УРОКІНАЗА

Група/призначення:

Антитромботичні засоби. Ферменти.

Альтернативні назви / синоніми: аббокіназа.

Діюча речовина: урокіназа.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Використання урокінази при вагітності не представляє великого ризику для плода. Препарат не є фетотоксичним чи тератогенним у гризунів. Однак, доступна інформація тільки про два випадки лікування цим препаратом в І триместрі (один у 14 тижнів, інший – у 12).

Невідомо, чи препарат проникає через плаценту, але сама плацента містить інгібітори протеїнази, які активують урокіназу. Відшарування та крововиливи плаценти є потенційними ускладненнями, що спостерігалось в одному випадку.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Інтраперитонеальне введення 100000 МО/кг урокінази не було тератогенним у щурів і мишей. Виробник наводить дані про введення 1000-кратної рекомендованої для людини дози, яка не порушувала фертильності і не наносила шкоди плоду в обох видів.

Інформація щодо впливу на плід:

Доступні 6 повідомлень про використання при вагітності у людини.

Повідомляється про жінку на 28 тижні вагітності, яку лікували урокіназою в дозі 4400 МО/кг за 10 хвилин, далі 4400 МО/кг протягом 12 годин з приводу легеневої емболії. Надалі призначено гепарин, спочатку внутрішньовенно, далі підшкірно до кінця вагітності. Через два місяці народилась здорова доношена дитина.

Рев’ю 1995 року коротко наводить два повідомлення про пацієнтів, лікованих урокіназою без ускладнень для плода/новонародженого з приводу тромбозу штучних клапанів серця. 36-річна жінка отримувала лікування на 14- і 32 тижнях вагітності, неускладнені пологи кесаревим розтином відбулись на 34 тижні. Інша пацієнтка віком 32 років отримувала двічі два різні тромболітики: у терміні 3 місяців урокіназу, а у 6 місяців – стрептокіназу. Незначна маткова кровотеча внаслідок відшарування плаценти виникла на 3 місяці, кесаревий розтин проведено у терміні 7 місяців. Після пологів була потреба у трансфузії матері і хірургічному дренажі.

У 27-річної жінки в передчасних пологах розвинулась масивна легенева емболія на 31 тижні вагітності. Спочатку лікування включало болюсну* дозу урокінази (200000 МО) і гепарин. Також було призначено добутамін для підтримки гемодинаміки. Через погіршення стану жінці призначили низькі дози альтеплази з успішним вирішенням емболії. Народився здоровий недоношений хлопчик вагою 2100 грам через 3 дні після призначення урокінази.

Повідомлення 1994 року описало жінку в терміні 26 тижнів вагітності, яка перенесла інфаркт міокарду. Було проведено катетеризацію через 9 днів після інфаркту, яка виявила 90% оклюзію проксимальної правої коронарної артерії та помірне звуження інших коронарних артерій. Тривала інтракоронарна інфузія урокінази, яка проводилась як підготовка до планової ангіопластики не змогла покращити праву коронарну оклюзію, тому було встановлено стенти. На 39 тижні народилась здорова дівчинка.

У 1995 році повідомили про масивну легеневу емболію у 20-річної жінки на 21 тижні вагітності. Лікування включало урокіназу і гепарин. Стан жінки значно покращився після двох курсів урокінази 4400 МО/кг 10 хвилин, через 6 годин – 4400 МО/кг тривалою інфузією протягом 12 годин, далі – тривало гепарин. Не спостерігали ускладнень у плодів, народився доношений здоровий хлопчик вагою 3122 грам.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Виходячи з показів до призначення урокінази та дуже короткого періоду напіввиведення (≤20 хвилин), нагода використання протягом лактації та потенційний вплив на немовля є мінімальними.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 31.03.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 01.04.2020 р.