Група/призначення: антикоагулянт.

Це оборотний прямий інгібітор тромбіну, синтетичний пептид з 20-ти амінокислот. Призначається в комбінації з аспірином в якості внутрішньовенного антикоагулянта у пацієнтів перед черезшкірною транслюмінальною коронарною ангіопластикою.

Альтернативні назви / синоніми: ангіокс.

Діюча речовина: бівалірудин.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плоду.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання бівалірудину при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик. Відсутність досвіду застосування не дозволяє оцінити ембріо/фетальний ризик. Однак, виробник рекомендує завжди використовувати бівалірудин з аспірином (300-325 мг/день), а аспірин може викликати токсичність. Крім того кровотеча у матері, вторинна до прийому обох препаратів, є потенційним ускладненням, особливо в ІІІ триместрі і у новонародженого, якщо такий вплив відбувався за тиждень до пологів. Однак, якщо препарат призначено, то користь для матері перевищує потенційний, але невідомий ембріо/фетальний ризик.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У щурів підшкірна доза на рівні 1,6 від максимальної рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла, не порушувала фертильності і не була шкідливою для плода. Аналогічні дані отримали у кролів з підшкірною дозою, яка у 3,2 рази перевищувала максимальну рекомендовану для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

У пацієнтів з нормальною функцією нирок бівалірудин має дуже короткий період напіввиведення (25 хвилин), але може тривати і до 3,5 години у пацієнтів, залежних від діалізу. Препарат не зв’язується з білками плазми (крім тромбіну) чи еритроцитами.

Невідомо, чи бівалірудин проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага та дуже короткий період напіввиведення у пацієнтів з нормальною функцією нирок припускають, що через плаценту проходить мала кількість пептиду, якщо це взагалі відбувається.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Молекулярна вага та короткий період напіввиведення (25 хвилин у пацієнтів з нормальною нирковою функцією) припускають, що до грудного молока проникатиме мала кількість препарату, якщо це взагалі буде відбуватися.

Виходячи з показів до призначення препарату, жінки не будуть годувати дітей, отримуючи його. Через 3 години і більше після останньої дози у пацієнток з порушеною функцією нирок вплив з грудним молоком на немовля є мінімальним або нульовим. Крім того, бівалірудин є пептидом, який повинен перетравитися в шлунково-кишковому тракті дитини.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 31.03.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 01.03.2020 р.

Група/призначення:

Синтетичний препарат, інгібітор тромбіну. Це синтетичний обортний прямий інгібітор тромбіну, похідне L-аргініну. До цього класу препаратів також відносяться бівалірудин, дезірудин, лепірудин.

Аргатробан показаний в якості антикоагулянта для профілактики або лікування тромбозу у пацієнтів з індукованою гепарином тромбоцитопенією. Препарат також показаний у пацієнтів з ризиком виникнення індукованої гепарином тромбоцитопенії при проведенні черезшкірного коронарного втручання.

Альтернативні назви / синоніми: акова (acova).

Діюча речовина: аргатробан.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Репродуктивні дослідження у тварин не продемонстрували токсичного впливу на розвиток, але використані дози становили невелику частину рекомендованої дози для людини. Досвід застосування у людини обмежений трьома випадками використання аргатробану в ІІ і ІІІ триместрах. В трьох немовлят з таким пренатальним впливом не спостерігали індукованої препаратом токсичності, такої як кровотеча. Хоча немає повідомлень про використання аргатробану в І триместрі, відсутність тератогенності у тварин при застосуванні аргатробану та іншого агенту цього підкласу (лепірудину) є обнадійливою. Таким чином, якщо вагітна потребує лікування аргатробаном, користь для неї переважає над теоретичним ризиком для ембріону чи плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження з внутрішньовенним аргатробаном проводились у вагітних щурів і кролів з дозами на рівні 0,3 і 0,2, відповідно, від максимальної рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Не виявлено порушення фертильності чи шкоди для плода в обох видів тварин.

