Група /призначення:

Вітаміни. Вітамін D є необхідною поживною речовиною. Аналагами вітаму D є група жиророзчинних харчових елементів, необхідних для людини, з антирахітичною та гіперкальціємічною активністю.

Є дві природні біологічно активні форми вітаміну D – 1,25-дигідроксиергокальциферол та кальцитріол (1,25-дигідроксивітамін D3).  Третій активний компонент, 25-гідроксидигідротахістерол виробляється в печінці з синтетичного аналогу вітаміну D – дигідротахістеролу. Ергостерол (провітамін D2) та 7–дигідрохолестерол (провітамін D3) активуються ультрафіолетовим світлом для формування ергокальциферолу (вітаміну D2) та холекальциферолу (вітаміну D3), відповідно. Вони конвертуються в печінці до 25-гідроксиергокальциферолу та кальциферолу (25-гідроксивітамін D3), що є основними формами транспортування вітаміну D в організмі. Активація сполук транспортування при допомозі ферментів у нирках в результаті утворює 2 активні натуральні форми вітаміну D.

Вітамін D (кальциферол) належить до групи пов’язаних сполук, включно з вітаміном D1 (1:1 молекулярна суміш вітаміну D2 та ламістеролу), вітаміном D2 (ергокальциферол), вітаміном D3 (холекальциферол) та вітаміном D4 (22, 23-дигідроксивітамін D2). Серед них вітаміни D2 та D3 зазвичай використовуються для запобігання дефіциту вітаміну D або рахіту. Вітамін D3 гідроксилується в нирках до 1,25 дигідроксихолекальциферолу, або кальцитріолу, який є фізіологічним регулятором абсорбції кальцію. Кальцитріол випускається під назвою рокальтрол. 40 МО вітаміну D = 1 мкг кальциферолу. Необхідна кількість вітаміну D у людини може бути забезпечена при умові впливу на шкіру достатньої кількості сонячних променів або штучного ультрафіолетового випромінювання. Дефіцит вітаміну D є звичайним фактом, навіть у країнах з високою кількістю сонячного опромінення. Через наявність багатьох фізичних, екологічних та соціальних факторів, що обмежують кількість сонцезалежних синтезів вітаміну D, цей вітамін розглядається як необхідний дієтичний компонент. Темний колір шкіри є фактором ризику у виникненні дефіциту вітаміну D. Протягом вагітності кальцитріол утворюється в фетоплацентарній частині. Здатність плода утворювати кальцитріол відіграє важливу роль у контролюванні плодом транспорту кальцію плацентою.

Альтернативні назви/синоніми:

Ергокальциферол, вітамін D2, холекальциферол, вітамін D3, рокальтрол, дигідротахістерол, тахістин, кальцитріол.

Діюча речовина: вітамін D.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний в рекомендованих дозах.

Рекомендації при лактації:

Сумісний в рекомендованих дозах.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Рекомендованою дозою вживання є 400 МО для здорових жінок. Більш високі дози рекомендовані через те, що дефіцит вітаміну D, зазвичай, присутній в період вагітності. Результатом дефіциту вітаміну D може бути прееклампсія, низька вага при народженні, гіпокальціємія у немовлят, низька вага та хрупкість скелету. Дефіцит зустрічається у 29% темношкірих жінок та у 5% світлошкірих, відповідно. Надлишок вітаміну D в організмі може викликати гіперкальціємію та затримуватися у м’яких тканинах організму.

Дієтична рекомендована доза споживання протягом вагітності та лактації становить 15 мкг (600 МО); однак, деякі дослідники рекомендують значно вищі дози. Пацієнтам з гіпофункцією пара щитоподібних залоз не потрібно приймати добавки кальцитріолу протягом лактації. Надлишок вітаміну D не асоціювався з синдромом вроджених вад в невеликій кількості випадків у людини. Транзиторна неонатальна гіперкальціємія виявилася щонайменше в одному випадку.

Американська національна академія наук рекомендує здоровим вагітним вживати дозу 400 МО. Однак, спираючись на те, що дефіцит вітаміну D є зазвичай дуже поширеним при вагітності, більш високі дози необхідні  для запобігання та лікування дефіциту. Хоча необхідна доза для вагітних все ще вивчається, вона може коливатися в межах 1000-2000 МО вітаміну D3/день або 50000 МО вітаміну D2 кожні 2 тижні.

Високі дози вітаміну D відомі як тератогенні в експериментальних тварин, але прямі докази цього у людей відсутні.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Експерименти щодо токсичного впливу на розвиток, які застосовували високі рівні дози вітамінів D показали аномалії ембріону, деякі з яких стосувались надлишкових запасів кальцію. Наприклад, введення курям дози аж до 1,6 млн. МО вітаміну D3 відобразилися в значній токсичній дії на дорослих особин та обмежили зростання, а також вплинули на виникнення вад у ембріонів курчат. Лікування вагітних щурів високими дозами вітаміну D2 призвело до скелетних аномалій, про що свідчить пониження осифікації або підвищена резорбція кісток. Лікування щурів до вагітності або на ранніх строках вагітності відобразилося у зниженні фертильності або втраті ембріону на ранніх термінах, можливо по причині порушень в гомеостазі кальцію. Кальцитріол в одному дослідженні у щурів не підвищував частоту вроджених вад, хоча гіперкальціємія була присутня у щурят. Вагітні миші, яких лікували вітаміном D2 дозою 50000 МО, мали потомство з підвищеним рівнем випадків мікроцефалії та скелетних дефектів, хоча лікування не призвело до токсичності у матерів  або ембріолетальності. Введення вітаміну D2 або кальцитріолу вагітним кролям підвищило кальцифікацію тканин матерів та пренатальну смертність потомства з гіпертрофією очей у всіх крільчат. Порушення внутрішніх органів не спостерігались. Однак, інше дослідження у кролів повідомило про викликаний вітаміном D2 надклапанний стеноз аорти. Цей розлад асоціювався з гіперкальціємією в інших дослідженнях. Одне дослідження у кролів повідомило про множинні недиференційовані аномалії при пренатальному впливі кальцитріолу.

Інформація щодо впливу на плід:

Дефіцит вітаміну D та результати вагітності у людини.

Дефіцит вітаміну D є поширеним у вагітних жінок. Дослідження 2007 року виявило, що серед вагітних жінок з дефіцитом вітаміну D 29% були темношкірими, а 5% – зі світлою шкірою. Деякі дослідження використали розрахунки низького впливу ультрафіолету, виходячи в основному із сезонних змін, як показника низької концентрації вітаміну D у матерів. Результатом дефіциту вітаміну D може бути прееклампсія, низька вага при народженні, неонатальна гіпокальціємія, порушення росту та фрагільність скелету. Деякі дослідники припустили, що низьке споживання вітаміну D матерями в період вагітності може бути фактором ризику розвитку астми у дітей, хоча не всі дослідження з цим погоджуються. Є також повідомлення, які припускають ризик порушення мовленнєвих навичок та розсіяного склерозу, що можна асоціювати з низьким вмістом вітаміну D в пренатальному періоді.

Повідомлення щодо споживання вітамінів D протягом вагітності в більшості випадків включає прийом добавок жінками з низьким нутрітивним статусом та низьким рівнем впливу сонячного світла. Ці повідомлення підтримують перевагу добавок вітаміну D за таких умов. Деякі випадки материнського гіперпаратиреозу включали призначення високих доз вітаміну D протягом вагітності. Один випадок припустив можливу асоціацію між дефіцитом вітаміну D в пренатальному періоді та катарактами у нащадків, але інші схожі випадки і можливий біологічний механізм не відомі. Повідомлення  припустили, що підвищений ризик розсіяного склерозу може бути асоційований з низькою концентрацією вітаміну D в пренатальному періоді. Повідомлення 2011 року щодо вітаміну D в дієті також виявило асоціацію між високим вмістом вітаміну D в грудному молоці та споживанням вітаміну D протягом вагітності і низьким ризиком розвитку розсіяного склерозу у нащадків.

Дослідження 2014 року щодо низької концентрації вітаміну D в материнській сироватці в першому триместрі не виявило асоціації з несприятливим результатом вагітності, включаючи малість для гестаційного віку, передчасні пологи, прееклампсію, гестаційний діабет, викидні та мертвонародження.

Інші дослідження вивчали зв’язок між вмістом вітаміну D в організмі матері протягом вагітності та ризиком спонтанних передчасних пологів та післяпологової депресії. Низька концентрація 25-гідроксивітаміну D в сироватці матерів асоціювалась з вищим ризиком передчасних пологів у не світлошкірих жінок, але цього не спостерігали у світлошкірих. Результати двох досліджень припустили, що низька концентрація вітаміну D в період вагітності може бути фактором ризику в розвитку післяпологової депресії.

Дефіцит вітаміну D може бути спровокований пониженням дієтичного споживання вітаміну або відсутністю сонячного світла. Перетворення провітаміну D3 у вітамін D3 каталізується ультрафіолетовим світлом, яке потрапляє на шкіру. Виражений дефіцит протягом вагітності відображається в остеомаляції в матерів, що веде до істотної важкості захворювання у матері та плода. Публікація 1985 року розглянула зв’язок між вітаміном D та метаболізмом кальцію під час вагітності.

Найвищий рівень випадків дефіциту вітаміну D спостерігається зимою та ранньою весною, коли вплив сонця мінімальний. Певні етнічні групи, такі як азіати, мають вищий ризик розвитку такого дефіциту через їхню дієту та особливості впливу сонячного світла. У вагітних жінок остеомаляція може викликати поряд з іншими наслідками зниження набирання ваги та деформацію тазу, що утруднює нормальні вагінальні пологи. Для плоду дефіцит вітаміну D асоціюється з наступними станами:

• Затримка розвитку;
• Неонатальна гіпокальціємія без судом;
• Неонатальна гіпокальціємія з судомами;
• Неонатальний рахіт;
• Дефекти емалі зубів.

Довготривале застосування гепарину може викликати остеопенію шляхом пригнічення активації нирками кальцифедіолу до активної форми вітаміну D3 (кальцитріол або 1,25-дигідроксивітамін D3). Зниження рівнів кальцитріолу запобігає поглинанню кістками кальцію і, як результат, виникає   остеопороз. Один дослідник припустив, що такі пацієнти можуть мати користь  від лікування добавками кальцитріолу.

Багато дослідників визначали рівні вітаміну D у матері протягом вагітності та у новонароджених. Не дивлячись на їхню не універсальність, більшість досліджень виявили істотну кореляцію між рівнями в сироватці матері та пуповинній крові. В одному дослідженні була виявлена близька асоціація між двома формами транспорту вітаміну D у материнській та пуповинній сироватках. Однак, ніякої істотної кореляції не можна було продемонструвати між двома біологічно активними формами у материнській та пуповинній крові.

