Назва англійською мовою:  bosutinib.

Група/призначення:

Антинеопластичний препарт (інгібітор тирозинкінази).

Альтернативні назви/синоніми: босутиніб, бозуліф.

Діюча речовина: бозутиніб.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання бозутинібу в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин не додають інформації, оскільки в одного виду тварин використали неадекватні дози, а в іншого – на фоні материнської токсичності виникав токсичний вплив на плід. Виробник стверджує, що препарат спричиняє несприятливий вплив на плід внаслідок механізму дії. Використання бозутинібу протипоказане в період вагітності, особливо у І триместрі.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Щурам вводили добову пероральну дозу в період органогенезу, що призводило до впливу, який втричі перевищував вплив на організм людини дози 500 мг/день, виходячи з AUC*. Проте щурам не вводили достатньої кількості препарату, щоб викликати несприятливі наслідки. У кролів добові дози в період органогенезу спричиняли материнську токсичність. Ці дози викликали вплив, який в 4 рази перевищував вплив, отримуваний у людини, виходячи з AUC. Цей вплив призводив до аномалій у плода (зрощення грудини, різні вісцеральні аномалії), зниження ваги плодів приблизно на 6%.

Дворічне дослідження карциногенності у самців і самок щурів було негативним, як і тести на мутагенність та кластогенність. У самців щурів спостерігали зниження фертильності на фоні високих доз, які спричиняли вплив на рівні отримуваного у людини, згідно з AUC. У самок щурів кількість вагітностей не зменшувалась, але дози, які призводили до впливу нижчого від отримуваного у людини, асоціювались з підвищенням числа резорбцій, зниженням числа вдалих імплантацій та життєздатних ембріонів.

Інформація щодо впливу на плід:

Бозутиніб – це пероральний інгібітор тирозинкінази, призначений для лікування дорослих з хронічним мієлолейкозом, позитивним за філадельфійською хромосомою, в стадії прискорення або бластного кризу, з резистентністю або нечутливістю до попередньої терапії. Препарат метаболізується до не активних метаболітів, маючи високий рівень зв’язування з білками плазми (96%). Середній період напіввиведення термінальної фази становить 22,5 годин.

Невідомо, чи бозутиніб проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага та довгий період напіввиведення припускають трансфер до ембріону/плода, проте високий рівень зв’язування з білками обмежуватиме такий вплив.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання бозутинібу в період лактації у людини. Молекулярна вага та довгий період напіввиведення припускають екскрецію до грудного молока, але вплив на немовля може обмежуватись високим рівнем зв’язування з білками плазми. Наслідки такого впливу на немовля невідомі. Найчастішими несприятливими наслідками у дорослих є діарея, нудота, блювота, тромбоцитопенія, абдомінальний біль, висипка, анемія, пірексія, слабкість. Немовля слід моніторувати на предмет таких ефектів, проте слід відмовитись від грудного вигодовування у випадку лікування матері бозутинібом.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500844/.

Адаптовано 17.10.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 18.10.2021 р.

Назва англійською мовою:  bisacodyl.

Група/призначення: контактні проносні засоби.

Альтернативні назви / синоніми: дульколакс.

Діюча речовина: бісакодил.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання бісакодилу в період вагітності у тварин та людини. Огляд 1984 року не виявив несприятливого впливу препарату у вагітних. А рев’ю 1985 року визнало стимулюючі проносні засоби, такі як бісакодил, безпечними для вагітності, проте регулярного використання слід уникати. Бісакодил структурно та фармакологічно близький до фенолфталеїну, його абсорбція становить всього 5% від призначеної дози. Тому прямий вплив на ембріон/плід, ймовірно, відсутній.

Інформація щодо досліджень на тваринах: не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

Бісакодил є безрецептурним препаратом, який призначається для полегшення закрепів. Випускається в таблетованій формі та у вигляді свічок. Також використовується для евакуації вмісту кишківника перед діагностичними або хірургічними процедурами.

В шлунково-кишковому тракті утворюється активний метаболіт, який впливає первинно в товстому кишківнику. Як зазначалось вище, тільки 5% препарату абсорбується.

