Група/призначення:

Препарат для розчинення холестеринових жовчних каменів. Це монотерпеновий вуглеводень, який можна отримати із шкірки цитрусових або синтезувати. Це рацемічна суміш* D- та L-ізомерів (енантіомерів**), запахи яких суттєво відрізняються. L-лімонен використовується в засобах для чищення та як знежирювальний засіб в авіації. D-лімонен застосовується як медичний препарат для розчинення холестеринових жовчних каменів.

Альтернативні назви / синоніми: дипентен.

Діюча речовина: лімонен.

Рекомендації при вагітності: відсутня інформація.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин, контакт з лімоненом при вагітності не підвищує ризику вроджених вад розвитку.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Тератологічне дослідження у мишей з пероральними дозами 2363 мг/кг/день d-лімонену повідомляє про «аномальне формування кісток» та зниження ваги тіла потомства, але фетотоксичність характеризували як неважку. D-лімонен у вагітних кролів дозою 2869 мг/кг/день перорально викликав зниження осифікації передніх лап плодів, але вроджених вад не спостерігали. D-лімонен також не був тератогенним у кролів. D- та L- лімонен призводили до скорочення міометрію у вагітних щурів in vitro.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування:

Лімонен виявлявся в грудному молоці людини та в молоці корів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 01.09.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.09.2019 р.

Група/призначення: протипухлинний засіб.

Альтернативні назви/синоніми: зевалін.

Діюча речовина: ібрітумомаб тіуксетан.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; відсутні відповідні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Немає даних щодо застосування ібрітумомабу тіуксетану під час вагітності у людини. Досвід застосування ритуксимабу при вагітності у людини обмежений, а імуносупресія є єдиним доказом токсичного впливу на розвиток. Однак, терапевтична схема ібрітумомаб тіуксетану включає радіоактивні компоненти. Через це не варто застосовувати ібрітумомаб тіуксетан у вагітних. У випадку не запланованої вагітності жінка повинна бути поінформована щодо потенційної ембріо-фетальної шкоди.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження з ібрітумомабом тіуксетаном у тварин не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

Ібріутомомаб тіуксетан є імунокон’югатом, що складається з ібрітумомабу та пов’язуючого хелатора тіуксетану. Ібрітумомаб, мишиний імуноглобулін G1 (IgG1) – це моноклональне антитіло, спрямоване проти антигену CD20, знайденого на поверхні доброякісних та злоякісних В лімфоцитів. Тіуксетан забезпечує високу спорідненість сайту хелатування індію-111 та ітрію-90.

Терапевтична схема включає індій-111 ібрітумомаб тіуксетан та ітрій-90 ібрітумомаб тіуксетан, які готують безпосередньо перед введенням та до призначення ритуксимабу (входить в схему лікування).

Ібрітумомаб тіуксетан, як частина терапевтичної схеми призначається для лікування пацієнтів з рецидивуючою або рефрактерною млявою, фолікулярною або трансформованою В-клітинною негоджкінською лімфомою, включно з пацієнтами з не чутливими до ритуксимабу фолікулярними негоджкінськими лімфомами. У пацієнтів, які отримували таку схему, середній ефективний період напіввиведення ітрію-90 становив 39 годин.

Схема лікування ібрітумомабу тіуксетану може викликати важку, пов’язану з інфузією токсичність, включно з гіпертензією та іншими негативними ефектами.

Премедикація ацетамінофеном (парацетамолом) та антигістамінним препаратом (наприклад, дифенгідраміном) рекомендована перед кожною інфузією ритуксимабу.

Гіпотензія у вагітних жінок може мати несприятливий вплив на плацентарний кровотік, що може зашкодити ембріону/плоду.

Невідомо чи ібрітумомаб тіуксетан проникає через плаценту у людини. Його висока молекулярна вага цього не припускає. Однак, імуноглобуліни (IgG) людини проникають через плаценту і по цій причині ібрітомомаб тіуксетан з тісно пов’язаними радіоактивними компонентами також може пересікати цей бар’єр. Ритуксимаб, як компонент лікувальної схеми проникає через плаценту, принаймі в пологах.

Застосування препарату під час вигодовування:

Немає даних про застосування ібрітумомабу тіуксетану або схеми лікування при лактації. Висока молекулярна вага ібрітумомабу тіуксетану не припускає проникнення до грудного молока. Також не відомо, чи ритуксимаб, компонент лікувальної схеми, виділяється в грудне молоко. Однак імуноглобуліни (IgG) людини проникають до молока і по цій причині ритуксимаб і ібрітумомаб тіуксетан з тісно пов’язаними радіоактивними компонентами також можуть потрапляти в молоко.

