Група/призначення:  

Кортикостероїд для місцевого застосування.

Альтернативні назви / синоніми: галцидерм.

Діюча речовина: галцинонід.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини – дані від експериментальних тварин припускають ризик (на основі даних про інші місцеві кортикостероїди).

Рекомендації при лактації: відсутня інформація.

Прийом під час вагітності (короткий висновок): 

Системні кортикостероїди при вагітності асоціюються з ризиком структурних аномалій і затримкою росту плоду у тварин та людини.

При місцевому застосуванні можлива системна абсорбція. Використання оклюзійних (герметичних) пов’язок посилює абсорбцію. Більше того, невідомо, чи це поглинання препарату призводить до вроджених вад та затримки розвитку плоду у людини, як це спостерігається при лікуванні системними кортикостероїдами (див. статтю Преднізолон).

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.  

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Відсутня інформація. Кількість препарату, яка абсорбується до системного кровотоку, невідома.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 22.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 23.08.2016 р.

Група/призначення:  

Кортикостероїд для системного застосування, мінералокортикоїд. Це фтороване похідне гідрокортизону.

Альтернативні назви / синоніми: кортінеф, флорінеф.

Діюча речовина: флудрокортизон.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини передбачають ризик.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Призначення кортикостероїдів при вагітності асоціюється з ризиком розщілини піднебіння і затримки росту плоду (див. статтю Преднізолон).

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід: 

Флудрокортизон успішно використовується в комплексній терапії хвороби Аддісона* при вагітності.

Повідомляється про пацієнтку, яка протягом 2 років до вагітності приймала флудрокортизон для лікування синдрому поступальної ортостатичної тахікардії і народила здорову дитину.

Згідно інструкції до препарату немовлята, народжені від матерів, які отримували високі дози флудрокортизону при вагітності, повинні спостерігатися на предмет гіпоадреналізму (недостатності кори наднирників).

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 21.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.08.2016 р.

Група/призначення:  

Кортикостероїд для місцевого застосування.

Альтернативні назви / синоніми: клодерм.

Діюча речовина: амцинонід.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини передбачають ризик.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Призначення кортикостероїдів при вагітності асоціюється з ризиком розщілини піднебіння і затримки росту плоду (див. статтю Преднізолон).

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 21.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.08.2016 р.

Група/призначення:  

Кортикостероїд для місцевого застосування.

Альтернативні назви / синоніми: псорком.

Діюча речовина: дифлоразону діацетат.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Нашкірне нанесення дифлоразону діацетату кролям порушує розвиток плоду.

Призначення кортикостероїдів при вагітності асоціюється з ризиком розщілини піднебіння і затримки росту плоду (див. статтю Преднізолон).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Нанесення препарату на шкіру вагітним кролям підвищувало частоту мертвонароджень та вроджених вад (розщілин піднебіння, вроджених вад серця, енцефалоцеле, омфалоцеле). У щурів не спостерігали тератогенних наслідків.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутня інформація. Повідомлення про пригнічення функції наднирників, індуковане вживанням мазі дифлоразону діацетату припускає істотний системний вплив препарату.

Загальні рекомендації  щодо безпечності використання цього та інших потужних місцевих стероїдів підкреслюють, що їх не рекомендовано використовувати на шкірі, яка характеризуються підвищеною проникливістю, включно з повіками, мошонкою, слизовими оболонками, а використання оклюзійних (герметичних) пов’язок  значно посилює системну абсорбцію.  

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація. Не рекомендується наносити на соски в період лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 21.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.08.2016 р.

Група/призначення:  

Кортикостероїд для місцевого застосування.

Альтернативні назви / синоніми:

Есперсон, топікорт, топізолон.

Діюча речовина: дезоксиметазон.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини передбачають ризик.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Призначення кортикостероїдів при вагітності асоціюється з ризиком розщілини піднебіння і затримки росту плоду (див. статтю Преднізолон).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Як і з іншими кортикостероїдами, лікування дезоксиметазоном вагітних мишей призводить до зростання частоти розщілини піднебіння (ця аномалія часто зустрічається у мишей під впливом кортикостероїдів). У щурів не спостерігали зростання частоти вроджених вад при фітотоксичних дозах. Згідно інструкції до препарату при підшкірно введених дозах, які в 3-30 разів перевищують рекомендовану для людини, отримувану з 0,25% маззю, підвищується частота вроджених вад у мишей, щурів та кролів.

