СУЛЬБАКТАМ

Група/призначення: антиінфекційний препарат.

Це напівсинтетичний бета-лактамний незворотний інгібітор, похідне основного ядра пеніциліну. При використанні без інших препаратів не є ефективним антиінфекційним агентом (за винятком роду нейсерія (Neisseriaceae). Однак, сульбактам розширює активність ампіциліну при комбінації з ним.

Альтернативні назви / синоніми: немає.

Комбіновані препарати: ампіцилін-сульбактам (ампіцилін, сульбактам); ампісульбін (ампіцилін, сульбактам).

 Діюча речовина: сульбактам.

Рекомендації при вагітності: сумісний.

Рекомендації при лактації: сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Завжди призначається в комбінації з ампіциліном. Репродуктивні дослідження у тварин не продемонстрували несприятливих наслідків для плодів, але відсутні повідомлення про ефекти впливу у людини на ранніх термінах вагітності. Однак, як відомо, жодний з препаратів групи пеніцилінів не проявляє тератогенності. Сульбактам швидко проникає через плаценту до плода. Хоча не повідомляється про несприятливі наслідки для плода чи новонародженого, використання комбінації антибіотиків перед пологами може призвести до суперінфекції резистентними бактеріями у новонародженого.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Виробник повідомив про репродуктивні дослідження у мишей, щурів, кролів, але тільки з комбінацією сульбактаму з ампіциліном. Не було виявлено ознак порушень фертильності чи шкоди для плоду в усіх видів тварин на фоні 10-кратних рекомендованій для людини доз. Введення вагітним щурам внутрішньовенно сульбактаму в дозах до 500 мг/кг/день в різні терміни, включно до парування та протягом вагітності не продемонструвало ознак несприятливого впливу на репродукцію.

Інформація щодо впливу на плід:

Сульбактам проникає через плаценту людини перед пологами. Вивчення плацентарного трансферу на ранніх термінах вагітності не проводилось.

У 1983 році повідомили про прямий зв’язок між концентрацію сульбактаму в сироватці плода та матері при введенні одноразової дози сульбактам/ампіцилін (0,5 грам/1 грам або 1грам/1 грам) безпосередньо перед кесаревим розтином. Середній пік концентрації сульбактаму в сироватці плоду становив <20 мкг/мл. В експерименті in vitro з частками перфузованої плаценти людини продемонстровано, що сульбактам проникає через плаценту шляхом простої дифузії. Плацентарний трансфер відповідає низькій молекулярній вазі препарату.

Дослідження 1992 року порівняло концентрацію 3 антибіотиків (сульбактам/ампіцилін, тикарцилін/клавуланова кислота та цефотаксим) в крові матері, плаценті, пуповинній крові в 15 жінок в пологах, в яких діагностували хоріоамніоніт у терміні ≥37 тижнів вагітності. 5 жінок отримували комбінацію сульбактам/ампіцилін. Середня концентрація сульбактаму в крові матері, плаценті та пуповинній крові була наступною: 7,25, 3,75 і 9,68 мкг/мл. Співвідношення пуповина:кров матері склало 1,3. Інтервал між дозою та пологами та величина дози не повідомлені.

Фармакокінетика сульбактаму перед пологами описана у дослідженні 1993 року. Не виявлено статистично значимих змін в порівнянні з не вагітними пацієнтами.

Комбінація сульбактаму з ампіциліном часто використовується у ІІ і ІІІ триместрах вагітності. Ці дослідження включили профілактику, як у випадку передчасного розриву мембран та лікування встановленої інфекції. Не виявлено випадків прямого несприятливого впливу на плід чи новонародженого.  Однак, стурбованість викликає непряма шкода для новонародженого від пов’язаної з антибіотиком суперінфекції резистентними бактеріями.

Коротке повідомлення 2000 року інформувало про ненавмисну внутрішньоматкову інфузію сульбактаму (1 грам) та ампіциліну (2 грами). Це відбулось на 30 тижні вагітності для профілактики передчасного розриву мембран. Препарати помилково ввели у внутрішньоматковий катетер замість внутрішньовенного. Наступного дня шляхом кесаревого розтину народилась дитина вагою 1690 грам. Не було виявлено негативних наслідків цієї помилки.

Застосування препарату під час вигодовування:

Сульбактам проникає до грудного молока людини. Повідомляється про інфузію 4 жінкам через 2 дні після кесаревого розтину сульбактаму в дозах 0,5 або 1,0 грам або з цефалотином, або з ампіциліном. Концентрацію в молоці визначали через 10-21 години після дози і вона становила 0,13-1,2 мкг/мл (в середньому 0,52 мкг/мл). Через 49 годин препарат вже не визначався. Дослідники не повідомили, чи було дозволено годувати дітей грудним молоком. Потенційний вплив сульбактаму на немовля на грудному вигодовуванні невідомий, але, ймовірно, подібний до впливу інших антибіотиків: модифікація флори кишечника, прямий вплив на новонародженого (алергічна реакція) та труднощі інтерпретації результатів посівів на чутливість до антибіотиків у випадку гіпертермії.

Американська академія педіатрії класифікує сульбактам як сумісний з грудним вигодовуванням.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Towers C, Forinash A. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Eleventh edition, 2017, Wolters Kluwer. 1646 pages. ISBN: 978-1-4963-4962-0.

Адаптовано 15.06.2020 р.:
Е.Й. Пацкун, лікар-генетик, кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету

Переглянуто редакційною колегією 16.06.2020 р.