ДИМЕНГІДРИНАТ

Група/призначення:

Антигістамінний препарат, антиеметик, препарат від захитування та нудоти.

Альтернативні назви / синоніми:

Дедалон, адразин, анаутин, андрамін, антемін, антивоміт, авіомарин, хлоранаутин, далдалон, дифенгідрамінтеоклат, драмамін, драміл, емедил, маревіт, менгідринат, наузеал, пермігал, теодрамін, травелін, вертизоран, вомідрин.

Це хлоротеофілінова сіль дифенгідраміну (антигістамінний препарат, блокатор Н₁-рецепторів).

Діюча речовина: дименгідринат.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; потенційно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

В цілому антигістамінні препарати не призводять до підвищеного ризику вроджених вад. Однак, вплив перед пологами може призводити до ретролентальної фіброплазії* у недоношених новонароджених.

Інформація щодо досліджень на тваринах.

При дослідженні у щурів при введенні з їжею 75 мг/кг/день дименгідринату протягом вагітності не спостерігали зростання частоти вроджених вад.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

При проспективному дослідженні 1963 року порівнювали прийом дименгідринату в 3 групах пацієнток: 266 з вродженими вадами, 2 групи по 266 жінок без вроджених вад у дітей. Не виявлено різниці між групами.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина; у 319 випадках приймався дименгідринат в І триместрі, в 697 – в будь-якому терміні вагітності. Була припущена асоціація між кардіоваскулярними вадами (5 випадків) та паховою килою (8 випадків), що потребує додаткового дослідження.

Німецьке когортне дослідження виявило дітей 628 жінок, які приймали дименгідринат або один з трьох інших антиеметиків (меклозин, трифлупромазин, хлорфеноксамін) в І триместрі вагітності. Результати вагітностей порівнювали з контрольною групою з 628 жінок і не виявили зростання частоти вроджених вад.

Дослідження від Угорського реєстру вроджених вад Hungarian Congenital Abnormality Registry не виявило зростання вроджених вад при пренатальному прийомі дименгідринату.

Дослідження 2013 року повідомляє про підвищений ризик передчасних пологів у матерів з токсикозом (hyperemesis gravidarum), які повідомили про прийом в період вагітності препаратів, включно з дименгідринатом або іншими антигістамінними. Так, 64 жінки лікували цей стан до 13 тижня вагітності. В 3 немовлят виявили наступні  аномалії: широкі великі пальці стоп з додатковим пальцем, 2 випадки шкірних складок – преаурикулярна та сакральна. Як вважається, ці дефекти не пов’язані з лікуванням.

При призначенні в пологах дименгідринат може підвищувати скорочення матки. В минулому частина лікарів прагнула скоротити тривалість пологів призначенням дименгідринату. Використання дименгідринату в якості антиеметика при вагітності та пологах не рекомендоване однією групою дослідників через наявність препарату меклозин, який вважається більш ефективним.

Повідомляється про асоціацію між прийомом антигістамінних препаратів протягом останніх 2 тижнів вагітності та ретролентальною фіброплазією у недоношених немовлят.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невідомо, чи дименгідринат проникає в грудне молоко, але його молекулярна вага це припускає. Проводилось опитування матерів, які приймали антигістамінні препарати включно з дименгідринатом в період грудного вигодовування. Мінімальні несприятливі реакції у 9,4% немовлят не потребували медичної допомоги. Найчастішим ефектом згідно 6 з 8 повідомлень була дратівливість. При іншому дослідженні цих же авторів відзначали дратівливість, сонливість, скорочення сну у 22,6% немовлят, матері яких приймали антигістамінні препарати в період лактації. Жоден з побічних ефектів не був настільки вираженим, щоб мама зверталась за медичною допомогою. Теоретично антигістамінні препарати можуть пригнічувати продукцію молока через антихолнергічні властивості.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 22.02.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 02.03.2016 р.