Інформація щодо впливу на плід:  

Місцеві кортикостероїди можуть абсорбуватися, особливо при нанесенні на пошкоджену/уражену шкіру. Так, виражене системне поглинання дезоксиметазону виявлено у пацієнтів з псоріазом.

Хоча специфічного щодо дезоксиметазону аналізу не проводилось, епідеміологічні дослідження асоціюють кортикостероїди з розщілинами піднебіння. Одне з досліджень виявило асоціацію тільки при вживанні кортикостероїдів місцево. Аналіз тератологічних досліджень щодо кортикостероїдів дійшов висновку про відсутність зростання частоти вроджених вад розвитку, але асоціація з орофаціальними розщілинами не може бути виключена. Група авторів зазначає, що така асоціація з часом зменшується і припустила, що кофактором може служити діоксин із навколишнього середовища.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 21.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.08.2016 р.

Група/призначення:  

Кортикостероїд для місцевого застосування.

Альтернативні назви / синоніми: циклокорт.

Діюча речовина: амцинонід.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини передбачають ризик.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

При місцевому застосуванні абсорбується, особливо якщо накладається оклюзійна (герметична) пов’язка.

Призначення глюкокортикоїдів при вагітності асоціюється з ризиком розщілини піднебіння і затримки росту плоду (див. статтю Преднізолон).

Інформація щодо досліджень на тваринах: відсутня інформація.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 21.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 22.08.2016 р.

Група/призначення:  

Глюкокортикоїд для застосування в дерматології. Препарат системно абсорбується. Ускладненнями лікування кортикостероїдами є пригнічення функції наднирників та асептичний некроз кульшового суглобу, які зустрічаються і при місцевому застосуванні клобетазолу.

Альтернативні назви / синоніми:

Делор, дермовейт, карізон, кловейт, поверкорт, клобетазону бутират.

Діюча речовина: клобетазол.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини передбачають ризик.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Призначення глюкокортикоїдів при вагітності асоціюється з ризиком розщілини піднебіння і затримки росту плоду.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні ефекти кортикостероїдів можуть бути представлені преднізоном. Останній, як і природній глюкокортикоїд кортизон, призводить до розщілини піднебіння у мишей та щурів. Клобетазону бутират, стероїд, подібний до клобетазолу, викликав розщілину піднебіння у мишей та кролів при материнській дозі 1 мг/кг та 0,06 мг/кг, відповідно. Згідно інструкції до препарату призначення клобетазолу вагітним самкам в дозі 50 мг/кг/день призводило до зростання частоти резорбції плодів та зменшення числа живих плодів, але такі явища не спостерігали при нижчих дозах.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Проведено епідеміологічні дослідження для з’ясування впливу кортикостероїдів на формування розщілини піднебіння. Одне з таких досліджень виявило подібний вплив тільки місцево застосовуваних кортикостероїдів. Аналіз цих даних виявив відсутність зростання частоти вроджених вад при вживанні кортикостероїдів, але не виключив можливої асоціації препаратів з розщілинами.

Група дослідників виявила, що зв’язок між кортикостероїдами та орофаціальними розщілинами не є значним і припустила, що кофактором цього впливу може бути діоксин з навколишнього середовища.

Дослідження випадок-контроль, проведене в Угорщині, не виявило асоціації між вродженими вадами та впливом кортикостероїдів.

Дослідження випадок-контроль від Американського національного проекту запобігання вродженим вадам (National Birth Defects Prevention Study) щодо орофаціальних розщілин не виявило асоціації з прийомом кортикостероїдів в період вагітності. Клобетазол окремо не розглядався.

Пренатальний вплив кортикостероїдів асоціювався із затримкою росту плоду та підвищенням частоти низької ваги новонароджених. В деяких випадках такі наслідки спричинені основним захворюванням матері, через яке і призначались кортикостероїди (часто колагенози). Інші дослідники повідомили про затримку розвитку/росту плоду у пацієнток з трансплантацією нирки, яких лікували глюкокортикоїдами, незважаючи на хороші функції трансплантата та нормальний або злегка підвищений кров’яний тиск. Також доступні повідомлення про використання цих препаратів на пізніх термінах вагітності без виявлених несприятливих наслідків.

Існує стурбованість, що наслідки терапії глюкокортикоїдами, які проявляються у дорослих, можуть виникати і у плодів, що зазнали пренатального впливу. Так, у дорослих іноді виявляють катаракти. Повідомляється про новонародженого з вродженою катарактою, який при вагітності зазнав впливу преднізону. Цей дефект був подібний до описаного в дорослих, які приймають кортикостероїди (субкапсулярна катаракта). Повідомляється про випадок вродженої недостатності наднирників внаслідок пренатального впливу преднізону.

