СОЛЮСУРМІН

Група/призначення:

Сполуки сурми. Це комплекси сурми, в яких метал знаходиться в пента- або тривалентному стані. Пентавалентні натрію сурми глюконати використовуються для лікування лейшманіозу і включають міостібін, пентостам (натрію стибоглюконат), меглюміну антимоніт, солюстібозан, стібатін. Тривалентний комплекс відомий як тріостан і використовується для лікування шистосомозу.

Альтернативні назви / синоніми:

Меглюміну антимоніт, солюстібозан, стібоглюконат-натрій, пентостам, стібатін, міостібін, тріостан.

Діюча речовина: сурма.

Рекомендації при вагітності:

Не очікується підвищення частоти вроджених вад розвитку.

Рекомендації при лактації:

Не очікується підвищеного ризику при потребі в лікуванні матері.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Сполуки сурми підвищують ембріолетальність та призводять до зниження ваги плодів в експериментальних тварин. Окремі випадки та серії досліджень вагітностей з впливом сурми включали повідомлення про втрату вагітностей та неонатальну загибель, але невідомо, чи це було пов’язано з інфекцією у матерів, з приводу яких ці препарати і призначалися.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Дослідження у щурів з використанням меглюміну антимоніту в дозі 900 мг/кг на 11 день вагітності або 300 мг/кг/день на 6-15 дні вагітності не виявило материнської токсичності чи зменшення ваги плодів в жодній з груп. Довший період лікування призводив до ембріолетальності та підвищення частоти аномалій атланту (першого шийного хребця), які виникали спонтанно у щурів.

В іншому дослідженні вагітним щурам вводили меглюміну антимоніт в дозах до 300 мг/кг/день, що не призводило до несприятливих наслідків у матерів. Друге дослідження у щурів з аналогічними дозами протягом вагітності та до відлучення виявило тільки незначне зменшення набирання ваги потомством жіночої статі.

Сполуки сурми не були тератогенними при тестуванні в курчат, щурів, мишей, овець, хоча сурми трихлорид призводив до зниження ваги щуренят при дозі 1 мг/л в питній воді.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Повідомляється про випадок використання меглюміну антимоніту при вагітності. 39-річну жінку з лейшманіозом лікували в ІІ триместрі протягом 20 днів. Народилась здорова доношена дитина, яка нормально розвивалась при обстеженні у віці 18 місяців. Інша жінка з вісцеральним лейшманіозом народила передчасно на 24 тижні вагітності після 5-денного лікування меглюміну антимонітом в дозі 850 мг/день. Новонароджений помер через 1 день.

В абстракті, без доступу до статті, повідомляється про лікування 16 вагітних в Бангладеш невідомою дозою солюсурміну з приводу лейшманіозу у терміні 16-22 тижнів вагітності. В 11 з 16 жінок відбулось переривання вагітності приблизно через 3 тижні після лікування. 5 вагітностей, які пролонгувались закінчились нормально, проте інформація щодо дітей не була надана.

Інше повідомлення описало 39 вагітних з вісцеральним лейшманіозом: 13 жінок (33%) в І триместрі, 16 (41%) в ІІ триместрі, 10 (26%) в ІІІ триместрі. 23 жінки лікувались натрію стибоглюконатом, 4 ліпосомальним амфотерицином В та натрію стибоглюконатом, 12 тільки ліпосомальним амфотерицином В. В групі монотерапії натрію стибоглюконатом зареєстрували 13 (57%) спонтанних абортів і жодного в інших двох групах. Додаткове повідомлення оцінювало 42 вагітних з вісцеральним лейшманіозом, яких лікували натрію стибоглюконатом. Спостереження за матерями та дітьми проводилось протягом року. Лікування починалось в середньому у 24,4±9,2 тижні вагітності. Жодна з жінок не мала малярії чи ВІЛ-інфекції. Дві жінки, які починали лікування в І триместрі мали самовільні викидні, 4 жінки померли від печінкової енцефалопатії на другому тижні лікування, в 2 наступили передчасні пологи. Один з новонароджених мав мієломенінгоцеле і помер у віці 2 годин життя, а інший помер від вісцерального лейшманіозу у віці 2 місяців.

Застосування препарату під час вигодовування:

Жінка в період лактації отримала 1 дозу натрію стибоглюконату в дозі 1 грам внутрішньовенно, далі внутрішньовенно 1,4 грами (біля 20 мг/кг сурми) на день протягом 14 днів. Середній пік концентрації становив 3,5 мг/л на 4-й годині після дози. Середня базова концентрація сурми в молоці коливалась від 0,14 до 0,35 мкг/л. Період напіввиведення сурми в молоці становив біля 6 годин з концентрацією 0,7 мг/л через 23 години після дози. Підраховано, що немовля на грудному вигодовуванні отримуватиме біля 0,3 мг/кг день сурми або біля 1,6% материнської дози, скорегованої на вагу. Не очікується, що така доза призведе до несприятливих ефектів у немовлят на грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дослідження у щурів з використанням меглюміну антимоніату, введеного підшкірно вагітним тваринам не продемонструвало дефіциту кількості сперматозоїдів чи репродуктивної поведінки у потомства чоловічої статі  на фоні дози до 300 мг/кг/день від 0 дня вагітності до відлучення від матерів.

Пероральне призначення самцям щурів та мишей доз до 1000 мг/кг 3 дні на тиждень протягом 4 тижнів (щури) та 5 днів на тиждень протягом 4 тижнів (миші) не призводило до несприятливого впливу на показники спермограми, вагу репродуктивних органів, гістопатологію яєчок.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 26.08.2018 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.08.2018 р.