Невідомо, чи бісакодил проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага припускає пасивну дифузію крізь плаценту, але мінімальна кількість препарату в циркуляції матері свідчить про відсутність істотного впливу на ембріон/плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

8 жінок в період лактації отримували бісакодил в дозі 10 мг/добу на 1-й та 3-8 дні. Ні бісакодил, ані його активний метаболіт не визначались в грудному молоці (<1 нг/мл). Молекулярна вага припускає проникнення до грудного молока, але невелика кількість в циркуляції матері (5%) не чинитиме істотного впливу на немовля на грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501323/.

Адаптовано 19.09.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.09.2021 р.

Назва англійською мовою:  bethanechol.

Група/призначення: парасимпатоміметик (холінергетик).

Альтернативні назви / синоніми: урехолін.

Діюча речовина: бетанехол.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; відсутні релевантні дані від експериментальних тварин.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування у людини занадто обмежений для оцінки ембріо-фетального ризику.

Інформація щодо досліджень на тваринах: не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

Препарат призначається для лікування необструктивної затримки сечі та нейрогенної атонії сечового міхура із затримкою сечі.

Обмежений досвід застосування в період вагітності у людини не дозволяє визначити ризик для ембріону/плода.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про екскрецію препарату до грудного молока, в той же час молекулярна вага це припускає. Доступна інформація про один випадок діареї та болю в животі у новонародженого з впливом препарату в період грудного вигодовування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501656//.

Адаптовано 19.09.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.09.2021 р.

Назва англійською мовою:  benzphetamine.

Група/призначення: анорексіант.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: бензфетамін.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання бензфетаміну у вагітних жінок. Репродуктивні дані від експериментальних тварин відсутні, але, позаяк, препарат є близькоспорідненим до амфетамінів (амфетамін), виробник відносить його до протипоказаних в період вагітності. Тобто, цей препарат не слід приймати вагітним, в той же час не навмисний вплив не представляє істотного ризику для ембріону/плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах: не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

Симпатоміметичний амін – бензфетамін – хімічно та фармакологічно пов’язаний з амфетамінами. Первинний фармакологічний вплив полягає у стимуляції центральної нервової системи та підвищенні кров’яного тиску. Препарат протипоказаний у випадку помірної та вираженої гіпертензії. Призначається при надмірній вазі в комбінації з режимом зниження ваги на основі обмеження калорій. Можливе виникнення толерантності та тахіфілаксії, як і з іншими препаратами цього класу.

Невідомо, чи  бензфетамін проникає через плаценту у людини. Відносно низька молекулярна вага препарату припускає такий трансфер.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення  про використання бензфетаміну в період лактації у людини. Відносно низька молекулярна вага препарату припускає екскрецію до грудного молока. Хоча наслідки такого впливу на немовля на грудному вигодовуванні невідомі, існує потенційна можливість важкої токсичності. Подібно амфетамінам, препарат протипоказаний в період лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 19.09.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.09.2021 р.

Назва англійською мовою:  belatacept.

Група/призначення: імуносупресант.

Альтернативні назви / синоніми: нулоджикс, белатацепт.

Діюча речовина: белатасепт.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик – протипоказаний в І триместрі у випадку комбінації з мікофенолатом (мофетилу мікофенолат).

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний – протипоказаний у випадку комбінації з мікофенолатом.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання белатасепту в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, проте відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє провести коректну оцінку. Белатасепт призначається в комбінації з базіліксімабом, мікофенолатом, кортикостероїдами (преднізон), а  останні два є тератогенами для людини. Якщо жінка приймає белатасепт без цих двох препаратів, його не слід відміняти з настанням вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. В цих видів тварин не спостерігали  тератогенності на фоні впливу, який у 16 та 19 разів перевищував максимальну рекомендовану дозу для людини в перший місяць лікування, виходячи з AUC*. У щурів введення белатасепту в період вагітності та лактації асоціювалось з материнською токсичністю (інфекції) в невеликого відсотка на фоні добових доз на рівні ≥3 разів від максимальної рекомендованої дози у людини. Ця токсичність призвела до підвищення частоти загибелі новонароджених (до 100% в деяких матерів), а у потомства, що вижило не відзначали мальформацій.  Дані, отримані  in vitro свідчать про нижчу ефективність белатасепу у гризунів, ніж в людини, проте цей показник in vivo невідомий.

