СУЛЬФАНІЛАМІД
Група/призначення:
Антибактеріальний препарат широкого спектру дії. На сьогодні сульфаніламід рідко призначається, оскільки перевага надається більш сучасним препаратам цієї групи. Це перший препарат групи, відомої під назвою сульфаніламіди. Вперше запропонований для медичної практики у 1930 роках, а зараз витіснений менш токсичними похідними.
Альтернативні назви / синоніми:
Стрептоцид, стрептоцидова мазь.
Діюча речовина:
Амід сульфанілової кислоти.
Рекомендації при вагітності:
Дані про застосування у людини припускають ризик в ІІІ триместрі.
Рекомендації при лактації:
Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Сульфаніламіди в цілому та окремі препарати цієї групи не вважаються великими тератогенами для людини. Через потенційну токсичність для новонародженого слід уникати призначення препаратів перед пологами – в ІІІ триместрі. Сульфаніламід швидко абсорбується з кишечника і одразу попадає в системний кровотік та проходить через плаценту. Потенційні несприятливі наслідки від такого впливу включають індукцію ідіосинкратичних реакцій (лихоманку, патологічні зміни крові, гіперчутливість). Наприклад, сульфаніламід у плода та новонародженого може вивільняти білірубін і спричиняти ядерну жовтяницю (білірубінова енцефалопатія) при низьких рівнях останнього. Таке ускладнення теоретично очікується, проте аналіз історичної когорти з 1823 немовлят з впливом сульфаметизолу за 4 тижні до пологів не продемонстрував зростання частоти жовтяниці.
Інформація щодо досліджень на тваринах:
Експериментальні дослідження 1950 та 1970 років припустили, що окремі сульфаніламіди призводять до вроджених вад розвитку в деяких видів тварин.
Сульфаніламід не був тератогенним при введенні щурам дози до 3000 мг/кг на 10-й день гестації. Сульфаніламід в шлунку взаємодіє з натрію нітритом (антидот при отруєнні ціанідами) з утворенням мутагенної сполуки, однак, клінічне значення цієї сполуки невідоме.
Інформація щодо впливу на плід:
Наводимо дані різних досліджень.
Сульфаніламіди швидко проникають до плаценти у всіх термінах вагітності. Через 2-3 години після прийому концентрація в крові плода становить 70-90% від материнської. При прийомі мамою перед пологами значний рівень в крові новонародженого може триматися кілька днів. Прояви токсичності наступні: жовтяниця, гемолітична анемія і, теоретично, ядерна жовтяниця (білірубінова енцефалопатія). Кілька авторів повідомляють про виражену жовтяницю у новонароджених при прийомі мамою сульфаніламідів перед пологами. Недоношені новонароджені особливо чутливі до розвитку жовтяниці.
Однак, дослідження з охопленням 94 немовлят, матері яких приймали сульфаніламіди при вагітності для профілактики ревматичної лихоманки не продемонструвало підвищення частоти передчасних пологів, жовтяниці, ядерної жовтяниці.
Сульфаніламід конкурує з білірубіном за зв’язування з альбумінами плазми. Внутрішньоутробно плід зв’язує вільний білірубін плацентарною циркуляцією, однак, після народження цей механізм вже не працює. Незв’язаний білірубін може вільно проникати через гематоенцефалічний бар’єр і призводити до ядерної жовтяниці. Такі наслідки добре відомі при призначенні сульфаніламідів безпосередньо новонародженим. Про ядерну жовтяницю внаслідок внутрішньоутробного впливу сульфаніламіду не повідомляється.
Більшість повідомлень щодо пренатального призначення сульфаніламіду не свідчать про підвищення ризику вроджених вад розвитку.
Дослідження 1975 року аналізувало прийом препаратів матерями 599 дітей, які народились з орофаціальними розщілинами. Значна різниця (р<0,05) між основною та контрольною групами виявлена щодо прийому сульфаніламідів в І та ІІ триместрах, причому, крім розщілин були присутні інші вроджені вади.
