликають клінічну картину або можуть призвести до проблем громадського здоров’я». Рекомендується для лікування інвазії волосоголовцем (Trichuris trichiura), яка виникає при вагітності. Рев’ю 1986 року рекомендує призначати мебендазол при необхідності для лікування аскаридозу (Ascaris lumbricoides) і ентеробіозу (Enterobius vermicularis). Хоча інший огляд рекомендує призначати для таких цілей піперазин, не дивлячись на слабку абсорбцію мебендазолу.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Додавання мебендазолу до їжі колонії мишей, що розмножуються, призвело до формування кучерявих (закручених) хвостів у потомства. Одноразова доза 10 мг/кг спричиняла тератогенні та ембріотоксичні ефекти у вагітних щурів. На фоні вищих доз 100% плодів щурів з впливом препарату розвивались аномально. Р-фторпохідне мебендазолу – флубендазол – також асоціювався з різними вродженими аномаліями при тестуванні у щурів. В інших видів тварин препарат не був ембріотоксичним чи тератогенним.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Один виробник повідомив про вплив мебендазолу в І триместрі при 170 вагітностях без ідентифікованих тератогенних ефектів. Також не було підвищеного ризику спонтанних абортів в результаті впливу в І триместрі. До цього іншому виробнику було відомо тільки про одну ваду – редукційну однієї кисті (відсутність пальців) – серед 112 немовлят з пренатальним впливом.

В моніторинговому дослідженні  Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 64 новонароджених з впливом мебендазолу в І триместрі. Всього виявлено 4 (6,3%) великих вроджених вад при 3 очікуваних. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): серцево-судинної системи – 0/0; полідактилії – 0/0; розщілини хребта – 0/0; орофаціальних розщілин – 0/0; редукційних вад кінцівок – 1/0; гіпоспадії – 0/0.

При спалаху трихінельозу в Лівані у 1984 році 4 вагітні отримували терапію мебандазолом та кортикостероїдами. У 2 жінок в І триместрі відбувся самовільний викидень. Автори не зазначили, чи це був наслідок захворювання, чи впливу препарату. Плоди не були обстежені. Інші дві жінки народили здорових дітей в ІІІ триместрі. В окремому випадку вагітну з трихінельозом лікували мебендазолом, народилась здорова дитина (термін вагітності на момент виявлення інфекції та лікування не уточнено).

На Шрі-Ланці один з двох видів анкілостомозу, викликаний Necator americanus є ендемічним і вносить вагомий вклад в розвиток залізо-дефіцитної анемії вагітних. Тому рекомендованим є рутинне використання мебендазолу в ІІ триместрі вагітності. Дослідження, опубліковане у 1999 році порівняло результати вагітностей жінок, лікованих мебендазолом (N=5275) з контрольною групою (N=1737) без такого лікування. Не виявлено істотної різниці в частоті великих вроджених вад розвитку при впливі в будь-якому терміні вагітності – 1,8% (97 з 5275) проти 1,5% (26 з 1737), співвідношення шансів 1,24, 95% ДІ 0,8-1,91). Для І триместру: 2,5% (10 з 407), 1,66, 95% ДІ 0,81-3,56, р=0,23. Інші порівняння між двома групами виявили істотне зниження в основній групі частоти мертвонароджень та випадків перинатальної смерті (1,9% проти 3,3%, р=0,0004) та низької (≤1500 грам) ваги новонароджених (1,1% проти 2,3%, р=0,0003). Дослідники дійшли висновку, що, хоча не було виявлено істотного зростання частоти вроджених вад розвитку при впливі мебендазолу, його не слід призначати в І триместрі і що невелике зростання частоти вроджених вад не можна виключити.

Проспективне контрольоване когортне дослідження повідомило результати 192 вагітностей з впливом мебендазолу, в більшості випадків у І триместрі (71,5%). Частота великих вроджених вад розвитку, спонтанних абортів, середня вага новонароджених не відрізнялись істотно при порівнянні з контролною групою: 3,3% проти 1,7%, 11,5% проти 9,4% та 3222 грами проти 3258 грам, відповідно. Однак, більше вагітностей було перервано за бажанням жінок в основній групі – 11,5% проти 1,6%. Серед вад не виявлено специфічних паттернів, які б припускали причинного зв’язку. Більш того, термін впливу препарату робить причинно-наслідкову асоціацію малоймовірною.

Ряд повідомлень від британського виробника щодо 347 вагітностей з впливом препарату, 165 яких оцінені в деталях інформують про 7 дітей з вродженими вадами, включно з випадком розщілини піднебіння, атрезії стравоходу з атрезією ануса, клишоногістю, гіпоспадією. Також відзначили 3 випадки гемангіоми, в одному з них також відсутність 3 пальців. Випадковість дефектів не припускає асоціації з мебендазолом.

Контрольоване дослідження в Перу не виявило істотної різниці в частоті самовільних переривань, вроджених вад, мертвонароджень, випадків ранньої неонатальної смертності, передчасних пологів серед 479 жінок, яких лікували одноразовою дозою мебендазолу 500 мг в ІІ триместрі вагітності. Згідно з клінічними коментарями, використання мебендазолу в ІІ та ІІІ триместрах вагітності рекомендується для елімінації хронічних гельмінтозів, які призводять до анемії в матері.

Застосування препарату під час вигодовування:

Повідомляється про жінку на 10 тижні лактації, яка отримувала мебендазол (100 мг) двічі на день протягом 3 днів з приводу інфекції, викликаної круглими червами. Безпосередньо перед цим вона приймала протягом 7 днів метронідазол для лікування вагінального трихомоніазу. На другий день лікування мебендазолом продукція молока значно зменшилась і повністю зникла через 1 тиждень. Хоча механізму такого впливу не було запропоновано, автор вважає, що зупинка лактації була індукована мебендазолом.

На противагу вищенаведеному, повідомлення 1994 року інформує про відсутність впливу на лактацію або грудне вигодовування в 4 жінок після пологів, лікованих мебендазолом (100 мг) двічі на день протягом 3 днів з приводу інфікування різними кишковими паразитами. В однієї пацієнтки концентрація мебендазолу в плазмі наприкінці терапії становила <20 нг/мл, а в молоці препарат не виявлявся. Зниження продукції молока в цьому випадку пояснили тривожністю та роздратованістю матері через інфекцію.

Виходячи з більш нових даних грудне вигодовування не слід припиняти у випадку лікування мебендазолом. Тільки біля 2-10% пероральної дози мебендазолу абсорбується і, ймовірно, кількість препарату, яка проникає до грудного молока є нижчою від можливого рівня детекції і є, відповідно, клінічно не значимою.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату, він не впливає на фертильність у щурів при дозах до 40 мг/кг/день.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 02.05.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 03.05.2019 р.