РАНІТИДИН

Група/призначення:  

Стимулятори та блокатори Н2-рецепторів та подібні за дією препарати. Покази: гостра виразка 12-палої кишки; рефлюкс-езофагіт; ендоскопічно діагностований ерозивний езофагіт; підтримуюча терапія виразки 12-палої кишки.

Альтернативні назви / синоніми: рантак.

Діюча речовина: ранітидин.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації:

Обмежені дані про використання у людини; ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Експерименти на тваринах та дані, отримані у людини щодо використання ранітидину, при вагітності не передбачається зростання ризику вроджених вад розвитку.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Введення ранітидину вагітним щурам та кролям в дозах, що в 160 разів перевищують рекомендовану для людини не підвищує ризик вроджених вад розвитку. Одне з повідомлень інформує про зростання скелетних та інших аномалій у двох виводків мишей після інтраперитонеального ведення високих доз ранітидину. Відомо, що у самців щурів при впливі пренатально циметидину (інший Н2 антагоніст) виявлено затримку розвитку простати та сім’яних везикул, порушення сексуального дозрівання. З ранітидином таких ефектів не відзначали.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Серед новонароджених 142-х жінок, які приймали різні антагоністи Н2 рецепторів, не виявлено зростання частоти великих вроджених вад. Ранітидин був найбільш вживаним препаратом при монотерапії.

Проспективне когортне дослідження 1996 року порівнювало результати вагітностей 178 жінок, які при вагітності приймали антагоністи Н2 рецепторів, з 178-ма жінками контрольної групи з урахуванням віку, куріння, вживання алкоголю. В основній групі мова йде про наступні препарати: 71% жінок – ранітидин (добова доза 258 мг), 16% – циметидин (487 мг), 8% – фамотидин (32 мг), 5% – нізатідін (283 мг). Не виявлено різниці між двома групами в частоті народжених живими, спонтанних переривань вагітності, гестаційного віку при народженні, вазі при народженні, маловагових новонароджених, великих вроджених вад. В основній групі виявлено 3 вроджені вади (2,1%) серед 142 вагітностей з впливом препаратів в І триместрі: дефект міжпередсердної перетинки, дефект міжшлуночкової перетинки, тетрада Фалло. Серед 165 немовлят, які зазнали впливу препаратів в будь-якому терміні вагітності виявлено 5 вроджених вад (3%). В контрольній групі частота вроджених вад склала 3,1%. Одна дитина в кожній групи мала затримку розвитку. Автори дійшли висновку, що вживання антагоністів Н2 рецепторів в І триместрі не складає тератогенного ризику.

Дані шведського медичного реєстру народжень (Swedish Medical Birth Registry) оприлюднені у 1998 році. Від 547 жінок, які приймали антацидні препарати на ранніх термінах вагітності народилося 553 дітей (6 пар близнюків). Виявлено 17 дітей з вродженими вадами. Тільки ранітидин приймали 156 жінок, 20 жінок лікувались ранітидином в комбінації з іншим препаратом, а саме: фамотидином (2) та омепразолом (18). В групі монотерапії ранітидином виявлено 6 (3,8%) наступних вроджених вад: аномалія церебральних судин, неуточнена вроджена вада серця, гідронефроз, крипторхізм, гіпоспадія, вивих стегна. Також гіпоспадія виявлена у новонародженого, який зазнав впливу ранітидину та омепразолу.

У 1999 році опубліковані об’єднані дані двох досліджень з Англії та Італії для вивчення  впливу виписаних в І триместрі антацидних препаратів (ранітидин, циметидин, омепразол) на частоту вроджених вад розвитку. Щодо ранітидину: приймали 322 вагітні, 330 народжених живими дітей (29 передчасно), 2 мертвонароджені, 1 неонатальна смерть, 20 вроджених вад (6,1%). Це були наступні вроджені вади (посистемно): центральної нервової системи (розщілина хребта/гідроцефалія), краніофаціальні вади (розщілина піднебіння; плагіоцефалія; коротка вуздечка язика), вади очей (синдром Дуейна – вроджений рідкісний тип косоокості, нездатність ока рухатися назовні), серцево-судинна система (вада перетинки, аномалія клапана), кістково-м’язової системи (дисплазія стегна, вивих стегна, клацання стегна, синдактилія, сакральний синус), урогенітальної системи (крипторхізм (2), гідроцеле/пахова кила (2), кіста яєчника), множинні вади (стеноз пілоруса та клишоногість), 2 генетичні аномалії: синдроми Дауна та Халермана-Штрайфа*. Крім того 2 немовлят були малі для свого гестаційного віку, а у 9 була зменшена окружність голови. Результати 1547 вагітностей без впливу ранітидину були наступними: 1560 народжених живими (115 передчасно); 15 мертвонароджених (в тому числі 2 медичні аборти через вроджені вади у плодів); 10 випадків неонатальної смерті; 64 (4,1%) наступні вроджені вади розвитку: нервової системи (2), голови/обличчя (13), очей (2), серця (7), кістково-м’язової системи (13), статевої/сечової систем (18), шлунково-кишкової (2), множинні вади (3), відомі генетичні дефекти (4); 21 новонароджений був малим для гестаційного віку; 78 немовлят – зі зменшеною окружністю голови. Відносний ризик вроджених вад асоційованих з ранітидином складав 1,5 (95%, ДІ 0,9-2,6), з циметидином 1,3 (95%, ДІ 0,7-2,6), з омепразолом 0,9 (95%, ДІ 0,4-2,4).