Наслідки потенційного впливу на малюків, що знаходяться на грудному вигодовуванні невідомі, але імуносупресія та інші важкі несприятливі ефекти, пов’язані з радіаційним впливом є потенційними ускладненнями.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок:

Не проводилось досліджень з вивчення канцерогенного, мутагенного впливу або впливу на фертильність. Однак, радіація є потенційним карциногеном та мутагеном. Більше того, схема лікування ібрітумомабу тіуксетану призводить до впливу значної радіаційної дози на яєчка. Радіаційна доза для яєчників не була встановлена. Хоча це не вивчалось, схема лікування потенційно може викликати токсичні ефекти в жіночих та чоловічих статевих органах.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Перекладач – К.В. Колядко.
Адаптовано 01.09.2019 р.:
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.09.2019 р.

Група/призначення:

Харчові ароматизатори, засоби ароматерапії.

Природня речовина сімейства терпеноїдів, в деяких ефірних маслах міститься багато карвону (в укропному маслі – біля 40%). Існує в двох ізомерних формах, енантіомери* мають різний запах. S (+)- карвон визначає запах насіння кмину (50-60% їх вмісту) і укропу (20-30%), в невеликій концентрації присутній в цедрі мандарина і апельсина. Його дзеркальний ізомер R(-)-карвон визначає запах колосової кучерявої м’яти (70% в ефірному маслі). Деякі ефірні масла, наприклад, імбирне, містять суміш енантіомерів.

Ефірні масла з вмістом карвону широко використовуються в харчовій промисловості (ароматизатори), входять до складу освіжувачів повітря, застосовуються в ароматерапії.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: карвон.

Рекомендації при вагітності: відсутня інформація.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Карвон не порушує репродукцію у щурів. Тератологічні дослідження не проводились. В народній медицині екстракти рослин з вмістом карбонів використовуються в якості вітрогінних засобів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Вторинне джерело описало результати репродуктивного тестування d-карвону у самців і самок щурів дозами до 30 мг/кг/день протягом 10 тижнів перед паруванням, протягом вагітності і до відлучення від матері. Не виявлено несприятливого впливу на фертильність, виживання плодів/новонароджених чи вагу при відлученні.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування:

Карвон проникає до грудного молока людини.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 01.09.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.09.2019 р.

Група/призначення:

Засоби, які стимулюють рецептори слизових оболонок, шкіри та підшкірних тканин.

М’ята перцева (peppermint) – це гібридний вид м’яти. Різноманітні види м’яти культивуються в Європі та Північній Америці. М’ята та її ефірна олія, вперше описані у 1696 році в Англії, використовувались в лікуванні онкологічних захворювань, застуди, судом, порушень травлення, нудоти, болі в горлі, зубного болю. Рослина містить 0,1-1,5% ефірної олії, з якої виділено понад 100 сполук, але первинними фармакологічно активними агентами є ментол (29-48%), ментон (20-31%), ментилацетат (3-10%), в меншій кількості кофеїнова кислота, флавоноїди, дубильні речовини. Ментол є частим компонентом безрецептурних продуктів для ротової порожнини і горла та лініментів.

Лікарською сировиною є листки м’яти. Свіжу квітучу траву використовують в гомеопатії. В медичній практиці використовується в якості болезаспокійливого засобу і для зубних полоскань. Ментол міститься у багатьох лікарських препаратах як дезінфікуючий і протизапальний засіб. 25—30%-ний розчин ментолу в ізовалеріаново-ментоловому ефірі (валідол) застосовують при стенокардії. Листки м’яти приписують для поліпшення травлення (у зборах), як жовчогінне, проти спазмів кишківника і нудоти. Майже аналогічно використовується настоянка м’яти.

На основі настоянки м’яти, м’ятної олії й ментолу виготовляють комплексні препарати: меновазин, мазь гевкамен, мазь евкамон – болезаспокійливої дії при невралгії, міозиті; евкатол, пектусин, аерозолі камертон, інгаліпт, камфомен – для лікування запалень верхніх дихальних шляхів; корвалол, корвалдин, валокормід, краплі Зеленіна, валідол – заспокійливі препарати при неврозах серця, тахікардії, безсонні; уролесан, оліментин, фітолізин – препарати літолітичної дії.

Крім ментолу та його стереоізомерів олія також містить лімонен (дипентен), карвон, монотерпени, сексвітерпени. Пулегон – токсичний компонент м’яти пеніроял (декоративна форма м’яти, що стелиться) міститься в молодих рослинах і може виявлятися в оліях нижчої якості, комерційні олії зазвичай його не містять.

Альтернативні назви / синоніми:

М’ята, листя м’яти, м’яти перцевої листя. Комплексні препарати: меновазин, гевкамен, евкамон, евкатол, пектусин, камертон, інгаліпт, камфомен, корвалол, корвалдин, валокормід, валідол, краплі Зеленіна, уролесан, оліментин, фітолізин.

Діюча речовина: листя м’яти.

Рекомендації при вагітності:

Обмежена інформація про використання у людини; ймовірно сумісна.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про використання у людини; ймовірно сумісна.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Немає інформації про вплив м’яти та продуктів і комплексних препаратів з вмістом м’яти, ментолу.

