ГІДРОМОРФОН
Група/призначення:
Наркотичний анальгетик, агоніст.
Наркотичні (опіоїдні) анальгетики – це лікарські засоби природного (рослинного і тваринного), напівсинтетичного і синтетичного походження, що мають значний болезаспокійливий ефект з переважним впливом на ЦНС, а також здатність викликати психічну і фізичну залежність (наркоманію).
За типом впливу на опіоїдні рецептори поділяються на 3 групи:
- Агоністи (морфін, метадон, фентаніл, тримеперидин (промедол – близький до меперидину), меперидин).
- Агоністи-антагоністи (буторфанол, бупренорфін, пентазоцин, трамадол).
- Антагоністи (налоксон, налтрексон).
Агоністи та агоністи-антагоністи використовують в якості анальгетиків, а антагоністи – при отруєнні морфіноподібними препаратами.
Альтернативні назви / синоніми: журніста.
Діюча речовина: гідроморфон.
Рекомендації при вагітності:
Дані про використання у людини припускають ризик в ІІІ триместрі.
Рекомендації при лактації:
Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Як і з іншими наркотичними анальгетиками при тривалому використанні та вживанні перед пологами може виникати синдром відміни або пригнічення дихання у новонародженого. Відсутня інформація про зв’язок препарату з вродженими вадами.
Інформація щодо досліджень на тваринах:
При призначенні хом’якам одноразової дози на 8 день гестації спостерігали підвищення частоти вад нервової системи: краніошизу та екзенцефалії у потомства. Ці тератогенні наслідки не залежали від дози, але могли бути попередженні призначенням наркотичних антагоністів. При введенні мишам в період органогенезу виникали малі скелетні дефекти без сталої залежності від дози.
Інформація щодо впливу на плід:
Наводимо дані різних досліджень.
Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина; у 12 випадках приймався гідроморфон в І триместрі, в 61 – в будь-якому терміні вагітності. Не виявлено асоціації з великими та малими вродженими вадами.
Гідроморфон проникає до плаценти і викликає неонатальну респіраторну депресію при призначенні незадовго до пологів. Тривалий прийом на пізніх термінах вагітності також призводить до залежності у новонародженого та синдрому відміни.
Дослідження із залученням 1830 жінок повідомляє про наступну успішну анестезію в пологах: епідуральне введення 100 мкг гідроморфону (в комбінації з 8-10 мл 0,05% бупівакаїну, місцевоанестезуючий препарат) і наступне введення гідроморфону в дозі 3 мкг/мл. У жодного з немовлят не спостерігали ознак опіоїдної респіраторної депресії і жодне не потребувало призначення налоксону (опіоїдного антагоністу).
Застосування препарату під час вигодовування:
Гідроморфон проникає до грудного молока в невеликій кількості. При вивченні зразків у 8 жінок в період лактації, які отримували 2 мг препарату інтраназально одноразово підраховано, що немовля на грудному вигодовуванні отримає 0,67% материнської дози з корекцією на вагу. Співвідношення молоко:плазма становить 2,6.
Вплив такої невеликої дози невідомий, якщо він існує і здається клінічно незначимим. Однак, потрібні дослідження, особливо щодо вивчення впливу багаторазових доз препарату при лактації.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
- Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.