Назва англійською мовою: linagliptin.

Група/призначення:

Антидіабетичні препарати. Інгібітори дипептидил пептидази-4 (DPP-4).

Альтернативні назви / синоніми: тражента.

Комбіновані препарати: джентадуето (лінагліптин та метформін), гліксамбі (лінагліптин та емпагліфлозин).

Діюча речовина: лінагліптин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання лінагліптину в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Препаратом вибору для лікування вагітних з цукровим діабетом є інсулін, тому що інші гіпоглікемічні препарати не так чітко контролюють рівень цукру. Крім того, інсулін не проникає крізь плаценту до плода, усуваючи таким чином несприятливий вплив самого препарату на плід.

Якщо гіперглікемія виникає на ранніх термінах вагітності, вона тісно асоціюється з рядом несприятливих наслідків для матері та плода, включно зі структурними аномаліями. Для попередження таких наслідків американська колегія акушерів-гінекологів рекомендує при діабеті 1 та 2 типів в період вагітності призначати інсулін, а також при гестаційному діабеті, якщо дієта не допомагає.  Якщо жінка вагітніє, приймаючи лінагліптин, її слід перевести на інсулін.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. При введені в період органогенезу обом видам тварин доз, які перевищували клінічну дозу, виходячи з AUC*, в 49 та 1943 разів, відповідно, не спостерігали вроджених вад. У щурів доза, 1000-кратна клінічній, призводила  до материнської токсичності, затримки осифікації скелету та незначного зростання ембріо-фетальних втрат. У випадку призначення щурам токсичної для матерів дози, починаючи з 6 дня вагітності до 21 дня лактації, спостерігали зменшення ваги тіла та затримку фізичного і поведінкового розвитку у потомства обох статей. При впливі дози, яка у 49 разів перевищувала клінічну, у щурів не відзначали функціональних, поведінкових, репродуктивних порушень.  У щурів доза, яка у 1943 рази перевищувала клінічну, призводила до підвищення частоти резорбції плодів, вісцеральних і скелетних варіацій. Препарат проникає через плаценту у вагітних щурів та кролів.

Дворічне дослідження карциногенності не виявило зростання частоти пухлин у самців і самок щурів і мишей, але вища доза у самок мишей підвищувала частоту лімфоми. Чисельні дослідження не виявили ознак мутагенності і кластогенності. Дози, які у 943 рази перевищували клінічну дозу, не чинили не сприятливого впливу на фертильність.

Інформація щодо впливу на плід:

Лінагліптин є інгібітором діпептіділпептідази-4 (DPP4), який призначається для глікемічного контролю пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу.  Інші препарати цього класу: алогліптин, саксагліптин, ситагліптин.

Лінагліптин призначається перорально як доповнення до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю у дорослих з цукровим діабетом 2 типу. Препарат мінімально метаболізується до неактивних метаболітів. Рівень зв’язування з білками плазми становить 70-80%. Хоча кінцевий період напіввиведення складає >100 годин, ефективний період напіввиведення – 12 годин (насичуване зв’язування з DPP-4).

Невідомо, чи лінагліптин проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, мінімальний метаболізм, помірний рівень зв’язування з білками плазми, довгий період напіввиведення припускають такий  трансфер.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання лінагліптину в період лактації у людини. Молекулярна вага основної сполуки, мінімальний метаболізм, помірний рівень зв’язування з білками плазми (70-80%), ефективний період напіввиведення (приблизно 12 годин) припускають екскрецію до грудного молока. Наслідки такого впливу на немовля невідомі. Найчастішим несприятливим наслідком у дорослих при лікуванні цим препаратом був назофарінгіт. Тому, якщо жінка в період грудного вигодовування отримує цей препарат, немовля слід моніторувати на предмет таких ефектів. Одноразова доза до 600 мг (120-кратна максимальній рекомендованій для людини здоровим дорослим) не призводила до залежних від дози несприятливих наслідків.  Виходячи з таких даних, у немовляти на грудному вигодовуванні не очікується гіпоглікемії.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501787/.

Адаптовано 15.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2021 р.

Назва англійською мовою: canagliflozin.

Група/призначення:

Гіпоглікемізуючі препарати, за винятком інсулінів.

Альтернативні назви / синоніми: інвокана.

Комбінований препарат: воканамет (канагліфлозин та метформін).

Діюча речовина: канагліфлозин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання канагліфлозину в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Препаратом вибору для лікування вагітних з цукровим діабетом є інсулін, тому що інші гіпоглікемічні препарати не так чітко контролюють рівень цукру. Крім того, інсулін не проникає крізь плаценту до плода, усуваючи таким чином несприятливий вплив самого препарату на плід.

