ГІДРОМОРФОН

Група/призначення:

Наркотичний анальгетик, агоніст.

Наркотичні (опіоїдні) анальгетики – це лікарські засоби природного (рослинного і тваринного), напівсинтетичного і синтетичного походження, що мають значний болезаспокійливий ефект з переважним впливом на ЦНС, а також здатність викликати психічну і фізичну залежність (наркоманію).

За типом впливу на опіоїдні рецептори поділяються на 3 групи:

1. Агоністи (морфін, метадон, фентаніл, тримеперидин (промедол – близький до меперидину), меперидин).
2. Агоністи-антагоністи (буторфанол, бупренорфін, пентазоцин, трамадол).
3. Антагоністи (налоксон, налтрексон).

Агоністи та агоністи-антагоністи використовують в якості анальгетиків, а антагоністи – при отруєнні морфіноподібними препаратами.

Альтернативні назви / синоніми: журніста.  

Діюча речовина: гідроморфон.

Рекомендації при вагітності:

Дані про використання у людини припускають ризик в ІІІ триместрі.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Як і з іншими наркотичними анальгетиками при тривалому використанні та вживанні перед пологами може виникати синдром відміни або пригнічення дихання у новонародженого. Відсутня інформація про зв’язок препарату з вродженими вадами.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

При призначенні хом’якам одноразової дози на 8 день гестації спостерігали підвищення частоти вад нервової системи: краніошизу та екзенцефалії у потомства. Ці тератогенні наслідки не залежали від дози, але могли бути попередженні призначенням наркотичних антагоністів. При введенні мишам в період органогенезу виникали малі скелетні дефекти без сталої залежності від дози.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Спільний перинатальний проект (Collaborative Perinatal Project) моніторував 50282 пари мати-дитина; у 12 випадках приймався гідроморфон в І триместрі, в 61 – в будь-якому терміні вагітності. Не виявлено асоціації з великими та малими вродженими вадами.

Гідроморфон проникає до плаценти і викликає неонатальну респіраторну депресію при призначенні незадовго до пологів. Тривалий прийом на пізніх термінах вагітності також призводить до залежності у новонародженого та синдрому відміни.

Дослідження із залученням 1830 жінок повідомляє про наступну успішну анестезію в пологах: епідуральне введення 100 мкг гідроморфону (в комбінації з 8-10 мл 0,05% бупівакаїну, місцевоанестезуючий препарат) і наступне введення гідроморфону в дозі 3 мкг/мл. У жодного з немовлят не спостерігали ознак опіоїдної респіраторної депресії і жодне не потребувало призначення налоксону (опіоїдного антагоністу).

Застосування препарату під час вигодовування:

Гідроморфон проникає до грудного молока в невеликій кількості. При вивченні зразків у 8 жінок в період лактації, які отримували 2 мг препарату інтраназально одноразово підраховано, що немовля на грудному вигодовуванні отримає 0,67% материнської дози з корекцією на вагу. Співвідношення молоко:плазма становить 2,6.

Вплив такої невеликої дози невідомий, якщо він існує і здається клінічно незначимим.  Однак, потрібні дослідження, особливо щодо вивчення впливу багаторазових доз препарату при лактації.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 18.01.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 09.02.2016 р.