Інше повідомлення інформує про немовля з імуносупресію тривалістю 15 тижнів після народження, мама якого приймала високі дози преднізону та азатіоприну (імуносупресор); у дитини виявлено лімфоцитопенію та зниження концентрації імуноглобулінів, що не часто спостерігають у подібно лікованих немовлят.

Застосування препарату під час вигодовування:

Невелика кількість кортикостероїдів проникає до грудного молока. Відсутні повідомлення про несприятливі наслідки такого впливу.

Американська академія педіатрії відносить кортикостероїди преднізон та преднізолон до сумісних з грудним вигодовуванням препаратів.

Не рекомендується наносити клобетазол на ділянку сосків при грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 21.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 21.08.2016 р.

Група/призначення:

Синтетичний кортикостероїд для місцевого застосування.

Альтернативні назви / синоніми:

Акловат, афлодерм, аклометазону дипропіонат.

Діюча речовина: алклометазон.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини, дані про використання в експериментальних  тварин передбачають ризик.

Рекомендації при лактації: ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):  

Алклометазон порушує ембріональний розвиток в експериментальних тварин при дозах, токсичних для матері. Відсутні дані про використання у людини. В загальному призначення кортикостероїдів при вагітності асоціюється з ризиком розщілини піднебіння і затримки росту плоду (див. статтю Преднізолон).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у кролів при використанні високих доз продемонстрували виражену материнську токсичність, включно з нездатністю підтримувати вагітність, зниженням набирання ваги, смертю при дозах до 1200  мг/кг/день перорально або 0,75 мг/кг/день місцево.

У плодів, які вижили, спостерігали наступні зміни: затримку розвитку, розщілину піднебіння, флексорне положення кінцівок – ймовірно, за рахунок материнської токсичності.

Згідно з інструкцією до препарату приблизно 3% місцево-нанесеного алклометазону абсорбуються через 8 годин після контакту з непошкодженою шкірою здорових добровольців.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 21.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 21.08.2016 р.

Група/призначення:  

Глюкокортикоїд для місцевого застосування, офтальмологічний засіб.

Альтернативні назви / синоніми:

Десонат, десовен, трідесілон.

Діюча речовина: десонід.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини передбачають ризик.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Призначення глюкокортикоїдів при вагітності асоціюється з ризиком розщілини піднебіння і затримки росту плоду (див. статтю Преднізолон).

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно інструкції до препарату використання місцево 0,05% крему десоніду вагітним тваринам підвищувало ризик вроджених вад при дозі 600 мг/кг/день у щурів та 2000 мг/кг у кролів. Ці ефекти є характерними для кортикостероїдів. Не виявляли тератогенних наслідків при дозі 200 мг/кг у щурів та 600 мг/кг у кролів – дози, аналогічні до максимальної рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла.

Інформація щодо впливу на плід: відсутня інформація.

Застосування препарату під час вигодовування: відсутня інформація.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 21.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 21.08.2016 р.

Парвовірус В19 (парвовірус людини В19) – невеликий одноланцюжковий ДНК-вірус, який викликає інфекційну еритему у людини (п’яте захворювання, «хвороба відшльопаних щік») – епідемічну екзантему, при якій червоні щоки є основною рисою у дітей та грипоподібні симптоми з симетричними поліартралгіями у дорослих. Інфекція поширюється повітряно-крапельним шляхом. Для вихователів дитячх садків це професійне захворювання, а більшість жінок заражається від власних дітей. Інкубаційний період триває 4-14 днів, віремія виникає через 6-8 днів після зараження і триває 4-7 днів. Висипка розвивається через 16 днів після зараження, коли пацієнт вже не є заразним. 50% жінок вже мають антитіла до цього вірусу і тому не є вразливими до інфекції під час вагітності.

Синоніми:

Парвовірус людини В19, інфекційна ерітема, п’яте захворювання, парвовірус людини В19 та вагітність, інфекційна ерітема та вагітність, п’яте захворювання та вагітність.

Парвовірусна інфекція під час вагітності (короткий висновок):

Парвовірусна інфекція В19 при вагітності може призводити до інфекції плоду з анемією та водянкою. Для лікування водянки плоду при вираженій анемії призначають внутрішньоутробне переливання крові.

Інформація щодо впливу на тварин:

Парвовірусна інфекція асоціюється з підвищеною частотою абортів та мертвонароджень у свиней. Парвовіруси, які викликають інфекцію у тварин, не представляють ризику для людини (крім вірусу В19).