Якщо гіперглікемія виникає на ранніх термінах вагітності, вона тісно асоціюється з рядом несприятливих наслідків для матері та плода, включно зі структурними аномаліями. Для попередження таких наслідків американська колегія акушерів-гінекологів рекомендує при діабеті 1 та 2 типів в період вагітності призначати інсулін, а також при гестаційному діабеті, якщо дієта не допомагає.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. В обох видів тварин затримувалась оссифікація у плодів на фоні материнської токсичності, при застосуванні доз, які призводили до впливу, в 19 разів вищого за отримуваний людиною від клінічної дози 300 мг. Ювенільним щурам вводили дози, які у ≥5 разів перевищували клінічну (цей термін відповідає ІІ-ІІІ триместрам вагітності у людини), що призводило до збільшення ваги нирок, дилятації ниркових лоханок та канальців. Однак, такого не спостерігали у випадку призначення препарату в період органогенезу у щурів та кролів або введення щурам з 6 дня вагітності до 21 дня життя.

При дослідженнях карциногенності у щурів зростав ризик феохромоцитоми на фоні дози 100 мг/кг. Дози, 12-кратні клінічній, спричиняли порушення всмоктування вуглеводів та підвищення ризику аденоми і карциноми ниркових канальців. У людини не виявлено ознак порушень всмоктування вуглеводів на фоні подвійної клінічної дози 300 мг. Після численних досліджень мутагенності тільки одне дослідження лімфом in vitro з метаболічною активацією виявило мутагенний ризик. Хоча у самців та самок щурів не порушувалась фертильність, спостерігали зменшення рухливості та підвищення кількості аномальних сперматозоїдів, не значне зменшення corpora lutea, меншу кількість сайтів імплантації, меншу кількість посліду – на фоні дози, яка була 18-кратна клінічній.

Інформація щодо впливу на плід:

Канагліфлозин – це натрієзалежний транспортер глюкози 2 (НЗТГ2), єдиний препарат такого класу. Призначається як додаток до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу.

Канагліфлозин не утворює активних метаболітів. Рівень зв’язування з білками є високим – 99%, переважно з альбуміном, період напіввиведення становить 10 та 13 годин після дози 100 мг та 300 мг відповідно.

Невідомо, чи канагліфлозин проникає через плаценту. Молекулярна вага припускає такий трансфер, але високий рівень зв’язування з білками (99%) обмежуватиме кількість, яка сягне ембріону/плода.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання канагліфозину  в період лактації у людини. Молекулярна вага припускає екскрецію препарату до грудного молока, але високий рівень зв’язування з білками (99%) обмежуватиме його кількість.

Дослідження у тварин продемонстрували, що рівень препарату в молоці в 1,4 рази перевищував показник в сироватці матері і асоціювався з дилятацією канальців нирок та лоханки. Оскільки формування та розвиток нирок відбувається протягом вагітності та до віку 2 років, існує такий потенційний ризик. Найчастішими побічними ефектами у дорослих при лікуванні канагліфлозином є інфекції сечового тракту, грибкові інфекції у жінок, посилене сечовипускання. Якщо жінка приймає цей препарат в період грудного вигодовування, немовля слід моніторувати на предмет таких ефектів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500623/.

Адаптовано 15.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2021 р.

Назва англійською мовою: empagliflozin.

Група/призначення:

Препарати, що застосовуються при цукровому діабеті. Інші препарати для зниження рівня глюкози в крові, за винятком інсулінів.

Альтернативні назви / синоніми: джардінс.

Комбінований препарат: сінджарді (емпагліфлозин та метформін).

Діюча речовина: емпагліфлозин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання емпагліфлозину в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Препаратом вибору для лікування вагітних з цукровим діабетом є інсулін, тому що інші гіпоглікемічні препарати не так чітко контролюють рівень цукру. Крім того, інсулін не проникає крізь плаценту до плода, усуваючи таким чином несприятливий вплив самого препарату на плід.

Якщо гіперглікемія виникає на ранніх термінах вагітності, вона тісно асоціюється з рядом несприятливих наслідків для матері та плода, включно зі структурними аномаліями. Для попередження таких наслідків американська колегія акушерів-гінекологів рекомендує при діабеті 1 та 2 типів в період вагітності призначати інсулін, а також при гестаційному діабеті, якщо дієта не допомагає.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Не виявлено відхилень при використанні доз, які у 48 та 128 разів перевищували максимальну клінічну дозу у щурів та кролів. У вагітних щурів 154-кратні до максимальної клінічної дози індукували материнську токсичність та асоціювались з мальформаціями кісток кінцівок. Вплив від 6 дня вагітності до 20 дня лактації призводив до зменшення ваги плодів. У кролів токсичний вплив на плід і материнський організм відзначали на фоні дози, яка у 139 разів перевищувала максимальну клінічну.

Дворічне дослідження карциногенності у самців щурів виявило гемангіоми мезентеріальних лімфатичних судин. У самців мишей відзначали аденоми і карциноми ниркових канальців. Чисельні дослідження мутагенності були негативними. Впливу на фертильність у щурів не спостерігали.

