Група/призначення:

Локальний анестетик та стимулятор ЦНС короткої дії. Інші локальні анестетики замінили кокаїн в медичній практиці, він не застосовується при вагітності. “Розважальний” кокаїн використовують інгаляційно  у вигляді порошку та внутрішньовенно. Інші похідні кокаїну в тому числі гранульований (“crack”) курять, інколи змішуючи з тютюном або марихуаною.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: алкалоїд кокаїн.

Рекомендації при вагітності:

 Протипоказаний (системно), сумісний (місцево).

Рекомендації при лактації:

Протипоказаний (системно), сумісний (місцево).

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

При використанні “розважального” кокаїну під час вагітності можливі пренатальна затримка розвитку плоду, вроджені аномалії та розлади поведінки у дітей. Існує розбіжність у думках чи кокаїн збільшує ризик структурних аномалій у плода, хоча деякі дослідження показують збільшення частоти аномалій сечових шляхів та  судинних порушень. Кокаїн слід вважати тератогеном.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Кокаїн потрапляє від матері до плоду у мишей та овець. Інтраперитонеальне введення кокаїну при вагітності не підвищує частоти вроджених вад розвитку у мишей та щурів, хоча у щурів відмічали значне зниження ваги матері та плоду та зростання частоти резорбції плодів. Нижчі дози кокаїну при введенні підшкірно викликали дефекти очей, скелету, урогенітального тракту у плодів мишей. Одне з досліджень у вагітних щурів, які отримували дозу кокаїну 15 мг/кг/день інтраперитонеально двічі на день на 14-20 дні гестації виявило значне зниження прогестерону та прегненолону в плазмі як вагітної тварини, так і плода в порівнянні з контрольною групою. 5% вагітностей закінчилися мертвонародженням проти 1% в контрольній групі. Не було відмінностей в довжині плодів в порівнянні з контрольною групою. Геморагічні зміни сітківки та інші аномалії очей спостерігалися серед потомства щурів, матері яких отримували в 1,5-3 рази вищу дозу за людську при вживанні “розважального” кокаїну. У плодів щурів під впливом кокаїну невдовзі виявляли крововиливи та набряк задніх лап та хвоста, що призводило до їх некрозу. Ці аномалії розвиваються внаслідок судинозвужуючого ефекту препарату. Можливі асоціації між пренатальним впливом кокаїну та кардіоваскулярними аномаліями. Описи випадків та експерименти на ягнятах припускають, що кардіоваскулярна токсичність кокаїну може зростати при вагітності. Зниження кровотоку в матці та плаценті від кокаїну виявлено у щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Оскільки вживання кокаїну часто поєднується із вживанням інших наркотиків, це утруднює проведення досліджень через важкість розмежування та поділ на групи обстежень, крім того, не завжди можливо верифікувати результати анкетування серед пацієнтів.

Структурні аномалії.

Описані випадки вроджених вад  у дітей, матері яких вживали кокаїн при вагітності, а саме: екзенцефалія, тім’яне енцефалоцеле, дефекти тім’яної кістки, редукційні вади кінцівок, перфорації, обструкції або атрезії кишківника.

Одне з досліджень, яке первинно не планувало вивчення вад розвитку, не виявило значного  зростання аномалій серед 138 дітей, народжених від жінок з позитивним тестом на кокаїн під час пологів.

В деяких немовлят, які перебували пренатально під впливом кокаїну описані структурні та функціональні аномалії.

Описані урогенітальні аномалії в дітей жінок з кокаїновою залежністю і вживанням препарату протягом вагітності. Ці дані підтверджені великим ретроспективним дослідженням в регіоні Атланти під егідою СDC. Ризик виникнення аномалій сечової  системи в 4 рази перевищує показники контрольної групи, а статевої системи – не підвищується при вживанні кокаїну.

Виникло припущення, що різноманітні вроджені вади розвитку при пренатальному вживанні кокаїну можуть бути спровоковані порушеннями судинної системи або гіпоперфузією у ембріона та плода.

Дослідження проведене з 1968 до 1989 років програмою вивчення вроджених вад розвитку в Атланті (Atlanta Congenital Defects Program) щодо поширеності судинних порушень не виявили істотних змін, припустивши, що цей передбачуваний тератогенний ефект кокаїну може не бути вираженим у всіх, що знаходились під впливом препарату.

Мають місце і перебільшення у описі  та виявленні несприятливих ефектів вживання кокаїну для плоду. Різні автори ставлять під сумнів конкретний вплив пренатального вживання кокаїну на подальший розвиток  дитини. При проведенні мета-аналізу 45 статей, пов’язаних з вивченням токсичного впливу кокаїну на людину, виявлено, що частота несприятливих результатів вагітностей не зростала, якщо  в контрольну групу включали тих, хто вживав інші різноманітні ліки, а тільки тоді, коли контрольну групу становили жінки, що взагалі не вживали ліків. Автори припускають, що багато очевидних побічних ефектів кокаїну можуть викликатися неправильним, нездоровим способом життя, а не самим препаратом. Пізніші огляди досліджень приходили до таких самих висновків.

Інше дослідження по проведенню дизморфологічної оцінки 22 немовлят, які зазнали впливу кокаїну, не виявило змінених рис обличчя, дефектів кінцівок чи тулуба.

Акушерські наслідки без вроджених вад розвитку.

Деякі дослідження вивчали народне повір’я, що кокаїн скорочує тривалість пологів. Акушерськими проблемами вживання кокаїну є передчасні пологи і потрапляння меконію в навколоплідні води, але тривалість пологів значно не зменшувалась у жінок, які вживали кокаїн в пізніх термінах вагітності. Деякі дослідження описують стрімкі пологи. Більшу стурбованість викликає анорексія внаслідок вживання наркотиків і, як правило, порушене харчування вагітної.

Виходячи з випадкових спостережень, що жовтяниця рідко зустрічається у новонароджених,  які зазнали впливу кокаїну, група дослідників зібрала дані як про тварин, так і клінічні свідчення і припустила, що справді, кокаїн,  індукуючи метаболізм білірубіну, знижує ризик неонатальної жовтяниці.

Затримка розвитку із зменшенням ваги, росту та окружності голови описана у немовлят матерів, що вживали кокаїн при вагітності. Деякі повідомлення підтримують думку про зв’язок між вживанням препарату та передчасними пологами,  низькими показниками за шкалою Апгар, спонтанними абортами. Також виявлено порушення кардіоваскулярних та неврологічних функцій у немовлят і зростання ризику крововиливу в шлуночки.

Проспективне дослідження у 2005 році включало обстеження 717 немовлят і не виявило значного зростання вроджених вад розвитку, але були описані затримка росту та підвищений ризик розладу з боку центральної та периферичної нервової системи.

Мета-аналіз у 2011 році дійшов висновку, що “розважальний” кокаїн асоціюється з передчасними пологами та затримкою розвитку плоду.

Клінічні описи свідчать про вплив кокаїну на виникнення відшарування плаценти, розриву матки, церебральні інфаркти у плода, ураження головного мозку, загибель. Також з впливом кокаїну при вагітності пов’язують некротизуючий ентероколіт у новонароджених, в тому числі і за рахунок спазму судин.  Відшарування плаценти пов’язують з транзиторною гіпертензією та спазмом судин, викликаних кокаїном. При детальному спостереженні за вагітною вівцею виявлено, що після вживання кокаїну протягом 15 хвилин спостерігається транзиторна гіпертензія та зниження кровотоку в матці.

Неврологічні та поведінкові наслідки і подальший розвиток.

Багато психотропних препаратів, включаючи кокаїн, впливали на зміну поведінки у гризунів при антенатальному введенні. Можливі неврологічні та поведінкові розлади у плода описувались, але бракує даних про постнатальні наслідки впливу кокаїну та інших заборонених препаратів.  Додаткові дослідження припускають тонкі поведінкові зміни, які включають  недотримання правил поведінки, зниження контролю, уваги, пам’яті, розвитку мови. Інтерпретація таких досліджень обмежена через невідповідність результатів в різних дослідженнях та ймовірного спотворення їх. Так, до прикладу, не всі дослідження враховують такі моменти, як депресія, постійне вживання наркотиків та тютюну, вплив свинцю або гестаційний вік при народженні.

В пізніх термінах вагітності були відмічені певні зміни у новонароджених при ультразвуковому обстеженні – поведінкові та незрозумілі ураження головного мозку, а після народження ці зміни були підтверджені. Про можливий зв’язок між пренатальним впливом  кокаїну та раптовою смертю новонароджених свідчать дані тільки деяких досліджень. Також є свідчення несприятливого впливу кокаїну на розвиток головного мозку плода. Динамічне спостереження за показниками у 59 немовлят у віці 6,5 та 13 місяців, що зазнали пренатального впливу кокаїну та інших наркотиків, виявило зниження ваги, але не росту і окружності голови. Однак, два пізніші дослідження не виявили значного порушення розвитку з віком.

