Група/призначення: антинеопластичні препарати.

Це інгібітор гістон деацетилази, призначається на 1-й, 8-й та 15-й дні 28-денного циклу. Призначений для лікування шкірної Т-лімфоми у пацієнтів, які отримували, принаймні, один курс первинної системної терапії. Препарат конкурує з β-естрадіолом за зв’язування з рецепторами естрогену і може знижувати ефективність естроген-вмісних контрацептивів.

Інший препарат цього класу – воріностат.

Альтернативні назви / синоніми: істодакс.

Діюча речовина: ромідепсин.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання ромідепсину при вагітності у людини. Дослідження проводились тільки в одного виду тварин і продемонстрували незначне зниження ваги плодів. Вплив на вагітних тварин не був достатнім для оцінки несприятливих наслідків. Ромідепсин конкурує з β-естрадіолом за зв’язування з рецепторами естрогену. Оскільки естроген потрібний для підтримки вагітності, це протиріччя між ромідепсином і  β-естрадіолом може призвести до втрати вагітності. Більш того, ромідепсин може знижувати ефективність естроген-вмісних контрацептивів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів. В період органогенезу тварини отримували добові внутрішньовенні дози, як становили до 18% від рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Ця доза призвела до 5% зменшення ваги плодів. Проте це дослідження належно не оцінило ембріо-фетальну токсичність та інші несприятливі результати.

Досліджень карциногенності не проводилось. Препарат не продемонстрував мутагенності чи кластогенності в ряді досліджень.

Ромідепсин порушував фертильність у щурів та мишей. У самців щурів і мишей вплив, значно вищий від отримуваного у людини, призводив до дегенерації яєчок. Крім того, у самців щурів зменшувалась вага сім’яних міхурців та простати. У самок щурів спостерігали атрофічні зміни оваріальних фолікулів, матки, піхви, молочних залоз та затримку дозрівання оваріальних фолікулів та зменшення ваги яєчників. Така токсичність виникала на фоні доз та системного впливу, значно меншого від рівня впливу у людини, ймовірно, за рахунок високої спорідненості до зв’язування з рецепторами естрогену.

Інформація щодо впливу на плід:

Метаболізм ромідепсину екстенсивний. Рівень зв’язування з білками плазми високий (92-94%), насамперед з кислим α1-глікопротеїном. Кінцевий період напіввиведення становить приблизно 3 години. Після повторних доз не відмічали акумуляції в плазмі.

Невідомо, чи ромідепсин проникає через плаценту в людини. Молекулярна вага та період напіввиведення припускають такий трансфер, але високий рівень зв’язування обмежуватиме вплив на плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання ромідепсину при лактації у людини. Молекулярна вага та період напіввиведення (3 години)  припускають проникнення до грудного молока, але високий рівень зв’язування з білками (92-94%) обмежуватиме кількість виділеного в молоко препарату. Результат такого впливу на немовля на грудному вигодовуванні невідомий, але стурбованість викликає потенційна токсичність.

Оскільки в дорослих препарат призводить до побічних ефектів із залученням багатьох систем (шлунково-кишкового тракту, центральної нервової, гематологічні зміни) та конкурує з  β-естрадіолом за зв’язування з рецепторами естрогену, при лікуванні ромідепсином слід відмовитись від грудного вигодовування. Проте період напіввиведення та режим дозування (внутрішньовенне введення протягом 4 годин на 1-й, 8-й та 15-й дні 28-денного циклу) можуть дозволити грудне вигодовування в ті дні, коли не вводиться препарат. Якщо жінка обирає таку стратегію, вона повинна зціджувати молоко для підтримки його продукції та зменшення дискомфорту від накопичення препарату, принаймні, на 15 годин (тобто, 5 періодів напіввиведення для елімінації 97% препарату з крові) після інфузії.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 29.11.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 30.11.2020 р.

Група/призначення:

Інгібітори протеїнкінази; антинеопластичний препарат.

Інші препарати цього класу – афатиніб, сунітиніб, ерлотиніб.

Альтернативні назви / синоніми: ланготер, іресса.

Діюча речовина: гефітиніб.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступне одне повідомлення про використання гефітинібу в ІІ та ІІІ триместрах. В двох видів тварин спостерігали токсичний вплив (затримку розвитку та загибель). Тому дуже обмежений досвід застосування при вагітності у людини не дозволяє краще оцінити ембріо-фетальний ризик.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Вагітних щурів лікували від початку органогенезу до відлучення добовими дозами 5 мг/кг, що становить приблизно 1/5 рекомендованої дози для людини, виходячи з площі поверхні тіла. При цьому відзначали зменшення числа народжених живими дитинчат. При підвищенні дози до 20 мг/кг цей ефект був більш вираженим, тобто, більше новонароджених померло незабаром після пологів. Доза, яка не викликала такого ефекту становила 1 мг/кг. У вагітних кролів доза, яка вдвічі перевищувала рекомендовану для людини, призводила до зниження ваги плодів. Жодне з досліджень не повідомляє про материнську токсичність.

Дослідження карциногенності не проводились, ряд генотоксичних досліджень були негативними.

Інформація щодо впливу на плід:

Гефітиніб є селективним низькомолекулярним інгібітором тирозинкінази рецепторів епідермального фактора росту (Epidermal growth factor receptor; EGFR).

Гефітиніб екстенсивно метаболізується, а один з метаболітів є частково активним. Період напіввиведення становить приблизно 48 годин. Зв’язування з білками плазми, альбуміном і α-1 глікопротеїном – на рівні 90%.

Невідомо, чи гефітиніб проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага препарату та довгий період напіввиведення припускає плацентарний трансфер, але кількість препарату обмежуватиме високий рівень зв’язування з білками плазми.

