ВНУТРІШНЬОМАТКОВА ІНСЕМІНАЦІЯ ТА ВАГІТНІСТЬ

Внутрішньоматкова інсемінація (ВМІ) – введення попередньо відібраних сперматозоїдів чоловіка або донора в порожнину матки.

При ВМІ в період, максимально наближений до овуляції, спеціально оброблену сперму вводять у порожнину матки. Далі в організмі жінки запліднення відбувається природним шляхом. Проведення ВМІ можливе як у природному менструальному циклі, так і в циклі стимуляції зростання фолікулів.

Внутрішньоматкова інсемінація спермою донора (ВМІСД) – введення попередньо відібраних сперматозоїдів донора з банку донорської сперми в порожнину матки.

Синоніми:

Штучна інсемінація та вагітність.                       

Вагітність за допомогою внутрішньоматкової інсемінації (короткий висновок):

Не очікується зростання частоти несприятливих результатів вагітностей.

Інформація щодо впливу на плід:

В минулому використовували як свіжу, так і заморожену сперму. З 1998 року законом дозволяється використовувати тільки заморожену сперму, яка зберігається в банку сперми.

Інсемінація обробленою спермою ВІЛ-позитивних чоловіків може знизити ризик трансмісії до ВІЛ-негативних жінок. Такий метод використовується в певних популяціях для серодискордантних* сімейних пар з інфікованими чоловіками, незважаючи на обмежені докази його безпечності. Мета-аналіз 2014 року випадків внутрішньоматкової інсемінації в серодискордантних парах з інфікованим чоловіком не виявив доведеної ВІЛ-трансмісії у 8212 пар.

У рідкісних випадках можливі анафілактичні реакції на інсемінацію через чутливість до бичачого сироваткового альбуміну, який використовується при обробці зразків сперми. Також рідко спостерігають інфекції органів малого тазу.

Проводилось дослідження з порівнянням частоти самовільного переривання при вагітностях в результаті інсемінації донорською спермою, свіжою та замороженою, яке не виявило різниці між двома групами та загально популяційною частотою.

Англійське джерело повідомляє про результати китайських досліджень. Результати 7123 вагітностей внаслідок  інсемінації донорською спермою: 1415 клінічних вагітностей (19,9%),  1221 нормальне народження (86,29%), 169 абортів (11,94%), 6 немовлят з вродженими вадами розвитку (0,43%), 19 ектопічних вагітностей (1,34%). Не виявлено інфекцій, які передаються статевим шляхом. Не виявлено значимої різниці в частоті абортів, вроджених вад, ектопічних вагітностей при порівнянні з природнім заплідненням. Застосування екстракорпорального запліднення та запліднення яйцеклітини одним сперматозоїдом (ІКСІ) призводять до вищої частоти настання вагітностей, ніж внутрішньоматкова інсемінація.

Група вчених у 2001 році повідомила, що підвищений вміст  свинцю (неорганічна сполука) в еякуляті корелював з порушенням плодовитості донорської сперми.

Невелике австралійське дослідження 2012 року не виявило підвищеного ризику вроджених вад при вагітностях з інсемінацією донорської сперми. Австралійське дослідження 1999 року із залученням 1552 вагітностей з інсемінацією донорської сперми не виявило підвищеної частоти передчасних пологів, низької ваги новонароджених, багатоплідних вагітностей, перинатальної смертності, вроджених вад, співвідношення статей.

Як і слід було очікувати при такому ретельному моніторингу вагітностей, частота втручань в пологах, включаючи застосування акушерських щипців, кесаревого розтину була підвищеною. Це дослідження також виявило підвищену частоту прееклампсії (співвідношення шансів 1,4, 95% ДІ 1,2-1,8).

В групі вагітностей, які наступили при інсемінації донорською спермою виявлено 3 дітей з трисоміями. Епідеміологічне дослідження, яке проводилось для оцінки цих даних, виявило вищу, за очікувану (по віку) частоту трисомії у дітей жінок, запліднених за допомогою інсемінації донорською спермою. Сучасніше дослідження у Франції з охопленням понад 11000 вагітностей не виявило доказів зростання частоти прееклампсії, завмерлих плодів, вроджених вад, але частота трисомії 21 (синдрому Дауна) була підвищеною. Як відзначають деякі автори, частота цієї патології може відображати вік жінок, до яких застосовується інсемінація донорською спермою для настання вагітності. При порівнянні групи з 261 немовляти, зачатого за допомогою внутрішньоматкової інсемінації з контрольною групою, не виявлено різниці в частоті низької ваги.

В двох групах неплідних пар, до яких застосували стимуляцію овуляції та внутрішньоматкову інсемінацію для запліднення, частота низької ваги новонароджених, недоношеності, трисомії 21 була підвищеною.

Як зазначалось раніше, ці результати можуть залежати швидше від факторів неплідності, ніж застосованого методу лікування.  Дослідження 2014 року в Барселоні виявило підвищений ризик вад сечостатевої системи у немовлят, запліднених штучною інсемінацією – 24,4% в порівнянні з 13,8% у немовлят, народжених при природньому заплідненні. В дослідження включили 45 немовлят, народжених за допомогою штучного запліднення. Данське дослідження з охопленням 6338 одноплідних вагітностей за період 2007-2012 років виявило, що діти, народжені внаслідок штучної інсемінації спермою чоловіка, мали підвищений ризик передчасних пологів, низької ваги при народженні, малості для гестаційного віку при порівнянні з дітьми від спонтанних запліднень.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).

Адаптовано 25.04.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 28.04.2016 р.