Застосування препарату під час вигодовування:

Кокаїн потрапляє в грудне молоко. Описано випадки інтоксикації немовлят кокаїном з материнського молока. Американська академія педіатрії відносить кокаїн до наркотиків і вважає його не сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):  

Вживання чоловіками кокаїну інтраназально та місцево на голівку статевого члену асоціюється в деяких випадках з пріапізмом (довга болюча ерекція, не пов’язана зі статевим збудженням). У самців щурів постійне введення відносно високих доз кокаїну викликало порушення сперматогенезу та фертильності. Призначення статевозрілим самцям щурів високих доз кокаїну протягом 90 днів викликало апоптоз яєчок. Кокаїн та його метаболіти виявляють в спермі людини, на рівні 60-80% від рівня його в плазмі. Попередні спостереження у відносно невеликій групі виявили, що вживання кокаїну може викликати зниження концентрації сперматозоїдів та їх рухливості, збільшення кількості з аномальною формою, що порушує репродуктивну функцію. Кокаїн зв’язується зі спермою, що продемонстровано in vitro, але це не вплинуло на властивості сперми. Вплив кокаїну на сперму є транзиторним.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 13.01.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.03.2015 р.
Оновлено 09.06.2015 р.

Назва англійською мовою: Methotrexate

Група / призначення: 

Цитостатичний, антиревматичний препарат, імуносупресор, антагоніст фолієвої кислоти, також для лікування ектопічної вагітності.

Метотрексат – це синтетичний лікарським засобом, який за своєю хімічною структурою є аналогом фолієвої кислоти. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферменту дигідрофолатредуктази, яка сприяє перетворенню метаболіта фолієвої кислоти дигідрофолієвої кислоти в тетрагідрофолієву кислоту, внаслідок чого гальмується синтез пуринових нуклеотидів та тимідилату в S-фазі мітозу. Оскільки мітотична активність більш виражена у клітин, які швидко ростуть, то метотрексат більш активний до клітин злоякісних пухлин, ЕМБРІОНАЛЬНИХ КЛІТИН тощо.

Препарати з подібною дією: Аміноптерин, преметрексед, пралатрексат.

Альтернативні назви / синоніми: jylamvo, maxtrex, нордімет, ледертрексат, метекс, методжект.

Діюча речовина: метотрексат.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Метотрексат збільшує частоту вроджених аномалій в експериментальних тварин і такі ж наслідки викликає в людини.

Критичним періодом  впливу препарату на ембріон є 6–8 тижнів гестації (8-10 тижнів після першого дня останнього місячного циклу), а критичною дозою від 10 мг на тиждень, хоча такі дані не всіма  підтримуються.

МЕТОТРЕКСАТ ПРОТИПОКАЗАНИЙ ВАГІТНИМ, ЗА ВИНЯТКОМ ВИПАДКІВ ОНКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ, ЯКЩО СТАН ЖІНКИ ПОТРЕБУЄ ТАКОГО ЛІКУВАННЯ.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Вади розвитку після введення метотрексату спостерігалися у курчат, мишей, щурів, кролів, але не у мавп чи собак. Ці аномалії часто залучали центральну нервову систему та піднебіння. У щурів аномалії виявлялися, коли метотрексат вводили ембріонам і не виявлялися при введенні вагітним тваринам.

Інформація щодо впливу на плід:

При використанні метотрексату в ІІ та ІІІ триместрах  спостерігається токсичний вплив на плід та підвищення смертності.

Наводимо дані окремих досліджень, оглядів, окремих випадків.

У 1994 році опубліковано дані про вживання метотрексату до та під час вагітності, зібрані з даних програм-учасниць OTIS (Organization of Teratology Information Specialists) та ENTIS (European Network of Teratology Services) у 21 жінки. В 7 випадках метотрексат вживався більш ніж за рік до запліднення і цих жінок виключили з групи для аналізу. В 9 випадках препарат призначався протягом року до запліднення та в 5 – протягом вагітності. 4 жінки приймали метотрексат перші 6 тижнів гестації тривалістю курсу 1-3 тижні, одна вагітна приймала препарат у 37-38 тижнів вагітності. Дози варіювали від 7,5 мг/тиждень (одна з жінок приймала цю дозу протягом трьох років) до одноразової дози 42 мг. Всі ці випадки закінчилися народженням здорових дітей без вроджених вад розвитку (одні пологи на 36 тижні). Серед жінок, що приймали метотрексат протягом року до вагітності, курс лікування тривав від кількох тижнів до шести років. Дози препарату були відомі в чотирьох випадках і становили: 7,5 мг/тиждень в трьох випадках, 12,5 мг/тиждень в одному випадку. В цих 9 випадках спостерігалися наступні результати вагітностей: 4 самовільні переривання, 4 здорові новонароджені, 1 новонароджений з кавернозною гемангіомою. За результатами цих досліджень зроблено висновок, що доза препарату, яка викликає вроджені вади розвитку становить більше, ніж 10 мг на тиждень, а критичним періодом дії препарату є 6-й – 8-й тижні вагітності.

Враховуючи невелику кількість повідомлень про використання метотрексату в дозі меншій за 20 мг в тиждень, штучне звуження періоду негативного впливу препарату (6-8 тижнів) вважається передчасним. Існують рекомендації призначати жінкам, які під час вагітності припинили вживати метотрексат, фолієву кислоту принаймні протягом 5 місяців, щоб мінімізувати негативний вплив на плід.

У 1997 році описано випадок вагітності у 20-річної жінки з ревматоїдним артритом, яка приймала метотрексат (10-12,5 мг/тиждень) протягом 5-6 років. Також призначалася фолієва кислота (1 мг/день). Жінка припинила лікування метотрексатом у терміні 8 тижнів вагітності (доза, отримана при вагітності, становила 100 мг). У терміні 35 тижнів народилася дівчинка вагою 1,79 кг з нормальним каріотипом та множинними вродженими аномаліями (брахіцефалія, переднє тім’ячко 0,5 см, невеликі орбіти з гіпертелоризмом, ретрогнатія, деформовані вуха, розщеплений язичок, пупкова кила, дорзальний кіфоз з L5 та S1 напівхребцями, деформований великий палець кисті, двобічні поперечні складки на долонях, гіпопластичні нігті, вкорочення радіуса на правій руці, синдактилія IV-V стоп, відсутність V метатарзальної кістки та кардіоваскулярні дефекти: транспозиція магістральних судин, подвійне відходження магістральних судин з правого шлуночка, подвійний дефект міжшлуночкової перетинки, стеноз легеневої артерії. Дитина померла у віці 6 місяців. Автори вважають, що аномалії у дитини обумовлені метотрексатною ембріопатією.

У 1998 році було описано 26-річного чоловіка з метотрексатним синдромом та двох дітей з помірними проявами цього синдрому. Щодо дорослого пацієнта: його мама, яка відмовилася від нього, прагнула перервати вагітність у терміні 6-8 тижнів невідомою дозою метотрексату. В нього були наступні дефекти: гіпертелоризм, птоз, короткі очні щілини, рідкі брови, виступаючий ніс, низько розміщені вуха, на чолі мис вдови, флексорні контрактури п’ястно-фалангових суглобів великих пальців, синдактилія всіх пальців, 4 п’ясткові кістки, гіпопластичні злиті пальці стопи. Спостерігалася затримка фізичного розвитку, але не розумового. Щодо дітей: 9-річний хлопчик знаходився під впливом 80 мг метотрексату на тиждень, всього 6 доз пренатально в терміні від 7,5 до 28,5 тижнів вагітності, оскільки мама з недіагностованою вагітністю лікувалась від раку молочної залози метотрексатом, флуорурацилом (1200 мг/тиждень 10 доз) та радіоактивним опроміненням (всього 14 рад). Дитина народилася в терміні 29 тижнів вагою 820 грам (менше за гестаційний вік) і надалі відставала в фізичному розвитку, крім того спостерігалися наступні зміни: гіпертелоризм, завиток волосся фронтально, мікроцефалія, низько розміщені вуха, мікрогнатія, справа поперечна складка на долоні, погранична розумова відсталість (IQ 70). Друга дитина – 3,5-річний хлопчик, який народився на 29 тижні з вагою 1160 грам, мамі якого проведене невдале переривання вагітності метотрексатом (100 мг двічі на тиждень з 13 до 19 тижня, 200 мг двічі на тиждень з 19 до 25 тижня). При народженні виявлені наступні дефекти: опукле чоло, бітемпоральне звуження, монголоїдний розріз очей, рідке волосся на скронях, низько розміщені вуха, широкий кінчик носа, високе піднебіння, також від 9 місяців хронічна діарея (біопсія виявила атрофію ворсин кишечника). Психомотрний розвиток був нормальним, в 34 місяці відставав в рості та вазі, але окружність голови була нормальною (75 перцентилів).