Повідомлення 2011 року описало 38-річну жінку на 26 тижні вагітності, в якої діагностували рак легенів. Жінка ніколи не палила. Спочатку лікування включало ерлотиніб в дозі 100 мг/день, який через 2 тижні замінили гефітинібом в дозі 250 мг/день для прийому до завершення вагітності. На 36 тижні народилась здорова дитина вагою 2080 грам з оцінкою за шкалою Апгар 9 балів на 1-й хвилині. Через 6 тижнів вага дитини становила 2980 грам.

У 2014 році повідомили результат вагітності 33-річної жінки з раком легенів внаслідок мутації EGFR. Лікування гефітинібом стартувало у терміні 26 тижнів і тривало 55 днів. На 35 тижні шляхом кесаревого розтину народилась здорова дитина вагою 2575 грам. Концентрація гефітинібу в пуповинній крові становила 20% від материнського рівня (25,7 та 127,1 нг/мл, відповідно). Рівень в амніотичній рідині становив 13% від материнського рівня  – 16,9 нг/мл. У віці 24 місяців дитина досягла відповідних віку навичок.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання гефітинібу в період лактації. Молекулярна вага та довгий період напіввиведення (близько 48 годин) припускають екскрецію препарату до грудного молока, проте високий рівень зв’язування з білками плазми (90%) обмежуватиме кількість препарату, який потрапить до немовляти. Вплив на немовля на грудному вигодовуванні невідомий, але потенційно серйозний. У дорослих найчастішими побічними наслідками є діарея, висипка, акне, сухість шкіри, нудота і блювота. Якщо жінка приймає гефітиніб, годуючи дитину, останню слід моніторувати не предмет цих ефектів. Однак, допоки не буде накопичено достатньо інформації, найбезпечнішою рекомендацією буде уникнення грудного вигодовування. Виробник гефітинібу рекомендує припинити грудне вигодовуванні у випадку лікування препаратом.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501922/?term=Gefitinib).

Адаптовано 23.11.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 23.11.2020 р.

Група/призначення:

Інгібітори протеїнкінази; антинеопластичний препарат. Це інгібітор тирозинкінази, який призначається як лікування першої лінії пацієнтів з метастатичним недрібноклітинним раком легенів, якщо пухлина містить делецію 19-го або мутацію заміщення 21-го екзону рецептора епідермального фактору росту (Epidermal growth factor receptor; EGFR).

Інші препарати цього класу – гефітиніб, ерлотиніб.

Альтернативні назви / синоніми: афатініб.

Діюча речовина: афатиніб.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання афатинібу при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє належно оцінити ембріо-фетальний ризик. Жінкам, які приймають афатиніб рекомендовано використовувати ефективну контрацепцію протягом всього періоду лікування та ще 2 тижні після закінчення.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У вагітних щурів спостерігали не повну або затримку осифікації і зменшення ваги плодів на фоні дози, вдвічі вищій за рекомендовану для людини, виходячи з AUC*.

У кролів доза на рівні 0,2 від рекомендованої для людини, призводила до підвищення частоти постімплантаційних втрат. Відмічали аборти на пізніх термінах та материнську токсичність. На фоні дози 0,7 від рекомендованої для людини спостерігали зменшення ваги плодів, підвищення частоти низькорослих особин, вісцеральних та дермальних варіацій.

Досліджень карциногенності не проводилось. В тесті Еймса (Ames) на мутагенність граничну відповідь спостерігали з одним штамом бактерій, однак, всі інші дослідження були негативними.

У самців щурів, які отримували дозу на рівні рекомендованої для людини, відзначали зменшення або відсутність сперматозоїдів. Загальні репродуктивні дослідження також відзначали апоптоз в яєчках та атрофію сім’яних пухирців і простати. У самок щурів на фоні дози на рівні 0,63 від рекомендованої для людини відзначали зменшення жовтого тіла та збільшення постімплантаційних втрат внаслідок ранньої резорбції та зменшення ваги яєчок на фоні всіх доз.

Інформація щодо впливу на плід:

Період напіввиведення афатинібу становить 37 годин, а рівень зв’язування з білками плазми – 95%.

Невідомо, чи афатиніб проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага препарату та високий рівень зв’язування з білками припускають, що плацентарний трансфер буде обмеженим, але довгий період напіввиведення збільшуватиме потенційний вплив на ембріон/плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання афатинібу в період лактації. Молекулярна вага та високий рівень зв’язування з білками (95%) припускають обмеження екскреції препарату до грудного молока, проте довгий період напіввиведення (37 годин) може збільшувати кількість екскретованого препарату. Вплив на немовля на грудному вигодовуванні невідомий, але потенційно серйозний. У дорослих найчастішими побічними наслідками є діарея, висипка/дерматит, акне, стоматит, пароніхія, сухість шкіри, зниження апетиту, свербіж. Якщо жінка приймає афатиніб, годуючи дитину, останню слід моніторувати на предмет цих ефектів. Однак, допоки не буде накопичено достатньо інформації, найбезпечнішою рекомендацією буде уникнення грудного вигодовування. Виробник афатинібу рекомендує припинити грудне вигодовуванні у випадку лікування препаратом та ще на два тижні після закінчення прийому препарату.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501922/?term=afatinib).

Адаптовано 23.11.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 23.11.2020 р.

Група/призначення:

Інгібітори протеїнкінази; антинеопластичний препарат. Це пероральний антинеопластичий препарат, який призначається в комбінації з гемцитабіном як перша лінія терапії прогресуючого неопаребельного первинного чи метастатичного раку  підшлункової залози. Ерлотиніб є інгібітором тирозинкінази рецепторів епідермального фактору росту людини 1 типу (Epidermal growth factor receptor; EGFR).

Інші препарати цього класу – гефітиніб, афатиніб.

Альтернативні назви / синоніми: тарцева.

