ЛЕВОФЛОКСАЦИН

Група/призначення:

Антибіотики. Фторхінолони ІІІ покоління.

Альтернативні назви / синоніми:

Таблетовані форми: глево, золев, еколевід, елефлокс, лебел, левостад, ламін, левакін (леваквін), левомак, левофлоцин, леваксела, левоксимед, леволет Р, лефлок, лефокцин, люфи, левофлоксацин стада, лефлобакт форте, маклево, од-левокс, ремедія, рофлокс-скан, таванік, тайгерон, таксацин, танфломед, флексід, флоксіум, флорацид, хайлефлокс.

Розчини для інфузій: абіфлокс, ашлев, глево, івацин, золев, зевоцин, леваксела, левасепт, левінор, левокацин, левотек, левофлокс, левофлоксабол, левофлокс-роутек, лефлобакт, лефлок, лефсан, леобег, маклево, ремедія, таванік, тайгерон, флоксіум.

Краплі очні: офтаквікс, л-оптик Ромфарм, сигніцеф.

Діюча речовина:

Левофлоксацину гемігідрат.

Рекомендації при вагітності:

Ймовірно сумісний, результати впливу на людську популяцію свідчать про низький ризик

Рекомендації при лактації:

Ймовірно сумісний, недостатньо даних.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Протипоказаний через відсутність уточнених даних досліджень використання даного препарату в людей та через можливість призначення безпечних альтернатив.

Левофлоксацин та інші фторхінолони варто уникати під час вагітності (особливо І-й триместр) та лактації, оскільки вони токсично впливають на хрящову тканину молодих експериментальних тварин.

Причинно-наслідковий зв’язок не виключено.

Дані  досліджень проведених in vitro, для яких використовувався перфузат (кров, яка рухається через певний орган) людської плаценти, показали, що приблизно 3% материнського левофлоксацину потрапляє до кровоплину плода.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення вагітним щурам до 810 мг/кг/добу та вагітними кролями до 50 мг/кг/добу не спричинило збільшення мальформацій у плода незважаючи на токсичність для матерів на найвищому рівні дози. При найвищих рівнях дози у щурів спостерігалося збільшення токсичного впливу на плід, яке проявлялося зменшенням ваги плода  та життєздатності, а також затримкою осифікації.

Ще одне джерело надає інформацію про відсутність тератогенної дії препарату на вагітних щурів з пероральною та внутрішньовенною дозами, які в 9,4 та 1,9 рази, відповідно, перевищували максимально рекомендовану для людини дозу. Хоча пероральна доза в 9,4 разів вища максимально рекомендованої для людини дози спричинила зниження маси тіла плода та підвищення фетальної смертності.

У вагітних кролів не було виявлено тератогенного впливу при збільшенні пероральної та внутрішньовенної доз в 1,1 та 0,5 раз від максимально рекомендованої для людини дози, відповідно.

За даними інших досліджень у деяких видів тварин, які отримували препарат у незрілому віці та під час вагітності відзначалися такі зміни як порушення розвитку хрящової тканини та вторинні артропатії.

Інформація щодо впливу на плід:

Оцінено трансплацентарне проходження левофлоксацину у 10 жінок при амніоцентезі на середині терміну гестації. Концентрація левофлоксацину в навколоплідних водах становила приблизно 8% від рівня концентрації у крові матері.

В літературі описано також дослідження плаценти під час кесаревого розтину. Концентрація у пуповинній крові дванадцяти новонароджених дітей, матері яких отримували левофлоксацин, становила близько 67% концентрації материнської крові. Оскільки левофлоксацин потрапляв в кровоплин  плода, він був включений до переліку препаратів, які використовують для лікування сибірської виразки у жінок 2 і 3 триместрів вагітності.

Одне тривале проспективне німецьке спостереження за жінками, які вживали фторхінолони (левофлоксацин!) під час першого триместру вагітності, не виявило збільшення кількості великих вад розвитку у їхніх дітей.

Зв’язування левофлоксацину білками плазми становить 24-38%, середній час напіввиведення становить 6-8 год, молекулярна маса бл. 370, низький метаболізм – усі ці чинники сприяють надходженню препарату до ембріону і/або плоду.