У 1999 році з’явився опис результатів вагітностей 20 жінок, які лікувалися від раку молочної залози. Одна вагітна приймала метотрексат (25 мг/м²) в комбінації з епірубіцином, вінкристином – вагітність закінчилась самовільним перериванням. В цьому ж році описано народження хлопчика з нормальним каріотипом, чия мама приймала метотрексат для лікування важкого псоріазу в дозі 12,5 мг тричі на тиждень перші 8 місяців вагітності. Дитина народилася в терміні 40 тижнів, зафіксовані наступні бали за шкалою Апгар: 2,5, 6 на 1, 5, 10 хвилинах відповідно. Вага, ріст, окружність голови були значно зменшені (<3 перцентилі). Описані деформації: широкі черепні шви та великих розмірів тім’ячка, епікант, рідкі брови, гіпопластичні надбрівні дуги, вивернуті ніздрі, широке перенісся, довгий гладкий фільтр, гіпопластичні соски, пупкова кила невеликих розмірів, діастаз прямих м’язів живота, шалеподібна калитка, обмежене розгинання ліктів, короткі проксимальні фаланги III, IV, V пальців, помірна гіпоплазія нігтів, єдине порушення з боку нервової системи – помірна гіпотонія. У віці 20 місяців спостерігалася затримка росту, тригоноцефалія, переднє тім’ячко закрилося у 30 місяців. У віці 1-2 років відмічалися генералізовані тоніко-клонічні судоми на фоні гіпертермії (обидві з його старших сестер мали подібні епізоди у віці до двох років). Розумовий розвиток був порушений. Подібний випадок лікування псоріазу при вагітності описано у 2002 році та аналогічні зміни у новонародженого.

У 2003 році опубліковані дані спостережень американського коледжу ревматології стосовно результатів вагітностей жінок, які отримували антиревматичне лікування етанерцептом, інфліксімабом, лефлуномідом, метотрексатом. Отримано дані від 175 опитаних, які приймали метотрексат: 39 доношених вагітностей здоровими дітьми, 7 самовільних викиднів (1 з вродженими вадами), 8 медичних абортів, 1 жінка на той час ще вагітна, 2 новонароджених з вродженими вадами. Більш детальна інформація про вроджені вади розвитку відсутня.

Також описані випадки пренатально діагностованої метотрексатної ембріопатії у плода вагітної, якій здійснили невдалу спробу переривання вагітності метотрексатом, вагітність перервана в ІІ триместрі, у плода на автопсії ознаки цієї патології.

Крім ймовірного спричинення вроджених вад розвитку, метотрексат асоціюється із зменшенням ваги плоду і, можливо, плацентарним карциногенезом. Проводився аналіз, який показав, що всі цитотоксичні медикаменти в 40% випадків спричиняють зниження ваги плодів. Такі явища ще недостатньо вивчені. Відомо про випадок народження дитини із ймовірно збалансованою реципрокною транслокацією між хромосомами 5 та 20, яка виникла de novo та супроводжувалася затримкою розвитку. Мати цієї дитини лікувала метотрексатом ревматоїдний артрит задовго до зачаття та до 6 тижня вагітності.

Повідомляється про випадок народження дитини з голопрозенцефалією, гіпертрихозом обличчя, довгими віями, мама якої при вагітності вживала метотрексат в дозі 7,5 мг в день протягом 6 тижнів вагітності.  Також описані випадки народження здорових дітей при вживанні матерями метотрексату в першому триместрі вагітності.

Огляд впливу метотрексату у експериментальних тварин та людей показав формування специфічних вад розвитку з частотою, що перевищує загальнопопуляційний рівень. Згідно цього аналізу, з вживанням метотрексату асоціюються наступні вади: краніосиностоз та атрезія клапанів легеневої артерії, причому вони зустрічаються частіше, ніж в цілому в популяції.

Використання для переривання вагітності. Токсичний вплив  метотрексату на ембріони та трофобласти виявився при використанні його для переривання ектопічної вагітності. Таке застосування метотрексату не впливає на фертильність та наступні вагітності. Після використання препарату в цих цілях в трьох випадках були описані наступні наслідки: анафілактичний шок, важка нейтропенія, лихоманка (в двох останніх випадках не виключено неправильне дозування препарату). Найефективнішим введенням препарату виявилися інтратубулярні ін’єкції (лапароскопічно) при розмірі трубної маси  <2,0 см та рівня хоріонічного гонадотропіну в сироватці матері <2000 мМО/мл. Взагалі, рекомендовано використовувати менш токсичні препарати для інтратубулярного переривання ектопічної вагітності, як гіперосмолярні розчини глюкози, простагландіни. Повідомляється про випадки невдалого переривання вагітності або недіагностованої вагітності після вживання метотрексату, які супроводжувалися вродженими аномаліями у плодів. Так, у 8 жінок з помилковим діагнозом ектопічної вагітності, які отримували високі дози метотрексату (50-181 мг) були наступні наслідки: 3 викидні одразу після введення препарату, 3 перервані  вагітності та 2 дітей із скелетними, серцевими або нирковими аномаліями. Невідома частота вроджених вад розвитку внаслідок вживання метотрексату при пролонгованих вагітностях. Побічні ефекти впливу метотрексату на ембріон людини описані в клінічних випадках.

Застосування препарату під час вигодовування:

Метотрексат потрапляє в грудне молоко в малій кількості.   Хоча кількість метотрексату, яка поступає в грудне молоком протягом дня є меншою за 0,5% педіатричної дози (0,12 мг/кг), можливе накопичення його в тканинах немовляти спонукало Американську академію педіатрії визнати метотрексат цитотоксичним препаратом, який «може втрутитися в метаболізм клітин» дитини, яка знаходиться на грудному вигодовуванні. Робоча група ВООЗ з питань наркотиків, ліків та лактації не рекомендує грудне вигодовування при вживанні матір’ю метотрексату.

Вплив на фертильність (жінок та чоловіків):

Метотрексат впливє на сперматогенез та оогенез і може знижувати фертильність. Є повідомлення про олігоспермію, порушення менструацій та аменорею. Ці наслідки є зворотніми і зникають після припинення лікування. Пацієнтам з онкологічними захворюваннями рекомендується проконсультуватись з метою збереження сперми до початку лікування.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox”.
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. 12th edition, 2022, Wolters Kluwer. 1461 pages. ISBN: 978-1975-1-6237-5.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)”).
4. Methotrexate Pregnancy and Breastfeeding Warnings. Інформація з бази даних “Drugs.com”.
5. Jylamvo: summary of product characteristics. Інформація з сайту Європейського агентства з лікарських засобів“European Medicines Agency”.
6. Effects of antiinflammatory and immunosuppressive drugs on gonadal function and teratogenicity in males with rheumatic diseases – UpToDate

Адаптовано 13.01.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 25.02.2015 р.
Оновлено 02.05.2023 р.

Група /призначення:

Група імідазолів, для лікування мікозів, в тому числі вагінальних, також при вагітності (місцево).

Альтернативні назви/синоніми:

Доктарин, афлорикс, албістат, андергін, дактар, дермоністат, дрінакс, фунгіназол, мезолітан, мікатин, мікогин, міконал, мікостат, морністат, неомікол, суролан, гіно-Дактарин.

Препарати цієї ж групи:

Клотримазол, бутуконазол, еконазол, кетоконазол, оксіконазол, сертаконазол, сулконазол, тіоконазол.

Діюча речовина: міконазол.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний при місцевому використанні, краще уникати застосування в І триместрі та/або застосування на великій площі тіла протягом всієї вагітності.