Діюча речовина: ерлотиніб.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступні чотири повідомлення про використання ерлотинібу при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають ризик, але обмежений досвід застосування при вагітності у людини не дозволяє краще оцінити ембріо-фетальний ризик. В 3 випадках спостерігали затримку внутрішньоутробного розвитку. Якщо жінка отримує ерлотиніб при вагітності, її слід інформувати про потенційний ризик.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. В цих видів тварин не спостерігали підвищення частоти ембріо-фетальної летальності, абортів, тератогенних ефектів в період органогенезу на фоні доз, які призводили до концентрації в плазмі на рівні отримуваної у людини при використанні дози 150 мг на добу, виходячи з AUC*. Однак, при введенні вагітним кролям дози, яка чинила вплив, втричі вищий за отримуваний при рекомендованій дозі для людини, відзначали материнську токсичність, асоційовану з ембріо-фетальною летальністю та абортами. Крім того, при введенні самкам щурів дози на рівні 0,3 і 0,7 від рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла, перед паруванням та протягом першого тижня вагітності, спостерігали підвищення ранніх резорбцій, що призводило до зменшення кількості живонароджених плодів. Досліджень карциногенності з ерлотинібом не проводилось. Чисельні тести генотоксичності були негативними, як і вплив на фертильність самців і самок.

Інформація щодо впливу на плід:

Ерлотиніб екстенсивно метаболізується печінкою до неактивних метаболітів. Період напіввиведення становить приблизно 32 години. Зв’язування з білками плазми, альбуміном і α-1 глікопротеїном – на рівні 93%.

Невідомо, чи ерлотиніб проникає через плаценту. Молекулярна вага та довгий період напіввиведення припускають такий трансфер. Однак, екстенсивний метаболізм та високий рівень зв’язування з білками плазми  обмежуватиме кількість препарату.

Окремі випадки.

Жінка  з метастатичним не дрібноклітинним раком легень отримала 6 циклів цисплатину, гемцитабіну, біфосфонатів, що призвело до стабілізації. Додаткового лікування не призначали протягом 12 місяців, допоки не почалось  прогресування, було призначено ерлотиніб в дозі 100 мг/день. Через 2 місяці діагностували вагітність. Вважається, що запліднення наступило в той момент, коли призначили ерлотиніб. Надалі ерлотиніб відмінили. На 42 тижні шляхом кесарського розтину народилась здорова дівчинка вагою 3490 грам.

Повідомлення 2011 року описало 38-річну жінку на 26 тижні вагітності, в якої діагностували рак легенів. Жінка ніколи не палила. Спочатку лікування включало ерлотиніб в дозі 100 мг/день, який через 2 тижні замінили гефітинібом в дозі 250 мг/день для прийому до завершення вагітності. На 36 тижні народилась здорова дитина вагою 2080 грам з оцінкою за шкалою Апгар 9 балів на 1-й хвилині. Через 6 тижнів вага дитини становила 2980 грам.

У 2012 році повідомили про 40-річну жінку з раком легенів, яка не палила. Вона отримувала ерлотиніб в дозі 150 мг на добу. Жінка завагітніла приблизно через 2 тижні після початку лікування і отримувала його до кінця вагітності. На 33 тижні вагітності діагностували маловіддя та затримку внутрішньоутробного розвитку. Шляхом кесаревого розтину народилась здорова дівчинка вагою 1600 грам з нормальними показниками за шкалою Апгар. У віці 4 місяців дитина важила 5200грам і була здоровою.

У 2015 році описали вагітність дихоріальною діамніотичною двійнею жінки, яка не палила, при якій у терміні 10 тижнів діагностували рак легень. Було призначено стереотаксичне опромінення в І триместрі, а на початку ІІ триместрі – ерлотиніб в дозі 150 мг на добу. В однієї дитини з двійні на 33 тижні діагностували затримку внутрішньоутробного розвитку. Ерлотиніб приймався за 72 години до пологів на 37 тижні. Новонароджені дівчатка мали вагу 2353 грам та 2438 грам (87-й перцентиль). У віці 12 місяців обоє дітей розвивались нормально. Концентрація ерлотинібу та його метаболітів в крові становила 25% та 10% від показника у матері, відповідно.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання ерлитонібу в період лактації. Молекулярна вага та довгий період напіввиведення припускають екскрецію препарату до грудного молока, проте екстенсивний метаболізм та високий рівень зв’язування з білками плазми обмежуватиме кількість активного препарату, який потрапить до немовляти. Вплив на немовля на грудному вигодовуванні невідомий, але потенційно токсичний.

Системна біодоступність ерлотинібу значно підвищується у дорослих при прийомі з іжею і подібне може виникати і в немовлят на грудному вигодовуванні. Тому, допоки не буде визначено дозу ерлотинібу в грудному молоці, найбезпечнішим вибором є відмова від грудного вигодовування. Виробник рекомендує припинити грудне вигодовування на період лікування ерлотинібом і ще 2 тижні після останньої дози.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501922/?term=erlotinib).

Адаптовано 22.11.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 23.11.2020 р.  

Група/призначення:

Дезінфікуючий засіб, глистогінний засіб. Використовується вагінально для лікування Candida, місцево при бактеріальних та грибкових інфекціях. Як барвник в лабораторній практиці та в промисловості.

Альтернативні назви / синоніми:

Кристалічний фіолетовий, кристалвіолет, метиловий фіолетовий.

Діюча речовина: генціанвіолет.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; відсутні релевантні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації: потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин та обмеженого досвіду застосування у людини вплив генціанвіолету на ранніх термінах вагітності не підвищує ризику несприятливих результатів вагітностей. Вже відмовились від рекомендацій використання генціанвіолету для нанесення на соски в період лактації через подразнення.