Досліджень карциногенності не проводилось з белатасептом, але проводилось з абацептом, більш активним у гризунів. Щотижневе підшкірне введення абатацепту мишам асоціювалось з підвищенням частоти злоякісних лімфом та пухлин молочної залози (у самок). Клінічне значення цих знахідок невідоме, тому що мишей заразили  ендогенним лейкозом мишей та вірусом пухлин молочної залози мишей, які асоціюються з підвищенням частоти лімфом та пухлин молочної залози відповідно. Однак, клінічні випробування повідомляють про випадки посттрансплантаційного лімфопроліферативного розладу (передракова або злоякісна проліферація В-лімфоцитів).

Не виявлено впливу на фертильність самців та самок.

Інформація щодо впливу на плід:

Белатасепт є селективним блокатором костимуляції Т-клітин, який вводиться внутрішньовенно. Це білок, який зливається з частиною антитіла імуноглобуліну G1 людини. Батьківська молекула – абатацепт – відрізняється від белатасепту двома амінокислотами. Белатасепт показаний для профілактики відторгнення у дорослих пацієнтів після трансплантації нирок в комбінації з індукцією базіліксімабу, мікофенолату мофетилу, кортикостероїдами. Кінцевий період напіввиведенняпрепарату становить 8-10 днів, в залежності від дози.

Невідомо, чи белатасепт проникає через плаценту у людини. Відомо, що це відбувається у тварин. Молекулярна вага припускає обмежений плацентарний трансфер, але через подовжений період напіввиведення препарат затримуватиметься. Також відомо, що батьківська молекула  – абатацепт – проникає через плаценту. Імуноглобулін G теж проникає через плаценту, особливо наприкінці вагітності, а белатасепт є антитілом до імуноглобуліну G. Виходячи з вищенаведених фактів очікується вплив препарату на ембріон/плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання белатасепту в період лактації у людини. Молекулярна вага препарату припускає, що його екскреція до грудного молока буде обмеженою, але період напіввиведення є дуже довгим. Імуноглобулін G проникає до молозива, а белатасепт є антитілом імуноглобуліну G.

Белатасепт призначається в комбінації з базіліксимабом, мікофенолатом, кортикостероїдами. З цих препаратів мікофенолат є протипоказаним в період грудного вигодовування, а інші два – сумісні.

Таким чином самостійно белатасепт, ймовірно, є сумісним, а в комбінації з мікофенолатом – протипоказаним в період грудного вигодовування.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. 1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
   2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
   3. Drugs During Pregnancy and Lactation: Treatment Options and Risk Assessment. Third Edition, edited by Christof Schaefer, Paul Peters, and Richard K. Miller. Elsevier, 2015. 892 pages.
   4. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500637/.

Адаптовано 19.09.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.09.2021 р.

Назва англійською мовою:  рhenolphthalein.

Група/призначення:

Контактні проносні засоби.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: фенолфталеїн.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; перевагу слід надати потенційно більш безпечним препаратам.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; перевагу слід надати потенційно більш безпечним препаратам.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Фенолфталеїн знижує репродуктивні можливості у мишей. Одне повідомлення асоціювало препарат з дефектом міжпередсердної перетинки (без детального роз’яснення).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження в 3 поколіннях мишей продемонстрували залежне від дози зниження фертильності та числа народжених живими потомків. Нирки у самців збільшувались, вага правого придатку та яєчок була істотно нижчою від показника в контрольній групі. Аналогічні ефекти також спостерігали у мишей (але не в щурів) в 13-тижневому дослідженні токсичності. Після лікування препаратом відзначали підвищення числа аномальних сперматозоїдів. Як деякі інші трифенілметани фенолфталеїн може зв’язуватись з рецепторами естрогенів та імітувати ефекти цих гормонів. Щоб продемонструвати цей ефект у щурів потрібно було ввести підшкірно 12,4 мг/день, що близько до максимальної концентрації, яку можна розчинити у воді, тому малоймовірно, щоб звичайний вплив в якості проносного препарату спричиняв такі ефекти. Пероральна доза 1895 мг/кг не змінювала естральної циклічності чи числа оваріальних фолікулів у мишей.