Рекомендації при лактації:

Недостатньо даних, ймовірно сумісний

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

На основі експериментальних даних на тваринах та інформації про застосування у вагітних місцеве використання міконазолу не призводить до зростання частоти вроджених вад розвитку. У 2000 році в США міконазол увійшов у десятку ліків, які найчастіше застосовуються при вагітності. Попередні дослідження з радіоактивно міченим міконазолом показали низьке всмоктування препарату при вагінальному призначенні. Але не відомо, чи гіперемія епітелію вагіни, яка, як правило, спостерігається при вагітності не підвищує абсорбцію міконазолу.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При проведенні досліджень у 1975 році міконазол виявився не тератогенним для щурів та кролів. У 2008 році італійські дослідження показали зростання дефектів осьового скелету у мишей при введенні міконазолу в дозі 60 мг/кг на 8 або 9 гестаційний день. Ці ж дослідники повідомили, що сумісне введення міконазолу і метронідазолу значно збільшило частоту таких дефектів. При введенні міконазолу вагітним щурам після 15 дня гестації спостерігались затримка пологів та важкі пологи. Ці ефекти можуть бути пов’язані з пригніченням продукції естрогенів високими дозами міконазолу. При вивченні пригнічення біосинтезу естрогену in vitro з використанням мікросом жіночої плаценти міконазол виявився найактивнішим фунгіцидом з групи імідазолів. Однак немає даних, які б свідчили про те, що цей метаболічний ефект міконазолу серйозно впливає на перебіг вагітності у жінок.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Клінічні дослідження не виявили впливу міконазолу при лікуванні вульвовагінальних кандидозів у вагітних на частоту вроджених вад розвитку.

Одне з досліджень було зосереджено на вивченні використання міконазолу в першому триместрі, проаналізувавши 2091 завершені вагітності. Не було виявлено зростання частоти вроджених вад розвитку.

Угорська програма моніторингу за вродженими вадами розвитку (Hungarian birth defect surveillance program) не виявила зростання частоти вроджених вад розвитку при вживанні міконазолу в першому триместрі. Наступні дослідження виявили можливе зростання випадків полідактилії/синдактилії  при вагінальному застосуванні міконазолу в поєднанні з метронідазолом.

В одному з досліджень було виявлено ризик самовільного переривання вагітності при застосуванні міконазолу вагінально в першому триместрі.

За даними досліджень Мічиганської програми медичної допомоги (Michigan Medicaid program), які проводились у 1980 – 1983 роках з охопленням 97,775 пологів без вказівки на вроджені вади розвитку у новонароджених, виявлено, що 2092 вагітні застосовували міконазол в І триместрі. Серед 6564 пологів з виявленими вродженими вадами новонароджених  у 144 випадках застосовувався  міконазол. Розрахунковий відносний ризик вроджених вад склав 1,02 (довірчий інтервал 95%). Розрахунковий ризик самовільних викиднів склав  1,38  (довірчий інтервал 95%) і був розрахований виходячи з аналізу 250 випадків використання міконазолу серед  4264 самовільних переривань вагітностей. Це порівнювалось з 2236 випадками використання цього препарату серед 55,736 вагітностей. Не було знайдено впливу міконазолу на розвиток вроджених вад, в тому числі розщілини хребта, розщілин обличчя та кардіоваскулярних порушень. При розширенні попередніх досліджень було проаналізовано 229,101 закінчені вагітності в період між 1985 та 1992 роками і виявлено, що 7166 вагітних використовували міконазол вагінально в І триместрі. В цілому було зареєстровано 304 випадки (4,2%) великих вад розвитку, в тому числі: 77 кардіоваскулярних дефектів, 14 розщілин обличчя, 3 розщілини хребта, 22 полідактилії, 12 редукційних вад кінцівок, 20 гіпоспадій. Ці дослідження не підтвердили зв’язок між вродженими вадами та міконазолом.

Застосування препарату під час вигодовування:  

Відсутні дані про лактацію на фоні використання міконазолу. Не очікується ризик для немовляти, що знаходиться на грудному вигодовуванні при застосуванні матір’ю міконазолу місцево.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): немає інформації.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 13.01.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 23.01.2015 р.
Оновлено 09.06.2015 р.

Група/призначення:

Порушує синтез сечової кислоти, використовується для лікування первинної та вторинної гіперурикемії, такої яка виникає при подагрі чи при хіміотерапевтичному лікуванні онкологічних захворювань.

Альтернативні назви / синоніми:

Пурінол, алопуринол-егіс, зілопрім.

Діюча речовина:

Структурний аналог гіпоксантину, інгібує фермент ксантиноксидазу, який приймає участь в перетворенні гіпоксантина в ксантин і ксантину в сечову кислоту.

Рекомендації при вагітності:

Ймовірно сумісний, недостатньо даних.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Хоча інформації про застосування алопуринолу є недостатньо, немає доказів його токсичного впливу.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У мишей викликає розщілини обличчя та незначні зміни скелету, але не виявився  тератогенним при застосуванні у  великих дозах у щурів та кролів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Випадки нормального перебігу вагітності після пренатального вживання препарату були зареєстровані виробником, в 7 випадках при тестуванні цього та інших медикаментів для вивчення можливого лікування прееклампсії.

У 2013 році повідомлено про вживання алопуринолу трьома вагітними (доза не вказувалась) з метою лікування запальних захворювань кишківника без наслідків для дітей.

У 2011 році повідомлено про дитину з множинними вродженими вадами розвитку, мати якої приймала алопуринол при вагітності. Автори відмічають подібність між аномаліями в цьому випадку та аномаліями, описаними при вживанні мікофенолату мофетилу, препарату імуносупресору, який також змінює біосинтез пуринів.

Алопуринол в дозі 300-400 мг призначався 4 вагітним, в яких при вагітності було діагностовано  лейкемію і також проводилось хіміотерапевтичне лікування. Лікування у всіх випадках було розпочато у 2 та 3 триместрах. Наслідки цих вагітностей були наступними: 2 здорових дітей, 1 мертвонароджена дитина, можливо через важку прееклампсію, 1 дитина із затримкою розвитку, відсутністю правої нирки, гідронефрозом лівої нирки, кальцифікатами в печінці. Оскільки прийом алопуринолу було розпочато після 20 тижня гестації, то будь-який його вплив можна виключити. Затримку розвитку слід пов’язати з прийомом хіміотерапевтичного препарату бусульфану.

У 1976 році повідомили про випадок вживання алопуринолу жінкою, яка страждала глікогенозом І типу (хвороба Гірке), яка характеризується гіперурикемією. Жінка приймала алопуринол в дозі 300 мг на день при заплідненні і на початку І  триместру, тоді ж і припинила його приймати. Плід жіночої статі народився вчасно шляхом кесарського розтину. В дитини діагностовано аутосомно-рецесивне захворювання фенілкетонурія.

Жінка з первинною подагрою та подагричною нефропатією лікувалась алопуринолом в дозі 300 мг в день протягом вагітності. Вона народила здорову дівчинку в терміні 35 тижнів гестації вагою 2510 г.

Застосування препарату під час вигодовування:

Алопуринол та його основний метаболіт оксіпурінол виявляються в грудному молоці в невеликій кількості. Це було визначено тільки в однієї жінки, яка приймала 300 мг алопуринолу на день. Через 2 та 4 години рівень алопуринолу в молоці та плазмі становив 0,9 та 1,4 відповідно. Відповідні рівні оксипуринолу були 3,9 та 2,4. Ніяких побічних ефектів у дитини не виявлено. Доза, яку отримала дитина з грудним молоком значно нижча за терапевтичну (400 мг/день), яка використовується у новонароджених.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): немає даних.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org)
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0

Адаптовано 13.01.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 13.02.2015 р.
Оновлено 09.06.2015 р.

Група/призначення:

Парасимпатоміметик (холінергетик), застосовується для лікування глаукоми (очні краплі) та сухості в роті (збільшує секрецію всіх екзокринних залоз).

Альтернативні назви / синоніми:

Пілокарпін, пілокар, офтанпілокарпін, хумакарпін, ізоптокарпін.

Діюча речовина: пілокарпін.

Рекомендації при вагітності:

Обмежена інформація про людей; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про людей; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Інформація про токсичність препарату для людини відсутня. Однак, в дослідах на тваринах виявлена токсичність при пероральному прийомі в дозах, які еквівалентні тим, що використовують у людини та навіть в 10 раз менші.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При введені перорально пілокарпіну щурам відмічено, що в плаценту потрапляє тільки 0,9% материнської дози. Концентрація препарату в молоці щурів була на рівні материнської плазми. Виявлено тератогенний ефект пілокарпіну при введенні його в яйце курчати та вагітним щурам (неправильний розвиток зубів у потомків щурів). При одному з досліджень пілокарпін вводився щурам для індукування судом, проте в цьому випадку вроджені вади не виявлялися.

При пероральному введенні пілокарпіну щурам в дозах, які в 26 раз перевищували максимальну для людини, виявлено зменшення маси плодів та зміни скелету. При іншому дослідженні на щурах з дозами, які в 10 раз перевищували допустиму, зареєстровано зростання частоти мертвонароджень, а при використанні дозування, яке в 5 разів перевищувало максимум для людини, виявлено зменшення ваги та зниження виживання новонароджених.