Інформація щодо впливу на плід:

Повідомлення про окремі випадки.

Повідомляється про парвовірусну інфекцію при вагітності протягом 6 тижнів, яка асоціювалась з міокардитом, міозитом, офтальмологічними аномаліям у плода, при перерваній вагітності  у терміні 11 тижнів. Хоча це повідомлення припускає виникнення вроджених вад внаслідок парвовірусної інфекції, автори наголошують, що парвовірус В19 асоціюється радше з несприятливим наслідком – достатньо вираженим набряком плоду, який закінчується спонтанним перериванням або народженням здорової дитини, якщо вагітність збереглась.

Інші дослідники привертають увагу до випадків з васкулітом або прямим зараженням ембріональних тканин, що призводило до утворення рубців в центральній нервовій системі або серці, включно з стенозом водогону, гідроцефалією та полімікрогірією.

Повідомлення з Японії описує парвовірусну В19 інфекцію у плода, що призвело до кардіомегалії та міокардиту з вторинним перикардитом. Плід помер з вираженою анемією, водянкою, серцевою недостатністю у терміні 22 тижні. Автори припустили, що міокардит є механізмом розвитку парвовірусної водянки плоду. Вважається, що такі серйозні наслідки зустрічаються з частотою 10%.

Кілька повідомлень асоціюють парвовірусну інфекцію у вагітних до 20 тижня з трансплацентарною трансмісією вірусу та неімунною водянкою, анемією, загибеллю плоду.  Однак, при інфікуванні після 20 тижня вагітності також спостерігали неімунну водянку та загибель плоду. Повідомляється про 2 випадки парвовірусної інфекції із загибеллю плоду та новонародженого без анемії.

Повідомляється про 4 вагітних жінок з виявленими антипарвовірусними IgM в період епідемії. В 3 випадках у померлих плодів діагностовано водянку, в одного – аненцефалію. В рев’ю цієї групи авторів зазначено, що несприятливі результати вагітностей при парвовірусній інфекції, включно з самовільним абортом та внутрішньоутробною загибеллю,  зустрічаються в 38% випадків.

Доступні повідомлення про парвовірусну інфекцію, коли водянка з імунологічним підтвердженням розвинулась тільки в одного плоду з двійні.

Повідомляється про вагітну з серологічним підтвердженням парвовірусної інфекції та клінічною картиною прееклампсії. У плода була виражена водянка з анемією, діагностованою при кордоцентезі (забір пуповинної крові). Без лікування клінічні прояви інфекції зникли, як і водянка. В термін народилась дитина з гепатоспленомегалією, яка добре почувалась у віці 3 місяців життя.

Інше повідомлення описує 2 плодів з водянкою, в яких ознаки парвовірусної інфекції  зникли без лікування.

Група лікарів, виходячи з досвіду локалізованого спалаху парвовірусної інфекції В19, припустила, що частота водянки плоду особливо висока у матерів з асимптомним перебігом інфекції. Оскільки до цього ризик для плоду оцінювали тільки у жінок з симптомами парвовірусної інфекції, припустили, що ризик насправді є вищим за 10%.

Повідомляється про 28-річну китаянку з альфа-таласемією (аутосомно-рецесивне захворювання), в якої виявили холодові антитіла аутоімунної гемолітичної анемії та транзиторну апластичну кризу, спричинені парвовірусом В19 у терміні 20 тижнів вагітності. Проводилось лікування імуноглобуліном та високими дозами дексаметазону до народження здорової дитини.

Епідеміологічні дослідження.

Дослідження випадок-контроль в Данії порівнювало зразки крові І триместру (отримані на 8-12 тижнях) 2918 жінок з втратою вагітності  до 22 тижня та 8429 жінок контрольної групи з народженими живими дітьми. Виявлено підвищений рівень IgM парвовірусу В19 у жінок з самовільними втратами вагітностей (співвідношення шансів 1,71, 95% ДІ 1,02-2,86).

Одне дослідження повідомляє про 4 з 6 вагітних жінок з серологічними доказами парвовірусної інфекції, які народили здорових дітей.

В іншому повідомленні інформується про сероконверсію* в 1% вагітних в період парвовірусної епідемії. Також описується група з 192 жінок з мертвонародженнями та спонтанними абортами, які не мали вищу за контрольну групу частоту серологічних доказів недавньої інфекції.

Дослідження випадок-контроль щодо 206 жінок в Греції не продемонструвало статистично значимої асоціації між парвовірусною інфекцією та самовільними викиднями.

