КЛОПІДОГРЕЛЬ

Назва англійською мовою:  сlopidogrel.

Група/призначення:

Антитромботичні засоби, антиагреганти.

Альтернативні назви / синоніми: плавікс.

Діюча речовина: клопідогрель.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини – ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Клопідогрель не продемонстрував тератогенності в двох видів тварин, а обмежений досвід застосування у людини не дозволяє належно оцінити ембріо-фетальний ризик. Очевидна користь для матері значно перевищує невідомий ризик для ембріону/плода. Якщо стан жінки потребує лікування клопідогрелем, його не слід відміняти з настанням вагітності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у вагітних щурів і кролів з дозами, які у 65 та 75 разів відповідно перевищували рекомендовану для людини, виходячи з площі поверхні тіла.

Інформація щодо впливу на плід:

Клопідогрель є прямим інгібітором агрегації тромбоцитів, спричиненої аденозиндифосфатом (АДФ). Це проліки*, які трансформуються до активного метаболіту для пригнічення агрегації тромбоцитів.

Клопідогрель та його основний циркулюючий метаболіт пригнічують активність тромбоцитів. Активний метаболіт не ідентифіковано, він  селективно пригнічує зв’язування аденозиндифосфату (АДФ) з рецептором на поверхні тромбоцита та подальшу активацію комплексу GPIIb/IIIa під дією АДФ і таким чином пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Препарат показаний для зменшення атеросклеротичних подій (інфаркт міокарда, інсульт) у пацієнтів з атеросклерозом, підтвердженим попередніми випадками інфаркту міокарда, інсульту або встановленим захворюванням периферичних артерій.

Невідомо, чи клопідогрель або його активні та неактивні метаболіти проникають через плаценту у людини. Молекулярна вага неактивної основної сполуки припускає проникнення до ембріону/плода. Активний метаболіт залишається не ідентифікованим.

Повідомляється про жінку з анамнезом тромбоцитемії та інфаркту міокарда, яка отримувала хіміотерапію для нормалізації числа тромбоцитів для наступної процедури шунтування. Після втручання жінка завагітніла на фоні прийому аспірину в дозі 300 мг/день та тиклопідину в дозі 500 мг/день, але в ІІ триместрі вагітність перервалась – через 6 місяців після втручання. Жінці призначили клопідогрель в дозі 150 мг/день, дальтепарин (низькомолекулярний гепарин), які вона приймала протягом наступної вагітності. Клопідогрель відмінили за 10 днів до вагінальних пологів. Народилась здорова дівчинка вагою 3170 грам, з оцінкою за шкалою Апгар 9, 10, 10, 10 балів на 1-й, 5-й, 10-й, 60-й хвилинах відповідно. Не спостерігали кровотечі в пологах, загоєння після епізіотомії було нормальним. В плаценті не виявлено ознак інфарктів або депозитів фібрину. Немовля перебувало на штучному вигодовуванні, виписане додому на 5 добу після пологів.

У 43-річної жінки з діабетом та гіпертензією на 20 тижні VI вагітності діагностували гострий інфаркт міокарду. Жінка отримувала аспірин, нітрогліцерин, а потім тирофібан з гепарином для проведення перкутанної транслюмінальної коронарної ангіопластики та внутрішньо коронарного стентування. Жінку виписали через 5 днів з продовженням прийому аспірину, клопідогрулю, метопрололу. Наступний огляд не виявив відхилень у матері та плода.

Повідомляється про гострий інфаркт міокарду на 8 тижні вагітності у 44-річної жінки. Лікування було наступним: внутрішньо коронарне стентування, клопідогрель в дозі 600 мг, гепарин, внутрішньовенна 24-годинна інфузія ептифібатиду. Наступного дня жінці призначили клопідогрель, аспірин, пропранолол і виписали з лікарні. На 36 тижні вагітності проведено плановий кесаревий розтин, народилась здорова дитина.

38-річній жінці з вираженою ішемічною хворобою серця та артеріальною гіпертензією призначили клопідогрель (75 мг/день), аспірин (75 мг/день), лабеталол (200 мг/день), еноксапарин на 27 тижні вагітності. Через тиждень здійснено перкутанну коронарну інтервенцію для встановлення стенту з сиролімусом. На 35 тижні шляхом кесаревого розтину народився хлопчик вагою 2030 грам з оцінкою за шкалою Апгар 5 і 8 балів на 1-й і 5-й хвилинах відповідно.

43-річна жінка на 21 тижні вагітності перенесла гострий інфаркт міокарду і процедуру стентування. Надалі призначено клопідогрель в дозі 75 мг/день та аспірин в дозі 100 мг/день на 2 тижні, аспірин відмінили за тиждень до планового кесаревого розтину на 32 тижні вагітності і призначили гепарин. Народилась здорова дитина вагою 1967 грам, з оцінкою за шкалою Апгар 9 балів, виписана на 8 добу.

У 2009 році повідомили про 39-річну вагітну на 6 тижні з гострим інфарктом міокарду, якій прописали клопідогрель, аспірин, гепарин. Після стентування знову з’явився біль за грудиною, розвинувся тромбоз 3 коронарних артерій, який ліквідували абциксимабом  та внутрішньокоронарним аденозином. Протягом вагітності жінка лікувалась клопідогрелем і аспірином. На 41 тижні жінці призначено концентрат тромбоцитів, шляхом кесаревого розтину народилась дитина з наступними відхиленнями: відкрите овальне вікно, м’язовий дефект міжшлуночкової перетинки, помірна мітральна регургітація.  Це поширені з хорошим прогнозом вади.

5 повідомлень описали використання клопідогрелю вагітними, дві жінки протягом вагітності, інші починаючи з 10-го, 25-го і 31 тижнів вагітності. У 5 новонароджених не спостерігали відхилень.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання клопідогрелю в період лактації у людини. Молекулярна вага неактивної основної сполуки припускає екскрецію до грудного молока. Наслідки такого впливу на немовля невідомі.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
3. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” – https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK535609/.

Адаптовано 22.06.2022 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 22.06.2022 р.