ПСЕВДОЕФЕДРИН

Група/призначення: симпатоміметик, адренергетик.

Альтернативні назви / синоніми: судафед, теросім.

Комбіновані препарати: ефіна (псевдоефедрин, трипролідин), каффетін колд (псевдоефедрин, парацетамол, декстрометорфан, аскорбінова кислота), грипекс (псевдоефедрин, парацетамол, декстрометорфан), грипмакс (псевдоефедрин, парацетамол, декстрометорфан), зестра (псевдоефедрин, цетиризин), фервекс (псевдоефедрин, парацетамол, хлорфенірамін), фасторик плюс (псевдоефедрин, парацетамол, трипролідин), трайфемол (псевдоефедрин, трипролідин, гвайфенезин), тайленол (псевдоефедрин, парацетамол, декстрометорфан, хлорфенірамін), тайлол (псевдоефедрин, парацетамол, хлорфенірамін).

Діюча речовина: псевдоефедрин.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик, не рекомендований в І триместрі.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Псевдоефедрин слід уникати при вагітності через його вазоконстрикторну активність та дані ряду досліджень випадок-контроль, які припустили деяке підвищення частоти гастрошизису, геміфаціальної мікросомії, атрезії тонкого кишківника. Хоча обмежені дані про використання у людини припускають такий ризик при впливі псевдоефедрину в І триместрі, цей ризик є низьким і може бути ідентифікованим тільки дослідженнями випадок-контроль. Більше того, ризик може виникати при комбінації псевдоефедрину з іншим препаратом, а не самостійно. Такі дані потребують підтвердження і допоки цього не має, найкращою рекомендацією є уникнення використання псевдоефедрину в І триместрі.

У випадку використання деконгестантів (судинозвужувальні препарати) після І триместру краще вибрати препарат, який містить тільки один активний інгредієнт (а не один комбінований). Це попереджає вплив на плід інших, можливо, непотрібних агентів. Також слід чітко дотримуватись рекомендованих доз.

При призначенні псевдоефедрину слід враховувати, що він може звужувати кровоносні судини, що, в свою чергу, може підвищувати кров’яний тиск.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Симпатоміметичні аміни є тератогенними в деяких видів тварин.

Інформація щодо впливу на плід:

Псевдоефедрин – це симпатоміметик, який використовується для полегшення симптомів алергічних порушень та інфекцій верхніх дихальних шляхів. Це частий компонент патентованих сумішей з вмістом антигістамінних та інших інгредієнтів. Таким чином, важко відокремити вплив самого псевдоефедрину на плід від ефектів інших препаратів та самого захворювання.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина, 3082 з яких зазнали впливу в І триместрі симпатоміметичних препаратів. В будь-якому терміні вагітності вплив відбувався у 9719 випадках. В І триместрі виявлено асоціацію між препаратами групи симпатоміметиків та малими аномаліями, паховою килою, клишоногістю. Однак, ці дані потребують незалежного підтвердження.

В моніторинговому дослідженні  Michigan Medicaid Recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 940 новонароджених з впливом псевдоефедрину в І триместрі. Всього виявлено 37 (3,9%) великих вроджених вад при 40 очікуваних. Специфічні дані доступні для 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): серцево-судинної системи – 3/9; полідактилії – 3/3; розщілини хребта – 0/0; орофаціальних розщілин – 2/2; редукційних вад кінцівок – 0/2; гіпоспадії – 0/2. Ці дані не підтримують асоціації між препаратом та вродженими вадами розвитку.

Дослідження випадок-контроль, результати якого були опубліковані у 1992 році, повідомило про істотне підвищення відносного ризику (3,2 95% ДІ 1,3-7,7) при використанні псевдоефедрину в І триместрі та 76 випадками гастрошизису. 2142 немовлята з іншими вадами склали контрольну групу. Відносний ризик для інших препаратів був наступним: саліцилати 1,6; ацетамінофен (парацетамол) 1,7; ібупрофен 1,3; фенілпропаноламін 1,5. Оскільки деякі з цих препаратів є вазоактивними, а дизрупція омфаломезентеріальної артерії вважається причетною до виникнення гастрошизису, то дослідники порівняли використання в І триместрі псевдоефедрину та інших препаратів у зв’язку з гетерогенною групою вроджених вад, крім гастрошизису, які мають підтверджене або припущене судинне походження. В цій групі відносний ризик був приблизно однаковим. Ці дані припустили, що асоціація між псевдоефедрином та іншими препаратами і гастрошизисом може виникати внаслідок захворювання матері.