Інформація щодо впливу на плід:

Практично відсутня інформація про можливий вплив на плід. Описано одиничний випадок місцевого лікування протягом вагітності глаукоми з використанням таких очних крапель: пілокарпін 2 краплі двічі на день, тімолол 2 краплі, а також перорально призначався ацетазоламід. Через 48 годин після пологів на 36 тижні гестації  у новонародженого виявлена гіпербілірубінемія, гіпокальциемія, гіпомагнійемія та метаболічний ацидоз. Токсичні ефекти, викликані ацетазоламідом пройшли після лікування. Помірна м’язова гіпертонія, яка потребувала фізіотерапевтичного лікування, виявлялася при обстеженні у терміні 1, 3 та 8 місяців.

Застосування препарату під час вигодовування:  

Відсутня інформація про вплив пілокарпіну в період лактації. Враховуючи хімічні властивості пілокарпіну слід очікувати його потрапляння в грудне молоко принаймі, при пероральному застосуванні.

Вплив на фертильність (жінок та чоловіків):

Відсутня інформація про вплив пілокарпіну на фертильність.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org)
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0

Адаптовано 13.01.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 23.01.2015 р.
Оновлено 09.06.2015 р.

Група/призначення:

Симпатоміметик, бронходилятатор, стимулює альфа- та бета-адренорецептори, широко використовується при лікуванні бронхіальної астми, алергічних порушень, гіпотензії, для полегшення перебігу інфекцій верхніх дихальних шляхів. Він є частим компонентом багатьох мікстур разом з антигістамінними препаратами та бронходилятаторами, тому важко відокремити ефекти впливу самого ефедрину на плід, оскільки інші медикаменти також мають свій вплив.

Альтернативні назви / синоніми:

Ефедрин хлорноводневий, Ефалон, Ефедрозан, Неофедрин, Санедрин, Ефетонін.

Ефедрин входить також до складу комбінованих препаратів аітастман, астапект, астапекткодеїн, астфілин, бронхолітин, гамбаран, диксафен, каплі вушні з преднізолоном, колдекс Тева, мазь “Сунореф”, пассума, солутан, спазмовералгін, теофедрин, теофедрин Н, франол, ефатин.

Діюча речовина: ефедрину гідрохлорид.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Потенційно токсичний, недостатньо даних.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Контрольні дослідження не виявили збільшення частоти вроджених вад розвитку в зв’язку з вживанням ефедрину. Ефедрин також використовується для зниження ваги, а втрата ваги під час вагітності може давати незалежні побічні ефекти. Ефедрин є одним з основних інгредієнтів ефедри, а використання ефедри у складі дієтичних добавок було заборонено FDA США в квітні 2004 року.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При одному з досліджень було виявлено кардіоваскулярні аномалії у курчат навіть при застосуванні малих доз ефедрину. Тератогенний ефект потенціювався кофеїном.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Повідомлялося про абортований плід з вродженою вадою серця, яка виникла від вживання ефедрину  на 30 день ембріонального розвитку. Крім ефедрину, цей плід зазнав впливу теофіліну та фенобарбіталу.

Також повідомлялось про дитину з редукційними вадами кінцівок, чия мати приймала ефедрин протягом всього першого триместру.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) охопив обстеженням 50282 матерів та дітей. 373 вагітні вживали ефедрин в першому триместрі, а 873 в будь який період вагітності. Дослідження не виявило асоціацію між вживанням ефедрину та зростанням частоти будь-яких вроджених вад розвитку. Проте була знайдена залежність між вживанням препаратів групи симпатоміметиків та виникненням у дітей малих аномалій розвитку, пахової кили та клишоногості.

При вивченні зв’язку між вживанням судинозвужуючих препаратів та виникненням гастрошизису ефедрин не був визнаний тим препаратом, що викликає цю вроджену ваду розвитку.

Ефедрин використовується для лікування або профілактики материнської гіпотензії, викликаної епідуральною анестезією або анафілактичними реакціями. Дослідники не виявили значного впливу на виникнення та важкість гіпотензії, викликаної епідуральною анестезією ефедрину в дозі 10 мг. Найнижча ефективна доза для запобігання гіпотензії має бути 30 мг, але навіть вона повністю не усуває гіпотензію, а в деяких пацієнток навіть викликає  реактивну гіпертензію без покращення неонатального результату.

Доза ефедрину 37,5 мг суттєво не запобігає появі гіпотензії, асоційованої з епідуральною анестезією. Але дослідники дійшли висновку, що таке призначення ефедрину більш ефективне, ніж внутрішньовенне.

Призначення ефедрину під час пологів прискорює серцебиття у плода та викликає аритмію, але це не спричиняє несприятливий вплив на плід в цілому.

Згідно останніх даних ефедрин проникає через плаценту до плоду і концентрація його у плода при пологах досягає 70% від концентрації в крові матері. Це і є основною причиною зміни частоти серцевих скорочень у плода.

Деякі дослідники вважають, що ефедрин не впливає на кровоплин  у ворсинках. Інші, при вивченні особливостей профілактичного використання ефедрину внутрішньом’язево перед проведенням спинномозкової анестезії, виявили неприйнятно високу частоту материнської гіпертензії та потенційно негативний вплив на циркуляцію у плода, якщо загальна анестезія також призначалася.

Профілактичне призначення ефедрину асоціюється з підвищеним ризиком ацидозу у плода при застосуванні з довгими інтервалами при кесарському розтині.

Також проводилось порівняння використання ефедрину та фенілефедрину при епідуральній анестезії при кесарському розтині. Було виявлено, що у пацієнток, які отримали ефедрин значно зросли серцебиття, серцевий викид та серцевий індекс, як і резистентний кровотік в судинах пуповини.  Такі ефекти не спостерігалися при призначенні фенілефедрину. Автори пропонують використовувати фенілефедрін, а не ефедрин при кесарському розтині.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо чи ефедрин впливає на грудне вигодовування. Відомо про єдиний випадок порушення поведінки у новонародженого у вигляді дратівливості, надмірного крику, порушення сну, мама якого приймала препарат тривалої дії з вмістом 120 мг d-ізоефедрину та 6 мг дексбромфеніраміну (антигістамінний препарат). Мати приймала препарат двічі на день і через 1-2 дні з’явилися симптоми у дитини, які самостійно пройшли через 12 годин після припинення годування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Ефедрин використовується для лікування порушення рухливості в статевій системі чоловіків. Повідомляється про випадок лікування чоловіка з ідіопатичною відсутністю рухливості сім’явиносної протоки та мужчини з порушенням еякуляції після оперативного втручання на черевній порожнині. В обох випадках лікування було ефективним.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org)
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0

Адаптовано 13.01.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 02.03.2015 р.
Оновлено 09.06.2015 р.

Група/призначення:

Препарат для антивірусної терапії, особливо при герпетичній інфекції. Призначається парентерально, перорально та місцево.

Альтернативні назви / синоніми:

Ацик-офталь, ацигерпин, ациклогуанозин, ациклостад міжнародний, віворакс, віролекс, герпевір, герпекс, герперакс, герпесин, зовіракс, ксоровіир, лізавір, ловір, мілавир, медовір, суправиран, цевирин, цикловакс, цикловирал седико, цикловиран, цикловір.

Діюча речовина: гідроксіетоксіметилгуанін.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Спираючись на дослідження з експериментальними тваринами та досвід застосування у людини можна констатувати, що звичайні типові дози ацикловіру не повинні викликати зростання частоти вроджених вад розвитку. В той час як первинний геніальний герпес при вагітності загрожує здоров’ю і мусить бути пролікований.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження на щурах та кролях, як і дані про обстеження жінок показали, що ацикловір проникає через плаценту і визначається в судинах пуповини та амніотичній рідині. У мишей, щурів, кролів при застосуванні в певних дозах ацикловір не підвищував ризик виникнення вроджених вад розвитку. Одна з груп дослідників повідомила про індукування різноманітних аномалій у ембріонів щурів, як in vitro, так і in vivo, після введення ацикловіру на 11 день гестації. Вроджені аномалії охоплювали череп, внутрішнє вухо та задні кінцівки. Внаслідок токсичного впливу в 5 з 24 випадків спостерігалася повна резорбція плодів. Як зазначили ці дослідники, вони використовували в експериментах таку дозу ацикловіру, що концентрація препарату в плазмі  була в п’ять разів вища за рекомендовану для людини. Також введення ацикловіру щурам на 10 день гестації призводило до зменшення розміру тимуса та функціонального дефіциту імунної системи у потомства. Подібні наслідки вживання ацикловіру не були підтверджені іншими дослідженнями на експериментальних тваринах або досвідом застосування у людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Дані з данського реєстру жінок, які отримували місцеве або системне лікування ацикловіром при вагітності, не свідчать про значимий ріст вроджених вад у новонароджених або передчасних пологів. Описані випадки не виявили токсичного впливу при вживанні протягом вагітності.