Інформація щодо впливу на плід:

Препарат призначається у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії і проходить частковий метаболізм в печінці. Загальний рівень зв’язування з білками плазми становить 54%, з них 20% з альбумінами і 34% – з α1-кислим-глікопротеїном. Термінальний період напіввиведення складає 39-51 хвилину.

Невідомо, чи аргатробан проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, низький метаболізм, помірне зв’язування з білками плазми припускає вплив на ембріон/плід, особливо коли препарат вводився безперервно внутрішньовенно.

Про використання аргатробану в ІІ триместрі повідомили у 2008 році. У 35-річної жінки з анемією, вторинною до мієлодиспластичного синдрому, на 18 тижні вагітності виник тромбоз глибоких вен, лікування включало нефракційний гепарин. Розвинулась важка тромбоцитопенія, яку згодом пояснили дисплазією кісткового мозку, а не гепарином (негативні антитіла до гепарин індукованої тромбоцитопенії), терапію змінили на данапароїд (низькомолекулярний гепарин) внутрішньовенно. На 22 тижні виникла емболія легень після масажу нижніх кінцівок. Проведено ургентну легеневу емболектомію. Антикоагуляцію під час втручання забезпечували аргатробаном. Жінка одужала і народила здорову дитину шляхом кесаревого розтину на 29 тижні вагітності.

Друге повідомлення описало використання аргатробану в ІІІ триместрі. 26- річна жінка з неоклюзивним тромбозом портальних вен та тромопенією, вторинною до ідіопатичної тромбоцитопенічної пурпури. Жінку лікували еноксапарином на 31 тижні вагітності. Через 2 тижні у зв’язку з погіршенням тромбоцитопенії, яку спочатку вважали індукованою гепарином, але згодом це не підтвердили, лікування змінили на безперервну інфузію аргатробаном. За 4 дні до планового кесаревого розтину призначили дексаметазон для підвищення числа тромбоцитів, щоб провести епідуральну анестезію. Аргатробан відмінили за 7 годин до успішної епідуральної анестезії. Народився здоровий хлопчик вагою 3092 грами, оцінкою за шкалою Апгар 8 і 9 балів на 1-й і 5-й хвилинах, відповідно. Обстеження дитини виявило невеликий м’язовий дефект міжшлуночкової перетинки і відкрите овальне вікно, жодне не викликане аргатробаном. У немовляти була нормальна кількість тромбоцитів при народженні, у віці 6 місяців дефект міжшлуночкової перетинки закрився, але овальне вікно ще було відкритим.

Аргатробан використали у 38-річної жінки з тромбозом глибоких вен верхньої кінцівки, в якої розвинувся індукований гепарином тромбоз на пізньому ІІ триместрі. Коли тромб розсмоктався лікування змінили на підшкірне введення фондапаринукса в дозі 7,5 мг/день, яке продовжувалось до терміну за один день до запланованих пологів. В пологах призначено внутрішньовенну інфузію аргатробану, відмінену за кілька годин до комбінованої спінално-епідуральної аналгезії. Народився здоровий хлопчик вагою 3,8 кг, оцінкою за шкалою Апгар по 8 балів на 1-й та 5-й хвилинах, відповідно. У немовляти не відзначали геморагіних ускладнень.

31-річна жінка на 12 тижні вагітності втратила зір правого ока на 2 хвилини. Після поглибленого обстеження діагностували гіпереозинофільний синдром і призначили гепарин і преднізолон. В жінки розвинулась індукована гепарином тромбоцитопенія і антикоагулянтну терапію змінили на аргатробан (доза невідома). Тромбоцитопенія зникла і через 15 днів жінку виписали додому на фоні прийому фондапаринукса (75 мг/день) і поступово знижуваній дозі преднізолону. Приблизно через 6-7 місяців народилась здорова дитина.