Інформація щодо впливу на плід:

Емпагліфлозин є оборотним сильнодіючим селективним конкурентним інгібітором натрій-глюкозного котранспортера 2 (SGLT2). Призначається як додаток до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу.

Рівень зв’язування з білками плазми становить 86%, період напіввиведення – 12,4 години, активні метаболіти відсутні. Препарат може порушувати розвиток нирок при використанні в ІІ та ІІІ триместрах.

Інші препарати цього класу канагліфлозин та дапагліфлозин.

Невідомо, чи емпагліфлозин проникає через плаценту. Молекулярна вага та довгий період напіввиведення (12,4 години) припускають проникнення препарату через плаценту, але помірний рівень зв’язування з білками (приблизно 86%) може обмежувати вплив на ембріон/плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання емпагліфозину  в період лактації у людини. Молекулярна вага та довгий період напіввиведення (12,4 години) припускають проникнення препарату до грудного молока, але помірний рівень зв’язування з білками (приблизно 86%) може обмежувати екскрецію. Оскільки формування та розвиток нирок відбувається протягом вагітності та до віку 2 років, існує такий потенційний ризик. Найчастішими побічними ефектами у дорослих при лікуванні емпагліфлозином є інфекції сечового тракту та грибкові інфекції у жінок. Якщо жінка приймає цей препарат в період грудного вигодовування, немовля слід моніторувати на предмет цих ефектів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500972/.

Адаптовано 15.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2021 р.

Назва англійською мовою: dapagliflozin.

Група/призначення:

Засоби, що застосовуються при цукровому діабеті, інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2 типу.

Альтернативні назви / синоніми: форксіга.

Комбінований препарат: ксігдуо (дапагліфлозин та метформін).

Діюча речовина: дапагліфлозин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання дапагліфлозину в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Препаратом вибору для лікування вагітних з цукровим діабетом є інсулін, тому що інші гіпоглікемічні препарати не так чітко контролюють рівень цукру. Крім того, інсулін не проникає крізь плаценту до плода, усуваючи таким чином несприятливий вплив самого препарату на плід.

Якщо гіперглікемія виникає на ранніх термінах вагітності, вона тісно асоціюється з рядом несприятливих наслідків для матері та плода, включно зі структурними аномаліями. Для попередження таких наслідків американська колегія акушерів-гінекологів рекомендує при діабеті 1 та 2 типів в період вагітності призначати інсулін, а також при гестаційному діабеті, якщо дієта не допомагає.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Вплив в період органогенезу у вагітних кролів не призводив до порушень розвитку. Дози в період органогенезу у щурів, які призводили до впливу, який у 2344 разів перевищував рівень, отримуваний у людини при використанні клінічної дози 10 мг спричиняв мальформації кровоносних судин, ребер, хребців, рукоятки грудини, скелетних варіацій.  Вплив на щурів від 6-го дня вагітності до 21-го дня лактації спричиняв підвищення частоти та важкості дилятації лоханок нирок дози, яка перевищувала клінічну в 1415 разів та залежного від дози зменшення ваги на фоні дози, яка у  ≥19 разів перевищувала клінічну. Ювенільні щури, які за віком відповідають плодам людини в ІІ та ІІІ триместрах, отримували дози, які у 15 разів перевищували клінічну, що призводило до підвищення частоти та/або важкості дилятації лоханок і канальців.

Дворічне дослідження у самців і самок мишей і щурів не виявило карциногенності. Чисельні дослідження мутагенності були негативними, але в серії досліджень кластогенності in vitro  отримано позитивний результат. Фертильність тварин не порушувалась.

Інформація щодо впливу на плід:

Дапагліфлозин – селективний та зворотний інгібітор натрійзалежного котранспортера глюкози 2 типу. Призначається як додаток до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. Рівень зв’язування з білками плазми становить 91%, період напіввиведення – 12,9 годин. Інший препарат цього класу – канагліфлозин.

Невідомо, чи дапагліфлозин проникає через плаценту. Молекулярна вага та помірно довгий період напіввиведення припускають проникнення препарату через плаценту, але високий рівень зв’язування з білками обмежуватиме вплив на ембріон/плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання дапагліфозину  в період лактації у людини. Молекулярна вага та помірно довгий період напіввиведення (12,9 годин) припускають проникнення препарату до грудного молока, але високий рівень зв’язування з білками обмежуватиме кількість препарату.

Дослідження у тварин продемонстрували, що рівень препарату в молоці 0,49 від показника в плазмі матері, асоціювався з дилятацією канальців та лоханки. Оскільки формування та розвиток нирок відбувається протягом вагітності та до віку 2 років, існує такий потенційний ризик. Найчастішими побічними ефектами у дорослих при лікуванні дапагліфлозином є інфекції сечового тракту, грибкові інфекції у жінок, назофарингіт. Якщо жінка приймає цей препарат в період грудного вигодовування, немовля слід моніторувати на предмет цих ефектів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500971/.

