Група/призначення:

Противірусний препарат для системного застосування; блокатор М2-каналів. Ремантадин має виражену противірусну активність. Він ефективний по відношенню до різних вірусів грипу А, також має антитоксичну дію під час грипу, викликаного вірусом В. Ремантадин пригнічує реплікацію вірусу на ранніх стадіях циклу, можливо, інгібує утворення вірусної оболонки. Ремантадин також інгібує арбовіруси, котрі є збудниками енцефаліту.

Альтернативні назви / синоніми: мерадан, мерабон.

Діюча речовина: ремантадин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування у людини обмежений. На кінець 1996 року FDA не отримав жодного повідомлення про прийом цього препарату при вагітності. Відсутність даних про використання у людини в період вагітності не дозволяє оцінити ризик для плода, але в той же час відсутність значної тератогенності у тварин може свідчити, що ремантадин асоціюється з нижчим ризиком при вагітності, ніж тісно пов’язаний з ним амантадин (противірусний, протипаркінсонічний препарат).

В цілому вагітність не є протипоказанням до призначення противірусних препаратів для зменшення важкості перебігу грипу. Вибір препарату повинен корелювати з чутливістю переважаючого штаму. Так, наприклад, H₁N₁ («свинячий грип»), ідентифікований у квітні 2009 року, продемонстрував резистентність до ремантадину та амантадину, але не був резистентним до занамівіру (противірусний препарат) та озельтамівіру (противірусний препарт).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження у мишей продемонстрували плацентарний  трансфер ремантадину. Призначення вагітним мишам та щурам дози до 300 та 500 мг/кг в окремий день гестацї не призводило до зростання частоти вроджених вад. Введення препарату вагітним щурам на 8-й гестаційний день зменшувало виживання плодів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи ремантадин проникає до плаценти, але його молекулярна вага це припускає.

Ретроспективне когортне дослідження з охопленням періоду 2003-2008 років аналізує 239 вагітностей, при яких проводилось противірусне лікування. 104 жінки отримували блокатори М2-каналів (ремантадин, амантадин, або обидва), а 135 – озельтамівір. Результати цих вагітностей порівняли з 82097 контролями. В комбінованій основній групі препарати вживали: 13% в І триместрі, 32% – в ІІ, 55% – в ІІІ триместрах. Не виявлено значимої різниці між основними групами та контрольною щодо особливостей стану матерів та перебігу пологів, крім вищої частоти багатоплідних вагітностей в основній групі вагітних, які приймали інгібітори М2-каналів. Також не було різниці в наступних показниках між групами – М2-каналів, озельтамівіру та контролів: мертвонародження  – 0%, 0%, 1%, відповідно, великі вроджені вади – 1% (трисомія 21), 0%, 2%, відповідно, малі аномалії – 19%, 15%, 22%, відповідно. Єдиною значимою знахідкою в характеристиках народжених живими серед одноплідних вагітностей був вищий ризик некротизуючого ентероколіту в обох основних групах при порівнянні з контрольною: 1%, 0,8% та 0,02%, відповідно.

Аналіз використання ремантадину або амантадину 108 жінками не продемонстрував зростання несприятливих результатів вагітностей. Майже у всіх випадках вплив препарату відбувався після І триместру, єдина вада виявлена у дитини з синдромом Дауна.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Відсутній досвід застосування у людини. Згідно з інструкцією до препарату ремантадин проникає до молока щурів з досягненням концентрації, яка вдвічі перевищує концентрацію в крові протягом 2-3-х годин після дози. Також інструкція відзначає несприятливі наслідки у потомства при лактації та рекомендує не призначати ремантадин в цей період.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 05.06.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.06.2016 р.

Стафілокок золотистий (Staphylococcus aureus) – куляста грам-позитивна бактерія роду стафілокок. Він є збудником багатьох інфекцій та захворювань. Очолює список бактерій, якими найчастіше вражаються в медичних установах. До прикладу, у США щороку реєструється понад 100000 випадків інфікування цим стафілококом, багато зі смертельним результатом.

Золотистий стафілокок знаходиться на шкірі або в носі без будь-яких проблем та ускладнень для людини (носійство), однак, якщо стафілокок потрапляє всередину організму через поріз або рану, це може призвести до утворення фурункулів або інфекції на шкірі, або пневмонії чи сепсису.

Синонім:

Стафілокок та вагітність, стафілокок золотистий та вагітність.

Золотистий стафілокок під час вагітності (короткий висновок):  

Вищий ризик зараження стафілококом мають пацієнти лікарень; особи, що одужують після хірургічних втручань та інших процедур; люди, що проживають в перенаселених приміщеннях (притулки, в’язниці);  діти в дитсадках; особи із залежністю від препаратів, які вводять внутрішньовенно;  люди з ослабленим імунітетом; спортсмени; військовослужбовці.

Споживання їжі, забрудненої стафілококом може викликати харчове отруєння симптоми якого включають важку блювоту, діарею з болями в животі, які виникають через кілька годин після прийому їжі.  Такий прояв інфекції, як правило, не є серйозним і триває не більше 1 дня.

При потребі лікування призначають антибіотики – метицилін, пеніцилін, оксацилін, амоксицилін. Рідше бувають випадки, коли стафілокок не реагує на таке лікування. Це називається «метициліновою резистентністю до золотистого стафілококу» або метицилін-резистентний золотистий стафілокок (“methicillin resistance to staphylococcus aureus” або “MRSA”). В таких випадках застосовуються інші препарати.

Інформація щодо впливу на плід:  

Хоча інфекції, викликані стафілококом, в тому числі, метицилін-резистентним,  не достатньо вивчені при вагітності, їх не пов’язують з підвищеним ризиком вроджених вад розвитку. Також відсутні повідомлення про спричинення стафілококом самовільного переривання вагітності.

Щодо безпечності лікування стафілококової інфекції при вагітності: різні типи антибіотиків можуть призначатися у всіх триместрах вагітності. При потребі призначають антибіотик пеніцилінового ряду. Вважається, що ці препарати не призводять до формування вроджених вад або виникнення інших ускладнень в період вагітності. При резистентності стафілококу до пеніцилінів призначають інші антибіотики, виходячи з чутливості.

При вагітності особливо слід уникати контакту з особами (діти, інші члени родини, тощо) з підтвердженою інфекцією, спричиненою стафілококом, в тому числі – резистентним до метициліну.

Золотистий стафілокок  під час вигодовування:        

Допускається грудне вигодовування при прийомі мамою антибіотиків. Проте в деяких дітей можлива алергічна реакція у вигляді висипки, зміни випорожнень.

При грудному вигодовуванні можлива передача стафілококової інфекції від матері до дитини і навпаки. Людина може бути носієм золотистого стафілококу (в носі). Виходячи з цього, якщо немовля має інфекцію носа, у мами підвищується ризик виникнення маститу, особливо при пошкодженні сосків.

Крім того, є повідомлення про зараження немовлят зцідженим грудним молоком, зараженим стафілококом.