М’ята та її олія використовуються вже протягом сотні років. Ці продукти доступні у вигляді чаю, рідкого екстракту, капсул, пастилок, спреїв для горла, ароматизаторів, лініментів, інгаляційних форм.

Ряд джерел стверджує, що вживання високих доз м’яти/м’ятної олії є небезпечним при вагітності у зв’язку з можливим абортивним та менструальним ефектом. Хоча наукових доказів підвищення частоти маткових кровотеч та абортів, асоційованих з вживанням м’яти/м’ятних олій не має, високі пероральні дози ментолу (наприклад, 2-9 грам) вважаються летальними. Однак, це не стосується місцевих препаратів та споживання рекомендованих доз пероральних продуктів. Відсутність в медичній літературі повідомлень про несприятливий вплив часто вживаних препаратів припускає наявність не високого ризику при типовому використанні цієї рослини при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Група турецьких дослідників призначала екстракт м’яти самцям щурів, в дозі 2000 мг/кг/день і виявила несприятливий вплив на сперматогенез та зниження рівня тестостерону в плазмі. Вчені відзначили, що ці дані не припускають репродуктивного ризику для чоловіків, які п’ють помірну кількість м’ятного чаю.

Інформація щодо впливу на плід:

Рев’ю 2000 року проаналізувало велику кількість літературних джерел відносно використання рослинних продуктів з приводу нудоти/блювоти при вагітності. Наукових та медичних даних знайдено не багато, автори продовжили пошук на веб-сайтах та в непрофесійних джерелах. Згідно з ними найбільш часто рекомендованими рослинними продуктами, всі у формі чаю, були листя малини, імбир, м’ята, ромашка. 33 джерела рекомендували м’яту, а 6 відзначали небезпечність її використання при вагітності. Однак, жодне з джерел не наводить наукових або клінічних доказів на підтримку своїх рекомендацій або побоювань.

У 2004 році нерандомізоване канадське дослідження повідомило про 20 з 27 жінок (74%) з нудотою/блювотою при вагітності, 10 з яких отримували наступні рослинні схеми: імбир (N=3), імбир з м’ятою (N=3), м’яту (N=3), канабіс (N=1). Хоча пік прояву токсикозу вагітних зазвичай відзначається в І триместрі, відсутня інформація про термін вагітності, величину впливу і результати вагітностей.

Канадське дослідження 2012 року не виявило асоціації між повідомленим жінками використанням м’ятного чаю в ІІ і ІІІ триместрах та ризиком низької ваги у новонароджених.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання м’яти, олії м’яти, ментолу при лактації. М’ята та її олія використовуються вже сотні років. Різноманіття продуктів описано вище. Відсутність в медичній літературі повідомлень про несприятливі ефекти у випадку використання часто вживаних препаратів припускає низький ризик для немовляти на грудному вигодовуванні. Позаяк немовлята можуть бути чутливими до ментолу, не слід наносити препарати з його вмістом на грудні залози і соски годуючої матері.

Іранські клініцисти повідомили, що використання м’ятного гелю асоціювалось з меншою кількістю тріщин сосків, аніж при використанні ланоліну чи плацебо при лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 02.09.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.09.2019 р.

Група/призначення: протитуберкульозні препарати.

Це бактеріостатичний препарат для лікування туберкульозу. Найчастіше використовується в комбінації з іншими препаратами для лікування полірезистентного туберкульозу. Також використовується для лікування коліту.

Альтернативні назви / синоніми:

ПАСК, натрію аміносаліцилат, ПАСК натрієва сіль, пасконат, гранупас.

Діюча речовина: натрію аміносаліцилат.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини та експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Повідомлення асоціювали парааміносаліцилову кислоту із структурними аномаліями, але є потреба у проведенні підтверджуючих досліджень. Найкращою рекомендацією є уникнення призначення в І триместрі, якщо це можливо.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у щурів з дозами в межах рекомендованих для людини продемонстрували потиличні мальформації. У кролів не спостерігали несприятливих наслідків з дозою 5 мг/кг/день протягом вагітності.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, 43 з яких знаходились під впливом ПАСК в І триместрі. Вроджені вади розвитку виявили у 5 новонароджених, що становить частоту 11,6% – вдвічі вищу від очікуваної. Не виявлено основних категорій вроджених вад чи окремих дефектів.

В групі з 123 пацієнток, які приймали 7-14 г/день ПАСК та інші протитуберкульозні препарати, відзначили зростання частоти вад вуха, кінцівок та гіпоспадії.

Також інші дослідження виявили підвищення ризику вроджених вад розвитку.

