ОРГАНОТИНОВІ СПОЛУКИ

Група/призначення:

Олово часто використовується в промисловості та побуті. У формі металу олово є відносно інертним і тому безпечно використовується для тари для зберігання продуктів (наприклад, покриті оловом залізні банки) та іншого обладнання для приготування їжі. Солі олова, а також комбінації з органічними молекулами (наприклад, триметил олово) також широко використовуються в сучасних продуктах, включно з консервантами в безалкогольних напоях, засобами проти карієсу, стабілізаторами в пластмасі, біоцидами (засоби для знищення шкідливих живих організмів).

Деякі органотинові сполуки добре абсорбуються з кишечника.

Альтернативні назви / синоніми:

Олово, диметил олово, триметил олово, триетил олово, трибутил олово.

Діюча речовина:  

Сполуки олова з органічними молекулами.

Рекомендації при вагітності:

При звичайному побутовому впливі ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

При звичайному побутовому впливі ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Олово як метал є інертним. Органотинові сполуки диметил олово, триметил олово, триетил олово та трибутил олово призводять до аномального розвитку ембріонів у щурів на фоні високих, токсичних для матерів доз. Такий високий рівень впливу може не відповідати тому, який зазнає людина від типових рівнів в навколишньому середовищі.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Трансплацентарний трансфер деяких з цих сполук олова продемонстровано у щурів. Диметил олова дихлорид використовується як стабілізатор у полівінілхлоридних трубах (ПВХ), якими транспортується питна вода. Оскільки ця сполука олова може вилуговуватися з ПВХ труб до води, то може потрапляти в організм в деяких випадках. У щурів високі дози цієї сполуки олова асоціювались у потомства з проблемами в навчанні, але диметилтин хлорид не спричиняє тератогенних ефектів у потомства з пренатальним впливом сполуки. Немає жодних ознак того, що аналогічні поведінкові ефекти виникають на фоні впливу з питною водою.

Репродуктивне дослідження у мишей з використанням високих доз хлориду олова виявило, що цей агент знижував виживання плодів та осифікацію скелету. Трибутилін не був ембріотоксичним у деяких видів риб. У щурів лікування дозами до 16 мг/кг/день або 200 мг/кг підвищувало частоту розщілини піднебіння, шийних ребер та/або рудиментарних поперекових ребер і знижувало вагу тіла плодів. Інше повідомлення дійшло висновку, що лікування вагітних щурів трибутил оловом в дозі 10 або 20 мг/кг/день протягом більшої частини вагітності затримувало осифікацію у плодів, що асоціювалось з нижчою концентрацією у матерів тироксину, а найвищі дози зменшували розмір посліду та вагу плодів. Найвищі дози також знижували набирання ваги матерями. Дибутилін, метаболіт трибутиліну, призводив до зростання частоти мальформацій у щурів внаслідок лікування матері дозою 5 мг/кг/день.

Лікування вагітних мавп дозою 2,5 або 3 мг/кг/день не підвищував частоти вроджених вад, хоча виживання плодів суттєво знижувалось. Материнська токсичність була присутня на фоні обох доз. Триеталтин та триметилтин можуть призводити до токсичного впливу на центральну нервову систему у дорослих та новонароджених тварин. Токсичний вплив на розвиток цих сполук олова детально досліджувався. У щурів пренатальний вплив триметилтину не спричиняв помітної токсичності у плодів за відсутності індукованої триметилтином материнської токсичності. Ці знахідки припускають, що більш зріла нервова система новонароджених щурів є більш чутливою до нейротоксичності триметилтину, аніж нервова система плода.

Інформація щодо впливу на плід:

Повідомляється про вагітність у людини з інцидентом впливу парів свинцю та олова без жодного видимого несприятливого впливу на вагітність.

Французьке повідомлення описало три випадки ектромелії (недорозвиток або відсутність кінцівок) у немовлят, чиїх матерів лікували протипаразитарним препаратом з вмістом основи олова.

Відсутні інші повідомлення, які б інформували про подібні випадки.

Дослідження, яке проводилось в Данії та Фінляндії, оцінювало потенційну асоціацію між концентрацією органотинових сполук в плаценті та розвитком крипторхізму. Було отримано суперечливі результати, підвищена концентрація органотинових сполук негативно асоціювалась з крипторхізмом в Фінляндії, але позитивно – в Данії. Автори дослідження зазначили, що концентрація органотинових сполук була дуже низькою в аналізованих плацентах. Число випадків крипторхізму також було низьким, 39 в Данії і 56 у Фінляндії. Автори припустили можливу незначну релевантність рівнів органотинових сполук в плаценті та часом розвитку крипторхізму.

Застосування препарату під час вигодовування:

Дибутилін та трибутилін, додані до питної води, яку споживають щури в період лактації, проникають до молока в дуже малій кількості. Невідомо, чи олово проникає до грудного молока людини.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Дослідження репродуктивної токсичності в двох поколіннях самців щурів виявило, що 125 ppm (parts per million; частин на мільйон) трибутил олова призводило до зменшення концентрації естрадіолу без зміни концентрації лютеїнізуючого гормону та тестостерону. Даних цих досліджень не достатньо для з’ясування, чи трибутил олова з харчуванням впливає на репродукцію самців шляхом пригнічення формування естрадіолу або підвищення його метаболізму і/або екскреції. Коли самців щурів годували низькими дозами трибутиліну протягом 30 днів, починаючи з пубертату, концентрації естрогену знижувались, а тестостерону не змінювались. Сперматогенез був значно зниженим.

Самки щурів, які отримували трибутиліну 100 нг/кг/день протягом 16 днів, продемонстрували істотне зниження регуляції естрального циклу. Хоча не виявлено різниці ваги тіла при порівнянні з контрольною групою та співвідношення вага органів/вага тіла для наднирників, печінки, матки, але співвідношення вага яєчників/вага тіла знижувалось. Дибутилін підвищував концентрацію прогестерону клітинами хоріокарциноми в людини in vitro. Клінічне значення цих знахідок невідоме. Трибутилін олово викликав зміни кількості адипоцитів та/або ліпідного гомеостазу у мишей без зміни ваги тіла. Повідомлення 2013 року припустило, що ці ефекти можуть передаватися через три покоління і ця властивість притаманна розиглітазону, який використали в якості позитивного контролю.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 10.11.2019 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 11.11.2019 р.