ФЕНОКСИБЕНЗАМІН

 Група/призначення:

Альфа-адреноблокатор, антигіпертензивний препарат.

Альфа-адреноблокатори – препарати, які знижують периферичний опір судин – симпатоміметики.

Покази: лікування артеріальної гіпертензії, вторинної до феохромоцитоми.

Альтернативні назви / синоніми: дибензилін, феноксібензамін.

Діюча речовина: феноксибензамін.

Рекомендації при вагітності:

Сумісний; користь для матері перевищує ризик для плода.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Лікування вагітних з феохромоцитомою знижує ризик материнської та фетальної смертності, особливо після 24 тижня вагітності, коли хірургічне втручання асоціюється з такими несприятливими результатами. Не повідомляється про несприятливий вплив не немовля, але можливе виникнення гіпотензії у новонародженого.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Виробник повідомляє про тестування у тварин та експерименти in vitro, які продемонстрували карциногенність та тератогенність препарату. Контрольовані дослідження у тварин не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Одне дослідження повідомляє про плацентарний трансфер феноксибензаміну. 22-річна жінка з феохромоцитомою отримувала феноксибензаміну 10 мг тричі на день та лабеталол (комбінований альфа- та бета-адреноблокатор) в дозі 100 мг тричі на день протягом 26 днів, починаючи з 33 тижня вагітності. Останню дозу феноксибензаміну жінка отримала за 2 години до пологів. Середня концентрація препарату в пуповині, плазмі матері та амніотичній рідині становила 103,6, 66 та 79,3 нг/мл, відповідно. Співвідношення пуповина:плазма матері становило 1,6. Зразки сироватки новонародженого, відібрані на 32-й та 80-й годинах життя, містили наступну концентрацію препарату: 22,3 нг/мл та не визначалися (рівень детекції 10 мг/мл), відповідно. Новонароджений хлопчик вагою 2475 грам мав пригнічення дихання, гіпотонію при народженні та гіпотензію протягом перших 2 днів життя. Дитину виписали додому на 14 день в нормальному стані. Причина гіпотензії не встановлена, вона могла виникнути від обох препаратів.

Відсутня інформація про лікування феноксибензаміном в І триместрі.

Оскільки феохромоцитома зустрічається відносно рідко, доступна інформація про невелику кільксть випадків призначення феноксибензаміну при вагітності. При 24 вагітностях лікування розпочинали в ІІ або ІІІ триместрах і воно тривало від 1 дня до 35 тижнів. В 24 випадку препарат призначили з 10 тижня вагітності тривалістю 25 тижнів до народження здорового хлопчика вагою 2665 грам шляхом кесаревого розтину.

Інші 18 вагітностей закінчились народженням здорових дітей до видалення феохромоцитоми (14 кесаревий розтин, 4 вагінальні пологи). У деяких випадках діти мали затримку розвитку, ймовірно, вторинну до важкої гіпертонії у матері допочатку лікування, але всі вижили. Повідомляється про випадок призначення феноксибензаміну на 17 тижні вагітності протягом 7 днів до хірургічнгої резекції пухлини. Вагітність продовжувалась, шляхом термінових вагінальних пологів, народилась здорова дівчинка.

Повідомляється про 4 випадки загибелі плодів, але тільки 2 з них на фоні фармакотерапії захворювання матері: 1) після смерті матері на 2 день після оперативного видалення метастатичної феохромоцитоми на 5-6 місяцях вагітності; 2) медичний аборт на 12 тижні при хірургічному видаленні феохромоцитоми; 3) лікування феноксибензаміном розпочато на 7 місяці вагітності, відбулась загибель плода; 4) 15-річна вагітна на 25,5  тижні вагітності три дні приймала феноксибензамін як підготовку до операції. На 3 день лікування наступив розрив оболонок, гіпертонічний криз, який потребував інфузії феноксибензаміну. Невдовзі відбувся спонтанний аборт; плід з вираженою затримкою розвитку.

Низька частота материнської смертності (4%; 1 з 24) та смертності плодів (9%; 2 з 22) при застосуванні альфа-блокади феноксибензаміном є значно кращим показником, ніж смертність при ускладнених не діагностованою феохромоцитомою вагітностях. Рев’ю 1971 року щодо 89 випадків неочікуваних пухлин повідомляє наступний рівень материнської та фетальної смертності: 48% та 54,4%, відповідно. Новіший аналіз надає частоту материнської та фетальної смертності без альфа-блокади: 9% та 50%, відповідно. При врахуванні всіх випадків застосування альфа-блокади рівень материнської смертності становив 3% (1 з 29), фетальних втрат – 19% (5 з 27; 2 випадки виключені з аналізу, оскільки загибель плодів наступила на момент діагностики).

Доступна інформація про довготривале спостереження (2-8 років) за дітьми з пренатальним впливом феноксибензаміну – всі 3 дітей були здоровими.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про прийом феноксибензаміну в період лактації. Молекулярна вага препарату припускає його проникнення до грудного молока.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Феноксибензамін призначається для лікування еректильної дисфункцї. Деякі вчені висловлюють побоювання щодо ведення малих доз препарату в печеристе тіло, оскільки це може викликати ускладнення від місцевого подразнення до канцерогенезу. Інколи таке використання феноксибензаміну може викликати пріапізм*.

Пероральне призначення феноксибензаміну також покращує відтік сечі у чоловіків з доброякісною гіпертрофією простати. Проте дані про ефективну дозу в цьому випадку є суперечливими, як і частота виникнення побічних ефектів (закладеність носа, запаморочення, еректильна дисфункція). Деякі дослідники вважають, що пероральна доза 10-20 мг/день ефективна у покращенні відтоку сечі та поєднаних симптомів, але подвійне сліпе дослідження не продемонструвало значимого впливу на симптоми доброякісної гіпертрофії простати при дозі 10 мг/день. Інші дослідники відмічають відсутність довготривалих спостережень при такій терапії.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 15.10.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 17.10.2016 р.