Використовуючи перфузовану плаценту людини повідомлення 1984 року підтвердило,  що кальцифедіол та кальцитріол проникали від матері до плода, хоча з дуже низькою інтенсивністю. Зв’язування з вітамін D3-зв’язуючим білком було основним обмежуючим цей процес фактором, особливо для кальцифедіолу, транспортуючої форми вітаміну D3. Дослідники підвели підсумки, що метаболізм кальцифедіолу в плаценті не був основним джерелом кальцитріолу для плода.

Рівні вітаміну D в матерів на пізніх строках вагітності зазвичай вищі за ті, що присутні у новонароджених, тому що плід не потребує інтенсивного всмоктування кальцію в кишківнику. Материнські рівні підвищуються на початку вагітності і продовжують зростати протягом всієї вагітності. Протягом зимових місяців слабка кореляція може спостерігатися між споживанням вітаміну D матерями та рівнями в сироватці при впливі ультрафіолетового освітлення – основного показника концентрації у матерів. Однак, дослідження з Норвегії змогло істотно підвищити концентрацію активного вітаміну D у матерів протягом всіх сезонів за допомогою щоденної дози – 400 МО.

У огляді 2004 року є дискусія щодо рекомендацій вітаміну D протягом вагітності та лактації. Щоденна рекомендована доза 200-400 МО, яка формувалася на основі помилкових даних і розглядалася як низька, особливо для людей із темною пігментованою шкірою. Хоча потрібні дози для періоду вагітності і лактації в залежності від раси невідомі, дослідники вирішили, що щоденні дози, які перевищують 1000 МО вітаміну D, такі як 2000-10000 МО, потрібні, щоб побороти дефіцит вітаміну D та/або зберегти нормальну концентрацію вітаміну D в крові. Вони також підтвердили доказами, що високі концентрації вітаміну  D не є причиною синдрому Вільямса.

Огляд 2007 року щодо дефіциту вітаміну D  наводить рекомендовані дози вітаміну D для запобігання та збереження концентрації вітаміну D, щоб уникнути дефіциту в період вагітності та лактації, викликаного споживанням вітаміну плодом, недостатнім впливом сонця або добавок: для вітаміну D3 – 1000-2000 МО/день, до 4000 МО/день безпечно протягом 5-ти місяців; вітаміну D2 – 50000 МО кожні 2 або 4 тижні. Для лікування дефіциту, викликаного трьома умовами, наведеними вище, рекомендована доза вітаміну D2 була 50000 МО кожного тижня протягом 8 тижнів та, якщо концентрація 25-гідроксивітаміну D була меншою 30 нг/мл повторювати ці дози ще протягом 8-ми тижнів.

У дослідженні, описаному в 2010 році, рівні вітаміну D були визначені у 928 вагітних та 5173 не вагітних жінок. Середня концентрація в двох групах була 65 та 59 нмол/л (26 та 24 нг/мл), відповідно, з поширеністю менше 75 нмол/л (менше 30 нг/мл) у 69 % та 78 %, відповідно. Виходячи з нових випадків, дослідники вважають 75 або 100 нмол/л (30 або 40 нг/мл) обов’язковими для оптимального стану здоров’я. Клінічні висновки цього дослідження були наступними: 1) поточні рекомендації для добавок вітаміну D в дозі 200-400 МО/день є недостатніми для багатьох жінок та їхніх дітей; 2) прийом добавок вітаміну D слід починати за кілька місяців до вагітності; 3) наступні дослідження необхідні для визначення дози добавок вітаміну D.

Повідомлення 2010 року відзначило, що дефіцит вітаміну D присутній у майже 50% вагітних жінок та, в порівнянні з іншими, афро-американки  мають вищий ризик. Дослідники описали ефект від дефіциту вітаміну D у матерів та немовлят, спираючись на концентрацію вітаміну D в сироватці. При  вираженому дефіциті вітаміну D у матерів (встановлений як менший 10 нг/мл) зростає ризик прееклампсії, порушення поглинання кальцію, остеопороз, слабке набирання ваги, міопатія, високий рівень гормонів паращитовидної залози, в свою чергу, в новонароджених – малість  для гестаційного віку, гіпокальціємія з можливими судомами, серцева недостатність, пошкоджена зубна емаль, збільшене тім’ячко, вроджений рахіт та рахіт у немовлят на грудному вигодовуванні. Концентрація в сироватці 11-32 нг/мл вважається недостатньою, в матерів спостерігали остеопороз, субклінічну міопатію, а в новонароджених спостерігалась гіпокальціемія, зниженням мінеральної активності кісток та рахіт при годуванні грудьми. Не було несприятливого впливу на маму чи немовля при концентрації вітаміну в межах 32-100 нг/мл, але рівні менші 100 нг/мл могли викликати гіперкальціємію у матерів та підвищення рівня втрати кальцію з сечею, а в новонароджених –   гіперкальціємію.

Надлишок вітаміну D та результати вагітності у людини.

Хоча надлишок вітаміну D може викликати гіперкальціємію та відкладання кальцію в м’яких тканинах, особливо у дітей, деякі дослідники припустили, що рідкі випадки виникнення цього стану припускають перебільшення такого ризику. Повідомлення щодо 27 дітей з високим рівнем впливу в пренатальному періоді вітаміну D не виявило будь які асоційовані вроджені аномалії аж до 16 років. Окреме повідомлення оцінило 36 дітей, чиї матері випадково застосували молоко, в якому доза добавок була в  100-600 разів вищою від рекомендованої дієтичної норми споживання вітаміну D. Не було ознак підвищення несприятливого результату вагітності, хоча 3 дітей мали не пов’язані вроджені аномалії. Більше половини дітей мали підвищену концентрацію вітаміну в сироватці, але всі – нормальну концентрацію кальцію.

В іншому повідомленні описано вагітну жінку з нечутливістю до кальцитріолу, яка лікувалася масивними дозами цього вітаміну. При народженні концентрація кальцитріолу в сироватці пуповини становила 470 пг/мл (норма – 19 пг/мл). Немовля мало гіперкальціємію протягом 2 днів, але розвиток дитини був нормальним.

Наявна оцінка токсичної дози вітамінів D була заснована на неточних та важких для інтерпретації даних 1930 років. Ці дослідження припустили, що інтоксикація вітаміном D буде присутня,  якщо щоденні дози 4000-6300 МО вітамінів D будуть прийматися протягом декількох місяців. Більш нові дослідження припустили, що ці обмеження можуть бути невідповідно низькими.

Потреба немовлят у вітаміні D в нормі забезпечується грудним молоком, хоча деякі дослідники рекомендують добавки протягом зимових місяців, а інші повідомили, що щоденна норма споживання добавок нижче 600 МО/день може бути не адекватною для збереження нормальної концентрації вітаміну D у дорослому віці з мінімальним впливом сонця.

Дані від арабських та південно азійських жінок виявили, що гіповітаміноз D був поширеним  влітку виключно у немовлят на грудному вигодовуванні та їхніх матерів через низьке споживання та обмежений вплив сонячних променів.

Проспективне дослідження 2013 року не виявило, щоб добавки вітаміну D протягом вагітності, навіть у жінок, які мали дефіцитну концентрацію, мали істотну асоціацію з вмістом мінералів у кістках у дітей  в період пізнього дитинства.

Дослідження щодо впливу ожиріння у жінок на трансфер 25-гідроксивітаміну D до плоду виявило, що організм жінки з ожирінням транспортує істотно менше 25-гідроксивітаміну D до нащадків, ніж жінка без ожиріння, незважаючи на наявність достатньої та адекватної концентрації 25-гідроксивітаміну D в сироватці.

Мета-аналіз рандомізованих контрольованих досліджень щодо  добавок вітаміну D протягом вагітності виявив асоціацію між підвищеним рівнем циркулюючого 25-гідроксивітаміну D, вагою немовлят при народженні та ростом. Дозування та тривалість прийому добавок вітаміну D сильно відрізнялися в основних дослідженнях. Шкідливого впливу від добавок не було замічено. Не виявлено покращення в частоті прееклампсії, гестаційного діабету, передчасних пологів, малості для гестаційного віку або кесаревого розтину при вживанні добавок вітаміну D.

Через ефект підвищення рівню кальцію вітамін D підозрювався у сприянні патогенезу синдрому надклапанного стенозу аорти, який часто асоціюється з ідіопатичною гіперкальціємією у новонароджених. Для цього рідкісного стану характерні також обличчя ельфа, затримка розумового та фізичного розвитку, косоокість, дефекти емалі, краніосиностоз, пахова кила,  крипторхізм у чоловічої статі та ранній розвитком вторинних статевих ознак у жінок. Зараз вже відомо, що описані вище ознаки є симптомокомплексом генетичного синдрому Вільямса (Williams syndrome (WS) і не викликані вітаміном D.

Дуже високі дози вітаміну D використовувалися для лікування гіпопаратиреозу в жінок протягом вагітності. У двох дослідженнях 15 матерів лікували середніми дозами  107000 МО /день протягом вагітності для підтримання рівнів кальцію в організмі в нормальних межах. Всі 27 дітей народилися здоровими і були здоровими при наступних обстеженнях до 16 років. Кальцитріол застосувався в дозі ≤3 мкг/день для лікування інших матерів з гіпопаратиреозом. Висока доза була необхідна в другій половині вагітності, щоб уникнути гіпокальціємії. Не спостерігали несприятливих наслідків у немовлят. В схожому випадку мати отримала дозу 100000 МО/день протягом вагітності і теж народила здорову доношену дитину. На противагу цьому, у 1965 році дослідження випадок-контроль описало жінку, яка отримала дозу 600000 МО/день вітаміну D та 40000 МО/день вітаміну А протягом одного місяця на ранніх строках вагітності. Дитина мала ваду сечостатевої  системи, але це, швидше за, було викликано введенням надлишкових доз вітаміну А.

Запобігання прееклампсії.

Є зворотній зв’язок між концентрацією 25-гідроксивітаміну D в материнській сироватці та ризиком прееклампсії. Темношкірі жінки мають вищий ризик розвитку прееклампсії та вищий рівень прееклампсії у порівнянні із світлошкірими жінками, що припускає асоціацію дефіциту вітаміну D з темним кольором шкіри. Гіпотеза щодо того, що вітамін D захищає від прееклампсії була підтверджена результатом спостереження, де частота прееклампсії була нижчою протягом літнього періоду при сильнішому сонячному світлі.

Існує теорія, що активна формула вітаміну D регулює транскрипцію та функцію генів, асоційованих з інвазією трофобласту та регулює ангіогенні процеси за допомогою ендотеліального фактору росту (фактор росту ендотелію судин). Дефіцит вітаміну D може посилити запалення судин та понизити їхню пластичність та еластичність. Відповідна концентрація вітаміну D на ранніх строках вагітності може допомогти в підтримці імунологічної толерантності  в цій вагітності.

Прееклампсія асоціюється з оксидативним стресом та ендотеліальною дисфункцією, що призводить до зниження  плацентарної перфузії. Була зроблена спроба модифікації цього патофізіологічного процесу вітаміном D та іншими нутрітивними добавками.