У 2012 році у 33-річної жінки з анамнезом спадкового дефіциту антитромбіну на 7 тижні вагітності розвинувся тромбоз глибоких вен лівої ноги внаслідок дефіциту. Жінку лікували урокіназою (24000 Од/день), гепарином (20000 Од/день), концентратом антитромбіну (3000 Од/день). Через 10 днів, на 9 тижні діагностували індуковану гепарином тромбоцитопенію, було відмінено гепарин і призначено постійну інфузію аргатробану (2,5 мкг/кг/хвилину). На 21 тижні відмінили аргатробан і призначили фондапаринукс (2,5 мг/день) на 24 тижні. Лікування аргатробаном в дозі 2,5-3,5 мкг/кг/день відновили в індукованих пологах на 37 тижні. Народився хлопчик вагою 2800 грам з оцінкою за шкалою Апгар 9 і 10 балів на 1-й і 5-й хвилинах, відповідно. У немовляти активність антитромбіну становила 14%. Маму з дитиною виписали на 15 добу.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Молекулярна вага, низький метаболізм, помірне зв’язування з білками плазми припускає екскрецію до грудного молока, особливо якщо введення проводиться у вигляді безперервної інфузії. Вплив на немовля як інфузії, так і пероральної абсорбції невідомий. Важкі несприятливі наслідки спостерігали у дорослих, а саме гіпотензію, лихоманку, нудоту/блювоту, діарею. Таким чином, допоки не буде отримано даних, найкращою рекомендацією є уникнення грудного вигодовування при лікування аргатробаном.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 31.03.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 01.04.2020 р.

Група/призначення: антитромботичні засоби.

Це синтетичний селективний інгібітор активованого фактору Х. Покази: профілактика тромбозу глибоких вен у пацієнтів з переломом стегна, ендопротезуванням стегна та колінного суглобу. Розподіл в позасудинній рідині є мінімальним. Препарат щільно зв’язуєтся з білками (94%) і специфічно зв’язується з антитромбіном ІІІ і не зв’язується з іншими білками плазми чи еритроцитами. Зв’язування з антитромбіном ІІІ посилює нейтралізацію фактору Х антитромбіном ІІІ.

Альтернативні назви / синоніми: арикстра.

Діюча речовина: фондапаринукс.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча досвід застосування фондапаринуксу при вагітності обмежений, повідомлення про ембріо/фетальну шкоду відсутні. Ряд повідомлень свідчать про безпечність препарату при вагітності, тому у випадку призначення за показами не слід відміняти при настанні вагітності.

Виходячи з періоду напіввиведення рекомендовано припиняти лікування за 24 години до пологів або з появою перших перейм.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у вагітних щурів та кролів з підшкірними дозами, які у 32 та 65 разів перевищували рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла, відповідно, не виявили доказів порушення фертильності чи шкоди для плода.

Інформація щодо впливу на плід:

Фондапаринукс не впливає на функцію тромбіну і тромбоцитів. Метаболізм препарату не досліджено, але відомо, що більша частина дози виділяється з сечею не зміненою. Препарат протипоказаний пацієнтам вагою до <50 кг, оскільки загальний кліренс в цій групі знижується приблизно на 30%.

Фондапаринукс не проникає через плаценту в моделі котиледону* перфузованої плаценти людини in vitro (від 6 здорових білошкірих жінок віком приблизно 31 рік). Тестована доза відповідала терапевтичній концентрації в плазмі на фоні рекомендованої дози. Цей результат відповідає високій молекулярній вазі і мінімальному позасудинному розподілу препарату.

Однак, дослідження 2004 року з охопленням 5 жінок перед пологами виявило концентрацію фондапаринукса в плазмі <5-40 нг/мл. Пацієнтка, в якої не виявлявся препарат, отримала тільки 1 дозу, в той час як в інших 4 був стабільний рівень в плазмі 255-340 нг/мл. Концентрація в плода становила біля 10% материнського рівня.

31-річна жінка на 12 тижні вагітності втратила зір правого ока на 2 хвилини. Після поглибленого обстеження діагностували гіпереозинофільний синдром і призначили гепарин і преднізолон. В жінки розвинулась індукована гепарином тромбоцитопенія і антикоагулянтну терапію змінили на аргатробан (доза невідома). Тромбоцитопенія зникла і через 15 днів жінку виписали додому на фоні прийому фондапаринукса (75 мг/день) і поступово знижуваній дозі преднізолону. Приблизно через 6-7 місяців народилась здорова дитина.

