ЛІНДАН

Група/призначення:

Інсектициди; це γ-ізомер гексахлорана. Застосовується в сільському господарстві та побуті.

Протипаразитарний засіб для зовнішнього застосування, місцево використовується 1% розчин. Покази: місцеве лікування педикульозу, корости (чесотки).

Альтернативні назви / синоніми: γ-бензен гексахлорид.

Діюча речовина: ліндан.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Якщо при вагітності необхідно призначити ліндан, то виробник рекомендує робити це не більше 2 разів. Однак, через значну потенційну токсичність ліндану CDC вважає препаратами вибору для лікування педикульозу при вагітності перметрин або піретрин з піпероніл бутоксидом, а перметрин – для лікування корости/чесотки у вагітних.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При дослідженнях у мишей, щурів, хом’яків, кролів, корів та свиней при використанні пероральних доз, які в 10 разів перевищували рекомендовану для людини ліндан не асоціювався з підвищеним ризиком вроджених вад. У кролів ліндан метаболізується до різних водорозчинних сполук і ліпофільних з’єднань пентахлорбензолу, які накопичуються в тканинах плода та матері після пренатального призначення препарату. Аналогічні дослідження в інших тварин не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

При місцевому застосуванні, принаймні, 10% препарату абсорбується і може бути відновленим з сечі. Шкірна абсорбція зростає при порушенні цілості шкіри та у недоношених, в яких шкіра не повністю розвинута.  Після абсорбції ліндан поникає до плаценти.

При одному дослідженні виявили вищу від очікуваної концентрацію ліндану в сироватці в групі жінок з 4 і більше самовільними перериваннями вагітності.

Два дослідження в Індії  виявили істотно підвищені рівні ліндану в материнській та пуповинній крові у випадках внутрішньоутробної затримки розвитку плодів в порівнянні з контрольними вагітностями.

Існують теоретичні побоювання щодо здатності ліндану проявляти м’які естрогенні властивості або порушувати стероїдний метаболізм плода шляхом індукції мікросомальних ферментів печінки. Клінічних доказів такого впливу не виявлено.

При надмірному місцевому використанні 1% ліндану виникала інтоксикація у вигляді занепокоєння, м’язових спазмів, судом, коми. Ці явища та відносно низька протипедикульозна ефективність ліндану привели до рекомендацій призначення піретрину з піпероніл бутоксидом, як більш ефективних та безпечних для лікування педикульозу при вагітності.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками виявлено 489 новонароджених, які зазнали впливу ліндану в І триместрі вагітності. Зареєстровано 20 (4,1%) великих вроджених вад при очікуваній 21. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 3/5 вроджені вади серцево-судинної системи, 1/1 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 1/1 розщілина обличчя, 1/1 редукційна вада кінцівки, 7/3 гіпоспадія. Тільки щодо останньої вади можлива асоціація, проте слід враховувати вплив інших факторів, таких як прийом інших препаратів та випадковість.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Ліндан концентрується в грудному молоці. Підраховано, що немовля на грудному вигодовуванні отримає дозу, аналогічну тій, яку би отримало при місцевому нанесенні на шкіру. Такі дози не асоціюються з несприятливими наслідками. Через 4 дні після останнього використання лосьйону препарат не виявляється в грудному молоці.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У чоловіків.

При введенні самцям щурів внутрішньоперитонеально 4-8 мг/кг ліндану протягом 4 днів виявляли дегенерацію тканин яєчок. Аналогічні наслідки спостерігали у щурів після нашкірних аплікацій, примусового годування або введення в яєчка ліндану, у мишей при дієті з вмістом ліндану 500 частин на мільйон (500 ppm, 500 parts per million), у самців кролів при годуванні препаратом.   Інше дослідження повідомило про дисфункцію яєчок у потомства при пренатальному впливі ліндану. Два повідомлення інформують про зменшення ваги яєчок та кількості сперматозоїдів у щурів, які зазанали впливу ліндану при вагітності та лактації або тільки при лактації. Два дослідження у мишей виявили зменшення ваги яєчок та кількості сперматозоїдів у дорослих тварин, які пренатально зазанали впливу ліндану. Ці ефекти в основному зникали на 100 постнатальний день.

Дослідження сперми 50 плідних та такої ж кількості неплідних чоловіків продемонструвало вищу концентрацію в спермі загального гексахлоргексану та його альфа, бета і гама (ліндан) ізомерів у неплідних чоловіків, але різниця не була статистично значимою.  Повідомляється про зворотню кореляцію між рівнем ліндану в спермі та її концентрацією, але такий результат могли отримати через дуже велику кількість проведених порівнянь.

Дослідження 2014 року в Індії повідомило про негативну асоціацію між ДДТ (інсектицид) та концентрацією ліндану в спермі і якістю сперми у 278 чоловіків віком 21-40 років.

У жінок.

Пероральне призначення ліндану дорослим самкам кролів в дозі 0,8 мг/кг тричі на день протягом 12-15 тижнів асоціювалось з істотним зростанням швидкості овуляції. Дослідження у вагітних мишей, лікованих лінданом в дозі 15 мг/кг/день на 9-16 гестаційні дні, лікування потомства І покоління (F1) продемонструвало зростання абсолютної та відносної ваги матки на 22 постнатальний день, раннє відкриття піхви, зменшення первинних ооцитів при статевій зрілості.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 21.07.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.07.2016 р.
Оновлено 01.09.2016 р.