Контрольоване дослідження пізніх 1930 років в Лондоні оцінило більше 5000 жінок,  які отримували мультивітамін, мінеральну добавку та печінку палтуса (900 МО/день вітаміну D). Хоча дослідження не було ні рандомізованим, ні подвійно сліпим, воно показало 20% зменшення кількості пологів до 40 тижнів та 32% зниження частоти прееклампсії. В іншому дослідженні 400 жінок вибірково споживали добавки вітаміну D дозою 1200 МО/день та кальцію 375 мг/день або не отримували лікування. Група, яка отримувала лікування добавками мала істотно нижчий тиск крові, але не було різниці в частоті прееклампсії.

В 2007 році дослідження виявило, що дефіцит вітаміну D менш, ніж на 22 тижні вагітності був незалежним фактором ризику розвитку прееклампсії. Концентрація 25-гідроксивітаміну D була на 15% нижчою у жінок, в яких в подальшому виявляли цей стан. На відміну від цього, проспективне дослідження в групі більш, ніж 1700 жінок не виявило, що дієта з вищою дозою ніж 400 МО вітаміну D понижує частоту прееклампсії.

Мета-аналіз рандомізованих контрольованих досліджень  у вагітних жінок, які отримували добавки вітаміну D не виявив зниження прееклампсії, незважаючи на підвищення концентрації 25-гідроксивітаміну D в сироватці.

Застосування препарату під час вигодовування:

У щуренят, яких годують самки, що знаходяться на вітамін D дефіцитній дієті, може виникати остеомаляція. Коров’яче молоко містить мало вітаміну D при умові, що корову тримали в приміщенні, але обидва вітами D2 та D3 проникають у молоко, якщо їх давати в період лактації.

Грудне молоко містить вітаміни D-групи пропорційно до їх наявності у материнській плазмі. Вітаміни D2 та D3 проникають у молоко людини скоріше, ніж їхні 25-гідроксильовані метаболіти, хоча одна група дослідників підвела підсумки, що 25-гідроксивітамін D3 (кальцидіол) є вітаміном D-групи з найвищим значенням у харчуванні немовлят, яких годують грудьми.

Є повідомлення про новонародженого, якого годували грудьми, з транзиторною безсимптомною гіперкальціємією, асоційованою з прийомом матір’ю вітаміну D2 дозою 100000 МО щоденно. Ефективна доза кальцитріолу може бути нижчою для годуючих матерів через підвищену концентрацію інших кальцій-мобілізуючих гормонів.

Повідомлення про випадки, які брали до уваги матерів з гіпопаратиреозом, описали гіперкальціємію у жінок, що не зменшували дози кальцитріолу протягом лактації.

Рекомендоване споживання.

У листопаді 2010 року огляд підкомісії ради з харчування інституту національних академій медицини рекомендував дозу дієтичного споживання 15 мкг (600 МО) /день вітаміну D для вагітних та годуючих жінок, втричі вищу від раніше рекомендованих доз. Критичні зауваження про те, що ця кількість була необґрунтовано низькою, базувались на даних, що світлошкірі люди, які отримували вплив від піку сонячного світла протягом 10-15 хвилин на все тіло, будуть генерувати та виділяли до 20000 МО вітаміну D3 в циркуляцію організму.

Жінки з гіпопаратиреозом, вродженим або після хірургічного втручання на щитоподібній залозі, з великою вірогідністю можуть мати інші потреби в добавках кальцитріолу протягом вагітності та лактації, коли тканини плаценти та молочної залози виробляють пептид, зв’язаний з паратгормоном. Попереднє дослідження припустило, що у жінок з обмеженим впливом сонця споживання дози 400 МО/день вітаміну D3 не підтримує в організмі концентрацій 25-гідроксивітаміну D та надасть лише дуже обмежену кількість вітаміну D дитині з молоком. Споживання матерями дози 6400 МО/день вітаміну D піднімає концентрацію циркулюючого 25-гідроксивітаміну D у матері та новонародженого на грудному вигодовуванні без несприятливих наслідків.

Рандомізоване клінічне дослідження щодо добавок вітаміну D протягом вагітності дозою 4000 проти 2000 МО не показало будь якої різниці результатів вагітностей між цими групами. Підвищення концентрації 25-гідроксивітаміну D у сироватці матері спостерігалось в обох групах, але не різнилося між групами, хоча рівень в новонароджених зростав більше  в групі матерів, які приймали 4000 МО/день. Не було випадків гіперкальціємії або гіперкальціурії в жодній з груп. Хоча не було різниці між групами в частоті  передчасних пологів, ці випадки та інфекції негативно асоціювалися з концентрацією 25-гідроксивітаміну D в сироватці матері.

Вітамін проникає в грудне молоко в обмеженій кількості. Існує прямий зв’язок між рівнем вітаміну в сироватці матері та грудному молоці. Постійний прийом матір’ю великих доз може призвести до більшої, ніж в нормі активності вітаміну D у молоці і як результат, до гіперкальціємії у немовлят. У годуючих жінок, які не отримували добавок, виникає питання, чи молоко містить достатній рівень вітаміну D для захисту немовляти від дефіциту вітаміну D. Декілька досліджень підтримали потребу у застосуванні добавок немовлятам протягом годування грудьми. Інші дослідники підвели підсумки, що застосування добавок не потрібне, якщо запас вітаміну D у матері є адекватним.

Дослідження, опубліковане в 1977 році визначило високі рівні метаболіту вітаміну D у водяній фазі молока. Хоча два інші дослідження підтвердили ці знахідки, висновки були прямо протилежними до попередніх вимірювань та дискутувались. Аргумент, що молоко людини має низький вміст вітаміну D підтвердився клінічними дослідженнями при індукуванні рахіту та пониженні рівня мінералізації кісток у грудничків. Більше того, одне дослідження виміряло рівень активності вітаміну D в молоці жінки та не спромоглося виявити будь які докази істотної активності водорозчинних метаболітів вітаміну D. Активність вітаміну D у молоці становила 40-50 МО/л, 90 % чого становили жиророзчинні компоненти.

У 2008 році американська академія комітету педіатрів щодо харчування рекомендувала всім немовлятам та дітям, включаючи підлітків, призначати мінімальну щоденну дозу вітаміну D – 400 МО, починаючи одразу після народження, змінюючи свої попередні рекомендації щодо мінімуму щоденного споживання добавок вітаміну D дозою 200 МО/день. Рекомендація від 2010 року для дітей та дорослих – 600 МО/день.

Комітет з нутриціології американської академії педіатрії  рекомендує добавки вітаміну D для немовлят, які годуються грудним молоком, якщо нутрітивний статус матері є дефіцитним або якщо немовля не має достатнього впливу сонячного світла. Другий комітет американської академії педіатрії характеризує вітамін D як сумісний з грудним вигодовуванням, але  рекомендує контролювати рівень кальцію в сироватці немовлят, якщо мама отримує фармакологічні дози.

Американська академія педіатрії та інші дослідники рекомендують контролювати  концентрацію кальцію в сироватці немовлят на грудному вигодовуванні, якщо матері отримують фармакологічні дози вітаміну D. Вміст кальцію в сечі не є точним індикатором надлишкового споживання вітаміну D.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок:

У жінок.

В одному дослідженні у щурів кальцитріол не впливав несприятливо на фертильність.

Огляд 2014 року щодо можливого зв’язку між статусом вітаміну D та репродукцією у жінок відмітив, що достатній рівень вітаміну D асоціюється з кращим результатом при екстракорпоральному заплідненні, аніж при дефіциті вітаміну D, і тому добавки вітаміну D можуть покращити репродуктивне здоров’я у жінок з  синдромом полікістозних яєчників, також високий статус вітаміну D може захистити від ендометріозу і що добавки вітаміну D  можуть покращити дисменорею.

Дослідження 2014 року показало, що у жінок, які проходять процес ЕКЗ при найвищих концентраціях вітаміну D в організмі (більше 30 нг/мл)  є більша вірогідність завагітніти. Однак, дослідження опубліковане в 2014 році, оцінюючи можливий зв’язок між дефіцитом вітаміну D та ризиком синдрому полікістозних яєчників, не виявило підвищеного ризику синдрому при дефіциті вітаміну D.

У чоловіків.

Огляд 2014 року щодо важливості вітаміну D в репродукції чоловіків замітив, що дефіцит вітаміну D у мишей, щурів та диких кабанів виникає як результат недостатнього руху сперматозоїдів та/або не відповідною їхньою морфологією.

Також описано різноманітні перехресні дослідження, які показують, що чоловіки з дефіцитом вітаміну D або недостатністю мали істотне зниження рухливості сперматозоїдів, аніж чоловіки з достатнім вмістом вітаміну D. Недостатність розглядалась як рівень в сироватці менший за 50 нМ.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 02.12.2018 р.:
Перекладач – К.В. Колядко.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.12.2018 р.

Група/призначення: вітаміни.

Група жиророзчинних біологічно активних сполук (токофероли та токотрієноли), що проявляють антиоксидантні властивості. Вони необхідні для здоров’я людини, хоча їхня точна біологічна функція невідома. Вітамін Е складається з жиророзчинних компонентів, які хімічно визначаються як токофероли. Природні та синтетичні токофероли однаково добре всмоктуються, але природні токофероли затримуються в організмі вдвічі довше за синтетичні.

Хоча вітамін Е визначається в міліграмах (мг), вміст вітаміну Е вимірюється в міжнародних одиницях (МО) при маркуванні продуктів харчування. Для перетворення МО в мг треба помножити на 0,67 мг / МО.

Альтернативні назви/синоніми:

Токофероли, токоферол, альфа-токоферол, токотрієноли.

Діюча речовина: токоферол.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Рекомендована щоденна доза вітаміну Е  – 15 мг/день протягом вагітності та 19 мг/день протягом лактації. Рекомендовані верхня межа – 800 мг/день для вагітних та годуючих жінок віком 18 років і 1000 мг/день – для старших жінок. Національна академія наук США наводить наступну рекомендовану добову дозу для вітаміну Е – 10 мг.

Ні дефіцит, ні надлишок вітаміну Е не асоціюється з ускладненнями для матері чи плода протягом вагітності. Одне дослідження не виявило нижчу вагу при народженні у немовлят, мами яких приймали високі дози вітаміну Е протягом вагітності, але низька вага не розглядалася як клінічно важливий факт і могла виникнути в зв’язку з іншими факторами впливу. Однак, жінки з повноцінним харчуванням отримують достатню кількість вітаміну Е з дієтою і добавки не потребують. Якщо рівень харчування не є повноцінним, слід приймати добавки рекомендованої щоденної дози для вагітних.

Вітамін Е не підвищує ризику розвитку вроджених вад розвитку.

Інформація щодо досліджень на тваринах.

Дослідження на кроликах припустило, що введення вітаміну Е матерям значно підіймає плацентарний вміст цього вітаміну, але лише маленька кількість дістається до плода. Більш новіший доклад виявив, що введення вітаміну Е вагітним щурам підвищило  як концентрацію у матерів, так і концентрацію у плодів.