Адаптовано 15.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2021 р.

Назва англійською мовою: alogliptin.

Група/призначення:

Антидіабетичні препарати. Інгібітори дипептидил   пептидази-4 (DPP-4).

Альтернативні назви / синоніми:

Алогліптін, віпідія, несина. Комбіновані препарати: казано (алогліптин бензоат та метформін), осені (алогліптин бензоат та піоглітазон (піоглітазону гідрохлорид).

Діюча речовина: алогліптин бензоат.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання алогліптину в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Препаратом вибору для лікування вагітних з цукровим діабетом є інсулін, тому що інші гіпоглікемічні препарати не так чітко контролюють рівень цукру. Крім того, інсулін не проникає крізь плаценту до плода, усуваючи таким чином несприятливий вплив самого препарату на плід.

Якщо гіперглікемія виникає на ранніх термінах вагітності, вона тісно асоціюється з рядом несприятливих наслідків для матері та плода, включно зі структурними аномаліями. Для попередження таких наслідків американська колегія акушерів-гінекологів рекомендує при діабеті 1 та 2 типів в період вагітності призначати інсулін, а також при гестаційному діабеті, якщо дієта не допомагає.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у кролів та щурів. При введені в період органогенезу обом видам тварин доз, які перевищували клінічну дозу, виходячи з AUC (AUC – фармакокінетичний параметр, який характеризує сумарну концентрацію лікарського препарату в плазмі крові протягом всього часу спостереження; це абревіатура від англ. Area Under the Curve (площа під кривою), в 149 та 180 разів, відповідно, не спостерігали вроджених вад.  При впливі на вагітних щурів з 6-го дня вагітності і до 20-го дня лактації доз, 95-кратних клінічній, не відмічали порушень розвитку у потомства. Дворічне дослідження карциногенності у щурів не виявило у самців підвищення частоти С-клітинних аденом щитоподібної залози та карцином. Численні дослідження мутагенності та кластогенності були негативними. У щурів не відмічено порушень фертильності

Інформація щодо впливу на плід:

Алогліптин є інгібітором діпептіділпептідази-4 (DPP4), який призначається для глікемічного контролю пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу.  Інші препарати цього класу: лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин.

Алогліптин частково метаболізується до активного метаболіту, але 60-71% препарату виводиться з сечею у незміненому вигляді. Рівень зв’язування з білками плазми становить 20%, період напіввиведення – 21 годину.

Невідомо, чи алогліптин проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, низький рівень зв’язування з білками плазми, довгий період напіввиведення припускають такий  трансфер.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання алогліптину в період лактації у людини. Молекулярна вага, низький рівень зв’язування з білками плазми, довгий період напіввиведення припускають екскрецію до грудного молока. Найчастішими несприятливими наслідками у дорослих при лікуванні цим препаратом були назофарінгіт, головний біль, інфекції верхніх дихальних шляхів. Тому, якщо жінка в період грудного вигодовування отримує цей препарат, немовля слід моніторувати на предмет таких ефектів.

Слід зауважити, що передозування алогліптину (одноразова доза 800 мг здоровим дорослим та 400 мг один раз на день протягом 14 днів пацієнтам з діабетом 2 типу, що еквівалентно 32-кратній та 16-кратній максимальній рекомендованій дозі, відповідно) не призводило до серйозних несприятливих наслідків.  Виходячи з таких даних, у немовляти на грудному вигодовуванні не очікується гіпоглікемії.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500625/.

Адаптовано 15.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2021 р.

Назва англійською мовою: аliskiren.

Група/призначення:

Антигіпертензивні препарати, інгібітор реніну.

Альтернативні назви / синоніми: расілез.

Діюча речовина: аліскірен.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування про вагітності у людини відсутній, а дані від експериментальних тварин припускають низький ризик в І триместрі. Оскільки аліскірен діє безпосередньо на ренін-ангіотензинову систему, вплив у ІІ та ІІІ триместрах слід уникати, за винятком тих рідкісних випадків, коли мама потребує лікування саме цим препаратом.