У 2012 році у 33- річної жінки з анамнезом спадкового дефіциту антитромбіну на 7 тижні вагітності розвинувся тромбоз глибоких вен лівої ноги внаслідок дефіциту. Жінку лікували урокіназою (24000 Од/день), гепарином (20000 Од/день), концентратом антитромбіну (3000 Од/день). Через 10 днів, на 9 тижні діагностували індуковану гепарином тромбоцитопенію, було відмінено гепарин і призначено постійну інфузію аргатробану (2,5 мкг/кг/хвилину). На 21 тижні відмінили аргатробан і призначили фондапаринукс (2,5 мг/день) на 24 тижні. Лікування аргатробаном в дозі 2,5-3,5 мкг/кг/день відновили в індукованих пологах на 37 тижні. Народився хлопчик вагою 2800 грам з оцінкою за шкалою Апгар 9 і 10 балів на 1-й і 5-й хвилинах, відповідно. У немовляти активність антитромбіну становила 14%. Маму з дитиною виписали на 15 добу.

На додаток до двох вищенаведених 4 інші повідомлення описали використання фондапаринукса при вагітності у людини без шкоди для ембріону і плода. 4 рев’ю стверджують, що препарат є безпечним при вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення. Незважаючи на високу молекулярну вагу, препарат може проникати до грудного молока. Потенційні наслідки впливу на немовля на грудному вигодовуванні невідомі, але, ймовірно, клінічно незначимі.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 31.03.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 01.04.2020 р.

Група/призначення:

Антитромботичні засоби. Ферменти.

Альтернативні назви / синоніми: аббокіназа.

Діюча речовина: урокіназа.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Використання урокінази при вагітності не представляє великого ризику для плода. Препарат не є фетотоксичним чи тератогенним у гризунів. Однак, доступна інформація тільки про два випадки лікування цим препаратом в І триместрі (один у 14 тижнів, інший – у 12).

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту, але сама плацента містить інгібітори протеїнази, які активують урокіназу. Відшарування та крововиливи плаценти є потенційними ускладненнями, що спостерігалось в одному випадку.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Інтраперитонеальне введення 100000 МО/кг урокінази не було тератогенним у щурів і мишей. Виробник наводить дані про введення 1000-кратної рекомендованої для людини дози, яка не порушувала фертильності і не наносила шкоди плоду в обох видів.

Інформація щодо впливу на плід:

Доступні 6 повідомлень про використання при вагітності у людини.

Повідомляється про жінку на 28 тижні вагітності, яку лікували урокіназою в дозі 4400 МО/кг за 10 хвилин, далі 4400 МО/кг протягом 12 годин з приводу легеневої емболії. Надалі призначено гепарин, спочатку внутрішньовенно, далі підшкірно до кінця вагітності. Через два місяці народилась здорова доношена дитина.

Рев’ю 1995 року коротко наводить два повідомлення про пацієнтів, лікованих урокіназою без ускладнень для плода/новонародженого з приводу тромбозу штучних клапанів серця. 36-річна жінка отримувала лікування на 14- і 32 тижнях вагітності, неускладнені пологи кесаревим розтином відбулись на 34 тижні. Інша пацієнтка віком 32 років отримувала двічі два різні тромболітики: у терміні 3 місяців урокіназу, а у 6 місяців – стрептокіназу. Незначна маткова кровотеча внаслідок відшарування плаценти виникла на 3 місяці, кесаревий розтин проведено у терміні 7 місяців. Після пологів була потреба у трансфузії матері і хірургічному дренажі.

У 27-річної жінки в передчасних пологах розвинулась масивна легенева емболія на 31 тижні вагітності. Спочатку лікування включало болюсну* дозу урокінази (200000 МО) і гепарин. Також було призначено добутамін для підтримки гемодинаміки. Через погіршення стану жінці призначили низькі дози альтеплази з успішним вирішенням емболії. Народився здоровий недоношений хлопчик вагою 2100 грам через 3 дні після призначення урокінази.