Проект National Birth Defects Prevention Study повідомив про можливий зв’язок між протигерпетичним лікуванням вагітних та гастрошизисом. Проаналізовано 941 випадок гастрошизису та 8339 жінок з контрольної групи, які вживали протигерпетичне лікування протягом одного місяця до запліднення та до третього місяця вагітності. Автори дійшли висновку, що зростання ризику виникнення гастрошизису може виникати як через антигерпетичне лікування на ранніх стадіях вагітності, так і від наявності генітального герпесу, який і потрібно лікувати. В результатах досліджень не наводилась кількість жінок, які вживали ацикловір.

Призначення ацикловіру при вагітності пов’язано з потребою лікування важких захворювань матері, а ці захворювання самі по собі становлять ризик для плода.

У 1989 році було опубліковано огляд про потенційне застосування ацикловіру при вагітності з рекомендаціями використання дози препарату від 7,5 до 15 мг/кг кожні 8 годин для лікування таких загрозливих інфекцій як дисемінований простий герпес, вітряна віспа, ускладнена пневмонією.

Невелика кількість повідомлень стосується вживання 200-400 мг ацикловіру кожні 8 годин для запобігання повторення загострення простого герпесу на останніх тижнях вагітності. Дані про лікування 5 жінок ацикловіром на пізніх термінах вагітності виявили, що препарат не пригнічує асимптоматичне поширення простого герпесу і не попереджає трансмісію вірусу до плоду. Однак, дослідження з охопленням 21 жінки, лікованої ацикловіром та 25 жінок, що приймали плацебо виявили ефективність ацикловіру у попередженні загострення герпесу та зменшення випадків кесарського розтину. Не було виявлено несприятливого впливу на новонароджених, що оцінювалося незабаром після народження.

Мета-аналіз доступних повідомлень дає можливість зробити наступний висновок: профілактичне призначення ацикловіру починаючи з 36 тижнів гестації зменшує ризик загострення герпесу в пологах та частоту проведення кесарського розтину, який може спричинити загострення генітального герпесу. Коментар до цих досліджень вважає, що такі дані не виправдовують рутинного профілактичного застосування ацикловіру для запобігання неонатальної герпетичної інфекції.

Виробник ацикловіру закрив свої реєстри стосовно вагітних. За даними цього реєстру у період з червня 1984 року до липня 1998 року, які були опубліковані у 2004 році, проаналізовано 1234 вагітностей (12 багатоплідних – двійня), при яких використовувався ацикловір, з них в 756 випадках в першому триместрі, 197 в другому триместрі, 291 в третьому триместрі. 461 вагітна використовувала ацикловір місцево (виключені з аналізу). Наслідки цього використання наступні: у групі жінок, які приймали ацикловір в першому триместрі зареєстровано 76 самовільних викиднів, 1 випадок мертвонародження, 83 переривання, 19 новонароджених з вродженими вадами розвитку та 577 новонароджених без аномалій. Інші вагітності (використання ацикловіру в другому та третьому триместрах) закінчилися без самовільних викиднів, з 2 перериваннями, 2 випадками мертвонароджень, 9 новонародженими з вродженими вадами та 477 здоровими новонародженими. Таким чином, частота вроджених вад розвитку була 3,2% в групі, що приймала ацикловір в першому триместрі та 2,6% в цілому. Ці дані не відрізняються від тих, що реєструються в загальній популяції, без пренатального впливу ацикловіру.

У спостереженнях Michigan Medicaid recipiens, що проводились у 1985-1992 роках із залученням 229101 завершених вагітностей було виявлено, що 478 новонароджених зазнали впливу ацикловіру в першому триместрі. Зареєстровано 18 вроджених вад розвитку. Повідомляється про такі дефекти: 5 кардіоваскулярних, 1 полідактилія, 1 редукційна вада кінцівок, 2 гіпоспадії.

Американський реєстр “Ацикловір при вагітності” (Acyclovir in Pregnancy) наводить дані про те, що 62-70% вагітних лікують генітальний герпес. Стверджується, що щороку при 7500 вагітностях, які закінчуються народженням живих дітей, ймовірно використовується ацикловір.

Накопичено великий досвід лікування ацикловіром герпетичної інфекції при вагітності, в порівнянні з іншими противірусними препаратами. І цей досвід не показує високий ризик такого застосування для новонароджених.

При вагітності рекомендовано призначати ацикловір при вперше виявленій інфекції протягом 7-10 днів, при повторних епізодах 5 днів, і з 36 тижнів до пологів. Але тільки ацикловір рекомендований при серйозних та дисемінованих процесах.

Новороджених також лікують ацикловіром. Як правило, в цих дітей наявні серйозні вірусні захворювання, тому важко відокремити токсичний вплив ацикловіру від впливу основного захворювання. Про нейротоксичну дію препарату повідомлялося у дорослого з нирковою недостатністю та шестимісячного реципієнта трансплантованої печінки. Нефротоксичність препарату, пов’язана з дегідратацією та швидким введенням лікарського засобу також була зареєстрована в цій віковій групі. В одному випадку описують двох немовлят без ускладнень навіть при перевищенні вікової дози ацикловіру.

Застосування препарату під час вигодовування:  

Ацикловір виявляється в грудному молоці в концентрації,  як у материнській плазмі або вищій. Незважаючи на концентрацію цього препарату в молоці, немовля отримує тільки субтерапевтичну та субтоксичну концентрацію з молоком. У двох обстежених новонароджених побічних ефектів не виявлено. Описано випадок лікування жінки в період лактації ацикловіром в дозі 200 мг 5 раз в день перорально. Після 15 дози проводились вимірювання концентрації ацикловіру в матері, материнському молоці та в 4-місячної дитини. Доза, яку отримала дитина, становила 1,6% материнської.

Американська академія педіатрії у 2001 році визнала ацикловір сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Досліди на щурах та собаках, що зазначено на маркуванні препарату, показали, що високі дози ацикловіру (80-320 мг/кг/день) можуть викликати атрофію яєчок та порушення сперматогенезу, нижчі дози (16 та 48 мг/кг/день) також чинять несприятливий вплив на яєчка у щурів. Токсичний вплив ацикловіру  на яєчка із зворотнім ефектом виявлено у мишей, яких лікували дозами 4, 16, 32 та 48 мг/кг протягом 15 днів. Наступні спостереження за 20 мужчинами, які використовували ацикловір для придушення герпетичної інфекції, показали, що препарат  концентрувався в спермі, але не виявили несприятливого впливу на сперматогенез після використання дози 1 г/день протягом 6 місяців.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 13.01.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 21.01.2015 р.
Оновлено 09.06.2015 р.

Група / призначення:

Напівсинтетичний антибіотик, структурно схожий до еритроміцину, належить до групи антибіотиків макролідів, азалідів.

Альтернативні назви / синоніми:

Кларицит, кларицид, кларицин, кларомін, клабел, кламед, кларбакт, кларимакс, кларит, кларитроСандоз, клафар, класан, клацид, клеримед, клацилар, фромілід, клабакс, кларексид, клароСип, роміклар, СР-Кларен, екозитрин, фрі-Макс, азиклар, зосин.

Діюча речовина: кларитроміцин.

Рекомендації при вагітності:

Дані досліджень на тваринах припускають високий ризик, проте досвід застосування у людей показує, що ризик негативного впливу на плід є низьким.

Рекомендації при лактації:

Немає досліджень, що описують використання макролідних антибіотиків під час лактації. Оскільки інші антибіотки цього класу екскретуються з молоком (зокрема, еритроміцин), то слід очікувати пасажу кларитроміцину в молоко. Базуючись на досвіді використання інших антибіотиків макролідного ряду, зокрема еритроміцину, ризик для грудного немовляти, ймовірно, мінімальний, проте дана гіпотеза потребує наукового підтвердження.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Кларитроміцин не слід застосовувати вагітним жінкам без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, особливо у І триместрі вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Не виявлено тератогенних ефектів у чотирьох дослідженнях на одному виді щурів при пероральному і внутрішньовенному прийомі в дозі, що досягає 1,3 максимально рекомендованої дози для людей. Два дослідження на іншому виді щурів встановили низький ризик розвитку кардіоваскулярних аномалій після прийому препарату перорально в дозі, що у 1,2 рази перевищувала максимальну рекомендовану дозу для людей. В мишей після перорального прийому препарату в дозах, що у 2-4 рази перевищували максимально рекомендовані дози для людей, із різною частотою зустрічалися розщелини піднебіння.

