АЛФЕНТАНІЛ

Група/призначення:

Наркотичний анальгетик, агоніст. Структурно подібний до фентанілу. Наркотичні (опіоїдні) анальгетики – це лікарські засоби природного (рослинного і тваринного), напівсинтетичного і синтетичного походження, що мають значний болезаспокійливий ефект з переважним впливом на ЦНС, а також здатність викликати психічну і фізичну залежність (наркоманію).

За типом впливу на опіоїдні рецептори поділяються на 3 групи:

1. Агоністи (морфін, метадон, фентаніл, тримеперидин (промедол – близький до меперидину), меперидин).
2. Агоністи-антагоністи (буторфанол, бупренорфін, пентазоцин, трамадол).
3. Антагоністи (налоксон, налтрексон).

Агоністи та агоністи-антагоністи використовують в якості анальгетиків, а антагоністи – при отруєнні морфноподібними препаратами (див. відповідні статті).

Альтернативні назви / синоніми: альфентаніл, алфента.

Діюча речовина: алфентаніл.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІІ триместрі.

Рекомендації при лактації:

Обмежений досвід застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Алфентаніл не є тератогеном для тварин  і, виходячи з досвіду застосування подібних препаратів, не очікується таких ефектів і в людини. Однак, відсутня інформація про використання препарату в період органогенезу. При використанні перед пологами можливе пригнічення дихання у новонародженого.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інструкцією до препарату високі дози алфентанілу протягом 10-30 днів в період вагітності у щурів та кролів призводили до ембріотоксичних наслідків. Ймовірно, це пов’язано з материнською токсичністю, оскільки споживання їжі та води, як правило, порушується при лікуванні високими дозами опіоїдів. У щурів введення алфентанілу постійно інфузійно підшкірно протягом 15 днів вагітності не призводило до несприятливих наслідків у потомства. Алфентаніл більш жиророзчинний та має більшу зв’язуваність з білками, аніж морфін. У овець та мавп препарат проникає через плаценту, але загальна концентрація у плода була нижчою за відповідний показник в плазмі матері.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Відсутні повідомлення про зв’язок алфентанілу при вагітності з вродженими вадами розвитку, проте також і відсутній досвід використання в І триместрі.

Алфентаніл швидко проникає через плаценту до плода. У 1986 році описали фармакокінетику та плацентарний трансфер алфентанілу після одноразової внутрішньовенної дози 30 мкг/кг. Повідомляється про призначення 5 жінкам при плановому кесаревому розтині (група А) та протягом тривалої епідуральної інфузії  (30 мкг/кг початкова доза, надалі інфузія 30 мкг/кг/годину) 5 жінкам з вагінальними пологами (група В). Загальне співвідношення алфентанілу пупкова вена : сироватка матері для всіх 10 жінок становило 0,29 (0,31 та 0,28 у групах А і В, відповідно). Співвідношення плід : мати для вільного (не зв’язаного) алфентанілу становило 0,97, що відображає зниження рівня α₁-кислого глікопротеїну (основний зв’язуючий протеїн препарату) у плода в порівнянні з матір’ю.

Алфентаніл призначали у вигляді тривалої інфузії (30 мкг/кг/годину як необхідний болюс* для дози 30 мкг/кг) через екстрадуральний катетер 16 жінкам у вагінальних пологах. Співвідношення пупкова вена : сироватка матері у 6 жінок коливалось в межах 0,221-0,576 (в середньому 0,33). У всіх 16 новонароджених середня оцінка за шкалою Апгар становила на 1-й, 3-й та 5-й хвилинах 8,56 (7-10), 9,60 (8-10) і 9,80 (9-10), відповідно, що відповідало контрольній групі. Однак, нейроповедінкова оцінка немовлят з використанням шкали Amiel-Tison (неврологічний статус та адаптаційні можливості новонароджених для оцінки впливу акушерських препаратів у доношених новонароджених) на 15-30 хвилинах життя виявила істотне зниження пасивного та активного тонусу і загального результату тестування в порівнянні з немовлятами контрольної групи. Первинні рефлекси та загальна оцінка при порівнянні з контрольною групою статистично не відрізнялись. При наступних обстеження не виявляли зміни смоктання (харчування) чи поведінки, коли вплив наркотичного препарату зникав.

Повідомляється про призначення алфентанілу в дозі 10 мкг/кг внутрішньовенно 21 жінці перед анестезією при плановому кесаревому розтині, що суттєво зменшувало пресорну відповідь на ларингоскопію і ендотрахеальну інкубацію при порівнянні з 16 жінками контрольної групи (р<0,01). В пологах середнє співвідношення плід : мати для алфентанілу становило 0,32, але виходячи з нижчих рівнів α₁-кислого глікопротеїну у новонароджених (33% від материнського) концентрація вільного алфентанілу у новонароджених та матерів є приблизно однаковою.

Повідомляється про використання алфентанілу внутрішньовенно безпосередньо перед початком анестезії при кесаревому розтині для зменшення гіпертензивних ефектів трахеальної інтубації у жінок з прееклампсією або у вигляді одноразової епідуральної ін’єкції (1 мг) в комбінації з тривалою епідуральною інфузією біпувакаїну перед вагінальними пологами.

Як і при застосуванні інших наркотичних анальгетиків агоністів потенційним ускладненням у новонародженого є пригнічення дихання, що швидко усувається налоксоном.

Застосування препарату під час вигодовування:

Алфентаніл проникає до грудного молока. Алфентаніл в дозі 50 мкг/кг внутрішньовенно призначили 9 жінкам, які не годували дітей, перед проведенням лігації маткових труб. При потребі додатково вводили 10 мкг/кг. Молозиво зібрали з правої залози через 4 години після останнього введення, а з лівої – через 28 годин. Середній рівень алфентанілу у молозиві становив через 4 години 0,88 нг/мл (0,21-1,56 нг/мл), через 28 годин – 0,05 нг/мл (0,11-0,26 нг/мл). Клінічне значення такого рівня препарату для немовляти, що знаходиться на грудному вигодовуванні, невідоме, але, як здається, несуттєве.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

При тестуванні in vitro алфентаніл продемонстрував часткове пригнічення рухливості сперматозоїдів людини. Невідомо, чи такий ефект буде присутнім у людини при впливі in vivo.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 15.01.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 17.01.2018 р.