СУРМА

Група/призначення:

Хімічний елемент. Інша назва стибій, це метал, який міститься в свинцевих сплавах та є забруднювачем повітря.

Гідрид відомий як стібін (сурмянистий водень). Медичне застосування сполук сурми включає радіонуклідну сцинтиграфію та лікування деяких паразитарних інфекцій. Так, лейшманіоз лікують сполуками сурми, амфотерицином, мілтефозином. Курці можуть мати вищий рівень сурми. Медичні проблеми, пов’язані з лікуванням сурмою або промисловим впливом включають можливу кардіотоксичність.

Альтернативні назви / синоніми: сурми трихлорид.

Діюча речовина: сурма.

Рекомендації при вагітності:

Не очікується підвищення частоти вроджених вад розвитку.

Рекомендації при лактації:

Не очікується ризику при лікуванні матерів.  

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин не очікується підвищення ризику вроджених вад розвитку при впливі в період вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Сурма проникає через плаценту у мишей, щурів, хом’яків. Сурма в слідових концентраціях міститься в амніотичній рідині людини, що припускає деякий пасаж, принаймні, в середині вагітності. Сполуки сурми не були тератогенними у курчат, щурів, мишей, овець, хоча трихлорид сурми зменшував вагу щуренят на фоні материнської дози 0,1 мг/дл з питною водою. Сполуки сурми знижували вагу дитинчат при підшкірному введенні матерям дози 300 мг/кг/день протягом вагітності та лактації. Число життєздатних плодів також було зниженим при дозі 300 мг/кг/день. Оскільки інтоксикація сурмою може призводити до кардіоваскулярних аномалій, у щурів вивчали пренатальний вплив трихлориду сурми на судинну систему плодів. Відзначили підвищену реактивність судин до пресорів.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Російське дослідження не виявило підвищення частоти вроджених вад розвитку в дітей жінок з впливом сурми (інформація доступна тільки в абстракті).

Так само, без доступу до статті, повідомляється про лікування 16 вагітних в Бангладеш невідомою дозою солюсурміну (натрію сурми глюконат) з приводу лейшманіозу в терміні 16-22 тижнів вагітності. В 11 з 16 жінок відбулось переривання вагітності приблизно через 3 тижні після лікування. 5 вагітностей, які пролонгувались закінчились нормально, проте інформація щодо дітей не була надана.

Дослідження, при якому визначали в сечі матерів концентрацію кобальту, міді, миш’яку, кадмію, сурми, талію, свинцю в І та ІІІ триместрах вагітності не виявило статистично істотної асоціації між концентрацією металів та пізнавальною функцією, здатністю до цілеспрямованої діяльності та синдромом дефіциту уваги і гіперактивності* у дітей віком 4 років. Концентрація сурми в пуповині зворотно асоціювалась з вагою при народженні, але інтерпретація цих даних була ускладнена відсутністю корекції на велику кількість порівнянь.

Застосування препарату під час вигодовування:

Вважається, що сурма проникає до грудного молока в невеликій кількості. Середня фонова концентрація сурми в грудному молоці коливалась в межах 0,14-0,35 мкг/л. Повідомляється, що аналіз молока на наявність сурми проводили у випадку лікування матері пентавалентним солюсурміном протягом 14 днів, який продемонстрував, що немовля на грудному вигодовуванні отримає близько 0,3 мг/кг/день сурми або 1,6% материнської дози, скорегованої на вагу. Не очікується, що така доза  несприятливо впливатиме на дитину.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дослідження у щурів з використанням меглюміну антимоніату, введеного підшкірно вагітним тваринам не продемонструвало дефіциту кількості сперматозоїдів чи репродуктивної поведінки у потомства чоловічої статі на фоні дози до 300 мг/кг/день від 0 дня вагітності до відлучення від матерів.

Пероральне призначення самцям щурів та мишей доз до 1000 мг/кг 3 дні на тиждень протягом 4 тижнів (щури) та 5 днів на тиждень протягом 4 тижнів (миші) не призводило до несприятливого впливу на показники спермограми, вагу репродуктивних органів, гістопатологію яєчок.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 26.08.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.08.2018 р.