ВАКЦИНА ПРОТИ ВІТРЯНОЇ ВІСПИ

Група/призначення:

Вакцина. Покази: профілактика вітряної віспи.

Альтернативні назви / синоніми:

Варілрікс, варівакс, зоставакс.

Діюча речовина:

Живий аттенуйований (ослаблений) вірус Varicella zoster, штам Oka.

Рекомендації при вагітності: протипоказана.

Рекомендації при лактації: сумісна.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Вроджений синдром вітряної віспи* виникає від природнього (дикого) вірусу приблизно в 1-2% випадків при зараженні в перші 20 тижнів вагітності. Якщо вагітна хворіє вітряною віспою після І триместру, то підвищується ризик захворюваності та смертності немовлят. Вважається, що ризик від вакцинації є нижчим, ніж від самого захворювання, бо вірулентність аттенуйованого вірусу нижча. Хоча ця вакцина протипоказана при вагітності через невідомий вплив на плід, ймовірність шкоди для плоду здається низькою. Консультативний комітет з практики імунізації (Advisory Committee on Immunization Practices) рекомендує, що рішення щодо переривання вагітності не повинно базуватись на факті проведення вакцинації проти вітряної віспи. В США жінкам, які були вакциновані за 3 місяці до вагітності або в будь-якому терміні вагітності, рекомендується повідомляти про це реєстр вагітних щодо вавіраксу.

Інформація щодо досліджень на тваринах: не проводились.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Виробник вакцини вважає її протипоказаною за 3 місяці до вагітності та при вагітності, оскільки вплив на плід невідомий. Однак, як консультативний комітет з практики імунізації, так і американська академія педіатрії рекомендують уникати вагітності тільки 1 місяць після введення вакцини.

Інфекція в ІІ та ІІІ триместрах вагітності (від 13 тижнів до пологів) асоціюється з ризиком вітряної віспи в періоді новонародженності або герпесом в ранньому дитинстві.  Якщо у матері виникає вітряна віспа в період за 5 днів до пологів – 2 дні після пологів у 17-30% новонароджених проявляється важка форма вродженої вітряної віспи. Згідно даних 1974 року у випадку висипки у матері за 0-4 дні до пологів смертність серед немовлят складала 31% (тут не враховується сучасне лікування).

Результати 5 проспективних досліджень виявили ризик розвитку синдрому вродженої вітряної віспи у випадку материнської інфекції в І триместрі  на рівні 1% (6 із 617 новонароджених). Вищий ризик, 2% (7 з 351),  виявлено, якщо мама хворіла в ІІ триместрі. На основі цих 5 досліджень встановлено сумарний ризик синдрому вродженої вітряної віспи в результаті материнської інфекції в перші 20 тижнів вагітності – 1,3% (13 з 968).

У 1996 році опубліковані дані реєстру вагітностей виробника варіваксу  щодо 7 вагітних, які отримали вакцину в період між червнем 1995 року та кінцем 1996 року. Жінки вважалися без імунітету, були в контакті з вітряною віспою і випадково отримали вакцину замість імуноглобуліну вітряної віспи. Більше того, одна жінка отримала 5 рекомендованих доз вакцини. 4 жінки були вакциновані в період до 20 тижнів, 3 – після. 2 жінки народили здорових дітей, інші на період публікації ще були вагітними.

Звіт Реєстру вагітностей від Merk/CDC за період від 17 березня 1995 до 16 березня 1999 року включав крім описаних вище 7 вагітностей 1255 жінок, вакцинованих за 3 місяці до вагітності або в будь-який період вагітності. Сюди ввійшли 1190 вагітних, за якими спостерігали проспективно і які були вагітні на момент звіту та 65 жінок, результати вагітностей яких повідомлені ретроспективно. Щодо проспективних випадків: 399 втрачені для спостереження,  52 медичні аборти, 2 вагітності ще тривали. Результати інших 737 вагітностей були наступними: 72 спонтанні аборти, 1 завмерла вагітність (23 тижні, причина невідома), 674 народжені живими (серед них 8 двієнь, 1 трійня). Виявлено великі вроджені вади розвитку – 18 в проспективній групі та 8 – в ретроспективній, але жоден випадок не був подібним до синдрому вродженої вітряної віспи, в тому числі серед плодів після медичного або самовільного переривання.  Серед 674 народжених живими виявлено 14 вроджених вад – 2,1%. Ці дані не підтверджують асоціації вакцинації з синдромом вродженої вітрянки та вродженими вадами розвитку взагалі. Проте реєстр не має  офіційного права  проголошувати низький ризик від вакцинації при вагітності.

Повідомлення 1997 року надає дуже детальний опис трансмісії від дитини до матері вірусу вакцини проти вітряної віспи. 12-місячний хлопчик отримав вакцинацію проти вітряної віспи і через 3 тижні у нього з’явились генералізовані шкірні висипи без лихоманки та порушення загального стану.  Ці ураження були розцінені як помірно виражена вітряна віспа. 30-річна мати мала від’ємні серологічні титри та негативний тест на вагітність. Через 16 днів після початку ураження дитини в матері з’явилась папуло-везикульозна висипка і була діагностована вітряна віспа. Повторний тест на вагітність вже був позитивним, термін вагітності приблизно 5-6 тижнів. Через 5 днів кількість висипок у матері  на фоні нормальної температури досягла 100. При повторному тесті була задокументована сероконверсія** позитивного титру вітряної віспи. Вірус ізолювали з висипки матері, іденфікували як штам Oka і визначили, що він походить від вакцини, введеної дитині. Жінка вирішила перервати вагітність через побоювання виникнення синдрому вродженої вітряної віспи або будь-яких вроджених вад у плода.  З тканин плода не було виділено вірусу вітряної віспи. В додаткових коментарях до цього випадку описана попередня медична історія дитини до вакцинації  – виражений алергічний діатез. Більше того, в момент вакцинації його екзему лікували місцево кортикостероїдами. Підраховано, що максимальний теоретичний ризик виникнення синдрому вродженої вітряної віспи в результаті трансмісії вакцинального вірусу до неімунної вагітної складає <1 на 10000 (<0,01%). Справжній ризик, ймовірно, є нульовим.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Не продемонстровано екскреції вірусу вітряної віспи в грудне молоко. У 2003 році повідомлено про відсутність ДНК вірусу в 217 зразках грудного молока після вакцинації  від 12 жінок, що отримали 2 дози.

Як CDС, так і Американська академія педіатрії   вважають вакцинацію сприйнятливих вагітних доречною, якщо ризик інфікування диким вірусом вітряної віспи є високим.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.
3. Сайт “MotherToBaby a service of the Organization of Teratology Information Specialists (OTIS)” (http://www.mothertobaby.org/).

Адаптовано 05.10.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 19.11.2015 р.