Дані від людини припустили, що як і в дослідженнях у кроликів, добавки вітаміну Е протягом останніх строків вагітності можуть істотно підвищити концентрацію в матерів, але не підвищити концентрації у плодів.

Є різниця в розподілі вітаміну Е в матері та плода. Природній токоферол виробляє вищі концентрації в плаценті, аніж синтетичний, і плацента може переважно пропускати природній токоферол (RRR) –α-токоферол). У вагітних мишей високі рівні доз вітаміну Е були асоційовані із затримкою розвитку плода та зростанням випадків розщілини піднебіння. Експерименти у вагітних щурів не ідентифікували тератогенного впливу.

Одна група дослідників годувала самок мишей екстремально високими рівнями доз вітаміну Е та вітаміну С протягом 25 тижнів та знайшла, що фертильність понизилась, а виживання плода порушувалось. Невідомо, чи ці знахідки мають актуальність щодо можливого репродуктивного впливу вітаміну Е у людини.  

Пероральне введення вітаміну Е щурам, в яких викликали діабет стрептозотоцином, показало дозо-залежне зменшення мальформацій, асоційованих з діабетом; однак високі рівні дози вітаміну Е відобразилися у зростанні рівня резорбції.

Інформація щодо впливу на плід:

Є кілька випадків, в яких високі дози застосовувалися протягом вагітності без шкідливого впливу.

Група 82 жінок, які приймали вітамін Е дозою 400 МО/день або вищу не показала ризику зростання несприятливого результату вагітності.

Когортне дослідження 1231 вагітної міста Камден (Нью-Джерсі) виявило, що вища концентрація вітаміну Е у плазмі матерів, визначена приблизно в 16 тижнів та знову в 28 тижнів вагітності, була асоційована з нижчим ризиком малості для гестаційного віку при народженні та зростаючим ризиком великості для гестаційного віку.

Дослідження 1290 пар мати-дитина, яке визначало споживання вітаміну Е та інших антиоксидантів за допомогою анкетування припустило, що високий рівень споживання антиоксидантів може бути асоційований з нижчим ризиком випадків обструктивного захворювання легенів (хрипів) у дітей першого та другого року життя.

Голландське дослідження 2009 року випадок-контроль повідомило, що ризик вроджених серцевих вад зростає зі зростанням рівня споживання вітаміну Е матерями. Впевнена статистична асоціація була знайдена для матерів з визначеною дозою споживання 14,9-33,8 мг/день, для яких скореговане відношенням шансів ризику було 1,6 (95% ДІ 1,03-2,6). Схожі ефекти були повідомлені в експериментальних тварин, середнє споживання у матерів дітей з вадами було нижчим, аніж визначена щоденна норма у США – 15 мг/день. На підтвердження цих даних пов’язані повідомлення наводять знахідки мета-аналізу 2005 року щодо клінічних випробувань з вітаміном Е для запобігання хронічних захворювань, таких як серцево-судинні, які підвели підсумок, що високі дози добавок (щонайменше 400 МО (268 мг)/день) істотно підвищують рівень всіх випадків летальності. Навіть з детальним анкетуванням щодо харчування,  застосованому в цьому дослідженні, маленька різниця у виборі специфічних складових, таких як олія можуть істотно змінювати прогнозований вміст вітаміну Е. Це потребує додаткових досліджень.

Хоча деякі експериментальні дослідження на тваринах припустили, що високі рівні дози вітаміну Е можуть мати корисний ефект при прееклампсії або викликаних гіпоксією порушень у новонароджених, більшість клінічних досліджень не виявило, що добавки вітаміну Е запобігають прееклампсії.

В одному рандомізованому клінічному випробуванні, яке було обмежено жінками з наявністю прееклампсії в минулому, які мали високий ризик преклампсії при наступній вагітності, зменшення частоти повторюваності прееклампсії було знайдено у 142 жінок високого ризику, які лікувалися добавками, що містили 1000 мг/день аскорбінової кислоти та 400 або 800 МО/день вітаміну Е протягом останньої половини вагітності. Два наступні рандомізовані дослідження не виявили доказів користі цих добавок. Ці випробування залучили більше 3000 жінок з високим ризиком факторів прееклампсії, які приймали вітаміни починаючи з другого триместру і до пологів. Без зосередження на доступних клінічних повідомленнях використання добавок вітаміну Е не було асоційоване із шкідливим впливом на вагітність.

Систематичний огляд 2005 року виявив, що наступні дослідження потрібні, щоб визначити чи добавки вітаміну Е самостійно або в комбінації з іншими антиоксидантами сприяють профілактиці прееклампсії або впливу преклампсії, але мета-аналіз 2011 року підвів підсумки, що вітамін С і вітамін Е є неефективними у попередженні прееклампсії.

Дослідники оцінили застосування вітамінів Е і С для зниження токсичного впливу алкоголю на плід. Це потребує додаткового вивчення.

Дослідження 44594 пар мати-дитина від Данського національного когортного дослідження народжень виявило, що споживання вітаміну Е протягом вагітності може захистити від алергічних ринітів у нащадків.

Співвідношення концентрації вітаміну Е у матерів на пізніх строках вагітності  і новонароджених становить 4 : 5. Рівні концентрації у матерів зростають протягом вагітності. Вміст вітаміну Е в материнській крові коливається в межах від 9 до 19 мкг/мл відповідно до рівня у новонароджених – 2-6 мкг/мл. Приймання матерями добавок дозою 15-30 мг/день не вплинуло на концентрацію вітаміну Е ні в матерів на пізніх строках вагітності, ні в новонароджених. Приймання вітаміну Е дозою 600 мг/день в останні 2 місяці вагітності спровокувало підняття вмісту вітаміну Е в материнській сироватці на 50% (+8 мкг/мл), але набагато меншим було підвищення в пуповинній крові (+1мкг/мл). Хоча плацентарний трансфер відбувається шляхом пасивної дифузії, надходження вітаміну Е до плода залежить від концентрації ліпідів у плазмі. На пізніх строках вагітності вміст β-ліпопротеїнів в пуповинній крові низький, вони є основними носіями вітаміну Е, в порівнянні до вмісту в материнській крові, і як результат транспортувалось менше вітаміну. Через те, що вітамін Е транспортується до плазми цими ліпідами, сучасні дослідники сфокусували свою увагу на співвідношенні вітаміну Е (у міліграмах) до загальних ліпідів (у грамах), а не на концентрації вітаміну Е в крові як самостійної частини. Співвідношення приблизно 0,6-0,8 розглядалося як нормальне, зважаючи на обставини, які дослідники розглядали та вік пацієнтів.

В 2005 році проспективне обсерваційне дослідження повідомило про результат вагітності 82 жінок, які приймали високі дози вітаміну Е (≥400 МО/день) в першому триместрі і порівняли їх з 130 жінками контрольної групи, які піддавалися впливу компоненту, що не викликає ембріофетальної шкоди. Причиною, яка провокувала жінок приймати високі дози було те, що велика кількість вітамінів була частиною здорового стилю життя, але жодна жінка не приймала високих доз вітамінів А і Д. Дві групи пацієнтів були залучені в це дослідження в середньому періоді вагітності 13,1 та 6,2 тижні, відповідно. В основній групі  дози 400, 800 або 1200 МО/день приймалися 74, 7 та 1 жінками, відповідно. Середня тривалість становила 6 місяців та 44 (54%) приймали високі дози протягом вагітності. Не було різниці у результатах вагітностей серед груп щодо народжених живими дітей, спонтанних абортів, медичного перериванням вагітності, мертвонароджень, гестаційного віку при народженні, передчасних пологів та вад розвитку. Однак, середня вага при народженні була нижчою в основній групі в порівнянні з контрольною, 3173 проти 3417 грам, відповідно (р=0,0015). Через те, що тільки 2 народжених мали вагу при народженні <2500 гр., ця різниця розглядається як сумнівного клінічного значення. Більше того, силові вправи розглядалися як частина “здорового стилю життя” та впливали на зменшення ваги при народженні.

Дефіцит вітаміну Е досить малопоширений при вагітності, зустрічається у менше ніж 10% пацієнтів. Жодних ускладнень від дефіциту або ж надлишку вітаміну Е у матерів та плодів не ідентифіковано. Дози, які перевищують встановлену щоденну, не підтверджені як шкідливі. Ранні дослідження використовували вітамін Е в поєднанні з іншою терапією в цілях запобігання абортів та передчасних пологів, але ефекту від терапії вітаміном не було. У передчасно народжених дітей з дефіцитом вітаміну Е може розвинутися гемолітична анемія, водянка, ретикулоцитоз та тромбоцитоз, якщо не призначати адекватні дози вітаміну Е в перші місяці після народження. У двох дослідженнях введення добавок матерям дозою 500-600 мг вітаміну Е протягом останніх 1-2 місяців вагітності не вплинуло істотно на різницю між ними та контрольною групою, що визначалося тестами на еритроцитарний гемоліз з гідрогеном пероксидом, який використовують для визначення адекватного рівня вмісту вітаміну Е.

Застосування препарату під час вигодовування:

Вітамін Е виділяється в грудне молоко. Грудне молоко є кращим джерелом вітаміну Е, аніж молоко корови – в 5 разів, є більш ефективним у підтримці сироваткового рівня вітаміну Е та співвідношення вітамін Е : загальні ліпіди у немовлят до 1-го року життя.

Пероральне введення вітаміну Е жінкам може підвищити концентрацію цього вітаміну в молоці та із використанням добавок молоко жінки може містити таку дозу вітаміну Е, яка є рекомендованою для недоношених новонароджених (1 мг/гр лінолевої кислоти).

В 2004 році в тезі доповіді вказано, що  концентрації вітаміну Е в плазмі матері, яка була виміряна наступні тижні після народження була репрезентативною щодо концентрації в плазмі новонароджених у віці 12 місяців. Рекомендована доза споживання вітаміну Е протягом лактації – 19 мг.

У 1985 році дослідження визначило вміст вітаміну в зрілому молоці, який становив 2,3 мкг/мл. Вміст в молоці матерів, які народили передчасно (на 27-33 тижнях), був значно вищим (8,5 мкг/мл) протягом першого тижня і потім знижувався прогресивно протягом наступних 6 тижнів до рівня 3,7 мкг/мл. Дослідники підвели підсумки, що молоко від матерів, які народили передчасно при додаванні  мультивітамінних добавок, забезпечить встановлення адекватних рівнів вітаміну Е для новонароджених з дуже низькою вагою (<1500 гр та відповідно до гестаційного віку).

Японські дослідники вивчали зразки аналогів вітаміну Е (α-, ɣ-, δ та β-токоферолів) у плазмі та еритроцитах новонароджених на грудному та штучному вигодовуванні. Декілька відмінностей було помічено, але істотність цих знахідок невідома щодо здоров’я людини.

