ПЕРФЕНАЗИН

Група/призначення:

Піперазинове похідне фенотіазину. Нейролептик, антипсихотичний препарат, протирвотний засіб. Блокує дофамінові, гістамінові, серотонінові, альфа-адренергічні та м-холінергічні рецептори.

Покази: психічні та емоційні розлади, шизофренія, екзогенно-органічні та інволюційні психози, психопатія, неврози (страх, напруга), хронічний алкоголізм, премедикація, нудота, блювота (різного генезу, в т.ч. при променевій та хіміотерапії злоякісних новоутворень), гикавка, шкірний свербіж; для підвищення ефективності знеболювальної терапії.

Альтернативні назви / синоніми:

Трілафон. Комбіновані препарати, до складу яких входить перфеназин та амітриптилін*: дуо-віл, етрафон, тріавіл, тріптафен.

Діюча речовина:  перфеназин.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; відсутність відповідних даних у тварин.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Перфеназин може підвищувати частоту вроджених вад розвитку в експериментальних тварин при використанні високих доз. Обмежені дані про застосування у людини не продемонстрували зростання частоти вродженої патології.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Одне тератологічне дослідження у щурів при використанні доз в 40 – 300 разів вищих від рекомендованих для людини виявило зростання частоти розщілини піднебіння, ретрогнатії, мікромелії. При іншому дослідження також у щурів при використанні нижчих доз – в 1,5 та 14 разів вищих за терапевтичні не спостерігали несприятливого впливу на розвиток плодів. Інші дослідники повідомили, що дози перфеназину, які у 30 та 100 разів перевищують рекомендовані для людини спричиняли формування розщілини піднебіння у мишей та щурів, але не у кролів. Такі ефекти можуть викликатися пригніченням харчування в деяких тварин.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Доступні 2 повідомлення щодо народження дітей з вродженими вадами у жінок, які приймали перфеназин та інші препарати в І триместрі. На противагу цьому дані про 56 жінок, лікованих перфеназином в дозі 12 мг/день на ранніх термінах вагітності не свідчать про значиме зростання частоти вроджених вад.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) при моніторуванні 50282 пар мати-дитина виявив, що частота вроджених вад не перевищувала очікуваної у дітей 63 жінок, лікованих перфеназином в І триместрі та у 166, які приймали препарат в будь-якому терміні вагітності. Також не було виявлено негативної асоціації з частотою перинатальної смертності, зниженням ваги плодів, рівнем IQ у віці 4 років.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 140 новонароджених, які зазнали впливу перфеназину в І триместрі вагітності. Зареєстровано 5 (3,6%) великих вроджених вад при очікуваних 6. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 4/1 вроджені вади серцево-судинної системи, 0/0 полідактилія, 0/0 розщілина хребта, 0/0 розщілина обличчя, 0/0 редукційна вада кінцівки, 0/0 гіпоспадія. Кількість вроджених вад серця може припускати певну асоціацію, проте слід врахувати інші можливі чинники, такі як основне захворювання матері та прийом інших медикаментів.

У 1980 році описали випадок спроби суїциду комбінацією амітриптиліну (725 мг) та перфеназину (58 мг) на 8 день гестації. Немовля мало множинні вроджені вади розвитку: мікроцефалію, мікрогнатію, розщілину піднебіння, невизначені геніталії, деформації стопи, зміни дерматогліфіки.

У дітей жінок, яких лікували перфеназином з приводу психозу в ІІІ триместрі, спостерігали гіпертонію, тремор та інші неонатальні ускладнення.

Перфеназин призначають як проти блювотний засіб у пологах без будь-яких описаних несприятливих наслідків у новонароджених.

У 2011 році FDA оновило інформацію в інструкції до всіх антипсихотичних препаратів щодо прийому при вагітності, підкресливши ризик виникнення неонатальних ускладнень при прийомі в ІІІ триместрі. Ускладнення, такі як: екстрапірамідні порушення, що виникають в результаті допамінової блокади та седації, труднощі з диханням та годуванням, збудження, тремор, аномально знижений або підвищений м’язовий тонус. FDA класифікує ці ефекти як симптоми відміни, але вони також можуть свідчити про токсичність від залишкового впливу препарату. Ці ускладнення можуть самостійно зникнути або вимагати стаціонарного лікування.

Національні реєстри щодо вживання антипсихотичних препаратів при вагітності: в США – на базі Массачусетського загального госпіталю (National Pregnancy Registry for Atypical Antipsychotics, http://www.womensmentalhealth.org/pregnancyregistry/) та Австралії (http://clinicaltrials.gov/ct2/show/NCT00686946).

Також див. статтю Антипсихотичні препарати.

Застосування препарату під час вигодовування:

Підраховано співвідношення перфеназину в молоці та плазмі – 1,0, тобто дитина на грудному вигодовуванні отримає 0,1% материнської дози (1 пара мати-дитина). Хоча не було виявлено ознак неонатальних ускладнень у немовляти, доступним є повідомлення про випадок седації у іншого новонародженого, який отримав з молоком матері інший препарат групи фенотіазинів.
Американська академія педіатрії відносить перфеназин до препаратів, ефекти при грудному вигодовуванні яких невідомі, але можуть викликати занепокоєння.

Рішення про призначення перфеназину при вагітності слід приймати, беручи до уваги несприятливі ефекти нелікованого психозу у матері.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У мишей гіперпролактинемія, яка виникає в результаті тривалого лікування перфеназином, може викликати аденоміоз матки.

У чоловіків перфеназин асоціюється з можливим пріапізмом**, як і інші препарати групи фенотіазинів. Перфеназин, подібно до інших антипсихотичних препаратів, може викликати підвищення рівня пролактину. Гіперпролактинемія, в свою чергу, призводить до нерегулярності менструального циклу, галактореї, зниження лібідо та неплідності.

Адаптовано за матеріалами:

Адаптовано 26.11.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 14.12.2015 р.
Оновлено 15.02.2016 р.