Два інші класи препаратів, які також впливають на цю систему, це інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ асоціюються токсичним впливом на плід в ІІ та ІІІ триместрах (каптоприл, лозартан). Тому використання аліскірену в ІІ та ІІІ триместрах може призводити до тератогенності та вираженого токсичного впливу на плід та новонародженого, аналогічних описаних при використанні вищенаведених груп препаратів. Токсичні ефекти у плодів включають анурію, маловіддя, гіпокальварію (гіпоплазія кісток черепа), затримку внутрішньоутробного розвитку, недоношеність, відкриту артеріальну протоку. В свою чергу, пов’язаний з анурією агідрамніон/олігогідрамніон можуть асоціюватись з контрактурами кінцівок, краніофаціальними деформаціями, легеневою гіпоплазією. Важка анурія та гіпотензія, резистентна як до антигіпотензивних препаратів, так і до збільшення об’єму може виникати у новонароджених, які зазнали пренатального впливу аліскірену. Слід ретельно моніторувати функцію нирок та артеріальний тиск новонароджених.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У вагітних щурів і кролів не виявлено ознак тератогенності на фоні пероральних доз, ≤20 та ≤7 відповідно, стсовно  максимальної рекомендованої для людини – 300 мг/день, виходячи з площі поверхні тіла. Проте, у потомства кролів відзначали зменшення ваги при народженні при використанні дози на рівні 3,2 від максимальної рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла. У кролів препарат знаходили у плаценті, амніотичній рідині та плодах. Дослідження карциногенності у мишей і щурів не продемонстрували істотного зростання частоти пухлин. Однак, в двох щурів було виявлено пухлини, які рідко зустрічаються в цього штаму – аденома товстого кишечника та аденокарцинома товстої кишки відповідно. В обох видів тварин відзначали гіперплазію слизової нижніх відділів шлунково-кишкового тракту з або без ерозій/виразок. Численні дослідження не виявили генотоксичності. Впливу на фертильність також не знайдено.

Інформація щодо впливу на плід:

Аліскірен є непептидним інгібітором реніну, призначеним для лікування гіпертензії самостійно або в комбінації з іншими препаратами. Аліскірен частково метаболізується до неактивних метаболітів. Пероральна біодоступність слабка, тільки близько 2,5% абсорбується системно. Середній період напіввиведення становить 30 годин, рівень зв’язування з білками плазми – приблизно 50%.

Невідомо, чи аліскірен проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, довгий період напіввиведення та помірний рівень зв’язування з білками плазми припускають такий трансфер. Однак, низька жиророзчинність обмежуватиме кількість препарату, яка проникатиме до ембріону/плода.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання аліскірену в період лактації. Молекулярна вага, довгий період напіввиведення (30 годин), помірний рівень зв’язування з білками плазми (приблизно 50%) припускають екскрецію до грудного молока. Проте низька жиророзчинність обмежуватиме кількість препарату, яка проникатиме до грудного молока. Наслідки впливу на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні невідомий.

У 2001 році Американська академія педіатрії класифікувала інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, споріднену групу препаратів як сумісні з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 15.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2021 р.

Назва англійською мовою: sitagliptin.

Група/призначення: антидіабетичні препарати.

Інгібітори дипептидил пептидази-4 (DPP-4).

Альтернативні назви / синоніми: янувія, ситена.

Комбінований препарат: янумет (ситагліптин та метформін).

Діюча речовина: ситагліптин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання ситагліптину в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Препаратом вибору для лікування вагітних з цукровим діабетом є інсулін, тому що інші гіпоглікемічні препарати не так чітко контролюють рівень цукру. Крім того, інсулін не проникає крізь плаценту до плода, усуваючи таким чином несприятливий вплив самого препарату на плід.

Якщо гіперглікемія виникає на ранніх термінах вагітності, вона тісно асоціюється з рядом несприятливих наслідків для матері та плода, включно зі структурними аномаліями. Для попередження таких наслідків американська колегія акушерів-гінекологів рекомендує при діабеті 1 та 2 типів в період вагітності призначати інсулін, а також при гестаційному діабеті, якщо дієта не допомагає.  Якщо жінка вагітніє, приймаючи ситагліптин, її слід перевести на інсулін.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. При введенні в період органогенезу щурам та кролям доз, які призводили до впливу, ≤30 і ≤20 разів відповідно від впливу, отримуваного людиною внаслідок дії максимальної рекомендованої дози 100 мг/день, виходячи з AUC*, не відзначали тератогенності. Доза, яка в 100 разів перевищувала максимальну рекомендовану для людини, призводила до підвищення частоти мальформацій ребер в потомства. У щурів дози, які вводились від 6-го дня вагітності до 21-го дня лактації і призводили до впливу, який в 100 разів перевищувала максимальну рекомендовану для людини, спричиняли зменшення ваги тіла потомства. Не відмічали функціональних чи поведінкових змін.

Дворічне дослідження карциногенності проводилось у самців і самок щурів. Виявлено підвищення частоти комбінованої аденоми/карциноми печінки у самців та самок і карциноми печінки у самок на фоні доз, які у 60 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини. Доза, 20-кратна максимальній рекомендованій для людини не спричиняла пухлини печінки. Аналогічне дослідження, проведене у самців і самок мишей з  дозами ≤70 разів від максимальної рекомендованої для людини, не виявило підвищення частоти пухлин будь-якого органу. Ситагліптин не продемонстрував мутагенності та кластогенності в численних дослідженнях. Не відзначали впливу на фертильність чи іншої шкоди для плода у щурів та кролів на фоні доз, які призводили до впливу на рівні ≤12 разів від максимальної рекомендованої для людини.

