АФАТИНІБ

Група/призначення:

Інгібітори протеїнкінази; антинеопластичний препарат. Це інгібітор тирозинкінази, який призначається як лікування першої лінії пацієнтів з метастатичним недрібноклітинним раком легенів, якщо пухлина містить делецію 19-го або мутацію заміщення 21-го екзону рецептора епідермального фактору росту (Epidermal growth factor receptor; EGFR).

Інші препарати цього класу – гефітиніб, ерлотиніб.

Альтернативні назви / синоніми: афатініб.

Діюча речовина: афатиніб.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання афатинібу при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин припускають ризик, але відсутність досвіду застосування у людини не дозволяє належно оцінити ембріо-фетальний ризик. Жінкам, які приймають афатиніб рекомендовано використовувати ефективну контрацепцію протягом всього періоду лікування та ще 2 тижні після закінчення.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у щурів та кролів. У вагітних щурів спостерігали не повну або затримку осифікації і зменшення ваги плодів на фоні дози, вдвічі вищій за рекомендовану для людини, виходячи з AUC*.

У кролів доза на рівні 0,2 від рекомендованої для людини, призводила до підвищення частоти постімплантаційних втрат. Відмічали аборти на пізніх термінах та материнську токсичність. На фоні дози 0,7 від рекомендованої для людини спостерігали зменшення ваги плодів, підвищення частоти низькорослих особин, вісцеральних та дермальних варіацій.

Досліджень карциногенності не проводилось. В тесті Еймса (Ames) на мутагенність граничну відповідь спостерігали з одним штамом бактерій, однак, всі інші дослідження були негативними.

У самців щурів, які отримували дозу на рівні рекомендованої для людини, відзначали зменшення або відсутність сперматозоїдів. Загальні репродуктивні дослідження також відзначали апоптоз в яєчках та атрофію сім’яних пухирців і простати. У самок щурів на фоні дози на рівні 0,63 від рекомендованої для людини відзначали зменшення жовтого тіла та збільшення постімплантаційних втрат внаслідок ранньої резорбції та зменшення ваги яєчок на фоні всіх доз.

Інформація щодо впливу на плід:

Період напіввиведення афатинібу становить 37 годин, а рівень зв’язування з білками плазми – 95%.

Невідомо, чи афатиніб проникає через плаценту у людини. Молекулярна вага препарату та високий рівень зв’язування з білками припускають, що плацентарний трансфер буде обмеженим, але довгий період напіввиведення збільшуватиме потенційний вплив на ембріон/плід.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання афатинібу в період лактації. Молекулярна вага та високий рівень зв’язування з білками (95%) припускають обмеження екскреції препарату до грудного молока, проте довгий період напіввиведення (37 годин) може збільшувати кількість екскретованого препарату. Вплив на немовля на грудному вигодовуванні невідомий, але потенційно серйозний. У дорослих найчастішими побічними наслідками є діарея, висипка/дерматит, акне, стоматит, пароніхія, сухість шкіри, зниження апетиту, свербіж. Якщо жінка приймає афатиніб, годуючи дитину, останню слід моніторувати на предмет цих ефектів. Однак, допоки не буде накопичено достатньо інформації, найбезпечнішою рекомендацією буде уникнення грудного вигодовування. Виробник афатинібу рекомендує припинити грудне вигодовуванні у випадку лікування препаратом та ще на два тижні після закінчення прийому препарату.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.
2. База даних “Drugs and Lactation Database (LactMed)” (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK501922/?term=afatinib).

Адаптовано 23.11.2020 р.:
Еріка Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 23.11.2020 р.