Повідомлення 1994 року описало жінку в терміні 26 тижнів вагітності, яка перенесла інфаркт міокарду. Було проведено катетеризацію через 9 днів після інфаркту, яка виявила 90% оклюзію проксимальної правої коронарної артерії та помірне звуження інших коронарних артерій. Тривала інтракоронарна інфузія урокінази, яка проводилась як підготовка до планової ангіопластики не змогла покращити праву коронарну оклюзію, тому було встановлено стенти. На 39 тижні народилась здорова дівчинка.

У 1995 році повідомили про масивну легеневу емболію у 20-річної жінки на 21 тижні вагітності. Лікування включало урокіназу і гепарин. Стан жінки значно покращився після двох курсів урокінази 4400 МО/кг 10 хвилин, через 6 годин – 4400 МО/кг тривалою інфузією протягом 12 годин, далі – тривало гепарин. Не спостерігали ускладнень у плодів, народився доношений здоровий хлопчик вагою 3122 грам.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Виходячи з показів до призначення урокінази та дуже короткого періоду напіввиведення (≤20 хвилин), нагода використання протягом лактації та потенційний вплив на немовля є мінімальними.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 31.03.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 01.04.2020 р.

Група/призначення:

Антитромботичні засоби. Ферменти. Це активатор плазміногену, ізольований з гемолітичного стрептококу.

Альтернативні назви / синоніми:

Кабікіназа, стрептаза, авелізин.

Діюча речовина: стрептокіназа.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Стрептокіназа слабо проникає через плаценту (тільки невелика кількість). Також у невеликій кількості описаних випадків не спостерігали несприятливих наслідків.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

При лікуванні вагітних стрептокіназою у плодів не відзначали фібринолітичних ефектів. Материнські антитіла до стрептокінази проникають через плаценту і можуть спричинити пасивну сенсибілізацію новонароджених. Одна серія випадків повідомила про відсутність ускладнень при лікуванні стрептокіназою 24 пацієнток в ІІ і ІІІ триместрах.

Рев’ю 1995 року включило ще 142 вагітних, які отримували стрептокіназу за різними показами. Не виявлено прямого чи непрямого ризику для плода, хоча не рекомендовано призначати безпосередньо в пологах, щоб не збільшити ризик кровотечі у матері.

Стрептокіназа не асоціювалась з передчасним розривом мембран, передчасними пологами, крововиливами у плаценту. Оскільки період напіввиведення становить тільки 20 хвилин, використання в пологах відносно легко контролювати. Існує теоретичне занепокоєння відносно того, що цей або інший тромболітичний препарат можуть порушувати розвиток плаценти, але доступні дані не свідчать про такий ефект.

Щодо 5 випадків впливу стрептокінази в І триместрі: 1 спонтанний аборт, жодний з плодів не мав вроджених вад розвитку. Новіші повідомлення описали успішне використання стрептокінази у вагітних з тромбозом в І і ІІІ триместрах.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Стрептокіназа іn vitro викликає невелике, але істотне підвищення рухливості сперматозоїдів у людини.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 31.03.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 01.04.2020 р.

Група/призначення: інгібітор тромбіну.

Лепірудин – це рекомбінантний гірудин. Гірудин є специфічним інгібітором тромбіну, який міститься в парафарінгеальних залозах медичних п’явок, Нirudo medicinalis. Лепірудин ідентичний грудину, за винятком зміни 2 з 65 амінокислот.

Альтернативні назви / синоніми: гірудин, рефлудан.

Діюча речовина: гірудин.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин не очікується підвищення ризику вроджених вад розвитку при використанні лепірудину у вагітних. Призначається для антикоагуляції пацієнтам з індукованою гепарином тромбоцитопенією.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Доклінічні дослідження в експериментальних тварин, зазначені в інструкції до препарату, не продемонстрували несприятливих результатів вагітностей. Дослідження проводились у щурів та кролів на фоні дози 30 мг/кг/день. У кролів ця доза в 2,4 рази перевищувала рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Препарат проникав через плаценту у щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутні опубліковані дані про вплив препарату при вагітності у людини, хоча доступна інформація про клінічні випадки щодо жінок, лікованих лепірудином з раннього І триместру, між 10 і 15 тижнями вагітності, з 10 тижня вагітності, з 25 тижня вагітності і до пологів. У немовлят не відзначали несприятливих наслідків.