Ретроспективне дослідження випадок-контроль, яке проводилось у 1995-1999 роках, повідомило у 2002 році результати опитування матерів у 206 випадках гастрошизису, 126 випадках атрезії тонкого кишківника та 708 контрольної групи стосовно використання ліків та захворювань. Період між пологами та опитуванням становив <6 місяців у всіх випадках. Ризик гастрошизису підвищувався з аспірином (2,7, 95% ДІ 1,1-5,9), зі всіма препаратами з псевдоефедрином (1,8, 95% ДІ 1,0-3,2), зі всіма з ацетаамінофеном (парацетамол) (1,5,95% ДІ 1,1-2,2), з псевдоефедрином разом з ацетоамінофеном (4,2, 95% ДІ 1,9–9,2). Ризик атрезії тонкого кишківника був підвищеним зі всіма препаратами з псевдоефедрином (2,0, 95% ДІ 1,0–4,0) та псевдоефедрином разом з ацетамінофеном (3,0, 95% ДІ 1,1–9,0). Однак, при застосуванні псевдоефедрину самостійно (монопрепарат) ризик становив для гасторошизису та атрезії тонкого кишківника 0,7 (0,2-2,1) та 1,1 (0,5-2,9), відповідно. Гіпертермія (повідомлена опитуваними), інфекції верхніх дихальних шляхів, алергія не асоціювались з підвищеним ризиком цих обох вроджених вад розвитку. Також не виявлено істотної асоціації з фенілпропаноламіном, ібупрофеном, антигістамінними препаратами, гвайфенезином, декстрометорфаном. Результати підтвердили асоціацію підвищеного ризику гастрошизису з аспірином, продемонстрованого попередніми дослідженнями. Однак, дані щодо псевдоефедрину підняли питання стурбованості відносно взаємодії між препаратами та можливим впливом захворювання матері.

Абстракт 2005 року оглянув вплив на плід псевдоефедрину після І триместру. Два аналізи фармацевтичних даних від закладів охорони здоров’я виявили 9 немовлят з вродженими вадами серед 902 випадків впливу, що не припускає асоціації з вродженими вадами в цілому. Однак, дослідження випадок-контроль продемонстрували, що вплив деконгестантів (судинозвужувальні агенти) в І триместрі пов’язаний з підвищенням ризику, від невеликого до помірного, гастрошизису, атрезії тонкого кишківника, геміфаціальної мікросомії. Більше того, цей ризик підвищується у випадку, якщо мати палить тютюн.

У 2006 році повідомили дані Шведського медичного реєстру народжень (Swedish Medical Birth Registry) відносно пренатального впливу пероральних деконгестантів. 2474 жінки повідомили про такий вплив, з них 2304 використовували тільки фенілпропаноламін, 136 – фенілпропаноламін з цинаризином, 23 – тільки псевдоефедрин, 11 – два з цих препаратів. Порівняння проводилось з 1771 жінкою якій призначили пероральний деконгестант після І триместру. Ризик будь-якої вродженої вади в групі 2474 жінок становив 0,96, 95% ДІ 0,80-1,16.

Два дослідження випадок-контроль знайшли асоціацію між дефектами нервової трубки та використанням псевдоефедрину в І триместрі. Дослідження, використавши телефонне опитування, припустило асоціацію між пренатальним використанням псевдоефедрину, фенілпропаноламіну, аспірину, ібупрофену (як група загалом) та геміфаціальною мікросомією у дітей (2,0, 95% ДІ 1,1-3,9).