Ситагліптин проникає через плаценту у щурів та кролів. Ймовірно, що препарат проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, низький рівень метаболізму, зв’язування з білками плазми, подовжений період напіввиведення припускають проникнення препарату до ембріону/плоду. Однак, низька жиророзчинність обмежуватиме цей вплив.

Інформація щодо впливу на плід:

Ситагліптин є інгібітором діпептіділпептідази-4 (DPP4), який призначається для глікемічного контролю пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу.  Інші препарати цього класу: лінагліптин, саксагліптин.

Ситагліптин призначається перорально як доповнення до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю у дорослих з цукровим діабетом 2 типу. Також призначається в комбінації з метформіном чи тіазолідиндіоном, якщо монотерапія не забезпечує належного гіпоглікемічного контролю. При дослідженні у здорових індивідів та пацієнтів з цукровим діабетом не знижують рівень глюкози в крові. Ситагліптин частково метаболізується, 79% препарату виводиться з сечею у незміненому стані. Період напіввиведення після одноразової дози становить 12,4 години. Рівень зв’язування з білками плазми низький – 38%.

Виробник заснував Реєстр вагітних, які приймали янувію (ситагліптин) та янумет (ситагліптин/метформін) за період від 4 серпня 2006-го року до 3 серпня 2009-го року (Merck Pregnancy Registry). В процесі клінічного трайлу 8 жінок зазнали впливу ситагліптину або ситагліптину/метформіну в І триместрі. Результати цих вагітностей були наступними: 5 здорових новонароджених, 2 спонтанні аборти, 1 загибель плода (на 34 тижні у матері, яка приймала ситагліптин і метформін окремо в перші 5 тижнів вагітності). Результати 16 вагітностей цього Реєстру (для обох препаратів разом): 9 народжених живими (1 двійня), 1 самовільний викидень, 5 втрачених з-під нагляду, 2 не закінчені на момент повідомлення вагітності. Не було виявлено вроджених вад. Результати 6 ретроспективно проаналізованих вагітностей: 2 народжені живими дитини, 3 самовільні викидні, 1 медичний аборт на 19 тижні з приводу  енцефалоцеле та внутрішньоутробної затримки розвитку (вплив сирагліптину/метформіну протягом 7 тижнів у І триместрі).

Повідомляється про жінку, яку лікували ситагліптином, інсуліном, метформіном, розиглітазоном протягом 5 тижнів у І триместрі. На 33 тижні народився хлопчик з дисплазією лівої нирки, відсутністю правої нирки, вираженою гіпоспадією, відсутністю правого яєчка, крипторхізмом зліва, правобічною паховою килою. Ці аномалії відповідають діабетичній ембріопатії.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання ситагліптину в період лактації у людини. Молекулярна вага, низький рівень метаболізму (21%), рівень зв’язування з білками (38%), подовжений період напіввиведення (12,4 години) припускають екскрецію до грудного молока. Низька жиророзчинність обмежуватиме вплив на плід. Наслідки такого впливу на немовля невідомі. Передозування ситагліптину (6-кратна максимальна рекомендована доза для людини протягом 10 днів) у здорових дорослих не спричиняло залежних від дози несприятливих наслідків. Таким чином, гіпоглікемія у немовляти на грудному вигодовуванні є малоймовірною, але дитину слід моніторувати відносно такого ефекту.

Найчастішим несприятливим наслідком у дорослих при лікуванні цим препаратом був назофарингіт. Немовля слід моніторувати на предмет такого ефекту.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501648/.

Адаптовано 15.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2021 р.

Назва англійською мовою: alglucosidase alfa.

Група/призначення:

Засоби, що впливають на травну систему та метаболічні процеси. Ферменти.

Алглюкозидаза альфа – це рекомбінантна форма кислої альфа-глюкозидази людини, яка виробляється за ДНК-рекомбінантною технологією з використанням культури клітин яєчника китайського хом’яка (Chinese Hamster Ovary).

Алглюкозидаза альфа є орфанним препаратом. Покази: ферментозамісна терапія хвороби Помпе. Хвороба Помпе – це глікогеноз ІІ типу, недостатність ферменту лізосомної кислої a-глюкозидази (кислої мальтази), функцією якої є деградація глікогену.

Альтернативні назви / синоніми: міозим, аглюкозидаза-α.

