МБФ "ОМНІ-мережа для дітей"
Інформація про чинники, які порушують розвиток дітей

ТРАМАДОЛ

Група/призначення:

Наркотичний анальгетик, агоніст-антагоніст.

Наркотичні (опіоїдні) анальгетики – це лікарські засоби природного (рослинного і тваринного), напівсинтетичного і синтетичного походження, що мають значний болезаспокійливий ефект з переважним впливом на ЦНС, а також здатність викликати психічну і фізичну залежність (наркоманію).

За типом впливу на опіоїдні рецептори поділяються на 3 групи:

  1. Агоністи (морфін, метадон, фентаніл, тримеперидин (промедол – близький до меперидину), меперидин).
  2. Агоністи-антагоністи (буторфанол, бупренорфін, пентазоцин, трамадол).
  3. Антагоністи (налоксон, налтрексон).

Агоністи та агоністи-антагоністи використовують в якості анальгетиків, а антагоністи – при отруєнні морфноподібними препаратами.

Трамадол є синтетичним аналогом кодеїну, але його аналгетична дія відрізняється від притаманної іншим наркотичним анальгетикам. Ефекти трамадолу не блокуються наркотичним антагоністом налоксоном, а в порівнянні з іншими опіоїдами трамадол, в меншій мірі, викликає респіраторну депресію у новонароджених. Оскільки внутрішньом’язево введений трамадол блокує кислотність шлунку, вивчалось його призначення в якості анальгетика та антацида для пацієнтів перед кесарським розтином та іншими хірургічними втручаннями. Трамадол первинно метаболізується в активний метаболіт О-десметилтрамадол геном CYP2D6*.

*Гени цитохрому Р450 приймають участь в метаболізмі багатьох медикаментів. Наприклад, мутації гену CYP2D6, що призводять до дефіциту ферментів спричиняють уповільнення метаболізму антидепресантів, нейролептиків, β-адреноблокаторів, наркотичних анальгетиків та підвищення частоти побічних ефектів при їх вживанні. Навпаки, мутації CYP2D у вигляді тандемних копій гену призводять до надлишкової експресії цитохром Р450 оксидази. Індивідам з такими алелями для досягнення терапевтичного ефекту необхідно призначати значно вищі дози препаратів. “Повільні” метаболізатори (poor metabolism, PM) за CYP2D6 — це гомо- або гетерозиготні носії функціонально дефектних алельних варіантів даного гену CYP2D6.

Альтернативні назви / синоніми: ултрам.
Діюча речовина: трамадол.
Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІІ триместрі.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Враховуючи дані від експериментальних тварин, вживання трамадолу при вагітності не припускає зростання частоти вроджених вад. Повідомляється про синдром відміни у новонароджених після звичного вживання трамадолу матерями в період вагітності.  Оскільки у тварин спостерігали залежну від дози ембріо- та фетотоксичність трамадолу на ранніх термінах вагітності, слід уникати призначення в І триместрі, доки не буде отримано додаткових даних. Більш того, затримка розвитку  та порушення поведінки у новонароджених щурів зменшує клінічні переваги трамадолу над іншими традиційними наркотичними анальгетиками.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження з трамадолом у мишей (120 мг/кг), щурів (≥25 мг/кг), кролів (≥75 мг/кг) продемонстрували ембріо- та фетотоксичні ефекти при дозах, токсичних і для матері, а саме:  зменшення ваги плодів, оссифікації скелету, зростання частоти додаткових ребер. У щуренят спостерігали транзиторні порушення розвитку та поведінки. Пероральні дози 50 мг/кг у самців щурів та 75 мг/кг у самок не впливали на фертильність. Одне з тератологічних досліджень у мишей та щурів з використанням дози 120 мг/кг та 60 мг/кг відповідно, введеної підшкірно не продемонстрували зростання частоти вроджених вад та тератологічних ефектів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень. Трамадол проникає через плаценту. Співвідношення концентрації трамадолу в пуповині та материнській сироватці у 40 жінок, які в пологах отримали 100 мг препарату становило 0,83. Кілька досліджень за межами США (в США призначається тільки пероральна таблетована форма трамадолу) порівнювали дію трамадолу з меперидином або морфіном при анестезії в пологах. При 5 дослідженнях призначення трамадолу асоціювалось з меншою частотою неонатальної респіраторної депресії в порівнянні з меперидином, але при 2 дослідженнях не спостерігали різниці при порівнянні з меперидином або морфіном. При одному з цих останніх згаданих досліджень не виявляли різниці у материнській відповіді на препарат, частоті несприятливих ефектів, стані новонародженого між трамадолом, меперидином чи морфіном. При іншому дослідженні трамадол та меперидин комбінували з трифлуоперазином (фенотіазидний антипсихотичний засіб) у спробі зменшити рвотні ефекти анальгетиків і порівнювали з дією тільки одного трамадолу. В 3 групах не виявили різниці частоти та вираженості побічних ефектів.  У Таїланді вивчали вплив у пологах трамадолу та меперидину, введених по 100 мг внутрішньовенно. Друга або третя дози (50 мг) вводились внутрішньовенно з інтервалами в 30 хвилин при потребі. В групі меперидину виявили зростання частоти респіраторної депресії новонароджених, якщо пологи наступали через 2-4 години після останньої дози. Ефекти меперидину вважають залежними від дози та терміну впливу, вони значно зростають через 60 хвилин.  Дослідження в Сінгапурі виявило, що 100 мг внутрішньом’язево введеного трамадолу еквівалентно за анальгезуючим ефектом 75 мг меперидину за цих же умов. Меперидин асоціювався зі значно вищою частотою наступних побічних ефектів у матерів: нудота, рвота, втома, сонливість, запаморочення та значно уповільнена частота дихання. Інтервал між ін’єкціями склав 7-8 годин.