В серії випадків 4 жінки з полірезистентним туберкульозом отримували комбінацію, яка включала ПАСК. 2 лікували в І триместрі, 4 – в ІІ-ІІІ триместрах, 3 – протягом грудного вигодовування. Дітей оцінювали у віці в середньому 4,5 років. З немовлят 3 були хлопчиками, не виявлено випадків низької ваги при народженні, вроджених вад, перинатальних ускладнень, неонатальної туберкульозної інфекції. Одне немовля погано набирало вагу, мало проблеми з виживанням (<3-й перцентиль росту та ваги), а у віці 1,8 років було діагностовано полірезистентну туберкульозну інфекцію. При подальшому спостереженні 3 дитини мали нормальні ріст та вагу. Всі 4 дитини мали нормальний слух, зір та неврологічний розвиток. Інші знахідки включали помірну затримку мовлення в однієї дитини і гіперактивність в другої.

Застосування препарату під час вигодовування:

ПАСК проникає до грудного молока. Жінки, які не годували дітей отримали пероральну дозу 4 грами. Пік концентрації в грудному молоці виявили через 3 години (1,1 мкг/мл), період напіввиведення становив 2,5 години. Пік концентрації в плазмі матері становив 70,1 мкг/мл через 2 години після дози.

Робоча група ВООЗ вважає наявні дані недостатніми для створення загальних рекомендацій щодо грудного вигодовування на фоні лікування ПАСК.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 18.08.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.08.2019 р.

Група/призначення:

Протитуберкульозні препарати, антибіотики. Це поліпептидний антибіотик, ізольований із Streptomyces capreolus. Це суміш 4 активних компонентів, які містять капреоміцин ІА та ІВ (займають, принаймні, 90% продукту) і капреоміцин ІІА та ІІВ. Вводиться внутрішньом’язово. Менше 1% абсорбується перорально. Призначається в комбінації з іншими протитуберкульозними препаратами як альтернативні ліки у випадку не ефективності первинних препаратів або не можуть бути застосованими через токсичність. Оскільки токсичність капреоміцину аналогічна токсичності аміноглікозидів (VIII черепного нерву і нирок), тому їх не слід призначати одночасно.

Альтернативні назви / синоніми:

Капастат, капреоміцину сульфат.

Діюча речовина: капреоміцину сульфат.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; відсутні релевантні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання капреоміцину при вагітності у людини. Рев’ю 1992 року щодо туберкульозу при вагітності стверджує, що безпечність капреоміцину при вагітності не встановлена. Два інші джерела, опубліковані у 1995 та 1996 роках, відповідно, дійшли висновку про необхідність уникнення призначення капреоміцину при вагітності, через потенційну ототоксичність та глухоту, якщо це можливо. Жодне із вищенаведених джерел не наводило дані щодо використання препарату при вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Препарат призводив до низької частоти виникнення хвилястих ребер у щурів, які отримували дозу, що у 3,5 разів перевищувала рекомендовану для людини. Цього не спостерігали у кролів. Не проводилось досліджень з вивчення фертильності, карциногенності, мутагенності.

Болгарська стаття, доступна тільки в абстракті, інформує про зростання частоти аномалій у ембріонів земноводних після впливу не повідомленої кількості капреоміцину.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи капреоміцин проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага припускає трансфер до ембріону/плода. Повідомлення 2003 року описало використання капреоміцину у вагітних з резистентністю до багатьох протитуберкульозних препаратів. У 22-річної жінки діагностували туберкульоз на 23 тижні вагітності, було призначено рифампін (600 мг), ізоніазид (300 мг) та етамбутол (700 мг). У зв’язку з відсутністю відповіді на лікування терапію змінили через 3 тижні на капреоміцин (внутрішньовенно 1000 мг 5 днів/тиждень), циклосерин (750 мг/день) левофлоксацин (1000 мг/день), парааміносаліцилову кислоту (12 г/день), піразинамід (1500 мг/день). Після спонтанного розриву мембран на 35 тижні народилась здорова дитина вагою 2003 грам. Результат шкірного туберкулінового тесту та три назогастральні аспіраційні культури були негативними, як і результати неврологічного обстеження та електрофізіологічні слухові тести. Немовля знаходилось окремо від матері.

Дослідження 2003 року повідомило результати 7 вагітностей у жінок з полірезистентним туберкульозом. Жінки отримували кілька протизапальних препаратів. Три пацієнтки (1 протягом вагітності, 1 в І триместрі, 1 після пологів) отримували капреоміцин внутрішньовенно. У 2005 році ця ж група вчених повідомила про тривалі спостереження за 6 дітьми, 7 дитина, без впливу капреоміцину, була втрачена з-під нагляду. Середній вік дітей був 3,7 років і всім проведено розширене клінічне обстеження. Жодна дитина не мала втрати слуху і всі мали нормальний зір і неврологічний розвиток. З 3 дітей з впливом капріоміцину одна мала помірну затримку мовлення (4,6 років, вплив протягом вагітності та після пологів), одна була гіперактивною (5,1 рік, вплив тільки після пологів), одна без аномалій (1,25 років, в І триместрі). Всі 3 немовлята знаходились на грудному вигодовуванні. Вважається, що жодний з наведених вище станів у дітей не пов’язаний з капреоміцином.