Дитина може заразитись від мами, якщо контактує з раною або виділенням з поверхні рани, навіть без грудного вигодовування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 05.06.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.06.2016 р.

Група /призначення:

Низькокалорійний підсолоджувач (дипептидний ефір, що складається з фенілаланіну і аспарагінової кислоти).

Альтернативні назви / синоніми: Е951

Діюча речовина (-ни):

L-аспартил-L-фенілаланіну метиловий естер.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Сумісний, за винятком осіб з фенілкетонурією.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Немає клінічних або епідеміологічних досліджень побічних ефектів аспартаму на вагітність. Теоретичні проблеми виникли щодо вживання аспартаму вагітними жінками і маленькими дітьми. Плазмові концентрації фенілаланіну підвищуються після прийому аспартаму. На підставі цих даних постає питання, чи можуть розвиватися концентрації фенілаланіну, токсичні для плода після прийому аспартаму у жінок, гомозиготних або навіть гетерозиготних за фенілкетонурією. Фенілаланін зазвичай утворюється від розпаду білків і споживання в кількостях приблизно 50 мг/кг/день. Споживання фенілаланіну з аспартаму навряд чи буде більшим за 10% від цієї суми. Таким чином, жінки групи ризику розвитку гіперфенілаланінемії повинні уникати численних інших джерел фенілаланіну на додаток до аспартаму; наявність аспартаму в раціоні викликає порівняно незначне занепокоєння щодо фенілаланінового навантаження.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

На основі експериментальних досліджень на тваринах, не очікується збільшення ризику вроджених аномалій від вживання аспартаму під час вагітності. В експериментальних дослідженнях на тваринах ця речовина не була пов’язана із збільшенням кількості вроджених дефектів. Мозкові ураження можуть спостерігатись у новонароджених гризунів, які отримували аспартам в дуже високих дозах (г/кг маси тіла). Однак, порівнювані дози, не впливають на морфологію мозку новонароджених мавп, тому можна припустити, що примати не настільки чутливі, як гризуни до цієї форми інтоксикації аспартамом. Поведінкове тестування материнських тварин після введення їм через шлунковий зонд дози в 1000 і 4000 мг/кг дало змогу виявити появу відрази до запаху у морських свинок і суперечливі повідомлення про можливі негативні впливи на візуальну відповідь на положення в піддослідних мишенят.

Одна група італійських дослідників повідомила про виявлення підвищеної частоти злоякісних новоутворень серед потомства щурів, яких годували кормом, що містить 100, а не 20 мг/кг/день аспартаму в другій половині вагітності. Потомство в цих дослідженнях годували згідно з тією ж дієтою з однаковим вмістом аспартаму протягом усього їхнього життя, але захворюваність на пухлинні процеси легенів і молочних залоз була значно більшою за пренатального і пожиттєвого впливу, ніж при аналогічному лікуванні, що почалося в підлітковому віці.

Інформація щодо впливу на плід:

Огляд 2007 року консультантами, що фінансуються промисловістю, не надає переконливих доказів канцерогенності аспартаму. Ця група також опублікувала детальний критичний аналіз італійських даних про асоціацію внутрішньоутробного та пожиттєвого впливу аспартаму з підвищеною захворюваністю на деякі пухлини.

Застосування препарату під час вигодовування (короткий висновок):

Використання аспартаму матерями, що годують грудьми може збільшити кількість аспартату (іонізованої форми аспарагінової кислоти) і фенілаланіну в молоці, але величина цього збільшення мала і незначна в порівнянні з нормальними коливаннями вмісту амінокислот людського молока. Згідно з даними LactMed, сам по собі аспартам в молоці не знайдений, оскільки він швидко руйнується при травленні. Перегляд скарг споживачів CDC (Центр з контролю і профілактики захворювань, США) не надав доказів несприятливих наслідків для здоров’я, пов’язаних з використанням аспартаму, але наявні дані не виключають можливість того, що деякі люди можуть мати незвичну чутливість до продукту.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Залежно від рН і температури, аспартам може розпадатися на 9 інших сполук, у тому числі дікетопіперазин, його амінокислоти, і метанол. Токсикологічне тестування цих продуктів розпаду не визначило токсичного впливу на репродуктивність. Інтоксикація метанолом, що розвивається від прийому аспартаму, не здається значною проблемою, тому що доза аспартаму для утворення токсичних рівнів метанолу повинна бути 2000 мг/кг маси тіла.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 14.01.2016 р.:
Закутній Т.О., студент 6 курсу медичного факультету №2 Буковинського державного медичного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.06.2016 р.

Група / призначення:

Антибіотик групи макролідів, широко використовується в Європі вже більше 30 років, в основному для лікування протозойних інфекцій – криптоспоридіозу та токсоплазмозу.

Альтернативні назви / синоніми:

Ровален, роваміцин, ровацид, старкет.

Діюча речовина: спіраміцин

Рекомендації при вагітності: сумісний

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані щодо людей; імовірно сумісний

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Немає повідомлень про несприятливі наслідки для плода пов’язані з прийомом спіраміцину. Згідно з даними двох французьких дослідників 1974 року, антибіотик використовувався в Європі більш ніж впродовж 15 років без будь-яких доказів шкоди для плода. Спіраміцин у дозуванні 2-3 г/добу впродовж вагітності, є методом вибору при первинній токсоплазмовій інфекції у вагітної жінки. Якщо згодом діагностована інфекція плода, до терапії спіраміцином додають піріметамін, сульфадоксин або сульфадиазин і фолієву кислоту. Проте, переконання, що включення піріметаміну і сульфаніламіду до схеми лікування для істотного зменшення частоти важкого вродженого токсоплазмозу залишається спірним через потенційний додатковий ризик для плода від комбінації лікарських засобів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

2 дослідження у вагітних тварин описано в рев’ю IPCS INCHEM (IPCS Health and Safety Guide (International Programme on Chemical Safety (IPCS), опубліковано ВООЗ). Не виявлено ембріотоксичності при введенні вагітним мишам через зонд  спіраміцину в дозі 400 мг/кг/день. Також не спостерігали при цьому зростання частоти вроджених вад, впливу на постнатальний розвиток, частоту смертності, зміну ваги плодів. Значне зменшення ваги потомства відзначали при введенні найвищих доз на 15-й та 19-й гестаційні дні. Дослідження у вагітних кролів продемонструвало ембріотоксичність при дозах 200 або 400 мг/кг/день. При останній дозі зменшувалась вага плодів, але не підвищувалась частота вроджених вад. Не повідомляється про кількість невдалих вагітностей у кролів.

Інформація щодо впливу на плід:

Зараження матері Toxoplasmа gondii на ранніх термінах вагітності може призвести до народження дітей з клінічним синдромом, що може включати гідроцефалію або мікроцефалію, гепатоспленомегалію, жовтяницю, макулопапульозний висип, хоріоретиніт, і церебральну кальцифікацію. Не знайдено ніяких доказів, що інфікування матері до зачаття призводить до інфікування плода або народження дитини з вродженим токсоплазмозом.