Нанесення вітаміну Е на соски годуючих жінок протягом 6 днів призвело до істотного підвищення рівня вітаміну Е в сироватці новонароджених. Основна група складалася з 10 жінок, які використовували желатинові капсули, що містили 400 МО вітаміну Е для нанесення на ареолу та соски після кожного годування. Концентрація вітаміну в сироватці зросла від 4 до 17,5 мкг/мл, а в іншій однотипній контрольній групі жінок, які не отримували лікування зросла від 3,4 до 12,2 мкг/мг. Різниця між двома групами була статистично істотною (р=<0,025). Хоча ніякого шкідливого впливу не було виявлено, дослідники застерігають, що довготривалий ефект невідомий.

Національної академії наук США встановила щоденну рекомендовану дозу вітаміну Е протягом лактації 12 мг. Споживання добавок рекомендоване лише якщо дієта не забезпечує достатній рівень вмісту вітаміну Е в організмі.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У чоловіків.

Починаючи з повідомлень 1930 років дефіцит вітаміну Е був асоційований з порушенням сперматогенезу у щурів і цей вплив вивчався ряді додаткових експериментів над гризунами. Дефіцит вітаміну Е у людини є відносно нечастим, але у доступних описах схожі порушення репродуктивності чоловіків не були описані.

Рандомізоване дослідження 20 безплідних чоловіків щодо щоденної дози вітаміну Е (400 мг) та селену (225 мкг) або ж вітаміну В (2250 мг вітаміну В1, 2250 мг вітаміну В6, 9 мг вітаміну В12 щоденно) протягом періоду 3 місяців показало істотне підвищення пероксидації ліпідів та покращення рухливості сперматозоїдів у чоловіків, які приймали добавки вітаміну Е.

У жінок.

Рандомізоване контрольоване дослідження щодо споживання жінками антиоксидантів та можливості вирішення питання безпліддя невідомої етіології  виявило, що серед безплідних жінок віком 35 років і старших підвищене споживання вітаміну Е  з добавок було асоційоване з трошки коротшим періодом настання вагітності (відношення ризиків 1,07, 95% ДІ 1,01-1,13), але ця асоціація не стосувалась споживання вітаміну Е з дієтою. Ніякого відношення між споживанням добавок або споживанням вітаміну Е з харчуванням та часом настання вагітності не було помічено серед молодших безплідних жінок.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 11.11.2018 р.:
Перекладач – К.В. Колядко.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.11.2018 р.

Група/призначення:

Хелатний агент. Пеніциламін − синтетичний препарат, продукт розпаду пеніциліну; від цистеїну відрізняється наявністю двох метильних груп. Це хелатний агент для важких металів, використовується в лікуванні хвороби Вільсона (Вільсона-Коновалова, Wilson disease; гепатолентикулярна дегенерація, генетичне захворювання, при якому мідь накопичується в організмі), ревматоїдного артриту, цистинурії. Хелатна функція пеніциламіну також використовується для зняття навантаження від ртуті, кадмію, свинцю.

Альтернативні назви / синоніми:

Купреніл, диметил цистеїн, D-пеніциламін.

Діюча речовина: пеніциламін.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин та невелика кількість повідомлень про використання у людини припускають, що вроджені порушення сполучної тканини, включно із в’ялістю шкіри (сutis laxa) та паховими килами виникали в асоціації з лікуванням матері пеніциламіном.

Хоча інформація по препарату обмежена, підтримка добової дози ≤500 мг може знизити частоту пеніциламін-індукованої токсичності у новонароджених. Виробник рекомендує обмежувати дозу до 1 граму/день, а при плануванні кесаревого розтину  – до 250 мг/день протягом 6 тижнів перед пологами і в післяопераційному періоді до повного загоєння рани.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Високі дози у вагітних щурів асоціювались з підвищенням частоти дефектів скелету, піднебіння, легенів у потомства. Однак, інше дослідження не виявило підвищення частоти вроджених вад розвитку на фоні високих доз. Зазначені дефекти асоціювалися зі зниженням в тканинах рівнів міді, а, при певних дозах, і цинку. Окрім того, добавки міді можуть знижувати тератогенні ефекти препарату. В деяких дослідженнях у мишей (але не у всіх) пеніциламін асоціювався з аномаліями сполучної тканини та нервової системи у потомства, ці ефекти також попереджалися додатковим введенням міді. Було припущено, що порушення розвитку сполучної тканини є основою асоційованих з пеніциламіном аномалій.

Інформація щодо впливу на плід:

Застосування пеніциламіну спостерігали при понад 100 вагітностях. Матерів лікували з приводу ревматоїдного артриту, цистинурії, хвороби Вільсона. Більшість вагітностей закінчились народженням здорових дітей з нормальним наступним розвитком, аномалії відзначали у 8 новонароджених:

• Cutis laxa (синдром в’ялої шкіри), гіпотонія, перерозгинання кульшових та плечових суглобів, пілоростеноз, ламкість венозних судин, варикозит, порушення заживання ран, смерть (доза 2 г/день, цистинурія в матері);
• Cutis laxa, затримка розвитку, пахова кила, поперечна борозна на долоні, перфорація кишківника, смерть;
• Cutis laxa;
• Cutis laxa, помірна мікрогнатія, низько розташовані вуха, пахова кила;
• Cutis laxa, пахова кила;
• Значні флексорні деформації кінцівок, вивих кульшових суглобів, гідроцефалія, внутрішньо шлуночкові крововиливи, смерть;
• Дитячий церебральний параліч, сліпота, двобічна клишоногість, раптова неонатальна смерть у віці 3 місяців;
• Гідроцефалія;
• Малий дефект міжшлуночкової перетинки;
• Двобічна розщілина губи з повною розщілиною піднебіння;

У випадку сutis laxa матері приймали дози 900-1500 мг/день.

Зв’язок останніх вищеперерахованих 5 випадків з пеніциламіном суперечливий, оскільки не включають дефекти сполучної тканини. Препарат може частково відповідати за такі наслідки, але інші фактори, такі як інфекція у матері та хірургічне втручання можуть суттєвіше впливати на формування вад.

Рев’ю 2000 року навело дані літератури щодо 111 жінок з хворобою Вільсона, які мали 153 вагітності. Результати включали 144 здорових новонароджених (1 недоношений), 4 медичні аборти, 1 спонтанний аборт, 4 випадки вроджених вад розвитку (маннозидоз; розщілина губи та піднебіння; 2 випадки транзиторної cutis laxa).

Пеніциламін проникає до плода через плаценту. Повідомляється про жінку, ліковану з приводу цистинурії протягом вагітності пеніциламіну гідрохлоридом в дозі 1050 мг/день (843 мг пеніциламіну). Препарат виявлявся в сечі новонародженого. Дитина розвивалась нормально, фізично та розумово, у віці 3 місяців.

Повідомлення 1993 року описує вплив нелікованої хвороби Вільсона на плід. 23-річна жінка з діагностованою хворобою Вільсона у віці 12 років проходила лікування пеніциламіном, але припинила його у віці 15 років. В ІІ триместрі вагітності розвинулись цироз печінки, тромбоцитопенія, низький рівень протеїну в сироватці і повторно було встановлено діагноз хвороби Вільсона (пацієнтка приховала інформацію про попередні обстеження та встановлений раніше діагноз). Проведено плановий кесаревий розтин на 36 тижні вагітності. У новонародженого хлопчика вагою 2380 грам була гепатомегалія, підвищені рівні печінкових ферментів, незначно знижений рівень церулоплазміну в сироватці, висока екскреція міді з сечею. Дитина нормально розвивалась протягом 1 року життя, концентрація церулоплазміну була нормальною, але рівень печінкових ферментів залишався підвищеним, можливо, за рахунок акумуляції міді в печінці плода.

Коротке клінічне повідомлення з Ізраїлю описало транзиторний гіпотиреоз із зобом в двох сибсів від матері з хворобою Вільсона, яка приймала D-пеніциламін. Також повідомили про субклінічний гіпотиреоз в невеликої кількості пацієнтів з хворобою Вільсона, які приймали D-пеніциламін. Автори припустили, що цей препарат може порушувати функцію щитоподібної залози шляхом пригнічення активності тиреопероксидази.

Кілька суперечливих рекомендацій з’явились в літературі стосовно використання пеніциламіну в період вагітності. Автори одного рев’ю вважають, що слід заборонити використання препарату при вагітності. На думку інших терапію пеніциламіном потрібно продовжувати протягом вагітності у випадку хвороби Вільсона і припиняти лікування у жінок з ревматоїдним артритом. Існує також думка, що хворобу Вільсона слід лікувати в період вагітності, за винятком І триместру.

Застосування препарату під час вигодовування:

Декілька повідомлень описують  використання пеніциламіну в період лактації. Рев’ю 2000 року інформує про відсутність несприятливих наслідків у немовлят на грудному вигодовуванні зі слів матерів, які приймали пеніциламін, навіть хоча одне дослідження виявило нижчий рівень цинку та міді в грудному молоці.

Аналіз молока від жінок з хворобою Вільсона припустив, що пеніциламін може знижувати концентрацію міді і цинку. Автори рекомендують призначати добавки немовлятам, які знаходяться на виключно грудному вигодовуванні. Повідомлення 1983 року описало жінку, яка приймала 1500 мг пеніциламіну щодня з приводу цистинурії і годувала дитину протягом 3 місяців без несприятливих наслідків для немовляти. Згідно з іншим повідомленням мама з хворобою Вільсона успішно годувала дитину протягом 3 місяців протягом 2 вагітностей, приймаючи пеніциламін. В підсумку японської публікації від 2012 року стверджується, що не було виявлено пеніциламіну в грудному молоці 4 жінок, які приймали препарат в дозах 500-800 мг/день.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 07.11.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 08.11.2018 р.

Група/призначення:

Стимулятори центральної дії; препарати для лікування ожиріння. Це аноректичний препарат, хімічно подібний до симпатоміметичних амінів, які використовуються для цих же цілей. Терапевтичні дози діетилпропіону іноді асоціювалися з індукцією психотичної поведінки.

Альтернативні назви / синоніми:

Тенуат, амфепрамон, тепаніл, диетилпропіон.

Діюча речовина: діетилпропіон.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація від експериментальних тварин та людини про зв’язок діетилпропіону з вродженими вадами розвитку. Втрата ваги не рекомендована при вагітності (Втрата ваги при вагітності).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Не виявляли тератогенності, фетотоксичності чи порушень фертильності при використанні доз, в 9 раз вищих від рекомендованих для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Невелика серія вагітностей з впливом діетилпропіону не призвела до народження дітей з вродженими вадами. Ретроспективне повідомлення про 1232 вагітності з впливом препарату не виявило підвищення частоти вроджених вад (0,9%) в порівнянні з контрольною групою (1,1%).

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) виявив 40 жінок, які приймали діетилпропіон в І триместрі та 225, які приймали його в будь якому терміні вагітності. В жодній з груп не виявлено підвищення вродженої патології.