Застосування препарату під час вигодовування:

Згідно з одним повідомленням дві дитини, чиї матері отримували капреоміцин внутрішньовенно та інші протитуберкульозні препарати, знаходились на грудному вигодовуванні. Інших деталей не наводиться, довготривале спостереження не виявило ознак індукованої капреоміцином токсичності. Молекулярна вага препарату припускає проникнення до грудного молока. Наслідки такого впливу на немовля невідомі. Хоча системна абсорбція капреоміцину в немовляти не вивчалась, у дорослих абсорбується <1% оральної дози, тому ризик для немовляти на грудному вигодовуванні видається мінімальним, якщо взагалі існує.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 18.08.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.08.2019 р.

Група/призначення:

Протитуберкульозні препарати, антибіотики. Це антибіотик широкого спектру. Призначається для лікування активного легеневого та поза легеневого туберкульозу.

Альтернативні назви / синоніми: сероміцин.

Діюча речовина: циклосерин.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Обмежені дані від експериментальних тварин та обмежений досвід використання у людини не дають можливості краще оцінити ембріо-фетальний ризик. Найкращою рекомендацією є уникнення призначення препарату при вагітності. Однак, якщо стан матері потребує такого лікування, не слід відміняти препарат у випадку настання вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У щурів не спостерігали тератогенних ефектів на фоні дози до 100 мг/кг/день, призначеної двом поколінням. Дослідження карциногенності не проводилось. Дослідження мутагенезу були негативними. У щурів не відзначали порушень фертильності при першому спарюванні, але відзначали дещо знижену фертильність в другому спарюванні.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений. Препарат частково метаболізується до невідомих метаболітів. 50% концентрації в крові елімінується за 12 годин. Інформація про зв’язування з білками відсутня.

Виходячи з молекулярної ваги, циклосерин проникає через плаценту в людини. В амніотичній рідині присутня кількість в межах рівня визначення.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, в 3 випадках відбувався вплив препарату в І триместрі. Не виявлено несприятливих ефектів.

Американське торакальне товариство рекомендує уникнення циклосерину протягом вагітності, якщо це можливо, через відсутність інформації щодо його впливу на плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Циклосерин проникає до грудного молока. Концентрація в грудному молоці 4 жінок, які приймали 250 мг 4 рази на день коливалась в межах 6 – 19 мкг/мл, в середньому 72% сироваткового рівня. Приблизно 0,6% добової дози матері проникає згідно з цими розрахунками до грудного молока. В немовлят, які знаходились на грудному вигодовуванні, не спостерігали несприятливих ефектів.

Якщо стан матері вимагає лікування циклосерином, то не слід припиняти грудне вигодовування, особливо, якщо дитина старша 2-х місяців.

У 2001 році американська академія педіатрії класифікувала циклосерин як сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/cycloserine/product/).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501302/).

Адаптовано 18.08.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.08.2019 р.

Група/призначення: протитуберкульозні препарати.

Альтернативні назви / синоніми: піразинкарбоксамід.

Діюча речовина: піразинамід.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ембріо-фетальний ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Це синтетичний протитуберкульозний препарат, похідне ніацинаміду. Невелика кількість випадків використання у людини при вагітності не пов’язує препарат з вродженими вадами розвитку. Активний туберкульоз пов’язаний з набагато більшим ризиком для ембріону/плода, аніж препарат. У випадку показів до лікування піразинамід не слід відміняти при настанні вагітності.

Препарат знижує ниркову екскрецію сечової кислоти.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У мишей пероральна доза, яка приблизно у 12 разів перевищує терапевтичну не впливала несприятливо на розвиток плода, але високі дози знижували вагу та виживання плодів. Високі дози у щурів викликали аналогічну токсичність, не підвищуючи частоти вроджених аномалій. В одному тесті препарат не був карциногенним у щурів та самців мишей (відсутні дані про самок мишей) і мутагенним.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Препарат призначений для початкового лікування активного туберкульозу в дорослих та дітей в комбінації з іншими протитуберкульозними препаратами. Зв’язування з білками плазми є низьким (біля 10%), період напіввиведення у пацієнтів з нормальною функцією нирок і печінки становить 9-10 годин. Препарат метаболізується в печінці до активного метаболіту.

Піразинамід не індукує хромосомних аберацій в культурі лімфоцитів людини.

Невідомо, чи піразинамід проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, низький рівень зв’язування з білками, подовжений період напіввиведення припускає вплив на ембріон/плід.

Повідомлення 1994 року описало використання піразинаміду у вагітної. Жінку лікували з приводу кавернозного туберкульозу 3 іншими препаратами протягом 5 місяців до введення до схеми піразинаміду на 26 тижні вагітності через постійно позитивну культуру мокротиння. Не спостерігали пов’язаного з препаратом токсичного впливу на плід. Раніше дослідники застерігали від рутинного використання піразинаміду через відсутність інформації про вплив на плід, але останні рекомендації стверджують, що препарат можна використовувати в період вагітності.

