БЕКЛОМЕТАЗОН
Група/призначення:
Глюкокортикоїди. Інгаляційний препарат для лікування бронхіальної астми.
Альтернативні назви / синоніми:
Беклазон-еко, беклофорт, кленіл, ванцерил.
Діюча речовина: беклометазон.
Рекомендації при вагітності: сумісний.
Рекомендації при лактації:
Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.
Прийом під час вагітності (короткий висновок):
Призначення глюкокортикоїдів при вагітності в деяких дослідженнях асоціюється з ризиком розщілини піднебіння і затримки росту плода. Такі ускладнення радше зустрічаються при системному застосуванні, ніж інгаляційному. Згідно спільної заяви американської колегії акушерів та гінекологів та американської колегії щодо алергії, астми та імунології від 2000-го року беклометазон та будесонід (глюкокортикоїд) визнані інгаляційними кортикостероїдами вибору для лікування астми при вагітності.
Інформація щодо досліджень на тваринах:
При тестуванні у мишей та кролів спостерігали токсичність у вигляді зростання частоти резорбції плодів та розщілин губи/піднебіння, як і при використанні інших кортикостероїдів. При введенні високих доз вагітним мавпам інгаляційно та з харчуванням щурам спостерігали, що зменшення виживання плодів та їхньої ваги асоціювалось з материнською токсичністю, але при цьому не виявляли зростання частоти вроджених вад.
Інформація щодо впливу на плід:
Наводимо дані різних досліджень.
Коротке повідомлення 1975 року інформує про 7 здорових немовлят, матері яких лікувались беклометазоном інгаляційно понад 6 місяців.
Також повідомляється про 45 вагітностей у 40 жінок, які отримували беклометазон. Доза коливалась від 4 до 16 інгаляцій в день (в середньому 9,5), при кожній інгаляції виділяється 42 мкг препарату. Спостерігали проспективно за 33 вагітностями, з них 3 закінчились абортом, як вважається, не через бронхіальну астму. 42 вагітності закінчились народженням 43 живих немовлят. У 6 немовлят була мала вага при народженні, включно з 3 передчасно народженими (до 37-го тижня). Не спостерігали недостатності наднирників у немовлят. В одного доношеного новонародженого виявили вроджену ваду серця (подвійний дефект міжшлуночкової перетинки, артеріальна протока, субаортальний стеноз). Мама лікувала астму також і преднізолоном, теофіліном (диуретик, кардіостимулянт, бронходилятатор), епінефрином (адреналін, симпатоміметик, бронходилятатор, не глікозидний кардіотонічний засіб). Окрім того, мати страждала цукровим діабетом та шизофренією, в зв’язку з чим приймала флуфеназин (антипсихотичний препарат) та інсулін. Відомо, що вади серця у плоду асоціюються з діабетом у матері.
В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками виявлено 395 новонароджених, які зазнали впливу беклометазону в І триместрі вагітності. Зареєстровано 16 (4,1%) великих вроджених вад при очікуваних 16. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад: серцево-судинної системи, полідактилії, розщілини хребта, орофаціальних розщілин, редукційних вад кінцівок, гіпоспадії. В цих групах не виявлено жодного випадку. Отримані дані не підтримують асоціацію між препаратом та вродженими вадами розвитку.
Проспективне подвійне сліпе, подвійно плацебо-контрольоване рандомізоване дослідження 2004 року порівнювало вживання беклометазону (194 жінки) та теофіліну (191 жінка) для лікування помірно вираженої астми при вагітності. Середній гестаційний вік в обох групах при рандомізації становив 20 тижнів. Не виявлено значимої різниці між двома групами в частоті загострення захворювання, але набагато менше жінок припинили прийом бекламетазону через побічні ефекти. Також не спостерігали різниці при аналізі результатів вагітностей.