Одне невелике повідомлення, доступне лише в абстракті, описує 29 жінок з впливом діетилпропіону (15 – монотерапія), в основному в І триместрі, без підвищення частоти самовільного переривання вагітності та вроджених вад, незважаючи на несприятливі ефекти у жінок.

Симпатоміметичні аміни викликають стурбованість у зв’язку із стимуляцією термогенезу (Гіпертермія та вагітність), проте відсутні дослідження, які б демонстрували несприятливий зв’язок між індукованим діетилпропіоном термогенезом та результатами вагітностей.

Європейські програми нагляду стурбовані можливою асоціацією між діетилпропіоном під час вагітності та дефектами нервової трубки в дітей.

Застосування препарату під час вигодовування:

Згідно з інструкцією до препарату він проникає до грудного молока, також це відбувається і з його метаболітами. Відсутня інформація про несприятливий вплив на немовля на грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 05.11.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 06.11.2018 р.

Група/призначення:

Гестагени; контрацептиви. Левоногестрел є активним енантіомером* норгестрелу.

Більшість даних про репродуктивний ефект цього та інших прогестинів підсумовані в статті “Оральні контрацептиви“.

Альтернативні назви / синоніми:

Норплант, норгестрел, оврет, мірена (внутрішньоматковий контрацептив з левоногестрелом).

Діюча речовина: левоногестрел.

Рекомендації при вагітності:

Протипоказаний перш за все тому, що немає ніякої користі від використання при вагітності.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з обмеженого досвіду застосування левоногестрелу та більшого оральних контрацептивів не очікується підвищення ризику негенітальних вроджених вад.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Дослідження випадок-контроль на основі даних Угорського реєстру вроджених вад розвитку не виявило асоціації між гіпоспадією та використанням на ранніх термінах вагітності оральних контрацептивів, включно з норгестрелом самостійно або в комбінації.

Спостереження за 36 вагітностями із застосуванням екстреної контрацепції левоногестрелом виявило одну дитину з вадами внаслідок перенесеної краснухи матір’ю.

Китайське повідомлення 2009 року порівняло результати 332 вагітностей з впливом екстреної контрацепції левоногестрелом з народженнями в контрольній популяції. Не виявлено підвищення частоти вроджених вад або несприятливих результатів вагітності. Вивчення вагітностей з впливом інших прогестинів припустило можливість зниження ваги плодів (медроксипрогестерон).

В китайському дослідженні середня вага при народженні у дітей з пренатальним впливом левоногестрелу була вищою, ніж в контрольній популяції. Наступне дослідження з використанням цієї ж когорти порівняло 195 дітей з впливом екстреного левоногестрелу порівняли з контрольною групою дітей за період 2 років. Не спостерігали різниці показників фізичного та розумового розвитку, вроджених вад розвитку між двома групами. Деякі повідомлення описали нормальні вагітності, які почалися на фоні прийому левоногестрелу. Один клініцист, описуючи нормальні вагітності, які почалися при наявності стрижнів норпланту, зазначив, що звичайна доза міні-таблеток норгестрелу та норплант можуть бути недостатніми у жінок вагою понад 70 кг.

Вагу жінок також брали до уваги при оцінці клінічної ефективності, що зазначено в інструкції до норпланту та при дослідженні системи норпланту з двома стрижнями. Вага тіла змінює ефективність екстреної контрацепції левоногестрелом. В повідомленні 2015 року індекс маси тіла не був фактором ефективності двох низькодозових внутрішньоматкових контрацептивних систем левоноргестрелу. Фертильність після припинення оральної контрацепції левоногестрелом не порушувалась, але припинення впливу імплантату або депо асоціювалось із подовженням терміну настання вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

Норгестрел проникає до грудного молока в невеликій кількості. Виходячи з доступних повідомлень робоча група ВООЗ підрахувала, що немовля на грудному вигодовуванні отримає добову дозу 1,3-2,6% скоригованої на вагу дози. Визначений максимум становив 9%. Крім того, новонароджені можуть не абсорбувати норгестрел ефективно. Несприятливого впливу на ріст та розвиток не виявлено. Використання цього препарату в період лактації в якості контрацептиву визнано безпечним та не асоційованим зі зниженням продукції молока.

Дослідження, яке розглядало одноразову дозу 1,5 мг левоногестрелу в 12 жінок в період лактації виявило максимальну концентрацію препарату в плазмі впродовж 1-4 годин і в молоці через 2-4 години. Автори зазначають, що грудне вигодовування може бути відновлено через 8 годин, але причина затримки годування невідома.

Дослідження 2013 року в Ізраїлі спостерігало за 71 жінкою, що використовували екстрену контрацепцію в період лактації. Не було виявлено несприятливого впливу на продукцію молока або немовля на грудному вигодовуванні. Більшість жінок відновили грудне вигодовування менш, ніж через 8 годин після призначення препарату.

Два невеликі дослідження 2011 року повідомили про можливий вплив післяпологового введення внутрішньоматкового контрацептиву з левоногестрелом. Одне виявило, що раннє введення не впливає несприятливо на грудне вигодовування, а інше, що негайне введення значно знижує грудне вигодовування на 6 місяці після пологів.

6-річне порівняння стану здоров’я 220 дітей, які знаходились на грудному вигодовуванні, в той час як їхні матері використовували або норплант, або внутрішньоматкові контрацептиви з вмістом міді виявило, що на першому році немовлята з впливом норпланту мали вищу частоту м’яких епізодів респіраторних інфекцій (1,17, ДІ 1,08-1,27), зміни шкірних покривів (1,46, ДІ 1,20-1,79), інфекцій очей (1,49, ДІ 1,03-2,18). Ці дані потребують подальшого дослідження.

Дослідження 2012 року порівняло втрату кісткової маси у 28 жінок в період лактації, які годували дітей, на фоні чисто прогестинових контрацептивів з 54 жінками, що вживали не гормональні методи. Повідомлено, що втрата кісткової маси була зменшена в групі прогестинів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Використання левоногестрелу в комбінації з тестостероном досліджувалось в якості можливої чоловічої контрацепції. У жінок пригнічення овуляції є первинним механізмом чисто прогестинових контрацептивів, включно з норплантом. Інші антифертильні ефекти включають зміни цервікального слизу, що робить його менш проникними для сперматозоїдів та порушення дозрівання ооцитів, що робить їх неплідними. Протягом першого року після введення підшкірних імплантатів норпланту часто спостерігались нерегулярні менструальні цикли. Цей ефект міг бути опосередкований індукцією ангіогенних білків. Менструації врегульовуються в більшості жінок через 5 років використання. Дві дози левоногестрелу 0,75 мг з проміжком у 12 годин або одноразова доза 1,5 мг може використовуватися для посткоїтальної контрацепції.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 31.10.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 31.10.2018 р.

Група/призначення:

Гестагени. Аналог природного прогестерону.

Альтернативні назви / синоніми: дуфастон.

Діюча речовина: дідрогестерон.

Рекомендації при вагітності:

Призначається при загрозі переривання.

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні стандартні експериментальні тератологічні дослідження  з дідрогестероном. Дослідження випадок-контроль повідомило про асоціацію з вадами серця.

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід:

Це пероральний активний прогестин, введений в клінічну практику у 1960 роках. Його категоризували як «ретростероїдний» через зворотну конфігурацію хімічної структури по відношенню до основної сполуки – прогестерону.  Не використовується в США.

Було запропоновано, що препарат має бути корисним у складі оральних контрацептивів, а лікування знижуватиме ризик самовільного переривання.

У 2011 році європейські клініцисти повідомили, що використання дідрогестерону 50 жінками із загрозою передчасних пологів істотно подовжувало вагітність при порівнянні з меншою нелікованою групою жінок. Хоча вагітність була подовжена, не було істотного підвищення ваги новонароджених. Така інформація також була повідомлена у 2006 році.

Літературний огляд 2012 року дійшов висновку, що дані рандомізованих досліджень припустили ефективність дідрогестерону в лікуванні загрози викидня.

Повідомлення 2014 року в Індії виявило істотне зниження втрати вагітності в подвійному сліпому дослідженні з охопленням жінок з анамнезом ідіопатичних повторних втрат вагітностей, яких лікували дідрогестероном (6,9%) або плацебо (16,8%) від раннього терміну вагітності і до 20 тижнів. Попереднє дослідження також зазначило, що лікуванні в І триместрі знижує частоту гестаційної гіпертензії.

Рев’ю 2009 року підсумувало повідомлення про 28 народжень з впливом дідрогестерону та несприятливими результатами. Спостерігали різні типи порушень, з них найчастіше зустрічались вади кістково-м’язової системи та множинні вроджені вади розвитку, за ними по частоті  маскулінізація, урогенітальні вади, дефекти нервової трубки, очей. Оглядач не ідентифікував характерні види аномалій і не встановив причинного зв’язку.

У 2015 році дослідження випадок-контроль з Гази повідомило про асоціацію з вродженими вадами розвитку (2,91, 95% ДІ 1,54-4,24). Не проводилось корекції на паління матерями, вживання алкоголю, прийом фолієвої кислоти, індекс маси тіла. Найчастіше препарат використовували при загрозі спонтанного аборту або при спонтанних абортах в анамнезі.

Дослідження, яке повідомило про використання дідрогестерону для підтримки лютеїнової фази в процедурі штучного запліднення, виявило частоту аномалій на рівні 1,9%, що аналогічно загально популяційному показнику. Не було створено паралельної контрольної групи. Серед 33 жінок, які отримували дідрогестерон при вагітності протягом 2 місяців або довше не спостерігали різниці в частоті вроджених вад, вазі, рості новонароджених, оцінці за шкалою Апгар, загрози переривання, передчасних пологів в порівнянні з 27 жінками, які не отримували цей препарат. Міоми матки спостерігали у всіх жінок обох груп, на що дідрогестерон не впливав.

Застосування препарату під час вигодовування:

Згідно з інструкцією до препарату він проникає до грудного молока людини. Відсутня інформація про вплив на немовля на грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 31.10.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 31.10.2018 р.

Група/призначення: хімічний елемент.

Альтернативні назви/синоніми: ферум.

Діюча речовина: залізо.

Рекомендації при вагітності:

Сумісне та необхідне в рекомендованій дозі.

Рекомендації при лактації:

Сумісне та необхідне в рекомендованій дозі.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Залізо є поживною добавкою, яка при рекомендованій дозі 27 мг/день не шкідлива при вагітності. Інтоксикація залізом (наприклад навмисне передозування) може бути асоційована з несприятливими наслідками для матері та плода. Препарати із вмістом заліза, зазвичай, приймаються протягом вагітності. Хоча об’єм еритроцитів зростає протягом вагітності, це зростання, в основному, є меншим, аніж збільшення об’єму плазми, яке провокує відносну еритропенію. Беручи до уваги ці фактори та зростаючу потребу в залізі протягом вагітності, поживні добавки часто є необхідністю. Є клінічні дані, які припускають, що залізодефіцитна анемія протягом вагітності несприятливо впливає на підтримку заліза при народженні.

