МОРФІН

Група/призначення:

Наркотичний анальгетик, агоніст. Морфін отримують з насіння маку. Вплив морфіну також можливий через метаболізм його проліків* – кодеїну.

Наркотичні (опіоїдні) анальгетики – це лікарські засоби природного (рослинного і тваринного), напівсинтетичного і синтетичного походження, що мають значний болезаспокійливий ефект з переважним впливом на ЦНС, а також здатність викликати психічну і фізичну залежність (наркоманію).

За типом впливу на опіоїдні рецептори поділяються на 3 групи:

1. Агоністи (морфін, метадон, фентаніл, тримеперидин (промедол – близький до меперидину), меперидин).
2. Агоністи-антагоністи (буторфанол, бупренорфін, пентазоцин, трамадол).
3. Антагоністи (налоксон, налтрексон).

Агоністи та агоністи-антагоністи використовують в якості анальгетиків, а антагоністи – при отруєнні морфноподібними препаратами.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Діюча речовина: морфін.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІІ триместрі.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Морфін підвищує ризик вроджених вад при введенні великих доз вагітним хом’якам та мишам. Одне з досліджень виявило зростання частоти деяких вроджених вад, асоційоване з впливом опіоїдів на ранніх термінах вагітності.  Така залежність не підтверджена для морфіну.  При терапевтичному призначенні морфіну не спостерігається асоціації з великими вродженими вадами.  Як і для інших наркотичних речовин, високі дози або хронічне вживання перед пологами та в пологах призводить до неонатальної депресії або синдрому відміни. В США морфін широко призначався в пологах до середини 1940-х років, далі його замінили на меперидин.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Морфін та інші опіоїди викликають дефекти нервової системи у плодів хом’яків при введенні високих доз. Такий вплив було усунуто призначенням опіоїдних антагоністів. Морфін в експериментах проявив тератогенну дію у мишей, щурів та кролів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Повідомлення 2011 року від американського Національного дослідження попередження вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) інформує про статистично значиму асоціацію між вживанням опіоїдів в період від 1 місяця до та 3 місяців  після запліднення та наступними дефектами: дефектами міжшлуночкової перетинки (співвідношення шансів 2,7, 95% ДІ 1,1-6,3), дефектами міжпередсердної перетинки (2,0, 95% ДІ 1,2-3,6), гіпоплазією лівих відділів серця (2,4, 95% ДІ 1,4-4,1), розщілиною хребта (2,0, 95% ДІ 1,3-3,2), гастрошизисом (1,8, 95% ДІ 1,1-2,9). Автори вказують на обмеження цього дослідження: повідомлення жінок про вживання морфіну, відсутня інформація про його дозу та одночасний прийом інших препаратів.

У новонароджених від жінок, залежних від морфіну та інших опіоїдів може розвинутись синдром відміни у перші дні життя. Доза морфіну, яка може призвести до синдрому відміни невідома.

Як і всі наркотичні препарати морфін дуже швидко проникає через плаценту.

Спостерігали плацентарну вазоконстрікцію у терміні 27 тижнів у жінки, яка тривало лікувалась морфіном від больового синдрому.

У залежних від опіоїдів жінок при ультразвуковому скринінгу І триместру можливе зниження частоти серцевих скорочень у плодів.  Вживання в ІІІ триместрі асоціювалось із зменшенням дихальних рухів плода.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, в 70 випадках приймався морфін в І триместрі, в 448 – в будь-якому терміні вагітності. В жодній з груп не виявлено асоціації з великими та малими вродженими вадами. Знайдено можливу асоціацію між вживанням морфіну в будь-якому терміні (10 випадків) та паховою килою. Ці дані потребують додаткового незалежного підтвердження.

При призначенні в пологах опіоїди асоціюються з пригніченням дихання у новонароджених, при цьому такий зв’язок більш ймовірний для морфіну, ніж для меперидину .

Пренатальний або перинатальний вплив опіоїдів асоціюється з поведінковими порушеннями у новонароджених. Пов’язані з цими препаратами вроджені вади розвитку не виявлені.

Застосування препарату під час вигодовування:

Морфін проникає в грудне молоко в невеликій кількості. Повідомляється про інтратекальне (безпосередньо в лікворну систему) введення морфіну  жінці в період лактації  з мінімальною концентрацією препарату в сироватці та грудному молоці.

При дослідженні концентрації морфіну в грудному молоці 5 жінок  виявили співвідношення молоко:плазма на рівні 2,85, а максимальна концентрація морфіну в молоці склала 500 нг/мл. Повідомляється про випадок неочікуваної терапевтичної концентрації морфіну в немовляти від залежної мами, при цьому концентрація в грудному молоці була на вищенаведеному рівні, що припускає підвищений рівень екскреції морфіну. Мало ймовірно, що кількість  препарату, отримана немовлям, може спричинити пригнічення дихання або млявість, тому вживання морфіну не є протипоказанням для грудного вигодовування.

Американська академія педіатрії класифікує морфін як препарат в цілому сумісний з грудним вигодовуванням. Однак, довготривалі наслідки такого впливу невідомі.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Морфін та інші опіоїди пригнічують сексуальну активність у самців щурів шляхом зниження лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та тестостерону в крові. Це може бути опосередковано прямим впливом на яєчка і також пригніченням секреції ЛГ.

Пренатальне введення морфіну також асоціювалось зі зниженням функції яєчок та порушенням сперматогенезу. Повідомляється про групу з 30 пацієнтів, чоловіків та жінок в періоді пре- та постменопаузи, які отримували морфін інтратекально  для купування болі від незлоякісних захворювань. Виявлено гіпогонадизм з низькою концентрацією тестостерону або естрогену в поєднанні з низькою концентрацією гіпофізарних гонадотропінів. Після припинення прийому морфіну такі ефекти зникають.

Повідомлення з Таїланду щодо хронічного впливу морфіну інформує про асоціацію з індукцією галактореї у самців собакоподібних мавп.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 12.12.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 13.01.2016 р.