Застосування препарату під час вигодовування:

Повідомляється про використання лепірудину в період лактації протягом 3 місяців без несприятливих наслідків. Лепірудин не визначався в грудному молоці.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з інструкцією до препарату дослідження фертильності проводились у самців і самок щурів дозами до 30 мг/кг/день, що становить приблизно 20% від рекомендованої дози для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Несприятливих наслідків не відзначали.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 31.03.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 01.04.2020 р.

Група/призначення:

Симпатоміметик. Адренергічні та допамінергічні засоби. Це ізотропний агент, структурно пов’язаний з дофаміном.

Альтернативні назви / синоніми: добутрекс, інотрекс.

Діюча речовина: добутамін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, обмежений досвід застосування у людини при вагітності не дозволяє оцінити ембріо/фетальний ризик.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у щурів (дози на рівні нормальної дози для людини – 10 мкг/кг/хвилину протягом 24 годин, від загальної добової дози 14,4 мг/кг) та кролів (дози, двократні рекомендованій для людини) не виявили доказів шкоди для плода.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутні повідомлення про плацентарний трансфер чи вплив на плід добутаміну. Відносно низька молекулярна вага припускає наявність впливу на ембріон/плід. Короткотривале використання в однієї пацієнтки з інфарктом міокарду на 18 тижні вагітності не асоціювалось з будь-яким відомим несприятливим наслідком для плоду.

Згідно з абстрактом 1996 року 8 жінок з важкою прееклампсією, які потребували моніторингу катетером легеневої артерії, отримали внутрішньовенну інфузію добутаміну. Препарат був ефективним у покращенні оксигенації у пацієнтів зі зниженою функцією лівого шлуночка.

Повідомлення 2009 року описало жінку з дилятаційною кардіоміопатією, яку лікували добутаміном з 22 тижня вагітності. За допомогою кесаревого розтину на 28 тижні народилась дитина вагою 830 грам.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання добутаміну при лактації у людини. Відносно низька молекулярна вага припускає проникнення препарату до грудного молока. Вплив на немовля на грудному вигодовуванні невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Призначення самцям і самкам щурів доз до 50 мг/кг/день не порушував фертильності. Добутамін знижує швидкість та здатність проникнення у слиз сперматозоїдів людини in vitro. Проте невідомо, чи це має значення у чоловіків, лікованих цим препаратом.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 31.03.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 01.04.2020 р.

Група/призначення:

Інгібітор тромбіну. Це специфічний інгібітор тромбіну людини, одинарний поліпептидний ланцюг з білковою структурою, яка незначно відрізняється від гірудину, антикоагулянту, що міститься в парафарінгеальних залозах медичних п’явок, Нirudo medicinalis.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: дезірудин.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання дезірудину при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають ризик, але відсутність досвіду застосування не дозволяє оцінити ембріо/фетальний ризик. Дезірудин, ймовірно, не проникає через плаценту у людини в клінічно значимій кількості, але це потребує вивчення, особливо з врахуванням тератогенності, яку спостерігали у двох видах тварин. Як нефракційний, так і низькомолекулярний гепарин вивчався у вагітних і, ймовірно, це є кращим варіантом для профілактики тромбозу глибоких вен після хірургічного втручання у вагітних.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів і кролів. У вагітних щурів підшкірна доза на рівні 0,3-4,0 від максимальної рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла, продемонструвала тератогенність. Спостерігали наступні вроджені вади: омфалоцеле, асиметричну і зрощену грудину, вкорочені задні кінцівки, інші неспецифічні дефекти. Також відзначали набряк. У вагітних кролів добова підшкірна доза – 0,3-3,0 від максимальної рекомендованої для людини – асоціювалась з такими вадами, як розщілина хребта, мальротація задніх кінцівок, гідроцефалія, гастрошиз, інші неспецифічні дефекти. Карциногенні дослідження не проводились. Препарат не був генотоксичним у 3 тестах, а четвертий тест продемонстрував двозначний результат. На фоні доз на рівні ≤2,7 від максимальної рекомендованої для людини не спостерігали порушень фертильності у самців і самок щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Дезірудин призначається для профілактики тромбозу глибоких вен, який може призводити до легеневої емболії, у пацієнтів перед плановим хірургічним заміщенням стегна. Вводиться підшкірно.