Дослідження 2004 року аналізувало вплив інгаляційних кортикостероїдів на зменшення ваги при народженні, передчасні пологи, вроджені вади у вагітних з астмою. Це були наступні препарати: беклометазон (N=277), флутиказон (N=132), тріамцинолон (N=81), будесонід (N=43), флунізолід (N=25). При порівнянні із загально- популяційними даними не виявлено зростання частоти немовлят з малою вагою, малих для гестаційного віку, передчасно народжених та з вродженими вадами розвитку.
У 2007 році повідомили про лікування беклометазоном інгаляційно 29 вагітних без негативних наслідків для плодів та жінок.
Шведський медичний реєстр народжень (Swedish Medical Birth Register) не виявив зростання частоти вроджених вад у дітей 602 жінок, як лікувались беклометазоном при вагітності.
Дослідження випадок-контроль проекту щодо запобігання вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study) охопило дітей з певними вродженими вадами (діафрагмальна кила, атрезія стравоходу, атрезія тонкого кишківника, аноректальна атрезія, дефекти нервової трубки, омфалоцеле, вади кінцівок) для вивчення зв’язку з препаратами для лікування астми. Серед матерів дітей з однією з вад 0,43% приймали беклометазон в порівнянні з 0,17% матерів контрольної групи. Спостерігали незначно вищу частоту вживання протизапальних препаратів матерями дітей з аноректальтною атрезією та протизапальних препаратів разом з бронходилятаторами в групі омфалоцеле.
Нелікована астма при вагітності шкодить як матері, так і плоду, тому ймовірний ризик від беклометазону при вагітності є меншим, ніж госпіталізація при загостренні астми та лікування системними кортикостероїдами.
Продемонстровано, що інгаляційне введення беклометазону є настільки ж ефективним як і перорально введений преднізон при контролі симптомів астми з легким та помірним перебігом. Щоденна доза 400 мкг інгаляційного препарату (2 вдохи 4 рази на день) приблизно дорівнює 7,5 мг преднізону при лікуванні астми. При важчій формі астми призначення беклометазону дозволяє знизити дозу преднізону.
Данське національне когортне дослідження народжень (Danish National Birth Cohort) повідомляє про значне зростання ризику виникнення ендокринних та метаболічних порушень у дітей при використанні інгаляційних глюкокортикоїдів. В цьому дослідженні тільки 5,4% зазнали впливу беклометазону при вагітності. Не виявлено жодного іншого несприятливого наслідку вживання інгаляційних глюкокортикоїдів пренатально.
Одне дослідження повідомляє, що частота побічних наслідків від використання інгаляційного беклометазону була значно нижчою за таку при призначенні системних кортикостероїдів для лікування астми. Однак, у 45-77% пацієнток, які лікувались беклометазоном, розвивався асимптомний орофарингеальний кандидоз, в зв’язку з чим рекомендується полоскати рот після кожної інгаляції.
Застосування препарату під час вигодовування:
Невідомо, чи беклометазон проникає в грудне молоко. Оскільки інші кортикостероїди проникають в невеликій кількості до грудного молока, очікується, що беклометазон також потрапляє в молоко. Повідомляється про 3 жінок, які приймали беклометазон в період лактації, без інформації щодо впливу на плід.
Американська академія педіатрії вважає системні кортикостероїди сумісними з грудним вигодовуванням.
Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):
Згідно з інструкцією до препарату при введенні беклометазону вагітним щурам знижувався рівень запліднення при пероральних дозах, які у 390 разів перевищували максимальну рекомендовану для людини (мг на м²). При застосуванні 1/10 частини дози не спостерігали впливу на фертильність.
У собак при пероральнй дозі 0,5 мг/кг/день (в 40 разів перевищує максимальну рекомендовану для людини добову інтраназальну дозу) спостерігали пригнічення естрального циклу. Але при введенні дози 0,33 мг/кг/день протягом 12 місяців не виявляли жодних змін.
Вплив беклометазону на фертильність у людини невідомий.
Адаптовано за матеріалами:
- Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org)
- Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.