В 2 повідомленнях сульфаніламіди асоціюють з трахеоезофагеальними свищами та катарактами, але додаткового підтвердження цих даних не було. Жінка, яка приймала сульфагуанідин від харчового отруєння на ранніх термінах вагітності, народила дитину з множинними вродженими вадами. Автори вважають це наслідком прийому препарату, але зв’язок є сумнівним.
Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, у 1455 випадках приймались сульфаніламіди в І триместрі, в 5689 – в будь-який період вагітності. Не виявлено асоціації з великими та малими вродженими вадами. Виявлено кілька можливих асоціацій з окремими вадами в групі вживання препаратів в будь-який період вагітності, що потребує додаткового підтвердження, а саме: персистуюча артеріальна протока (8 випадків), колобома (4), гіпоплазія кінцівки або її частини (7), різноманітні дефекти стопи (4), уретральна обструкція (13), гіпоплазія або атрофія наднирників (6), доброякісні пухлини (12).
Повідомлення 2009 року від проекту запобігання вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) інформує про асоціацію між антибактеріальними препаратами та понад 30 окремими вродженими вадами розвитку. Проаналізовано 13155 випадків, які порівняли з 4941 відповідним контролем. Інформацію отримували шляхом детального телефонного опитування через 24 місяці після пологів. Вважалось, що плід зазнав впливу препаратів, якщо мама приймала його за 1 місяць до запліднення і далі протягом І триместру. Виявлено значиму асоціацію між різними вродженими вадами (загальна кількість випадків впливу препарату/контрольні випадки) та сульфаніламідами (145/42), можливо, в комбінації з триметопримом; а також нітрофурантоїном (150/42). Скориговані ризики щодо окремих вад для сульфаніламідів були наступними: аненцефалія (3,4, 95% ДІ 1,3-8,8), синдром гіпоплазії лівих відділів серця (3,2, 95% ДІ 1,3-7,6), коарктація аорти (2,7, 95% ДІ 1,3-5,6), атрезія хоан (8,0, 95% ДІ 2,7-23,5%), поперечні аномалії кінцівок (2,5, 95% ДІ 1,0-5,9), діафрагмальна кила (2,4, 95% ДІ 1,1-5,4). Також значима асоціація з вродженими вадами виявлена (загальна кількість випадків/контролів; число вад) для антибіотиків пеніцилінової групи (716/293;1), еритроміцинів (202/78; 2), цефалоспоринів (128/47; 1), хінолонів (42/14; 1), тетрациклінів (36/6; 1). Як і при всіх ретроспективних дослідженнях отримані дані можуть визначати асоціації, але не причинний зв’язок. Крім того вищенаведене дослідження мало ряд обмежень.
Комітет з акушерської практики американського конгресу акушерів та гінекологів (ACOG Committee on Obstetric Practice) у 2011 році підтримав використання сульфаніламідів при вагітності, якщо вони є найбільш ефективними (мова йде про новіші похідні сульфаніламіду).
Застосування препарату під час вигодовування:
Сульфаніламід проникає до грудного молока у відносно високих концентраціях. Виходячи з концентрації сульфаніламіду та його основного метаболіту (ацетилсульфаніламіду) підраховано, що немовля на грудному вигодовуванні отримає 16-51% скоригованої на вагу материнської дози. Тому робоча група ВООЗ з лактації вважає прийом сульфаніламіду при грудному вигодовуванні небезпечним.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):
Сульфаніламід та деякі інші сульфаніламіди можуть спричиняти неплідність у самців щурів. Цей ефект викликається прямим впливом на придаткову сперму, він є зворотнім. Дослідники з Індії повідомили про значне підвищення відсотку абортів та зменшення народжених живими у 300 чоловіків, які по роду своєї діяльності на фармацевтичному виробництві зазнали впливу сульфаніламідів.
Вагінальне призначення в деяких випадках асоціювалось з транзиторною міопією.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
- Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.