БІПЕРИДЕН

Група/призначення:

Протипаркінсонійний засіб.

Покази: хвороба Паркінсона*; синдром паркінсонізму (у складі комбінованої терапії), екстрапірамідні порушення, викликані антипсихотичними засобами (нейролептиками).

Альтернативні назви / синоніми: акінетон.

Діюча речовина: біпериден.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІІ триместрі.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антихолінергетики в цілому не викликають підвищення ризику вроджених вад (див. також статтю Атропін). Однак, прийом перед пологами в комбінації з іншими препаратами, які мають антихолінергічну активність, призвів до гастронітестинальної токсичності в одного новонародженого.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Виходячи з молекулярної ваги біперидену він проникає через плаценту.

Повідомляється про 31-річну жінку з атиповим психозом, яку лікували перорально галоперидолом (нейролептик, антипсихотичний засіб) в дозі 3 мг/день та біпериденом також 3 мг/день у терміні 36 тижнів вагітності. Оскільки стан погіршився, перейшли до внутрім’язового введення по 5 мг двічі на день кожного з препаратів. У терміні 38 тижнів через 3,5 годин після введення препаратів народився здоровий хлопчик вагою 3260 г, 9/9 балів за шкалою Апгар. В пологах концентрація галоперидолу та біперидену в плазмі матері становила 10,2 та 4,4 нг/мл, а у новонародженого 4,6 нг/мл та нижче межі визначення відповідно.

18-річна жінка з діагнозом шизофренія лікувалась до запліднення тіотиксеном (фенотіазиновий транквілізатор) в дозі 6 мг/день та бензтропіном 2 мг/день (антихолінергічний препарат) та припинила в І триместрі. За 6 тижнів до пологів стан жінки погіршився, їй призначили хлорпромазин (нейролептик), доксепін (трициклічний антидепресант), тіотиксен, біпериден, бензотропін (антихолінергічний та антигістамінний засіб). Жінка також приймала фенобарбітал та секобарбітал (барбітурати). Хлорпромазин в дозі 100 мг ввели внутрішньом’язево за 75 хвилин до передчасних пологів у 34 тижні (вага дитини 1950 грам, за шкалою Апгар 9/9). У віці 30 годин життя у немовляти діагностовано синдром подразненого кишечника (small left colon syndrome, функціональна кишкова обструкція новонародженого). Покращення наступило через 6 днів, а у віці 5 тижнів дитина була здоровою.

Припускається, що комбіновані антихолінергічні ефекти хлорпромазину та біперидену при початку лікування у ІІІ триместрі були відповідальними за некротизуючий ентероколіт у дитини вагою 2080 грам, народженої у терміні 35 тижнів. Немовляті проведено успішне хірургічне лікування.

36-річну жінку лікували від шизофренії багатьма препаратами. Біпериден приймався в дозі 2 мг/день у терміні 8-21 тижнів. Терапія включала наступні препарати (доза/гестаційний вік): міртазапін (30 мг/1-5, антидепресант), тіоридазин  (300 мг/1-5, фенотіазиновий нейролептик), діазепам (10 мг/4-5, транквілізатор), кломіпрамін (150 мг/6-7, трициклічний антидепресант), рисперидон  (4 мг/6-7, нейролептик), флувоксамін (100 мг/8-21, антидепресант), алпразолам (0,5 мг/8-21, бензодіазепіновий транквілізатор), кветіапін (500-600 мг/8-37, антипсихотичний засіб), карбамазепін (600 мг/8-21, протисудомний засіб), галоперидол (10 мг/31-36, нейролептик). У віці 37 тижнів народилась здорова дитина вагою 3000 грам з оцінкою за шкалою Апгар 8/9, яка нормально розвивалась і після 4 місяців.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Молекулярна вага припускає проникнення в грудне молоко. До прикладу, атропін, інший парасимпатолітик вважається сумісним з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 30.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 14.12.2015 р.