За іншими даними, в дослідах на тваринах виявлено його тератогенну дію; зокрема, у пацюків в деяких тестах виявлені кардіоваскулярні дефекти (огляд Schardein, 2000).

У кроликів в 17 разів менші парентеральні дози від максимальної рекомендованої дози для людей викликали смерть плоду, проте тератогенних ефектів не спостерігалося після прийому різних оральних і внутрішньовенних доз. Втрата ембріону у мавп спричинена материнською токсичністю, спостерігалася після орального прийому препарату в дозі, що у 2-4 рази перевищували максимально рекомендовані дози для людей (рівень в сироватці крові в 3 рази вищий, ніж у людей). У мавп пероральні дози кларитроміцину, що практично дорівнювали максимальній рекомендованій дозі для людей (рівень в сироватці крові приблизно в 2 рази вищий, ніж у людей), спричиняла зупинку росту плода.

Інформація щодо впливу на плід:

Кларитроміцин проходить через людську плаценту. При дослідженні перфузії плацент від термінових пологів in vitro показник трансплацентарного проходження кларитроміцину становив 6,1%.

В 1996 році тератогенна інформаційна служба (TIС) повідомила про 34 випадки прийому кларитроміцину у 1 і ранньому 2 триместрах вагітності з метою лікування інфекцій верхніх дихальних шляхів [2]. Серед 29 відомих результатів вагітностей (5 були в очікуванні), виявлено: 8 (28%) переривань вагітності (4 спонтанних / 4 добровільних), 20 (69%) нормальних новонароджених і 1 немовля (3%) з 0,5 см коричневою міткою на скроні.  Один із новонароджених, народжений передчасно на 26 тижні вагітності, помер від ускладнень недоношеності. Незважаючи на те, що подальше спостереження за іншими новонародженими було не достатньо довгим для повного виключення наявності вроджених мальформацій, ці результати не відрізняються від аналогічних у досліджуваній популяції.

Результати досліджень кларитроміцину і вроджених вад, за даними Федерального агентства США з контролю за ліками (FDA) від 1996 року, обмежуються описом 6 різних вроджених вад: кистозний головний мозок, вагітність перервано; краніофаціальні аномалії, відсутні ключиці, двосторонні деформації стегон і недорозвинення лівої половини серця; spina bifida; розщелина губи; легенева гіпоплазія, аномальний піддіафрагмальний поворот вени; CHARGE синдром (F. Rosa, personal communication, FDA, 1996).  За визначенням, у немовлят із синдромом CHARGE повинні відмічатися два або більше із перерахованих дефектів: колобома ока або очні дефекти, захворювання серця, атрезія хоан, затримка росту і розвитку без аномалій ЦНС, генітальна гіпоплазію і аномалії вуха з або без глухоти. Різноманітність мальформацій зменшує імовірність асоціації їх виникнення із прийомом кларитроміцину, а отже будь-яка чи всі ці вади можуть виникати випадково.

У ході проспективного контрольованого мультицентричного дослідження 1998 року порівняли перебіг вагітностей 157 жінок, які піддалися впливу кларитроміцину з такою ж кількістю контрольних випадків. Найбільш поширеними показами до застосування антибіотиків були респіраторні інфекції. Серед досліджуваних, 122 (78%) приймали протягом 1-го триместру. Результати (основна група/контрольна): спонтанні аборти (22 проти 11, р=0,04), добровільні аборти (11 / 3, р=0,04), живонародження (122 / 143, р=0,003), мертвонародження (1 проти 0), великі вроджені вади (3 проти 2), малі вроджені вади (7 / 7). Серед великих вад (в одному випадку прийом кларитроміцину здійснювався у третьому триместрі), що спостерігалися у групі дослідження слід виділити наступні: гідроцефалія, синдром Тернера, гідронефроз, краніальний синостоз. Серед малих аномалій зустрічалися: велика родима пляма, проблеми з рефлюксом клапана, розширений правий шлуночок (мозок), незначний шлуночковий септальний дефект, неопущення яєчок, непрохідність слізних каналів і надлишкова тканина на груді справа. В контрольній групі, як і в основній, не виділили окремих паттернів вад. Незважаючи на те, що підвищене число спонтанних абортів у жінок основної групи було в межах очікуваного рівня і могло бути спричинено втручанням інших факторів, дослідники дійшли висновку, що необхідно проводити подальші дослідження даної проблеми.

Три вагітні жінки із задокументованою інфекцією H. pylori, персистуючою нудотою і блювотою, і епігастральним болем проліковані в 2 триместрі 2-тижневим курсом кларитроміцину в комбінації з амоксициліном і фамотидином, омепразолом чи ранітидином. Терапія виявилася ефективною в боротьбі із симптомами хвороби. Не було зафіксовано жодних несприятливих впливів на результат вагітності.

У зв’язку із вищим рівнем трансплацентарного пасажу кларитроміцину у порівнянні з іншими макролідами, його застосування після першого триместру (після ембріогенезу) може бути прийнятним рішенням у лікування генітального мікоплазмозу і уреплазмозу під час вагітності.

При вивченні зв’язку між застосування кларитроміцину і невиношуванням вагітності в часі проведення національного когортного дослідження в Данії, вчені виявили підвищену небезпеку невиношування вагітності, але не збільшення поширеності мати потомство з мальформаціями серед жінок, що отримували кларитроміцин в ранньому терміні вагітності. Це підтверджується попередніми дослідженнями на тваринах і людях. Тим не менше, необхідні подальші дослідження для вивчення можливих ефектів лікування кларитроміцином.

Застосування препарату під час вигодовування:

При лікуванні післяпологових інфекцій кларитроміцином (наприклад, Klacid), в дозі 500 мг/добу максимальний вміст активної речовини в молоці становив 1,5 мг/л [Sedlmayr, 1993], або 2,7% дози для матері у розрахунку на масу тіла.

Когортне дослідження немовлят з діагнозом інфантильного гіпертрофічного пілоростенозу виявило, що постраждалі діти були від  2,3 до 3 разів імовірніше за все від матерів, які приймали макролідні антибіотики протягом 90 днів після пологів. Усі діти були на грудному вигодовуванні. Більшість макролідних рецептів були виписані на еритроміцин, лише 1,7% були для кларитроміцину. Проте, автори не вказали, який із макролідних антибіотиків приймали матері постраждалих дітей.

За результатами дослідження, в якому порівнювали вплив амоксициліну та макролідів на немовлят, що перебували на грудному вигодовуванні, не виявлено жодного випадку пілоростенозу. Проте більшість немовлят із даної групи досліджень піддавались дії рокситроміцину, і лише 6 із 55 – кларитроміцину. Побічні реакції, а саме –  висип, діарею, втрату апетиту і сонливість, виявили в 12,7% дітей, цей показник суттєво не відрізнявся в групі дітей, матері яких приймали амоксицилін.

В ретроспективному дослідженні бази даних за 15 років в Данії знайшли 3,5-кратне збільшення ризику інфантильного гіпертрофічного пілоростенозу у дітей матерів, що приймали макроліди протягом перших 13 днів після пологів. Частка дітей, які перебували на грудному вигодовуванні не зазначена, але, ймовірно, висока. Частка жінок, що приймали кожен з макролідів, також не повідомляється.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Вплив кларитроміцину на фертильність і репродукцію у пацюків, мишей, кроликів і мавп описується виробником. Дози, що в 1,3 рази перевищують рекомендований максимум для людей  (рівень в сироватці крові приблизно в 2 рази вищий, ніж у людей) у щурів обох статей не спричинили побічних ефектів на статевий цикл, фертильність, пологи чи плід.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 14.01.2015 р.:
Т.З. Марченко, кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії та неонатології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Переглянуто редакційною колегією 15.05.2015 р.

Група / призначення:  

Антибіотик, цефалоспорин 3-го покоління.

Альтернативні назви / синоніми:

Азаран, бетаспорина, біотраксон, іфіцеф, лендацин, лораксон, лонгацеф, мегіон, медаксон, новосеф, офрамакс, роцеферин, роцефін, стерицеф, терцеф, тороцеф, тріаксон, троксон, форцеф, цефаксон, цефатрін, цефограм, цефсон, цефтріабол, цефтріфін, цефтрон, цефтріаксону натрієва сіль.

Діюча речовина: цефтріаксон.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Не викликає тератогенного ефекту, як і  всі цефалоспорини.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження на щурах не виявило несприятливої дії на фертильність або репродуктивну функцію в дозах, що приблизно в 20 разів перевищують рекомендовані дози у людей. Також, у мишей, щурів і приматів не виявлено ембріотоксичності, фетотоксичності чи тератогенності при застосуванні 20-, 20- і 3-кратних рекомендованих “людських” доз відповідно.