Використання 1 або 2% розчину  для лікування молочниці на сосках може асоціюватись з подразненням та виразками слизової оболонки ротової порожнини немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні.  0,25 або 0,5% розчин не поступається ефективністю і є менш подразливим.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Повідомляється про токсичний вплив  генціанвіолету in vitro на преімплантаційних ембріонів мишей. Препарат не продемонстрував тератогенності у кролів на фоні дози до 2 мг/кг/день перорально та у щурів – до 10 мг/кг/день і 600 ppm (parts per million; частин на мільйон) з харчуванням. Попереднє дослідження у щурів продемонструвало материнську токсичність та супутні варіації сечового тракту плодів і скелету на фоні найвищої дози.

Згідно окремих джерел, генціанвіолет продемонстрував карциногенність і мутагенність у гризунів.

Інформація щодо впливу на плід:

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project), моніторуючи 50282 пари мати-дитина, виявив 40 з впливом генціанвіолету в І триместрі. Припущений зв’язок з вродженими вадами, виходячи з 4 діагностованих випадків, потребує незалежного підтвердження.

Застосування препарату під час вигодовування:

Раніше генціанвіолет використовували для лікування молочниці ротової порожнини та сосків в період лактації. Препарат є потенційно токсичним для слизових оболонок, спричиняє виразки, потенційно татуює шкіру. Препарат також може взаємодіяти з ДНК, він продемонстрував карциногенність і мутагенність у гризунів, інколи викликає алергічну сенсибілізацію з перехресною реакцією на інші трифенілметанові барвники. Використання генціанвіолету жорстко обмежено владою Британії та Австралії.

Дослідження 2001 року від академії медицини грудного вигодовування (Academy of Breastfeeding Medicine (ABM) виявило, що генціанвіолет рідко використовується фахівцями з грудного вигодовування (1-2% респондентів) для початкового лікування молочниці ротової порожнини та дуже рідко (3-4% респондентів) для лікування повторної чи стійкої молочниці. Гайдлайн ABM щодо лікування кандидозної інфекції сосків стверджує, що водний розчин генціанвіолету в концентрації менше, ніж 0,5% можна використовувати не більше 7 днів. Однак, доступні безпечніші альтернативи для лікування кандидозу сосків.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501869/).

Адаптовано 10.11.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.11.2020 р.

Група/призначення:

Гіпохолестеринемічні, гіполіпідемічні засоби. Основна дія – зниження рівня тригліцеридів в сироватці.

Альтернативні назви / синоніми: лопід.

Діюча речовина: гемфіброзил.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин не очікується підвищення ризику вроджених вад. Доступні повідомлення як про нормальні, так і несприятливі результати народжень після пренатального впливу гемфіброзилу.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Високі дози гемфіброзилу не продемонстрували тератогенності у щурів та кролів в опублікованих результатах досліджень. Згідно з інструкцією до препарату дози, які становили 0,6-2,0 від рекомендованої для людини, протягом вагітності викликали залежне від дози зниження рівня концепції, на фоні найвищої дози – підвищення частоти мертвонароджень та зменшення ваги новонароджених та дитинчат в період лактації.  Також відзначено залежне від дози збільшення частоти скелетних варіацій. В інструкції також зазначено, що рідко виникає анофтальмія, проте без даних на підтвердження.

Інформація щодо впливу на плід:

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients було ідентифіковано одну дитину зі структурним дефектом головного мозку серед 15 дітей, народжених жінками, які отримали рецепт на гемфіброзил в будь-якому терміні вагітності. В іншому дослідженні цієї ж когорти не виявлено вроджених вад серед немовлят 9 жінок, які отримали рецепт на гемфіброзил в І триместрі.

Ретроспективний звіт FDA інформує про аномалію П’єра-Робена в однієї дитини, мама якої лікувалась гемфіброзилом в І триместрі. Ці дані не підтримують причинно-наслідкового зв’язку.

Інший випадок стосується використання гемфіброзилу, починаючи з 20-го тижня вагітності. Препарат призначили з приводу еруптивних ксантом. Хоча лікування не усунуло ксантом при вагітності, дитина народилась здоровою, без ознак впливу препарату.

Повідомляється про два інші випадки призначення гемфіброзилу після І триместру вагітності жінкам з рідкісними генетичними захворюваннями. В жодному випадку не відзначали несприятливих наслідків. Жінку з ожирінням, яка повідомила про паління та вживання алкоголю і рекреаційних препаратів під час вагітності, лікували гемфіброзилом протягом гестації. У новонародженої дитини діагностували множинні вроджені вади розвитку (situs inversus, атрезія тонкої кишки, потиличне енцефалоцеле). Важко дійти висновку щодо ролі препарату у виникненні вад.

Застосування препарату під час вигодовування:

Препарат має високий рівень зв’язування з білками плазми, тому малоймовірним є проникнення до грудного молока. Рівень холестерину в молоці дуже стабільний навіть у жінок з гіперхолестеринемією і не сильно залежить від харчування або нутрітивного статусу матері, припускаючи, що холестерин, принаймні, частково синтезується в молочній залозі. Невідомо, чи фібрати здатні порушувати ліпідний склад грудного молока.

Немовлята потребують великої кількості холестерину, оскільки це критично для правильного розвитку нервової системи, клітинних мембран і він є прекурсором ряду гормонів та вітамінів.

Допоки не є достатньо інформації відносно наведених вище припущень, найкращим рішенням буде уникати використання препарату, принаймні, у випадку виключно грудного вигодовування та недоношеного немовляти. Малоймовірно, що призупинення медикаментозного лікування гіперліпідемії в період лактації змінить довгострокові результати захворювання, особливо, якщо грудне вигодовування можна вважати терапевтичним фактором. Бажано дотримуватись ліпідознижувальної дієти.