Дослідження 1999 року з охопленням 33 вагітних з позалегеневим туберкульозом повідомляє, що 6 (21%) жінок лікували ізоніазидом, рифампіном, піразинамідом. Піразинамід відмінили через 2 місяці, а всю терапію через 9. Не відзначали випадків вродженого туберкульозу чи вроджених вад у плодів.

Повідомлення 2003 року інформує про використання піразинаміду при вагітності у жінки з резистентністю до багатьох препаратів. Інфекцію у 22-річної жінки діагностували на 23 тижні вагітності, лікування почали з рифампіну (600 мг), ізоніазиду (300 мг), етамбутолу (700 мг). У зв’язку з відсутністю відповіді на терапію через 3 тижні лікування замінили наступними препаратами: капреоміцином (внутрішньовенно 1000 мг 5 днів/тиждень), циклосерином (750 мг/день), левофлоксацином (1000 мг/день), парааміносаліциловою кислотою (12 г/день), піразинамідом (1500 мг/день). Після спонтанного розриву мембран на 35 тижні народилась здорова дитина вагою 2003 грам. Результат шкірного туберкулінового тесту та три назогастральні аспіраційні культури були негативними, як і результати неврологічного обстеження та електрофізіологічні слухові тести. Немовля знаходилось окремо від матері.

Згідно з повідомленням 2008 року піразинамід в комбінації з ізоніазидом, рифампіном, етамбутолом використали при 5 вагітностях. Не виявлено несприятливих ефектів у плодів чи новонароджених.

Застосування препарату під час вигодовування:

Піразинамід проникає до грудного молока людини. Жінка, яка не годувала дитину отримала преорально 1 грам піразинаміду. Пік концентрації зафіксовано через 3 години – 1,5 мкг/мл. Пік в плазмі матері – 42,0 мкг/мл через 2 години. У вищенаведеному випадку співвідношення молоко : плазма становило приблизно 0,04. Вага жінки невідома, якщо припустити, що вона важила 70 кг, а немовля вип’є 150 мл/кг/день грудного молока, теоретично максимальна доза для дитини становитиме 1,6% від скорегованої на вагу материнської дози. А це означає, що, якщо подібні результати буде отримано і в інших дослідженнях, то ризик токсичного впливу на немовля на грудному вигодовуванні є, ймовірно, нульовим. Виходячи з одного випадку лікування матері піразинамідом видається сумісним з грудним вигодовуванням. Однак, немовля слід моніторувати відносно рідко виникаючої токсичності в пацієнтів, які приймають цей препарат, таких як жовтяниця, лихоманка, втрата апетиту, блювота і нудота, тромбоцитопенія, висипка, артралгія.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У мишей пероральна доза піразинаміду, яка приблизно у 12 разів перевищує терапевтичну, не впливала несприятливо на продукцію сперми. Високі дози препарату у щурів призводили до зниження продукції сперми.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 11.08.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.08.2019 р.

Група/призначення:

Хімічний елемент, алотропна модифікація кисню (оксисену). Основна маса озону знаходиться у верхньому шарі атмосфери – озоносфері, на висоті від 10 до 50 км із максимумом концентрації на висоті 20-25 км. Цей шар охороняє живі організми Землі від шкідливого впливу короткохвильової ультрафіолетової радіації Сонця.

Застосування: для озонування води, для знешкодження промислових стічних вод, для виготовлення мінеральних масел, для вибілювання тканин, як дезинфікуючий засіб у медицині. як окисник ракетного палива.

Токсичність озону (О3) може бути пов’язана з окисленням та утворенням вільних радикалів, що найнебезпечніше для легеневої системи.

Альтернативні назви/синоніми: трикисень.

Діюча речовина: озон.

Рекомендації при вагітності:

Уникати концентрації, вищої за стандарт для повітря.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Вплив озону на вагітних щурів порушує розвиток та зростання ембріонів при інгаляційному рівні 1 ppm (parts per million; частин на мільйон) та вищому. Ця концентрація є в 12,5 разів вищою за стандарт якості для повітря від департаменту охорони навколишнього середовища США (EPA, U.S. Environmental Protection Agency). Деякі епідеміологічні дослідження виявили асоціації між впливом озону протягом вагітності та вродженими вадами у потомства, однак, бракує послідовності між дослідженнями.

Стандарт якості EPA для озону в повітрі становить 0,08 ppm.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Вагітні щури з інгаляційним впливом концентрацій озону 1,49 ppm або вищої продемонстрували підвищення частоти смерті ембріону та затримки оссифікації у плода, а вплив озону на пізніх термінах вагітності, дозою 1,0 ppm або вищою спровокував порушення зростання та розвитку в неонатальному періоді.

