АДАЛІМУМАБ

Група/призначення:

Селективний імунодепресант, рекомбінантне людське моноклональне антитіло (lgG1), яке містить пептидні послідовності людини. Нейтралізує біологічні ефекти фактору некрозу пухлин-альфа (ФНП-альфа). Покази до призначення: активний ревматоїдний артрит середнього та важкого ступенів, активний псоріатричний артрит, активний анкілозуючий спондиліт, хвороба Крона.

Альтернативні назви / синоніми: хуміра.

Діюча речовина: адалімумаб.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Доклінічні дослідження у мишей та мавп не показали несприятливого впливу адалімумабу та подібних антитіл на плід. Користь від лікування матері адалімумабом перевищує ймовірність ризику для плоду.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Згідно з інформацією, підсумованою в інструкції до препарату, не виявлено побічних ефектів у потомства мавп, яких лікували дозою 100 мг/кг щотижня.  Ця доза, принаймні, в 266 раз вища за рекомендовану для людини, беручи до уваги концентрацію препарату в плазмі. При введенні вагітним мишам подібного антитіла до фактору некрозу пухлин-альфа (ФНП-альфа) не виявлено негативного впливу на виживання та морфологічний розвиток плодів. Також не відмічено несприятливого впливу на імунну систему потомства, крім зниження експансії клітин селезінки у плодів жіночої статі. Це спостереження можливо не є клінічно значимим.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Перш за все важливим є той факт, що було створено реєстр для проспективного спостереження за вагітними  з аутоімунними хворобами, які приймають цей препарат (http://www.pregnancystudies.org/ongoing-pregnancy-studies/autoimmune-studies/).

Препарат проникає через плаценту. Повідомляється про випадок, коли вагітна припинила приймати препарат у терміні 16 тижнів, а його значима концентрація визначалася в материнській та пуповинній крові через 21 тиждень, при пологах.

З 26 вагітностей з вживанням адалімумабу в однієї дитини діагностовано крипторхізм та мікроцефалію.

Повідомляється про народження здорової дитини 34-ти річною жінкою, яка тривалий час лікувала хворобу Крона до вагітності, а також протягом всієї вагітності приймала адалімумаб та преднізон (2005 рік).

В огляді, який подано до FDA щодо негативних наслідків ліків, які є антагоністами до ФНП-альфа, повідомляється про 61 вроджену ваду розвитку при 41 вагітності. Жодна з аномалій не була пов’язана з адалімумабом. Визначалась частота самовільного переривання вагітності серед 130 вагітностей, при яких вживалися антагоністи до ФНП-альфа  до або під час запліднення, і виявлено, що ця частота вища, коли такі препарати вживаються в період запліднення і становить 24% в порівнянні до вживання до зачаття – 17%  відповідно, та в порівнянні з контрольною групою – 10%. Ця стаття не уточнює термін встановлення вагітності, що є важливим показником самовільних викиднів, які вже можна діагностувати.

Дослідження 2014 року надає результати проспективного нагляду за 83-ма вагітностями, при яких жінки приймали антагоністи до ФНП-альфа. Ця група жінок порівнювалася з вагітними з аутоімунними захворюваннями, які не лікувалися антагоністами до ФНП-альфа. Не виявлено зростання частоти вроджених вад розвитку ні від адалімумабу, ні від інших антагоністів до ФНП-альфа.

У 2011 році Всесвітній конгрес гастроентерологів дійшов консенсусу щодо біотерапії хвороби Крона адалімумабом і характеризував його як препарат з низьким ризиком та сумісний з періодом запліднення та вагітності, принаймні, в перших двох триместрах.   Щодо вживання в ІІІ триместрі, то це є можливим клінічним варіантом.

Застосування препарату під час вигодовування: 

В одному з повідомлень описано жінку, яка лікувала хворобу Крона адалімумабом до 30  тижня вагітності. Через 4 тижні після пологів лікування було продовжено в дозі 40 мг підшкірно. Визначення  концентрації препарату в сироватці матері та грудному молоці протягом наступних 8 днів виявило, що концентрація адалімумабу в молоці становить 1% материнської відповідно. Автори повідомлення вважають, що завдяки протеолітичній активності ферментів кишечника немовляти вплив на його імунну систему буде не значним.

В двох повідомленнях описуються жінки, які приймали адалімумаб: одна 40 мг на тиждень, друга – раз на 2 тижні протягом вагітності та лактації. Обидва новонароджені при огляді у 6 місяців виявилися здоровими.

Ще одне повідомлення описує двох жінок, яких лікували адалімумабом протягом вагітності та лактації. В першому випадку концентрація препарату в сироватці на перший день після пологів становила 4900 нг/мл у матері та 8400 нг/мл в новонародженого. Через 21 тиждень після пологів і 7-й день після останнього прийому адалімумабу концентрація становила 6700 нг/мл та 4,83 нг/мл в материнській сироватці та грудному молоці відповідно (тобто в грудному молоці зафіксовано 0,07% материнського рівня). Концентрація в сироватці немовляти не визначена. В другому випадку концентрація через 8 тижнів після пологів і 7 днів після останнього прийому була 5500 нг/мл в материнській сироватці та 4,88 нг/мл в молоці (0,09% материнського рівня). Концентрацію в сироватці малюка було неможливо визначити. Обоє дітей при огляді у віці 15 місяців були здоровими.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

В двох дослідження описують жінок, які лікували адалімумабом імунологічне безпліддя в ході підготовки до штучного запліднення. Не відмічалось зростання частоти вроджених вад і було покращення у виживанні ембріонів на ранній стадії розвитку.

Не виявлено несприятливих впливів на параметри сперми у 23 чоловіків, які лікували спондилоартрит адалімумабом або подібним препаратом. Інше дослідження 2014 року 10 чоловіків із спондилоартритом виявило наступні результати: показники сперми на початку лікування були гіршими, ніж в контрольній групі, а після 1-го року терапії адалімумабом покращилися.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 01.06.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 18.06.2015 р.
Оновлено 09.10.2015 р.