У випадку призначення фібрату в період грудного вигодовування доцільно призначати препарати з коротшим періодом напіввиведення: безафібрат, гемфіброзил.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Репродуктивні показники не були змінені у дорослих щурів, лікованих гемфіброзилом. Та при використанні 17-кратної рекомендованій для людини дози відзначали зниження фертильності. Гемфіброзил зрідка асоціюється з імпотенцією та зниженням лібідо у чоловіків. Дослідження іn vitro з використанням тканин щурів повідомило, що гемфіброзил та інші препарати, які індукують проліферацію печінкових пероксисом можуть змінювати стероїдогенну функцію клітин Лейдига. Проте інформативність цих даних для клінічного застосування невідома.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/gemfibrozil/product/).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501374/).

Адаптовано 03.11.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 03.11.2020 р.

Назва англійською мовою:  bismuth subsalicylate.

Група/призначення: антацидні препарати.

Бісмут – хімічний елемент з атомним номером 83 (стара назва – вісмут). Бісмут використовується в промисловості, включно у виробництві сплавів. Колоїдний бісмут застосовується в лікуванні пептичних виразок. Бісмуту субсаліцилат використовується в невеликій кількості як кишковорозчинна оболонка для таблеток. До появи антибіотиків бісмуту субсаліцилат вводили внутрішньом’язово для лікування сифілісу. Бісмуту субгалат використовується перорально у пацієнтів з колостомою для усунення запаху та місцево при геморої. При вагітності вплив бісмуту може відбуватися преорально при застосуванні безрецептурних препаратів з вмістом бісмуту (наприклад, Pepto Bismol) для полегшення гастроінтестинальних симптомів.

Альтернативні назви / синоніми: бісмут, вісмуту субсаліцилат, пепто-бісмол (Pepto Bismol).

Діюча речовина: бісмуту субсаліцилат.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Солі неорганічного бісмуту, утворені внаслідок метаболізму бісмуту субсаліцилату в шлунково-кишковому тракті, при звичайних терапевтичних дозах представляють малий або взагалі відсутній ризик для плода. Проте інформація про вплив бісмуту при вагітності недостатня і тому достовірно визначити ризик немає можливості. З іншого боку, потенційний вплив саліцилатів на плід є складним. Хоча ризик токсичності може бути низьким, хронічний вплив саліцилатів може призвести до істотних несприятливих наслідків для плода. Тому використання бісмуту субсаліцилату в період вагітності слід обмежити  першою половиною вагітності, а далі тільки в кількості, яка не перевищує рекомендованих доз.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Хоча абсорбція неорганічних солей бісмуту є незначною, дослідження з вивчення хронічного впливу   бісмуту тартрату в дозі 5 мг/кг/день виявило у одного з 4 ягнят, народжених лікованими вівцями, низький зріст, відсутність шерсті, екзофтальм, а одна вагітність перервалась. Повідомляється про введення бісмуту цитрату вагітним щурам та кролям в дозі 200 та 1200 мг/кг/день, відповідно.  При цьому не виявляли аномалій в обох видів тварин.

Інформація щодо впливу на плід:

Бісмуту субсаліцилат гідролізується в шлунково-кишковому тракті до солей бісмуту (бісмуту оксихлориду, бісмуту карбонату) та натрію саліцилату. Дві таблетки або суспензія 30 мл сполуки містить 204 мг та 258 мг, відповідно, саліцилату. Неорганічні солі бісмуту, на відміну від органічних комплексів бісмуту, відносно не водорозчинні і слабо абсорбуються системно, проте саліцилати істотно абсорбуються. Біодоступний бісмут концентрується в плаценті і проникає до плода. Бісмут може зв’язуватися з тканинами, найбільше з кістковою (the growth fronts of bone).

Коротке дослідження 1992 року виявило мінімальну абсорбцію бісмуту (не повідомляється концентрація в сироватці) з бісмуту субсаліцилату у 12 здорових індивідів, на відміну від пікового рівня в сироватці 0,50 мкг/мл після дози 216 мг колоїдного бісмуту субцитрату в окремого пацієнта.  Було виявлено деяку абсорбцію бісмуту через нормальну слизову шлунку, але первинна абсорбція відбувається в дванадцятипалій кишці. Інші вважають, що бісмут поглинається тільки в антральному відділі шлунку, а не в іншій частині чи в дванадцятипалій кишці.

В одному випадку використання протидіарейної мікстури, приготованої extempore, з вмістом бісмуту субсаліцилату асоціювалось з бісмутовою  енцефалопатією в 60-річного чоловіка, який приймав невідому кількість препарату протягом 1 місяця. Енцефалопатію діагностували, виявивши на електроенцефалограмі ознаки бісмутової токсичності та концентрацію бісмуту в крові на рівні 72 нг/мл (верхня границя норми становить 5 нг/мл).

Відсутня інформація про несприятливі наслідки для плода при використанні комерційного бісмуту субсаліцилату.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) зареєстрував 15 випадків впливу в І триместрі солей бісмуту (бісмуту субгалат N=13, бісмуту субкарбонат N=1, молоко бісмуту N=1) і жодного випадку з впливом бісмуту субсаліцилату. Ця кількість є малою, однак, не виявлено ознак, які б дали підставу припустити наявність асоціації з вродженими вадами. При використанні в будь-якому терміні вагітності виявлено 144 пари мати-дитина з впливом бісмуту субгалату, в 5  немовлят діагностовано пупкову килу (стандартизований відносний госпітальний ризик 2,6). Ці дані не свідчать про причинний зв’язок.

На відміну від бісмуту саліцилати швидко абсорбуються – понад 90% дози відновлюється в сечі. Даних щодо використання саліцилатів при вагітності у людини, перш за все, ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) є достатньо. Основну стурбованість викликає можливість виникнення вроджених вад, підвищення перинатальної смертності від передчасного закриття артеріальної протоки пренатально, внутрішньоутробна затримка росту, інтоксикація саліцилатами.  Підвищений ризик внутрішньочерепних крововиливів у недоношених та маловагових немовлят є потенційним ускладненням впливу аспірину перед пологами, але інші саліцилати, включно з натрію саліцилатом, ймовірно, не представляють ризику, оскільки, як видається, наявність  ацетильного фрагменту потрібна для пригнічення функції тромбоцитів.