У іншому проспективному дослідженні з подальшим контролем стану учасників дослідження, що проводиться Європейською мережею тератологічних інформаційних служб (European Network of Teratology Information Services (ENTIS) дані 549 вагітностей, на які впливали фторхінолони (у жодній левофлоксацин, у 93 – офлоксацин) були описані у 1996 повідомленнях. Дані інших 116 проспективних і 25 ретроспективних вагітностей з впливом антибіотиків були також включені. У 666 випадках з відомим завершенням вагітності, 32 (4,8%) ембріони, плоди або новонароджені мали вроджені вади. З попередніх епідеміологічних даних, дослідники вважають, що частота вроджених вад у 4,8% не перевищує фоновий рівень. Отже, було створено 25 ретроспективних звітів про новонароджених з аномаліями, які зазнали впливу фторхінолонів в утробі матері, але специфічних вад не виявили.

Вищеописане дослідження схиляє до висновку, що вплив фторхінолонів на вагітну не є показом до медичного аборту, але попри те, препарати цього класу антибіотиків не варто призначати вагітним. Крім того, це дослідження не вирішує проблему пошкодження хряща спричиненого впливом хінолонів і це спонукає дослідників у подальшому вивченні та спостереженні цієї потенційної токсичності у дітей, які зазнали впливу шкідливого чинника внутрішньоутробно. Подальші дослідження повинні стосуватися вад черевної стінки та урогенітальної системи, а також редукційних вад кінцівок. 1993 огляди з безпеки фторхінолонів дозволили зробити висновок, що цих антибіотиків потрібно уникати під час вагітності через складність у екстраполяції (перенесенні) результатів мутагенності тварин на людську популяцію, а також через те, що інтерпретація цієї токсичності й надалі залишається дискусійною.

Застосування препарату під час вигодовування:

Коли левофлоксацин вперше вийшов на фармацевтичний ринок він був протипоказаний при лактації через небезпеку виникнення артропатій та інших токсичних впливів на немовля, яке вигодовується. Було виявлено фототоксичність* хінолонів під час надмірного сонячного опромінення (тобто ультрафіолетового опромінення).

Добре диференційована плоскоклітинна карцинома (вид пухлини, що виникає на пошкоджених сонячним промінням ділянках шкіри або на фоні вже існуючих) виникла у мишей, які піддавалися хронічному впливу деяких фторхінолонів та періодичному ультрафіолетового опромінення (наприклад, ломефлоксацин), але дослідження канцерогенності левофлоксацину у цьому ракурсі не проводилися.

Левофлоксацин надходить у грудне молоко. Одна жінка в період лактації вживала левофлоксацин 500 мг/добу упродовж перших 23 днів після пологів. Забір зразків молока проводився у різний час в стані спокою. Найвища концентрація у молоці, 8,2 мкг/мл, була виявлена через 5 годин після прийому препарату. Фармакокінетика у молоці була аналогічною як у плазмі, співвідношення концентрацій препарату в молоці та плазмі, таким, що дорівнює приблизно 1,0. Однак доза, яку отримав новонароджений з молоком матері буде значно нижчою ніж та, що використана клінічно. Мінімальні дози препарату виявлялися через 65 годин після прийому останньої дози. Новонароджений не отримував цього молока. Ефекти такого варіанту надходження препарату невідомі, але інші фторхінолони класифіковані як сумісні з грудним вигодовуванням американською академією педіатрії.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Відсутні дані досліджень впливу левофлоксацину на плідність у людській популяції.

Відомі результати досліджень плідності на щурах та кролях. Щурі отримували препарат внутрішньовенно у дозах вищих від максимально рекомендованої дози для людини (на основі площі поверхні тіла) в 1,2-4,2 рази. Жодних свідчень порушення фертильності або репродуктивної функції не було виявлено.

Відповідно до даних іншого дослідження прийом препарату щурами і самками щурів у дозі до 360 мг/кг/добу не спричинив побічної дії на плідність.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 30.11.2017р.:
І.П. Гогоша, лікар-педіатр, членкиня Українського лікарського товариства у Львові та МБФ «ОМНІ-Мережі для дітей».

Переглянуто редакційною колегією 03.12.2017 р.