Інформація щодо впливу на плід:

Фенолфталеїн є трифенілметаном, який використовується в якості кислотно-лужного колірного індикатора в лабораторії та промисловості. Фенолфталеїн використовувався в якості проносного та очищувального засобу, але стурбованість щодо його можливої карциногенності обмежили таке застосування. 15% терапевтичної дози препарату абсорбується в кишечнику і виводиться нирками. Якщо сеча достатньо лужна, то метаболіти забарвлюють її в рожевий або червоний колір. Передозування може спричинити дефіцит рідини та електролітів внаслідок надмірного катарсису. Також можливі алергічні реакції, синдром Стівенса-Джонсона та синдром, який нагадує червоний вовчак.

Відсутня інформація про плацентарний трансфер фенолфталеїну. Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) не виявив доказів підвищення частоти несприятливих наслідків у вагітних препаратами цього класу.  В одному абстракті  описано дослідження випадок-контроль з вивчення вторинного дефекту міжпередсердної перетинки. Зазначено асоціацію з фенолфталеїном, який приймала вагітна з приводу закрепів. Проте повний опис відсутній, що не дозволяє визначити статистичну значимість повідомленої асоціації.

Застосування препарату під час вигодовування:

Фенолфталеїн не виявлявся в грудному молоці, але його кон’югований метаболіт визначався в концентрації до 1,0мг/л. Не виявлено проносів у дітей 22 жінок, які в період грудного вигодовування приймали фенолфталеїн.

Виходячи з обмеженої інформації робоча група ВООЗ дійшла висновку, що ризик для немовляти на грудному вигодовуванні є, ймовірно, низьким, проте цього не достатньо для кінцевого висновку.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 19.09.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 20.09.2021 р.

Назва англійською мовою: bedaquiline.

Група/призначення: протитуберкульозний препарат.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: бедаквілін.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання бедаквіліну в період вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають низький ризик, проте відсутність досвіду використання у людини не дозволяє коректно оцінити ембріо-фетальний ризик. Туберкульоз є важким захворюванням і у випадку лікування жінки бедаквіліном не слід відміняти цю терапію з настанням вагітності. У 2013 році CDC зазначено, що бедаквілін може розглядатись в період вагітності у випадку мультирезистентного туберкульозу, якщо інші варіанти обмежені.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів і кролів без виявлення несприятливого впливу на плід. У щурів експозиція в плазмі вдвічі перевищувала відповідний показник у людини (в кролів нижча). Бедаквілін не продемонстрував мутагенності чи кластогенності в різних дослідженнях. Препарат також не впливав на фертильність у самців і самок щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Бедаквілін фумарат є пероральним діарілхіноліновим антибактеріальним препаратом. Призначається у складі комбінованої терапії в дорослих (від 18 років) з легеневим мультирезистентним туберкульозом.

Препарат метаболізується до неактивного метаболіту (М2), рівень зв’язування з білками плазми становить >99,9%, середній період напіввиведення основної сполуки та метаболіту складає приблизно 5,5 місяців, відображаючи повільне виведення з периферичних тканин.

Невідомо, чи препарат або М2 проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага та дуже довгий період напіввиведеня основної сполуки та М2 припускають такий трансфер, який буде обмежуватись високим рівнем зв’язування з білками.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання бедаквіліну в період лактації у людини. Молекулярна вага та дуже довгий період напіввиведення основної сполуки та М2 припускають екскрецію до грудного молока, яка обмежуватиметься високим рівнем зв’язування з білками плазми.

