ПЕРГОЛІД

Група/призначення:

Протипаркінсонічний засіб. Ерголіновий агоніст дофамінових рецепторів, стимулює постсинаптичні дофамінові рецептори (D₁ и D₂) нігро-стріарної системи мозку, подавляє секрецію пролактину, викликає транзиторне підвищення концентрації гормону росту в сироватці (у пацієнтів з акромегалією — зниження), зменшує рівень лютеїнізуючого гормону в крові. Покази: лікування хвороби Паркінсона* та гіперпролактинемії.

Альтернативні назви / синоніми: пермакс.

Діюча речовина: перголід.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин передбачають низький ризик.

Рекомендації при лактації: протипоказаний / не сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Враховуючи дані, отримані в експериментах над тваринами та невелику кількість спостережень при вагітності у людини, не очікується зростання частоти несприятливих результатів вагітностей при впливі перголіду в період вагітності. Для лікування хвороби Паркінсона часто поєднується з карбідопою/леводопою. Стан, який вимагає призначення такого лікування, не часто зустрічається у жінок репродуктивного віку. Більш того, перголід не є препаратом вибору для лікування гіперпролактинемії. Поки не накопичено більше інформації щодо впливу перголіду при вагітності краще уникати його призначення в І триместрі. Однак, ненавмисне вживання перголіду в І триместрі не є показом до переривання вагітності. Можлива асоціація препарату з індукцією ураження серцевих клапанів спричинила вихід його з фармацевтичного ринку США у березні 2007 року.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Пероральне введення 60 мг/кг перголіду мишам на 6-15 дні гестації призводило до зниження ваги плодів, але не підвищувало частоту вроджених вад. Також препарат не впливав на постнатальний розвиток та фертильність. Нижчі дози призначені з безглютеновою дієтою (до 50 частин на міліон глютену в дієті (50 ppm, 50 parts per million)  у самців за 9 тижнів до парування та у самок за 2 тижні до парування не порушували процес парування та фертильність у самців, також не підвищували частоти вроджених вад у потомства. Відповідно до фармакологічного ефекту дофамінового агоніста дієтичний рівень 50 ppm блокував настання вагітності, а у дитинчат на грудному вигодовуванні рівень 15-50 ppm (приблизно 1,5-5 мг/кг/день) спричиняв залежне від дози зниження ваги тіла. Зростання частоти смертності на рівні дієти 50 ppm пов’язане з недостатністю лактації. Кролі при дозі перголіду до 0,5 мг/кг на 6-18 дні гестації не набирали нормально вагу, але ця доза не була тератогенною і не впливала на розвиток та виживання плодів. Тривале вживання (2 роки) з дієтою мишами та щурами доз, що в 12 разів перевищують рекомендовану для людини, спричиняло розвиток маткових пухлин внаслідок зростання співвідношення естроген/прогестерон в результаті інгібування пролактину перголідом. У людини цей ендокринний механізм відсутній, відповідно відсутня інформація про такі ефекти у жінок. Інструкція до препарату інформує, що дози, які в 6 разів вищі за рекомендовані для людини, не викликають несприятливих ефектів у мишей та кролів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Домаркетингові дослідження включали 39 вагітностей з впливом перголіду. Результати їх наступні: 33 здорові новонароджені, 3 дітей з великими вродженими вадами розвитку (7,7%), що перевищує популяційний рівень, 3 дітей з малими аномаліями. До прикладу, інший агоніст дофаміну бромокриптин не асоціюється з вродженими вадами. У 2002 році повідомлено про 35-річну жінку, яка лікувала хворобу Паркінсона перголідом в дозі 3 мг/день та леводопою 200 мг/день в комплексі з іншими препаратами за 3 роки до вагітності. Вона продовжила терапію в період вагітності і народила здорове немовля, в якого при обстеженні у віці 13-ти місяців також не виявлено відхилень. Невідомо, чи перголід проникає через плаценту, його молекулярна вага таке припускає.

Застосування препарату під час вигодовування:

Перголід інгібує секрецію пролактину і тому впливає на лактацію. Відсутня інформація про застосування препарату при лактації. Ймовірно, у випадку годування дитини при лікуванні перголідом, слід моніторувати стан дитини на предмет ускладнень, які зустрічаються у дорослих, а саме: нудота та закрепи. Перголід пригнічує секрецію пролактину і може пригнічувати лактацію. Поки протилежне не доведено, слід уникати вживання перголіду при лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 31.08.2015 р.