Діюча речовина: алглюкозидаза альфа.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації:  

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступне одне повідомлення про використання алглюкозидази альфа у вагітної жінки. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але доза в цих дослідженнях була дуже низькою. Не лікована хвороба Помпе є важким станом, смерть може наступити від дихальної недостатності. Якщо жінка потребує ферментозамісної терапії алглюкозидазою альфа, то її не слід зупиняти з настанням вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мишей, яким внутрішньовенно кожного другого дня вводили фермент в дозі 0,2 від рекомендованої для людини, яку вводять один раз на 2 тижні, виходячи з площі поверхні тіла. Така доза не наносила шкоди плоду і не впливала на фертильність чи репродуктивну поведінку мишей. Досліджень карциногенності і мутагенності не проводилось.

Інформація щодо впливу на плід:

Препарат вводиться внутрішньовенно кожні 2 тижні в якості ферментозамісної терапії пацієнтам з хворобою Помпе. Період напіввиведення з плазми залежить від дози і коливається в межах 2,3 – 2,9 годин.

Невідомо, чи алглюкозидаза альфа проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага та короткий період напіввиведення припускають, що невелика кількість глікопротеїну може досягти плода.

Повідомлення 2011-го року описало випадок використання аглюкозидази альфа (20 мг/кг кожного другого тижня) протягом вагітності у 40-річної жінки з хворобою Помпе з пізнім початком. Через погіршення основної хвороби на 38-му тижні було проведено кесарський розтин, народився здоровий хлопчик з оцінкою за шкалою Апгар 8, 9 та 10 балів та нормальними показниками ваги, росту, окружності голови. При огляді у віці 1 року розвиток дитини був нормальним.

Застосування препарату під час вигодовування:

Доступне одне повідомлення про використання алглюкозидази альфа в період лактації. Мова йде про описану вище жінку, яка отримувала ферментозамісну терапію протягом вагітності і продовжила лікування в період грудного вигодовування.  Перед введенням дози визначили активність ферменту в грудному молоці – 3 нмол/мл/год – 10% від показника в грудному молоці здорової жінки. Через 2,5 години після інфузії була досягнута найвища активність (245 нмл/мл/год). Як відомо, це природний фермент, тому він присутній у немовляти. В даному випадку не спостерігали несприятливих наслідків.

Якщо жінка потребує ферментозамісної терапії алглюкозидазою альфа, то її не слід зупиняти в період грудного вигодовування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501820/.

Адаптовано 09.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.06.2021 р.

Назва англійською мовою: еxenatide.

Група/призначення: протидіабетичний препарат.

Див. статтю Цукровий діабет та вагітність.

Альтернативні назви / синоніми:

Баета, батов, ексенатід.

Діюча речовина: ексенатид.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання ексенатиду в період вагітності у людини. В одного виду тварин спостерігали токсичний вплив на розвиток (структурні аномалії, неонатальну загибель), що спонукало віднести ризик від впливу препарату до помірного. Проте відсутність досвіду використання у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Допоки таких даних не отримано, найкращою рекомендацією буде уникнення використання цього препарату в період вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мишей і кролів. Мишам вводили підшкірно дози, які призводили до системного впливу, в 390 разів вищого від отримуваного в людини на фоні максимальної рекомендованої для людини дози, до та під час парування та ще до 7-го дня вагітності. В період органогенезу (з 6 до 15 дня) підшкірне введення доз, які призводили до трикратного системного впливу, відносно максимальної рекомендованої дози, призводило до зменшення ваги плодів та новонароджених, розщілини піднебіння, неправильної осифікації ребер та кісток черепа. Підвищення частоти випадків неонатальної смерті на 2-4 дні після народження на фоні підшкірних доз, які призводили до системного впливу, втричі вищого від отримуваного у людини при використанні максимальної рекомендованої дози (вплив в період 2-4 днів після пологів). Вагітним кролям в період органогенезу (6-18 дні) підшкірно вводили дозу, яка призводила до системного впливу, який в 12 разів перевищував отримуваний у людини від максимальної рекомендованої дози, що призводило до неправильної осифікації.

У мишей не відзначали ознак карциногенності на фоні підшкірних доз, що призводили до системного впливу, який в 95 разів перевищував показник у людини внаслідок дії максимальної рекомендованої дози за період 2 років.

Дослідження, тривалістю 2 роки, виявило у самок щурів залежне від дози підвищення доброякісних С-клітинних аденом щитоподібної залози на фоні системного впливу, який у 5-130 разів перевищував цей показник у людини. Ексенатид не продемонстрував мутагенності чи кластогенності в різних дослідженнях, а 4-тижневе дослідження з впливом, в 390 разів вищим від отримуваного в людини не виявило порушень фертильності у мишей.

Інформація щодо впливу на плід:

Ексенатид (відомий як ексендин-4) посилює залежну від глюкози секрецію інсуліну з бета-клітин підшлункової залози, пригнічує підвищену секрецію глюкагону, уповільнює спорожнення шлунку. Це пептид з 39 амінокислот, який призначають підшкірно.

