РАЗАГІЛІН

Група/призначення:

Протипаркінсонічні* препарати; інгібітори моноаміноксидази типу В. Моноамінооксидаза (МАО) – фермент, відповідальний за метаболічне розщеплення амінів.

Покази: монотерапія (без застосування леводопи) при ідіопатичному паркінсонізмі або як ад’ювантна терапія (із застосуванням леводопи) з коливаннями кінцевої дози.

Альтернативні назви / синоніми: азілект.

Діюча речовина: разагіліну мезилат.

Рекомендації при вагітності:

Відсутні дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин передбачають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутні дані про використання у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Відсутня інформація про використання разагіліну при вагітності у людини. Дані від експериментальних тварин із застосуванням самого разагіліну або в комбінації з леводопою/карбідопою припускають ризик, але відсутність досвіду застосування при вагітності у людини не дозволяє адекватно оцінити ембріо-фетальний ризик. Однак, інгібіторам МАО властива взаємодія з деякими медичними препаратами, включно з тими, що використовують для загальної анестезії, зі збагаченими тираміном** харчовими продуктами, напоями, дієтичними добавками або амінами, що містяться в без рецептурних медикаментах. Така взаємодія часом може призвести до важкої, іноді фатальної, гіпертензії. Найкращою рекомендацією є уникнення призначення разагіліну при вагітності.

В цілому, призначення інгібіторів МАО часто уникають при вагітності через потенційний судинозвужуючий ефект та доступність інших більш вивчених препаратів.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження проводились із самим разагіліном або в комбінації з леводопою/карбідопою у щурів та кролів. Введення вагітним щурам добової дози в період від початку органогенезу до 20 дня після пологів призводило до концентрації в плазмі, яка у 10 та 16 разів перевищувала отримувану від максимальної рекомендованої дози для людини, виходячи з AUC***, що спричиняло зменшення ваги та виживання потомства. Концентрація препарату в плазмі при дозі, яка не викликала ефекту, не була визначена, але становила 1/3 від найнижчої дози, що призводила до токсичного впливу на плід та була на рівні максимальної рекомендованої для людини, виходячи з площі поверхні тіла. В іншому дослідженні щурам вводили аналогічні дози в комбінації з леводопою/карбідопою в період органогенезу. Спостерігали підвищення частоти хвилястих ребер у плодів на фоні 8-кратної максимальній рекомендованій для разагіліну та на рівні максимальної рекомендованої для леводопи/карбідопи, виходячи з площі поверхні тіла.

Введення вагітним кролям добової дози, що призводила до впливу в 7 та більше разів вищого за такий від максимальної рекомендованої дози для людини, в період органогенезу в комбінації з леводопою/карбідопою призводило до зростання частоти загибелі плодів. При введенні тільки леводопи/карбідопи в дозі, еквівалентній максимальній рекомендованій для людини, спостерігали підвищення частоти кардіоваскулярних ефектів. Такий тератогенний вплив зростав при комбінації з разагіліном в дозах 1-13-кратних максимальній рекомендованій для людини, виходячи з AUC.

Дослідження карциногенності проводились у мишей та щурів протягом 2 років. У мишей відмічали підвищення частоти пухлин легень (комбіновані аденоми/карциноми). Доза, що не викликала ефекту становила 5-кратну максимальну рекомендовану для людини. У щурів не спостерігали підвищення частоти пухлин на фоні всіх тестованих доз. Найвищі дози, тестовані у самців та самок щурів, перевищували максимальну рекомендовану для людини у 33 та 260 разів, відповідно. Разагілін був мутагенним та/або кластогенним в деяких дослідженнях, а при інших результати були негативними. Не спостерігали відхилень в паруванні та плідності самців та самок щурів з впливом доз, що призводили до 30-кратного впливу, виходячи з максимальної рекомендованої для людини дози та AUC.

Інформація щодо впливу на плід:

Відсутній досвід застосування при вагітності.

Середній період напіввиведення препарату становить 3 години, але відсутня кореляція між періодом напіввиведенням та фармакологічним ефектом, оскільки пригнічення МАО-В є незворотнім. Рівень зв’язування з білками, особливо з альбуміном, становить 88-94%. Препарат практично повністю метаболізується в печінці перед виведенням.

Невідомо, чи разагілін проникає через плаценту у людини, його молекулярна вага, зв’язування з білками, період напіввиведення такий трансфер припускають.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Відсутня інформація про використання разагіліну при лактації у людини. Молекулярна вага, рівень зв’язування з білками (88-94%), період напіввиведення (3 години) припускають проникнення до грудного молока. Разагілін пригнічує пролактин і може гальмувати секрецію молока. Незважаючи на це, потенційний несприятливий вплив на немовля на грудному вигодовуванні свідчить про необхідність відмови від грудного вигодовування у випадку лікування разагіліном.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0

Адаптовано 13.12.2017 р.:
Перекладач – К.В. Колядко.
Перевірено – Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук., доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 14.12.2017 р.