На відміну від цих давніших повідомлень 2 новіші дослідження не виявили переваги трамадолу над меперидином для материнської аналгезії або по частоті неонатальної респіраторної депресії. Автори коментують високу вартість та обмежену анальгезуючу здатність при сильних болях.  Обидва препарати використовуються для контролю тремору у породіль при епідуральній анестезії.

Описується випадок синдрому відміни у дитини у перші 24 години життя, мама якої зловживала трамадолом в дозі 300 мг/день протягом 4 років до вагітності. Синдром відміни лікували діазепамом (транквілізатор) та фенобарбіталом (протисудомний засіб) в перші 2 постнатальні тижні.

Інший випадок неонатального синдрому відміни описали у немовляти, чия мама приймала трамадол в дозі 400 мг/день до пізнього терміну вагітності, коли знизила дозу до 200 мг/день. Ознаки в дитини проявились менш ніж через 36 годин після пологів. Немовля одужало через 13 днів.

Третій випадок стосується жінки, яка приймала трамадол протягом вагітності від хронічного болю в спині. На 2 день життя у немовляти з’явились ознаки синдрому відміни, що потребувало лікування від 3 до 7 днів життя з одужанням на 11 день.

Повідомляється про лікування симптомів синдрому відміни клофеліном (антигіпертензивний препарат).

Застосування препарату під час вигодовування:

Трамадол та його активний метаболіт О-десметилрамадол проникають в грудне молоко у невеликій кількості. У 74  матерів у періоді 2-4 днів після пологів аналізували 3 зразки грудного молока з обох грудей протягом 6 годин після 100 мг перорально прийнятого трамадолу після прийому, принаймі, 4 доз. Середня концентрація трамадолу в молоці склала 748 мкг/л (681-815 мкг/л), середня концентрація О-десметилтрамадолу – 203 мкг/л (188-217 мкг/л). Середня доза для немовляти становить 112 та 30 мкг/кг на день препарату та метаболіту, відповідно. Дитина, яка знаходиться на виключно грудному вигодовуванні отримає 2,24% трамадолу та 0,64% метаболіту від материнської дози, корегованої на вагу. Ця доза становить 3% типового дозування при внутрішньовенному введенні новонародженим. Подальше дослідження в цій групі оцінювало екскрецію препарату в грудне молоко та дитячу дозу. Середня доза немовляти у швидких та повільних метаболізаторів CYP2D6 відповідно становили 2,16 та 2,60% для трамадолу та 0,93 і 0,47% для метаболіту.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Мета-аналіз 7 публікацій з’ясував ефективність та безпечність трамадолу для лікування передчасної еякуляції.

Адаптовано за матеріалами:
  1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
  2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

 

Адаптовано 12.12.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.
Переглянуто редакційною колегією 14.01.2016 р.


Будь ласка, дайте відповідь на ці чотири питання:

Хто Ви?

Результати

Loading ... Loading ...

Ваша оцінка сайту УТІС:

Результати

Loading ... Loading ...

Для чого потрібна інформація?

Результати

Loading ... Loading ...

Чи Ви ще повернетесь на наш сайт?

Результати

Loading ... Loading ...

Всього статей

1442

Наші сайти
Мистецтво
Мистецтво
Навчання
Навчання
Інформація
Інформація
Information
Information
Help Me!