Спіраміцин проникає через плаценту до плода. Концентрації антибіотика в сироватці крові матері, пуповинній крові, і плаценті після дозування у 2 г/день були 1,19, 0,63 і 2,75 мкг/мл, відповідно. Коли материнська доза була збільшена до 3 г/день, рівні були 1,69, 0,78 і 6,2 мкг/мл відповідно. На підставі цих результатів, відношення «пуповинна кров : материнська сироватка» становить приблизно 0,5. Крім того, в цих дозах, спіраміцин концентрується в плаценті з рівнями, що перевищують ті, що в сироватці крові матері приблизно від двох до чотирьох разів.

Застосування препарату під час вигодовування (короткий висновок):

Спіраміцин виділяється в грудне молоко. У грудних немовлят, чиї матері отримують спіраміцин по 1,5 г/добу впродовж 3 днів, сироваткові концентрації були 20 мкг/мл. Ця концентрація була бактеріостатичною.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): немає достатніх даних.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby – a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 09.02.2016 р.:
Закутній Т.О., студент 6 курсу медичного факультету №2 Буковинського державного медичного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.06.2016 р.

Група/призначення: протигрибкові антибіотики.

Альтернативні назви / синоніми:

Амфосфат, фунгілін, фунгізон, сараміцетин, венцидин, амфотрет.

Діюча речовина: амфотерицин В.

Рекомендації при вагітності: сумісний

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

У 2010 році Товариство з інфекційних захворювань Америки рекомендувало внутрішньовенне введення амфотерицину як пріоритетне лікування криптококової інфекції під час вагітності.

Не повідомлялося про несприятливі наслідки для плода при використанні ліпосомального амфотерицину В впродовж всіх триместрів вагітності.

Було повідомлено про успішне застосування амфотерицину В у грудних дітей із системним кандидозом без істотної нефротоксичності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Експериментальні звіти щодо впливу амфотерицину В на репродуктивність тварин є неповними. Відсутні  контрольні дані щодо людей. Дозування впродовж органогенезу у щурів і кроликів по 7,5 і 10 мг/кг/день, відповідно, не викликали значної ембріофетальної токсичності і тератогенності. В описі препарату зазначено, що експериментальні дослідження репродуктивності на тваринах не показали ніяких ознак ушкодження плода амфотерицином В, але не дано жодної додаткової інформації.

Нефротоксичність амфотерицину В, що зустрічалась у тривало лікованих дорослих була продемонстрована на новонароджених щурах.

Інформація щодо впливу на плід:

Вчасно був задокументований трансфер через плаценту у людей. В одному випадку, прийом  амфотерицину В матерями було припинено за 4 тижні до пологів, але препарат ще був присутній у пологах в антимікробних концентраціях в плацентарній тканині і ембріональній сироватці. Ці дані свідчать про те, що амфотерицин В може зберігатись в плаценті або амніотичній рідині. Були повідомлення про випадки у вагітних жінок, які отримували амфотерицин В без видимих побічних ефектів, хоча деталі оцінки дітей були недостатніми. Мати, яка лікувалась амфотерицином В між дев’ятим і двадцять другим тижнями вагітності, народила дитину з черепно-лицевими і скелетними аномаліями, що схожі на синдром Антлі-Бікслера; однак, ця пацієнтка раніше за вагітності лікувалась флуконазолом, який був асоційований з аналогічними аномаліями плода в інших випадках.

Було повідомлено про використання ліпосомального амфотерицину В для лікування лейшманіозу під час вагітності. Одне дослідження охопило 39 вагітних жінок з вісцеральним лейшманіозом. 13 (33%) жінок були в першому триместрі, 16 (41%) в другому, і 10 (26%) –  в третьому. 23 жінки лікували стибоглюконатом натрію, 4 – ліпосомальним амфотерицином В і стибоглюконатом натрію і 12 – тільки ліпосомальним амфотерицином. Було 13 (57%) мимовільних викиднів в групі монотерапії стибоглюконатом натрію і жодного в кожній з двох інших груп. Повідомлялось про додаткові використання амфотерицину В короткими серіями під час вагітності для лікування лейшманіозу без побічних ефектів у плода. Також була доповідь про випадок, нормального результату після лікування легеневого бластомікозу на 34 тижні вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Через погане всмоктування амфотерицину В при прийомі всередину, не очікується введення в організм з молоком у дозах, що призведуть до системного впливу на немовлят; однак, немає ніяких досліджень по використанню в період лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): дані відсутні.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 10.02.2016 р.:
Закутній Т.О., студент 6 курсу медичного факультету №2 Буковинського державного медичного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.06.2016 р.

Група/призначення:

Противірусний препарат для системного застосування. Озельтамівір – це проліки*, що швидко метаболізуються печінковими естеразами до озельтамівіру карбоксилату – активного противірусного агенту.

Покази: неускладнений гострий грип у пацієнтів віком 1 року та старших, в яких симптоми тривають понад 2 дні; профілактика грипу у пацієнтів віком 1 року та старших. У квітні 2009 року FDA дозволив в ургентних ситуаціях призначати озельтамівір для лікування та профілактики грипу дітям до року.

Озельтамівір ефективний проти нового штаму грипу H₁N₁ (раніше називався «свинячим») як для лікування, так і для профілактики в групі осіб високого ризику ускладнень, як, наприклад, вагітні.

Альтернативні назви / синоніми: таміфлю, осельтамівір.

Діюча речовина: озельтамівір.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Обмежені дані про застосування у людини при вагітності не припускають підвищеного ризику для плода. Оскільки грип при вагітності пов’язаний з високим ризиком, користь для матері від лікування значно перевищує ризик для плода, якщо такий взагалі  існує. Більше того, гіпертермія, яка часто супроводжує грипозну інфекцію, в І триместрі подвоює ризик формування дефектів нервової трубки (вади нервової системи: аненцефалія, розщілина хребта, енцефалоцеле). На додаток, гіпертермія у матері в пологах є фактором ризику неонатальних судом, енцефалопатії, дитячого церебрального паралічу, неонатальної загибелі. Отже, в будь-якому випадку гіпертермію слід негайно лікувати ацетамінофеном (парацетамол; ненаркотичний анальгетик) та, в І триместрі, полівітамінами, що містять фолієву кислоту.

В цілому вагітність не є протипоказанням до призначення противірусних препаратів для зменшення важкості перебігу грипу. Вибір препарату повинен корелювати з чутливістю переважаючого штаму. Так, наприклад, H₁N₁ («свинячий грип»), ідентифікований у квітні 2009 року, продемонстрував резистентність до ремантадину (противірусний препарат) та амантадину (противірусний, протипаркінсонічний препарат), але не був резистентним до занамівіру (противірусний препарат) та озельтамівіру.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Доклінічні дослідження, наведені в інструкції до препарату, не продемонстрували вплив на фертильність у самок та самців щурів при преоральних дозах до 1500 мг/кг/день. Ці дози призводили до концентрації в крові в 100 раз вищої, ніж визначається в людини при рекомендованих дозах. При введенні вагітним щурам та кролям пероральних доз з досягненням концентрації, яка в 100 разів (у щурів) та в 50 разів (у кролів) перевищувала отримувану у людини, відзначали материнську токсичність та зростання частоти малих скелетних варіацій у плодів. Такі зміни не є характерними для материнської токсичності. Озельтамівір проникає до плаценти у щурів та кролів і визначається в грудному молоці. Несприятливих наслідків у щурів при лактації не спостерігали.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Системний вплив озельтамівіру становить <5% від загального. Зв’язування з білками плазми низьке (3%), але період напіввиведення подовжений – 6-10 годин.

