ЕРЛОТИНІБ

Група/призначення:

Інгібітори протеїнкінази; антинеопластичний препарат. Це пероральний антинеопластичий препарат, який призначається в комбінації з гемцитабіном як перша лінія терапії прогресуючого неопаребельного первинного чи метастатичного раку  підшлункової залози. Ерлотиніб є інгібітором тирозинкінази рецепторів епідермального фактору росту людини 1 типу (Epidermal growth factor receptor; EGFR).

Інші препарати цього класу – гефітиніб, афатиніб.

Альтернативні назви / синоніми: тарцева.

Діюча речовина: ерлотиніб.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доступні чотири повідомлення про використання ерлотинібу при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають ризик, але обмежений досвід застосування при вагітності у людини не дозволяє краще оцінити ембріо-фетальний ризик. В 3 випадках спостерігали затримку внутрішньоутробного розвитку. Якщо жінка отримує ерлотиніб при вагітності, її слід інформувати про потенційний ризик.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. В цих видів тварин не спостерігали підвищення частоти ембріо-фетальної летальності, абортів, тератогенних ефектів в період органогенезу на фоні доз, які призводили до концентрації в плазмі на рівні отримуваної у людини при використанні дози 150 мг на добу, виходячи з AUC*. Однак, при введенні вагітним кролям дози, яка чинила вплив, втричі вищий за отримуваний при рекомендованій дозі для людини, відзначали материнську токсичність, асоційовану з ембріо-фетальною летальністю та абортами. Крім того, при введенні самкам щурів дози на рівні 0,3 і 0,7 від рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла, перед паруванням та протягом першого тижня вагітності, спостерігали підвищення ранніх резорбцій, що призводило до зменшення кількості живонароджених плодів. Досліджень карциногенності з ерлотинібом не проводилось. Чисельні тести генотоксичності були негативними, як і вплив на фертильність самців і самок.

Інформація щодо впливу на плід:

Ерлотиніб екстенсивно метаболізується печінкою до неактивних метаболітів. Період напіввиведення становить приблизно 32 години. Зв’язування з білками плазми, альбуміном і α-1 глікопротеїном – на рівні 93%.

Невідомо, чи ерлотиніб проникає через плаценту. Молекулярна вага та довгий період напіввиведення припускають такий трансфер. Однак, екстенсивний метаболізм та високий рівень зв’язування з білками плазми  обмежуватиме кількість препарату.

Окремі випадки.

Жінка  з метастатичним не дрібноклітинним раком легень отримала 6 циклів цисплатину, гемцитабіну, біфосфонатів, що призвело до стабілізації. Додаткового лікування не призначали протягом 12 місяців, допоки не почалось  прогресування, було призначено ерлотиніб в дозі 100 мг/день. Через 2 місяці діагностували вагітність. Вважається, що запліднення наступило в той момент, коли призначили ерлотиніб. Надалі ерлотиніб відмінили. На 42 тижні шляхом кесарського розтину народилась здорова дівчинка вагою 3490 грам.

Повідомлення 2011 року описало 38-річну жінку на 26 тижні вагітності, в якої діагностували рак легенів. Жінка ніколи не палила. Спочатку лікування включало ерлотиніб в дозі 100 мг/день, який через 2 тижні замінили гефітинібом в дозі 250 мг/день для прийому до завершення вагітності. На 36 тижні народилась здорова дитина вагою 2080 грам з оцінкою за шкалою Апгар 9 балів на 1-й хвилині. Через 6 тижнів вага дитини становила 2980 грам.

У 2012 році повідомили про 40-річну жінку з раком легенів, яка не палила. Вона отримувала ерлотиніб в дозі 150 мг на добу. Жінка завагітніла приблизно через 2 тижні після початку лікування і отримувала його до кінця вагітності. На 33 тижні вагітності діагностували маловіддя та затримку внутрішньоутробного розвитку. Шляхом кесаревого розтину народилась здорова дівчинка вагою 1600 грам з нормальними показниками за шкалою Апгар. У віці 4 місяців дитина важила 5200грам і була здоровою.

У 2015 році описали вагітність дихоріальною діамніотичною двійнею жінки, яка не палила, при якій у терміні 10 тижнів діагностували рак легень. Було призначено стереотаксичне опромінення в І триместрі, а на початку ІІ триместрі – ерлотиніб в дозі 150 мг на добу. В однієї дитини з двійні на 33 тижні діагностували затримку внутрішньоутробного розвитку. Ерлотиніб приймався за 72 години до пологів на 37 тижні. Новонароджені дівчатка мали вагу 2353 грам та 2438 грам (87-й перцентиль). У віці 12 місяців обоє дітей розвивались нормально. Концентрація ерлотинібу та його метаболітів в крові становила 25% та 10% від показника у матері, відповідно.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання ерлитонібу в період лактації. Молекулярна вага та довгий період напіввиведення припускають екскрецію препарату до грудного молока, проте екстенсивний метаболізм та високий рівень зв’язування з білками плазми обмежуватиме кількість активного препарату, який потрапить до немовляти. Вплив на немовля на грудному вигодовуванні невідомий, але потенційно токсичний.

Системна біодоступність ерлотинібу значно підвищується у дорослих при прийомі з іжею і подібне може виникати і в немовлят на грудному вигодовуванні. Тому, допоки не буде визначено дозу ерлотинібу в грудному молоці, найбезпечнішим вибором є відмова від грудного вигодовування. Виробник рекомендує припинити грудне вигодовування на період лікування ерлотинібом і ще 2 тижні після останньої дози.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501922/?term=erlotinib).

Адаптовано 22.11.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 23.11.2020 р.