В інших дослідженнях щурів вплив високих концентрацій озону протягом вагітності викликав перманентне церебральне ураження, включаючи зменшення формування кількості клітин та некроз тканин. Вагітні миші, які піддавалися впливу до 1,2 ppm озону протягом 4 год/день на 9-18 дні вагітності мали зниження числа життєздатних вагітностей, оскільки концентрації озону підвищують та понижують набір ваги потомством при найвищій концентрації. У віці 6 тижнів деякі імунологічні відповіді були зниженими, але лише у потомків, які були сенсибілізовані раніше. Потомство жіночої статі з групи високого впливу озону мало підвищену активність лактатдегідрогенази, що інтерпретується як маркер пошкодження легень.

На противагу цьому, інше дослідження показало, що інгаляційний вплив озону до рівня дози 1,2 ppm на вагітних мишей спровокував лише невелике пониження постнатального набору ваги у мишенят без впливу на оцінений постнатальний розвиток. В цих експериментах потомство виховувалось не лікованими самками, що могло покращити їхнє здобуття навичок розвитку.

Експерименти у щурів від однієї групи дослідників припустили, що чутливість до легеневих ефектів озону може підвищуватися протягом вагітності та лактації.

Інформація щодо впливу на плід:

Епідеміологічне дослідження вивчало можливу асоціацію між оцінкою концентрації озону в зовнішньому середовищі в різних місцинах південної Каліфорнії та частотою різних вроджених вад розвитку. Знахідки, повідомлені дослідниками, свідчать про істотне підвищення ризику аномалій аорти, легеневої артерії, аортальних та легеневих клапанів, конотрункальних дефектів на фоні зареєстрованого підвищення концентрації озону протягом другого місяця розвитку.

Реєстраційне дослідження з північно-східної Англії, яке визначало середню концентрацію тижневого забруднення, застосовуючи повітряні монітори, розміщенні найближче до місця проживання матерів не виявило асоціацію між вродженими вадами серця та впливом озону.

Додаткове дослідження від каліфорнійської групи виявило зниження частоти дефектів нервової трубки з впливом озону.

Інше дослідження використало дані з Техасу для дослідження можливих асоціацій з вродженими вадами, описаними вченими з Каліфорнії. Дані з Техасу лише припустили асоціацію між виміряним рівнем озону та ізольованим дефектом міжшлуночкової перетинки.

Дослідження 2013 року з Ізраїлю на предмет забруднення повітря знайшло асоціацію між вродженими вадами серця та РМ10 (тверді частки розміром до 10 мікрометрів), але не з озоном.

Тайванське дослідження виявило, що підвищений вплив озону з повітря протягом першого та другого місяців вагітності асоціювався із підвищенням частоти розщілини губи на піднебіння.

Інше дослідження з Нью Джерсі не знайшло асоціації між забрудненням навколишнього повітря, включаючи озон, та орофаціальними розщілинами.

Дослідження 2013 року щодо забруднення, пов’язаного з транспортним рухом повідомило, що зростання рівнів впливу озону більше 11,54 ppb (parts per billion; частина на мільярд) протягом вагітності асоціюється з відносним зростанням ризику народження дитини з аутизмом на 6-12%.

Епідеміологічне дослідження, яке використовувало схожі дані від каліфорнійського та бразильського досліджень повідомило про асоціацію між підвищеними концентраціями озону та невеликим зниженням ваги новонароджених.

Два дослідження знайшли асоціацію між впливом озону (у першому та другому триместрах вагітності, відповідно) та гіпертонічними розладами у вагітних.

Дослідження 2013 року виявило асоціацію між впливом в першому триместрі малих твердих часток та озону і ризиком розвитку прееклампсії та гіпертонії під час вагітності, передчасного народження та малістю для гестаційного віку.

В той час, як декілька досліджень припустили асоціацію між забрудненим повітрям, низькою вагою при народженні та передчасними пологами, мета-аналіз 2012 року виявив статистично істотні знахідки лише з іншими забруднювачами, але не з озоном.

Популяційне дослідження щодо впливу соціально-економічного статусу та забруднення повітря на результати вагітностей у північній Кароліні протягом 2002-2006 років виявило, що раса матерів, освіта та дохід сусідніх господарств асоціювалися з несприятливими результатами вагітностей.

Тверді частки <2,5 мкм та озон схильні до створення додаткових ефектів, зменшення ваги при народженні та зростання ризику низької ваги при народженні та малості для гестаційного віку.

Застосування препарату під час вигодовування: немає інформації.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок:

Дослідження, яке брало до уваги 5134 зразків сперми з банку сперми Каліфорнії, показало негативну кореляцію між концентраціями озону на 0-9, 10-14 та 70-90 дні перед донацією та середньою концентрацією сперматозоїдів.

Як зазначено у всіх цих повідомленнях, їхніми обмеженням є відсутність доказів перебування в місцевості з впливом високих концентрацій озону, включаючи можливість того, що концентрація озону в мікросередовищі досліджуваних суб’єктів істотно відрізнялась від рівня, зафіксованого моніторинговими станціями.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Перекладач – К.В. Колядко.
Адаптовано 11.08.2019 р.:
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.08.2019 р.

Група/призначення: протитуберкульозні препарати.

Альтернативні назви / синоніми: комбутол, міамбутол.