Хоча молекулярна вага препарату та його метаболіту, мінімальне зв’язування з білками, подовжений період напіввиведення припускають, що як препарат, так і метаболіт проникають до плода, дослідження 2008 року наводить протилежні дані.

На моделі плаценти людини ex vivo спостерігали інтенсивний метаболізм озельтамівіру до активного метаболіту, але ні сам препарат, ані метаболіт не виявлялись у плодовій частині плаценти при досягненні концентрації, яка у 5-6 разів перевищувала терапевтичну. Рівні препаратів визначалися в плодовій частині при концентрації, яка у 20-830 разів перевищувала терапевтичну. Середній індекс кліренсу при таких високих концентраціях становив 0,13, акумуляція в плода була мінімальною.

CDC опублікував інформацію про 2 випадки інфекції, викликаної вірусом H₁N₁ при вагітності, які лікували озельтамівіром. 29-річна жінка у терміні 23 тижнів звернулась до клініки сімейної медицини зі скаргами на кашель, ангіну, озноб, лихоманку, слабкість, які тривали 1 день. Швидкий тест на грип був позитивним, пізніше підтверджено наявність вірусу H₁N₁. Матері призначили озельтамівір, симптоми зникли без ускладнень. Вагітність протікала нормально. Лікар, яка спостерігала жінку, також була вагітною в терміні 13 тижнів, вона почала профілактично приймати озельтамівір і симптоми грипу не розвинулись.

Коротке повідомлення 2008 року від виробника інформує про вживання озельтамівіру 61 вагітною (без уточнення терміну вагітності) з наступними результатами: 4 самовільні викидні, 6 медичних абортів, 1 випадок синдрому Дауна (регулярна трисомія), 1 випадок аненцефалії,  49 здорових дітей. Як вважається, 2 випадки вродженої патології не були пов’язані з прийомом препарату.

Повідомлення 2009 року підсумувало дані про безпечність інгібіторів нейроамідази при вагітності та лактації. Дані від 2 тератологічних інформаційних служб Японії  охопили 90 вагітних, які приймали терапевтичні дози озельтамівіру в І триместрі (75 мг двічі на день 5 днів). Результати вагітностей наступні: 3 самовільні викидні, 1 медичний аборт, 4 передчасні пологи, 7 немовлят з низькою вагою, 1 велика вроджена вада (дефект міжшлуночкової перетинки). Частота вроджених вад становить  1,2%  – 1 випадок серед 86 народжених живими, що не перевищує загальнопопуляційного рівня.

Ретроспективне когортне дослідження з охопленням періоду 2003-2008 років аналізує 239 вагітностей, при яких проводилось противірусне лікування. 104 жінки отримували блокатори М2-каналів (ремантадин, амантадин, або обидва), а 135 – озельтамівір. Результати цих вагітностей порівняли з 82097 контролями. В комбінованій основній групі препарати вживали: 13% в І триместрі, 32% – в ІІ, 55% – в ІІІ триместрах. Не виявлено значимої різниці між основними групами та контрольною щодо особливостей стану матерів та перебігу пологів, крім вищої частоти багатоплідних вагітностей в основній групі вагітних, які приймали інгібітори М2-каналів.  Також не було різниці в наступних показниках між групами – М2-каналів, озельтамівіру та контролів: мертвонародження  – 0%, 0%, 1%, відповідно, великі вроджені вади – 1% (трисомія 21), 0%, 2%, відповідно, малі аномалії – 19%, 15%, 22%, відповідно. Єдиною значимою знахідкою в характеристиках народжених живими серед одноплідних вагітностей був вищий ризик некротизуючого ентероколіту в обох основних групах в порівнянні з контрольною: 1%, 0,8% та 0,02%, відповідно.

При шведському дослідженні ідентифікували 81 вагітну, яка отримала рецепт тільки на озельтамівір, 2 – тільки на занамівір, 3 – на озельтамівір та занамівір. 23 жінки отримали рецепт протягом 3 місяців перед вагітністю, 24 – в  І триместрі, 16 – в ІІ триместрі, 25 – в ІІІ триместрі. В цілому не виявлено підвищеного ризику вроджених вад або втрати вагітності. Діагностовано 4 випадки вроджених вад: 3 з них у  матерів, які отримали рецепти на озельтамівір до ІІ триместру (дефект міжшлуночкової перетинки, коротка вуздечка язика, крипторхізм), 1 дитина з розщілиною губи та піднебіння, але мама приймала препарат у терміні після формування такого дефекту. Жодна дитина не була малою для гестаційного віку.

Спостерігали зростання частоти пізньої транзиторної гіпоглікемії (співвідношення шансів 4,00, 95% ДІ 1,26-12,76) в основній групі. Автори також повідомляють про вищу частоту низьких оцінок за шкалою Апгар, але передбачуване зростання не було статистично значимим (2,89, 95% ДІ 0,58-14,49).

Японське дослідження охопило 619 вагітностей з впливом озельтамівіру, з них 159 в І триместрі.  Виявлено 14 дітей з вродженими вадами, з яких тільки 2 зазнали впливу препарату в І триместрі (дефект міжпередсердної перетинки та стеноз легеневої артерії; гемангіома). Частота передчасних пологів, низької ваги новонароджених, інші неонатальні ускладнення не відрізнялись  від загально популяційних показників.

Канадське дослідження використало базу даних системи охорони здоров’я для виявлення вагітностей, при яких приймався озельтамівір. Результати порівнювали з  групою вагітних без такого впливу. Не спостерігали впливу озельтамівіру на частоту передчасних пологів, рівень Апгар (<7), малість для гестаційного віку, за винятком можливого захисного ефекту на вагу новонароджених меншу за 10 перцентилів.

Британська тератологічна інформаційна служба повідомила про 27 вагітностей з впливом озельтамівіру.  Не спостерігали підвищення частоти вроджених вад в цілому і також не виявлено вроджених вад серед 8 вагітностей з впливом препарату в І триместрі. Частота передчасних пологів та низької ваги новонароджених також не підвищувалась.

Аналіз французької бази виписаних рецептів 2014 року ідентифікував 337 вагітностей з впливом озельтамівіру (49 в І триместрі). Не виявлено значимої асоціації з несприятливими результатами вагітностей.

