ПІРАЗИНАМІД

Група/призначення: протитуберкульозні препарати.

Альтернативні назви / синоніми: піразинкарбоксамід.

Діюча речовина: піразинамід.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ембріо-фетальний ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Це синтетичний протитуберкульозний препарат, похідне ніацинаміду. Невелика кількість випадків використання у людини при вагітності не пов’язує препарат з вродженими вадами розвитку. Активний туберкульоз пов’язаний з набагато більшим ризиком для ембріону/плода, аніж препарат. У випадку показів до лікування піразинамід не слід відміняти при настанні вагітності.

Препарат знижує ниркову екскрецію сечової кислоти.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

У мишей пероральна доза, яка приблизно у 12 разів перевищує терапевтичну не впливала несприятливо на розвиток плода, але високі дози знижували вагу та виживання плодів. Високі дози у щурів викликали аналогічну токсичність, не підвищуючи частоти вроджених аномалій. В одному тесті препарат не був карциногенним у щурів та самців мишей (відсутні дані про самок мишей) і мутагенним.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Препарат призначений для початкового лікування активного туберкульозу в дорослих та дітей в комбінації з іншими протитуберкульозними препаратами. Зв’язування з білками плазми є низьким (біля 10%), період напіввиведення у пацієнтів з нормальною функцією нирок і печінки становить 9-10 годин. Препарат метаболізується в печінці до активного метаболіту.

Піразинамід не індукує хромосомних аберацій в культурі лімфоцитів людини.

Невідомо, чи піразинамід проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, низький рівень зв’язування з білками, подовжений період напіввиведення припускає вплив на ембріон/плід.

Повідомлення 1994 року описало використання піразинаміду у вагітної. Жінку лікували з приводу кавернозного туберкульозу 3 іншими препаратами протягом 5 місяців до введення до схеми піразинаміду на 26 тижні вагітності через постійно позитивну культуру мокротиння. Не спостерігали пов’язаного з препаратом токсичного впливу на плід. Раніше дослідники застерігали від рутинного використання піразинаміду через відсутність інформації про вплив на плід, але останні рекомендації стверджують, що препарат можна використовувати в період вагітності.

Дослідження 1999 року з охопленням 33 вагітних з позалегеневим туберкульозом повідомляє, що 6 (21%) жінок лікували ізоніазидом, рифампіном, піразинамідом. Піразинамід відмінили через 2 місяці, а всю терапію через 9. Не відзначали випадків вродженого туберкульозу чи вроджених вад у плодів.

Повідомлення 2003 року інформує про використання піразинаміду при вагітності у жінки з резистентністю до багатьох препаратів. Інфекцію у 22-річної жінки діагностували на 23 тижні вагітності, лікування почали з рифампіну (600 мг), ізоніазиду (300 мг), етамбутолу (700 мг). У зв’язку з відсутністю відповіді на терапію через 3 тижні лікування замінили наступними препаратами: капреоміцином (внутрішньовенно 1000 мг 5 днів/тиждень), циклосерином (750 мг/день), левофлоксацином (1000 мг/день), парааміносаліциловою кислотою (12 г/день), піразинамідом (1500 мг/день). Після спонтанного розриву мембран на 35 тижні народилась здорова дитина вагою 2003 грам. Результат шкірного туберкулінового тесту та три назогастральні аспіраційні культури були негативними, як і результати неврологічного обстеження та електрофізіологічні слухові тести. Немовля знаходилось окремо від матері.

Згідно з повідомленням 2008 року піразинамід в комбінації з ізоніазидом, рифампіном, етамбутолом використали при 5 вагітностях. Не виявлено несприятливих ефектів у плодів чи новонароджених.

Застосування препарату під час вигодовування:

Піразинамід проникає до грудного молока людини. Жінка, яка не годувала дитину отримала преорально 1 грам піразинаміду. Пік концентрації зафіксовано через 3 години – 1,5 мкг/мл. Пік в плазмі матері – 42,0 мкг/мл через 2 години. У вищенаведеному випадку співвідношення молоко : плазма становило приблизно 0,04. Вага жінки невідома, якщо припустити, що вона важила 70 кг, а немовля вип’є 150 мл/кг/день грудного молока, теоретично максимальна доза для дитини становитиме 1,6% від скорегованої на вагу материнської дози. А це означає, що, якщо подібні результати буде отримано і в інших дослідженнях, то ризик токсичного впливу на немовля на грудному вигодовуванні є, ймовірно, нульовим. Виходячи з одного випадку лікування матері піразинамідом видається сумісним з грудним вигодовуванням. Однак, немовля слід моніторувати відносно рідко виникаючої токсичності в пацієнтів, які приймають цей препарат, таких як жовтяниця, лихоманка, втрата апетиту, блювота і нудота, тромбоцитопенія, висипка, артралгія.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У мишей пероральна доза піразинаміду, яка приблизно у 12 разів перевищує терапевтичну, не впливала несприятливо на продукцію сперми. Високі дози препарату у щурів призводили до зниження продукції сперми.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 11.08.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.08.2019 р.