Інформація щодо впливу на плід:

Не помічено несприятливої дії на людський плід або новонароджену дитину при застосуванні цефтріаксону в дозі 2 г на добу  протягом 10 днів. Серед 60 новонароджених, матері яких отримували цефтріаксон, у 4 спостерігалися “великі” вроджені вади (6,7%), в т.ч. 3 вади серця. Було запідозрено зв’язок цефтріаксону з кардіоваскулярними дефектами, який, одначе, не доведений.

Застосування препарату під час вигодовування:

Виділяється в молоко в низькій концентрації. Час напіввиведення після довенного і дом’язового введення, відповідно, 12,8 і 17,3 год. Американська Академія педіатрії класифікує цефтріаксон, як сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): немає даних.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 10.02.2015 р.:
Ю.С. Коржинський, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри педіатрії та неонатології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Переглянуто редакційною колегією 14.05.2015 р.

Група /призначення:

Антибіотики-макроліди та азаліди. Азитроміцин – азалідний антибіотик, отриманий із еритроміцину. Це макролідний антиінфекційний клас, що включає кларитроміцин, диритроміцин, еритроміцин і толеандоміцин.

Альтернативні назви / синоніми:

Азакс, азиаджио, азимед, азином, азинорт, азитрокс, азитрогексал, азіт, азітрал, азітро, азітром, азітромакс, азіцин, азо, азро, ареан, дефенз, зітролід, хемоміцин, азітрокс, сумамед, сумамокс, сумазид, азівок, затрин, зетамакс, зитролекс, зитролід, зитроцин, азитросандоз.

Діюча речовина: азитроміцин.

Рекомендації при вагітності:

Недостатньо вивчений у людській популяції ;за результатами досліджень у тварин ризик вроджених вад не зростає.

Рекомендації при лактації:

Недостатньо вивчений у людській популяції; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Препарат мало вивчений, проте опубліковані дані про застосування азитроміцину при вагітності у людей не підтверджують токсичний вплив на ембріо-фетальний розвиток.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження на щурах і мишах, яких лікували добовими дозами, що сягали токсичних рівнів для материнського організму, не виявило порушення фертильності чи ушкодження плода. Такі добові дози дорівнювали 1 чи 0,5 людської дози, яка становить відповідно 2 г/добу,  в розрахунку на площу поверхні тіла.

Довготривалі дослідження канцерогенного впливу не проводилися, але тести на мутагенні і кластогенні ризики показали негативний результат. Не знайдено доказів зниження фертильності у щурів при добових дозах, що досягали 0,05 дози для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Азитроміцин проходить через людську плаценту. 20 жінок із запланованим кесаревим розтином отримали одноразово азитроміцин за 6 (N=2), 12 (N=7), 24 (N=5), 72 (N=5), 168 (N=1) годин до пологів в дозі 1 г. Середні концентрації препарату в матерів під час пологів становили 311, 144, 63, 60 і <10 нг/мл, в той час як в пуповинній сироватці були 19, 26, 27, 19 і <10 нг/мл відповідно. Визначити рівень препарату в цереброспінальній рідині у матерів в кожній групі (усі мали спінальну анестезію) не вдалося  (<16 нг/мл).

В експериментальних ex vivo дослідженнях на плацентах (після термінових пологів), де використовувалась модель одного плацентарного котиледону, показники трансплацентарного проникнення трьох макролідних антибіотиків (азитроміцин, еритроміцин, рокситроміцин) становили 2,6%, 3,0% і 4,3%, відповідно. Процентаж був вирахуваний як співвідношення між фетальним венозним та материнським артеріальним стаціонарними рівнями.

Є декілька повідомлень щодо використання азитроміцину під час вагітності у людини, але тільки в одному дослідженні ліки використовувалися в ранньому терміні гестації. Публікація 1994 року повідомляє про 16 вагітних пацієнток з цервіцитом, спричинених хламідією, яким було призначено одноразово перорально 1 г антибіотика у порівнянні  із групою контролю, що приймали еритроміцин. 15 жінок мали негативний тест на хламідію після лікування. Не наведено даних про гестаційний вік в період лікування чи результати подальшого спостереження за вагітностями. В іншому, схожому повідомленні, де також порівнювалась ефективність з еритроміцином, 15 вагітних жінок з хламідійним цервіцитом отримували  одноразову пероральну дозу азитроміцину – 1 г. Всі жінки мали негативні цервікальні мазки на хламідію за результатами прямого ДНК аналізу на 14 день після лікування. Ще три повідомлення також документують ефективність азитроміцину при лікуванні вагітних з хламідіями. З 5 повідомлень, тільки в останньому знаходимо дані про  гестаційний вік під час лікування (близько 24 тижнів), але не подано інформації про вплив на плід. У порівнянні із ефективністю азитроміцину щодо хламідійної інфекції, одноразова 1-грамова оральна доза антибіотика виявилася неефективною у зниженні колонізації уреаплазмою генітальних шляхів у вагітних жінок між 22 і 34 тижнями гестації з розірваними оболонками чи передчасними пологами. Дві жінки з хворобою цуцугамуші (чагарниковий тиф) в другому триместрі вагітності успішно проліковані 3-денним курсом азитроміцину. Обидві жінки народили здорових немовлят.

Неінтервенційне спостережувальне когортне дослідження 1998 року описало результати вагітностей у жінок, яким лікарі загальної практики в Англії виписували один або більше із 34 нових препаратів, що з’явилися на фармацевтичному ринку. Дані збирались шляхом анкетування лікарів, які виписували рецепти, через 1 місяць після очікуваної чи можливої дати пологів. У 831 (78%) вагітних, у яких нові ліки приймалися в першому триместрі вагітності, вроджені вади задокументовані у 14 (2,5%) немовлят (після вагітності одним плодом) із 557 новонароджених (10 пологів завершились народженням двійнят). Також два випадки вроджених вад спостерігалися у плодів після аборту. Азитроміцин приймали протягом 1 триместру вагітності 11 пацієнток. Результати даних вагітностей: 1 добровільний аборт і 10 народжених здорових, доношених дітей.

Незважаючи на те, що у вищеперерахованих дослідженнях не спостерігалося вроджених мальформацій, цих даних недостатньо, щоб оцінювати безпеку азитроміцину. Через відсутність стандартизованих обстежень, не реєстрували незначні аномалії розвитку. Значні дефекти, що проявляються пізніше, також могли бути пропущені через часовий проміжок анкетування. Тим не менше, макролідні антибіотики не відносять до найбільших людських тератогенів.

Застосування препарату під час вигодовування (короткий висновок):

 Азитроміцин акумулюється в грудному молоці. В описаному випадку застосування азитроміцину (Zithromax) в дозі 500 мг/добу його максимальний вміст в молоці дорівнював 2,8 мг/л, що відповідало 5% материнської дози в розрахунку на масу тіла [Kelsey, 1994].  Жінці на першому тижні після термінових вагінальних пологів одноразово призначили 1 г азитроміцину для лікування раневої інфекції, що супроводжувала білатеральну перев’язку труб, згодом через погіршення симптомів, вона отримувала також в/в гентаміцин і кліндаміцин протягом 48 годин. Вона була виписана з лікарні із призначеним 5-денним курсом азитроміцину (по 500 мг щодня), але прийняла тільки три дози у зв’язку з бажанням відновити грудне вигодовування, яке було призупинено через лікування азитроміцином. Пацієнтка продовжувала зціджувати молоко з грудей під час прийому антибіотиків для збереження лактації і відновила грудне вигодовування через 24 години після третьої дози антибіотика. Дозування і орієнтовний час від першого прийому становили: 1 г (0 год), 500 мг (59 год), 500 мг (83 год) і 500 мг (107 год). Концентрація азитроміцину в молоці і час від першого прийому відповідно становили: 0,64 мкг/мл (48 год), 1,3 мкг/мл (60 год) і 2,8 мкг/мл (137 год) (концентрації в материнській плазмі не визначалися). Автори пов’язують акумуляцію антибіотика в молоці із його жиророзчинністю і здатністю зв’язувати іони слабких основ.

Вплив на фертильність (жінок та чоловіків):

 Дослідження на лабораторних щурах і  мишах, яких лікували добовими дозами, що сягали токсичних рівнів для материнського організму, не виявило порушення фертильності. Ці добові дози дорівнювали 1 чи 0,5 людської дози (відповідно 2 г/день).

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 13.01.2015 р.:
Т.З. Марченко, кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії та неонатології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Переглянуто редакційною колегією 12.05.2015 р.