Не виявлено статистично істотних асоціацій у дослідженні випадок-контроль із залученням 1283 вагітностей між впливом псевдоепінефрину та вадами ока, вуха, дефектом міжшлуночкової перетинки, коарктацією аорти, дефектом ендокардіальних подушок, пілоростенозом, атрезією або стенозом тонкого кишківника, клишоногістю, аномаліями мозолистого тіла, розщілиною піднебіння, розщілиною губи з або без розщілини піднебіння, трахеостравохідною норицею, атрезією ануса, мальротацією кишківника, крипторхізмом, гіпоспадією, агенезією/дизгенезією нирок, полікістозом нирок, аномаліями чашечно-мискової системи, додатковою або підковоподібною ниркою, краніосиностозом, діафрагмальною килою, омфалоцеле, паховою килою. Це дослідження ідентифікувало підвищення редукційних вад кінцівок (2,4, 95% ДІ 1,5-3,7). Автори визначили це дослідження як пробне, наголосивши, що раніше не повідомлялось про асоціацію псевдоефедрину з редукційними вадами кінцівок.

Псевдоефедрину притаманні змішані альфа- та бета- агоністичні властивості. Хоча використання деяких безрецептурних альфа агоністів, включно з фенілефрином та фенілпропаноламіном асоціюється з порушенням маткового кровотоку у овець, ефедрин, оптичний ізомер псевдоефедрину, не змінює міжворсинчастого кровотоку. При використанні здоровими вагітними в ІІІ триместрі одноразової дози 60 мг псевдоефедрину істотно не змінює кров’яного тиску та швидкості кровотоку в матці чи фетальній циркуляції. Доза, яка ймовірно змінюватиме кров’яний тиск, в 4-ри рази перевищує звичайну терапевтичну. Цей терапевтичний показник значно вищий для псевдоефедрину в порівнянні з іншими безрецептурними деконгестантами.

У 1981 році повідомили про жінку, яка протягом вагітності приймала 480-840 мл/день сиропу від кашлю. Потенційна максимальна доза, виходячи з 840 мл сиропу становила 5,0 грам псевдоефедрину, 16,8 грам гвайфенезину, 1,68 грам декстрометорфану, 79,8 мл етанолу. У немовляти відзначали риси фетального алкогольного синдрому, дратівливість, тремор, гіпертонус. Невідомо, чи інші інгредієнти цього сиропу, крім етанолу, вплинули на виникнення несприятливих наслідків, описаних в цьому випадку.

Повідомляється про жінку, яка спожила псевдоефедрин довготривалої дії (120 мг/день) протягом 7 днів перед нестресовим тестом, який виявив підвищення частоти серцевих скорочень плода від 175 до 185 ударів за хвилину зі зниженням варіабельності. Повторний тест після відміни препарату зафіксував нормальне серцебиття. Вагітність закінчилась без ускладнень.

Застосування препарату під час вигодовування:

Псевдоефедрин проникає до грудного молока. Три матері, які годували здорових малюків, отримали антигістамінно-деконгестантну суміш з вмістом 60 мг псевдоефедрину та 2,5 мг трипролідину. Дві жінки вже годували немовлят протягом 14 тижнів, а одна – 18 місяців. Концентрація псевдоефедрину в грудному молоці була вищою за показник в плазмі у всіх 3 дітей, з піком на 1-1,5 годині. Співвідношення молоко : плазма на 1-й, 3-й та 12-й годинах в однієї дитини становило 3,3; 3,9 і 2,6, відповідно. Дослідники визначили, що 1000 мл молока, виділеного протягом години міститиме 0,25-0,33 мг основи псевдоефедрину, що складає 0,5-0,7% материнської дози.

Просте сліпе перехресне дослідження з порівняння псевдоефедрину в дозі 60 мг проти плацебо проводилось в групі 8 жінок в період лактації. Середній об’єм молока істотно знижувався від псевдоефедрину: від 784 мл/день (період плацебо) до 623 мл/день (період псевдоефедрину). Цей вплив не обумовлювався кровотоком у молочній залозі, а, ймовірно, незначним зниження концентрації пролактину в плазмі. Середня концентрація в грудному молоці становила 829 мкг/л. Якщо припустити, що жінка приймає 60 мг псевдоефедрину 4 рази на день (максимальна рекомендована доза), то немовля, виходячи з AUC та дози 150 мл/кг/день, отримуватиме 4,3% материнської, скоригованої на вагу, дози. Оскільки псевдоефедрин зменшує продукцію молока, при необхідності лікування його краще розпочати після встановлення нормальної лактації, а при зменшенні продукції молока краще відмінити препарат.

У 2001 році американська академія педіатрії класифікувала псевдоефедрин як сумісний з грудним вигодовуванням.