Застосування препарату під час вигодовування:

Не очікується екскреції істотної кількості бісмуту при використанні бісмуту субсаліцилату до грудного молока через слабку абсорбцію бісмуту до системної циркуляції. Однак, саліцилати проникають до грудного молока і повільніше елімінуються з молока, ніж з плазми, співвідношення молоко : плазма становить 0,03 – 0,08 через 3 години і 0,34 – через 12 годин.  Насправді, поглинається менше 1% отриманої матір’ю дози саліцилату.

Проте через потенційні несприятливі ефекти у немовляти на грудному вигодовуванні у 2001 році Американська академія педіатрії рекомендує обережне використання саліцилатів при грудному вигодовуванні.

Тому бісмуту субсаліцилат слід уникати в період лактації через системну абсорбцію саліцилатів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Інтраперитонеальне введення бісмуту субнітрату самцям щурів призвело до акумуляції бісмуту в яєчках (спочатку вважалось, що в лізосомах клітин Лейдига, а потім з’ясувалось, що у макрофагах). Згодом виявлено, що парентеральний вплив бісмуту спричиняв істотне зменшення клітин Лейдига та концентрації тестостерону у потомства.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/bismuth-salts/product/).
4. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501324/).

Адаптовано 01.11.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.11.2020 р.

Група/призначення:

Контрастний засіб для магнітно-резонансної томографії. Контрастний парамагнітний препарат з хелатним комплексом гадолінію в своїй структурі для магнітно-резонансної візуалізації центральної нервової системи.

Інші препарати цього класу з вмістом гадолінію: гадобенат димеглюмін, гадопентетат димеглюбін, гадотеридол, гадофосвесет.

Альтернативні назви / синоніми: оптімарк.

Діюча речовина: гадоверсетамід.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використанні у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступні контрастні речовини на основі гадолінію є комплексами з хелатними агентами, які знижують потенційну токсичність у пацієнтів, лікованих цим препаратом, попереджаючи клітинне поглинання вільного гадолінію. Комплекси проникають через плаценту і виводяться нирками плода в амніотичну рідину, де знаходяться тривалий період. Ці комплекси самі по собі відносно не токсичні, але можлива дисоціація з вивільненням вільного гадолінію в амніотичну рідину з потенційним впливом на легені та кишечник плода. На сьогодні ризик виникнення індукованої гадолінієм токсичності у плода не відомий, але потенційно можливий. Стурбованість викликає ризик виникнення індукованого гадолінієм нефрогенного системного фіброзу (депонування гадолінію в мозковій тканині після внутрішньовенного введення гадоліній-вмісних контрастних препаратів для МРТ дослідження).

Американська колегія радіології рекомендує не використовувати ці препарати рутинно при вагітності, а у випадку необхідності застосування отримувати інформовану згоду пацієнтки. Крім того, настанова Комітету з безпеки європейського товариства урогенітальної радіології щодо контрастних засобів (Contrast Media Safety Committee of the European Society of Urogenital Radiology) та оглядова стаття рекомендують використовувати контрасти на основі гадолінію при вагітності у випадку необхідності для здоров’я матері.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У щурів добова внутрішньовенна доза протягом 5 тижнів (включно з періодом вагітності), аналогічна рекомендованій для людини, виходячи з площі поверхні тіла, призводила до зменшення ваги дитинчат від народження до відлучення. Доза на рівні 0,2 від рекомендованої для людини не спричиняла такого ефекту. Жодна з цих доз не була токсичною для матері. Добова внутрішньовенна доза, введена на 7-17 дні вагітності і яка в 10 разів перевищувала рекомендовану для людини, викликала материнську токсичність, зменшення ваги потомства, аномалії поділу печінки на лобули, затримку осифікації грудини, затримку розвитку поведінки (стресовий рефлекс та air rights reflex). На фоні доз на рівні рекомендованої для людини таких наслідків не спостерігали. У кролів внутрішньовенне введення препарату в терміні 6-18 днів вагітності дозами на рівні або 4-кратними рекомендованій для людини, у плодів відзначали викривлення передніх лап і кардіоваскулярні зміни (мальформацію грудних артерій, дефекти перетинок, аномалії шлуночків). Таких ефектів не спостерігали при використанні доз, які становили 0,3 від рекомендованої для людини. На фоні жодної з цих доз не спостерігали токсичного впливу на організм матері.

Довготривалих досліджень потенційної карциногенності не проводилось. Дослідження генотоксичності були негативними, а хромосомних аберацій – позитивними. Дослідження фертильності з використанням внутрішньовенних доз протягом 4 і 7 тижнів, які в 6 і 4 рази перевищували рекомендовану для людини дозу спричиняли незворотний токсичний вплив на репродуктивні органи самців щурів  і порушували фертильність. Такі наслідки не відзначали при використанні дози на рівні рекомендованої для людини, а також у собак. У щурів з використанням одноразової дози не спостерігали несприятливого впливу на репродуктивну систему самців щурів через 24 годин та 14 днів після дози, яка становила 1-25 від рекомендованої для людини.

Інформація щодо впливу на плід:

Гадоверсетамід – це парамагнетичний агент, комплекс, сформований хелатуючим агентом (версетамідом) і парамагнітним іоном – гадолінієм. Призначений для використання при МРТ в дорослих та дітей старших 2 років для візуалізації патології судин головного мозку, хребта та прилеглих тканин, голови і шиї. Також використовується для посилення контрасту та покращення візуалізації уражень патології судин печінки при підозрі, виявленій при МРТ.