Застосування препарату під час вигодовування:  

Озельтамівір та його активний метаболіт проникають до грудного молока з низькою концентрацією. Немовля на грудному вигодовуванні отримає менше ніж 1% материнської дози з корекцією на вагу.  Ця доза менша за педіатричну.

Більше того, грудне вигодовування рекомендоване жінкам, інфікованим новим вірусом H₁N₁, незважаючи на те, чи вони отримують лікування, через користь грудного вигодовування для імунної системи немовляти.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсиології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 02.06.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.06.2016 р.

Група/призначення:

Противірусний препарат для системного застосування. Занамівір є потужним і високо селективним інгібітором нейрамінідази, ферменту поверхні вірусу грипу. Вірусна нейрамінідаза сприяє вивільненню новоутворених вірусних частинок з інфікованої клітини і може полегшувати проникнення вірусу крізь слиз до оболонок епітеліальних клітин, сприяючи інфікуванню інших клітин. Пригнічення цього ферменту як in vitro, так і in vivo призводить до порушення реплікації вірусів грипу А та В.

Покази: лікування та профілактика грипу типів А і В у дорослих і дітей від 5 років і старших.

Альтернативні назви / синоніми: реленца.

Діюча речовина: занамівір.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступні 5 повідомлень про застосування занамівіру при вагітності. Хоча дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, обмежені або майже відсутні дані про використання у людини не дозволяють оцінити вплив препарату на плід. Незважаючи на це, якщо вагітна потребує призначення занамівіру, користь для неї перевищує невідомий ризик для плода. В цілому вагітність не є протипоказанням до призначення противірусних препаратів для зменшення важкості перебігу грипу. Вибір препарату повинен корелювати з чутливістю переважаючого штаму. Так, наприклад, H₁N₁ («свинячий грип»), ідентифікований у квітні 2009 року, продемонстрував резистентність до ремантадину (противірусний препарат) та амантадину (противірусний, протипаркінсонічний препарат), але не був резистентним до занамівіру та озельтамівіру (таміфлю; противірусний препарат).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з даними доклінічного тестування, наведеними в інструкції до препарату,  дослідження фертильності у щурів не продемонстрували несприятливих наслідків у самок та самців, які отримували внутрішньовенно дози до 90 мг/кг. Така доза призводила до концентрації в крові в 300 раз вищої від тієї, яка досягається у людини при інгаляційному використанні. Призначення подібної дози вагітним щурам та кролям не призводило до несприятливих наслідків у плодів. Занамівір проникає до плаценти у щурів та кролів, хоча концентрація в крові плодів була значно нижчою від материнської. Препарат проникає до молока у щурів, у потомства не спостерігали несприятливих ефектів внаслідок лактації.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи занамівір проникає до плаценти у людини. Його молекулярна вага, відсутність метаболізму та низьке зв’язування з білками (<10%), також відносно довгий період  напіввиведення (2,5-5,1 год.) припускають проникнення до плода. Низька системна біодоступність (4-17%) після інгаляції обмежує проникнення препарату до плода.

Хоча вагітних та жінок в період лактації виключили з  премаркетингових клінічних досліджень, які проводив виробник, рев’ю 1999 року  щодо безпечності занамівіру описує 3 випадки ненавмисного прийому занамівіру в період вагітності. Результати вагітностей наступні: 1 самовільний викидень, 1 медичний аборт, здорова дитина, народжена на 2 тижні раніше. Ці результати були аналогічні отриманим в групі плацебо при цьому ж клінічному дослідженні.

Японська стаття повідомляє про 50 вагітностей з впливом занамівіру, при 15 з них – в І триместрі. Жодна дитина не мала вроджених вад розвитку.

Тератологічна інформаційна служба Великої Британії повідомляє про 180 вагітностей з впливом занамівіру. Не було діагностовано вроджених вад, в тому числі і серед дітей 37 вагітних з впливом в І триместрі. Частота передчасних пологів та низької ваги новонароджених не була підвищеною.

Повідомлення 2010 року з Таїланду описує фатальний результат вагітності, при якій жінка лікувалась небулізованим занамівіром. У 25-річної жінки  у терміні 26 тижнів діагностували пневмонію, викликану вірусом грипу А (H₁N₁), ліковану озельтамівіром, небулізованим занамівіром, дексаметазоном внутрішньовенно (кортикостероїд). Пацієнтка знаходилась на апаратному диханні, але апарат працював несправно, пацієнтка померла. Проблема також полягала в подвійній дозі занамівіру (20 мг), яку на той час призначали в Таїланді (блокада фільтру лактозою).

Застосування препарату під час вигодовування:  

Повідомляється про проникнення занамівіру до молока щурів. Відсутня інформація про використання занамівіру при лактації у людини. Молекулярна вага, відсутність метаболізму та низьке зв’язування з білками (<10%), а також відносно довгий період  напіввиведення (2,5-5,1 год.) припускають проникнення занамівіру до грудного молока. Однак, низький рівень системної біодоступності після інгаляції  обмежує кількість препарату, що потрапляє до грудного молока. Ризик для немовляти, якщо він взагалі існує, здається незначним. Рев’ю 2009 року вважає препарат сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0

Адаптовано 01.06.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.06.2016 р.

Група/призначення:

Противірусний препарат для системного застосування. Це синтетичний нуклеозидний аналог гуаніну, що пригнічує реплікацію вірусів герпесу як in vitro, так і in vivo; до препарату чутливі такі віруси людини, як ЦМВ, віруси простого герпесу типів 1 і 2 (HSV-1 і HSV-2), вірус Епштейна-Барр і вірус Varicella zoster; доведена ефективність препарату у хворих на ЦМВ-інфекцію; противірусна активність ганцикловіру пояснюється його включенням в ДНК  вірусу і припиненням синтезу або обмеженням подовження ДНК вірусу.

Альтернативні назви / синоніми: цимевен.

Діюча речовина: ганцикловір.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступна інформація тільки про 6 випадків лікування ганцикловіром при вагітності. Не виявлено несприятливих наслідків в 5 випадках з відомими результатами вагітностей, правда, в однієї дитини були позитивні дані щодо наявності ЦМВ в сечі без ознак інфекції. Через потенційну токсичність  ганцикловіру та дані від експериментальних тварин багато дослідників вважають, що цей препарат при вагітності можна призначати тільки за життєвими показами або пацієнтам з імунодефіцитом і важкою ЦМВ-інфекцією, як, наприклад,  з ретинітом. Тобто, єдиним перевіреним показом для призначення ганцикловіру є  ЦМВ- ретиніт або попередження ЦМВ-інфекції у пацієнтів з імунодефіцитом, або пацієнтам з трансплантацією органів. Однак, виходячи з вищенаведених випадків і уникаючи призначення в І триместрі, використання ганцикловіру для лікування та попередження інфекції у плода може бути обґрунтованим.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату дози, як вдвічі перевищували рекомендовану для людини (виходячи з концентрації в плазмі), виявились ембріотоксичними для мишей та кролів, з резорбцією понад 85% плодів. Нижчі дози призводили до формування розщілини піднебіння, дефектів очей, аплазії нирок у кролів. При призначенні щурам на 10 гестаційний день ганцикловіру в дозі 300-450 мг/кг у потомства спостерігали гіпоплазію яєчок, гідроцефалію, однобічну агенезію нирок, деформацію печінки, скелетні дефекти. Вплив ганцикловіру на 10 день пригнічував статеве дозрівання у самців щурів та сперматогенез у мишей та собак.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Повідомляється про проникнення ганцикловіру через перфузовану плаценту людину.