Ексенатид призначається як допоміжна терапія для покращення глікемічного контролю у пацієнтів з діабетом 2 типу, які приймають метформін, сульфонілсечовину чи комбінацію цих препаратів, але при цьому не досягають адекватного глікемічного контролю. Препарат виводиться насамперед клубочковою фільтрацією з наступною протеолітичною деградацією. Середній період напіввиведення становить 2,4 години.

Дослідження 2003 року ex vivo з використанням котелидону плаценти при нормальній доношеній вагітності вивчало проникнення ексенатиду через плаценту. Відповідно до високої молекулярної ваги та короткого періоду напіввиведення співвідношення плід : мати становило ≤0,017. Хоча ці результати можуть не відповідати стану протягом  всієї вагітності, ймовірно, вплив препарату на плід є незначним.

Інші препарати цього класу: дулаглутид, альбіглютид, ліраглутид.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання ексенатиду в період лактації. Молекулярна вага та короткий період напіввиведення (2,4 години) припускає, що до грудного молока проникатиме клінічно незначима кількість препарату. І ця кількість буде перетравлена в шлунково-кишковому тракті немовляти. Хоча ризик для немовляти, що знаходиться на грудному вигодовуванні є невідомим, але видається низьким. Незважаючи на цей факт, рекомендується моніторувати рівень глюкози в крові.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 09.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.06.2021 р.

Назва англійською мовою: dulaglutide.

Група/призначення: протидіабетичний препарат.

Альтернативні назви / синоніми: трулісіті.

Діюча речовина: дулаглутид.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:  

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Препаратом вибору для лікування вагітних з цукровим діабетом є інсулін, тому що інші гіпоглікемічні препарати не так чітко контролюють рівень цукру. Крім того, інсулін не проникає крізь плаценту до плода, усуваючи таким чином несприятливий вплив самого препарату на плід.

Якщо гіперглікемія виникає на ранніх термінах вагітності, вона тісно асоціюється з рядом несприятливих наслідків для матері та плода, включно зі структурними аномаліями. Для попередження таких наслідків американська колегія акушерів-гінекологів рекомендує при діабеті 1 та 2 типів в період вагітності призначати інсулін, а також при гестаційному діабеті, якщо дієта не допомагає.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів.  Вагітні щури отримували дози, 14-кратні максимальній рекомендованій для людини, виходячи з AUC*, що призводило до зниження ваги плодів, зменшення споживання їжі матерями та зниження набирання ними ваги. Дози, які перевищували максимальну рекомендовану для людини в 44 рази спричиняли неправильну осифікацію скелету, підвищення частоти постімплантаційних втрат. 16-кратні відносно максимальної рекомендованої для людини дози, призначені від моменту імплантації і далі протягом лактації, призводили до зменшення ваги тіла від народження до 63 дня життя у тварин чоловічої статі і до 83 – жіночої, також зниження показників запам’ятовування тощо, у матерів – зменшення споживання їжі та набирання ваги.  У кролів дози, 13-кратні максимальній рекомендованій для людини, введені в період органогенезу, спричиняли у плодів мальформації хребців та/або ребер, а в матерів – зменшення споживання їжі та набирання ваги.  Зменшення споживання їжі та набирання ваги матерями, що спостерігали в обох видів тварин, обумовлене фармакологією дулалглутиду. У щурів відзначили залежний від дози та тривалості лікування ризик С-клітинної карциноми щитоподібної залози.

Генотоксичних досліджень не проводилось. В дослідженнях фертильності препарат асоціювався з подовженим діеструсом, залежним від дози зниженням середнього числа corpora lutea, сайтів імплантації, життєздатних ембріонів, зниженням споживання їжі та ваги матерів.

Інформація щодо впливу на плід:

Дулаглутид вводиться підшкірно один раз на тиждень. Це агоніст рецептора глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1), який призначається в якості додатку до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю у дорослих з діабетом 2 типу. Період напіввиведення становить приблизно 5 днів, інформація про рівень зв’язування з білками плазми відсутня. Інші препарати цього класу: альбіглютид, ексенатид, ліраглутид.

Невідомо, чи дулаглутид проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага припускає обмеження такого трансферу, якщо він взагалі відбувається. Однак, довгий період напіввиведення може посилювати вплив на плід, особливо  в ІІІ триместрі.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання дулаглутиду в період лактації. Молекулярна вага припускає обмежену екскрецію препарату до грудного молока, якщо вона взагалі відбувається. Однак, навіть якщо препарат проникне до грудного молока, ймовірно, він перетравиться в шлунково-кишковому тракті немовляти.

Найчастішими несприятливими наслідками у дорослих при лікуванні цим препаратом були діарея, нудота, блювота, абдомінальний біль, зниження апетиту.  Тому, якщо жінка в період грудного вигодовування отримує цей препарат, немовля слід моніторувати на предмет таких ефектів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500979/.

Адаптовано 09.06.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.06.2021 р.