Добавка заліза дозою 18 мг/день виявилася не достатньою для багатьох вагітних жінок в третьому триместрі вагітності, в свою чергу, рівні дози 27 мг/день неорганічного заліза або добавки гем-зв’язаного заліза виявилися адекватними.

Рекомендована норма споживання заліза для вагітних у США була встановлена в 2002 році – 27 мг елементарного заліза в день.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Великі дози дієтичних добавок заліза не були тератогенними, коли їх тестували на мишах та щурах, хоча вагітних кролів годували дозами добавок заліза, які були токсичними для матерів, і вони мали потомків зі зростаючими випадками ураження центральної нервової системи та скелету. Дослідження у щурів припустили, що пренатальний дефіцит заліза може також пошкодити функцію щитоподібної  залози.

Інформація щодо впливу на плід:

Одне ретроспективне дослідження повідомило про асоціацію між неспецифічними великими вадами та використанням препаратів з вмістом заліза протягом перших 56 днів вагітності. Ця асоціація спиралась на дані 9 народжень і вона не була підтверджена у великої групи матерів, які, як повідомлялося, приймали залізовмісні добавки протягом першого триместру вагітності.

В цьому ж дослідженні  частота вроджених вад явно скоротилась серед матерів, які приймали добавки із залізом протягом вагітності. Ці результати, ймовірно, відображають можливі асоціації. Не виявлено асоціацій між використанням залізовмісних препаратів та вродженими вадами, згідно повідомлень інших дослідників.

В 2013 році мета-аналіз взяв до уваги 48 рандомізованих досліджень (17793 жінки) та 44 когортні дослідження (1851682 жінки) і дійшов висновку, що щоденне пренатальне використання заліза значно покращує вагу при народженні прямим залежним від дози способом, що, можливо, веде до зменшення ризику малої ваги при народженні. Другий мета-аналіз дійшов до таких самих висновків, але також зауважив, що висока концентрація гемоглобіну, знайдена у жінок на пізніх строках вагітності, може стати причиною додаткових побічних результатів вагітності, включаючи прееклампсію та передчасні пологи.

Автори зробили висновок, що добавки з нижчим вмістом заліза можуть бути виправданими в популяції з нижчою частотою захворювань на анемію та дефіцит заліза.

В іншому дослідженні ризик малості для гестаційного віку був асоційований з виснаженням запасів заліза та анемією на ранньому терміні вагітності. Одне дослідження виявило, що лікування препаратами заліза вагітних жінок різко понизило концентрацію цинку в плазмі. Друге дослідження виявило, що цинк в сироватці крові знижується протягом вагітності, незалежно від  лікування препаратами заліза; не було істотного впливу від лікування препаратами заліза на концентрацію цинку.

Існує інтерес до можливого довготривалого впливу пренатального дефіциту заліза. Анемія у матерів та зменшення запасів заліза були асоційовані зі змінами у вазі плаценти та її структурі. Було припущено, що низька концентрація феритину в сироватці крові матерів може бути асоційованою із зростаючою вагою плаценти, принаймі частково, через підвищення периферійної капіляризації  ворсинок.

Інше дослідження факторів плаценти та наступних проблем зі здоров’ям припустило, що великий розмір плаценти та маленька вага при народженні можуть стати причинами високого артеріального тиску в дорослому віці. Детальні дослідження в більшій популяції розглядали можливий зв’язок між прийомом заліза в пренатальному періоді та артеріальним тиском і не виявили істотних асоціацій у нащадків у віці 3 та 7 років.

У 1998 році було повідомлено, що залізо є другою найбільш частою сполукою, яку передозовують, з тих, що приймають під час вагітності. Важка інтоксикація залізом є потенційно фатальною та асоційованою з викиднями та передчасними пологами. У таких важких ситуаціях застосовується антидотна терапія дефероксаміном. Спираючись на огляд 6 випадків інтоксикації залізом при вагітності, у 5 з 6 випадків результат вагітності був нормальним, не зважаючи на факт, що деякі впливи заліза були в кінцевому результаті фатальними для матерів. Результатом однієї із вагітностей став викидень на 16 тижні, через 2 дні після передозування заліза. Залізо в сироватці плодів було визначено лише у 2 випадках, але воно було в нормі, припускаючи, що трансплацентарний транспорт заліза міг обмежити вплив на плід.

В доповіді 1991 року не було знайдено асоційованих аномалій в 19 новонароджених від жінок, які мали передозування залізом у другому або третьому триместрах вагітності.

Існує занепокоєння, що добавки заліза, які приймаються без їжі у країнах, які розвиваються, можуть підвищити ступінь важкості малярійної інфекції та підвищити ризик плацентарної інфекції (малярія та вагітність).

Застосування препарату під час вигодовування:

Залізо виявляється в молоці жінки і є важливим мінералом для харчування новонародженого. Абсорбція заліза є більшою з молока людини, аніж з коров’ячого молока, можливо через нижчий вміст кальцію в молоці людини. Новонароджені можуть спожити більше 50% заліза з грудного молока в порівнянні з 12% із сумішей для новонароджених.

Рекомендована норма споживання заліза в США для жінок в період лактації становить 9 мг.

Новонародженим, які знаходяться на виключно грудному вигодовуванні, можна давати добавки заліза починаючи з 4 місяця життя.

Введення 100 мг залізної сахарози внутрішньовенно не підняло концентрації заліза в молоці у 10 матерів, але, в наступному дослідженні, внутрішньовенне введення заліза карбоксимальтози підвищило вміст заліза в молоці в 11 матерів з анемією.

Немає досліджень щодо можливих негативних ефектів заліза в грудному молоці.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У самців щурів передозування залізом асоціювалось з ослабленням сперматогенезу. Немає відповідних даних з клінічних повідомлень. Використання добавок заліза у жінок було асоційовано з пониженням овуляторного безпліддя.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 29.10.2018 р.:
Перекладач – К.В. Колядко.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 30.10.2018 р.

Група/призначення: вітаміни.

Альтернативні назви/синоніми: тіамін, аневрін.

Діюча речовина: тіамін.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Тіамін (вітамін В1) є невід’ємним поживним мікроелементом. Рекомендована доза протягом вагітності та лактації становить 1,4 мг/день. Надлишковий прийом вітаміну В1 протягом вагітності не підвищив рівень вад розвитку у щурів. Тіамін сумісний з вагітністю, але дози, які перевищують рекомендовану дієтичну дозу повинні уникатися.

Дефіцит вітаміну В1 призводить до неврологічних та серцево-судинних захворювань. Може розвинутися хвороба  бері-бері (аліментарний поліневрит з неврологічними та серцево-судинними порушеннями). Дефіцит вітаміну В1 розвивається через недостатньо збалансоване харчування. При передозуванні вітаміном В1 виникає дефіцит міді, вітамінів В2 та В3. Рекомендована доза вітаміну В1 становить 1,4 мг/день протягом вагітності та лактації.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дефіцит тіаміну у щурів знизив зростання та життєздатність плодів, але не був асоційований зі зростанням частоти вроджених вад. Однак, інша група дослідників знайшла, що дефіцит тіаміну викликає екзенцефалію у щурів. У свиней дефіцит тіаміну не викликав тератогений ефект, так само як і у щурів. Дефіцит тіаміну в перинатальному періоді у щурів відобразився у підвищенні частоти спонтанних викиднів та знищенні виводка матерями в межах 48 годин після народження.

Інформація щодо впливу на плід:   

Тіамін активно транспортується до плода. Як і у випадку з іншими вітамінами, групи В, концентрація тіаміну є вищою у плода та новонародженого, аніж у матері.

Дефіцит тіаміну протягом вагітності є звичним фактом. Нутрітивна підтримка мультивітамінними продуктами незначно знижує гіповітамінемію. З 1938 року кілька вчених зробили спробу пов’язати цей дефіцит з токсикозом вагітних. В 1945 році опубліковано дослідження, яке підвело підсумки минулих років щодо цього питання. Однак, усі ці дослідження брали до уваги пацієнток з неповноцінним харчуванням та недостатнім наглядом під час вагітності. Новішим дослідженням не вдалося знайти зв’язок між дефіцитом тіаміну у матерів та токсикозом, вадами у плода або іншими результатами вагітності.

Не знайдено  асоціації між низькою вагою при народженні та рівнями вмісту тіаміну у повідомленні 1977 року. Однак, одна група показала у вигляді експерименту, що характерна особливість затримки внутрішньоутробного розвитку через фетальний алкогольний синдром могла бути викликана дефіцитом тіаміну, спровокованого етанолом.

Тіамін використовують для лікування токсикозу вагітних, хоча пірідоксин (вітамін В6) виявився більш ефективним. В одному з перших повідомлень тіамін виявився ефективним у  реверсуванні важких неврологічних ускладнень, асоційованих з токсикозом. Матері, які лікувалися частими ін’єкціями тіаміну та пірідоксину (50 мг кожна доза) від токсикозу протягом першої половини вагітності народили двох немовлят з вираженими судомами, один з яких помер після 30 годин життя. Судоми у другого немовляти із затримкою розумового розвитку були контрольовані пірідоксином. Піридоксин-залежні судоми зустрічаються рідко. Дослідники вважають, що це порушення було викликане пренатальним впливом високих циркулюючих доз вітаміну В6. Тіамін не був залучений до цього процесу.

Окреме повідомлення описало плід з аненцефалією, чия мати знаходилась під психіатричним наглядом. Вона лікувалася дуже високими дозами вітамінів В1, В6, C та фолієвої кислоти. Співвідношення між вітамінами та дефектом невідомі. Також не підтверджена гіпотеза одного дослідника про наявність асоціації між дефіцитом тіаміну та синдромом Дауна (трисомією 21) або прелейкемічними змінами кісткового мозку.  

Незважаючи на те, що дефіцит тіаміну протягом вагітності зазвичай присутній у країнах, що розвиваються, існує дуже мало задокументованих даних щодо несприятливого впливу на плід. Одне з досліджень не змогло виявити асоціацію між дефіцитом тіаміну у матерів та порушенням росту плодів.

Дослідження у щурів припустило, що нутрітивна підтримка вітаміном В1 може відігравати корисну роль серед вагітних жінок з недостатньо контрольованим діабетом, тому що надмірне споживання організмом тіаміну та можливий факт дефіциту на додачу може стати причиною прискореного метаболізму глюкози у хворих діабетом. Клінічні дані щодо концентрації тіаміну у матерів та новонароджених підтверджують підвищений рівень вживання добавок вітаміну В1 протягом вагітності у жінок з  діабетом.

Повідомляється про жінок з важким токсикозом, в яких виявили симптоми дефіциту тіаміну.

Введення внутрішньовенно вуглеводів без одночасного введення вітамінних добавок було асоційоване з дефіцитом вітаміну В1, чого достатньо для виникнення енцефалопатії  Верніке (синдром Верніке-Корсакова). Хоча ці випадки дуже рідкісні, в таких ситуаціях рекомендується рутинне вживання вітамінних добавок.