У 1993 році виявили, що первинно ганцикловір концентрується в материнській частині плаценти, а потім  пасивно, без метаболізму проникає до плода. При наступному дослідженні відзначили, що ганцикловір та ацикловір (противірусний препарат) проникають до плаценти в приблизно однаковій кількості простою дифузією.

Шість повідомлень (3 з них неопубліковані) інформують про прийом ганцикловіру при вагітності. В першому випадку 31-річна жінка перенесла трансплантацію нирки приблизно через 3 тижні після останньої менструації. Для підтримки трансплантату отримувала наступні препарати: метилпреднізолон, азатіоприн (імуносупресор), циклоспорин (імуносупресор), потім додали триметоприм (антибактеріальний препарат), ніфедипін (селективний антагоніст кальцію), ацикловір (противірусний препарат). Наростаючу гіпертензію контролювали ніфедипіном. Через 6 тижнів після оперативного втручання (через 9 місяців після останньої менструації) проявилась цитомегаловірусна інфекція, яку лікували ганцикловіром (внутрішньовенно 2,5 мг/кг двічі на день) протягом 2 тижнів, одноразово внутрішньовенно ввели ЦМВ гіперімунний глобулін. Після лікування та до кінця вагітності були ЦМВ-негативні результати. У терміні 38 тижнів жінка народила здорового хлопчика з оцінкою за шкалою Апгар по 9 балів на 1-й та 5-й хвилинах. В плаценті виявляли вірус (ЦМВ), у немовляти був позитивний тест на ЦМВ у сечі. Дитина була здоровою при спостереженні до віку 18 місяців.

В другому випадку 29-річна ЦМВ-негативна жінка отримала трансплантат ЦМВ-позитивної печінки. Вона завагітніла через 5 місяців після трансплантації. Вона отримувала перорально ганцикловір (3 г/день), такролімус (імунодепресант), преднізон перед заплідненням та протягом І триместру. Прийом ганцикловіру припинили  у 3 місяці вагітності, коли її було діагностовано. Погіршення прееклампсії та дистрес плода призвели до пологів на 30 тижні вагітності плодом жіночої статі вагою 790 грам з оцінкою за шкалою Апгар  4 та 7 балів на 1-й та 5-й хвилинах, відповідно. У новонародженої не діагностували вроджених вад, тільки малість та помірні дихальні розлади. Дитина почувалась нормально і була виписана додому на 50 день життя.  Автори також згадують 3 інші вагітності з вживанням ганцикловіру, інформація про які не була опублікована, а тільки надана виробнику. Одна пацієнтка була втрачена з-під нагляду, іншу лікували внутрішньовенно введеним ганцикловіром останні 4 тижні вагітності, а третю – перорально ганцикловіром у терміні 14-18 тижнів. Останні 2 вагітності закінчились народженням нормальних дітей.

Повідомлення 2005 року описує прийом ганцикловіру для лікування ЦМВ-інфекції у плода на 22 тижні вагітності. Мамі була проведена трансплантація нирки до вагітності та лікування ЦМВ-інфекції після гемотрансфузії. Хоча у матері не було проявів ЦМВ-інфекції, при амніоцентезі припустили інфікування плода. У терміні 22 тижнів вагітності призначили перорально ганцикловір (3 г/день). У 25 тижнів при повторному амніоцентезі виявлено негативний рівень ДНК ЦМВ. Шляхом кесаревого розтину народилась здорова дівчинка без ознак ЦМВ-інфекції. У віці 3 років у дівчинки не виявили порушень.

Застосування препарату під час вигодовування:  

Повідомляється про проникнення ганцикловіру до молока щурів. В них співвідношення молоко:плазма становило приблизно 1,6. Відсутня інформація про використання ганцикловіру при лактації у людини. Через потенційну токсичність ганцикловіру жінкам, які його приймають, краще відмовитись від грудного вигодовування. Однак, препарат призначають новонародженим.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У дорослих щурів введення ганцикловіру асоціювалось з атрофією яєчок.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 31.05.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.06.2016 р.

Токсоплазмоз – паразитарне захворювання, що характеризується ураженням нервової системи, очей, скелетної мускулатури, серцевого м’язу, а також збільшенням лімфовузлів, печінки і селезінки; схильне до хронічного перебігу. Збудник токсоплазмозу Toxoplasma gondii відноситься до типу простіших (Protozoa), класу споровиків (Sporozoa).

Основне джерело інфекції – домашня кішка (її випорожнення, які можуть знаходитись в будь-якому місці).

Синонім: токсоплазмоз.

Токсоплазмоз під час вагітності (короткий висновок):

Токсоплазмоз при вагітності може завдавати шкоди плоду.

За клінічними проявами виділяють гостру, хронічну та латентну форми токсоплазмозу. В переважної більшості людей хвороба протікає в латентній або хронічній формах, причому частіше безсимптомно. Гостра форма набутого токсоплазмозу зустрічається рідко – 0,2-0,3% хворих.

Проте інфекція у вагітних може призвести до вродженого токсоплазмозу. В США щороку народжується 400-4000 інфікованих немовлят. Ознаки вродженого токсоплазмозу наступні: енцефаліт та/або гідроцефалія з кальцифікацією головного мозку, хоріоретиніт з рубцюванням та втратою зору, гепатит, лімфаденопатія.

Вроджений токсоплазмоз може виникнути тільки у випадку первинної інфекції у матері при даній вагітності.

Інформація щодо впливу на плід:

Одне з досліджень повідомляє про асоціацію між токсоплазмозом, виявленим у висушених плямах крові новонароджених, та гідроцефалією, але ця знахідка не була статистично значимою.

У дітей, здорових при народженні, може розвинутись асоційоване з токсоплазмозом ураження через багато років, що може включати глухоту, мікроцефалію, низький IQ, ураження очей. Деякі дослідники вважають, що постнатальна токсоплазмозна інфекція може відігравати помітну роль у виникненні неонатального хоріоретиніту.

Запропонований  можливий зв’язок між токсоплазмозом у матері та шизофренією у дітей не було доведено.