Препарат метаболізується та елімінується нирками. Середній термінальний період напіввиведення становить близько 2 годин.

Невідомо, чи дезірудин проникає через плаценту у людини. Дані від експериментальних тварин припускають, що препарат чинить прямий або непрямий вплив на ембріон. Однак, молекулярна вага та короткий період напіввиведення припускають, що вплив на ембріон/плід є малоймовірним.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Молекулярна вага і короткий період напіввиведення (близько 2 годин) припускають, що екскреція до грудного молока є малоймовірною. Однак, навіть якщо препарат проникне до грудного молока, немовля його перетравить у шлунково-кишковому тракті, як білок. Таким чином, ризик для немовляти на грудному вигодовуванні видається низьким, якщо взагалі існує.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 31.03.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 01.04.2020 р.

Група/призначення:

Антитромботичні засоби, гепаринова група.

Альтернативні назви / синоніми: антитромбін ІІІ, атенатив.

Діюча речовина: антитромбін ІІІ.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антитромбін ІІІ людини використовується в ІІ та ІІІ триместрах для лікування прееклампсії. Попередні дані припускають, що таке лікування може бути корисним, але для підтвердження цього потрібні подальші дослідження. Хоча обмежені дані від експериментальних тварин заспокоюють, досвід застосування у людини в І триместрі відсутній.

Препарат виготовлений з плазми обстежених здорових донорів. Хоча ризик трансмісії інфекційних агентів, таких як віруси, знижено прийнятими при виробництві мірами, все ж-таки залишається потенційна можливість передачі. Антитромбін ІІІ – це α2-глікопротеїн, в нормі присутній в плазмі людини в концентрації приблизно 12,5 мг/дл. Це основний плазмовий інгібітор тромбіну.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у вагітних щурів і кролів. Не виявлено ознак порушення фертильності або шкоди для плодів при використанні доз, які в 4 рази перевищували рекомендовані для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Невідомо, чи є фізіологічний механізм, яким би материнський антитромбін транспортувався від матері до плода. Молекулярна вага агенту запобігає пасивній дифузії. Два повідомлення описали використання антитромбіну ІІІ в лікуванні прееклампсії. В обох випадках користь від антитромбіну ІІІ теоретично пояснили пригніченням тромбіну, що призвело до зменшення гіпертензії у матері і посилення плацентарної циркуляції.

При нерандомізованому дослідженні жінок з важкою прееклампсією з раннім початком (середній термін вагітності 28-29 тижнів) і внутрішньоутробною затримкою розвитку плодів протягом 7 днів лікували антитромбіном ІІІ в дозі 1500 МО/день та гепарином 5000 МО/день (N=14) або тільки гепарином 500 МО/день (N=15). Жодна із жінок не отримувала гіпотензивних препаратів. Середній гестаційний вік на момент початку лікування становив 30-31 тиждень, пологи в обох групах відбулись приблизно на 32 тижні. Не виявлено різниці в середній вазі новонароджених (1280 проти 1135 грам), але швидкість набирання ваги плодами (грам/день) була вищою в групі антитромбіну (28,5 проти 15,3 грам, p<0.05). Відсутня інформація про статус новонароджених, але не було різниці між групами за оцінкою біохімічного профілю.

Рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження охопило 133 жінок з важкою прееклампсією (24-35 тижнів вагітності). Пацієнти отримували або антитромбін ІІІ 3000 одиниць одноразово на день протягом 7 днів (N=66), або альбумін один раз на день протягом 7 днів (N=67). Середній термін на момент початку лікування становив біля 32 тижнів в обох групах. Лікування перервали 23 та 29 жінок в групах антитромбіну ІІІ і плацебо, відповідно, через погіршення стану матері і знахідок у плода. Пацієнтки в кожній групі отримували гіпотензивні препарати і/або магнезії сульфат при показах. Не виявлено істотної різниці між групами в оцінці біохімічного профілю, але в групі антитромбіну ІІІ був вищий показник набирання ваги плодами (р=0,029). Результати вагітностей всі кращі в групі лікованих: гестаційний вік на момент пологів (34,1 проти 33,0 тижнів, р=0,0070), вага новонароджених (1749 проти 1409 грам, р=0,004), число малих для гестаційного віку новонароджених (65,6% проти 83,3%, р=0,020). Не спостерігали несприятливих наслідків у новонароджених.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання антитромбіну ІІІ при лактації. Висока молекулярна вага не припускає проникнення до грудного молока. Однак, навіть якщо мала кількість препарату попаде до грудного молока, немовля засвоїть її в шлунку. Тому ризик для немовляти на грудному вигодовуванні видається нульовим.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 26.03.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 27.03.2020 р.

Група/призначення:

Антиеметик. Апрепітант є селективним антагоністом рецепторів нейрокініну 1 (NK1) з високим ступенем спорідненості з речовиною Р (Р-нейропептид із сімейства тахікінінів) людини. Це пероральний антиеметик, який призначається в комбінації з іншими антиеметиками для попередження гострої та віддаленої блювоти та нудоти, асоційованої високоеметогенною хіміотерапією раку, такою як цисплатин.

Альтернативні назви / синоніми: еменд.

Діюча речовина: апрепітант.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, хоча використовувались відносно низькі дози, порівняно з рекомендованими для людини. Відсутність досвіду застосування при вагітності у людини не дозволяє оцінити ризик. Допоки таких даних не буде отримано, призначення апрепітанту за показами слід обмежити ІІ та ІІІ триместрами. Однак, якщо випадковий вплив відбувся в період органогенезу, ембріо-фетальний ризик видається низьким.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У щурів пероральні дози, які у 1,6 разів перевищували рекомендовану для невагітних пацієнток, виходячи з AUC*, не порушували фертильності і не були шкідливими для плодів. Аналогічні результати отримали у кролів з дозами, у 1,4 рази вищими за рекомендовану для людини. Вищі дози не використовували через сатурацію абсорбції.

Дворічні дослідження карциногенності з пероральними дозами на рівні 0,4-1,4 від рекомендованої для людини продемонстрували карциногенність у самців і самок щурів. Пероральні дози на рівні 2,2-2,7 від рекомендованої для людини були карциногенними у самців мишей. Різні дослідження не виявили мутагенності.

Інформація щодо впливу на плід:

Зв’язування препарату з білками плазми становить >95%. Препарат широко метаболізуєтся до відносно неактивної сполуки системою цитохрому Р450** (переважно CYP3A4). Період напіввиведення коливається в межах 9-13 годин.

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту у людини, у щурів і кролів цей процес відбувається. У людини апрепітант проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Хоча рівень зв’язування з білками високий, молекулярна вага та період напіввиведення припускають, що препарат проникатиме через плаценту у людини.

Молекулярна вага та період напіввиведення припускають, що препарат проникатиме до грудного молока людини. Однак, високий рівень зв’язування з білками (>95%) зменшуватиме кількість препарату. Потенційний вплив на немовля на грудному вигодовуванні невідомий, але слід взяти до уваги, особливо при тривалому впливі, карциногенні наслідки, які спостерігали у тварин.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Згідно з інструкцією до препарату лікування апрепітантом асоціювалось зі зниженням концентрації в плазмі стероїдних оральних контрацептивів, що може знижувати ефективність цих препаратів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 26.03.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.03.2020 р.