В дослідженнях у гризунів введення надмірної кількості тіаміну компенсувало деякі побічні наслідки впливу етанолу  та підвищило частоту розщілини піднебіння й інших вад розвитку  у щурів, яких лікували прокарбазином.

Не було побічного ефекту у 25 новонароджених від  жінок, які лікували литкові судоми тіаміном, дозою 500 мг/день протягом 2-го або 3-го триместру вагітності.

Немає жодних додаткових досліджень щодо впливу надлишкової кількості тіаміну протягом вагітності жінок.

Тіамін активно транспортується через плаценту та, у випадку відсутності токсикозу, вважається, що немає причини збільшувати рекомендовану щоденну дієтичну дозу, яка становить 1,4 мг протягом вагітності.

Застосування препарату під час вигодовування:

В період лактації також рекомендується  вживати тіамін в дозі 1,4 мг/день, з дієтою або з добавками. Жінка з повноцінним харчовим раціоном має достатню концентрацію тіаміну в грудному молоці без нутрітивної підтримки.

Тіамін виділяється в грудне молоко. Одна група дослідників призначила жінкам в період лактації добавки з мультивітамінами, які містять 1,7 мг тіаміну. Через 6 місяців після пологів концентрація тіаміну не відрізнялася істотно від жінок з контрольної групи, які не отримували добавок. В дослідженні жінок з низьким нутрітивним статусом в період лактації добавки тіаміну (дозою 0,2-200 мг/день) відобразилися в середній концентрації тіаміну в молоці 125-268 нг/мл.

Концентрації в молоці були прямо пропорційні до дієтичного прийому добавок. У 1983 році дослідження з Англії виміряло вміст тіаміну в молоці, отриманому від жінок, які мали передчасні пологи (26 матерів: 29-34 тижні) та тих, які народили в термін (35 матерів: 39 тижнів або пізніше). Концентрація в молоці від матерів з передчасними пологами зростала від 23,7 нг/мл (молозиво) до 89,3 нг/мл (16-196 днів), тим часом як вміст в молоці, отриманому від матерів, які народили вчасно, зріс протягом того самого періоду з 28,4 до 183 нг/мл.

У жінок з Азії з вираженим дефіцитом тіаміну, включаючи деяких із захворюванням бері-бері, новонароджені ставали миттєво хворими після годування грудьми, і в деяких випадках це приводило до судом та раптової смерті. Пневмонія була  характерною знахідкою. Один дослідник вважає, що цей стан був пов’язаним з токсичними проміжковими метаболітами, такими як метилгліоксаль, що надходили до новонароджених через молоко. Хоча не підтверджено причинно-наслідкового зв’язку, одне повідомлення припустило, що дефіцит тіаміну може посилювати такий  стан.

Дослідники з Індії визначили дуже низькі рівні тіаміну в молоці матерів, діти яких мали судоми невідомого походження. Середня концентрація тіаміну в молоці матерів здорових дітей становила 111 нг/мл, тим часом як у матерів дітей, які мали судоми, ця концентрація становила 29 нг/мл. Дослідники не змогли визначити асоціацію між низьким вмістом тіаміну та судомами у новонароджених.

Випадок 1992 року описав характерні особливості “Shoshin beriberi” (характеризується серцево-судинним колапсом) у 3-місячного, годованого грудним молоком малюка. Обоє, і мати, і дитина мали наявний біохімічний доказ  дефіциту тіаміну. Клінічні особливості у новонародженого включали серцеву недостатність з вазоконстрикцією, гіпотензію, важкий метаболічний ацидоз та атипові великі епилептичні напади.  У відповідь на введення тіаміну дитина швидко одужала.

Американська національна академія науки визначила рекомендований рівень дози тіаміну при лактації – 1,6 мг. Якщо дієта жінки, яка годує дитину містить достатню кількість тіаміну, додаткове введення не є необхідним. Визначена доза тіаміну рекомендована тим жінкам, які не отримують адекватну кількість з харчуванням. Американська академія педіатрії класифікувала тіамін як сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність чоловіків та жінок: відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 29.10.2018 р.:
Перекладач – К.В. Колядко.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 30.10.2018 р.

Група/призначення: гестагени; контрацептиви.

Етоногестрел – це 3-кетодезогестрел, активний метаболіт дезогестрелу. Це прогестин, що використовується в контрацептивах, доступний у вигляді підшкірних імплантатів (імпланон, некспланон), вагінального кільця в комбінації з етинілестрадіолом.

Альтернативні назви / синоніми:

Імпланон, некспланон, 3-кетодезогестрел. Комбінований препарат: НоваРинг (вагінальні кільця; етоногестрел та етинілестрадіол).

Діюча речовина: етоногестрел.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин, випадковий вплив цього контрацептиву при вагітності не підвищує ризику вроджених вад.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Призначення етоногестрелу вагітним щурам (130-кратна доза для людини) та кролям (260-кратна доза для людини) не продемонструвало залежні від дози ефекти на розвиток плода, виживання, вроджені вади.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутня інформація про стан немовлят після випадкового пренатального впливу етоногестрелу.

Дослідження в групі 218 вагітностей в Австралії, які наступили на фоні шкірних імплантатів, продемонструвало, що 46 жінок вже були вагітними на момент імплантації, в 13 випадках допущена помилка при введенні, 8 випадків обумовлені впливом інших медикаментів, 3 – випадінням імплантату, 19 – неправильним час введення імплантату. Решта вагітностей була пов’язана з тим, що імплантат не був введений, незважаючи на намір зробити це. Виходячи з частоти введення імплантатів в Австралії автори підрахували частоту невдач в попередженні вагітності – 1/1000.  Аналогічний аналіз в Франції визначив частоту вагітностей на рівні 0,359 на 1000 проданих імплантатів, але виявив, що більшість вагітностей могли бути обумовлені помилкою при введенні. Рев’ю щодо прогестинових імплантатів повідомило, що відновлення фертильності після видалення імплантатів є швидким – в більшості жінок, які хочуть завагітніти – в межах року. Вагінальне кільце діє прямим пригніченням овуляції. Кільце в більшій мірі залежить від жінки з точки зору коректності застосування, ніж імплантат, тому число невдач вище, аналогічно оральним контрацептивам.

Застосування препарату під час вигодовування:

У жінок з імплантатами етоногестрелу виявляли невелику кількість препарату в грудному молоці, немовля отримує 1,7% від материнського рівня. Не виявлено несприятливого впливу на ріст та стан здоров’я немовлят, згідно з більшостю повідомлень. Не відзначали різниці в рості та вазі через 1 рік після пологів при порівнянні жінок, яким ввели імплантат за два дні після пологів та через 6 тижнів після народження дитини. Групи не відрізнялись щодо кількості дітей на виключно грудному вигодовуванні після 3 місяців. Одне повідомлення описало немовля на грудному вигодовуванні, яке втратило 145 грам через місяць після введення імплантату етоногестрелу матері; один випадок  зменшення виробітку молока після імплантації; зрив лактації у 108 жінок з таким імплантатом. Жінки, яким імплантували етоногестрел протягом 3 днів після пологів не відрізнялись в грудному вигодовуванні від жінок, яким таку процедуру провели на 6-8 тижнях. Не спостерігали різниці у розвитку немовлят, що знаходились на грудному вигодовуванні у віці 12 місяців, виходячи з того, чи мати отримала імплантат після пологів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Одним механізмом контрацептивної дії етоногестрелу є пригнічення овуляції. Дані, надані FDA, свідчать, що лікування самок щурів протягом 6 тижнів дозою 4 мг/кг/день (в  260 разів перевищує дозу для людини, виходячи з площі поверхні тіла) продемонструвало пригнічення естральної циклічності та повернення до норми через 2 тижні після відміни лікування.

Клінічні дослідження імплантатів етоногестрелу продемонстрували пригнічення овуляції зі збереженням фолікулярної активності та продукції естрадіолу. Рівень вагітностей у присутності імплантату є дуже низьким; одна стаття описала 13 досліджень з охопленням 53530 циклів у 1716 жінок без вагітності. Дві інші статті повідомили про 11 клінічних досліджень (можливе дублювання з попередніми даними) без вагітностей у 942 жінок, які використовували такий метод контрацепції протягом 2 або 3 років. Якщо настання вагітності через 2 тижні після видалення імплантату вважати невдачею такого методу контрацепції, то рівень вагітностей становить 0,38 на 100 жіночих років.

Чоловіки, ліковані етоногестрелом та тестостероном, продемонстрували значне зниження сперматогенезу. Ця комбінація зараз вивчається на предмет застосування для чоловічої контрацепції.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 29.10.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 29.10.2018 р.

Група/призначення: контрацептиви.

Це аналог спіронолактону, прогестин з антиендрогенною та антимінералокортикоїдною властивостями. Разом з етиніл естрадіолом є оральним контрацептивом. Також в оральних контрацептивах може комбінуватися, крім етиніл естрадіолу, ще й з кальцію левомефолатом.

В клінічних дослідженнях в якості чисто прогестинового контрацептиву ефективно пригнічує лактацію.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: 1,2-дигідроспіроренон.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин, не очікується підвищення частоти вроджених вад при пренатальному впливі дроспіренону. Відсутні покази до призначення в період вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Доклінічні дослідження, надані в FDA, не продемонстрували підвищення частоти вроджених аномалій у потомства щурів або кролів, яким при вагітності вводили дроспіренон в дозах до 45 (щури) та 100 (кролі) мг/кг/день. Ці дози в 50 та 27 разів перевищували рекомендовану для людини, виходячи з концентрації в плазмі. Фетотоксичність виникала на фоні найвищих доз і проявлялась затримкою осифікації у щурів і кролів та загибеллю плодів у кролів. Не спостерігали вроджених вад розвитку у мавп, які отримували до 10 мг/кг/день дроспіренону  з етинілестрадіолом в дозі аж до 0,1 мг/кг/день. В одному дослідженні (доступне в абстракті, без необхідних деталей) комбінація дроспіренону з етиніл естрадіолом призвела до парадоксальної вірілізації в потомства лікованих щурів, що автори пояснили впливом естрогену.

Інформація щодо впливу на плід:

Комбінація естроген-прогестинових оральних контрацептивів не продемонструвала підвищення ризику вроджених вад розвитку у людини, хоча є деякі факти щодо можливої асоціації з гіпоспадією при впливі препаратів наприкінці І триместру.

Застосування препарату під час вигодовування:

Дроспіренон виявляється в грудному молоці в концентрації ¼ від материнської концентрації в плазмі. Підраховано, що жінка в період лактації, приймаючи 3 мг/день (0,05 мг/кг/день) дроспіренону, передасть доношеному новонародженому 0,03 мг/день (0,01 мг/кг/день). Відсутня інформація про можливі несприятливі ефекти препарату.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

 

Адаптовано 29.10.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 29.10.2018 р.