В моніторинговому дослідженні Michigan Medicaid recipients, яке охопило 229101 завершену вагітність  в період між 1985 та 1992 роками виявлено 516 новонароджених, які зазнали впливу ранітидину в І триместрі вагітності. Виявлено 23 вроджені вади (4,5%) при очікуваних 22-х. Інформація доступна щодо 6 категорій вроджених вад (виявлені/очікувані): 6/5 кардіоваскулярні аномалії, 1/1 розщілини обличчя, 1/0,5 розщілина хребта, 1/1 полідактилія, 0/1 редукційні вади кінцівок, 1/1 гіпоспадія. Ці дані не підтримують асоціацію ранітидину з вродженим аномаліями.

Повідомлення 2010 року від ізраїльських дослідників інформує про відсутність зростання частоти вроджених вад серед групи 276 жінок, які приймали ранітидин в І триместрі.

В групі з 13 жінок, які приймали ранітидин в І триместрі, спостерігали наступні: результати: 2 спонтанні переривання вагітності, 10 нормальних народжень, 1 немовля з великою гемангіомою на правій верхній повіці (видалена хірургічно).

Також повідомляється про відсутність підвищення частоти вроджених вад в 330-ти новонароджених, чиї матері отримали рецепт на ранітидин в І триместрі.

Подібно до цих даних при когортному дослідженні 176 новонароджених, які зазнали впливу ранітидину в І триместрі, рівень вроджених вад не перевищував очікуваний. У 7 немовлят було виявлено вроджені вади, проте всі різних категорій.

Спостереження за 553 вагітностями з впливом Н2 блокаторів, в 113 випадках це був ранітидин, не виявило зростання частоти вроджених вад в порівнянні з контрольною групою.

Дослідження випадок-контроль, проведене американським національним проектом щодо профілактики вроджених вад (National Birth Defects Prevention Study), не виявило асоціації між вживанням ранітидину при вагітності та розщілиною піднебіння, дефектами нервової трубки чи гіпоспадією.

Проводились дослідження щодо використання ранітидину для лікування рефлюксу в другій половині вагітності у 18 жінок, результати вагітностей не повідомлено.

Одне дослідження виявило, що при лікуванні ранітидином в середині вагітності препарат визначається в амніотичній рідині та крові новонародженого.

Доступними є повідомлення про успішне використання ранітидину в пологах для профілактики аспірації кислоти (синдрому Мендельсона**).

В рідких випадках можливий анафілактичний шок на прийом ранітидину. Крім цього ускладнення жодні інші гострі несприятливі реакції з боку вагітної або новонародженого невідомі.

Застосування препарату під час вигодовування:

Ранітидин потрапляє в грудне молоко. Дослідження у щурів продемонстрували активний транспорт ранітидину в грудне молоко. Доступні дані щодо людини припускають, що ранітидин може акумулюватися в грудному молоці, співвідношення препарату в молоці та плазмі в середньому складає від 0,6 до 24,0. Максимальна доза, отримана немовлям складає від 6 до 12%. При вимірюванні концентрації препарату в грудному молоці 6 жінок, які приймали дозу 150 мг, виявлено зростання співвідношення молоко: плазма через 2, 4 та 6 годин відповідно 1,9, 2,8 та 6,7. Робоча група ВООЗ щодо лактації не рекомендує вживання ранітидину при лактації без додаткових даних відносно його накопичення в молоці. Американська академія педіатрії класифікує подібний по активності циметидин як сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок):

У чоловіків.

Дослідження із залученням 20 чоловіків, яких лікували ранітидином тривалий час виявили, що   ранітидину не притаманний антиандрогенний ефект циметидину.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Адаптовано 01.05.2015 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 26.08.2015 р.