ФАМОТИДИН

Група/призначення:  

Стимулятори та блокатори Н₂-рецепторів та подібні за дією препарати. Засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.

Альтернативні назви / синоніми:

Пепцид АЦ (Pepcid AC) – безрецептурний препарат в США.

Діюча речовина: фамотидин.

Рекомендації при вагітності:

Обмежена інформація про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежена інформація про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Дані від експериментальних тварин та обмежений досвід застосування при вагітності у людини не дозволяє оцінити ризик для плода повною мірою. В цілому антагоністи Н₂-рецепторів не асоціюються з підвищеним ризиком вроджених вад розвитку.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Репродуктивні дослідження у вагітних щурів та кролів не продемонстрували несприятливих наслідків препарату. До клінічне тестування у щурів, мишей, кролів та собак також не продемонстрували впливу препарату на репродуктивну функцію або результати вагітностей, навіть при гострих високих дозах 4000 мг/кг/день чи хронічних 2000 мг/кг/день. У самців щурів та чоловіків не виявлено антиандрогенних ефектів, які притаманні іншому препарату цієї групи – циметидину.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Дослідження in vitro продемонстрували трансфер фамотидину через плаценту наприкінці вагітності.

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками, виявлено 33 новонароджених, які зазнали впливу фамотидину в І триместрі вагітності. Виявлено 2 великі вроджені вади (6,1%) при очікуваній одній. Інформація доступна щодо 6 категорій вроджених вад: кардіоваскулярні аномалії, орофаціальні розщілини, розщілини хребта, полідактилія, редукційні вади кінцівок, гіпоспадія, в жодній з яких не виявлено аномалій.

Дані Шведського медичного реєстру народжень (Swedish Medical Birth Registry) оприлюднені у 1998 році. Від 547 жінок, які приймали антацидні препарати на ранніх термінах вагітності, народилося 553 дітей (6 пар близнюків). Виявлено 17 дітей з вродженими вадами (3,1%) в порівнянні з частотою в цьому реєстрі 3,9%. Співвідношення шансів для вроджених вад розвитку з врахуванням року народження, віку матері, шлюбності, паління становить 0,72 (95% ДІ 0,41-1,24). Співвідношення шансів для вроджених вад при застосуванні інгібіторів протонної помпи – 0,98 (95% ДІ 0,45-0,84) в порівнянні з 0,46 (95% ДІ 0,17-1,20) для антагоністів H₂-рецепторів 0,86 (95% ДІ 0,33-2,23, р=0,13). З 17 немовлят з вродженими вадами 10 зазнали впливу інгібіторів протонної помпи, 6 – антагоністів H₂-рецепторів, 1 – препаратів обох груп. Циметидин був єдиним антацидним препаратом, який впливав на 35 немовлят. Троє інших зазнали впливу комбінації циметидину з фамотидином (1 дитина) чи омепразолом (2 дітей).

Проспективне когортне дослідження 1996 року порівнювало результати вагітностей 178 жінок, які при вагітності приймали антагоністи Н₂ рецепторів з 178 жінками контрольної групи з урахуванням віку, куріння, вживання алкоголю. В основній групі мова йде про наступні препарати: 71% жінок – ранітидин (добова доза 258 мг), 16% – циметидин (487 мг), 8% – фамотидин (32 мг), 5% – нізатідін (283 мг). Не виявлено різниці між двома групами в частоті народжених живими, спонтанних переривань вагітності, гестаційного віку при народженні, вазі при народженні, маловагових новонароджених, великих вроджених вад. В основній групі виявлено 3 вроджені вади (2,1%) серед 142 вагітностей з впливом препаратів в І триместрі: дефект міжпередсердної перетинки, дефект міжшлуночкової перетинки, тетрада Фалло. Серед 165 немовлят, які зазнали впливу препаратів в будь-якому терміні вагітності виявлено 5 вроджених вад (3%). В контрольній групі частота вроджених вад становила 3,1%. Одна дитина в кожній групі мала затримку розвитку. Автори дійшли висновку, що вживання антагоністів Н₂ рецепторів в І триместрі не становить тератогенного ризику.

Шведський реєстр народжень інформує про 58 вагітностей з впливом фамотидину без ризику вроджених вад розвитку.

Два дослідження тератологічних інформаційних служб аналізували результати вагітностей з впливом фамотидину. Канадські дослідники виявили 12 немовлят з пренатальним впливом фамотидину серед 142 дітей, народжених від матерів, які приймали блокатори Н₂-рецепторів, а європейська мережа тератологічних інформаційних служб повідомляє про 75 випадків гестаційного впливу фамотидину і 478 інших блокаторів Н₂-рецепторів без асоціації з підвищеним ризиком вроджених вад розвитку. Автори європейського дослідження зазначили, що серед вагітностей з впливом фамотидину дві були перервані за медичними показами через виявлені у плода дефекти нервової трубки. Проте цього недостатньо для висновків.

Ізраїльське електронне медичне дослідження щодо безпечності Н₂-блокаторів при вагітності не виявило підвищення частоти великих вроджених вад розвитку серед дітей 878 жінок, які отримували фамотидин в І триместрі. Дослідники також не виявили вищого ризику перинатальної смертності, передчасних пологів, малої ваги новонароджених, низької оцінки за шкалою Апгар, асоційованого з впливом Н₂-блокаторів.

Застосування препарату під час вигодовування: 

Згідно з інструкцією фамотидин виявляється в молоці щурів  з порушенням росту дитинчат при токсичних для матері дозах (в 600 разів вищі від рекомендованої дози для людини). Також стверджується, що фамотидин потрапляє і в грудне молоко людини. Хоча інструкція застерігає від прийому фамотидину при лактації, не виявлено даних, які би це підтверджували. Після прийому 40 мг препарату співвідношення молоко:плазма становило 1,78 через 6 годин, коли пік концентрації в молоці становив 72 нг/мл. Ця концентрація була аналогічною материнській, однак, пік в плазмі матері наступав раніше на кілька годин.  Високе співвідношення молоко:плазма через 6 годин виникало через прискорену елімінацію фамотидину з плазми, а не від концентрації препарату в молоці. Годування немовляти вагою 2,3 кг унцією молока (28,35 грам) з вмістом пікової концентрації фамотидину кожні 2 години призведе до дози 0,01 мг/кг/день. Ця доза становить приблизно 2% від рекомендованої скоригованої на вагу дози для дорослих – 0,6-0,7 мг/кг/день. Повідомляється, що середня концентрація фамотидину в зразках молока 7 жінок, які отримували фамотидин в дозі 40 мг/день протягом 3 днів на 12-16 тижнях після пологів, становила 53 та 55 нг/мл на 3-й та 6-й годинах після дози.

Фамотидин призначається новонародженим в дозах, вищих від визначених в грудному молоці людини.

Американська академія педіатрії класифікує подібний препарат – циметидин – як сумісний з грудним вигодовуванням.

Повідомлення 1991 року рекомендує надавати перевагу при вагітності саме фамотидину.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages.N: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 06.03.2017 р.
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 07.03.2017 р.