Метаболізм та ступінь зв’язування з білками не з’ясовані. Період напіввиведення становить приблизно 104 ± 20  хвилин.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання в період лактації. На думку оглядачів цей контрастний препарат сумісний з грудним вигодовуванням, оскільки до грудного молока проникає дуже мала кількість і вона потенційно абсорбується немовлям.

Різні контрастні агенти, похідні гадолінію, які використовуються при МРТ вважаються сумісними з грудним вигодовуванням, оскільки швидко елімінуються (період напіввиведення становить менше 2 годин). Метаболізм слабкий, припускається відсутність пероральної абсорбції. Ці препарати структурно дуже подібні. Деякі продемонстрували відсутню або мінімальну екскрецію до грудного молока – меншу за 0,04% від материнської дози. Кишкова абсорбція є меншою за 1% від отриманої немовлям дози. Максимальна доза, яку отримає дитина становить менше, ніж 0,0004% від материнської дози, що набагато менше за дозу, яку призначають немовлятам при проведенні МРТ.

Більшість радіологічних наукових товариств погоджуються, що після проведення МРТ немає необхідності призупинити грудне вигодовування. Деякі автори рекомендують уникати використання певних гадоліній-вмісних контрастів при лактації через високий ризик розвитку системного нефрогенного фіброзу, особливо в неонатальному періоді, – гадоверсетаміду, гадодіаміду, а замість них  використовувати препарати з меншим ризиком – гадотерат, гадотеридол, гадобутрол.

У 2001 році Американська академія педіатрії класифікувала гадопентетат димеглюмін як сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/gadoversetamide/product/).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501411/).

Адаптовано 12.10.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 13.10.2020 р.

Група/призначення:

Контрастний засіб для магнітно-резонансної томографії. Контрастний парамагнітний препарат з хелатним комплексом гадолінію в своїй структурі для магнітно-резонансної візуалізації центральної нервової системи.

Інші препарати цього класу з вмістом гадолінію: гадобенат димеглюмін, гадопентетат димеглюбін, гадотеридол, гадоверсетамід, гадодіамід.

Альтернативні назви / синоніми: вазовіст, аблавар.

Діюча речовина: гадофовесед.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступні контрастні речовини на основі гадолінію є комплексами з хелатними агентами, які знижують потенційну токсичність у пацієнтів, лікованих цим препаратом, попереджаючи клітинне поглинання вільного гадолінію. Комплекси проникають через плаценту і виводяться нирками плода в амніотичну рідину, де знаходяться тривалий період. Ці комплекси самі по собі відносно не токсичні, але можлива дисоціація з вивільненням вільного гадолінію в амніотичну рідину з потенційним впливом на легені та кишечник плода. На сьогодні ризик виникнення індукованої гадолінієм токсичності у плода не відомий, але потенційно можливий. Стурбованість викликає ризик виникнення індукованого гадолінієм нефрогенного системного фіброзу (депонування гадолінію в мозковій тканині після внутрішньовенного введення гадоліній-вмісних контрастних препаратів для МРТ дослідження).

Американська колегія радіології рекомендує не використовувати ці препарати рутинно при вагітності, а у випадку необхідності застосування отримувати інформовану згоду пацієнтки. Крім того, настанова Комітету з безпеки європейського товариства урогенітальної радіології щодо контрастних засобів (Contrast Media Safety Committee of the European Society of Urogenital Radiology) та оглядова стаття рекомендують використовувати контрасти на основі гадолінію при вагітності у випадку необхідності для здоров’я матері.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

 Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів: добові дози, які приблизно в 11 та 21,5 разів, відповідно, перевищували рекомендовану для людину, не спричиняли аномалій у плода. В обох видів тварин найвища доза спричиняла материнську токсичність. У кролів добова доза, трикратна рекомендованій для людини, призводила до підвищення частоти постімплантаційних втрат, резорбцій, загибелі плодів.

Довготривалих досліджень потенційної карциногенності не проводилось. Дослідження генотоксичності та хромосомних аберацій були негативними. Добові дози, які у 8,3 рази перевищували рекомендовану для людини, призначені на 2 і 4 тижні, відповідно, не порушували фертильності у самців і самок щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Гадоверсет – це парамагнетичний агент, комплекс, сформований хелатуючим агентом і парамагнітним іоном – гадолінієм. Призначається при магнітно-резонансній ангіографії (МРА) для оцінки аорто-клубового атеросклерозу у дорослих.

Препарат зворотно зв’язується з білками плазми, призводячи до тривалішого знаходження в судинній системі, аніж контрастні агенти, які не зв’язуються з білками.

Метаболізм не з’ясований. Період напіввиведення становить приблизно 16 годин.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання в період лактації. На думку оглядачів цей контрастний препарат сумісний з грудним вигодовуванням, оскільки до грудного молока проникає дуже мала кількість і вона потенційно абсорбується немовлям.

Щодо інших препаратів цієї групи: контрастні агенти, похідні гадолінію, які використовуються при МРТ, вважаються сумісними з грудним вигодовуванням, оскільки швидко елімінуються (період напіввиведення становить менше 2 годин). Метаболізм слабкий, припускається відсутність пероральної абсорбції.  Ці препарати структурно дуже подібні. Деякі продемонстрували відсутню або мінімальну екскрецію до грудного молока – меншу за 0,04% від материнської дози. Кишкова абсорбція є меншою за 1% від отриманої немовлям дози.  Максимальна доза, яку отримає дитина становить менше, ніж 0,0004% від материнської дози, що набагато менше за дозу, яку призначають немовлятам при проведенні МРТ. Більшість радіологічних наукових товариств погоджуються, що після проведення МРТ немає необхідності призупинити грудне вигодовування. Деякі автори рекомендують уникати використання певних гадоліній-вмісних контрастів при лактації через високий ризик розвитку системного нефрогенного фіброзу, особливо в неонатальному періоді, – гадоверсетаміду, гадодіаміду, а замість них  використовувати препарати з меншим ризиком – гадотерат, гадотеридол, гадобутрол.