Проспективний аналіз 39 вагітностей з доказами впливу парвовірусу виявив 2 викидні та 37 народжених живими, частота викиднів – 5%. В жодної дитини не спостерігали водянки.

Британська група вчених дійшла висновку, що трансмісія вірусу до плоду може виникати в 25–33% жінок з гострим інфікуванням при вагітності, несприятливі наслідки при цьому реєструються у приблизно 9% плодів.

Повідомлення з Вірджинії (США) інформує, що з 259 уражених жінок 52 були інфіковані без ознак у плодів.

Проспективне дослідження з охопленням 1610 вагітних в Барселоні, Іспанія, підрахувало частоту вертикальної трансмісії на рівні 25% та частоту втрати плодів – 1,66%.

Обсерваційне когортне дослідження в групі 236 вагітних з серологічними доказами гострої парвовірусної інфекції оцінило частоту водянки плоду  – 4,2% (10/236, 95% ДІ 2,1-7,7) для всіх вагітностей та 10,6% (10/94, 95% ДІ 5,218,7) для жінок, інфікованих між 9 та 20 тижнями вагітності. Виявлено тільки 1 випадок внутрішньоутробної загибелі з водянкою в останній групі.

У 1716 жінок з 3 і більше спонтанними абортами в анамнезі отримали зразки крові в межах 9 тижня вагітності після останньої втраченої вагітності. В 9,31% жінок виявлено IgM до парвовірусу В19, що, на думку авторів, не часто асоціюється з самовільними викиднями І триместру.

Прогноз та лікування.

Група дослідників припустила, що підвищення материнської концентрації альфафетопротеїну може бути чутливим маркером раннього інфікування плоду парвовірусною інфекцією та свідчити про несприятливий прогноз.

Патогенез парвовірусної інфекції пов’язаний зі спорідненістю парвовіруса до еритроїдних клітин-попередників та виникненням апластичних кризів. Хоча забір крові плоду може допомогти при оцінці впливу парвовірусу на плід, використання трансфузій для подолання апластичних криз не було рекомендованим у 1987 році.

Обсерваційне дослідження 1995 року запропонувало внутрішньоматкові трансфузії  при важкому ураженні плодів до 32 тижня вагітності.

Японські дослідники повідомили про успішне введення гамаглобуліну плодам інтраперитонеально для лікування водянки плоду, уникаючи ризиків від процедури переливання крові плоду.

4 дослідження повідомили про відсутність істотних ускладнень при аналізі віддалених результатів спостереження за дітьми з пренатальною/материнською парвовірусною В19 інфекцією. Інше дослідження повідомляє про загибель 1/3 плодів, яким проводилось внутрішньоутробне переливання крові через водянку, вторинну до парвовірусної інфекції. Серед тих, що вижили, в 1/3 виявлено затримку розвитку при наступних тестуваннях. Автори інформують про можливе ураження центральної нервової системи при парвовірусній інфекції, що не підтримано іншими дослідниками.

Результати японського сероепідеміологічного дослідження щодо парвовірусної В19 інфекції серед вагітних були наступними: 107 випадків загибелі плодів та 21 випадок водянки плоду – щорічно внаслідок впливу парвовірусу.

Інколи летальна кількість крововтрати ускладнювала внутрішньоутробну трансфузію у парвовірус-інфікованих жінок. Група вчених привертає увагу до вираженої тромбоцитопенії, яка може супроводжувати парвовірусну інфекцію і рекомендує визначати кількість тромбоцитів, а при значенні нижчому за 50 x 10(9)/L, додатково проводити переливання тромбоцитів, якщо проводиться процедура. Інша група авторів вважає, що при заборі крові та внутрішньоутробній трансфузії погіршується тромбоцитопенія у плоду.

Американська колегія акушерів-гінекологів у 2015 році рекомендувала моніторинг вагітних з гострою парвовірусною інфекцією, підтвердженою серологічно, на предмет анемії плоду шляхом проведення серійних ультразвукових досліджень, але при цьому не рекомендує проводити рутинний скринінг вагітних на парвовірус В19.

Парвовірусна  інфекція під час вигодовування:

Антипарвовірусні В19 IgG виявляються в грудному молоці. Автори дослідження припустили, що присутність цих антитіл може забезпечувати імунітет до парвовірусу В19 у немовлят на грудному вигодовуванні.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У чоловіків: повідомляється про можливу асоціацію між парвовірусною В19 інфекцією та підвищеним ризиком герміногенних пухлин яєчок.

Відомо, що парвовірус проникає до сперми у свиней.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 20.08.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 21.08.2016 р.