У невагітних дорослих найчастішими побічними реакціями є нудота, артралгія, головний біль, кровохаркання, грудний біль. Тому, якщо жінка отримує таке лікування в період грудного вигодовування, немовля слід моніторувати на предмет подібних ефектів.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK540691/.

Адаптовано 16.09.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 16.09.2021 р.

Назва англійською мовою: eprosartan.

Група/призначення:

Антигіпертензивний препарат, препарати, які впливають на ренін-ангіотензинову систему, антагоністи рецепторів ангіотензину II.

Інші препарати цього класу: кандесартан, азилсартан, ірбесартан, лозартан, олмесартан, телмісартан, валсартан.

Альтернативні назви / синоніми: теветен.

Діюча речовина: епросартан.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про застосування епросартану в період вагітності у людини. Обмежений досвід використання інших препаратів цього класу в І триместрі не припускає підвищеного ризику великих вроджених вад.  Антигіпертензивний механізм дії епросартану та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту дуже подібний. Так, епросартан селективно блокує зв’язування ангіотензину ІІ з АТ1 рецепторами, а інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту запобігають утворенню самого ангіотензину ІІ. Тому використання епросартану в ІІ та ІІІ триместрах може призводити до тератогенних наслідків та важкого токсичного впливу на плід, аналогічних до тих, що спостерігаються на фоні лікування інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, такими як каптоприл і еналаприл.

Токсичні ефекти у плодів наступні: анурія, олігогідрамніон, гіпокальварія (гіпоплазія кісток черепа), затримка внутрішньоутробного розвитку, недоношеність, відкрита артеріальна протока. Оліго-/агідрамніон, асоційований з анурією, може призводити до контрактур кінцівок, краніофаціальних деформацій, гіпоплазії легень. У новонародженого з пренатальним впливом епросартану можуть виникати виражені анурія та гіпотонія, резистентні до обох зазначених груп препаратів. Тому слід старанно моніторити функцію нирок та кров’яний тиск новонароджених у випадку пренатального впливу препаратів даної групи.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. Тератогенних наслідків не спостерігали, але в кролів відзначали залежну від дози материнську токсичність.  У вагітних щурів не відмічали несприятливих ефектів у плодів і в постнатальному періоді на фоні пероральних доз на рівні 0,6 від впливу у людини, виходячи з AUC*, при використанні максимальної рекомендованої дози 800 мг/день. Аналогічно доза на рівні 0,8 від максимальної рекомендованої для людини у кролів не призводила до токсичності у плода та матері. При підвищенні дози вагітним кролям до 2,7 від максимальної рекомендованої у людини спостерігали прояви материнської токсичності (зменшення ваги тіла, зменшення споживання їжі, смерть) та ембріо-фетальної (резорбція, аборт) токсичності.

Інформація щодо впливу на плід:

Епросартан призначається перорально самостійно або разом з іншими препаратами для лікування гіпертензії.

Невідомо, чи епосартан проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага припускає такий трансфер.

Рев’ю 2012 року щодо використання інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту в І триместрі дійшло висновку про можливий підвищений тератогенний ризик, який пов’язаний також з іншими факторами, типовими для гіпертензії, а саме: цукровий діабет, віковий ризик матері, ожиріння.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання епросартану в період лактації у людини. Молекулярна вага припускає екскрецію до грудного молока, проте наслідки такого впливу на немовля невідомі.

У 2001 році Американська академія педіатрії класифікувала інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, близьку групу антигіпертензивних препаратів, як сумісні з грудним вигодовуванням (каптоприл, еналаприл).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501631/.

Адаптовано 13.08.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.08.2021 р.

Назва англійською мовою: azilsartan.

Група/призначення:

Антигіпертензивний препарат, препарати, які впливають на ренін-ангіотензинову систему, антагоністи рецепторів ангіотензину II.

Інші препарати цього класу: кандесартан, епросартан, ірбесартан, лозартан, олмесартан, телмісартан, валсартан.

Альтернативні назви / синоніми: едарбі.

