ТЕЛМІСАРТАН

Група/призначення:

Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Покази: артеріальна гіпертензія.

Альтернативні назви / синоніми: мікардис, прайтор.

Діюча речовина: телмісартан.

Рекомендації при вагітності:

Дані про застосування у людини припускають ризик в ІІ та ІІІ триместрах.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Антигіпертензивний механізм дії телмісартану та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту дуже подібний. Тобто, телмісартан селективно блокує зв’язування ангіотензину ІІ з АТ1-рецепторами, в той час як інгібітори АТФ попереджають утворення ангіотензину ІІ. Тому використання цього препарату в ІІ та ІІІ триместрах може призводити до тератогенності та важкої токсичності у плодів і новонароджених, аналогічну тій, що спостерігається при дії інгібіторів АТФ (див. каптоприл та еналаприл). Токсичний вплив на плід включає анурію, олігогідрамніон, гіпокальварію (гіпоплазія кісток черепа), затримку внутрішньоутробного розвитку, недоношеність, персистуючу артеріальну протоку. Також можливі мертвонародження та загибель новонароджених. Асоційований з анурією олігогідрамніон може призводити до контрактури суглобів, краніофаціальної деформації, гіпоплазії легень у плода. Важкі анурія та гіпотензія, резистентні до більшості пресорних препаратів та збільшення об’єму, можуть виникати у немовлят внаслідок пренатального впливу телмісартану. Необхідно проводити ретельний моніторинг функції нирок та кров’яного тиску новонароджених.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились у вагітних щурів та кролів. При застосуванні пероральних доз, вищих від максимально рекомендованих для людини (80 мг) в 6,3 та 6,4 рази, відповідно, не спостерігали тератогенності, але у кролів на фоні найвищих доз відзначали ембріолетальність. Вищі дози були токсичними для матерів (зменшення ваги тіла та споживання їжі) в обох видів тварин. У щурів пероральна доза, в 1,9 разів кратна максимальній терапевтичній на пізніх термінах вагітності та в період лактації призводила до несприятливих наслідків у новонароджених, включно зі зниженням виживання, малою вагою при народженні, затримкою дозрівання, зменшенням набирання ваги (також була токсичною для матерів). Дози, які не призводили до токсичності у щурів та кролів становили 0,64 та 3,7 від максимальної рекомендованої для людини. При дозах, в 13 раз вищих від максимально терапевтичної, не спостерігали порушення репродуктивної поведінки у самок та самців щурів.

Інформація щодо впливу на плід:

Досвід застосування обмежений.

Невідомо, чи телмісартан проникає через плаценту у людини, але його молекулярна вага такий трансфер припускає.

Повідомлення 2003 року описує транзиторну ниркову недостатність у новонародженого, вторинну до лікування матері телмісартаном. 35-річна жінка з гіпертонічною хворобою протягом вагітності приймала телмісартан. На 34 тижні діагностували олігогідрамніон і провели кесаревий розтин з народженням дівчинки вагою 2,2 кг, оцінкою за шкалою Апгар 9, 10 та 10 балів на 1-й, 5-й та 10-й хвилинах, відповідно. У немовляти була анурія до 3 дня життя, а потім функція нирок покращилась. Рівень телмісартану в плазмі на 10 та 13 дні становив 20 та 13 нг/л, відповідно. Функція нирок нормалізувалась до віку 1,5 місяців.

Повідомлення 2003 року наводить результати 42 вагітностей з впливом антагоністів рецепторів ангіотензину. Результати 37 вагітностей (1 двійня) з впливом в І триместрі були наступними: 3 спонтанні аборти (препарати невідомі); 4 медичні аборти (1 з приводу екзенцефалії; кандесартан до 4 3/7 тижня, карбімазол (препарат для зменшення продукції гормонів щитоподібної залози при її гіперактивності), гідрохлортіазид (тіазидний діуретик), ожиріння у матері); 1 мертвонароджена дитина (без аномалій; валсартан (антагоніст ангіотензину ІІ) до 4 тижня, паління, інші антигіпертензивні препарати); 1 мала аномалія (крипторхізм, препарат невідомий); 28 здорових новонароджених. Зареєстровано 1 велику вроджену ваду (розщілина піднебіння, персистуюча артеріальна протока, помірна коарктація аорти, затримка розвитку; валсартан до 13 тижня, гідрохлортіазид, метопролол (кардіоселективний бета-блокатор), паління). В 5 випадках препарати приймались на пізніх термінах з наступними результатами (1 або більше з перерахованого): олігогідрамніон/агідрамніон, анурія, гіпоплазія кісток черепа, контрактури кінцівок, гіпоплазія легенів, загибель в неонатальному віці.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про використання телмісартану при грудному вигодовуванні у людини. Молекулярна вага препарату припускає його проникнення до грудного молока у людини. Вплив на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні невідомий. Однак, американська академія педіатрії класифікує інгібітори ангіотензиперетворюючого ферменту – споріднену групу препаратів – як сумісні з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 22.08.2017 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 27.08.2017 р.