Повідомляється про дослідження, при якому проводились проспективні та  ретроспективні спостереження за 36 вагітностями, а також перегляд літературних даних.   У вагітних сероконверсія (поява імуноглобуліну G (IgG) виникла до 15-го тижня вагітності. Всіх жінок лікували спіраміцином (антибактеріальний засіб, макролід) в дозі  9 млн. МО/день,  як тільки інфекцію діагностували; також всім проводили регулярне ультразвукове обстеження  без виявлення змін.  За дітьми спостерігали в середньому до 50 місяців, у 28 (78%) з них виявлено субклінічний токсоплазмоз з нормальними результатами клінічних, неврологічних, офтальмологічних обстежень,  у 7 (19%) – виявлено зміни очного дна (6 випадків периферичного хоріоретиніту та 1 випадок лівобічного периферичного та макулярного хіріоретиніту), 1 дитина з вищенаведених 7 також мала вентрикуломегалію. У цих 7 дітей був нормальний психомоторний розвиток і відсутність інших клінічних проявів. Одна дитина народилась з важким вродженим токсоплазмозом, включно з лівобічним периферичним та правобічним макулярним хоріоретинітом, судомами, затримкою психомовного розвитку. У віці 3 місяців з’явилась епілепсія. Дитина отримувала відновну терапію і у віці 7 років відвідувала школу, вже не мала затримки мовлення, її моторний розвиток покращився.

Довготривале спостереження за 127 французькими дітьми, матері яких при вагітності отримували лікування проти токсоплазмозу, виявило ураження очей у 16 дітей, в однієї з них у віці 12 років.

Інше довготривале спостереження повідомляє про 477 дітей з підтвердженим вродженим токсоплазмозом, які народились у період 1987-2008-хх років у Франції. В більшості випадків інфекція виникала в ІІІ триместрі вагітності і більшість жінок (81,6%) отримувала тільки спіраміцин (монотерапія) – 41,7%, або спіраміцин з наступним призначенням піріметаміну (антималярійний препарат) з сульфадоксином (сульфаніламід) – 32,3%. Автори зазначають, що 142 (29,8%) дітей мали, принаймні, 1 офтальмологічну проблему, яка маніфестувала в середньому у віці 3,1 років життя (0,0-20,7 років). Більшість з цих пошкоджень (80,6%) не призводили до втрати зору. У 48 дітей (33,8%) повторні або первинні ураження очей діагностували аж до 12 років після першого виникнення змін з боку очей. Неофтальмологічні ураження включали наступні зміни: внутрішньочерепні кальцифікати (45), гідроцефалію (5) з помірною затримкою психомоторного розвитку у 3 дітей,  спленомегалію (4), гепатомегалію (2), мікроофтальмію (3) та мікроцефалію (1). При медичному спостереженні у 9 дітей діагностували нові неврологічні прояви.

Ризик виникнення вродженого токсоплазмозу при інфікуванні матері достеменно невідомий. Аналіз результатів вагітностей при яких, як вважається, виникла інфекція у матері продемонстрував, що рівень інфікування плода становив від 20 до 30%. Одне дослідження зазначає, що материнсько-плодова трансмісія корелює з періодом вагітності, в якому виникла інфекція, а ризик трансмісії коливався від 6% у 13 тижнів до 72% у 36 тижнів. Найвищий ризик народити дитину з вродженим токсоплазмозом з клінічними ознаками (10%) мають жінки з сероконверсією між 24 та 30 тижнями вагітності. Ретельне французьке дослідження, однак, вважає, що рівень вродженого інфікування коливається від 1,5 до 6% в залежності від періоду вагітності, коли виникла інфекція.

Пренатальна діагностика вродженого токсоплазмозу.

В минулому для виявлення ураження плодів використовували дослідження крові плода (кордоцентез – дослідження пуповинної крові), амніоцентез (забір навколоплідних вод), серійні ультразвукові дослідження. Додаткові тести на основі полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) також були розроблені для потреб пренатальної діагностики. На думку окремих французьких дослідників забір крові плода, маючи певну цінність, супроводжується підвищеним ризиком, тому від нього відмовились на користь амніоцентезу з подальшою ампліфікацією та інокуляцією* мишей амніотичною рідиною (введення 1 мл центрифугованої амніотичної рідини внутрішньобрюшинно).

ПЛР, виконана на амніотичній рідині, продемонструвала найвищі рівні чутливості (81%) та специфічності (96%). Комбінація ПЛР та інокуляції мишей амніотичною рідиною підвищувала чутливість до 91%. Чутливість IgM та IgА в крові плода була 47% та 38%, відповідно. У інфікованих плодів спостерігали негативну кореляцію між позитивними серологічними даними та терміном гестації при інфікуванні.

Передбачити вроджений токсоплазмоз можна найкраще з використанням пренатальної комбінації ПЛР токсоплазми gondii та інокуляції мишей амніотичною рідиною. Роль кордоцентезу в діагностиці вродженого токсоплазмозу обмежена.

В Європі рутинно лікують жінок з набутим під час вагітності токсоплазмозом спіраміцином, інколи в комбінації  з піріметаміном/ сульфадоксином. Така терапія асоціюється зі сприятливими результатами більшості вагітностей, хоча клінічні докази ефективності дискутуються.  Число жінок, схильних до інфікування в період вагітності в різних популяціях відрізняється. Так, у Франції, близько 25% жінок репродуктивного віку знаходяться в зоні ризику, в Бельгії – 50%, в США – 2/3 жінок згідно дослідження 1983 року були серонегативними, а значить – з ризиком інфікування при вагітності. За деякими джерелами 85% жінок США мають ризик зараження токсоплазмозом при вагітності.

Одним з методів попередження вродженого токсоплазмозу є попередження інфекції у матері шляхом зміни поведінки та звичок: відмова від споживання сирого м’яса, ретельне миття рук після обробки сирого м’яса та роботи з землею. Кішок, які їдять сире м’ясо (мишей, пташок, залишки сирої їжі людини) слід вважати потенційно інфікованими, а їхні фекалії  ізолювати від вагітних жінок.

Доступним є скринінг на токсоплазмоз при вагітності, хоча не всі вважають його потрібним.

Загалом, якщо жінка була інфікованою токсоплазмою до вагітності, дитина захищена материнським імунітетом.  Деякі вчені рекомендують зачекати з вагітністю 6 місяців при недавній інфекції.

Токсоплазмоз під час вигодовування: 

Здорові жінки не передають токсоплазму з грудним молоком. В той час як описані випадки зараження немовлят токсоплазмозом при вживанні не пастеризованого козячого молока, відсутні дослідження, які зафіксували б  передачу інфекції з грудним молоком у людини. Якщо жінка з гострою інфекцією має тріщини та кровотечі на сосках, теоретично можлива передача інфекції до дитини через молоко.  У жінок з ослабленим імунітетом можлива циркуляція токсоплазми в організмі тривалий період.