Діюча речовина: етамбутол.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Літературні дані підтримують думку про безпечність етамбутолу в комбінації з ізоніазидом і рифампіном при вагітності. Один вчений вивчав 38 пацієнток (42 вагітності), які отримували протитуберкульозну терапію. Виявлені малі аномалії були в очікуваних межах. Інший дослідник вивчив 6 абортусів терміном 5-12 тижнів вагітності. Особливо досліджувалась оптична система ембріонів, відхилень не виявлено.

Етамбутол, ізоніазид та рифампін визнані препаратами вибору для лікування туберкульозу при вагітності. Однак, довготривалих спостережень щодо ураження очей (неврит зорового нерву) не повідомлено, що викликає стурбованість деяких клініцистів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Препарат не був тератогенним при тестуванні у мишей та щурів. Вагітні щури отримували дозу 288 мг/кг/день, що призводило до зниження розміру посліду та ваги тіла потомства, а також порушення розвитку вушної раковини, порушення поведінки, моторних навичок, когнітивної здатності. Ця доза вдвічі перевищує рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла. При застосуванні еквівалентної терапевтичній дозі, тобто, 144 мг/кг/день не спостерігали істотних несприятливих ефектів у щурів, за винятком зниження ваги при народженні та дефіциту поведінкового розвитку у тесті з висхідною дротяною сіткою на 14 постнатальний день (an ascending wire mesh test).

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Відсутні повідомлення про зв’язок етамбутолу з вродженими вадами розвитку.

Препарат проникає через плаценту до плода. Концентрація етамбутолу у жінок, які народили на 38 тижні вагітності, в пуповині та крові через 30 годин після дози 800 мг (15 мг/кг) становила 4,1 і 5,5 нг/мл, відповідно, а співвідношення пуповина : сироватка матері – 0,75. Рівень етамбутолу в амніотичній рідині становив 9,5 нг/мл. Ці рівні були в межах 1-5 нг/мл, що є необхідним для пригнічення росту Mycobacterium tuberculosis.

Доступна інформація про серію випадків пацієнток з резистентним до багатьох препаратів туберкульозом. Вони отримували комбінацію, яка включала етамбутол в І триместрі (N=2), в ІІ/ІІІ триместрах (N=2), протягом лактації (N=3). Аналіз проводився в середньому у віці 4,5 років. Троє з дітей були хлопчиками, не було випадків низької ваги при народженні, вроджених вад розвитку, перинатальних ускладнень, неонатального ураження туберкульозом. При подальшому спостереженні троє дітей мали нормальну вагу і зріст, нормальний слух, зір і показники неврологічного розвитку. В інших дітей спостерігали помірну затримку мовлення (N=1) та гіперактивність (N=1).

В 2001 році повідомили про клінічний випадок призначення етамбутолу в комбінації з ізоніазидом та рифампіном, починаючи з 29 тижня і до пологів без виявлених несприятливих наслідків у плода. Також описано випадок в Індії, коли жінка, лікована в І триместрі етамбутолом, рифампіном, ізоніазидом, народила дитину з мікрофтальмією та іншими аномаліями одного ока і відсутністю іншого ока. Проте цей випадок не можна використати для судження про можливий вплив етамбутолу.

Думка про уникнення призначення етамбутолу для початкової терапії базується на можливості виникнення невриту зорового нерву в новонароджених, тому що таке ускладнення у дорослих асоціюється з цим препаратом. Відсутність повідомлень про це ускладнення у новонароджених може бути обумовлена важкістю діагностики в цьому віці.

Згідно з американським торакальним товариством (American Thoracic Society) та центрами контролю захворювань (Centers for Disease Control) лікуванням вибору при туберкульозі у вагітних є ізоніазид, рифампін, етамбутол. Ці рекомендації були опубліковані у 2003 році і підтверджені у 2012 CDC.

Застосування препарату під час вигодовування:

Етамбутол проникає до грудного молока людини. В двох жінок концентрація становила 1,4 мкг/мл (після пероральної дози 15 мг/кг) та 4,60 мкг/кг (доза не наведена). Відповідний рівень в сироватці матерів становив 1,5 і 4,62 мкг/мл, відповідно, вказуючи на співвідношення молоко : сироватка приблизно на рівні 1 : 1.

У 2001 році Американська академія педіатрії класифікувала етамбутол як сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дослідження у самців щурів зазначає, що одночасне призначення 4 протитуберкульозних препаратів, включно з етамбутолом, рифампіном, ізоніазидом, піразинамідом викликає ряд несприятливих ефектів в яєчках та сперматозоїдах, також підвищує пре- та пост- імплантаційну ембріолетальність. В цьому дослідженні використали дозу етамбутолу 155 мг/кг/день протягом 46 днів, інші препарати також приймались протягом цього періоду. Враховуючи присутність інших препаратів, не зрозуміла роль саме етамбутолу у виникненні таких несприятливих наслідків.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 11.08.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.08.2019 р.