МОКСИФЛОКСАЦИН

Група/призначення:

Протимікробні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів.

Моксифлоксацин, який використовується в офтальмології розглянуто окремо – моксифлоксацин офтальмологічний.

Альтернативні назви / синоніми:

Авелокс, атовакс, моксикум, моксим, мофлакса, тімоксі, моксетеро, цитомоксан.

Діюча речовина: моксифлоксацин.

Рекомендації при вагітності:

Протипоказаний (можливо призначати тільки за відсутності альтернативи).

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід застосування при вагітності у людини обмежений. Доступні два повідомлення про використання одноразової дози, в одному випадку в ІІ триместрі, в другому – безпосередньо перед пологами для визначення концентрації в амніотичній рідині та плацентарного пасажу. Відсутні докази асоціації фторхінолонів з високим ризиком токсичного впливу на розвиток. Однак, деякі оглядачі дійшли висновку про визнання фторхінолонів протипоказаними при вагітності (наприклад, ципрофлоксацин, левофлоксацин) через доступність більш безпечних альтернатив.

Рев’ю 2013 року констатувало, що призначення хінолінів, зазвичай, уникають при вагітності через стурбованість щодо ураження хрящової тканини плода, але досліджень для підтвердження цього факту у людини не проводилось.

FDA додає застереження щодо всіх фторхінолонів відносно потенційного ризику несприятливих ефектів із залученням сухожиль, м’язів, суглобів, нервів, центральної нервової системи. Фторхінолони слід залишити для випадків без альтернативних варіантів лікування.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При дослідженні розвитку зачатка кінцівок in vitro виявлено, що моксифлоксацин впливав на ріст та диференціацію при концентрації 100 мг/л, що є вищим від концентрації, яка спостерігається при лікуванні. Це не передбачає ризику для людини. В інструкції до препарату повідомляється про відсутність підвищеного ризику вроджених вад при доклінічних репродуктивних дослідженнях у щурів, яких лікували моксифлоксацином в дозі до 500 мг/кг/день. При такій дозі препарату знижувалась вага плодів та їх виживання. Деякі самки гинули від такої дози. Внутрішньовенне введення вагітним кролям до 20 мг/кг/день викликало рівень препарату в крові на рівні того, що визначається у людини при лікуванні та призвело до зниження маси тіла плода та скелетних аномалій (затримка осифікації, деформації ребер та хребців). Спостерігалась значна токсичність при такій дозі для матері, включаючи втрату ваги, аборти та смерть.

Лікування вагітних макак 100 мг/кг/день призводило до рівня препарату в крові в 2,5 разів вищого, ніж в людини. При цьому зареєстрований несприятливий вплив на вагу плода і не виявлено вроджених вад.

Інформація щодо впливу на плід:

Близько 52% дози метаболізується, рівень зв’язування препарату з білками помірний (30-50%). В залежності від кількості препарату та шляху введення період напіввиведення коливається в межах 8-15 годин. До цього класу належать також ципрофлоксацин, еноксацин, геміфлоксацин, левофлоксацин, ломефлоксацин, моксифлоксацин, норфлоксацин, офлоксацин, спарфлоксацин, тровафлоксацин.

Виходячи з молекулярної ваги моксифлоксацин проникає через плаценту у людини. У дослідженні 2010 року 10 жінок перед запланованим кесаревим розтином отримали моксифлоксацин внутрішньовенно в дозі 400 мг за 60 хвилин. Трансплацентарний пасаж визначався як відношення концентрації у венозній крові плоду до концентрації в крові матері – біля 75%, а трансфетальний пасаж – відношення концентрації в артеріальній крові плоду до концентрації у венозній крові плоду – 91%.

Друге дослідження цієї ж групи вчених визначило концентрацію моксифлоксацину в амніотичній рідині 10 жінок, які отримали перорально дозу 400 мг за 2 години до амніоцентезу. Дослідження проводилось між 16 та 20 тижнями вагітності. Середня концентрація моксифлоксацину в крові матері та амніотичній рідині становила 3,53 мкг/мл та 0,27 мкг/мл, швидкість пасажу по амніотичній рідині склала 8%.

Когортне дослідження використання фторхінолонів в І триместрі не виявило зростання частоти великих вроджених вад або самовільного переривання вагітності. Частота великих вроджених вад після впливу моксифлоксацину становила 6,5% (2,40, 95% ДІ 0,8-5,6), при цьому специфічних дефектів не було виявлено. Зареєстровані вади були наступними: розщілини губи та піднебіння, вади серця, аномалія Арнольда-Кіарі.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання моксифлоксацину при лактації у людини. Молекулярна вага, помірний метаболізм (52%), зв’язування з білками плазми (30-50%), довгий період напіввиведення (8-15 годин) припускає екскрецію до грудного молока. Наслідки такого впливу на немовля на грудному вигодовуванні невідомі. Однак, два інші фторхінолони були класифіковані у 2001 році американською академією педіатрії як сумісні з грудним вигодовуванням (ципрофлоксацин та офлоксацин).

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

В інструкції зазначається, що препарат не спричиняє несприятливого впливу на плідність самок та самців щурів при пероральній дозі до 500 мг/кг/день, яка в 12 раз перевищує максимальну рекомендовану для людини (в перерахунку на площу поверхні тіла) та при внутрішньовенній дозі 45 мг/кг/день, яка приблизно відповідає максимальній рекомендованій для людини. Незначний вплив на морфологію сперматозоїдів спостерігався при дозі 500 мг/кг/день.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 31.05.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.06.2020 р.