У 2001 році Американська академія педіатрії класифікувала гадопентетат димеглюмін як сумісний з грудним вигодовуванням.

Проте, гадофосвет, на відміну від інших препаратів цієї групи, має довший період напіввиведення (16 годин), хоча зв’язування з альбуміном плазми є зворотним. Допоки достовірних даних не отримано, рекомендовано або зробити перерву в грудному вигодовуванні на 24 години після годування, або надати перевагу препарату з коротшим періодом напіввиведення.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/gadofosveset-trisodium/product/).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500627/).

Адаптовано 12.10.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.10.2020 р.

Група/призначення:

Контрастний засіб для магнітно-резонансної томографії. Контрастний парамагнітний препарат з хелатним комплексом гадолінію в своїй структурі для магнітно-резонансної візуалізації центральної нервової системи.

Інші препарати цього класу з вмістом гадолінію: гадобенат димеглюмін, гадопентетат димеглюбін, гадотеридол, гадофосвесет.

Альтернативні назви / синоніми: гадовіст.

Діюча речовина: гадобутрол.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використанні у людини; дані від експериментальних тварин припускають помірний ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступні контрастні речовини на основі гадолінію є комплексами з хелатними агентами, які знижують потенційну токсичність у пацієнтів, лікованих цим препаратом, попереджаючи клітинне поглинання вільного гадолінію. Комплекси проникають через плаценту і виводяться нирками плода в амніотичну рідину, де знаходяться тривалий період. Ці комплекси самі по собі відносно не токсичні, але можлива дисоціація з вивільненням вільного гадолінію в амніотичну рідину з потенційним впливом на легені та кишечник плоду. На сьогодні ризик виникнення індукованої гадолінієм токсичності у плода не відомий, але потенційно можливий. Стурбованість викликає ризик виникнення індукованого гадолінієм нефрогенного системного фіброзу (депонування гадолінію в мозковій тканині після внутрішньовенного введення гадоліній-вмісних контрастних препаратів для МРТ дослідження).

Американська колегія радіології рекомендує не використовувати ці препарати рутинно при вагітності, а у випадку необхідності застосування отримувати інформовану згоду пацієнтки. Крім того, настанова Комітету з безпеки європейського товариства урогенітальної радіології щодо контрастних засобів (Contrast Media Safety Committee of the European Society of Urogenital Radiology) та оглядова стаття рекомендують використовувати контрасти на основі гадолінію при вагітності у випадку необхідності для здоров’я матері.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів, кролів, мавп. У щурів токсична для матері доза була на рівні 12-кратної рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Ця доза призводила до затримки розвитку ембріона та ембріолетальності. Аналогічну токсичність, але без материнської, відзначали у кролів на фоні 8-кратної від рекомендованої для людини дози. У кролів токсичність виникала незважаючи на мінімальний плацентарний трансфер (0,01% від дози, виявленої у плоду). У мавп препарат не демонстрував тератогенності, але був ембріолетальним при внутрішньовенному введенні в період органогенезу в дозах, які у 8 разів перевищували рекомендовану одноразову дозу для людини, виходячи з площі поверхні тіла. Вагітним тваринам вводили повторні добові дози, тому вплив був значно вищим від отримуваного людиною.

Досліджень карциногенності не проводилось. Численні дослідження мутагенності були негативними. Не виявлено несприятливих наслідків для фертильності та репродуктивної поведінки у самців і самок щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Гадобутрол – це парамагнетичний агент, комплекс, сформований хелатуючим агентом і парамагнітним іоном – гадолінієм. Призначений для використання при МРТ в дорослих та дітей старших 2 років для візуалізації патології судин головного мозку, хребта та прилеглих тканин, голови і шиї.

Відсутнє особливе зв’язування з білками, препарат не метаболізується. Кінцевий період напіввиведення становить 1,81 годину.

Невідомо, чи гадобутрол проникає через плаценту у людини. Іншим препаратам цього класу така властивість притаманна, тому очікується вплив на ембріон/плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання в період лактації. Молекулярна вага  та кінцевий період напіввиведення припускають проникнення до грудного молока.

Різні контрастні агенти, похідні гадолінію, які використовуються при МРТ вважаються сумісними з грудним вигодовуванням, оскільки швидко елімінуються (період напіввиведення становить менше 2 годин). Метаболізм слабкий, припускається відсутність пероральної абсорбції. Ці препарати структурно дуже подібні. Деякі продемонстрували відсутню або мінімальну екскрецію до грудного молока – меншу за 0,04% від материнської дози. Кишкова абсорбція є меншою за 1% від отриманої немовлям дози. Максимальна доза, яку отримає дитина, становить менше, ніж 0,0004% від материнської дози, що набагато менше за дозу, яку призначають немовлятам при проведенні МРТ.

Більшість радіологічних наукових товариств погоджуються, що після проведення МРТ немає необхідності призупинити грудне вигодовування. Деякі автори рекомендують уникати використання певних гадоліній-вмісних контрастів при лактації через високий ризик розвитку системного нефрогенного фіброзу, особливо в неонатальному періоді, – гадоверсетаміду, гадодіаміду, а замість них  використовувати препарати з меншим ризиком – гадотерат, гадотеридол, гадобутрол.

У 2001 році Американська академія педіатрії класифікувала гадопентетат димеглюмін як сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0. «Is it c
2. Сайт «Is it compatible with breastfeeding?» Асоціації сприяння культурним та науковим дослідженням грудного вигодовування (http://e-lactancia.org/breastfeeding/gadobutrol/product/).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501913/).

Адаптовано 12.10.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 13.10.2020 р.