НАЛТРЕКСОН

Група/призначення:

Наркотичний анальгетик, антагоніст.

Наркотичні (опіоїдні) анальгетики – це лікарські засоби природного (рослинного і тваринного), напівсинтетичного і синтетичного походження, що мають значний болезаспокійливий ефект з переважним впливом на ЦНС, а також здатність викликати психічну і фізичну залежність (наркоманію).

За типом впливу на опіоїдні рецептори поділяються на 3 групи:

1. Агоністи (морфін, метадон, фентаніл, тримеперидин (промедол – близький до меперидину), меперидин).
2. Агоністи-антагоністи (буторфанол, бупренорфін, пентазоцин, трамадол).
3. Антагоністи (налоксон, налтрексон).

Агоністи та агоністи-антагоністи використовують в якості анальгетиків, а антагоністи – при отруєнні морфіноподібними препаратами.

Альтернативні назви / синоніми:

Антаксон, налтрексон-імплант (BUY REVIA (Naltrexone).

Діюча речовина: налтрексон.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; дані від експериментальних тварин припускають середній ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних, отриманих у тварин та обмежених даних про вживання у людини, при вагітності не очікується зростання частоти вроджених вад. Проте налтрексон впливає на деякі опіоїдні рецептори головного мозку, що, здається, має довготривалі наслідки. Це наркотичний антагоніст, який застосовується при передозуванні наркотичних анальгетиків, для лікування алкогольної та наркотичної залежності.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При введенні налтрексону не спостерігали зростання частоти вроджених вад у потомства лікованих при вагітності щурів чи кролів. Він також не порушує імплантації та виживання ембріонів мишей на ранніх стадіях вагітності. У самців щурів, які зазнали пренатального впливу препарату, спостерігали покращення чоловічої сексуальної поведінки, а у самок овець виявляли, навпаки, затримку. У дослідженнях впливу налтрексону на фертильність у щурів виявили значне зростання частоти псевдо вагітностей та зменшення числа вагітностей після парування при дозах, які в 16 разів перевищували рекомендовану для людини. У щурів та кролів спостерігали значне зростання ранніх втрат вагітностей при дозах, які у 5 та 18 разів перевищували рекомендовані для людини, відповідно. При дозах вищих за терапевтичну для людини в 32 та 65 разів, введених в період органогенезу в обох видів тварин, не спостерігали тератогенного впливу. При застосуванні налтрексон-імпланта (25мг) щурам з періоду концепції і протягом вагітності не виявлено впливу на морфологію мозку та зміну ваги плодів.

Оскільки у щурів не метаболізується метаболіт, який присутній у людини (6-β-налтрексол), потенційна репродуктивна токсичність останнього залишається невідомою.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

У щурів виявлено плацентарний трансфер препарату. У людини він не вивчався, проте молекулярна вага налтрексону це припускає.

Група австралійських клініцистів  повідомила про вживання таблеток та імплантів налтрексону 30 вагітними, залежними від наркотичних анальгетиків. З ,принаймні, 16 тижня вагітності призначався налтрексон до кінця терміну. Не виявлено несприятливих наслідків у обстежених після народження немовлят.

Два повідомлення 1993 року однієї групи дослідників описують вживання налтрексону (25-150 мг/день протягом 4-100 тижнів) 138 жінками з різного ступеня вираженості гіпоталамічним або гіперандрогенним порушенням функції яєчників. Було досягнуто 24 вагітності у 22 жінок. Налтрексон відмінили одразу при діагностиці вагітності. Результати цих вагітностей наступні: 4 ранні самовільні аборти, 6 народжень без додаткової інформації, 8 вагітностей тривало на момент повідомлення, відсутня інформація про 6 випадків.

Повідомляється про успішне лікування жінок з кломіфен-резистентною, нормогонадотропіновою ановуляцією. Призначали постійно 50 мг/день налтрексону самостійно або з періодичним введенням кломіфену (синтетичний стимулятор овуляції). У 19 з 22 жінок досягли овуляції та підтвердили 12 одноплідних вагітностей. Вживання налтрексону припиняли при діагностиці вагітності. Результати вагітностей включали 2 самовільні аборти та 8 незакінчених вагітностей на момент повідомлення.

Вплив на ефекти ендогенних опіоїдів.

Ендогенні опіоїди здаються важливими в якості медіаторів деяких механізмів розвитку. Ця властивість підвищує ймовірність впливу антагоністів, таких як налтрексон, на фізіологічний розвиток ембріону. Наприклад, вплив на курячі ембріони призводив до порушення  рухової активності ембріонів без видимого впливу на мозок та вагу. Деякі дослідники повідомляють про стимулюючий вплив налтрексону на розвиток плодів у гризунів.  Прискорений розвиток відмічали також у новонароджених та молодих дорослих гризунів. На основі цього припустили, що ендогенні опіоїди можуть пригнічувати соматичний розвиток.

Ендогенні опіоїди пригнічують пульсуючу секрецію лютеїнізуючого гормону (ЛГ). Виявлено, що налтрексон в експериментальних тварин та людини розгальмовує цю систему, що призводить до збільшення секреції ЛГ. Теоретично це може порушити фертильність, хоча переконливі дані щодо такого ефекту налтрексону відсутні. Одне невелике дослідження у жінок з функціональною гіпоталамічною аменореєю виявило, що ефекти налтрексону аналогічні таким у плацебо, але налтрексон асоціювався з підвищенням рівня овуляції.

Застосування препарату під час вигодовування:

Повідомляється про проникнення налтрексону та його метаболітів до грудного молока. Було підраховано, що немовля отримає 0,03% материнської дози налтрексону та 0,83% основного метаболіту 6-β-налтрексолу на основі аналізу зразків молока жінки, яка тривало приймала препарат. Загальна доза немовляти за 24 години склала 1,06%. Це 6-місячне немовля, яке знаходилось на грудному вигодовуванні нормально розвивалось. В його плазмі виявлявся тільки 6-β-налтрексол у невеликій кількості 1,1 мкг/л.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 12.12.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 14.01.2016 р.