Комбінований препарат: едарбіклор (азилсартан та хлорталідон).

Діюча речовина: азилсартан медоксоміл.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про застосування азилсартану в період вагітності у людини. Обмежений досвід використання інших препаратів цього класу в І триместрі не припускає підвищеного ризику великих вроджених вад.  Антигіпертензивний механізм дії азилсартану та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту дуже подібний. Так, азилсартан селективно блокує зв’язування ангіотензину ІІ з АТ1 рецепторами, а інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту запобігають утворенню самого ангіотензину ІІ. Тому використання азилсартану в ІІ та ІІІ триместрах може призводити до тератогенних наслідків та важкого токсичного впливу на плід, аналогічних до тих, що спостерігаються на фоні лікування інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, такими як каптоприл і еналаприл.

Токсичні ефекти у плодів наступні: анурія, олігогідрамніон, гіпокальварія (гіпоплазія кісток черепа), затримка внутрішньоутробного розвитку, недоношеність, відкрита артеріальна протока. Оліго-/агідрамніон, асоційований з анурією, може призводити до контрактур кінцівок, краніофаціальних деформацій, гіпоплазії легень. У новонародженого з пренатальним впливом валсартану можуть виникати виражені анурія та гіпотонія, резистентні до обох зазначених груп препаратів. Тому слід старанно моніторити функцію нирок та кров’яний тиск новонароджених у випадку пренатального впливу препаратів даної групи.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Результати досліджень в експериментальних тварин підсумовані на сайті FDA. У щурів на фоні доз до 1000 мг/кг/день не виявлено підвищення частоти вроджених вад за присутності материнської токсичності. Відзначено мінімальні зміни у плодів з боку ребер та нирок, що узгоджується з генералізованою токсичністю. При використанні дози 100 мг/кг/день не спостерігали змін. Потомство щурів у випадку пренатального впливу дози 10 мг/кг/день в періоди вагітності та лактації надалі розвивалось нормально і демонструвало нормальну репродуктивну функцію. Не відзначали підвищення частоти вроджених вад у потомства кролів, лікованих дозами до 30 мг/кг/день, не зважаючи на токсичний вплив на організм матері. Доза 50 мг/кг/день призводила до підвищення частоти катаракти, торакошизису, персистуючого артеріального стовбура у потомства.

У вагітних щурів оцінювали вплив комбінації азилсартану та хлорталідону, про що надано інформацію на сайті FDA. При цьому відзначали зменшення ваги тіла матерів і плодів, підвищення частоти варіацій у плодів  без підвищення частоти вроджених вад.

Довготривалі дослідження потенційної карциногенності у мишей і щурів були негативними. Дослідження мутагенності продемонстрували як позитивні, так і негативні ефекти. Азилсартан не впливає на фертильність самців та самок щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Азилсартан призначається перорально самостійно або разом з іншими препаратами для лікування гіпертензії.

Препарат метаболізується до неактивних метаболітів. Рівень зв’язування з білками плазми, переважно альбуміном, є високим – >99%, період напіввиведення становить 11 годин.

Невідомо, чи азилсартан проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага, період напіввиведення припускають такий трансфер, проте високий рівень зв’язування з білками обмежуватиме кількість препарату, яка досягне ембріону/плода. Відомо, що інші препарати цього класу проникають через плаценту.

Рев’ю 2012 року щодо використання інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту в І триместрі дійшло висновку про можливий підвищений тератогенний ризик, який пов’язаний також з іншими факторами, типовими для гіпертензії, а саме: цукровий діабет, віковий ризик матері, ожиріння.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання азилсартану в період лактації у людини. Молекулярна вага, період напіввиведення припускають екскрецію до грудного молока, яка обмежуватиметься високим рівнем зв’язування препарату з білками. Наслідки такого впливу на немовля невідомі.  У дорослих найчастішим побічним наслідком є діарея.

