ПРАЗОЗИН

Група/призначення:

Селективний альфа-1-адреноблокатор, антигіпертензивний препарат.

Альфа-адреноблокатори – препарати, які знижують периферичний опір судин – симпатоміметики.

Покази: лікування артеріальної гіпертензії.

Альтернативні назви / синоніми: мініпрес.

Діюча речовина: празозин.

Рекомендації при вагітності:

Обмежені дані про використання у людини; дані від експериментальних тварин припускають низький ризик.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про застосування у людини; потенційно токсичний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Виходячи з даних від експериментальних тварин не очікується підвищення частоти вроджених вад.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Празозин не призводив до підвищення частоти вроджених вад у щурів, кролів, мавп при дозах, які більш ніж в 225, 225 та 12 разів, відповідно, перевищували максимальну рекомендовану для людини. Але лікування щурів дозою 200-300 мг/кг/день асоціювалось з токсичністю у матері та плода, включно зі зниженням ваги та виживання плодів. У мишей введення празозину протидіє несприятливим наслідкам впливу кокаїну.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Молекулярна вага празозину припускає проникнення до плода. При дослідженні 1995-го року виміряли концентрацію препарату в пуповині 3 жінок  в пологах: 9-23% материнської через 8-15 годин після останньої дози.

В 2 дослідженнях празозин комбінували з бета-блокатрами окспренололом або атенололом для лікування вагітних з вираженою есенціальною та гестаційною гіпертензією. Така комбінація була ефективною в першій групі і менш ефективною у жінок з гіпертензією вагітних. Не спостерігали несприятливих наслідків, пов’язаних з препаратами. Празозин в дозі 20 мг/день поєднували з міноксидилом (вазодилятатор) та метопрололом (бета-адреноблокатор) протягом вагітності для лікування вагітних з важкою гіпертензією, вторинною до хронічного нефриту. Дитина у віці 2 років не мала відхилень, за винятком гіпертрихозу в результаті впливу міноксидилу.

Празозин призначали в ІІІ триместрі пацієнткам з феохромоцитомою. В одному випадку артеріальний тиск був добре контрольованим, але тахікардія у матері вимагала призначення бета-блокаторів. Шляхом кесаревого розтину народився здоровий хлопчик.

У 1986 році повідомили про 24-річну вагітну у терміні 30 тижнів вагітності, яку лікували від рецидиву феохромоцитоми комбінацією празозину, метирозину (інгібітор тирозин гідроксилази), тимололу (бета-адреноблокатор). Гіпертензію виявили при першому пренатальному візиті у 12 тижнів. Через 2 тижні після початку лікування відзначили уповільнення дихання та рухів плода, об’єму навколоплодових вод,  тому на 33 тижні шляхом кесаревого розтину народилась дівчинка вагою 1450 грам, оцінкою за шкалою Апгар 3 та 5 балів на 1-й та 5-й хвилинах, відповідно. При газовій хроматографії пуповинної крові виявлено помірний метаболічний ацидоз. В плаценті виявлено численні інфаркти, але не відмічались метастази. Немовля із затримкою розвитку в хорошому стані виписано додому на 53 день життя.

Застосування препарату під час вигодовування:

Відсутня інформація про прийом празозину в період лактації. Виробник повідомляє, що невелика кількість празозину проникає до грудного молока, що випливає з його молекулярної ваги. Вплив на немовля невідомий.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

Лікування щурів празозином, імплантованим біля епідидимуса та сім’яної протоки, продемонструвало порушення фертильності через еякуляторну дисфункцію та пригнічення транспорту сперми до протоки.

Такий ефект теоретично можливий у чоловіків, лікованих цим препаратом, однак, інструкція до препарату повідомляє, що імпотенція виникала в 1% чоловіків, залучених до клінічних досліджень. На противагу цьому кілька повідомлень інформують про асоційований з празозином пріапізм*, який в деяких випадках зникав від внутрікорпорального введення симпатоміметика метарамінолу.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 15.10.2016 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

Переглянуто редакційною колегією 17.10.2016 р.