МЕТИЛЕНОВИЙ СИНІЙ

Група/призначення:

Антисептичні та дезінфікуючі засоби, антисептичні засоби-барвники, діагностичний барвник.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: метиленовий синій.

Рекомендації при вагітності:

Дані від експериментальних тварин припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):      

Інтраамніотичне введення метиленового синього для визначення розриву мембран асоціювалось з атрезією кишечника та гемолізом. Високі дози у мишей порушували ембріональний розвиток. Індігокармін вважається безпечнішою альтернативою при вагітності, як і evans blue, проте досвід їх застосування при вагітності обмежений.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Метиленовий синій не був тератогенним у щурів, але інтраамніотичне введення в концентрації на рівні клінічної підвищувало показник загибелі плодів. У мишей високі дози метиленового синього підвищували частоту передчасних пологів, загибелі плодів, скелетних аномалій, екзенцефалії.

Інформація щодо впливу на плід:  

Наводимо дані різних досліджень.

Метиленовий синій призначався перорально через свої слабкі властивості уринального герміциду або вводився в амніотичну рідину для діагностики передчасного розриву мембран. Щодо перорального прийому – відомо про 9 випадків у І триместрі. При цьому не виявлено вроджених вад розвитку. В будь якому терміні вагітності відбувався вплив у 46 випадках. Виходячи з 3 випадків вроджених вад повідомили про можливу слабку асоціацію (вади не уточнювались).

Діагностичне внутрішньоамніотичне введення метиленового синього призводило до гемолітичної анемії, гіпербілірубінемії, метгемоглобінемії у новонароджених. Дози барвника в більшості повідомлених випадків коливались в межах 10-70 мг, але в одному випадку використали 200 мг. Після такого введення може виникати глибоке фарбування новонародженого. Один з авторів припустив, що менші дози, такі як 1,6 мг, будуть достатніми для підтвердження розриву мембран без спричинення гемолізу.

Повідомлення 1989 року інформує про використання 1 мл 1% розчину (10 мг) для діагностики розриву мембран у жінок із загрозою передчасних пологів у терміні 26 тижнів вагітності. Через 18 годин народилась дівчинка вагою 920 грам, шкіра якої була пофарбована темно синім кольором. Колір шкіри не дозволяв адекватно оцінити гіпоксію. Ознак гемолізу не спостерігали. Голубий відтінок протримався понад 2 тижні, незважаючи на часті купання.

Повідомляється про випадкове внутрішньо маткове введення препарату в І триместрі. В доношеного немовляти не виявили несприятливих наслідків.

Множинні оклюзії клубової кишки виявили у 7 немовлят, народжених матерями з двійнями в 3 різних медичних центрах, яким вводили діагностично  внутрішньоамніотично метиленовий синій в один з амніотичних мішків на 15-17 тижнях гестації. Дози при цьому коливались в межах 10–30 мг. Четверо з немовлят потребували хірургічного лікування, інформація про інших 3 відсутня. Автори припустили, що причиною таких несприятливих наслідків був або гемоліз, або гостра гіпоксія кишечника, вторинна до індукованого метиленовим синім вивільнення норадреналіну з наступною вазоконстрикцією.

У 1992 році повідомили про атрезію порожньої та клубової кишки у двійні в Австралії.

Вищий ризик атрезії виявлено у близнюків в порівнянні з одноплідними вагітностями та у близнюків старших матерів. В одній з груп використали нерозведений 1% метиленовий синій, в 1 з 9 близнюків в групі з 40 багатоплідних вагітностей (22,5%) діагностовано атрезію, в порівнянні з 3 випадками серед 53 (5,7%), які зазнали впливу 0,25% розчину.

Третє повідомлення про вищенаведені ускладнення з’явилось у 1992 році. Метиленовий синій вводили внутрішньоамніотично в дозі 10-20 мг при 86 з 89 послідовних вагітностях двійнями для пренатального діагнозу. При 3 вагітностях барвник не використовувався з технічних причин. Атрезія клубової кишки виникла при 17 вагітностях (19%), в 15 з цих випадків було можливим з’ясувати, що тільки уражений плід зазнав впливу барвника. Всі ці діти потребували хірургічного втручання. Частина цього повідомлення також описує 67 новонароджених, яких лікували з приводу атрезії клубової кишки, 20 з яких були однією дитиною з двійні. З цих 20 дітей з двієнь 18 зазнали впливу метиленового синього при амніоцентезі в ІІ триместрі. Оскільки частота атрезії клубової кишки перевищувала очікувану і, оскільки, вважається, що цей діагностичний барвник призводить до таких дефектів, автори цього дослідження і супроводжуючий коментар рекомендували уникнення використання метиленового синього для вищеописаних цілей. Також наголошується на вазоконстрикторних властивостях метиленового синього як можливого механізму виникнення дефектів.

Коротке повідомлення 1993 року описало використання метиленового синього у жінок з двійнями, яким проводилась процедура амніоцентезу в Атланті, штат Джорджія, в період 1977-1991 років. Всього охоплено 195 жінок, 4 з них (2%) призначали метиленовий синій під час процедури. З 8 плодів в одного діагностовано аненцефалію (не має зв’язку з барвником), не виявлено жодного випадку атрезії кишечника.

Стаття 1993 переглянула тератогенність та несприятливі наслідки у новонароджених від внутрішньоамніотичного введення метиленового синього. Найчастішими несприятливими наслідками у новонароджених були гіпербілірубінемія, гемолітична анемія з або без тілець Гейнца, голубе забарвлення шкіри, іноді метгемоглобінемія та загибель плода. Також часто спостерігали респіраторний дистрес, але він може спричинятись іншими причинами. Виявленими структурними вадами були атрезія клубової кістки, але механізм ураження кишечника невідомий. Виходячи з фармакологічних властивостей барвника, найбільш ймовірним механізмом вважаються судинні порушення, спричинені звуженням артерій, індукованим метиленовим синім. Однак, іншими можливими механізмами була гіпоксія, індукована метгемоглобінемією та гемолітичною анемією, що призводило до відтоку крові від кишечника з виникненням ішемії та атрезії або прямий токсичний вплив барвника, проковтнутого з амніотичною рідиною.

Застосування препарату під час вигодовування:

Метиленовий синій проникав до молока корів та кіз після внутрішньовенного призначення. Концентрація в молоці через 4-36 годин після такого введення була вищою за визначену в крові.

Проте, ризик для немовляти не видається високим.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Використання цього препарату може бути субоптимальним в діагностичних цілях при неплідності та процедурі перенесення яйцеклітини та сперматозоїду до фалопієвої труби, де запліднення відбувається природнім шляхом (gamete intra-fallopian transfer (GIFT). Метиленовий синій асоціювався з несприятливим впливом на лютеїнові клітини людини in vitro, рухливість сперматозоїдів, проникнення через цервікальний слиз, з розщепленням ембріонів,  хоча барвник суттєво не знижував життєздатності сперматозоїдів.

Згідно з одним дослідженням метиленовий синій був тимчасово ефективним в контролі розростань у випадку пріапізму*.

Більше клінічне дослідження іспанських вчених припустило, що метиленовий синій може бути ефективною терапевтичною альтернативою при пріапізмі, індукованому інтракавернозним введенням вазоактивних препаратів.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 20.02.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

 Переглянуто редакційною колегією 20.02.2018 р.