Тим не менше, ймовірність передачі інфекції з грудним молоком дуже мала.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У 2012 році іранські дослідники повідомили про тимчасове погіршення репродукції у самців щурів, інфікованих Toxoplasma gondii. Одужання наступило через 70 днів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).
3. Foulon W, Pinon JM, Stray-Pedersen B, Pollak A, Lappalainen M, Decoster A, Villena I, Jenum PA, Hayde M, Naessens A. Prenatal diagnosis of congenital toxoplasmosis: a multicenter evaluation of different diagnostic parameters. Am J Obstet Gynecol. 1999 Oct;181(4):843-7 (http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/10521739).
4. Sterkers Y, Pratlong F, Albaba S, Loubersac J, Picot MC, Pretet V, Issert E, Boulot P, Bastien P. Novel interpretation of molecular diagnosis of congenital toxoplasmosis according to gestational age at the time of maternal infection. J Clin Microbiol. 2012 Dec;50(12):3944-51 (http://jcm.asm.org/content/50/12/3944.full).
5. Robert-Gangneux F, Gavinet MF, Ancelle T, Raymond J, Tourte-Schaefer C, Dupouy-Camet J. Value of prenatal diagnosis and early postnatal diagnosis of congenital toxoplasmosis: retrospective study of 110 cases. J Clin Microbiol. 1999 Sep;37(9):2893-8 (http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC85406).
6. Parasites – Toxoplasmosis (Toxoplasma infection) – Pregnant Women. CDC site (http://www.cdc.gov/parasites/toxoplasmosis/gen_info/pregnant.html). [Accessed 31 May 2016].

Адаптовано 31.05.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 01.06.2016 р.

Група/призначення:

Антипротозойний препарат; аналог убіхінону (коензиму Q). Покази: пневмоцистна пневмонія, викликана Pneumocystis jirovecii, токсоплазмоз, малярія.

Призначається для профілактики та лікування пневмоцистної пневмонії, нечутливої до триметоприму (протимікробний препарат)/сульфаметоксазолу (сульфаніламід).

В комбінації з прогуанілом (антималярійний препарат) призначається для лікування малярії.

Без зазначення в інструкції призначають для лікування бабезіозу (в комбінації з хініном (антималярійний препарат) та /або кліндаміцином (бактеріостатичний антибіотик), та /або азитроміцином (антибіотик–макролід); для лікування токсоплазмозу в комбінації з піріметаміном (антималярійний препарат).

Малярія – інфекційне захворювання, викликане малярійним плазмодієм, передається людині через укуси комарів роду Anopheles. Перебіг хвороби супроводжується гарячкою, ознобом, спленомегалією, гепатомегалією, анемією, характеризується хронічним перебігом з можливістю рецидивів.

Пневмоцистна пневмонія, збудник Pneumocystis jirovecii (попередня назва Pneumocystis carinii) — внутрішньоклітинний патоген легенів, який викликає пневмонію у людей, що мають імунодефіцитний статус, що пройшли процес трансплантації внутрішніх органів, хіміотерапію, або при наявності вроджених вад. Хоча P. Jirovecii класифікується як гриб, він не піддається лікуванню стандартними протигрибковими засобами.

Бабезіоз – (піроплазмоз) – гостре інфекційне захворювання людини та тварин, яке характеризується інтоксикацією, лихоманкою, анемією, жовтяницею, з важким прогресуючим перебігом. Це трансмісивна паразитарна зоонозна інфекція.

Альтернативні назви / синоніми:

Атовакуон, мепрон. Комбінований препарат маларон (атоваквон та прогуаніл).

Діюча речовина: атоваквон.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Введення атоваквону не призводило до зростання частоти вроджених вад розвитку у щурів та кролів, однак, дози у кролів обмежувались до ½ дози для людини через токсичність.  Опубліковані дані про використання у людини охоплюють тільки ІІ та ІІІ триместри.

Рев’ю 1999 року стверджує, що атоваквон не слід призначати при вагітності. На противагу цьому, огляд 2004 року дійшов висновку, що комбінація двох препаратів атоваквон/прогуаніл (антималярійний препарат) хоч і не рекомендується при вагітності, але можлива при відсутності альтернативи. В будь-якому випадку користь для матері перевищує невідомий ризик для плода і препарат не слід відміняти через вагітність.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Інструкція до препарату інформує про токсичні реакції у щурів та кролів. Введення вагітним щурам призводило до концентрації в плазмі плода препарату та його метаболітв на рівні 18% та 60% від материнського в середині та наприкінці вагітності, відповідно. У щурів не спостерігали несприятливих наслідків при концентрації в плазмі матері, яка в 2-3 рази перевищувала рекомендовану для людини. У кролів при концентрації в плазмі матері на рівні ½ від визначеної у людини спостерігали зменшення ваги та виживання плодів. При цьому відзначали материнську токсичність і цілком ймовірно, що наслідки у плодів частково або повністю викликалися таким впливом на материнський організм. В цей же час концентрація в плазмі плодів становила 1/3 від материнської. Дослідження 2012 року у мишей, інфікованих токсоплазмозом, виявило зменшення вираженості гепатиту, спленомегалії, коліту, міокардиту, а також втрат плодів.  У 2014 році при експериментах на мишах виявили, що комбінація атоваквону з диклазурилом (ветеринарний препарат) захищала від фетально-материнського токсоплазмозу синергічно.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Невідомо, чи атоваквон проникає до плаценти. Молекулярна вага, відсутність метаболізму (зв’язування з білками 99,9%) та довгий період напіввиведення (67-78 годин) це припускають.

Група дослідників повідомляє про прийом атоваквону в комбінації з іншими антималярійними препаратами 90 вагітними в Таїланді в ІІ-ІІІ триместрах. Не спостерігали несприятливих наслідків ні у матерів, ні в новонароджених.

Дослідження на основі виписаних рецептів не виявило зростання частоти вроджених вад у немовлят, які зазнали пренатального впливу атоваквону та прогіанілу: 93 з впливом у терміні 3-8-ми днів після запліднення та 149 – в І триместрі. Оскільки дослідження базувалось на аналізі виписаних рецептів, тривалість та частота прийому препаратів не з’ясовані.

Повідомлення 2012 року інформує про наступні результати 133 вагітностей, при яких матері звернулися до тератологічної інформаційної служби з приводу прийому атоваквону в комбінації з прогуанілом: 7 немовлят з вродженими вадами, включно з гідронефрозом, дисплазією кульшового суглоба, гастрошизисом та аненцефалією; 3 генетичні дефекти.

Антенатальна клініка в Таїланді повідомляє про 24 вагітних з позитивним тестом на малярію, яких лікували атоваквоном (20 мг/кг/день), прогуанілом (8 мг/кг/день) та артесунатом (антималярійний препарат; 4 мг/кг/день). Метою дослідження було вивчення фармакокінетики препаратів при вагітності. Лікування починали в середньому у 28,5 тижнів (19,1–35,9 тижнів). Терапія не призвела до несприятливих наслідків ані в матері, ані в дитини.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання у людини. Інструкція до препарату повідомляє, що концентрація атоваквону в молоці щурів становила 1/3 материнського рівня.

Препарат вважається потенційно токсичним і грудне вигодовування не рекомендоване при вживанні атоваквону.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату він не порушує фертильності у самок та самців щурів при дозах, які в 7,3 рази перевищують рекомендовані для лікування малярії у людини.

Інформація про вплив на фертильність у людини відсутня.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 29.05.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 30.05.2016 р.