У 2001 році Американська академія педіатрії класифікувала інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, близьку групу антигіпертензивних препаратів, як сумісні з грудним вигодовуванням (каптоприл, еналаприл).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Згідно з фармакологічним рев’ю FDA призначення азилсартану самцям і самкам щурів в дозах до 1000 мг/кг/день не порушувало фертильності, не змінювало репродуктивних показників, незважаючи на генералізовану токсичність у дорослих тварин.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501922/?term=azilsartan.

Адаптовано 11.08.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 12.08.2021 р.

 Назва англійською мовою: axitinib.

Група/призначення:

Антинеопластичний препарат, інгібітор тирозинкінази.

Альтернативні назви / синоніми: інліта.

Діюча речовина: акситініб.

Рекомендації при вагітності: протипоказаний.

Рекомендації при лактації: протипоказаний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутні повідомлення про використання акситінібу в період вагітності у людини. В одного виду тварин препарат продемонстрував тератогенність, ембріотоксичність, фетотоксичність на фоні впливу, нижчого від отримуваного в людини. Крім того, акситініб порушує фертильність у самок та самців. Хоча наслідки впливу для людини при лікуванні цим препаратом невідомі, жінок слід інформувати щодо потенційного ембріо-фетального ризику у випадку настання вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у мишей. При введенні цим тваринам подвійної добової дози (10-кратний системний вплив відносно отримуваного від рекомендованої для людини стартової дози, виходячи з  AUC*) перед спарюванням і до першого тижня вагітності спостерігали підвищення частоти постімплантаційних втрат. У випадку призначення подвійної добової  дози в період органогенезу відзначали ембріо-фетальну токсичність за відсутності токсичного впливу на організм матері, яка полягала у формуванні розщілини піднебіння та варіацій скелетної осифікації (вплив на рівні 0,5 та 0,15 відносно рекомендованої для людини стартової дози.

Досліджень карциногенності не проводилось. Препарат не продемонстрував мутагенності чи кластогенності в двох дослідженнях in vitro, а в дослідженні in vivo проявив генотоксичність.

Дослідження фертильності у самців мишей і собак виявили токсичний вплив на яєчка/придатки, що проявлялось зменшенням ваги органу, атрофією або дегенерацією, зменшенням числа гермінальних клітин, гіпоспермією або аномальною формою сперматозоїдів, зменшенням їх щільності. У самок відзначали затримку статевого дозрівання, зменшене або відсутнє жовте тіло, зменшення ваги матки, атрофію матки.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Акситініб це потужний і селективний інгібітор тирозинкінази, включно з рецепторами  фактора росту ендотелію судин (VEGFR-1, VEGFR-2 і VEGFR-3), які беруть участь в механізмах патологічного ангіогенезу, пухлинного росту і метастазування злоякісних новоутворень. Акситініб пригнічує фосфорилювання VEGFR-2 в судинах злоякісних новоутворень і забезпечує уповільнення пухлинного росту.

Призначається для лікування прогресуючої карциноми нирок у випадку не ефективності одного курсу попередньої системної терапії.  Препарат метаболізується до відносно неактивних метаболітів, рівень зв’язування з білками становить >99%, переважно з альбуміном і помірно з кислим альфа-1 глікопротеїном. Період напіввиведення з плазми становить 2,5-6,1 години.

Невідомо, чи акситініб проникає через плаценту в людини. Молекулярна вага та період напіввиведення припускають такий трансфер, проте високий рівень зв’язування з білками плазми обмежуватиме кількість препарату, яка потрапить до ембріону/плоду.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутні повідомлення про використання акситінібу в період лактації у людини. Молекулярна вага та період напіввиведення з плазми припускають екскрецію препарату до грудного молока, проте високий рівень зв’язування з білками обмежуватиме кількість. Препарат призначається перорально і у випадку проникнення до грудного молока може абсорбуватись до системної циркуляції немовляти. Наслідки такого впливу на немовля невідомі, але важка потенційна токсичність викликає стурбованість.

Матері, які отримують акситініб, повинні припинити грудне вигодовування в період лікування та не відновлювати його ще протягом 2 тижнів після останньої дози.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK500845/.

Адаптовано 10.08.2021 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 10.08.2021 р.